Про інформацію Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сімї, материнства і дитинства про хід виконання постанови Верховної Ради СРСР "Про невідкладні заходи щодо поліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сімї" та відповідного розпорядження Ради Міністрів Української РСР від 8 червня 1990 р. N 237-р

Президія Верховної Ради Української РСР

1. Погодитись з висновками Комісії Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства, викладеними у доповідній записці про поліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сім'ї (додається).

2. Раді Міністрів Української РСР розробити республіканську довгострокову програму "Державна політика щодо поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства" та передбачити в структурі органів державного управління спеціальний підрозділ із зазначених питань.

Комісія Верховної Ради Української РСР у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства розглянула питання про поліпшення становища жінок, охорони материнства і дитинства, зміцнення сім'ї.

На Комісії відзначалося, що Українська РСР, ратифікувавши Конвенцію про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, має проводити державну політику відповідно до статей Конвенції, тобто створити такий державний механізм, який міг би забезпечити реалізацію перспективних стратегій, розроблених міжнародною співдружністю. В умовах нинішньої складної економічної і політичної ситуації, при обмежених матеріальних ресурсах, вкрай недостатніх коштах, що виділяються на охорону здоров'я і соціальний захист населення, політика держави і визначення пріоритетних напрямів повинні бути в першу чергу спрямовані на поліпшення організації охорони здоров'я населення, демографічної ситуації в республіці, а також соціально-економічного становища сім'ї.

Демографічна ситуація в республіці останнім часом характеризується низькими показниками народжуваності при відносно високому рівні загальної і дитячої смертності.

Протягом останніх двадцяти років не забезпечується навіть просте поновлення поколінь. В 1989 році рівень народжуваності був найнижчим за всі роки. Це обумовлюється, перш за все, високим рівнем зайнятості жінок суспільною працею, слабо розвиненою соціально-побутовою інфраструктурою, неміцністю сім'ї.

Вкрай неблагонадійними є показники здоров'я жінок-матерів і дітей, оскільки ці групи населення найбільш чутливо реагують на вплив економічних і екологічних факторів. Залишається високим рівень захворюваності вагітних жінок і жінок дітородного віку, ускладнень вагітності і родів, особливо високий показник абортів. Кількість жінок з вперше встановленим діагнозом злоякісних новоутворень збільшилась з 257 в 1985 році до 272 в 1989 році на 100 тис. жінок.

Зростає хронічна захворюваність дітей, число дітей, що перебуває під лікарським наглядом досягло 2,7 мільйона.

Висока зайнятість жінок у народному господарстві республіки (серед робітників і службовців - 52 відсотки, серед колгоспників - 46) не підкріплена необхідними умовами праці і побуту. Кожна п'ята жінка в промисловості та четверта - в будівництві зайняті важкою фізичною працею. Питома вага жінок, які виконують роботу вручну, складає майже половину від загального числа працюючих. В багатьох галузях жінки виконують значно більші обсяги робіт вручну, ніж чоловіки. Це стосується насамперед целюлозно-паперової промисловості (в 2,5 раза) і промисловості будівельних матеріалів (в 2 рази).

Складною проблемою в галузі зайнятості жінок залишається рівень їх кваліфікації, професійного статусу. В цілому по народному господарству республіки серед загальної кількості робітників, які підвищили кваліфікацію, жінки становили лише третину. Ринок передбачає перехід до економічно ефективних форм організації виробництва, що неминуче призведе до вивільнення людей, зайнятих некваліфікованою працею, а нею, як правило, зайняті жінки.

Все ще не приділяється необхідної уваги створенню належної соціально-побутової інфраструктури, що негативно позначається на умовах життя і побуту жінок. Понад 60 відсотків дітей виховуються в дошкільних закладах. Кожна п'ята з опитаних жінок не задоволена режимом їх роботи, кожна друга - якістю догляду за дітьми, маючи, в основному, на увазі високий рівень захворюваності дітей. Понад 62 відсотки жінок вважають, що малолітніх дітей потрібно виховувати вдома.

Чимало сімей не забезпечені засобами механізації домашньої праці та раціонального побуту. З кожних 100 сімей 16 не мають холодильника, 33 - пральної машини, 54 - електропилососу. Вкрай незадовільно налагоджено побутове обслуговування як за місцем проживання, так і за місцем роботи, особливо в сільській місцевості.

В республіці практично не здійснюється науковий аналіз усього комплексу питань, що стосуються проблем жінок та сім'ї.

Виходячи з наведеного та враховуючи демографічну ситуацію, необхідність активізації роботи органів державного управління і громадських організацій щодо поліпшення умов праці і побуту жінок та їх соціально-побутового обслуговування, докорінного удосконалення організації охорони материнства і дитинства, Комісія вважає за необхідне доручити Раді Міністрів Української РСР розробити республіканську довгострокову програму "Державна політика щодо поліпшення становища жінок, сім'ї, охорони материнства і дитинства".

Складовою частиною такої програми могли б бути:

- комплексне вирішення питань, пов'язаних з підвищенням ролі жінки в житті суспільства;

- визначення пріоритетних напрямів в сфері праці, побуту, державної допомоги сім'ї, охорони здоров'я матері і дитини;

- поліпшення інфраструктури побуту;

- активізація суспільно-політичної діяльності жінок та інші питання.

На думку Комісії для координації дій заінтересованих міністерств і відомств у вирішенні зазначених питань, посилення контролю за додержанням та реалізацією вимог законодавства в структурі органів державного управління Української РСР доцільно було б утворити підрозділ у справах жінок, охорони сім'ї, материнства і дитинства.

Просимо розглянути.