Про схвалення Концепції Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року

1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року, що додається.

Визначити Мінпромполітики державним замовником Програми.

2. Мінпромполітики розробити та подати до 1 липня 2007 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року.

Легка промисловість, що складається із 17 підгалузей, має потужний виробничий потенціал, який здатний задовольняти потребу суспільства у товарах широкого вжитку і промислового призначення та сприяти підвищенню якості життя. Водночас легка промисловість пов'язана з багатьма суміжними галузями та обслуговує увесь господарський комплекс країни.

У галузі легкої промисловості функціонує понад 10 тис. підприємств, з них у текстильній промисловості - 2,5 тис., з виробництва готового одягу та хутра - 6 тис., шкіри та шкіряного взуття - 1,5 тисячі. Практично всі підприємства легкої промисловості приватизовані, а ті, що перебувають у державній власності, становлять менше 1 відсотка.

Пріоритетність галузі для національної економіки країни визначається:

великою ємністю внутрішнього ринку товарів легкої промисловості (близько 40 млрд. гривень щороку);

високим рівнем доданої вартості (до 50 відсотків), що створюється у процесі виробництва товарів, швидким обігом капіталу;

використанням таких сировини та напівфабрикатів вітчизняного виробництва, як шкіра, вовна, льон, хімічні матеріали;

низькою енергоємністю виробництва (1-3 відсотка валових витрат) та незначним впливом на довкілля;

наявністю висококваліфікованих кадрів в усіх регіонах.

Протягом 1999-2004 років обсяг виробництва продукції у галузі збільшувався високими темпами, однак у 2005 році приріст уповільнився і становив лише 0,3 відсотка.

Аналогічна тенденція спостерігається і в 2006 році. Так, за дев'ять місяців обсяг виробництва товарів легкої промисловості порівняно з відповідним періодом 2005 року знизився на 3,1 відсотка, що зумовлено такими проблемами:

висока частка імпортованих товарів, що ввозяться за демпінговими цінами та контрабандно;

недостатня купівельна спроможність населення;

висока собівартість вітчизняних товарів легкої промисловості;

неможливість отримання довгострокових кредитів для значної частини виробників товарів легкої промисловості;

відсутність виробництва спеціалізованого обладнання для виготовлення товарів легкої промисловості та запасних частин до нього;

різке скорочення сировинної бази та залежність текстильної промисловості від імпортованої сировини;

відсутність сприятливих умов для залучення інвестицій з метою розвитку галузі;

недостатність бюджетного фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт, спрямованих на створення і впровадження нових технологій;

складність процедури митного оформлення;

відсутність у значної частини приватизованих підприємств ефективного власника;

низька заробітна плата працівників галузі, різке зменшення кількості молодих кадрів.

Зважаючи на те, що проблеми легкої промисловості мають комплексний характер, їх розв'язання потребує розроблення Державної програми розвитку легкої промисловості на період до 2011 року (далі - Програма).

Метою Програми є розвиток вітчизняного комплексу підприємств легкої промисловості, здатного забезпечити насичення внутрішнього ринку високоякісними товарами та конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішньому ринку.

Основні завдання Програми такі:

визначення довгострокової стратегії розвитку підприємств легкої промисловості усіх форм власності з урахуванням вимог та стандартів СОТ;

удосконалення форм і методів державного управління легкою промисловістю;

створення умов для сталого розвитку внутрішнього ринку і експорту вітчизняних товарів;

визначення державних і регіональних пріоритетів розвитку підгалузей легкої промисловості та їх науково-технічного забезпечення;

створення умов для запровадження нових технологій і устатковання з поліпшеними техніко-економічними показниками, максимального використання потужностей підприємств;

формування і реалізація інноваційної моделі розвитку із зміцненням матеріально-технічної бази.

Стратегія розвитку легкої промисловості ґрунтується на максимальному використанні потужностей підприємств усіх форм власності, оснащенні їх сучасним устаткованням та впровадженні високоефективних технологій, використанні власних сировинних ресурсів, їх глибокій переробці.

Розв'язання проблем галузі можливе за двома варіантами.

Перший передбачає імпорт промислового обладнання і сировини, здійснення операцій з давальницькою сировиною та витрат підприємств на проведення науково-технічних досліджень і впровадження їх результатів у виробництво.

При цьому за 2006-2011 роки у розвиток підприємств галузі буде вкладено 221,1 млн. гривень, а обсяги виробництва зростуть на 30,9 відсотка.

Зазначений обсяг інвестицій спрямований на розв'язання проблем в окремих підгалузях і на найбільш інвестиційно привабливих підприємствах. Проте в умовах зносу основних фондів до 70 відсотків такі інвестиції не забезпечать докорінного поліпшення ситуації в галузі, розвитку суміжних підгалузей, високих темпів зростання обсягу виробництва.

Отже, такий варіант не передбачає комплексного розв'язання проблем, не забезпечує створення умов для організації сучасної матеріально-технічної бази виробництва, її подальшого ефективного розвитку.

Другий варіант передбачає інноваційно-інвестиційний шлях розвитку легкої промисловості, спрямований на створення і впровадження сучасних технологій і обладнання та розв'язання таких завдань:

реалізація інноваційної стратегії розвитку, прискорення технологічного оновлення виробництва;

створення сприятливих умов для залучення інвестицій з метою розвитку галузі;

сприяння розвитку вітчизняної сировинної бази для текстильної промисловості;

розвиток пріоритетних підгалузей виробництва;

сприяння розвитку внутрішнього ринку товарів легкої промисловості та захист вітчизняного виробника від недобросовісної конкуренції;

широке використання продукції легкої промисловості в інших галузях;

розвиток галузевої науки та інформаційного забезпечення підприємств, підготовка та перепідготовка кадрів.

Такий варіант дасть можливість оновити застарілу технічну базу галузі, забезпечити значне зростання обсягу виробництва товарів легкої промисловості.

За прогнозом, у 2011 році обсяг виробництва продукції порівняно з 2006 роком зросте на 61,5 відсотка, або на 2 млрд. гривень; на розвиток підприємств легкої промисловості та суміжних галузей передбачається витратити 780 млн. гривень.

Таким чином оптимальним варіантом є другий, який забезпечує комплексний розвиток галузі внаслідок реалізації взаємопов'язаних завдань і заходів, спрямованих на технологічне оновлення виробництва, використання науково-технічного потенціалу, формування конкурентоспроможного виробництва.

Для виконання Програми необхідно здійснити заходи щодо:

удосконалення нормативно-правової бази з питань розвитку легкої промисловості;

удосконалення структури виробництва, проведення моніторингу внутрішнього і зовнішнього ринку товарів легкої промисловості, використання передового світового досвіду роботи із створення умов для розвитку та функціонування виробничого комплексу галузі;

підтримки інноваційних проектів розвитку галузі;

розвитку лізингових відносин у виробництві продукції легкої промисловості, розроблення інвестиційних проектів у галузі за участю українських та іноземних інвесторів;

розвитку сировинної бази легкої промисловості, відновлення лляної промисловості;

застосування антидемпінгового законодавства для захисту вітчизняного ринку від недобросовісної конкуренції у разі імпорту товарів легкої промисловості;

проведення ефективної митно-тарифної політики з метою захисту вітчизняного виробника товарів легкої промисловості відповідно до міжнародних договорів, угод і правил СОТ;

розроблення, сертифікації та впровадження систем управління якістю під час виробництва товарів легкої промисловості відповідно до вимог ISO 9000;

технічного і технологічного переоснащення підгалузей легкої промисловості;

науково-технічного забезпечення розвитку галузі;

розширення впливу регіонів на розвиток легкої промисловості.

Фінансування Програми передбачається здійснювати за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, підприємств та інших джерел. Витрати державного бюджету проводяться виключно на науково-технічні та нормативні заходи Програми.

Виконання Програми дасть змогу:

забезпечити шляхом здійснення заходів щодо захисту внутрішнього ринку, впровадження новітніх технологій, реконструкції і технічного переоснащення підприємств та залучення інвестицій приріст обсягу виробництва на 61,5 відсотка;

збільшити кількість робочих місць на 10 тисяч і зменшити кількість збиткових підприємств;

збільшити на 45 відсотків обсяг надходження коштів до бюджетів усіх рівнів і спеціальних фондів;

забезпечити інноваційний розвиток легкої промисловості шляхом залучення інвестицій та переоснащення виробництва сучасною технікою;

збільшити постачання на внутрішній ринок високоякісної вітчизняної продукції легкої промисловості.