Угода між Урядом України та Урядом Турецької Республіки про співробітництво в галузях військової підготовки, технологій та науки

Уряд України та Уряд Турецької Республіки, які надалі іменуються Сторонами,

підтверджуючи свою прихильність до цілей і принципів Статуту ООН та Договору про дружбу, добросусідство й співробітництво між обома країнами від 4 травня 1992 року,

відзначаючи, що принципи й цілі Паризької хартії для нової Європи, включаючи Віденський документ, прийнятий у 1992 році, а також Договір про звичайні збройні сили в Європі, що зафіксував результати Паризької конференції на вищому рівні, присвяченої безпеці й співробітництву в Європі, є поворотним пунктом в історії Європи,

наголошуючи на прагненні розвивати стосунки дружби й співробітництво, які вони мають між собою, та поширювати їх на оборонні галузі,

погодились про таке:

Ця Угода має на меті встановити та здійснювати співробітництво в галузях військової підготовки, технологій та науки.

Ця Угода включає обмін військовослужбовцями, інформацією та досвідом у галузях військової науки й технологій, військового навчання, тилового забезпечення та оборонної промисловості згідно з погодженими заходами.

1. Термін "співробітництво в галузі військового навчання" означає згоду стосовно тих заходів і обміну військовослужбовцями, досвідом та інформацією в галузях військового навчання, які нині існують у збройних силах обох Сторін.

2. Термін "співробітництво в галузі військової науки й технологій" означає спільні заходи і обмін військовослужбовцями, досвідом та інформацією, маючи на увазі запровадження співробітництва в галузях військової науки й технологій.

3. "Військовослужбовці-відвідувачі" - це військовослужбовці направляючої держави, які перебувають у приймаючій державі з метою отримання, передачі знань та для роботи порадниками і спостерігачами.

4. "Приймаюча держава" означає країну, що приймає військовослужбовців-відвідувачів.

5. "Направляюча держава" означає країну, до якої належать військовослужбовці-відвідувачі.

6. "Ті, що перебувають на утриманні" означають членів родини (дружини й дітей) військовослужбовця-відвідувача, про утримання яких він має дбати згідно із законами його країни.

7. "Компетентні органи":

в Україні:

компетентним органом України є Міністерство оборони України, компетентним органом уряду Турецької Республіки є її посольство в Україні;

у Турецькій Республіці:

компетентним органом Турецької Республіки є турецький Генеральний штаб, компетентним органом України є її посольство в Турецькій Республіці.

8. "Високопосадові військовослужбовці" - це військовослужбовці-відвідувачі, що займають високі посади у владній ієрархії згідно із законами направляючої країни.

9. "Вища установа" означає вищий штаб, об'єднання або заклад, у складі яких працюють військовослужбовці-відвідувачі.

1. Співробітництво в галузі військового навчання

a. Поліпшення професійної підготовки військовослужбовців у різних галузях та на різних рівнях запроваджуватиметься на взаємній основі.

b. Військовослужбовці, яких направлено для отримання підготовки й освіти, а також інші військовослужбовці, яким надано статусу студентів, будуть прийматися закладами військової підготовки й освіти обох Сторін за взаємною згодою.

c. Здійснюватиметься обмін делегаціями військовослужбовців постійного складу відповідних військових учбових закладів та військових частин.

d. Спостерігачі братимуть участь у національних військових навчаннях збройних сил Сторін, якщо обсяг навчань не потребує обов'язкового повідомлення й запрошення спостерігачів, передбачених Віденським документом, прийнятим наприкінці переговорів про зміцнення заходів довіри й безпеки.

e. Співробітництво між відповідними закладами збройних сил Сторін, що виробляють учбові фільми та наочні посібники.

f. Участь у військовій підготовці й навчаннях, обмежена рамками національних військових навчань та програмою підготовки й освіти, в яких не застосовано секретної інформації. Проте рішення на обмеження приймається приймаючою державою.

2. Співробітництво в галузі військової науки й технологій

a. Обмін інформацією з військово-правових питань буде здійснюватись на взаємній основі.

b. Здійснюватиметься спільна науково-дослідницька діяльність в галузях військової технології, медицини та науки.

c. На обопільній основі відбуватиметься обмін розробками й винаходами в галузях військової технології, медицини й науки.

d. Обмін інформацією та досвідом між ВПС, ВМС та ППО, а також обмін метеорологічною інформацією здійснюватиметься на обопільній основі.

e. На обопільній основі проводити обмін досвідом організації наукових досліджень в інтересах оборони і безпеки.

3. Співробітництво в галузі військового забезпечення

a. Сторони, встановивши механізм консультацій та інформування, ознайомляться із системами тилового забезпечення одна одної, визначать спільні аспекти та можливість їх збільшення в цих системах та, маючи це за головну мету, вивчатимуть згідно з потребами відповідного проекту можливість використання спільних або подібних систем у збройних силах обох країн.

b. На взаємній основі відбуватиметься обмін необхідними для тилового забезпечення військовим спорядженням, матеріалами та військовослужбовцями для забезпечення обслуговування військової техніки та отримання освіти в галузі тилового забезпечення.

c. Сторони взаємно опрацьовуватимуть плани вдосконалення знань та навичок підготовлених військовослужбовців тилового забезпечення і підготовки військовослужбовців у цій галузі.

4. Співробітництво в галузі оборонної промисловості

a. У межах плану й програми, що опрацьовуватимуться, буде вжито заходів щодо розвитку інфраструктури оборонної промисловості та співробітництва в цій галузі.

b. Сторони з їхніми збройними силами погоджуються взаємно брати участь у виставках-продажу продукції оборонної промисловості, які проводяться державним та приватним секторами обох країн.

c. Додаткові угоди стосовно військового навчання та співробітництва в галузі оборонної промисловості буде підписано між Сторонами.

5. Інші галузі співробітництва

a. Обмін відвідинами портів військовими кораблями буде організований на основі взаємності.

b. Відбуватимуться візити й турне груп військових артистів та команд військових спортсменів.

c. Згідно з національними та правовими процедурами кожної із Сторін відбуватиметься обмін інформацією стосовно відносин між збройними силами, громадського нагляду та засобів масової інформації.

1. Сторони встановлюють спільний механізм консультацій та інформування в галузях, зазначених у статті 4. Детальне регулювання цього механізму буде предметом окремої угоди, яку укладуть Сторони.

2. Згідно з положеннями цієї Угоди Сторони будуть у змозі обмінюватися досвідом та інформацією, набутими в той чи інший спосіб у третіх країн у галузях співробітництва, що зазначені в статті 4, не перешкоджаючи виконанню положень двосторонніх або багатосторонніх угод, що їх підписали Сторони.

3. Деталі заходів, включаючи і фінансування, у галузях співробітництва, які запроваджуватимуть Сторони, будуть урегульовані робочими угодами, домовленостями з технічних питань або домовленостями на нижчому рівні.

1. Для цілей цієї Угоди збереження таємної військової інформації, одержаної по різних каналах, має бути забезпечено за таких умов:

a) Уряд-отримувач забезпечуватиме такий рівень захисту цієї інформації, який прийнятий Урядом-передавачем, і з цією метою вживатиме відповідних заходів;

b) Уряд-отримувач не передаватиме цю інформацію урядові, компанії чи особі третьої країни, не маючи дозволу Уряду-передавача;

c) ця інформація буде використовуватися тільки з метою, заради якої її надбано або передано;

d) поважатимуться авторське право, право на патенти і іншу промислову власність.

2. Ця інформація буде передаватися через урядові канали, доступ до неї буде дозволений тільки уповноваженим особам, що використовуватимуть її тільки з офіційною метою.

3. Сторони взаємно поважатимуть правила щодо збереження таємної інформації одна одної.

4. Військовослужбовці повинні додержуватися правил щодо збереження таємної інформації приймаючої держави й забезпечувати збереження одержаної таємної інформації про збройні сили цієї держави.

1. Для втілення принципів цієї Угоди та досягнення її мети Сторони схвалюють створення спільної військової комісії України й Турецької Республіки (далі іменується "комісія"), виключаючи положення статті 5, п. 1.

2. Спільний комітет, що має бути створений, утворює технічні групи з метою нагляду за втіленням, розвитком і додержанням положень домовленості з технічних питань та домовленостей на нижчому рівні, виконанням протоколів (угод), укладених відповідно до цієї Угоди.

3. У своєму складі комісія та технічні комітети матимуть генералів, адміралів, офіцерів або державних службовців-експертів обох Сторін, уповноважених у відповідних галузях діяльності обох Сторін. Сторони можуть призначати або запрошувати будь-яку групу представників, що вважаються необхідними для роботи цієї комісії й технічних комітетів.

4. Комісія (технічні комітети) збиратимуться, як правило, один раз на рік по черзі в Україні і в Турецькій Республіці. Засідання цієї комісії (технічного комітету) очолюватимуться главою делегації приймаючої держави.

5. Порядок денний роботи цієї комісії (технічного комітету) визначатиметься на основі взаєморозуміння не пізніше, ніж за 90 днів до зустрічі.

6. Глави делегацій письмово інформуватимуть один одного, враховуючи всі питання та програми стосовно порядку денного роботи цієї комісії не раніше ніж за 30 днів.

7. На обопільній основі коштом приймаючої Сторони оплачуватимуться всі витрати, що стосуються організації й проведення кожної сесії комісії або технічних комітетів, крім міжнародних поїздок та добових.

8. Військові аташе як члени цієї комісії залучатимуться до підготовки й вжиття заходів, які передбачено згідно з положеннями цієї Угоди.

1. Загальні положення

Для досягнення мети цієї Угоди будь-яка група військовослужбовців або цивільних однієї із Сторін, яка перебуває в країні іншої Сторони, повинна поважати закони та правила держави перебування. Ця група має уникати політичних дій і поводитись так, щоб не протирічити положенням цієї Угоди.

2. Право юрисдикції

a. Направляюча держава, включаючи всіх осіб, які підлягають її військовим регуляціям, буде мати право юрисдикції у випадках утрати й завдання шкоди, злочинів проти особистості та приватної власності своїх громадян, а також власності й безпеки направляючої держави.

b. Приймаюча держава матиме право юрисдикції в інших випадках, крім зазначених у статті 8, п. 2 (a).

3. Позови стосовно завдання шкоди, утрати майна та їх відшкодування

a. Сторони відшкодовуватимуть завдані збитки та втрату матеріальної частини (зброї, боєприпасів, матеріалів, устаткування, пального, мастил) іншій Стороні внаслідок дії або бездіяльності своїх військових та цивільних службовців.

b. Сторони відмовлятимуться від усіх позовів на відшкодування до іншої Сторони в разі смерті або каліцтва військовослужбовців під час виконання офіційних обов'язків.

c. Направляюча держава відшкодовуватиме всі позови стосовно завдання шкоди власності й інтересам третьої сторони та втрати її власності в приймаючій державі внаслідок дій військових та цивільних направляючої держави, якщо ці дії відбулися не під час виконання офіційних обов'язків та на території приймаючої держави.

d. Витрати на роботи, які виконувалися згідно з контрактами військовими й цивільними направляючої держави в приймаючій державі, відшкодовуватимуться направляючою державою згідно із законами й регуляціями приймаючої держави.

e. У разі виникнення спору стосовно завдання шкоди й утрати з боку особового складу направляючої держави в приймаючій державі шляхом консультацій обирається третейський суддя. Рішення третейського судді є остаточним і обов'язковим для обох Сторін. Якщо третейського суддю Сторонами не обрано, справа передається на розгляд до суду приймаючої держави. Рішення суду приймаючої держави є остаточним і обов'язковим для обох Сторін.

4. Урегулювання спірних питань

a. У разі виникнення розбіжностей як наслідку неправильного перекладу чи порушень цієї Угоди Сторони вирішують ці питання шляхом переговорів між комісіями, створеними згідно із статтею 7.

b. Якщо спір не буде урегульовано протягом 90 днів після його розгляду комісіями згідно з вимогами, зазначеними в попередньому пункті, то він буде урегульований Сторонами. У цьому випадку, після передачі справи для вирішення Сторонами, переговори розпочнуться протягом 30 днів, і якщо протягом 45 днів не буде досягнуто результату, кожна із Сторін може припинити чинність цієї Угоди після письмового попередження за 30 днів.

Положення цієї Угоди не впливатимуть на зобов'язання кожної із Сторін у зв'язку з іншими міжнародними угодами і не можуть бути застосовані проти інтересів, безпеки та територіальної цілісності інших країн.

Ця Угода укладається строком на 5 років. Після закінчення цього терміну її дія автоматично продовжуватиметься на кожний наступний рік, якщо жодна із Сторін не повідомить іншу Сторону про свій намір припинити дію цієї Угоди не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення відповідного строку її дії.

Кожна Сторона може письмово запропонувати, якщо вважає це за доцільне, зробити поправку або переробку цієї Угоди, укласти додаткові угоди й протоколи або тільки додаткові угоди чи додаткові протоколи. У такому разі через 30 днів після дати повідомлення починаються консультації. Якщо протягом наступних 45 днів ніяких результатів не буде досягнуто, кожна із Сторін може припинити чинність цієї Угоди письмовим повідомленням протягом 30 днів.

Ця Угода набуває чинності з дати обміну нотами, що повідомляють про виконання Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття чинності цієї Угодою у відповідності з діючим у кожній країні законодавством.

Вчинено 27 липня 1994 року у м. Анкарі в двох примірниках, кожний українською, турецькою та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичними.

У разі виникнення розбіжностей в тлумаченні текстів, тексту англійською мовою надається перевага.