Консульська конвенція між Україною і Румунією

Дата підписання: 03.09.1992

Дата ратифікації: 17.12.1993

Дата набуття чинності: 14.03.1995

Україна і Румунія, що надалі називаються Договірними Сторонами,

керуючись бажанням розвивати їх консульські зносини, сприяти захисту прав і інтересів цих двох країн, а також їх громадян, зміцненню відносин дружби і співробітництва між Договірними Сторонами,

на розвиток положень Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року вирішили укласти цю Консульську конвенцію і домовилися про таке:

У цій Конвенції наведені нижче терміни мають таке значення:

1. "Консульська установа" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство та консульське агентство;

2. "Консульський округ" означає територію, відведену консульській установі для виконання консульських функцій;

3. "Глава консульської установи" означає особу, якій доручено діяти в цій якості;

4. "Консульська посадова особа" означає будь-яку особу, включаючи главу консульської установи, якій доручено виконання як такій консульських функцій;

5. "Консульський службовець" означає будь-яку особу, яка виконує адміністративні або технічні обов'язки у консульській установі;

6. "Працівник обслуговуючого персоналу" означає будь-яку особу, яка виконує обов'язки по господарському обслуговуванню консульської установи;

7."Працівники консульської установи" означає консульські посадові особи, консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу;

8. "Член сім'ї" означає дружину (чоловіка), дітей та батьків працівника консульської установи, які мешкають разом з ним і знаходяться на його утриманні;

9. "Приватний домашній працівник" означає будь-яку особу, яка перебуває виключно на приватній службі у працівника консульської установи;

10. "Громадянин" означає будь-яку фізичну і юридичну особу, яка належить до акредитуючої держави або держави перебування згідно з законодавством цих держав;

11. "Консульські приміщення" означає будівлі або частини будівель, включаючи резиденцію глави консульської установи, а також земельні ділянки, що обслуговують ці будівлі або частини будівель, які використовуються виключно для консульських цілей, незалежно від того, чиєю власністю вони є;

12. "Консульські архіви" охоплюють всі папери, документи, кореспонденцію, книги, фільми, технічні засоби накопичення, зберігання і використання інформації, реєстри консульської установи разом з шифрами, кодами, картотеками і будь-якими предметами обладнання, призначеними для забезпечення їх охорони і зберігання;

13. "Судно" означає будь-яке цивільне судно, що має право на підняття прапора акредитуючої держави;

14. "Повітряне судно" означає будь-яке цивільне повітряне судно, що має право на використання розпізнавальних знаків акредитуючої держави.

1. Консульська установа може бути заснована на території держави перебування лише за згодою цієї держави.

2. Місцезнаходження консульської установи, її клас та межі консульського округу, а також будь-які зміни, що стосуються цього, визначаються тільки за домовленістю між акредитуючою державою і державою перебування.

1. Для призначення глави консульської установи акредитуюча держава мусить одержати попередню згоду держави перебування. Якщо держава перебування не згодна, вона не зобов'язана пояснювати свої рішення.

2. Акредитуюча держава передає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент про призначення глави консульської установи. В патенті вказується ім'я, прізвище, громадянство, ранг глави консульської установи, місцезнаходження, клас і округ консульської установи.

3. За поданням консульського патенту держава перебування видає екзекватуру главі консульської установи в можливо короткий строк.

4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов'язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру.

5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої обов'язки.

6. Після видачі екзекватури главі консульської установи або дозволу виконувати тимчасово його функції, держава перебування сповіщає негайно власті консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати можливість главі консульської установи виконувати свої обов'язки і користуватися усіма правами, пільгами, привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією.

1. Якщо глава консульської установи не може виконувати свої функції або посада глави консульської установи є вакантною, функції глави консульської установи можуть тимчасово здійснюватися виконуючим обов'язки глави консульської установи.

2. Повне ім'я і прізвище виконуючого обов'язки глави консульської установи повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування главою консульської установи або, якщо він не спроможний цього зробити, будь-яким компетентним органом акредитуючої держави. Як загальне правило, це повідомлення робиться заздалегідь.

3. Держава перебування надає виконуючому обов'язки глави консульської установи допомогу і захист. Поки він виконує обов'язки глави консульської установи, на нього поширюються положення цієї Конвенції в тій же мірі, що і на главу консульської установи.

Консульська установа повідомляє письмово Міністерство закордонних справ держави перебування заздалегідь про таке:

1. прізвище, ім'я, громадянство, ранг, посада працівників консульської установи, дату їх прибуття, їх остаточного відбуття або припинення їх функцій, а також про будь-яку зміну їх статусу під час їх роботи у консульській установі;

2. прізвище та ім'я, громадянство, дату прибуття, остаточного відбуття членів сім'ї кожного працівника консульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути таким членом сім'ї;

3. компетентні власті держави перебування видають безкоштовно, згідно з регламентаціями цієї держави, посвідчення працівникам консульської установи та членам їх родин, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають в ній.

1. Як правило, консульські посадові особи мають бути громадянами акредитуючої держави.

2. Консульські посадові особи можуть призначатися з числа громадян держави перебування або громадян третьої держави тільки за певно висловленою згодою держави перебування.

Держава перебування може в будь-який час сповістити акредитуючу державу, що один з працівників консульської установи є особою "non grata" або є неприйнятним, не будучи зобов'язаною обґрунтовувати мотиви свого рішення. У такому разі акредитуюча держава повинна відкликати відповідного працівника консульської установи. Якщо акредитуюча держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу працівником консульської установи.

Консульська посадова особа має право:

1. Захищати права і інтереси акредитуючої держави та своїх громадян, надавати їм допомогу і сприяння.

2. Сприяти розвитку торгових, економічних, правових, туристичних, екологічних, науково-технічних, інформаційних, культурних, гуманітарних зв'язків та зв'язків у галузі освіти між акредитуючою державою і державою перебування та іншим чином сприяти розвитку дружніх відносин між ними.

3. З'ясовувати всіма законними шляхами умови і події в торговельному, економічному, культурному, науковому житті держави перебування, повідомляти про них урядові акредитуючої держави.

4. Виконувати інші функції, доручені акредитуючою державою, що не забороняються і не заперечуються законодавством та правилами держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. вести облік громадян акредитуючої держави;

1.2. приймати будь-які заяви з питань громадянства;

1.3. отримувати повідомлення від компетентних органів держави перебування про народження і смерть громадян акредитуючої держави, реєструвати народження і смерть таких громадян і видавати відповідні акти;

1.4. реєструвати шлюби між громадянами акредитуючої держави і видавати відповідні акти;

1.5. реєструвати розірвання шлюбу між громадянами акредитуючої держави згідно з законодавством акредитуючої держави. Але такі акти не мають юридичної сили на території держави перебування.

2. Положення пункту 1 цієї статті не звільняють зацікавлені особи від обов'язку дотримуватись законів та правил держави перебування.

Консульська посадова особа має право:

1. Видавати, відновлювати, погашати паспорти громадянам акредитуючої держави, продовжувати строк їх дії, робити в них позначки, а також видавати таким громадянам інші документи, що надають право на перетинання кордону.

2. Видавати, продовжувати, анулювати візи для в'їзду в акредитуючу державу, а також для транзитного проїзду через її територію.

1. Консульська посадова особа має право провадити такі дії:

1.1. складати по заяві будь-якого громадянина акти і документи для використання в акредитуючій державі та поза її межами;

1.2. перекладати офіційні акти та документи на мову акредитуючої держави або держави перебування та засвідчувати, що ці переклади відповідають оригіналу;

1.3. виконувати будь-які інші нотаріальні функції, які доручені акредитуючою державою;

1.4. легалізувати офіційні документи, копії, виписки і переклади цих документів;

1.5. засвідчувати оригінальність підписів і печаток на документах компетентних органів акредитуючої держави та підписи і печатки Міністерства закордонних справ держави перебування.

2. Документи, складені, легалізовані або засвідчені консульською посадовою особою акредитуючої держави, якщо вони не суперечать законам і нормам держави перебування, будуть мати таку ж юридичну силу, як і документи, складені, легалізовані або засвідчені компетентними органами держави перебування.

1. Компетентні власті держави перебування негайно, але не пізніше ніж через три дні, сповіщають відповідну консульську посадову особу акредитуючої держави про затримання, арешт або будь-яке інше обмеження свободи громадянина акредитуючої держави.

2. Компетентні власті держави перебування негайно, але не пізніше ніж через чотири дні з часу затримання, арешту або будь-якого іншого обмеження свободи громадянина акредитуючої держави, забезпечують реалізацію права консульської посадової особи відвідати або знестись з таким громадянином, в тому числі і для забезпечення йому необхідної правової допомоги, якщо він цього не заперечує.

3. Компетентні власті держави перебування повідомляють відповідного громадянина акредитуючої держави про положення пунктів 1 і 2 цієї статті.

4. Права, зазначені в пунктах 1, 2 цієї статті, здійснюються у відповідності з законами і правилами держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анульовувати цих прав.

1. Консульська посадова особа має право:

1.1. спілкуватися та відвідувати будь-якого громадянина акредитуючої держави, що знаходиться в консульському окрузі, а держава перебування не буде перешкоджати спілкуванню між громадянами акредитуючої держави та консульською установою і не обмежуватиме їм доступ у консульську установу;

1.2. збирати інформацію щодо умов життя та праці будь-якого громадянина акредитуючої держави в державі перебування та надавати йому необхідну допомогу;

1.3. просити компетентні власті держави перебування інформувати її про ситуацію будь-якого громадянина акредитуючої держави, а ці власті повинні зробити все можливе, щоб надати таку інформацію;

1.4. приймати на тимчасове зберігання майно, гроші, коштовності і документи будь-якої особи акредитуючої держави, якщо це не суперечить законодавству і правилам держави перебування;

1.5. просити компетентні органи держави перебування негайно інформувати її про будь-яку подію, результатом якої є матеріальна шкода і людські жертви, затримання автотранспортних засобів і нещасні випадки, до яких причетні громадяни акредитуючої держави.

2. У випадку, коли громадянин акредитуючої держави не може захищати свої права і інтереси своєчасно, згідно з законами та правилами держави перебування, консульська посадова особа може репрезентувати його перед судом та іншими компетентними властями держави перебування або забезпечити йому адекватну репрезентацію поки він не призначить свого представника або буде спроможний сам захищати свої права і інтереси.

1. Компетентні власті держави перебування повідомляють консульську установу про необхідність встановлення опіки або піклування над громадянином, включно над неповнолітнім, акредитуючої держави в консульському окрузі, який неправоздатний або має обмежену дієздатність, щоб діяти від власного імені.

2. Консульська посадова особа має право захищати, згідно з законами і правилами держави перебування, права та інтереси громадянина, включно неповнолітнього, акредитуючої держави, який неправоздатний або має обмежену дієздатність, щоб діяти від свого імені, і тоді, коли це необхідно, рекомендувати або призначити опікуна або піклувальника такої особи і спостерігати за діями, що стосуються опіки та піклування.

У випадку смерті громадянина акредитуючої держави в державі перебування, компетентні власті держави перебування невідкладно інформують про це консульську установу; на прохання консульської установи вони надають їй свідоцтво про смерть або інші документи щодо смерті.

1. У разі, коли громадянин акредитуючої держави помер в державі перебування і залишив в цій державі спадщину та бракує спадкоємців або душоприказника в цій державі, компетентні власті держави перебування негайно інформують про це консульську установу.

2. Консульська посадова особа має право бути присутньою, у разі наявності спадщини, передбаченої в пункті 1 цієї статті, при складанні опису майна і його опечатуванні компетентними властями держави перебування.

3. У разі коли громадянин акредитуючої держави має право на спадщину особи, що померла на території держави перебування, незалежно від громадянства цієї особи, компетентні власті цієї держави інформують про це консульську установу.

4. Якщо громадянин акредитуючої держави має або претендує на право одержати спадщину в державі перебування, однак ні він і ні його представник не можуть взяти участь у розгляді справи про спадщину, консульська посадова особа може особисто або через свого представника репрезентувати цього громадянина перед судом або іншими компетентними властями держави перебування.

5. Консульська посадова особа має право від імені громадянина акредитуючої держави, який постійно не проживає у державі перебування, одержати в державі перебування для передачі цьому громадянину будь-яку спадщину, яка йому належить.

6. Якщо громадянин акредитуючої держави, який постійно не проживає в державі перебування, помер у цій державі, і якщо бракує жодного родича або його представника в державі перебування, консульська посадова особа має право негайно взяти на тимчасове зберігання всі документи, гроші та особисте майно, що знаходилося у померлого, для передачі його спадкоємцям, душоприказнику або іншим уповноваженим особам.

7. При виконанні функцій, згаданих у пунктах 4, 5 і 6 цієї статті, консульська посадова особа має дотримуватися законів та правил держави перебування.

1. Консульська посадова особа має право, в межах свого консульського округу, надавати допомогу суднам акредитуючої держави, які знаходяться у внутрішніх водах або територіальному морі держави перебування, капітанам та членам екіпажу цих суден, а також:

1.1. відвідати борт судна, опитувати капітана та будь-якого члена екіпажу, а також отримувати інформацію про діяльність судна, плавання та його вантаж;

1.2. розслідувати будь-який нещасний випадок, що мав місце під час плавання, за умови, що це не завдає шкоди правам властей держави перебування;

1.3. вирішувати спори між капітаном та членами екіпажу, включаючи спори щодо заробітної плати і обов'язків, що випливають з договору про найом, а також вживати заходів для забезпечення порядку та дисципліни на борту судна;

1.4. вживати заходів для забезпечення капітану судна і будь-якому члену екіпажу медичної допомоги або репатріації;

1.5. приймати, розглядати, складати, підписувати або засвідчувати документи, що стосуються судна;

1.6. вирішувати також і інші проблеми, що стосуються судна за дорученням акредитуючої держави.

2. Капітан і члени екіпажу мають право зв'язуватися безпосередньо з консульською посадовою особою, не порушуючи при цьому законів і правил держави перебування.

1. У випадку, коли суди або інші компетентні власті держави перебування вживають примусові заходи або доручають здійснювати акти переслідування на борту судна, що плаває під прапором акредитуючої держави, вони завчасно повідомляють консульську установу, з тим щоб консульська посадова особа або її представник був присутній, коли такі заходи здійснюються. Якщо у випадку терміновості неможливе передчасне повідомлення, консульська установа буде негайно інформована про вжиті заходи компетентними властями держави перебування, а, на прохання консульської посадової особи, - про результати вжитих заходів.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються відповідним чином і до заходів, вжитих на суші компетентними властями держави перебування проти капітана судна або будь-якого з членів екіпажу.

3. Положення пунктів 1 і 2 цієї статті не застосовуються при звичайних інспекціях, здійснюваних компетентними властями держави перебування по лінії митниці, адміністрації портів, карантину, прикордонного контролю, а також при заходах, вжитих для забезпечення безпеки навігації на морі або запобіганню забруднення вод.

4. Компетентні власті держави перебування не втручатимуться у внутрішні справи будь-якого судна, коли спокій, безпека та громадський порядок в державі перебування не порушені, за винятком, коли це здійснюється на особисте прохання капітана судна або за його згодою, або за згодою консульської посадової особи акредитуючої держави.

1. Якщо судно зазнає аварії, сяде на мілину або з будь-яких причин не зможе продовжувати самостійне плавання, компетентні власті держави перебування якомога скоріше повідомляють консульську установу про вжиті заходи щодо порятунку осіб, які є на борту судна, вантажу та іншого майна.

2. Власті держави перебування не перешкоджають консульській посадовій особі надавати допомогу будь-якому судну, що потерпіло аварію, сіло на мілину або з будь-яких причин не може продовжувати самостійне плавання, його екіпажу та його пасажирам, і з цією метою він може просити підтримку властей держави перебування.

3. Власті держави перебування інформують консульську установу якомога скоріше у випадку, якщо судно зазнало аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може продовжувати самостійне плавання, або будь-який предмет, що належить судну, а також вантаж будуть знайдені на березі або поблизу берега, або доставлені у порт держави перебування, а капітан, власник, судновий агент або представник страхової компанії не присутні або не можуть вжити заходи для зберігання або розпорядження ними. У цьому випадку консульська посадова особа може вжити заходів, що належать, від їх імені.

4. Жодні митні збори не можуть стягуватися за судно акредитуючої держави, яке зазнало аварії, сіло на мілину або з будь-яких причин не може продовжувати самостійне плавання, за вантаж або майно судна, за винятком випадків, коли вони були реалізовані або використовувалися в державі перебування.

5. Консульська посадова особа має право бути присутньою під час встановлення компетентними органами держави перебування причин аварії судна, посадки його на мілину або коли воно не може продовжувати самостійне плавання.

Положення цієї Конвенції щодо суден акредитуючої держави застосовуються відповідно також і до повітряних суден акредитуючої держави, при умові, що вони не суперечать положенням інших двосторонніх угод між акредитуючою державою і державою перебування, або багатостороннім угодам, в яких обидві держави є учасниками.

Консульська посадова особа має право передавати судові та позасудові акти, якщо це дозволено законами та регламентами держави перебування. Якщо між акредитуючою державою та державою перебування діють інші угоди, слід застосовувати їх положення.

Консульська посадова особа може виконувати консульські функції виключно в консульському окрузі. За згодою держави перебування вона може здійснювати свої функції і поза територією консульського округу.

Консульська посадова особа може звертатися до місцевих властей свого консульського округу, а, у випадку відсутності дипломатичного представництва, до центральних компетентних властей держави перебування, наскільки це дозволено законами, регламентами та звичаями держави перебування.

Держава перебування інформує консульську установу про зміни в законодавстві, що можуть мати відношення до прав та інтересів громадян акредитуючої держави.

1. Держава перебування надає консульській установі всі можливості для виконання її функцій.

2. Держава перебування ставитиметься до працівників консульської установи з належною повагою і вживатиме відповідних заходів для забезпечення виконання їх функцій у відповідності з цією Конвенцією.

1. Держава перебування повинна сприяти акредитуючій державі у придбанні на своїй території, згідно з своїм законодавством і правилами, приміщень, необхідних для її консульської установи, або подати допомогу останній в одержанні приміщень іншим чином.

2. Вона повинна також, у випадку необхідності, надавати допомогу консульській установі в одержанні підходящих приміщень для її працівників.

1. Консульська установа має право встановлювати на приміщеннях консульської установи державний герб і напис з назвою консульської установи на мові акредитуючої держави і на мові держави перебування.

2. Консульська установа має право вивішувати державний прапор на консульських приміщеннях, резиденції глави консульської установи та на засобах пересування, які використовуються при виконанні офіційних функцій.

1. Консульські приміщення і житлові приміщення консульських посадових осіб є недоторканними. Власті держави перебування не можуть вступати в консульські приміщення і житлові приміщення консульських посадових осіб без згоди на це глави консульської установи або глави дипломатичного представництва акредитуючої держави у державі перебування або особи, призначеної одним з них.

2. Держава перебування вживатиме всіх необхідних заходів для захисту консульських приміщень та житлових приміщень консульських посадових осіб від усякого вторгнення або заподіяння шкоди та для запобігання всякому порушенню спокою консульської установи або образі її гідності.

Консульські приміщення, усе майно консульської установи, а також її засоби пересування користуються імунітетом від будь-яких видів реквізиції в цілях державної оборони або громадських потреб. У випадку, коли є необхідність відчуження приміщень для зазначених вище цілей, вживаються всі необхідні заходи для усунення перешкод у виконанні консульських функцій в таких випадках акредитуючій державі негайно сплачується відповідна і адекватна ефективна компенсація.

Консульські архіви є недоторканними в будь-який час і в будь-якому місці знаходження.

Оскільки це не суперечить законам і правилам про зони, в'їзд в які забороняється або регулюється з міркувань державної безпеки, держава перебування повинна забезпечувати всім працівникам консульської установи свободу пересування і подорожей по її території. Однак, у всіх випадках держава перебування забезпечує консульській посадовій особі можливість виконання її службових обов'язків.

1. Держава перебування дозволятиме та захищатиме свободу спілкування консульської установи для всіх офіційних цілей. У зносинах з урядом, дипломатичними представництвами та іншими консульськими установами акредитуючої держави, консульська установа може використовувати всі підходящі засоби спілкування, включаючи закодовані або шифровані депеші, дипломатичних або консульських кур'єрів та дипломатичну або консульську валізу. Консульська установа може встановити і користуватися радіопередавачем тільки за згодою держави перебування.

2. Офіційна кореспонденція консульської установи є недоторканною. Консульська валіза не може бути ані відкрита, ані затримана. Вона має носити зовнішні видимі знаки, котрі вказують на її характер, і має містити тільки офіційну кореспонденцію, офіційні документи та предмети, призначені виключно для офіційного користування.

3. Консульський кур'єр має бути громадянином акредитуючої держави, але не особою, що постійно проживає в державі перебування. Він повинен мати офіційний документ, що вказує на його статус. Він користується тими ж пільгами, привілеями та імунітетами в державі перебування як і дипломатичний кур'єр.

4. Акредитуюча держава або консульська установа можуть призначати консульських кур'єрів ad hoc. У таких випадках положення пункту 3 цієї статті також застосовуються, з тим винятком, що згадані в ньому імунітети припиняються у момент доставки таким кур'єром дорученої йому консульської валізи за призначенням.

5. Консульська валіза може бути довірена капітану судна або повітряного судна акредитуючої держави, який повинен мати офіційний документ із зазначенням кількості місць, що складають консульську валізу, але він не розглядатиметься як консульський кур'єр. Працівники консульської установи можуть вільно та безпосередньо вручати капітану судна або повітряного судна та одержувати від них консульську валізу.

1. Консульська установа може стягувати на території держави перебування збори і мито за консульські послуги, згідно з законами і правилами акредитуючої держави.

2. Збори і мито, передбачені у пункті 1 цієї статті, звільняються від будь-яких податків та зборів в державі перебування.

Консульські посадові особи користуються особистою недоторканністю і не можуть підлягати затриманню та заарештуванню. Держава перебування вживає відповідних заходів для запобігання будь-якому ущімленню їх свободи та гідності.

1. Відносно імунітету від кримінальної юрисдикції держави перебування консульська посадова особа користується таким же правовим режимом, як і дипломатичні агенти, у відповідності з положеннями Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, поки дві Договірні Сторони не вирішать інакше.

2. Консульська посадова особа користується також імунітетом від цивільної та адміністративної юрисдикції держави перебування, крім випадків:

2.1. майнових позовів, що стосуються приватного нерухомого майна, яке знаходиться на території держави перебування, коли тільки вони не володіють ним від імені акредитуючої держави для цілей консульської установи;

2.2. позовів, що стосуються успадкування, відносно яких вони виступають як виконавці заповіту, опікуни над спадковим майном, спадкоємці або відказоодержувачі - як приватні особи, а не від імені акредитуючої держави;

2.3. позовів, що стосуються будь-якої професіональної або комерційної діяльності, яка здійснюється ними у державі перебування за межами їх офіційних функцій;

2.4. позовів, порушених третьою особою за шкоду, заподіяну в результаті нещасного випадку, заподіяного автотранспортним засобом, судном або повітряним судном в державі перебування.

3. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу консульської установи не підлягають юрисдикції держави перебування за дії, здійснені при виконанні своїх службових обов'язків.

1. Консульська посадова особа не зобов'язана давати свідчення.

2. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу консульської установи можуть бути викликані давати свідчення як свідки у правових або адміністративних процедурах у державі перебування, за винятком випадків, передбачених у пункті 3 цієї статті, вони не можуть відмовлятися давати свідчення.

3. Консульські службовці і працівники обслуговуючого персоналу не можуть бути зобов'язані засвідчувати у зв'язку з виконанням їх функцій або надавати офіційну кореспонденцію, або документи, що стосуються цієї діяльності. Вони мають право засвідчувати як експерти стосовно законодавства акредитуючої держави, якщо глава консульської установи дає свою згоду. Проте вони мають право відмовитися засвідчувати як експерти.

4. Компетентні власті держави перебування, які вимагають свідчення будь-якого консульського службовця або працівника обслуговуючого персоналу, не повинні створювати перешкод у виконанні його службових обов'язків. Ці власті можуть, коли це є можливим, одержати ці свідчення за місцем проживання цієї особи, у приміщенні консульської установи, або прийняти від нього письмову заяву.

Працівники консульської установи звільнюються в державі перебування від будь-яких особистих, громадських повинностей та військових обов'язків, а також від виконання будь-яких вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації іноземців і одержання дозволу на проживання.

1. Держава перебування звільняє від податків і зборів:

1.1. консульські приміщення та житлові приміщення працівників консульської установи, одержані від імені акредитуючої держави або її представника, а також угоди або акти відносно цього;

1.2. рухоме майно та транспортні засоби, законно придбані консульською установою виключно для офіційних цілей, а також їх придбання, володіння або утримання.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до:

2.1. податків та зборів, стягнутих як оплата за спеціальні послуги;

2.2. податків та зборів, стягнутих, згідно з законами та правилами держави перебування, від особи, яка укладає угоду з акредитуючою державою або її представником.

1. Працівники консульської установи, а також члени їх сімей, які проживають спільно з ними, звільняються від усіх податків і мит, особистих і майнових, державних, районних і муніципальних, за виключенням:

1.1. побічних податків, які звичайно включаються у вартість товарів або обслуговування;

1.2. мит і податків на приватне нерухоме майно, що є на території держави перебування, з винятками, передбаченими у статті 38;

1.3. податків на спадкове майно або мит на спадщину, або податків на перехід майна, з винятками, передбаченими у положеннях пункту 2 статті 43;

1.4. податків і мит на приватний прибуток, включаючи прибутки з капіталу, джерело якого знаходиться в державі перебування, та податків на капіталовкладення у комерційні або фінансові підприємства в державі перебування;

1.5. податків і мит, що стягуються за конкретні види обслуговування;

1.6. реєстраційних, судових і реєстрових мит, іпотечних зборів, гербових зборів з винятками, передбаченими положеннями статті 38.

2. Працівники консульської установи звільняються від податків, зборів і мит на заробітну плату, одержувану ними за свою роботу.

3. Працівники консульської установи, які наймають осіб, заробітна плата яких не звільнена від прибуткового податку в державі перебування, виконують зобов'язання, що покладаються законами і правилами цієї держави на наймачів у тому, що стосується утримання прибуткового податку.

1. Згідно з своїми законами і правилами, держава перебування дозволяє ввезення та вивезення із звільненням від мита, крім тих, що сплачені за зберігання, перевезення та інші подібні послуги, за:

1.1. предмети, призначені для офіційного користування консульською установою;

1.2. предмети, призначені для особистого користування консульською посадовою особою;

1.3. предмети, завезені на випадок першого приїзду консульських службовців і працівників обслуговуючого персоналу консульської установи, включаючи предмети побутового характеру.

2. Предмети, згадані у підпунктах 2 і 3 пункту 1 цієї статті, не повинні перебільшувати кількості, необхідної для особистого користування відповідних осіб.

3. Особистий багаж консульської посадової особи звільняється від митного контролю. Він може бути контрольований компетентними властями держави перебування лише якщо існують серйозні мотиви вважати, що він містить інші предмети, ніж зазначені в підпункті 2 пункту 1 цієї статті, або предмети, ввезення або вивезення яких заборонено законами та правилами держави перебування, або карантинними правилами. У цьому випадку контроль проводиться в присутності зацікавленої консульської посадової особи або її уповноваженого представника.

1. Члени сімей працівників консульської установи відповідно користуються привілеями та імунітетами, на які вони мають право на підставі положень цієї Конвенції.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуються до членів сімей, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі, або здійснюють трудову діяльність в державі перебування.

1. Консульські службовці або працівники обслуговуючого персоналу консульської установи, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у цій державі, не користуються привілеями та імунітетами, передбаченими цією Конвенцією за винятком положень пункту 3 статті 36.

2. Члени сімей осіб, згаданих у пункті 1 цієї статті, не користуються привілеями та імунітетами, передбаченими у цій Конвенції.

3. Держава перебування повинна здійснювати юрисдикцію щодо осіб, згаданих у пунктах 1 і 2 цієї статті, таким чином, щоб не створювати непотрібних перешкод для діяльності консульської установи.

На випадок смерті працівника консульської установи або члена його сім'ї, держава перебування зобов'язана:

1. дозволяти вивезення рухомого майна померлого, за винятком речей, придбаних в державі перебування, вивезення яких заборонено на момент його смерті;

2. звільняти рухоме майно померлого від спадкоємних мит та від усіх належних податків.

1. Кожний працівник консульської установи користується привілеями та імунітетами, передбаченими в цій Конвенції, з моменту його вступу на територію держави перебування при слідуванні до місця свого призначення, або, якщо він вже перебуває на території цієї держави, з моменту, коли він приступив до виконання своїх обов'язків у консульській установі.

2. Члени сім'ї працівника консульської установи користуються привілеями та імунітетами, передбаченими в цій Конвенції, починаючи з моменту їх вступу на територію держави перебування або з того моменту, коли вони стали членами його сім'ї.

3. Коли функції працівника консульської установи припиняються, його привілеї та імунітети, а також привілеї та імунітети членів його сім'ї припиняються в момент, коли ця особа залишає державу перебування або після закінчення розумного строку, щоб це зробити. Привілеї та імунітети членів сім'ї працівника консульської установи припиняються, коли вони перестають бути членами його сім'ї. Однак, якщо ці особи мають намір залишити державу перебування протягом розумного строку, то їх привілеї та імунітети зберігаються до їх від'їзду.

4. У випадку смерті працівника консульської установи, члени його сім'ї продовжують користуватися привілеями та імунітетами до моменту залишення ними держави перебування або до закінчення розумного строку для залишення держави перебування.

1. Акредитуюча держава може відмовитись від будь-яких привілеїв та імунітетів, якими користуються відповідні особи згідно з статтями 35 і 36 цієї Конвенції. В усіх випадках відмова мусить бути повідомлена державі перебування виразно і у письмовій формі.

2. Подання позову будь-якою особою у справі, в якій вона могла б користуватися імунітетом від юрисдикції, згідно з цією Конвенцією, позбавляє цю особу можливості посилатися на імунітет щодо юрисдикції у випадку зустрічного позову, пов'язаного з основним позовом.

3. Відмова від імунітету щодо юрисдикції у цивільній або адміністративній справі не тягне за собою відмову від імунітету у відношенні виконання судових рішень, для яких необхідна окрема відмова у письмовій формі.

1. Не порушуючи привілеї та імунітети, передбачені цією Конвенцією, особи, які користуються цими привілеями та імунітетами, зобов'язані дотримуватися законів та правил держави перебування, включаючи правила дорожнього руху.

2. Консульські приміщення не можуть використовуватися в цілях, несумісних з виконанням консульських функцій.

3. Консульська установа, працівники консульської установи та члени їх сімей зобов'язані дотримуватися законів та правил держави перебування щодо страхування транспортних засобів.

4. Працівники консульської установи, надіслані акредитуючою державою у державу перебування, не можуть розгортати професійної або торговельної діяльності у державі перебування, за винятком тієї, яка пов'язана з виконанням офіційних функцій.

1. Положення цієї Конвенції також застосовуються в тій мірі, в якій це випливає з контексту, у випадках виконання консульських функцій дипломатичним представництвом.

2. Прізвища працівників дипломатичного представництва, яким доручено виконання консульських функцій, повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування або органу, вказаному цим міністерством.

3. При виконанні консульських функцій дипломатичне представництво може звертатися:

3.1. до центральних властей консульського округу;

3.2. до центральних властей держави перебування, якщо це дозволяють закони, правила і звичаї держави перебування або відповідні міжнародні угоди.

4. Привілеї та імунітети працівників дипломатичного представництва, про яких йдеться в пункті 2 цієї статті, продовжують регулюватися нормами міжнародного права, що стосуються дипломатичних зносин.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набуде чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами. Обмін ратифікаційними грамотами відбудеться в Києві.

2. Ця Конвенція надалі діятиме до закінчення шести місяців з дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить іншу Договірну Сторону у письмовій формі про своє рішення денонсувати цю Конвенцію.

Здійснено в Бухаресті 3 вересня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто другого року у двох примірниках, кожний українською і румунською мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.