Про затвердження Порядку утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку та Типового положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів

Відповідно до частини п'ятої статті 21 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення" Кабінет Міністрів України

Затвердити такі, що додаються:

Порядок утворення спеціалізованого будинку для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів і надання житлових приміщень у такому будинку;

Типове положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів.

1. Спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів (далі - спеціалізований будинок) утворюється у разі наявності фінансових ресурсів на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

2. Спеціалізований будинок є юридичною особою.

3. Спеціалізований будинок розміщується у спеціально спорудженій або реконструйованій житловій будівлі, переобладнаному нежитловому приміщенні або в будь-якому іншому приміщенні, спорудженому або переобладнаному з дотриманням архітектурно-планувальних, технічних і санітарно-гігієнічних норм.

4. Орган місцевого самоврядування виділяє для спорудження будівлі спеціалізованого будинку земельну ділянку, використання якої не потребує додаткових витрат для запобігання проявам техногенного та природного характеру, знесення існуючих будівель, виплати компенсації попереднім власникам землі, прокладення зовнішніх інженерних комунікацій, пайової участі у забезпеченні розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

5. Будівля спеціалізованого будинку забезпечується необхідним інженерним обладнанням, економічними системами опалення та водопідігріву, енергозберігаючими приладами регулювання тепла та обліку тепло-, газо- і водопостачання.

6. Будівля спеціалізованого будинку складається з окремих, з усіма комунальними зручностями однокімнатних житлових приміщень, розрахованих на одну особу або подружжя. Площа такого приміщення повинна бути достатньою для забезпечення відповідного рівня комфортності проживання з урахуванням мінімальної норми, встановленої відповідно до законодавства, та відповідати санітарно-гігієнічним нормам.

Крім житлових приміщень у спеціалізованому будинку на нижніх поверхах будівлі можуть бути розміщені служби соціально-побутового призначення і медичного обслуговування.

7. Орган місцевого самоврядування, що прийняв рішення про утворення спеціалізованого будинку, встановлює з урахуванням потреб осіб, які проживають у такому будинку, кількість працівників служб соціально-побутового призначення і медичного обслуговування, а також визначає згідно із законодавством види та форми соціального обслуговування, перелік соціальних послуг, що надаються в спеціалізованому будинку, тарифи на такі послуги та способи їх надання.

8. Будівля спеціалізованого будинку обладнується спеціальними засобами та пристосуваннями для безперешкодного доступу до неї та всіх її приміщень осіб з обмеженими фізичними можливостями.

9. Видатки для функціонування спеціалізованого будинку, обслуговування та проведення поточного і капітального ремонту його будівлі, упорядкування та утримання прибудинкових територій здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету або інших джерел фінансування, у тому числі за рахунок коштів, що надходять від плати за наймання житла, утримання будівлі та прибудинкової території.

Поточний ремонт житлових приміщень у спеціалізованому будинку проводиться особами, які проживають у цих приміщеннях.

10. Положення про спеціалізований будинок, перелік документів, необхідних для поселення у цей будинок, умови укладення договору найму житлових приміщень та підстави його розірвання затверджуються органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про утворення такого будинку.

11. Реорганізація або ліквідація спеціалізованого будинку здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування у разі, коли особам, які проживають у цьому будинку, в установленому законодавством порядку гарантовано надання іншого житла, умови проживання в якому не гірші, ніж у спеціалізованому будинку.

12. Право на отримання житлового приміщення в спеціалізованому будинку мають особи, які відповідно до законодавства належать до категорії ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів, перебувають на соціальному квартирному обліку для позачергового, першочергового та на загальних підставах забезпечення соціальним житлом, потребують соціального захисту та обслуговування і подали відповідну заяву.

13. Протипоказанням для надання житлового приміщення у спеціалізованому будинку є наявність в осіб інфекційних, онкологічних захворювань IV клінічної групи, захворювань на наркоманію, алкоголізм, гостро виражених психічних захворювань, а також потреба у постійному сторонньому догляді та соціальному обслуговуванні.

14. Заяву про надання житлового приміщення у спеціалізованому будинку громадянин або уповноважена ним особа подає органу місцевого самоврядування за місцем перебування на соціальному квартирному обліку.

До заяви додається:

медична картка з висновком лікувально-профілактичного закладу про відсутність потреби у постійному сторонньому догляді та спроможність проживати самостійно;

висновок органу праці та соціального захисту населення про потребу в соціальному обслуговуванні та наданні соціальних послуг;

медична довідка про відсутність захворювань, наявність яких є протипоказанням для надання житлової площі у спеціалізованому будинку;

копія документа, що підтверджує належність особи до категорії громадян, які мають право на соціальне житло;

довідка органу місцевого самоврядування про перебування на обліку для забезпечення соціальним житлом;

довідка про доходи заявника та членів його сім'ї;

довідка про склад сім'ї (форма N 3).

15. Орган місцевого самоврядування протягом 30 робочих днів після надходження заяви та інших документів приймає рішення про надання або відмову у наданні житлового приміщення у спеціалізованому будинку.

16. Орган місцевого самоврядування у разі потреби може утворювати комісію з питань розгляду заяв про надання житлових приміщень у спеціалізованому будинку.

До складу комісії включаються працівники органу праці та соціального захисту населення, охорони здоров'я, інші фахівці із соціальної роботи, представники громадських організацій.

Комісія діє відповідно до положення про неї, що затверджується органом місцевого самоврядування.

17. Перевага в отриманні житлових приміщень у спеціалізованому будинку надається одиноким або одинокопроживаючим громадянам, зазначеним у статтях 11 і 12 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення", які перебувають на соціальному квартирному обліку для забезпечення соціальним житлом, потребують соціального захисту та обслуговування.

18. Житлове приміщення у спеціалізованому будинку надається особам на підставі рішення органу місцевого самоврядування, згідно з яким між органом місцевого самоврядування та особою, щодо якої прийнято рішення, укладається договір найму соціального житла.

19. Договір найму соціального житла розривається на вимогу органу місцевого самоврядування лише за рішенням суду.

20. Користування житловим приміщенням у спеціалізованому будинку є платним.

Розмір плати за користування житловим приміщенням у спеціалізованому будинку встановлюється органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про його утворення.

21. Особам, які проживають у спеціалізованому будинку і мають встановлені законодавством пільги, розмір плати за користування приміщенням визначається з урахуванням таких пільг.

Особи, які проживають у спеціалізованому будинку, мають право на призначення в установленому законодавством порядку субсидії на житлово-комунальні послуги.

22. Особам, які мають право на забезпечення соціальним житлом і потребують соціального захисту та обслуговування, житлове приміщення у спеціалізованому будинку надається безоплатно.

23. Житлове приміщення у спеціалізованому будинку не підлягає піднайму, бронюванню, приватизації, продажу, даруванню, викупу та заставі.

24. Контроль за дотриманням у спеціалізованому будинку законодавства з питань соціального і медичного обслуговування, фінансово-господарської діяльності здійснюють в межах компетенції органи місцевого самоврядування та місцеві органи виконавчої влади.

1. Спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів (далі - спеціалізований будинок) є закладом соціального обслуговування, який крім приміщень для проживання має приміщення для служб соціально-побутового призначення та медичного обслуговування.

2. У своїй діяльності спеціалізований будинок керується Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Мінпраці та інших органів виконавчої влади з питань, що регулюють діяльність закладів соціального обслуговування, рішеннями органу місцевого самоврядування, а також положенням про будинок, розробленим відповідно до цього Типового положення.

3. Особи, які проживають у спеціалізованому будинку, мають право на медичне, соціальне обслуговування та отримання соціальних послуг у встановленому законодавством порядку.

Особи, які згідно з висновком органу праці та соціального захисту населення потребують соціального обслуговування та соціальних послуг, мають право вибирати спосіб їх надання (служби соціально-побутового призначення чи медичного обслуговування, що функціонують у спеціалізованому будинку, відповідне відділення територіального центру соціального обслуговування або інші надавачі соціальних послуг, з якими укладено відповідний договір).

4. Пенсії, державна соціальна допомога, компенсації та інші виплати, що відповідно до законодавства призначені особам, які проживають у спеціалізованому будинку, виплачуються у повному обсязі.

5. Особи, які проживають у спеціалізованому будинку, мають право облаштовувати надані їм житлові приміщення власними меблями, побутовою технікою, іншим устаткованням та обладнанням за умови дотримання правил техніки безпеки, а також установлених законодавством архітектурно-планувальних, технічних і санітарно-гігієнічних норм.

6. Переведення до іншого соціального закладу відповідно до висновку лікувально-профілактичного закладу про потребу в постійному сторонньому догляді може здійснюватися за рішенням директора спеціалізованого будинку, яке погоджується з органом місцевого самоврядування, що приймав рішення про надання житлового приміщення, з одночасним розірванням договору найму житлового приміщення у цьому будинку та передачею особової справи.

7. Особи, які проживають у спеціалізованому будинку, відповідно до їх письмової заяви, погодженої з директором будинку з урахуванням висновку лікувально-профілактичного закладу про спроможність цієї особи тимчасово залишити спеціалізований будинок без загрози для її життя і здоров'я, мають право протягом календарного року тимчасово вибути на строк до шести місяців.

У разі коли особи відсутні з поважних причин понад шість місяців, строк тимчасового вибуття продовжується органом місцевого самоврядування за заявою особи, а в разі виникнення спору - судом.

8. У разі потреби у стаціонарній медичній допомозі, професійній реабілітації, санаторно-курортному лікуванні тощо особи, які проживають у спеціалізованому будинку, направляються до відповідних закладів.

9. Особи, які вибувають із спеціалізованого будинку на строк понад 10 днів, наказом директора будинку знімаються із соціального обслуговування, але залишаються у списках тих, що проживають.

10. Витрати, пов'язані з поїздкою до родичів або інших осіб, а також з переведенням за власним бажанням до іншого закладу, спеціалізованим будинком не компенсуються.

11. Родичам особи, що проживає в спеціалізованому будинку, або іншим особам забороняється постійно користуватися житловим приміщенням у цьому будинку. Тимчасове проживання строком більш як два місяці можливе за умови погодження з відповідним органом місцевого самоврядування.

12. У разі погіршення стану здоров'я особи, яка проживає у спеціалізованому будинку, та необхідності на час її хвороби організації тимчасового або постійного стороннього догляду відповідно до висновку лікувально-профілактичного закладу за нею закріплюється соціальний робітник, соціальний працівник чи фахівець для соціального обслуговування та надання необхідних соціальних послуг в установленому порядку.

13. Поховання осіб, які проживали у спеціалізованому будинку, здійснюється відповідно до законодавства.

14. Фінансове забезпечення спеціалізованого будинку здійснюється у межах коштів, передбачених щороку в місцевому бюджеті, а також за рахунок інших джерел.

15. Спеціалізований будинок має власну печатку, штамп із своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державного казначейства.

16. Кошторис та штатний розпис спеціалізованого будинку затверджується органом місцевого самоврядування, що прийняв рішення про його утворення.

17. З метою створення у спеціалізованому будинку умов для проживання, соціально-побутового, медичного обслуговування та організації надання необхідних соціальних послуг орган місцевого самоврядування використовує в установленому законодавством порядку благодійну, в тому числі гуманітарну допомогу.

18. Очолює спеціалізований будинок директор, що призначається на посаду і звільняється з посади за рішенням органу місцевого самоврядування.

19. Директор та працівники спеціалізованого будинку в межах своїх повноважень несуть відповідальність за створення умов для проживання, соціального обслуговування та надання соціальних послуг особам, які проживають у ньому, збереження їх життя та здоров'я.

20. Директор у межах своїх повноважень:

несе персональну відповідальність за діяльність спеціалізованого будинку;

видає накази;

затверджує функціональні обов'язки працівників;

вирішує питання добору кадрів;

вживає заходів для заохочення, а у разі порушень працівниками трудової дисципліни та невиконання ними функціональних обов'язків застосовує дисциплінарні стягнення;

затверджує правила внутрішнього розпорядку;

здійснює заходи щодо поліпшення умов праці, дотримання працівниками спеціалізованого будинку та особами, які в ньому проживають, правил техніки безпеки, санітарно-гігієнічних норм та пожежної безпеки;

відповідає за ведення бухгалтерського та статистичного обліку, складення звітності згідно з установленими формами та подання їх у визначені строки відповідним органам;

здійснює інші повноваження, пов'язані із забезпеченням функціонування спеціалізованого будинку.

21. Особові справи осіб, які проживають у спеціалізованому будинку, ведуться особою, призначеною наказом директора будинку, з дати їх поселення.

22. Особова справа належить до документів постійного зберігання.

23. Особова справа містить:

витяг з рішення органу місцевого самоврядування про надання житлового приміщення;

копію наказу про прийняття особи у спеціалізований будинок для проживання;

копію договору найму житлового приміщення із зазначенням розміру плати за користування ним;

заяву про потребу в соціальному обслуговуванні і соціальних послугах та/або тимчасовому (періодичному) догляді;

копію повідомлення про поселення особи у спеціалізований будинок, яке орган місцевого самоврядування надіслав органу праці та соціального захисту населення, та у разі необхідності про потребу в соціальному обслуговуванні через територіальний центр соціального обслуговування;

копію паспорта, пенсійного посвідчення, військового квитка, посвідчення ветерана війни та праці, інваліда, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;

довідку про склад сім'ї (форма N 3);

довідку про розмір призначеної пенсії або державної соціальної допомоги;

копію медичної карти з висновком лікувально-профілактичного закладу про відсутність потреби в постійному сторонньому догляді та спроможність проживати самостійно;

копію довідки медико-соціальної експертної комісії про групу інвалідності, індивідуальний план реабілітації (за наявності);

дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

договір про соціальне обслуговування та надання соціальних послуг;

опис документів, що містяться в особовій справі.