КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| від 22 червня 2011 р. N 667 Київ |
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 121 від 19.03.2014 )
Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України
На виконання статті 10 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" Кабінет Міністрів України
постановляє:
1. Затвердити Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, що додається.
Міністерству закордонних справ повідомити урядам іноземних держав про зазначений Порядок.
2. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.
| Прем'єр-міністр України | М.АЗАРОВ |
| Інд. 70 |
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 червня 2011 р. N 667
ПОРЯДОК
надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України
1. Іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України (далі - іноземці та особи без громадянства), медична допомога, в тому числі екстрена, надається за плату, якщо законодавством або міжнародними договорами України не передбачено інше.
2. Іноземці та особи без громадянства можуть звернутися по медичну допомогу, в тому числі екстрену, до будь-якого державного або комунального закладу охорони здоров'я.
3. Медична допомога надається іноземцям та особам без громадянства відповідно до вимог, установлених законодавством України, в тому числі щодо застосування методик діагностики, лікування, лікарських засобів.
4. Під час надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства застосовуються форми медичної документації та звітності, встановлені МОЗ.
Кожен випадок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства підлягає обов'язковій реєстрації в тому закладі охорони здоров'я, який її надав.
5. Вартість медичної допомоги, наданої іноземцю або особі без громадянства державними та комунальними закладами охорони здоров'я, визначається закладом охорони здоров'я, який її надав, у встановленому МОЗ порядку.
6. Оплата вартості медичної допомоги, наданої іноземцям та особам без громадянства, може здійснюватись у безготівковій формі або готівкою в національній валюті.
7. У разі укладення іноземцем або особою без громадянства із страховиком-резидентом договору страхування (поліса, свідоцтва, сертифіката), що гарантує оплату вартості медичної допомоги (далі - договір страхування), оплата зазначеної вартості здійснюється страховиком-резидентом шляхом перерахування коштів закладу охорони здоров'я, який надав медичну допомогу, за умови пред'явлення документа для оплати.
8. У разі укладення договорів про взаємне визнання договорів страхування між страховиком-резидентом та страховиком-нерезидентом гарантування оплати вартості медичної допомоги, наданої іноземцям або особам без громадянства, здійснюється страховиком-резидентом за наявності в іноземця або особи без громадянства відповідного договору страхування.
9. Оплата вартості медичної допомоги, наданої закладами охорони здоров'я, може здійснюватися також компанією з координації надання медичної допомоги, що провадить діяльність в Україні та зазначена у договорі страхування.
10. У разі коли вартість медичної допомоги, наданої іноземцю або особі без громадянства, перевищує страхову суму, передбачену договором страхування, іноземець або особа без громадянства сплачують різницю закладу охорони здоров'я, який її надав.
11. У разі відсутності в іноземця або особи без громадянства договорів страхування, передбачених пунктами 8-10 цього Порядку, а також неможливості документально підтвердити право на одержання безоплатної медичної допомоги в Україні, оплата вартості наданої медичної допомоги, в тому числі екстреної, здійснюється іноземцем або особою без громадянства.
12. У разі відмови іноземця від оплати наданої йому медичної допомоги питання щодо компенсації закладу охорони здоров'я витрат, пов'язаних з її наданням, вирішується за участю відповідних іноземних представництв в Україні.
13. Медичні працівники, які надають медичну допомогу іноземцям та особам без громадянства, несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України за порушення вимог законодавства про охорону здоров'я.
14. Якщо чинними міжнародними договорами України встановлені інші правила, ніж ті, що містяться в цій постанові, застосовуються правила міжнародних договорів України.
ЗАТВЕРДЖЕНО
постановою Кабінету Міністрів України
від 22 червня 2011 р. N 667
ПЕРЕЛІК
постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність
1. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1996 р. N 1146 "Про надання медичної допомоги іноземним громадянам" (ЗП України, 1996 р., N 18, ст. 504).
2. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 січня 1997 р. N 79 "Про затвердження Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 5, с. 147).
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1997 р. N 1021 "Про вдосконалення Порядку надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово перебувають на території України" (Офіційний вісник України, 1997 р., число 38, с. 39).
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 2 березня 1998 р. N 252 "Про внесення змін до Порядку надання медичної допомоги іноземним громадянам, які тимчасово перебувають на території України" (Офіційний вісник України, 1998 р., N 9, ст. 336).
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1999 р. N 35 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 вересня 1997 р. N 1021" (Офіційний вісник України, 1999 р., N 2, ст. 66).
6. Абзац другий постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 р. N 555 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких положень постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 21, ст. 948).
7. Абзац другий постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 р. N 673 "Про тимчасове призупинення дії положень деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2001 р., N 25, ст. 1116).
8. Пункт 2 переліку актів Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 березня 2003 р. N 301 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2003 р., N 11, ст. 474).
9. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. N 1645 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України" (Офіційний вісник України, 2006 р., N 48, ст. 3191).