Консульська конвенція між Україною і Турецькою Республікою

Україна і Турецька Республіка, які надалі іменуються "Договірними Сторонами",

керуючись бажанням розвивати консульські зносини, сприяти захисту прав і інтересів обох держав, їх громадян та юридичних осіб, зміцненню відносин дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року, підтверджуючи, що з питань, які не обумовлені в цій Конвенції, будуть застосовуватись норми багатосторонніх міжнародних договорів, учасниками яких є Договірні Сторони, та норми міжнародного звичаєвого права,

вирішили укласти цю Консульську конвенцію і домовилися про наступне:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають такі значення:

1. "Консульська установа" означає будь-яке генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство.

2. "Консульський округ" означає район, відведений консульській установі для виконання консульських функцій.

3. "Глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості.

4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено в цій якості виконання консульських функцій.

5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки в консульській установі.

6. "Працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по обслуговуванню консульської установи.

7. "Працівники консульської установи" означає консульські посадові особи, консульські службовці та працівники обслуговуючого персоналу.

8. "Член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей, батьків працівника консульської установи, а також інших осіб, які проживають разом з ним і знаходяться на його утриманні.

9. "Громадянин" означає будь-яку фізичну особу акредитуючої держави, яка є громадянином акредитуючої держави згідно з її законодавством.

10. "Юридична особа" означає будь-яку юридичну особу акредитуючої держави, яка є такою згідно з законодавством акредитуючої держави.

11. "Консульські приміщення" означає будинки або частини будинків і земельна ділянка, що обслуговує ці будинки або частини будинків, які використовуються виключно для цілей консульської установи, незалежно від того, чиєю власністю вони є.

12. "Консульські архіви" означає всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання та використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами та кодами, картотеками і будь-якими предметами обстановки, призначеними для забезпечення їх охорони чи зберігання.

13. "Судно" означає самохідну чи несамохідну плавучу споруду, що зареєстрована в акредитуючій державі, крім військових суден.

14. "Повітряне судно" означає будь-який літальний апарат, зареєстрований в акредитуючій державі, крім державного повітряного судна.

1. Консульська установа може бути відкрита на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас та консульський округ, а також будь-які зміни у цьому відношенні визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи.

2. Після подання консульського патенту держава перебування видає главі консульської установи в можливо короткий строк екзекватуру.

3. Якщо держава перебування відмовляється видати екзекватуру, вона не зобов'язана повідомляти акредитуючій державі підстави такої відмови.

4. Глава консульської установи може приступати до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати його функції.

6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати його функції держава перебування невідкладно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консульської установи можливість виконувати його обов'язки і користуватися усіма правами, перевагами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або якщо посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово виконуватись виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи, або, якщо він не спроможний цього зробити, - будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило, це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. В період виконання обов'язків глави консульської установи, на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

1. Акредитуюча держава заздалегідь письмово повідомляє Міністерство закордонних справ держави перебування про наступне:

1.1. прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посаду працівників консульської установи, дату їх прибуття та остаточного відбуття або припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу під час їх роботи у консульській установі;

1.2. прізвище, ім'я, громадянство, дату прибуття та остаточного відбуття членів сім'ї працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути членом його сім'ї.

2. Компетентні органи влади держави перебування видають працівникам консульської установи та членам їх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній, безкоштовно, згідно із встановленим порядком цієї держави, посвідчення особи, яке підтверджує їх статус як працівників консульської установи та членів їх сімей.

Консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави, але не особами, які постійно проживають в державі перебування.

Держава перебування може в будь-який час повідомити акредитуючу державу про те, що один із працівників консульської установи є "non grata" або неприйнятним, не будучи зобов'язаною обгрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати дану особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права та інтереси акредитуючої держави, її громадян та юридичних осіб, надавати їм допомогу та сприяння.

2. Сприяти розвитку відносин між акредитуючою державою та державою перебування в галузях торгівлі, економіки, культури, інформації, освіти, науки, екології, туризму, спорту та інших галузях, а також розвитку дружніх відносин та співробітництва між Договірними Сторонами.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови та розвиток вищезазначених галузей у державі перебування та інформувати про це акредитуючу державу.

4. Виконувати інші функції, покладені на консульську установу акредитуючою державою, які не забороняються законодавством і правилами держави перебування, або проти яких держава перебування немає заперечень, або ж тих, що передбачені міжнародними договорами, діючими між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2. приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3. отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і складати відповідні акти;

1.4. реєструвати укладення та розірвання шлюбу між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не звільняють заінтересовані особи від обов'язку дотримуватись законодавства та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, вилучати, анулювати паспорти громадян акредитуючої держави, подовжувати строк їх дії, вносити до них необхідні позначки, а також видавати громадянам інші документи, що надають право на перетинання кордону.

2. Видавати, подовжувати, анулювати візи для в'їзду до акредитуючої держави та виїзду з неї, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право, згідно із чинним законодавством акредитуючої держави, провадити такі дії:

1.1. складати та посвідчувати за заявою будь-якого громадянина акти і документи для використання в акредитуючій державі та за її межами;

1.2. засвідчувати вірність копій документів і виписок з них, справжність підпису на документах та вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

1.3. здійснювати легалізацію документів і актів, складених за участю властей консульського округу, або такі, що виходять від цих властей. Органи Договірних Сторін приймають такі документи і акти на розгляд лише за наявністю консульської легалізації, якщо інше не передбачено законодавством Договірних Сторін або міжнародними договорами, учасниками яких є Договірні Сторони;

1.4. виконувати будь-які інші нотаріальні функції, передбачені законодавством акредитуючої держави.

2. Документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані консульською посадовою особою, якщо вони не суперечать законодавству держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, засвідчені та, у разі необхідності, легалізовані компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні органи держави перебування невідкладно, але не пізніше 3 днів, сповіщають відповідну консульську установу акредитуючої держави про затримання, арешт або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави. Одночасно компетентні органи держави перебування невідкладно передають будь-яке повідомлення, яке адресовано консульській установі цією особою.

2. Компетентні органи держави перебування невідкладно, але не пізніше 5 днів після затримання, арешту або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечують реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, у тому числі і для надання йому необхідної правової допомоги.

3. Компетентні органи держави перебування повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про його права, відповідно до пунктів 1 і 2 цієї Статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1 і 2 цієї Статті, здійснюються у відповідності до законодавства і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. зноситись та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, що знаходиться на території консульського округу, а держава перебування не буде перешкоджати зносинам між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і обмежувати їм доступ до консульської установи;

1.2. приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи від будь-якого громадянина чи юридичної особи акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству і правилам держави перебування;

1.3. звертатися із запитом до компетентних органів держави перебування щодо негайного надання інформації про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави;

1.4. звертатися до компетентних органів держави перебування щодо сприяння у розшуку громадян акредитуючої держави, що без вісті пропали.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може своєчасно захистити свої права та інтереси згідно із законодавством і правилами держави перебування, консульська посадова особа може представляти його в судових та інших компетентних органах держави перебування або забезпечити йому адекватне представництво до тих пір, поки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права та інтереси.

1. Компетентні органи влади держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про необхідність встановлення в консульському окрузі опіки або піклування над громадянином акредитуючої держави, в тому числі й неповнолітнім, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним.

2. Консульська посадова особа має право захищати, згідно з законодавством і правилами держави перебування, права та інтереси громадянина акредитуючої держави в тому числі й неповнолітнього, який визнаний у встановленому порядку недієздатним або обмежено дієздатним, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначити опікуна або піклувальника такої особи і спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування, компетентні органи держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу. На прохання консульської установи вони видають їй свідоцтво про смерть або інші документи про смерть.

1. Компетентні органи держави перебування в найстисліший строк повідомляють консульську установу про смерть на території її консульського округу громадянина акредитуючої держави, а також інформують консульську установу про наявність спадкового майна або заповіту.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї Статті, при складанні опису майна компетентними органами держави перебування та вживати заходи по охороні спадкового майна.

3. У разі, коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, яка померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні органи держави перебування інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ані він, ані його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника представляти інтереси цього громадянина в судових або в інших компетентних органах держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину всілякого роду спадщину, яка йому належить.

6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, помер в цій державі, консульська посадова особа має право взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно померлого, для передачі їх спадкоємцям, душоприказнику або іншим уповноваженим особам.

7. Консульська посадова особа може від імені громадянина акредитуючої держави, якщо такий громадянин не знаходиться на території держави перебування, отримувати від суду, органів влади або окремих осіб гроші чи іншу власність, на яку даний громадянин має право у зв'язку із смертю будь-якої особи, включаючи спадкоємне майно, платежі, зроблені у відповідності з законодавством про виплату компенсацій у зв'язку з нещасними випадками, а також платежі по страховим полісам у зв'язку із страхуванням життя.

8. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5, 6 та 7 цієї Статті, консульська посадова особа має дотримуватися законодавства і правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право, в межах свого консульського округу, надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажів цих суден, а також:

1.1. підніматися на борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2. сприяти розслідуванню будь-якого нещасного випадку, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам компетентних органів держави перебування;

1.3. сприяти вирішенню спорів між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної плати і зобов'язань, передбачених договором про найом, а також вживати заходів щодо безпеки на борту судна;

1.4. вживати заходів для забезпечення капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5. приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6. вирішувати також інші питання, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законодавства і правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні органи держави перебування мають намір вжити яких-небудь примусових заходів або доручити провести яке-небудь розслідування на борту судна акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу з тим, щоб консульська посадова особа або її представник був присутній при здійсненні цих заходів. Якщо, у випадку терміновості, завчасне повідомлення неможливе, консульська установа буде негайно інформована про вжиті компетентними органами держави перебування заходи, а на прохання консульської посадової особи, і про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї Статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними органами держави перебування щодо капітана судна або кого-небудь із членів екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї Статті не застосовуються при звичайних інспекціях, які вживаються державними контрольними органами у пунктах пропуску через державний кордон, адміністрації портів, а також при заходах щодо врятування життя людей на воді, безпеки навігації на морі, запобігання забруднення вод або виконання карантинних правил.

4. Компетентні органи держави перебування не можуть втручатися у внутрішні справи будь-якого судна акредитуючої держави, якщо не порушуються спокій, безпека та громадський порядок в державі перебування, за винятком випадків, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

1. Якщо судно, яке перебуває у плаванні під державним прапором акредитуючої держави, в територіальних або внутрішніх водах держави перебування, зазнає катастрофи або аварії, сяде на мілину або з будь-яких причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку людей, вантажу або іншого майна, які є на борту судна.

2. Компетентні органи держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, що зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, його екіпажу та пасажирам, і з цією метою вона може звертатися за сприянням до органів влади держави перебування.

3. Компетентні органи держави перебування невідкладно повідомляють консульську установу у випадку, якщо судно акредитуючої держави зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, або будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі, або доставлені у порт держави перебування, а капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходів для зберігання або розпорядження цим майном. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити необхідних заходів від їх імені.

4. Жодні митні збори не можуть стягуватися з судна акредитуючої держави, яке зазнало катастрофи або аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може самостійно продовжувати плавання, за вантаж або майно судна, за винятком випадків, коли вони реалізувалися або використовувалися в державі перебування.

5. Консульська посадова особа має право бути присутньою під час встановлення компетентними органами держави перебування причин аварії судна, посадки його на мілину або коли воно не може самостійно продовжувати плавання.

Положення цієї Конвенції щодо суден акредитуючої держави застосовуються відповідно і до повітряних суден акредитуючої держави, за умови, що вони не суперечать положенням інших двосторонніх угод між акредитуючою державою та державою перебування, або багатостороннім угодам, учасниками яких є обидві Договірні Сторони.

Консульська посадова особа має право передавати судові та позасудові документи, якщо це дозволено законодавством та правилами держави перебування. Якщо між акредитуючою державою та державою перебування діють інші угоди, слід застосовувати їх положення.

Консульська посадова особа може виконувати консульські функції виключно в межах консульського округу. За згодою держави перебування, вона може здійснювати свої функції і поза територією консульського округу.

Консульська посадова особа може звертатися до місцевих органів влади свого консульського округу та до центральних компетентних органів влади держави перебування, наскільки це дозволено законодавством, правилами та звичаями держави перебування.

Держава перебування інформує консульську установу про зміни в законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави.

1. Держава перебування надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій.

2. Держава перебування ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме всіх необхідних заходів для забезпечення виконання їх функцій у відповідності до цієї Конвенції.

1. Держава перебування повинна сприяти акредитуючій державі у придбанні на своїй території, згідно з своїм законодавством і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або надавати допомогу останній у придбанні приміщень іншим шляхом.

2. Вона повинна також, у випадку необхідності, надавати допомогу консульській установі у придбанні придатних житлових приміщень для її працівників.

1. Консульська установа має право встановлювати на приміщеннях консульської установи державний герб і напис з назвою консульської установи на мові акредитуючої держави і на мові держави перебування.

2. Консульська установа має право вивішувати державний прапор акредитуючої держави на консульських приміщеннях, резиденції глави консульської установи та на засобах пересування, які використовуються при виконанні офіційних функцій.

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських посадових осіб є недоторканними. Органи влади держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення і житлові приміщення консульських посадових осіб без згоди на це глави консульської установи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави у державі перебування або особи, призначеної одним з них.

2. Держава перебування вживатиме всіх необхідних заходів для захисту консульських приміщень та житлових приміщень консульських посадових осіб від усякого вторгнення або заподіяння шкоди, та для запобігання всякому порушенню спокою консульської установи або образи її гідності.

Консульські приміщення, усе майно консульської установи, а також засоби пересування користуються імунітетом від будь-яких видів реквізиції з метою державної оборони або громадських потреб. У випадку виникнення необхідності відчуження приміщень для зазначених вище цілей, вживаються всі необхідні заходи для усунення перешкод у виконанні консульських функцій і акредитуючій державі відшкодовується відповідна та ефективна компенсація.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і незалежно від місця їх знаходження.

Оскільки це не суперечить законодавству і правилам про зони, в'їзд в які забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебування повинна забезпечувати всім працівникам консульської установи свободу пересування і подорожей по її території. При цьому, у всіх випадках держава перебування забезпечує консульській посадовій особі можливість виконання її службових обов'язків.

1. Держава перебування дозволятиме та захищатиме свободу зносин консульської установи для всіх офіційних цілей. У зносинах з урядом, дипломатичними представництвами та іншими консульськими установами акредитуючої держави, консульська установа може користуватися всіма прийнятними засобами, включаючи дипломатичних і консульських кур'єрів, закодовані і шифровані депеші та дипломатичні і консульські валізи. Консульська установа може встановити і користуватися радіопередавачем тільки за згодою держави перебування.

2. Офіційна кореспонденція консульської установи недоторканна. В розумінні офіційної кореспонденції мається на увазі вся кореспонденція, що має відношення до консульської установи та її функцій.

3. Консульська валіза не підлягає ні розкриттю, ні затримці. Проте, у тих випадках, коли компетентні органи держави перебування мають серйозні підстави вважати, що в валізі міститься щось інше, крім кореспонденції, документів або предметів, зазначених в пункті 4 цієї Статті, вони можуть вимагати, щоб валіза була розкрита в їх присутності уповноваженим представником акредитуючої держави. Якщо представник акредитуючої держави відмовляється виконати цю вимогу, валіза повертається в місце відправлення.

4. Всі місця, що складають консульську валізу, повинні мати зовнішні ознаки, що вказують на її характер, і можуть містити лише офіційну кореспонденцію та документи або речі, призначені виключно для офіційного використання.

5. Консульський кур'єр забезпечується офіційним документом, в якому зазначається його статус та кількість місць, що складають консульську валізу. За винятком випадків, коли є згода держави перебування, він не може бути ані громадянином держави перебування, ані, якщо він не є громадянином акредитуючої держави, особою, яка постійно проживає в державі перебування. При виконанні своїх функцій він має знаходитись під захистом держави перебування. Він користується особистою недоторканністю і не підлягає ні арешту, ні затримці в будь-якій формі.

6. Акредитуюча держава або консульська установа можуть призначити консульських кур'єрів ad hoc. У таких випадках положення пункту 5 цієї Статті також застосовуються, з тим винятком, що згадані в ньому імунітети припиняються у момент доставки таким кур'єром дорученої йому консульської валізи за призначенням.

7. Консульська валіза може бути довірена капітану судна або командиру повітряного судна акредитуючої держави, який повинен мати офіційний документ із зазначенням кількості місць, що складають консульську валізу, але він не вважатиметься консульським кур'єром. Працівники консульської установи, за згодою відповідних місцевих органів влади, можуть вільно та безпосередньо вручати капітану судна або командиру повітряного судна та одержувати від них консульську валізу.

1. Консульська установа може стягувати на території держави перебування збори і мито за консульські дії, згідно з законодавством і правилами акредитуючої держави.

2. Збори і мито, передбачені у пункті 1 цієї Статті, звільняються від будь-яких податків та зборів в державі перебування.

1. Консульські посадові особи не підлягають ані арешту, ані попередньому ув'язненню інакше, як на підставі постанов компетентних судових властей в разі вчинення тяжких злочинів.

2. За винятком випадків, зазначених в пункті 1 цієї Статті, консульські посадові особи не можуть бути ув'язнені і не підлягають ніяким іншим формам обмеження особистої свободи, інакше як на виконання судових постанов, які вступили в законну силу.

3. Якщо проти консульської посадової особи порушено судову справу, ця особа має з'явитися в компетентні органи. Водночас, при провадженні справи, до неї має виявлятись повага, зважаючи на її офіційний статус та, крім випадків, передбачених в пункті 1 цієї Статті, має ставитися якнайменше перешкод щодо виконання нею консульських функцій. Коли виникає необхідність затримання консульської посадової особи відповідно до пункту 1 цієї Статті, судове переслідування щодо неї має бути розпочато в найбільш стислий строк.

1. Консульські посадові особи та консульські службовці не підлягають юрисдикції судових або адміністративних органів держави перебування щодо дій, вчинених ними при виконанні консульських функцій.

2. Однак положення пункту 1 цієї Статті не застосовуються щодо цивільних позовів:

2.1. що випливають з договору, укладеного консульською посадовою особою або консульським службовцем, за яким вони прямо чи непрямо не взяли на себе зобов'язання як агенти акредитуючої держави; або

2.2. третьої сторони за шкоду, завдану внаслідок нещасного випадку в державі перебування, спричиненого дорожньо-транспортним засобом, судном або літаком.

1. Працівники консульської установи можуть викликатись як свідки при провадженні судових або адміністративних справ. Консульський службовець або працівник обслуговуючого персоналу, за винятком випадків, зазначених в пункті 3 цієї Статті, не може відмовлятись давати свідчення. Якщо консульська посадова особа відмовляється давати свідчення, до неї не можуть застосовуватися жодні примусові заходи або покарання.

2. Компетентний орган, якому необхідні свідчення консульської посадової особи, не повинен створювати перешкод для виконання її функцій. Він може, коли це можливо, заслуховувати такі свідчення за місцем проживання цієї особи або у приміщенні консульської установи, або приймати від неї письмові свідчення.

3. Працівники консульської установи не зобов'язані давати свідчення у питаннях, пов'язаних з виконанням їх функцій, або надавати офіційну кореспонденцію та документи, що стосуються їх функцій. Вони також не зобов'язані давати свідчення щодо роз'яснення законодавства акредитуючої держави.

Працівники консульської установи звільняються в державі перебування від будь-яких особистих, громадських обов'язків та військових повинностей, а також від виконання будь-яких вимог, передбачених законодавством і правилами держави перебування щодо реєстрації іноземців і одержання дозволу на проживання.

1. Консульські приміщення і резиденція штатного глави консульської установи, власником або наймачем яких є акредитуюча держава або будь-яка особа, яка діє від її імені, звільняються від будь-яких державних, районних і муніципальних податків, зборів і мита, за винятком тих, що є оплатою за конкретні види обслуговування.

2. Податкові вилучення, зазначені в пункті 1 цієї Статті, не поширюються на ті збори, мито та податки, якими за законодавством держави перебування обкладаються особи, які уклали договір з акредитуючою державою або з особою, яка діє від її імені.

1. Працівники консульської установи звільняються від усіх податків і мита, особистих і майнових, державних, районних і муніципальних, за виключенням:

1.1. побічних податків, які звичайно включаються у вартість товарів або послуг;

1.2. мита і податків на приватне нерухоме майно, що є на території держави перебування, з винятками, передбаченими у Статті 38;

1.3. податків на спадкове майно, мита на спадщину, податків на перехід майна, з винятками, передбаченими у положеннях пункту 2 Статті 43;

1.4. податків і мита на приватні прибутки, включаючи прибутки з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, та податків на капіталовкладення у комерційні або фінансові підприємства в державі перебування;

1.5. податків і мита, що стягуються за конкретні види обслуговування, реєстраційного, судового і реєстрового мита, іпотечних та гербових зборів з винятками, передбаченими положеннями Статті 38.

2. Працівники консульської установи звільняються від податків, зборів і мита на заробітну плату, одержувану ними за свою роботу в консульській установі.

3. Працівники консульської установи, які наймають осіб, заробітна плата яких не звільнена від прибуткового податку в державі перебування, виконують зобов'язання, що покладаються законодавством і правилами цієї держави на наймачів у тому, що стосується утримання прибуткового податку.

1. Згідно зі своїм законодавством і правилами, держава перебування дозволяє ввезення та вивезення із звільненням від митного оподаткування, крім зборів, що стягуються за зберігання, перевезення та інші подібні послуги:

1.1. предметів, призначених для офіційного користування консульською установою;

1.2. предметів, призначених для особистого користування консульською посадовою особою;

1.3. предметів, завезених у випадку першого приїзду консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, включаючи предмети побутового характеру.

2. Предмети, згадані у підпунктах 1.2. і 1.3. пункту 1 цієї Статті, не повинні перебільшувати кількості, необхідної для особистого користування відповідних осіб.

3. Особистий багаж консульської посадової особи звільняється від митного огляду. Він може бути оглянутий компетентними органами держави перебування лише в тому випадку, якщо існують серйозні мотиви вважати, що містить інші предмети, ніж зазначені в підпункті 1.2. пункту 1 цієї Статті, або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законодавством та правилами держави перебування, або карантинними правилами. У цьому випадку огляд проводиться в присутності заінтересованої консульської посадової особи або її уповноваженого представника.

1. Члени сім'ї працівників консульської установи користуються привілеями і імунітетом в тому ж обсязі, що і відповідний працівник консульської установи.

2. Положення пункту 1 цієї Статті не поширюються на членів сім'ї, які є громадянами держави перебування, або постійно проживають у цій державі, або займаються професійною чи комерційною діяльністю з метою отримання прибутків в державі перебування.

1. Консульські службовці або працівники обслуговуючого персоналу консульської установи, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі, не користуються привілеями та імунітетом, передбаченими цією Конвенцією за винятком положень пункту 3 Статті 36.

2. Члени сімей осіб, згаданих в пункті 1 цієї Статті, не користуються привілеями та імунітетом, передбаченими у цій Конвенції.

3. Держава перебування повинна здійснювати юрисдикцію щодо осіб, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї Статті, таким чином, щоб не створювати перешкод для діяльності консульської установи.

У випадку смерті працівника консульської установи або члена його сім'ї, держава перебування зобов'язана:

1. Дозволити вивезення рухомого майна померлого, за винятком речей, придбаних в державі перебування, вивезення яких заборонено на момент його смерті.

2. Звільнити рухоме майно померлого від спадкоємного мита та усіх податків на спадщину.

1. Кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетом, передбаченими цією Конвенцією, з моменту його в'їзду на територію держави перебування при прямуванні на місце свого призначення, або, якщо він вже перебуває на території цієї держави, з моменту, коли він приступає до виконання своїх обов'язків у консульській установі.

2. Члени сім'ї працівника консульської установи, які проживають разом з ним, користуються привілеями та імунітетом, передбаченими цією Конвенцією, починаючи з дати їх в'їзду на територію держави перебування, або з моменту, коли вони стали членами його сім'ї.

3. Коли функції працівника консульської установи припиняються, його привілеї та імунітет, а також привілеї та імунітет членів його сім'ї, які проживають разом з ним, припиняються в момент, коли ця особа залишає державу перебування, або після закінчення розумного строку, щоб це зробити. Привілеї та імунітет членів сім'ї працівника консульської установи припиняються, коли вони перестають бути членами його сім'ї. Однак, якщо ці особи мають намір залишити державу перебування протягом розумного строку, то їх привілеї та імунітет зберігаються до їх від'їзду.

4. У випадку смерті працівника консульської установи, члени його сім'ї, які проживають разом з ним, продовжують користуватися наданими їм привілеями та імунітетом до моменту залишення ними держави перебування або до закінчення розумного строку для залишення держави перебування.

1. Акредитуюча держава може відмовитися від будь-яких привілеїв та імунітету, якими користуються відповідні особи згідно з Статтями 34, 35 та 36 цієї Конвенції. В усіх випадках така відмова має бути повідомлена державі перебування виразно та в письмовій формі.

2. Подання позову будь-якою особою у справі, в якій вона могла б користуватися імунітетом від юрисдикції згідно з цією Конвенцією, позбавляє таку особу права посилатися на імунітет від юрисдикції у випадку зустрічного позову, пов'язаного з основним позовом.

3. Відмова від імунітету від юрисдикції у цивільній або адміністративній справі не тягне за собою відмову від імунітету у відношенні виконання судових рішень, для яких необхідна окрема відмова у письмовій формі.

1. Положення цієї Конвенції також застосовуються, в тій мірі, в якій це випливає з контексту, у випадках виконання консульських функцій дипломатичними представництвами.

2. Прізвища працівників дипломатичного представництва, яким доручено виконання консульських функцій, повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим міністерством.

3. При виконанні консульських функцій дипломатичне представництво може звертатися:

3.1. до місцевих органів влади консульського округу;

3.2. до центральних органів влади держави перебування, якщо це не суперечить законодавству, правилам і звичаям держави перебування або відповідним міжнародним угодам.

4. Привілеї та імунітети співробітників дипломатичного представництва, про яких йдеться в пункті 2 цієї Статті, продовжують регулюватися нормами міжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин.

1. Не порушуючи привілеї та імунітети, передбачені цією Конвенцією, особи, які користуються цими привілеями та імунітетами, зобов'язані поважати законодавство та правила держави перебування, включаючи правила дорожнього руху.

2. Консульські приміщення не можуть використовуватися в цілях, несумісних з виконанням консульських функцій.

3. Консульська установа, працівники консульської установи та члени їх сімей зобов'язані поважати законодавство та правила держави перебування щодо страхування транспортних засобів.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набуде чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами.

2. Ця Конвенція укладається на невизначений строк і надалі діятиме до закінчення шести місяців з дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить іншу Договірну Сторону дипломатичним шляхом в письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію.

Вчинено у м.Києві, 21 травня 1998 року у двох примірниках, кожний українською, турецькою та англійською мовами, при цьому всі тексти є автентичні. У випадку виникнення розбіжностей при тлумаченні Конвенції, перевагу матиме текст, викладений англійською мовою.