Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про торговельне судноплавство (укр/рос)

Уряд України і Уряд Російської Федерації, надалі - Договірні Сторони,

бажаючи зміцнювати і розвивати відносини між двома країнами в галузі торговельного судноплавства,

виходячи з положень Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про принципи співробітництва і умови взаємовідносин в галузі транспорту від 26 травня 1993 року,

згодились з нижченаведеним:

В цій Угоді:

1. Термін "судно Договірної Сторони" означає будь-яке судно, що внесене до суднового реєстру цієї Договірної Сторони і яке ходить під її прапором згідно з її законодавством.

Цей термін, однак, не включає військові кораблі, а також спортивні і прогуляночні судна.

2. Термін "член екіпажу судна" означає капітана і будь-яку іншу особу, яка дійсно зайнята під час рейсу на борту судна виконанням обов'язків, що пов'язані з експлуатацією судна або обслуговуванням на ньому і яка включена до суднової ролі.

3. Термін "компетентні органи" означає:

у відношенні України - Міністерство транспорту України

у відношенні Російської Федерації - Департамент морського транспорту Міністерства транспорту Російської Федерації.

Договірні Сторони всебічно сприятимуть свободі торговельного мореплавства і утримуватимуться від будь-яких дій, які можуть зашкодити нормальному розвитку міжнародного судноплавства.

Договірні Сторони продовжуватимуть докладати зусиль з підтримки і розвитку двостороннього торговельного судноплавства і ефективного ділового співробітництва між компетентними органами Договірних Сторін. Зокрема, Договірні Сторони згоджуються проводити взаємні консультації і взаємний обмін інформацією між їх компетентними органами і сприяти тісному співробітництву між їх фрахтовими, судноплавними і пов'язаними з судноплавством підприємствами і організаціями.

1. Договірні Сторони згоджуються:

а) сприяти участі суден Договірних Сторін в перевезеннях морем між портами їх країн, а також не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони в перевезеннях морем між портами іншої Договірної Сторони;

б) співпрацювати в усуненні перешкод, які могли б завадити розвитку перевезень морем між портами їх країн;

в) не перешкоджати участі суден однієї Договірної Сторони в перевезеннях морем між портами іншої Договірної Сторони і портами третіх країн.

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують право суден третіх країн брати участь у перевезеннях морем між портами Договірних Сторін.

1. Договірні Сторони згідно з діючим на їх територіях законодавством сприятимуть судноплавним або пов'язаним із судноплавством підприємствам і організаціям однієї Договірної Сторони у відкритті ними ліній на порти і з портів іншої Договірної Сторони, а також у створенні ними на території іншої Договірної Сторони представництв або спільних підприємств.

2. Діяльність зазначених представництв і спільних підприємств буде підпорядкована відповідним законам і правилам, що діють на території країни перебування.

Кожна Договірна Сторона надаватиме іншій Договірній Стороні та її суднам в усіх питаннях торговельного судноплавства режим найбільшого сприяння, якщо інше не передбачено цією Угодою.

1. Кожна Договірна Сторона надає суднам іншої Договірної Сторони таке ж ставлення, яке вона надає своїм суднам, що зайняті в міжнародному сполученні, стосовно вільного доступу до портів, використання портів для навантаження і розвантаження вантажів, посадки і висадки пасажирів, сплачування корабельного та інших портових зборів, користування послугами, призначеними для судноплавства, і здійснення звичайних комерційних операцій.

Валюта платежу визначатиметься згідно з умовами платіжної угоди між Договірними Сторонами.

2. Кожна Договірна Сторона надає суднам під прапором третіх країн, які експлуатуються судноплавними підприємствами іншої Договірної Сторони, ставлення, яке передбачене в пункті 1 цієї статті, якщо це не суперечить її обов'язкам, що виходять з міжнародних угод, або її законодавству.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті:

а) не поширюються на порти, не відкриті для заходу іноземних суден;

б) не стосуються діяльності, яку резервує кожна з Договірних Сторін для своїх підприємств і організацій, включаючи, зокрема, рятування і буксирування;

в) не зобов'язують одну Договірну Сторону поширювати на судна іншої Договірної Сторони винятки з правил обов'язкової лоцманської проводки, що надаються своїм власним суднам.

Договірні Сторони вживатимуть у межах свого законодавства і портових правил усіх необхідних заходів для полегшення і прискорення морських перевезень, скорочення часу стоянки суден у портах, максимально можливого спрощення і прискорення митних та інших діючих у портах формальностей.

1. Документи щодо реєстрації суден, обмірні свідоцтва і про принадність до плавання та інші суднові документи, видані і визнані однією з Договірних Сторін, визнаватимуться іншою Договірною Стороною.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, що забезпечені законно виданими обмірними свідоцтвами, не підлягатимуть повторному вимірюванню тоннажу в портах іншої Договірної Сторони і дані, зазначені в обмірному свідоцтві, прийматимуться за основу обчислення відповідних портових зборів.

1. Кожна з Договірних Сторін визнаватиме посвідчення особи моряків, які видані компетентними властями іншої Договірної Сторони.

Такими посвідченнями особи є:

для України - посвідчення особи моряка, або паспорт моряка

для Російської Федерації - паспорт моряка.

2. Кожна Договірна Сторона, додержуючись її законодавства надаватиме власникам зазначених у пункті 1 цієї статті посвідчень особи моряків права, які передбачені Конвенцією з полегшення міжнародного морського судноплавства 1965 року і Конвенцією про національні посвідчення особи моряків (Конвенція МОП N 108).

1. Судові власті однієї Договірної Сторони не прийматимуть до розгляду позови, які виникають з угоди найму на роботу в ролі члена екіпажу судна іншої Договірної Сторони.

2. Коли член екіпажу судна однієї Договірної Сторони здійснить правопорушення на борту цього судна під час його перебування у внутрішніх водах іншої Договірної Сторони, власті цієї іншої Договірної Сторони не переслідують його в судовому порядку без згоди компетентної дипломатичної або консульської посадової особи держави прапора судна, крім випадків, коли на думку зазначених властей:

а) наслідки правопорушення поширюються на територію держави, в якій перебуває судно; або

б) правопорушення має такий характер, що ним порушується спокій і добрий порядок держави або її безпека; або

в) правопорушення здійснено проти будь-якої особи, крім членів екіпажу цього судна; або

г) переслідування є необхідним для припинення незаконної торгівлі наркотичними засобами або психотропними речовинами.

3. У випадках, зазначених в пункті 2 цієї статті, прибережна держава на прохання капітана сповіщає дипломатичну або консульську посадову особу держави прапора судна до прийняття будь-яких заходів і сприяє встановленню контакту між зазначеною посадовою особою і екіпажем судна. У випадках крайньої терміновості це сповіщення може бути зроблено в той час, коли вживаються зазначені заходи.

4. Положення пункту 2 цієї Статті не обмежують права контролю і розслідування, які власті кожної Договірної Сторони мають згідно із своїм законодавством.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін зазнає корабельної аварії, буде викинуте на берег, сяде на мілину, або зазнає будь-якої іншої аварії біля берегів іншої Договірної Сторони, тоді судно, екіпаж, пасажири і вантаж отримають на території цієї останньої Договірної Сторони таку ж допомогу, яка надається цією Договірною Стороною її національному судну, екіпажу, пасажирам і вантажу.

2. Ніякі митні податки не стягуватимуться однією Договірною Стороною з судна іншої Договірної Сторони, яке зазнало аварії, його вантажу або запасів, якщо тільки вони передані не для використання або споживання на території іншої Договірної Сторони.

1. З метою впровадження цієї Угоди, нагляду за її втіленням, вирішення спірних питань, а також обміну думками з питань міжнародного торговельного судноплавства, Договірні Сторони створять Змішану комісію.

2. Змішана комісія може створювати робочі групи для обговорення окремих питань і вироблення відповідних рекомендацій, які передаватимуться на розгляд Змішаної комісії.

3. Змішана комісія збирається на прохання однієї з Договірних Сторін. Порядок денний для кожного засідання визначається компетентними органами Договірних Сторін.

1. Ця Угода набуває чинності після закінчення тридцяти днів від дати останнього повідомлення про завершення Договірними Сторонами внутрішньодержавних процедур, необхідних для набуття цією Угодою чинності.

2. Ця Угода лишатиметься чинною протягом трьох років і після цього її буде автоматично продовжено кожного разу на період в один рік, якщо одна з Договірних Сторін не повідомить іншу Договірну Сторону про свій намір припинити дію цієї Угоди шляхом письмового повідомлення за шість місяців до закінчення відповідного періоду.

Здійснено в м. Києві 8 лютого 1995 року у двох чинних примірниках, кожний українською і російською мовами, причому обидва тексти однаково чинні.