Про Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України

93. Під час прямування до місця відрядження та повернення з нього резервісту заборонено відхилятися від зазначеного у посвідченні про відрядження маршруту або здійснювати самовільні зупинки у проміжних пунктах.

94. Резервіст за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з місця відрядження до місця служби у військовому резерві, повинен повідомити про це командира (начальника) військової частини (установи), в якій він проходить службу у військовому резерві, через начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а в разі їх відсутності - через посадових осіб місцевої державної адміністрації чи місцевого самоврядування із зазначенням причин затримки.

95. У разі втрати в дорозі під час відрядження службових або особистих документів, зброї, іншого військового майна резервіст повинен негайно повідомити про це військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а в разі їх відсутності - посадових осіб органу поліції, адміністрації шляхів сполучення або місцевої державної адміністрації чи місцевого самоврядування, а також командира (начальника) військової частини (установи), в якій він проходить службу у військовому резерві.

96. У разі затримки в дорозі під час відрядження з незалежних від резервіста причин він повинен отримати відповідну позначку в посвідченні про відрядження чи довідку про причини затримки у військового коменданта на транспорті або начальника органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а в разі їх відсутності - в адміністрації шляхів сполучення або місцевій державній адміністрації чи органі місцевого самоврядування, а також повідомити про затримку командира (начальника) військової частини (установи), в якій він проходить службу у військовому резерві.

97. Поважними причинами затримки резервіста у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є хвороба, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки повинні бути підтверджені відповідними документами.

98. Про затримку резервіста понад строк, зазначений у посвідченні про відрядження, посадова особа, в розпорядження якої він прибув, або начальник органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов'язані повідомити командира (начальника) військової частини (установи), який направив резервіста у відрядження, із зазначенням причин затримки.

99. У разі неповернення резервіста з відрядження в установлений строк та відсутності повідомлення про причини його затримки командир (начальник) військової частини (установи), в якій він проходить службу у військовому резерві, негайно надсилає запит посадовій особі, в розпорядження якої був відряджений резервіст, або начальнику органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України чи керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Після одержання відповіді на запит про те, що відряджений не прибув до пункту призначення або своєчасно вибув до своєї військової частини, командир (начальник) військової частини (установи) організовує його розшук в установленому порядку.

100. Резервісти, які не мають досвіду військової служби, проходять підготовку у військових частинах. За необхідності та за наявності відповідного фінансування резервісти проходять підготовку з числа осіб:

сержантського і старшинського складу - при навчальних центрах;

офіцерського складу - при вищих військових навчальних закладах.

101. Резервісти, прийняті на службу у військовому резерві з числа військовозобов'язаних (у тому числі жінок), які мають досвід військової служби, та прийняті на цю службу не за основною військово-обліковою спеціальністю, проходять перепідготовку у військових частинах (навчальних центрах), а резервісти з числа осіб офіцерського складу - при вищих військових навчальних закладах.

102. Резервісти, які прослужили у військовому резерві не менше одного року, можуть підвищувати свою кваліфікацію у зв'язку зі службовою необхідністю.

103. Добір кандидатів для підвищення кваліфікації, в тому числі на їх особисте прохання, здійснюється командирами (начальниками) військових частин (установ).

104. Порядок направлення резервістів для підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації до вищих військових навчальних закладів та до навчальних центрів, перелік спеціальностей, за якими проводиться підготовка, визначаються:

Генеральним штабом Збройних Сил України - для резервістів Збройних Сил України;

Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту за погодженням із Генеральним штабом Збройних Сил України - для резервістів Державної спеціальної служби транспорту.

105. Резервісти після закінчення підготовки, перепідготовки, підвищення кваліфікації складають іспити за відповідними навчальними програмами.

Резервістам, які пройшли навчання за програмами підготовки сержантського (старшинського) складу і склали іспити, присвоюється відповідне військове звання у порядку, встановленому цим Положенням.

106. Відрахування резервістів із вищих військових навчальних закладів, навчальних центрів за станом здоров'я в разі виникнення у них під час навчання захворювань здійснюється на підставі висновку начальника медичної служби вищого військового навчального закладу чи навчального центру.

Рішення про відрахування резервістів приймається начальниками вищих військових навчальних закладів і навчальних центрів.

107. Підготовка резервістів здійснюється у складі штатних підрозділів військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві, або інших підрозділів у порядку, встановленому:

Генеральним штабом Збройних Сил України - для резервістів Збройних Сил України:

Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту за погодженням із Генеральним штабом Збройних Сил України - для резервістів Державної спеціальної служби транспорту.

108. Звільнення резервіста зі служби у військовому резерві на підставах, передбачених пунктом 28, абзацом другим пункту 120-1 цього Положення, здійснюється командиром (начальником) військової частини (установи) шляхом видання відповідного наказу.

Командир (начальник) військової частини (установи) у триденний строк після видання наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві надсилає витяг з наказу та особову справу резервіста до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

Датою звільнення зі служби у військовому резерві є день видання командиром (начальником) військової частини (установи) відповідного наказу про звільнення резервіста зі служби у військовому резерві.

109. Резервіст, який бажає звільнитися зі служби у військовому резерві, подає по команді рапорт та документи, які підтверджують підставу звільнення. У рапорті зазначаються підстави звільнення зі служби у військовому резерві та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому резервіст перебуває на військовому обліку.

110. Перед звільненням резервіста уточнюються дані про проходження ним служби у військовому резерві, документально підтверджуються періоди служби.

111. Резервіст за три місяці до досягнення граничного віку перебування у військовому резерві направляється на медичний огляд до військово-лікарської комісії, висновки якої враховуються під час визначення підстав звільнення зі служби у військовому резерві.

112. Днем звільнення резервіста зі служби у військовому резерві є день, визначений у пункті 30 цього Положення, про що зазначається в наказі про звільнення зі служби у військовому резерві. Такий наказ видається на підставі затвердженого акта про прийняття-здавання посади, яку займав резервіст, та (або) рапорту безпосереднього начальника.

114. Резервіста, який підлягає звільненню зі служби у військовому резерві у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, командир (начальник) військової частини (установи) не пізніше ніж за два місяці до скорочення штатів або проведення організаційних заходів письмово попереджує про звільнення. Державна служба зайнятості про звільнення резервіста не повідомляється.

115. Рішення про дальше проходження служби у військовому резерві резервістом, який визнаний військово-лікарською комісією обмежено придатним до проходження служби у військовому резерві в мирний час, приймає командир (начальник) військової частини (установи).

116. За наявності кількох підстав для звільнення, передбачених підпунктами 2 - 5 та 9 пункту 28 цього Положення, резервіст може обрати за бажанням одну з них.

Наказами командирів (начальників) військових частин (установ) до резервістів, які звільняються зі служби у військовому резерві (крім резервістів, які звільняються з підстав, передбачених підпунктами 6, 7, 10, 13, 15, 16 пункту 28, пунктом 57 цього Положення), можуть бути застосовані заохочення, передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

117. Для резервістів, звільнених зі служби у військовому резерві, які позитивно характеризувалися під час проходження служби у військовому резерві, організовуються урочисті проводи.

118. Резервіст, стосовно якого прийнято рішення про дострокове розірвання контракту про проходження служби у військовому резерві, має право оскаржити наказ про дострокове розірвання контракту і звільнення зі служби у військовому резерві у порядку, встановленому законодавством. Оскарження наказу не зупиняє його виконання. У разі незаконного звільнення зі служби у військовому резерві резервіст підлягає поновленню на службі у військовому резерві на попередній або за його згодою на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді. Цей період зараховується резервісту до строку, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

119. У разі незаконного звільнення резервіста зі служби у військовому резерві поновлення його на попередній або на іншій, не нижчій, ніж попередня, посаді здійснюється наказом командира (начальника) військової частини (установи), який звільнив резервіста зі служби у військовому резерві.

120. Звільнення із служби у військовому резерві Збройних Сил України або Державної спеціальної служби транспорту резервістів, визнаних судом безвісно відсутніми чи оголошених померлими, здійснюється на підставі рішень суду про визнання безвісно відсутніми чи оголошення померлими наказами по особовому складу відповідних командирів (начальників), яким надано право видавати такі накази.

120-1. Під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, які за своїми професійно-психологічними характеристиками і станом здоров’я придатні до служби у військовому резерві та відповідають встановленим вимогам її проходження, в обов’язковому порядку зараховуються до військового оперативного резерву.

Контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві не може бути припиненим (розірваним) в особливий період, а громадянин, який його уклав та зарахований до військового оперативного резерву, продовжує службу у військовому резерві на умовах, визначених законодавством, до завершення особливого періоду. Після завершення особливого періоду громадяни, які проходили службу у військовому оперативному резерві, мають право в добровільному порядку укласти контракт на проходження служби у військовому резерві на умовах, визначених законом.

120-2. Призов резервістів військового оперативного резерву на військову службу здійснюється у випадках та порядку, визначених законами України "Про військовий обов’язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

120-4. Під час особливого періоду особи, звільнені з військової служби, зараховуються до військового оперативного резерву наказами командирів (начальників) військових частин (установ). У наказі вказуються посада, на яку призначений резервіст, та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, у якому він буде перебувати на військовому обліку. Зазначений наказ доводиться до резервіста під особистий підпис у день звільнення.

Дані про зарахування військовослужбовця до військового оперативного резерву заносяться до його військово-облікових документів.

Особливості ведення військового обліку резервістів, зарахованих до військового оперативного резерву, визначаються Генеральним штабом Збройних Сил України.

120-5. Резервіст військового оперативного резерву зобов’язаний:

ознайомитися з наказом командира (начальника) військової частини (установи) про зарахування до військового оперативного резерву під особистий підпис;

прибути у п’ятиденний строк після звільнення в запас до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання для взяття на військовий облік;

під час вибуття з військової частини (установи) та під час взяття на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки уточнити порядок своїх дій на випадок призову на військову службу;

зберігати після звільнення і до кінця особливого періоду військову форму одягу, якою він був забезпечений Міністерством оборони України, та в разі призову на військову службу мати її із собою під час прибуття до військової частини (установи);

у разі зміни місця проживання, порядку оповіщення, сімейного стану, стану здоров’я, адреси місця проживання, освіти, місця роботи, посади або номера телефону повідомити про це відповідному командиру (начальнику) військової частини (установи) та керівнику територіального центру комплектування та соціальної підтримки в семиденний строк;

з’явитися у разі оповіщення командиром (начальником) військової частини (установи) або керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки про його призов на військову службу до військової частини або на збірний пункт територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманій повістці (повідомленні).

121. Розміри грошового забезпечення і заохочення резервістів та порядок їх виплати встановлюються Кабінетом Міністрів України.

122. Порядок медичного забезпечення резервістів під час виконання обов'язків служби у військовому резерві визначається Міністерством оборони України.

123. Під час проходження служби у військовому резерві резервісти забезпечуються військовою формою одягу згідно з установленими нормами. Для зазначених осіб встановлюються передбачені для військовослужбовців знаки розрізнення, що свідчать про їх належність до резервістів. На них поширюються правила носіння військової форми одягу.

124. Харчування резервістів у військових частинах під час виконання обов'язків служби у військовому резерві здійснюється у порядку та за нормами, встановленими Кабінетом Міністрів України.

125. Фінансове і матеріальне забезпечення заходів, пов'язаних із проходженням служби у військовому резерві, здійснюється за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України для Міністерства оборони України.

126. Під час виконання обов'язків служби у військовому резерві резервісти несуть відповідальність, згідно із законом.