Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках

Верховна Рада України

1. Затвердити Загальнодержавну програму протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках (далі - Програма), що додається.

2. Кабінету Міністрів України:

щороку включати визначені у Програмі завдання і заходи до відповідних розділів Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік;

під час підготовки проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік передбачати видатки для фінансування визначених у Програмі заходів.

3. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), у світі щороку реєструється 8,9 мільйона хворих на туберкульоз, від якого помирає 1,7 мільйона осіб. Загальна кількість людей, які страждають від туберкульозу, становить 50-60 мільйонів. Ця хвороба займає перше місце у структурі смертності від інфекційних та паразитарних хвороб.

Епідемія туберкульозу в Україні розпочалася у 1995 році. Щогодини реєструється чотири нових випадки захворювання та один випадок смерті. Протягом останніх 15 років показник захворюваності на туберкульоз збільшився у 2,4 раза. Така ситуація зумовлена соціально-економічними та медичними факторами, зокрема зниженням рівня життя населення та наявністю значної кількості хворих осіб, що перебувають у місцях позбавлення волі, недостатнім фінансуванням протитуберкульозних заходів, нестачею кваліфікованих медичних працівників, поширенням хіміорезистентного туберкульозу та ВІЛ-інфекції.

Рівень мультирезистентності становить в Україні 10 відсотків кількості нових випадків захворювання і 30 відсотків кількості рецидивів. У виявлених у 2005 році хворих первинна хіміорезистентність збудника туберкульозу до основних протитуберкульозних препаратів становила 25-30, вторинна - 70 відсотків.

Поширення хіміорезистентного туберкульозу призводить до значних економічних збитків, оскільки підвищує вартість лікування майже у 100 разів. При цьому розрахункова вартість медичних препаратів сягає 76,5 млн гривень, а поживних середовищ для визначення хіміорезистентності - 5,3 млн гривень.

До погіршення становища призводить епідемія ВІЛ/СНІДу. Понад 30 відсотків ВІЛ-інфікованих хворіє на туберкульоз, близько 40 відсотків з числа хворих на СНІД від нього помирає.

У країні 43 відсотки хворих на туберкульоз становлять непрацюючі особи працездатного віку та 13,6 відсотка - пенсіонери. Це свідчить про те, що туберкульоз є хворобою, в основному, соціально незахищеної частини населення.

Не вживаються дієві заходи для належної організації роботи з проведення діагностики туберкульозу та лікування хворих. До 2006 року серед методів діагностики туберкульозу перевага надавалася масовому флюорографічному огляду, проведення якого потребувало значних витрат. На даний час застосовується метод мікроскопії мазка мокротиння, що встановлює факт виділення збудника туберкульозу в навколишнє середовище, проте у закладах охорони здоров'я не створені умови для виявлення хворих у такий спосіб. Медичні працівники лікувально-профілактичних закладів недостатньо підготовлені для проведення обстеження та консультування пацієнтів з симптомами туберкульозу.

Метою цієї Програми є поліпшення епідемічної ситуації шляхом зниження показників захворюваності та смертності населення від туберкульозу, запобігання розвитку хіміорезистентного туберкульозу, підвищення ефективності лікування, удосконалення системи підготовки і перепідготовки медичних працівників, поліпшення лабораторної діагностики туберкульозу.

Для досягнення визначеної цією Програмою мети слід забезпечити:

удосконалення системи до- та післядипломної підготовки медичних працівників з фтизіатрії та укомплектування високопрофесійними кадрами протитуберкульозних закладів;

систематичне інформування населення з питань профілактики туберкульозу і лікування хворих, соціальну рекламу здорового способу життя;

підпорядкування протитуберкульозних закладів єдиному органу державного управління з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу, іншим соціально небезпечним хворобам;

координацію роботи міністерств, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, громадських організацій у сфері запобігання поширенню туберкульозу;

застосування стандартизованого лікування хворих під наглядом медичного працівника;

постачання протитуберкульозним закладам антимікобактеріальних препаратів;

удосконалення системи обліку і звітності щодо результатів лікування кожного хворого;

вжиття заходів щодо запобігання поширенню ВІЛ-асоційованого та хіміорезистентного туберкульозу;

залучення закладів охорони здоров'я всіх форм власності до проведення своєчасної лабораторної діагностики туберкульозу із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння;

надання соціальних послуг хворим на туберкульоз із залученням до цієї роботи громадськості.

Визначені у додатку до Програми завдання і заходи на 2007-2011 роки з подолання епідемії туберкульозу базуються на сучасних міжнародних підходах до їх стратегічного планування відповідно до пріоритетності - невідкладні, першочергові, рекомендовані.

Фінансування Програми здійснюється в межах видатків, передбачених у державному бюджеті органам, відповідальним за виконання Програми, у бюджетах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також за рахунок інших джерел.

Обсяг фінансування Програми з державного бюджету визначається щороку виходячи з конкретних завдань та реальних можливостей.

Виконання Програми дасть змогу:

щороку знижувати не менш як на 1 відсоток рівень захворюваності та смертності від туберкульозу;

запобігати поширенню хіміорезистентного туберкульозу;

знизити показник частоти переривання лікування до 10 відсотків, довести кількість виявлених із застосуванням методу мікроскопії мазка мокротиння випадків захворювання на туберкульоз серед осіб, що вперше захворіли, - до 50 відсотків;

удосконалити систему надання населенню протитуберкульозної допомоги, підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань профілактики і діагностики туберкульозу та лікування хворих;

забезпечити залучення понад 80 відсотків медичних працівників до навчання за міжнародними стандартами;

своєчасно виявляти хворих на туберкульоз;

створити систему лабораторного контролю за якістю протитуберкульозних препаратів.

У результаті стабілізації епідемічної ситуації очікується зменшення видатків з державного бюджету, передбачуваних для запобігання поширенню туберкульозу.