Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами

З метою врегулювання порядку погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами та відповідно до пункту 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України

1. Затвердити Положення про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами.

Установити, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, якими регулюються питання погашення боргу платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, застосовуються в частині, що не суперечить нормам цього Положення.

2. Установити, що стягнення коштів з рахунків платників податків у рахунок погашення боргу перед бюджетами та державними цільовими фондами здійснюється виключно за рішенням арбітражного суду.

3. Установити, що з дня набрання чинності цим Указом установи банків не проводять обліку заборгованості клієнтів.

Списання коштів з рахунків платника податків здійснюється комерційними банками лише за платіжними дорученнями платника та за виконавчими документами, перелік яких визначено Цивільним процесуальним кодексом України.

4. Кабінету Міністрів України, Національному банку України, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади затвердити у двомісячний строк нормативно-правові акти, необхідні для реалізації в повному обсязі положень цього Указу.

5. Кабінету Міністрів України:

подати у встановленому порядку пропозиції щодо внесення змін до нормативно-правових актів України у зв'язку з прийняттям цього Указу;

привести свої рішення у відповідність з цим Указом.

6. Покласти на Кабінет Міністрів України надання офіційних роз'яснень щодо цього Указу.

7. Цей Указ набирає чинності в порядку, передбаченому пунктом 4 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України.

Це Положення встановлює порядок погашення перед бюджетами та державними цільовими фондами боргу з податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, а також штрафних та фінансових санкцій, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

1. У цьому Положенні терміни вживаються у такому значенні:

платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), неподаткові платежі, штрафні та фінансові санкції (далі - платники);

платіж - зобов'язання платника сплатити у порядку і на умовах, що визначаються законами внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду;

борг платника - узгоджений з контролюючими органами платіж, не погашений у встановлений строк, пеня, штрафні та фінансові санкції;

актив платника - кошти, матеріальні та нематеріальні активи, що належать платнику на правах власності або на правах повного господарського відання;

примусове стягнення боргу платника - примусове звернення стягнення на активи платника в рахунок погашення його боргу;

податкова декларація, розрахунок - документ, який подається платником до контролюючого органу в установленому законодавством порядку, на підставі якого здійснюються нарахування та сплата податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу;

повідомлення контролюючого органу - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника сплатити суму платежу, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Положенням;

податкова вимога - письмове повідомлення органу державної податкової служби про обов'язок платника сплатити суму боргу;

податкова застава - засіб забезпечення погашення не сплаченого платником у встановлений законом строк платежу, що поширюється на вільні від заставних зобов'язань активи такого платника. На підставі податкової застави орган державної податкової служби має право повного і першочергового задоволення вимог щодо погашення боргу платника податків за рахунок його активів, що перебувають у заставі;

кошти - національна валюта України або іноземна валюта;

контролюючі органи - державні органи, що здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю та повнотою нарахування та погашення платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

2. Контролюючими органами є:

органи державної податкової служби - стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених в абзацах третьому і шостому цього пункту;

органи державної митної служби - стосовно ввізного/вивізного мита, а також акцизного збору та податку на додану вартість, які справляються при ввезенні (імпорті) на митну територію України або вивезенні (експорті) з митної території України;

установи Пенсійного фонду України - стосовно внесків до Пенсійного фонду України;

установи Фонду соціального страхування України - стосовно внесків до Фонду соціального страхування України;

органи державного казначейства та державної контрольно-ревізійної служби в межах їх компетенції - стосовно бюджетних позик, позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів, інших бюджетних коштів.

3. Контролюючі органи, визначені у пункті 2 цього Положення, мають право здійснювати перевірки результатів діяльності платників виключно в межах своїх повноважень, установлених законодавством.

У разі виявлення під час перевірок порушень законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та погашення платежів відповідний акт надсилається контролюючими органами до органів державної податкової служби для вжиття заходів із забезпечення погашення не сплачених у строк платежів. При цьому скарги на дії зазначених органів надсилаються до органу, який склав цей акт, або до контролюючого органу вищого рівня.

4. Органами, уповноваженими здійснювати заходи із забезпечення погашення боргу платників, є виключно органи державної податкової служби в межах їх компетенції та державні виконавці. Інші контролюючі органи взаємодіють з органами державної податкової служби та державними виконавцями у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

5. Списання коштів з рахунків платників без їх згоди здійснюється виключно за рішенням арбітражного суду.

6. Платник, за винятком випадків, передбачених пунктом 17 цього Положення, самостійно обчислює суму платежів та подає контролюючому органу податкову декларацію, розрахунок у строки, встановлені законодавством. Контролюючий орган приймає податкову декларацію, розрахунок без перевірки зазначених у них показників.

Якщо останній день строку подачі податкової декларації, розрахунку припадає на вихідний або святковий день, то за останній день строку вважається наступний за вихідним або святковим робочий день.

У разі коли сума платежу розраховується згідно із законодавством контролюючим органом, платник не несе відповідальності за достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого платежу та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Положенням.

7. Контролюючий орган самостійно визначає суму платежу та надсилає повідомлення платнику про суми виявлених недоплат у разі коли:

платники не подають у встановлені строки податкову декларацію, розрахунок;

дані перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження суми його платежів, заявлених у податкових деклараціях, розрахунках;

виявлено арифметичні або методологічні помилки у наданій платником податковій декларації, розрахунку, які призвели до заниження суми платежу.

8. Сума платежу, платник якого не подав у встановлений строк податкову декларацію, розрахунок, визначається контролюючим органом на підставі висновків позачергової перевірки.

9. У разі неможливості проведення перевірки у зв'язку з невстановленням фактичного місця розташування підприємства та його підрозділів, місця знаходження фізичної особи, ухиленням посадових осіб підприємства або фізичної особи від надання відомостей, передбачених законодавством, а також у разі неможливості визначити суму платежу у зв'язку з нездійсненням платником податкового обліку або відсутністю первинних документів сума платежу такого платника може бути визначена на рівні платежу з цього податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу, визначених у попередньому податковому періоді.

10. Після закінчення встановлених строків сплати узгодженого платежу невнесена сума вважається боргом платника і стягується з нарахуванням пені, якщо законодавством України не передбачена можливість стягнення боргу за окремими платежами без нарахування пені.

11. Пеня з сум узгодженого платежу нараховується з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочення платежу.

12. За несвоєчасне зарахування до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів та штрафних санкцій з вини установ банків останні сплачують пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених законодавством для таких видів платежів.

Днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами платежів вважається день його реєстрації в цих установах.

13. У разі надходження сум на сплату боргу платника в першу чергу погашається платіж, а потім пеня. При стягненні боргу платника на підставі рішення арбітражного суду передусім покриваються витрати, пов'язані зі стягненням.

14. Суми пені, нарахованої на суму платежу, зараховуються до доходів відповідних бюджетів та державних цільових фондів згідно з кодами бюджетної класифікації, на які зараховуються основні платежі.

15. Суми фінансових санкцій застосовуються до платників контролюючими органами, які мають на це право згідно із законодавством.

На суми фінансових санкцій пеня не нараховується.

16. Платіж, самостійно визначений платником у податковій декларації, розрахунку, вважається узгодженим.

17. Платники, які не погоджуються з платежем, нарахованим контролюючим органом (у випадках, визначених у пунктах 17, 19, 20, 22 цього Положення), протягом 10 календарних днів з дня отримання повідомлення можуть звернутися до цього контролюючого органу з письмовою скаргою на неправильне визначення баз нарахування та сум платежів.

Контролюючий орган зобов'язаний протягом встановленого законодавством строку, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання зазначеної скарги, розглянути її та винести вмотивоване рішення, яке вручається заявнику під розписку або надсилається платнику поштою з повідомленням про вручення.

У разі коли контролюючий орган надсилає платнику вмотивовану відповідь про відхилення скарги або не надсилає відповіді протягом зазначеного строку, такий платник податку має право протягом 10 календарних днів з дня її отримання чи неотримання відповіді звернутися з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня або до арбітражного суду.

18. У разі коли арбітражний суд або контролюючий орган вищого рівня задовольняє повністю позов (скаргу) платника, контролюючий орган зобов'язаний відкликати раніше надіслані ним повідомлення щодо зазначеного в цьому позові (скарзі) платежу.

19. У разі коли рішення арбітражного суду про відмову у задоволенні позовної заяви платника набрало законної сили, платіж вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня.

20. У разі коли контролюючий орган вищого рівня або арбітражний суд прийняв рішення про часткове задоволення скарги (позову) платника, визначена частина платежу вважається узгодженою і з дня нарахування такої частини платежу до дня її фактичного погашення на цю частину нараховується пеня.

21. У разі коли платник не оскаржив висновки контролюючого органу в контролюючому органі вищого рівня або в арбітражному суді у строки, встановлені цим Положенням, платіж, визначений контролюючим органом або арбітражним судом, вважається узгодженим і з дня нарахування такого платежу до дня його фактичного погашення на цей платіж нараховується пеня.

22. Платник зобов'язаний погасити суму платежу, зазначену у самостійно поданій ним податковій декларації, розрахунку, у строки, передбачені законодавством.

У випадках, визначених у пунктах 28 - 31 цього Положення, платники зобов'язані самостійно погасити суму узгодженого платежу та нараховану на неї пеню протягом 10 календарних днів з дня такого узгодження.

23. Для цілей цього Положення днем узгодження платежів вважається:

день самостійно поданої платником податкової декларації, розрахунку;

день підписання платником акта перевірки, складеного контролюючим органом, без зауважень;

день набрання законної сили рішенням арбітражного суду про визнання повністю або частково боргу платника;

перший робочий день, наступний за останнім днем строку оскарження рішення контролюючого органу, в разі коли платник відмовляється від такого оскарження.

24. Орган державної податкової служби може звернутися до арбітражного суду з позовною заявою про стягнення з платника суми боргу в разі коли передбачені цим Положенням заходи щодо погашення боргу не привели до його повного чи часткового погашення.

25. У разі непогашення узгодженого платежу у встановлений строк платник визнається боржником перед бюджетами та державними цільовими фондами і орган державної податкової служби може застосовувати до нього заходи примусового стягнення боргу в порядку, передбаченому цим Положенням.

26. Норми цього Положення не поширюються на порядок стягнення штрафів, що накладаються за адміністративні правопорушення, а також на порядок справляння податків з нерезидентів, якщо чинною міжнародною угодою з питань усунення подвійного оподаткування, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України, встановлено інші правила.

27. У разі коли сума платежу розраховується контролюючим органом, як це передбачено пунктом 17 цього Положення, такий контролюючий орган надсилає платнику повідомлення, в якому зазначається підстава для такого нарахування, посилання на конкретні норми законів, відповідно до яких було здійснено розрахунок або донарахування платежу, сум пені та штрафних санкцій, у разі їх наявності, граничні строки їх погашення, а також повідомляється про можливі наслідки їх несплати або неповної сплати в установлений строк.

Отримання повідомлення не є підставою для визнання такого платежу узгодженим.

У разі коли платник не погашає узгоджену суму платежу в установлені строки, орган державної податкової служби надсилає податкову вимогу, яка має містити крім відомостей, передбачених пунктом 38 цього Положення, підставу для її виставлення, посилання на норму закону, порушену платником, суму податку, збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу, пені, штрафних і фінансових санкцій, перелік запропонованих заходів у забезпечення погашення суми боргу.

28. Перша податкова вимога надсилається наступного дня після:

закінчення строку сплати узгоджених сум платежів, визначених відповідно до пункту 22 та абзаців другого і третього пункту 23 цього Положення;

закінчення строку оскарження рішень органу державної податкової служби, визначеного відповідно до абзацу п'ятого пункту 23 цього Положення.

Перша податкова вимога також містить повідомлення про узгодження сум платежу, обов'язок сплатити суму боргу та можливий примусовий продаж активів боржника.

Друга податкова вимога надсилається не раніше двадцятого календарного дня від дня надсилки (вручення) першої податкової вимоги та містить повідомлення про суму боргу, дату і час проведення опису майна для погашення суми боргу та про наміри органу стягнення організувати продаж активів платника.

29. Податкова вимога вважається надісланою (врученою) підприємству, якщо її передано керівнику підприємства, його заступнику, виконуючому обов'язки керівника підприємства або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, коли її вручено особисто їй чи її законному представникові або надіслано за адресою реєстрації платника листом з повідомленням про вручення.

30. Податкова вимога надсилається платнику незалежно від притягнення такого платника до відповідальності за порушення податкового законодавства.

31. У разі коли сума платежу, пені, штрафних та фінансових санкцій, що визначена у податковій вимозі, самостійно погашається платником, подальші податкові вимоги не надсилаються, а раніше надіслані податкові вимоги відкликаються.

32. У разі виникнення у платника боргу з нового узгодженого платежу, після подання попередньо надісланих податкових вимог, кожна наступна податкова вимога містить повідомлення про суму консолідованого боргу, що підлягає сплаті. При цьому дата і час проведення опису майна боржника, встановлені у другій податковій вимозі, не змінюються.

Сума консолідованого боргу - це сума боргу, зазначена в останній податковій вимозі. Погашення суми консолідованого боргу здійснюється в порядку черговості нарахування платежів, незалежно від того, яким контролюючим органом їх нараховано.

33. Органами державної податкової служби ведеться реєстр (облік) податкових вимог та сум консолідованого боргу.

34. Активи (крім коштів) підприємства або фізичної особи у випадках, зазначених у пункті 35 цього Положення, передаються у податкову заставу.

35. Право податкової застави виникає в разі:

неподання або несвоєчасного подання податкової декларації, розрахунку - з дня, наступного за останнім днем строку, встановленого для подання такої податкової декларації, розрахунку;

виявлення несплаченого платежу за наслідками перевірки - з дня затвердження керівником контролюючого органу акта перевірки;

непогашення в установлені строки узгоджених платежів - з дня, наступного за днем, встановленим для сплати таких узгоджених платників.

З урахуванням положень цього пункту право податкової застави поширюється на будь-які види активів платника (крім коштів), які перебували в його власності на день виникнення такого права, а також на будь-які інші активи (крім коштів), на які платник набуде прав власності у майбутньому, до дня погашення платежу такого платника.

36. Право податкової застави має пріоритет перед будь-якими правами інших застав, що виникли після дня виникнення права на податкову заставу, незалежно від того, чи були вони нотаріально посвідчені, а також перед будь-якими правами застав, які не були належним чином оформлені до виникнення права податкової застави.

У разі коли податкова застава виникає в той самий день, в який було оформлено інші застави, пріоритет має податкова застава.

37. Платники, активи яких знаходяться в податковій заставі, зобов'язані повідомити наступних кредиторів про таку податкову заставу, а також про характер та розмір платежів, забезпечених цією заставою. Платники, які не повідомили кредиторів про податкову заставу, зобов'язані відшкодувати таким кредиторам збитки у разі їх виникнення у зв'язку з таким неповідомленням.

38. Платник, активи якого знаходяться в податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними з урахуванням пункту 39 цього Положення.

39. Підлягають узгодженню з органом державної податкової служби операції платників, активи яких знаходяться в податковій заставі, щодо:

продажу або інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна (крім готової продукції), інших видів основних фондів, у тому числі землі та прав на видобування корисних копалин;

внесення об'єктів нерухомого та рухомого майна, інших видів основних фондів, у тому числі землі та прав на видобування корисних копалин, до статутних фондів інших підприємств;

надання заставленого майна у наступну заставу або використання заставленого майна з метою забезпечення дійсної або майбутньої вимоги третіх осіб.

40. У разі відчуження активів, визначених у пункті 39 цього Положення, посадовою (особою платника) або фізичною особою - платником без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби така посадова або фізична особа несе встановлену законодавством відповідальність.

41. Податкова застава припиняється в разі:

погашення повної суми боргу;

ліквідації підприємства;

порушення справи про банкрутство підприємства;

отримання договору поруки на повну суму боргу.

Активи платника звільняються з податкової застави з дня здійснення однієї з таких дій;

перерахування до бюджету повної суми боргу. При цьому платник зобов'язаний в одноденний строк передати копію платіжного документа, завіреного обслуговуючим банком, до органу державної податкової служби;

винесення ухвали арбітражного суду про порушення провадження у справі про банкрутство відповідно до законодавства. При цьому в одноденний строк ухвала передається державними виконавцями до органу державної податкової служби;

погашення боргу підприємством, що ліквідується. При цьому ліквідаційна комісія або орган, що проводить ліквідацію, зобов'язана в одноденний строк передати копію завіреного обслуговуючим банком платіжного документа про першочергове погашення такого боргу до органу державної податкової служби. Крім того, ліквідаційною комісією або органом, який проводить ліквідацію, до органу державної податкової служби передається ліквідаційний баланс, підтверджений аудитором (аудиторською фірмою), в одноденний строк з дня його затвердження;

оформлення договору поруки. При цьому нотаріально посвідчену копію договору поруки платник подає до органу державної податкової служби в одноденний строк після його укладення.

42. Орган державної податкової служби зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів підприємства або фізичної особи у разі коли банк-резидент поручається за це підприємство або фізичну особу.

На підставі договору поруки погашення платежу та відповідної пені замість підприємства або фізичної особи здійснюється банком-поручителем у разі коли підприємство або фізична особа не виконують або неналежним чином виконують свої зобов'язання перед бюджетами та державними цільовими фондами.

43. Договір поруки між підприємством або фізичною особою і банком-поручителем береться на облік органом державної податкової служби за місцем розташування підприємства або місцем постійного проживання фізичної особи.

Для реєстрації договору поруки платник подає до органу державної податкової служби нотаріально посвідчений договір поруки.

Орган державної податкової служби зобов'язаний зареєструвати договір поруки протягом дня, наступного за днем його отримання, а у разі перебування активів платника у податковій заставі також видати платнику в цей самий строк довідку про звільнення його активів з-під податкової застави.

44. У разі дострокового відкликання договору поруки поручителем до платника застосовуються заходи з погашення боргу, передбачені цим Положенням.

Поручитель не має права передоручати виконання зобов'язань за договором поруки третім особам.

45. У разі коли інші передбачені цим Положенням заходи із забезпечення погашення боргу не дали позитивного результату, орган державної податкової служби здійснює за платника та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел покриття узгодженої суми боргу шляхом організації публічних торгів (аукціонів) з продажу активів (крім коштів) такого платника.

46. Для забезпечення надходжень до відповідних бюджетів та державних цільових фондів орган державної податкової служби створює на рівних засадах комісію з числа представників органу, що здійснює управління майном підприємства, органу державної податкової служби, регіонального органу Фонду державного майна України. Компетенція комісії визначається Кабінетом Міністрів України.

47. Платник (для державних та комунальних підприємств - орган, уповноважений управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів (крім коштів), виходячи з принципів збереження цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми боргу.

У разі недостатності коштів, отриманих від продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу платника, що забезпечує здійснення його основної виробничої діяльності, платник зобов'язаний прийняти рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини.

У разі коли платник не приймає рішення щодо складу активів, які можуть бути продані, визначити склад активів такого платника, що підлягають продажу, зобов'язана комісія.

Витрати, пов'язані з організацією та проведенням публічних торгів (аукціонів), сплачуються за рахунок сум, одержаних від продажу активів платника.

48. У разі коли сума коштів, отримана в результаті продажу активів платника, перевищує суму його боргу та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів (аукціонів), різниця направляється на рахунки такого платника і використовується в установленому ним порядку.

У разі коли сума коштів, отримана в результаті продажу частини активів платника, є недостатньою для погашення його боргу та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів (аукціонів), різниця покривається шляхом додаткового продажу активів такого платника.

49. Продаж активів платника, які можуть бути використані у сфері невиробничого споживання, здійснюється через роздрібну торгівлю і на уповноважених товарних біржах або публічних торгах (аукціонах) за кошти. Інформація про продаж таких активів має бути оприлюднена.

Державна податкова адміністрація України видає та оприлюднює бюлетень офіційної інформації про склад та умови продажу активів платника для погашення боргу.

Порядок надання та склад інформації про активи платника, а також порядок їх продажу на товарних біржах або публічних торгах (аукціонах) установлюється Кабінетом Міністрів України.

50. Продаж активів платника провадиться не раніше тридцятого календарного дня з дня надіслання платнику другої податкової вимоги.

51. Відповідно до норм цього Положення платник зобов'язаний надати комісії інформацію про активи, які знаходяться у податковій заставі, а також забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів (аукціонів) для огляду та оцінки активів, що знаходяться у податковій заставі.

Будь-яка інша особа, що здійснює управління активами платника або контроль за їх використанням, зобов'язана забезпечити на першу вимогу комісії безперешкодний доступ її представників і учасників публічних торгів (аукціонів) для огляду та оцінки активів, а також забезпечити безперешкодне набуття прав власника таких активів особою, яка їх придбала на публічних торгах (аукціонах). При цьому особа, яка здійснює управління або контроль за активами платника, звільняється від будь-яких видів відповідальності або зобов'язань перед таким платником або третіми особами, що можуть виникнути внаслідок передачі таких активів у власність особи - їх покупця.

52. Якщо платник до дня проведення публічного торгу (аукціону) повністю погасив суму боргу, орган державної податкової служби приймає рішення про звільнення активів такого платника з-під податкової застави.

53. Посадові особи платника за неподання або подання неповної чи недостовірної інформації про активи, які знаходяться у податковій заставі, або за ухилення від забезпечення безперешкодного доступу до таких активів представникам аукціонної комісії та учасникам публічних торгів (аукціонів), або за перешкоджання у набутті права власника таких активів особою, яка придбала таке майно на публічних торгах (аукціонах), несуть відповідальність, передбачену законодавством.

54. За операції з об'єктами нерухомого майна та за проведення прилюдних торгів (аукціонів) з продажу активів, визначених пунктами 45 - 49 цього Положення, державне мито та збір за проведення аукціонів не справляється.

55. Джерелом самостійного погашення платником платежів або боргу є будь-які активи платника, в тому числі кошти, отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових прав, випуску (емісії) цінних паперів, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, а також пунктами 56-60 цього Положення.

Державне підприємство, яке не підлягає приватизації, в тому числі казенне підприємство, може використовувати для погашення платежів або боргу виключно власні кошти, залучені від продажу товарів (робіт, послуг), а також активи, які не входять до складу його цілісного майнового комплексу. Порядок віднесення активів до таких, що включаються до складу цілісного майнового комплексу, встановлюється державним органом, у сфері управління якого перебуває підприємство.

56. Не можуть бути використані як джерела погашення платежів або боргу платника за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення:

майно платника, надане ним у заставу іншим особам, якщо договір застави нотаріально посвідчений до дня виникнення права податкової застави відповідно до пункту 35 цього Положення;

активи, які належать на правах власності іншим особам та перебувають у тимчасовому розпорядженні або користуванні платника, в тому числі: майно, передане платнику в будь-які види лізингу, у схов (на відповідальне зберігання), у тому числі ломбардний схов, у довірче та будь-які інші види агентського управління, на комісію (консигнацію), давальницька сировина, надана платнику для переробки, крім її частини, що надається платнику як плата за таку переробку, а також активи інших осіб, прийняті платником у заставу;

майнові права інших осіб, надані в користування або розпорядження платнику, а також немайнові права інших осіб, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику;

кошти інших осіб, надані платнику у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти підприємства, які використовуються для виплат заборгованості з заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з таким платником, у розмірах та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України;

майно, яке належить відкритому акціонерному товариству або закріплено на праві повного господарського відання за державним підприємством з дня прийняття рішення про приватизацію до закінчення виконання плану приватизації (плану розміщення акцій).

Посадові особи, які прийняли рішення про використання активів, визначених цим пунктом, як джерела для погашення платежів або боргу платника, в тому числі державні виконавці, притягуються до відповідальності згідно з законодавством.

57. Джерелом погашення боргу може бути визначено активи платника, передані таким платником у тимчасове користування або розпорядження третім особам відповідно до норм цивільно-правових договорів, або кошти, розміщені таким платником у вклад (депозит). У такому разі звернення стягнення на зазначені активи не зупиняє дію такого цивільно-правового договору про передачу права користування або розпорядження такими активами третій особі (у тому числі права стягнення коштів, переданих у вклад чи депозит) до кінця строку його дії.

У разі коли платник самостійно не погашає суму боргу протягом визначених цим Положенням строків та має дебіторів (боржників), такий борг (частина боргу) стягується з його дебіторів (боржників) у строки, визначені цивільно-правовим договором. Інформація про передачу права вимоги боргу органу державної податкової служби надсилається дебітору (боржнику) до здійснення ним найближчого платежу в рахунок погашення цього боргу. Порядок надання такої інформації встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

58. Забороняється будь-яка уступка платежів або боргу платника іншим особам, а також уступка вимоги боргу органом державної податкової служби іншим особам. Норми цього пункту не поширюються на випадки погашення взаємних зобов'язань за платежами платника та відповідного бюджету шляхом заліку. Порядок проведення таких заліків установлюється Кабінетом Міністрів України.

59. Положення пунктів 56 і 57 цього Положення в частині стягнення коштів не поширюються на установи банків, небанківські фінансові установи, а також страхові організації, стосовно яких стягнення може бути звернено в межах суми їх власних активів (з урахуванням страхових та прирівняних до них резервів, сформованих за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні, або за рахунок інших джерел відповідно до законодавства).

60. У разі коли платник має борги перед різними бюджетами та державними цільовими фондами, погашення таких боргів провадиться у порядку черговості їх виникнення, а в разі одночасного виникнення - пропорційно.

У разі коли стягнення боргу з підприємства здійснюється у порядку, передбаченому Законом України "Про банкрутство", черговість задоволення претензій кредиторів також визначається названим Законом.

В інших випадках платники самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок коштів або майна, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

61. У разі коли підприємство, контрольний пакет акцій якого перебуває в державній власності, не погашає суму боргу протягом строків, установлених цим Положенням, орган державної податкової служби здійснює заходи щодо продажу активів такого підприємства, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності такого підприємства.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму боргу підприємства та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів (аукціонів), орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління контрольним пакетом акцій підприємства, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини таких акцій за кошти або під зобов'язання про погашення боргу такого підприємства протягом поточного бюджетного року. Інформація зазначеного органу про прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана до органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення такого звернення. У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення боргу в зазначені цим пунктом строки, орган державної податкової служби зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до арбітражного суду з заявою про визнання такого підприємства банкрутом.

62. У разі коли підприємство перебуває в державній власності і не підлягає приватизації, орган державної податкової служби здійснює заходи щодо продажу активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

У разі коли суми коштів, отриманих від такого продажу, не покривають суму боргу підприємства та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів (аукціонів), орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить таке підприємство, з поданням про прийняття рішення щодо:

надання відповідної компенсації з бюджету, до якого має зараховуватися сума боргу такого платника, за рахунок коштів бюджетних трансфертів;

реорганізації такого платника з урахуванням правил, встановлених цим Положенням;

ліквідації такого платника та списання боргу.

Інформація про прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли орган державної податкової служби не отримав таку інформацію в визначений цим пунктом строк або отримав незадовільну інформацію, він зобов'язаний у місячний строк звернутися до арбітражного суду з поданням позову про визнання такого підприємства банкрутом.

63. У разі коли підприємство перебуває в державній, комунальній власності, або коли держава, територіальні громади сіл, селищ, міст володіють контрольним пакетом акцій підприємства, визнання такого підприємства податковим боржником є підставою для розірвання контракту (трудового договору) з керівником такого підприємства. Рішення про розірвання контракту (трудового договору) з керівником державного (комунального) підприємства може бути відкладене на строк розгляду скарги про неправомірні дії посадових осіб органу державної податкової служби стосовно визначення суми боргу, надісланої до арбітражного суду в порядку, передбаченому цим Положенням.

64. У разі коли власник або уповноважений ним орган приймає рішення про реорганізацію підприємства, зміну його назви або місця реєстрації, таке підприємство набуває всіх прав і обов'язків щодо погашення платежів.

65. Підприємство, активи якого передані у податкову заставу, або яке скористалося правом реструктуризації боргу, зобов'язане завчасно повідомити орган державної податкової служби про прийняття рішення щодо проведення будь-якої його реорганізації та надати план такої реорганізації.

У разі коли орган державної податкової служби встановить, що план реорганізації підприємства призводить або може у майбутньому призвести до неналежного погашення платежів, він має право прийняти рішення про:

розподіл суми платежів між правонаступниками підприємства, виходячи з очікуваної прибутковості (ліквідності) таких правонаступників;

погашення платежів, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;

встановлення консолідованої відповідальності за сплату платежів, забезпечених податковою заставою, стосовно всіх підприємств, створених у процесі реорганізації;

поширення права податкової застави на всі активи (крім коштів) підприємства, яке створюється шляхом об'єднання інших підприємств, якщо одне або більше таких підприємств мали борг, забезпечений заставою.

66. Реорганізація підприємства не змінює строків сплати (погашення) платежів його правонаступниками.

67. У разі коли підприємство, яке реорганізовується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, такі суми підлягають заліку в рахунок його непогашених платежів з інших податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання органом державної податкової служби повідомлення про завершення реорганізації такого підприємства. Зазначена сума розподіляється між бюджетами та державними цільовими фондами пропорційно загальним сумам боргу такого підприємства.

У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів підприємства перевищує суму непогашених платежів з інших податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, сума перевищення направляється в розпорядження правонаступників такого підприємства відповідно до їх частки, що визначається розподільчим балансом або передаточним актом.

68. У разі коли власником або уповноваженим ним органом приймається рішення про повну ліквідацію підприємства, не пов'язану з банкрутством, активи цього підприємства використовуються у такій черговості:

для повного погашення платежів такого підприємства, включаючи непогашену частину заборгованості, розстроченої згідно з пунктом 84 цього Положення;

для виконання інших видів зобов'язань у черговості, визначеній відповідно до законодавства.

69. У разі коли внаслідок ліквідації підприємства частина його платежів залишається непогашеною внаслідок недостатності активів цього підприємства, така частина погашається за рахунок активів засновників цього підприємства, якщо засновники несуть повну або додаткову відповідальність за зобов'язаннями підприємства згідно із законодавством.

Платежі (їх частина), що залишаються непогашеними після ліквідації підприємства, вважаються безнадійним боргом і підлягають списанню у порядку, визначеному Державною податковою адміністрацією України.

70. Особою, відповідальною за погашення платежів та боргу, є:

стосовно підприємства, яке ліквідується, - ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію;

стосовно філіалів, відділень, інших відокремлених підрозділів підприємства, які ліквідуються, - основне підприємство;

стосовно фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності - ця фізична особа;

стосовно інвестиційних фондів - інвестиційна компанія, яка здійснює управління таким інвестиційним фондом.

71. У разі відчуження активів підприємства, що ліквідується, до погашення боргу або без отримання попередньої згоди органу державної податкової служби на їх відчуження, посадова чи фізична особа, яка прийняла таке рішення, несе встановлену законодавством відповідальність.

72. У разі коли підприємство, яке ліквідується, має суми надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів з відповідного бюджету, такі суми підлягають заліку в рахунок його платежів або боргу перед таким бюджетом, але не пізніше 30 календарних днів з дня отримання органом державної податкової служби повідомлення про ліквідацію такого підприємства. У разі коли сума надміру сплачених або невідшкодованих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів з відповідного бюджету перевищує суму платежів або боргу перед таким бюджетом, сума перевищення направляється в розпорядження підприємства.

73. Розстрочення сплати боргу надається на умовах податкового кредиту, за яким сума боргу та нараховані на неї відсотки починають погашатися рівними частинами, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Рішення про розстрочення сплати боргу приймається Державною податковою адміністрацією України за погодженням з Міністерством фінансів України щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів та з місцевими фінансовими органами - щодо місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів. Розстрочення надається стосовно кожного податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу окремо на період не більше 6 календарних місяців і в межах поточного бюджетного року.

74. Відстрочення у сплаті боргу надається на умовах відсоткових канікул, за якими сума боргу та нараховані на неї відсотки сплачуються у визначений строк, але не пізніше 6 місяців з дня виникнення боргу і в межах поточного бюджетного року.

Рішення про відстрочення у сплаті боргу приймається органом державної податкової служби за погодженням з регіональним відділенням Державного казначейства України щодо загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів та з місцевими фінансовими органами - щодо місцевих податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів. Відстрочення надається стосовно кожного податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу окремо.

75. Розстрочення чи відстрочення сплати боргу надається у разі коли органу державної податкової служби буде доведено наявність обставин непереборної сили, які призвели до виникнення боргу платника, а також коли за висновками органу державної податкової служби таке розстрочення чи відстрочення сприятиме відновленню спроможності платника вчасно сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), неподаткові платежі у повному обсязі.

Розстрочення чи відстрочення сплати боргу не може надаватися за наявності боргу щодо ввізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, а також внесків до Пенсійного фонду України.

76. З моменту надання розстрочення чи відстрочення сплати боргу пеня на суму такого боргу не нараховується.

77. За винятком випадків, визначених пунктом 78 цього Положення, орган державної податкової служби має право протягом трьох років від встановленого строку подання платником податкової декларації, розрахунку, а в разі коли така податкова декларація, розрахунок були надані платником пізніше, - з дня їх фактичного надання, визначити суму платежів. У разі коли протягом зазначеного трирічного періоду орган державної податкової служби не визначив зазначену суму платежів, спір стосовно такої декларації, розрахунку не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

78. Платіж може бути нарахований органом державної податкової служби або провадження у справі про стягнення такого платежу може бути розпочато арбітражним судом без дотримання строків давності, визначених пунктом 77 цього Положення, у разі коли:

податкову декларацію, розрахунок не подано;

посадові особи підприємства були визнані судом винними у вчиненні злочину, пов'язаного з ухиленням від сплати податків і зборів, інших обов'язкових платежів, у період, за який нараховано платіж.

79. Обчислення строку давності зупиняється на період, протягом якого платник перебував поза межами України, якщо такий період є безперервним і становить не менше 6 місяців.

80. У разі коли орган державної податкової служби нарахував платіж до закінчення строку давності, він може бути стягнутий протягом трьох років після нарахування. Якщо платіж стягується за рішенням арбітражного суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або до визначення боргу безнадійним.

81. Строк подання заяв про повернення надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів або про відшкодування податків у випадках, передбачених законодавством, становить не більше одного року з моменту здійснення такої переплати або отримання права на відшкодування.

82. Платіжні доручення платників на перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів приймаються установами банків до виконання тільки за наявності на рахунках платників залишку коштів, необхідних для виконання цих документів у повній сумі. У разі недостатності коштів платіжні доручення повертаються їх виписувачам без виконання.

83. Виконавчі документи на примусове стягнення коштів у разі недостатності коштів на рахунку клієнта виконуються установами банків частково у межах наявного залишку на рахунку цього клієнта, а у невиконаній сумі повертаються їх виписувачам. У такому разі до підприємств, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не застосовуються фінансові санкції за несвоєчасну сплату платежів, а на посадових осіб підприємств і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності не накладаються адміністративні штрафи за несвоєчасне подання документів про нарахування і сплату податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів.

84. Заборгованість з податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів за станом на 1 січня 1999 року може бути за бажанням платника розстрочена шляхом оформлення податкового кредиту до 1 січня 2004 року з погашенням основної суми такого кредиту за графіком, самостійно встановленим платником.

З дня оформлення податкового кредиту на несплачені в строк платежі пеня не нараховується.

Податковий кредит надається під відсотки, які нараховуються на непогашену суму заборгованості за весь строк користування податковим кредитом і встановлюються на рівні 50 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом періоду користування податковим кредитом. У разі зміни у цей період облікової ставки Національного банку України з дня її зміни враховується нова облікова ставка Національного банку України.

Відсотки за податковий кредит сплачуються до 20 числа кожного календарного місяця, починаючи з третього місяця, що наступає за місяцем, в якому це Положення набрало чинності.

Платник має право укласти кредитний договір з відповідним органом державної податкової служби, надіславши йому заяву протягом 30 календарних днів з моменту набрання чинності цим Положенням. Для укладення кредитного договору платник надає органу державної податкової служби відомості про кредитний договір, визначені Державною податковою адміністрацією України.

Орган державної податкової служби не має права відмовити платникові в укладенні кредитного договору або втручатися у графік погашення основної суми податкового кредиту.

Кредитний договір укладається на надану у податковий кредит суму заборгованості платника за станом на 1 січня 1999 року з розподілом відрахувань до відповідних бюджетів та державних цільових фондів. Заборгованість за бажанням платника може бути зменшено на суми платежів, надміру сплачених платником, у тому числі суми податку на додану вартість, не відшкодовані з бюджету на день набрання чинності цим Положенням. Зазначений договір укладається за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування та Міністерством фінансів України. Орган державної податкової служби самостійно здійснює розподіл отриманих відсотків та основної суми податкового кредиту пропорційно платежам до відповідних бюджетів або державних цільових фондів.

Кредитний договір може бути достроково розірваним за ініціативою органу державної податкової служби в разі коли платник не погашає відсотки за податковим кредитом у строки, визначені цим пунктом, або частину основної суми податкового кредиту у строки, самостійно встановлені платником та визначені у кредитному договорі. Кредитний договір може бути також достроково розірваний у разі коли платник порушує встановлені цим Положенням правила управління активами, переданими у податкову заставу. У разі дострокового розірвання кредитного договору такий платник зобов'язаний повністю погасити основну суму податкового кредиту та нараховані відсотки протягом 10 календарних днів з моменту розірвання договору.

Платник має право достроково погасити основну суму та відсотки за податковим кредитом.

85. Суми заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України і були зараховані до картотеки після 1 січня 1999 року, підлягають погашенню за наслідками встановленого для кожного податку і збору (обов'язкового платежу), неподаткового платежу відповідного звітного періоду, що наступає за звітним періодом, на який припадає час набрання чинності цим Положенням, з урахуванням пунктів 77-81 цього Положення.

Суми заборгованості з інших податків і зборів (обов'язкових платежів), неподаткових платежів, які були зараховані до складу картотеки після 1 січня 1999 року, підлягають погашенню за наслідками III та IV кварталів 1999 року.