Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Румунії про взаємодопомогу в митних справах

Кабінет Міністрів України і Уряд Румунії (далі - Договірні Сторони),

вважаючи, що порушення митного законодавства завдають шкоди економічним, фінансовим, соціальним, культурним і торговельним інтересам їх держав;

визнаючи важливість забезпечення правильності стягнення мита й інших податків і зборів, що справляються під час ввезення та вивезення товарів, а також належного виконання вимог законодавства щодо заборон, обмежень і контролю;

ураховуючи положення Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року з поправками, внесеними до неї відповідно до Протоколу 1972 року про поправки до Єдиної конвенції про наркотичні засоби 1961 року та до Конвенції про психотропні речовини 1971 року, розроблених під егідою Організації Об'єднаних Націй, а також Конвенції Організації Об'єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин 1988 року;

ураховуючи також чинні міжнародні конвенції, учасниками яких є Договірні Сторони та які підтримують взаємну допомогу на двосторонній основі, а також рекомендації Всесвітньої митної організації,

домовилися про таке:

Терміни, що застосовуються в цій Угоді, означають:

a) "митне законодавство" - правові норми, затверджені Договірними Сторонами, що застосовуються на територіях кожної з Договірних Сторін і регулюють імпорт, експорт, транзит товарів та проведення будь-яких митних процедур над ними, включаючи засоби заборон, обмежень та контролю;

b) "мито" - усі види мита, податків, зборів або інші види сплати, що нараховуються і справляються на територіях держав Договірних Сторін під час застосування митного законодавства, виключаючи збори та види сплати, які обмежені до приблизної вартості наданих послуг;

c) "митні органи" - в Україні - Державна митна служба України, і в Румунії - Генеральний митий директорат Міністерства фінансів;

d) "запитуючий орган" - митний орган Договірної Сторони, який звертається з проханням про допомогу в митних справах;

e) "запитуваний орган" - митний орган Договірної Сторони, який одержує: прохання про подання допомоги в митних справах;

f) "порушення" - порушення або спроба порушення митних правил, як це визначено національним законодавством кожної з Договірних Сторін.

1. Договірні Сторони подають допомогу одна одній відповідно до способів та умов, викладених у цій Угоді, з метою забезпечення вірного застосування митного законодавства, зокрема шляхом відвернення та виявлення порушень цього законодавства і розслідування відповідних випадків.

2. Допомога з митних питань, передбачена цією Угодою, подається митними органами Договірних Сторін у межах їхньої компетенції та наявних ресурсів. Ця Угода не перешкоджає взаємній допомозі в кримінальних справах. У разі потреби запитуваний орган відповідно до законодавства, що діє на території запитуваної Договірної Сторони, може залучити до подання допомоги інший компетентний орган.

1. На запит митного органу однієї із Договірних Сторін запитуваний митний орган іншої Договірної Сторони надає всю відповідну інформацію, щоб дати змогу запитуючій Договірній Стороні забезпечити вірне застосування митного законодавства, включаючи інформацію про дії, виявлені чи заплановані, які порушують або спроможні порушити таке законодавство.

2. На запит митного органу однієї з Договірних Сторін запитуваний орган інформує його про те, чи належним чином проводяться експортно-імпортні операції з території однієї з Договірних Сторін на територію іншої Договірної Сторони, зазначаючи в разі потреби митні процедури, що були застосовані до товарів.

3. На запит запитуючого органу запитуваний орган вживає необхідних заходів з метою забезпечення нагляду за:

a) фізичними або юридичними особами, стосовно яких є вагомі підстави підозрювати, що вони порушують або порушили митне законодавство;

b) переміщенням товарів, визначених як такі, що можуть спричинити порушення митного законодавства;

c) транспортними засобами, щодо яких є вагомі підстави вважати, що вони використовувалися, використовуються або можуть бути використані з метою порушення митного законодавства.

Договірні Сторони в межах своєї компетенції подають одна одній допомогу, якщо вони вважають це необхідним для вірного застосування митного законодавства, зокрема коли вони одержують інформацію стосовно:

a) дії, які порушили, порушують або спроможні порушити це законодавство і які можуть становити інтерес для іншої Договірної Сторони;

b) нових засобів або методів здійснення цих дій;

c) товарів, про які відомо, що вони є об'єктами порушення митного законодавства під час імпорту, експорту, транзиту або будь-яких інших митних процедур.

На прохання запитуючого органу запитуваний орган згідно зі своїм законодавством уживає всіх необхідних заходів, щоб:

a) передати всі документи;

б) оповістити про всі рішення, на які поширюється сфера застосування цієї Угоди. У такому разі застосовується пункт 2 статті 6 щодо форми запиту про допомогу.

1. Запити відповідно до цієї Угоди складаються в письмовій формі. До запиту додаються документи, необхідні для виконання запиту. У термінових випадках можуть прийматися запити в усній формі, але за цим слід негайно надіслати письмове підтвердження.

2. Запити згідно з пунктом 1 цієї статті мають містити таку інформацію:

a) назву органу, що звертається із запитом;

b) заходи, про які йдеться в запиті;

c) об'єкт та підставу для запиту;

d) закони, правила та інші юридичні підстави, що стосуються цього випадку;

e) якомога точніші та повніші вказівки стосовно фізичної або юридичної особи, що є об'єктом розслідування;

f) стислий виклад відповідних фактів.

3. Запити складаються офіційною мовою запитуваної Договірної Сторони або мовою, прийнятною для неї.

4. Якщо запит не відповідає офіційним вимогам, зазначеним у пункті 2, то щодо нього може вимагатися виправлення або доповнення.

1. З метою виконання запиту про допомогу запитуваний митний орган сам або разом з іншим адміністративним органом, якщо він не в змозі викопати запит своїми силами, надає інформацію, яка є в наявності, шляхом проведення належного розслідування або вжиття заходів до його проведення в межах своєї компетенції та наявних ресурсів.

2. Запити про допомогу виконуються відповідно до законів, правил та інших правових актів Договірної Сторони, до якої звернено запит.

3. Посадові особи однієї Договірної Сторони, відповідним чином уповноважені, можуть за домовленістю з іншою Договірною Стороною отримувати від установ запитуваного органу або іншого органу, за який відповідає запитуваний орган, інформацію стосовно порушення митного законодавства, яку потребує запитуючий митний орган для цілей цієї Угоди.

4. Представники однієї Договірної Сторони можуть за згодою іншої Договірної Сторони бути присутніми під час виконання запитів на території останньої.

1. Запитуваний орган повідомляє про результати виконання запитів запитуючий орган шляхом направлення документів або їх засвідчених копій, повідомлень тощо.

2. Документи, зазначені в пункті 1, можуть бути замінені комп'ютеризованою інформацією в будь-якій формі в тих самих цілях.

1. Договірні Сторони можуть відмовити в поданні допомоги, передбаченої цією Угодою, якщо такі дії:

a) можуть заподіяти шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим загальнодержавним інтересам; або

b) передбачають валютне або податкове регулювання інше, ніж регулювання, що стосується мита; або

c) порушують промислову, комерційну або професійну таємницю.

2. Якщо запитуючий орган просить допомоги, яку він сам не міг би надати, якби до нього був звернений такий запит, то він повинен зазначити цей факт у своєму проханні. У такому разі рішення стосовно відповіді на такий запит залишається за запитуваним органом.

3. Якщо в поданні допомоги відмовлено, то це рішення та причини його прийняття повідомляються без затримки запитуючому органові.

1. Будь-яка інформація, надана в будь-якій формі згідно з цією Угодою, носить конфіденційний характер. На неї поширюються законодавчі вимоги щодо збереження державної таємниці, і вона користується захистом, що надається подібній інформації згідно з відповідним законодавством Договірної Сторони, яка її отримала.

2. Персональні дані не передаються, якщо є обгрунтовані підстави вважати, що передання або використання таких даних суперечитимуть основним правовим принципам однієї з Договірних Сторін, і, зокрема, якщо це зашкодить особі, якої вони стосуються. Митний орган, що отримує інформацію, сповіщає на запит Договірну Сторону, що її надала, про використання одержаної інформації та отримані результати.

3. Персональні дані можуть передаватися тільки митним органам, і в разі потреби, для цілей судочинства слідчим органам та органам кримінального переслідування. Інші особи або установи можуть отримати таку інформацію тільки з попереднього дозволу органу, що її надає.

4. Договірна Сторона, яка падає інформацію, перевіряє її вірність. Якщо надана інформація виявляється недостовірною, то митному органові, що її отримав, повідомляється про це без затримки. Останній має внести до такої інформації корективи або знищити її.

5. Заінтересована особа може отримати на своє прохання інформацію щодо зберігання персональних даних, які безпосередньо її стосуються, та мети їх зберігання.

1. Одержана інформація використовується Договірними Сторонами виключно для цілей цієї Угоди. Договірні Сторони можуть використовувати її з іншою метою лише за попередньою згодою адміністративного органу, що її надав, і за умови дотримання всіх обмежень, установлених цим органом. Ці положення не поширюються на інформацію щодо наркотичних засобів і психотропних речовин. Така інформація повідомляється іншим органам, які безпосередньо задіяні в боротьбі з незаконним переміщенням наркотиків, відповідно до статті 2.

2. Пункт 1 не перешкоджає використанню інформації у будь-яких судових та адміністративних розглядах, розпочатих з причин недодержання митного законодавства.

3. Договірні Сторони можуть у записах свідків, доповідях та свідченнях, а також у розслідуваннях і судових справах використовувати як свідчення одержану інформацію та документи відповідно до положень цієї Угоди.

Посадова особа запитуваного органу може виступити в межах наданих їй повноважень як експерт або свідок у судових або адміністративних провадженнях, що мають місце на території держави іншої Договірної Сторони, з питань, передбачених цією Угодою, та надати такі предмети, документи або їх завірені копії, які будуть потрібні для провадження. У такому разі запитуючий орган має визначити, з якого питання і в якому статусі ця посадова особа буде заслуховуватися.

Договірні Сторони відхиляють усі претензії одна до одної щодо відшкодування витрат, понесених у зв'язку з цією Угодою, крім витрат, пов'язаних із залученням експертів, свідків та перекладачів, які не перебувають на державній службі.

Здійснення цієї Угоди належить до компетенції митних органів Договірних Сторін. Вони домовляються про всі практичні заходи та способи її застосування, беручи до уваги правила захисту даних. Вони вносять пропозиції компетентним органам щодо змін до законодавства, які вони вважають потрібними для цілей цієї Угоди.

Митні органи обох Договірних Сторін можуть укладати угоди, що стосуються спрощення і прискорення митного контролю за товарами, пасажирами та транспортними засобами.

Ця Угода набирає чинності через тридцять днів після дати отримання останнього повідомлення, яким Договірні Сторони інформують одна одну дипломатичними каналами про те, що всі правові вимоги, передбачені законодавством для набрання нею чинності, виконано.

2. Ця Угода залишається чинною протягом п'яти років і автоматично продовжується на наступні п'ятирічні періоди, якщо одна з Договірних Сторін її не денонсує.

3. Ця Угода втрачає чинність через три місяці після отримання однією з Договірних Сторін повідомлення про зупинення її дії.

Учинено в Бухаресті 19 червня 2000 року у двох оригінальних примірниках українською, румунською та англійською мовами, причому всі тексти є автентичними. У разі виникнення розбіжностей у тлумаченні текстів викладених українською та румунською мовами, переважну силу буде мати англійський текст.