Про питання нагляду за охороною праці

На виконання постанови Верховної Ради України від 14 жовтня 1992 р. "Про порядок введення в дію Закону України "Про охорону праці" Кабінет Міністрів України

1. Утворити Державний комітет України по нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці) на базі Державного комітету по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду.

Вважати Державний комітет по нагляду за охороною праці правонаступником Державного комітету по нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і гірничому нагляду.

2. Державному комітету по нагляду за охороною праці у двомісячний строк подати Кабінету Міністрів України погоджений в установленому порядку проект Положення про Комітет.

3. Установити граничну чисельність працівників центрального апарату Державного комітету по нагляду за охороною праці у кількості 200 чоловік. Дозволити Комітету мати 5 заступників голови комітету, в тому числі одного першого, а також колегію у кількості 11 чоловік.

4. Установити на перше півріччя 1993 р. граничну чисельність працівників територіальних органів Державного комітету по нагляду за охороною праці, що утримуються за рахунок державного бюджету, в кількості 2505 чоловік.

5. Державному комітету по нагляду за охороною праці протягом 1993 року прийняти від міністерств, відомств і технічної інспекції праці профспілок функції державного нагляду за охороною праці в галузях народного господарства у строки згідно з додатком.

6. Державному комітету по нагляду за охороною праці разом з Міністерством освіти подати у другому півріччі 1993 р. Кабінету Міністрів України пропозиції щодо створення Національного науково-дослідного інституту охорони праці.

Міністерству фінансів передбачити у Державному бюджеті на 1993 рік кошти на утримання центрального апарату Державного комітету по нагляду за охороною праці, його територіальних органів, науково-інформаційного та навчального центру, журналу "Охорона праці".

7. Міністерствам і відомствам передати Державному комітету по нагляду за охороною праці чисельність і витрати на утримання спеціалістів, що здійснювали державний нагляд за охороною праці. Питання передачі чисельності та витрат на утримання технічних інспекторів праці профспілок вирішити за угодою між Державним комітетом по нагляду за охороною праці й Федерацією профспілок.

8. Київській міській державній адміністрації вирішити питання про розміщення центрального апарату Державного комітету по нагляду за охороною праці та підвідомчих йому установ у м. Києві.

9. Державному комітету з матеріальних ресурсів, Міністерству зв'язку, Міністерству транспорту за замовленням Державного комітету по нагляду за охороною праці забезпечити його необхідними обладнанням, меблями, комп'ютерною, обчислювальною та розмножувальною технікою, іншими матеріально-технічними засобами і ресурсами, а також засобами зв'язку і автотранспортом.

Раді Міністрів Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям вирішити зазначені питання щодо територіальних органів Державного комітету по нагляду за охороною праці, а також виділити їм приміщення.

Міністерству фінансів профінансувати вказані витрати.

10. Дозволити Державному комітету по нагляду за охороною праці утримувати в складі територіальних органів госпрозрахункові підрозділи для проведення діагностики устаткування, експертизи проектів, ліцензування і сертифікації виробів, робіт і послуг, навчання і атестації спеціалістів. Державному комітету по нагляду за охороною праці разом з Міністерством економіки і Міністерством фінансів у двомісячний строк розробити Положення про ці підрозділи і тарифи за виконання передбачених робіт.

12. Міністерству економіки і Міністерству фінансів щорічно виділяти необхідні кошти на придбання автомобілів, обладнання та інвентаря, а також на пайову участь у спорудженні житла для працівників системи Державного комітету по нагляду за охороною праці.

Вугільна, гірничорудна і металургійна промисловості.

Хімічна, нафтодобувна, нафтопереробна і газова промисловості, авіаційний, автомобільний, залізничний, морський і річковий транспорт, кооперативи, малі підприємства.

Будівництво та промисловість будівельних матеріалів, геологія, зв'язок, лісова і деревообробна промисловості, машинобудування, металообробка та оборонний комплекс, місцева промисловість, комунальне господарство, побутове обслуговування, текстильна та легка промисловості, енергетика та електротехнічна промисловість.

Агропромисловий комплекс і переробна промисловість, невиробничі галузі: державні установи, культура, освіта і наука, охорона здоров'я, торгівля, громадське харчування і споживча кооперація.