Договір між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах

Після перейняття кримінального переслідування установи юстиції запитуючої Договірної Сторони не можуть провадити слідство проти тієї самої особи за те саме діяння, хіба що у клопотанні про перейняття кримінального переслідування запитуюча Сторона застерегла, що може знову розпочати слідство в разі повідомлення запитуваною Стороною про відмову розпочати слідство після дачі згоди на перейняття переслідування, або про закриття слідства.

1. Договірні Сторони зобов'язуються видавати одна одній взаємно за клопотанням, відповідно до положень цього Договору, осіб, які знаходяться на їх території, з метою проведення щодо них кримінального переслідування або виконання покарання.

2. Видача з метою проведення кримінального переслідування відбувається тільки з приводу, таких злочинів, за які згідно з законодавством обох Договірних Сторін загрожує покарання, верхня межа якого перевищує один рік позбавлення волі або суворіше покарання.

3. Видача з метою виконання покарання відбувається тільки у випадку вчинення діянь, які є злочинами згідно з законодавством обох Договірних Сторін, і якщо особа, щодо якої подано клопотання про видачу, була засуджена до позбавлення волі на строк не менше, як на шість місяців, або до суворішого покарання.

1. Видача не відбувається, якщо:

1) особа, щодо якої подано клопотання про видачу, є громадянином запитуваної Договірної Сторони або яка користується у цій державі правом притулку;

2) злочин був скоєний на території запитуваної Договірної Сторони;

3) згідно з законодавством запитуваної Договірної Сторони кримінальне розслідування не може бути розпочате, або вирок не може бути виконаний внаслідок закінчення строку давності або інших законних підстав;

4) на території запитуваної Договірної Сторони проти особи, щодо якої подане клопотання про видачу, за те саме діяння проводиться кримінальне розслідування, або винесений вирок, що набрав законної сили, або провадження по справі було закрито на законній підставі;

5) кримінальне розслідування розпочинається тільки за приватною заявою потерпілого;

6) злочин має політичний характер;

7) злочин полягає виключно у порушенні військових обов'язків;

8) вона приведе до порушення публічного порядку або загальних принципів законодавства.

При відмові у видачі запитувана Договірна Сторона повідомляє запитуючу Договірну Сторону про підстави відмови.

Якщо за дію передбачається покарання у вигляді смертної кари згідно з законодавством запитуючої Договірної Сторони, але не передбачається таке покарання законодавством запитуваної Договірної Сторони, на території запитуючої Договірної Сторони не можна визначити або виконати покарання у вигляді смертної кари.

1. Клопотання про видачу повинно бути складене у письмовій формі і містити:

1) найменування запитуючої установи;

2) прізвище та ім'я особи, у відношенні якої направлене клопотання про видачу, відомості про її громадянство, місцепроживання або місцеперебування та інші відомості про цю особу, а також, при можливості, опис її зовнішності, фотокартку та відбитки пальців;

3) опис вчиненого злочину та юридичну кваліфікацію діяння;

4) дані про розмір заподіяної матеріальної шкоди.

2. До клопотання про видачу для притягнення до кримінальної відповідальності додається завірена копія постанови про взяття під варту з описом діяння, яке має ознаки злочину, а також текст норми права, яка містить ознаки злочину, скоєного особою, відносно якої направлене клопотання про видачу.

3. До клопотання про видачу для приведення вироку до виконання додається завірена копія вироку, який набув законної сили, а також текст кримінального закону, на підставі якого особа засуджена. Якщо засуджений почав відбувати покарання, необхідно повідомити, яку частину покарання він відбув.

Якщо отримані відомості є недостатніми для прийняття рішення про видачу, запитувана Договірна Сторона може просити їх доповнення, визначаючи для цієї мети строк до одного місяця. Запитувана Сторона може продовжити цей термін з поважних причин.

1. Після отримання клопотання про видачу запитувана Договірна Сторона негайно вживає заходів до взяття під варту особи, щодо якої поставлено питання про видачу, за винятком випадків, коли немає сумніву, що згідно з цим Договором видача не може відбутися.

2. Взяття під варту може бути проведене також до отримання клопотання про видачу, якщо запитуюча Договірна Сторона звернеться з таким проханням, посилаючись на постанову про взяття під варту або на вирок, що є підставою клопотання про видачу. Таке звернення може бути у письмовій формі передане телефаксом, телеграмою або за допомогою інших засобів, виключаючих будь-які сумніви.

3. Про взяття під варту або причини відмови в цьому, здійснені відповідно до пунктів 1, 2 належить негайно повідомити іншу Договірну Сторону.

1. Запитувана Договірна Сторона може звільнити особу, яка взята під варту згідно з пунктом 1 статті 65, якщо в термін, зазначений в статті 64, не було надіслано додаткових даних, які та Сторона зажадала.

2. Особа, яка взята під варту згідно з пунктом 2 статті 65, звільняється, якщо клопотання про її видачу не надійде протягом одного місяця від дня отримання від іншої Договірної Сторони повідомлення про взяття під варту.

1. Якщо особа, щодо якої подане клопотання про видачу, притягнена до кримінальної відповідальності або відбуває покарання за інший злочин на території запитуваної Договірної Сторони, видача може бути відстрочена до закінчення розслідування по кримінальній справі, відбуття покарання або звільнення з будь-яких підстав.

2. Видача особи також може бути відстрочена з приводу її тяжкої хвороби до усунення цієї перешкоди.

1. Якщо відстрочка видачі, передбачена статтею 67, може потягти за собою закінчення строку давності по кримінальній справі або серйозно утруднити розслідування злочину, вчиненого цією особою, за обґрунтованим клопотанням запитуючої Договірної Сторони може бути проведена її тимчасова видача.

2. Тимчасово видана особа негайно буде повернена після проведення процесуальних дій, для яких вона була видана, але не пізніше трьох місяців від дня тимчасової видачі.

Якщо клопотання про видачу однієї і тієї ж особи надійшли від декількох держав, то питання про те, яке з них підлягає задоволенню, вирішує запитувана Договірна Сторона. При прийнятті такого рішення, беруться до уваги всі обставини, зокрема, громадянство даної особи і характер злочину.

1. Запитувана Договірна Сторона повідомляє запитуючу Договірну Сторону про своє рішення у відношенні видачі, а в разі задоволення клопотання - про місце і час видачі.

2. Якщо запитуюча Договірна Сторона не прийме особу, яка підлягає видачі, протягом 15 днів після встановлення дати видачі і не повідомить запитувану Договірну Сторону про причини, ця особа повинна бути звільнена з-під варти.

1. Без згоди запитуваної Договірної Сторони видана особа не може бути притягнена до кримінальної відповідальності, піддана покаранню або видана третій державі у зв'язку з іншим злочином, вчиненим до видачі, ніж той, який був підставою для видачі.

2. Не потребується згоди запитуваної Договірної Сторони, якщо:

1) видана особа не залишила протягом 30 днів після закінчення кримінального розслідування, відбуття покарання або звільнення з будь-якої законної підстави територію запитуючої Договірної Сторони. В цей строк не зараховується час, протягом якого видана особа не могла залишити територію запитуючої Договірної Сторони за незалежних від неї обставин;

2) видана особа добровільно повернулася на територію запитуючої Договірної Сторони після того, як вона її залишила.

Якщо видана особа ухилиться від притягнення до кримінальної відповідальності або від відбуття покарання і повернеться на території запитуваної Договірної Сторони, вона повинна бути за клопотанням запитуючої Договірної Сторони видана повторно без додаткового надання документів, зазначених в статті 63.

Запитуюча Договірна Сторона терміново повідомляє запитувану Договірну Сторону про результати кримінального розслідування щодо виданої особи. За клопотанням запитуваної Договірної Сторони їй пересилається копія чинного рішення по справі.

Витрати, пов'язані з видачею, несе Договірна Сторона на території якої вони мали місце.

1. Одна із Договірних Сторін за клопотанням іншої Договірної Сторони дозволяє перевезення по всій території осіб, виданих запитуючій Договірній Стороні третьою державою. Запитувана Договірна Сторона може не давати такого дозволу, якщо відповідно до положень цього Договору не існує обов'язку видачі.

2. Клопотання про дозвіл на транзитне перевезення оформляється і розглядається в тому ж порядку, що і клопотання про видачу.

3. Запитувана Договірна Сторона здійснює транзитне перевезення таким чином, який їй найкраще відповідає.

4. Дозвіл на транзит не потрібен, якщо він виконується повітряним шляхом без проміжної посадки.

5. Витрати, пов'язані з транзитним перевезенням, несе запитуюча Договірна Сторона.

1. Предмети, що отримала особа, яка вчинила злочин, внаслідок цього злочину, або предмети, які отримані при їх обміні, а також інші предмети, які є речовими доказами у кримінальній справі, видаються запитуючій Договірній Стороні на її клопотання, якщо це необхідно для розслідування справи, яке провадиться на території запитуючої Договірної Сторони.

2. Запитувана Договірна Сторона може тимчасово відстрочити видачу предметів, якщо вони необхідні для розслідування іншої кримінальної справи, до часу закінчення цього розслідування, або може видати їх запитуючій Договірній Стороні тимчасово на визначений термін.

3. Права третіх осіб на предмети, які були видані іншій Договірній Стороні залишаються непорушними. Після закінчення розслідування ці предмети повертаються Договірній Стороні, яка їх видала, або за згодою цієї Договірної Сторони видаються безпосередньо особам, які мають на них право.

4. При видачі предметів відповідно до цієї статті не застосовуються положення, які обмежують ввіз і вивіз предметів і валютних цінностей.

Представники запитуючої установи можуть бути присутніми при виконанні дій, пов'язаних з наданням правової допомоги на території запитуваної Сторони. Згоду на їх присутність дає: з боку України - Міністерство юстиції або Генеральна Прокуратура, з боку Республіки Польщі - Міністерство юстиції.

1. Договірні Сторони повідомляють одна одній про вироки, що набрали законної сили, винесені судами однієї Договірної Сторони щодо громадян іншої Договірної Сторони.

2. Договірні Сторони надають взаємно за обґрунтованим клопотанням інформацію про вироки, що набрали законної сили, винесені судами однієї Договірної Сторони щодо осіб, які не є громадянами запитуючої Договірної Сторони.

3. Договірні Сторони пересилають одна одній за клопотанням відбитки пальців осіб, зазначених у пунктах 1, 2.

Договірні Сторони пересилають одна одній за клопотанням інформацію з кримінального реєстру щодо громадян іншої Договірної Сторони, а також іншу інформації, яка підлягає внесенню до кримінального реєстру.

1. Якщо під час кримінального розслідування, що проводиться установами юстиції однієї Договірної Сторони, виникне необхідність у допиті як свідка особи, яка позбавлена волі на території іншої Договірної Сторони, відповідні установи запитуваної Договірної Сторони можуть видати розпорядження про передачу цієї особи на територію запитуючої Договірної Сторони. Ця особа утримується під вартою і по закінченні розслідування буде негайно повернена назад.

2. Якщо виникне потреба провести допит як свідка особи, позбавленої волі, на території третьої держави, відповідні органи запитуваної Договірної Сторони видають дозвіл на транзит тієї особи через територію своєї держави.

1. В розумінні цього розділу вираз "забезпечуючі заходи" означає:

в Україні - поміщення до психіатричної лікарні;

в Республіці Польщі - поміщення до психіатричної лікарні або іншого відповідного закладу та поміщення до закладу лікування алкоголіків і наркоманів.

2. В розумінні цього розділу нижчезазначені вирази означають:

"Держава винесення вироку" - держава, в якій було винесене судове рішення, що включає санкції, які мають бути виконані;

"Держава виконання вироку" - держава, яка перейняла або має перейняти виконання покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючих заходів.

1. Договірні Сторони зобов'язуються взаємно за клопотанням, згідно з положеннями цього Договору, переймати виконання рішень, що набрали законної сили, які винесені судами однієї Договірної Сторони стосовно громадян іншої Договірної Сторони, про покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючих заходів.

2. З клопотаннями, про які йде мова в пункті 1 можуть виступати центральні органи, як Держави винесення вироку, так і Держави виконання вироку.

Засуджений, його законний представник, адвокат, один із подружжя, рідні по прямій лінії споріднення, брати чи сестри, можуть порушувати питання перед центральними органами установ юстиції кожної з Договірних Сторін про виконання дій, передбачених в статті 82. Кожний засуджений, до якого можуть мати застосування положення цього розділу Договору, буде повідомлений Державою винесення вироку про основні положення цього розділу.

1. Перейняття виконання рішення відбувається тільки у випадку, коли діяння, що становить підставу для рішення, є злочином також і за законодавством Держави виконання вироку або було б злочином, якби таке діяння було скоєне на території Держави виконання вироку.

2. У справах про фінансові злочини відмова у перейнятті виконання рішення не може відбутися тільки з того приводу, що законодавство Держави виконання вироку не містить норм щодо податків і зборів, мита, монополії, валютного обороту, зовнішньої торгівлі або регулювання порядку обігу товарів того самого типу, які передбачені законодавством Держави винесення вироку.

3. Перейняття виконання рішення може відбутися лише за згодою засудженого. Якщо засуджений не здатний до вираження згоди, яка б мала законну силу, то її мусить висловити його законний представник.

1. Перейняття виконання рішення не відбувається, якщо:

1) діяння, що становить підставу для рішення є політичним злочином;

2) діяння, що становить підставу для рішення полягає виключно у порушенні військових обов'язків;

3) закінчився строк давності виконання покарання або застосування забезпечуючих заходів згідно з законодавством однієї з Договірних Сторін;

4) рішення було винесене спеціальним судом;

5) рішення було винесене у відсутності засудженого;

6) засуджений був правомірно засуджений або виправданий за одне й те саме діяння у Державі виконання вироку;

7) за оцінкою запитуваної Договірної Сторони це порушувало б її публічний порядок або принципи законодавства.

2. Перейняття виконання рішення не відбувається також, якщо засуджений є позбавлений волі в Державі винесення вироку і в день надходження клопотання залишилось відбувати покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючий захід не більше 4 місяців. При цьому враховуються всі покарання у вигляді позбавлення волі і забезпечуючі заходи або їх частини, що залишилися до виконання.

Запитувана Договірна Сторона, по можливості в найкоротший термін, повідомляє запитуючу Договірну Сторону, в якому обсязі задоволено клопотання про перейняття виконання рішення. Цілковита або часткова відмова вимагає обґрунтування.

1. Якщо відбудеться перейняття виконання рішення, то суди Держави виконання вироку визначають згідно з своїм законодавством покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючі заходи, що підлягають виконанню, враховуючи в найбільшій мірі, покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючі заходи, призначені в Державі винесення вироку.

2. Внаслідок перейняття виконання рішення Державою виконання вироку, засуджений ні в якому разі не може бути в становищі гіршому від того, в якому він міг би перебувати у випадку подальшого виконання рішення в Державі винесення вироку.

3. Виконання рішення, включаючи умовне звільнення, відбувається згідно з законодавством Держави виконання вироку.

Якщо положення законодавства Держави винесення вироку, які стосуються умовного звільнення, є для засудженого кориснішими, вони підлягають застосуванню.

4. В рахунок відбуття покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючих заходів в Державі виконання вироку включається строк позбавлення волі або застосування забезпечуючих заходів в Державі винесення вироку.

Якщо відбулося засудження більше ніж за один злочин, а перейняття виконання рішення стосується лише покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючого заходу, що стосуються деяких з цих злочинів, то суд Держави виконання рішення визначає під час розгляду, про який іде мова у статті 87, покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючий захід, які підлягають виконанню щодо тих злочинів.

1. Під час виконання покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючого заходу в Державі виконання вироку Держава винесення вироку не провадить подальших дій, пов'язаних з їх виконанням.

2. Держава винесення вироку має право до виконання тієї частини покарання або забезпечуючого заходу, яка залишається, якщо засуджений ухиляється від виконання рішення в Державі виконання вироку і у зв'язку з чим залишив її територію. Держава виконання вироку негайно повідомляє Державу винесення вироку про ці обставини.

3. Держава винесення вироку втрачає право, про яке йдеться в пункті 2, якщо покарання у вигляді позбавлення волі або забезпечуючі заходи були виконані або в разі помилування.

1. Засуджений може бути помилуваним в Державі виконання вироку. Держава винесення вироку може направити до Держави виконання вироку звернення про помилування. Це не порушує права Держави винесення вироку на помилування, яке буде дійсне на її території

2. Держава виконання вироку застосовує відносно засудженого амністію, акт про яку видається як в Державі виконання вироку, так і в Державі винесення вироку.

Скасування або зміна рішення, прийнятого до виконання, належить виключно до компетенції Держави винесення вироку.

1. Договірні Сторони повідомляють одна одну, в найкоротший час про всі обставини, які можуть впливати на виконання рішення.

2. Держава винесення вироку повідомляє Державу виконання вироку, зокрема, про амністію, а також скасування або зміну рішення, прийнятого до виконання.

3. Держава виконання вироку повідомляє Державу винесення вироку про виконання рішення.

1. Якщо засуджений перебуває на території Держави винесення вироку, ця Держава в найближчий час вживає всіх необхідних заходів для пересилки засудженого органам Держави виконання вироку.

2. Держава винесення вироку і Держава виконання вироку домовляються стосовно часу і місця передачі засудженого органам Держави виконання вироку, а при необхідності - органам транзитної Держави.

3. Супроводжуючі особи однієї з Договірних Сторін, які повинні доставити засудженого повітряним транспортом на територію іншої Договірної Сторони або забрати його з цієї території, мають право вживати на території іншої Договірної Сторони необхідних заходів з метою перешкодження втечі засудженого аж до моменту його передачі або прийняття.

4. Держава винесення вироку може після перейняття виконання рішення Державою виконання вироку відстрочити передачу засудженого з метою проведення кримінального переслідування в зв'язку з іншим злочином або з метою виконання покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючого заходу, визначених її судами за інший злочин.

1. Якщо засуджений був переданий згідно з цим Договором з Держави винесення вироку в Державу виконання вироку, він не може бути підданий кримінальному переслідуванню, засуджений або зазнати будь-якого обмеження волі у зв'язку з діянням, скоєним перед передачею, якого не стосується згода на перейняття виконання.

2. Обмеження, зазначені в пункті 1, не застосовуються, якщо:

1) Держава винесення вироку висловить згоду на порушення кримінального переслідування, виконання покарання або застосування забезпечуючих заходів;

2) засуджений, який був переданий, залишився в Державі виконання вироку довше, ніж 30 днів після остаточного звільнення, хоча мав право і можливість залишити територію цієї Держави, або коли після того, як він залишив Державу, добровільно туди повернувся.

1. Клопотання передбачені в цьому розділі, складаються в письмовій формі.

До клопотання Держави винесення вироку додаються:

1) оригінал або засвідчена копія рішення, які мають підтвердження правомірності і необхідності виконання;

2) текст застосованих правових положень, а також положень, які стосуються умовного звільнення;

3) по можливості повні дані про засудженого, його громадянство, а також місце проживання або перебування;

4) довідка про період позбавлення волі або застосування забезпечуючих заходів, який підлягає зарахуванню;

5) протокол, складений за участю засудженого, з зазначенням його згоди на перейняття виконання покарання у вигляді позбавлення волі або застосування забезпечуючих заходів;

6) інші документи, які можуть мати значення для прийняття рішення за клопотанням;

7) переклад на мову іншої Договірної Сторони клопотання і документів, зазначених в цьому пункті.

3. До клопотання Держави виконання вироку додається інформація і матеріали, вказані в підпунктах 3, 6 і 7 пункту 2, а також лист, що містить згоду засудженого.

4. У випадку задоволення клопотання, про яке йде мова у пункті 3, Держава винесення вироку додає до своєї згоди документи, вказані в підпунктах 1, 2 і 4 пункту 2.

Якщо запитувана Договірна Сторона визнає дані і документи, що надіслали їй, за недостатні, вона звертається за необхідним доповненням. Для отримання цього доповнення запитувана Договірна Сторона може призначити відповідний термін; цей термін можна продовжити на підставі обґрунтованого клопотання. За відсутністю доповнень клопотання розглядається і рішення приймається на підставі наявних даних і документів.

Цей Договір не порушує положень інших Договорів, відносно яких одна або обидві Договірні Сторони мають зобов'язання.

Цей Договір підлягає ратифікації і набере чинності через шістдесят днів від дня обміну ратифікаційними грамотами.

Цей Договір укладається строком на п'ять років. Дія його продовжуватиметься на наступний п'ятирічний період, якщо жодна з Договірних Сторін не заявить про відмову від нього шляхом нотифікації не пізніше як за шість місяців до закінчення цього строку.

Здійснено м. Києві 24 травня 1993 року в двох примірниках, кожний польською і українською мовами, при цьому обидва тексти мають однакову силу.

На підтвердження чого належним чином уповноважені представники Договірних Сторін підписали цей Договір і скріпили його печатками.

Договір був підписаний 24 травня 1993 року під час візиту в Україну Президента Республіки Польща Леха Валенси. З боку України Договір підписав Міністр юстиції України В.В. Онопенко, з боку Республіки Польща - Міністр закордонних справ Республіки Польща К.Скубішевскі.

Головна мета Договору - поглиблення і вдосконалення взаємного співробітництва в галузі правових відносин та правова допомога у цивільних і кримінальних справах. Договір регулює правові відносини двох держав в галузях приватного права, сімейного права (порядок укладення шлюбу, алімітні відносини, усиновлення тощо), регулює майнові відносини, спадкові справи, порядок вирішення трудових спорів, визнання і виконання судових рішень, а також широкий спектр питань в галузі кримінального права (видача злочинців, передача речових доказів, виконання рішень з кримінальних справ).

Для практичної реалізації положень цього Договору установи Договірних Сторін зносяться між собою через Міністерство юстиції України та Генеральну Прокуратуру України і, відповідно, Міністерство юстиції Республіки Польща.

Ратифікація Україною цього Договору сприятиме розвитку дружніх стосунків між обома державами і вирішенню цілого ряду важливих питань, пов'язаних із захистом прав як українських так і польських громадян на територіях обох країн.