Про схвалення Стратегії сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство на період до 2023 року

1. Схвалити Стратегію сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство на період до 2023 року, що додається.

2. Міністерству аграрної політики та продовольства разом із заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити та подати у місячний строк Кабінетові Міністрів України проект плану заходів з реалізації Стратегії, схваленої цим розпорядженням.

Аграрний сектор, харчова та переробна промисловість забезпечують 18 відсотків валового внутрішнього продукту, 17 відсотків зайнятості населення в економіці України. Сільське господарство є однією з основних галузей економіки, що забезпечила в 2017 році більше 10 відсотків валового внутрішнього продукту держави.

Збільшується обсяг сільськогосподарської продукції, виробленої в Україні, на зовнішніх продовольчих ринках. Так, у період з 2010 по 2017 роки її частка в загальному обсязі експорту зросла більше ніж удвічі - з 21 до 44 відсотків.

Експорт сільськогосподарської продукції залишається одним із напрямів підтримки та зростання економіки України, позитивне сальдо зовнішньої торгівлі сільськогосподарськими товарами в 2017 році досягло 13,5 млрд. доларів США.

У 2017 році Україна посіла перше місце у світі за обсягом експорту олії соняшникової та шроту, третє місце - ріпаку, меду, горіхів волоських, четверте місце - кукурудзи, п’яте місце - пшениці, масла вершкового, шосте місце - сої, сьоме місце - м’яса птиці, дев’яте місце - сиру.

За даними Національної академії аграрних наук, більше 27 млн. гектарів, або 60 відсотків сільськогосподарських угідь України, складають родючі чорноземи, що разом із сприятливим кліматом, наявними лісовими та водними ресурсами забезпечує вигідні умови для сільськогосподарського виробництва.

Треба зауважити, що український аграрний сектор має недооцінений виробничий та експортний потенціал, який може зробити значний внесок в економічне зростання держави в цілому і розвиток сільської місцевості зокрема. За розрахунками експертів Світового банку, 30-відсоткове підвищення продуктивності в сільському господарстві може сприяти зростанню валового внутрішнього продукту України на 4 відсотки за п’ять років і на 12,5 відсотка протягом 10 років.

За останнє десятиліття виробництво сільськогосподарської продукції зросло, проте загальний рівень продуктивності аграрного сектору відстає від країн-партнерів. Хоча в сільському господарстві існує потенціал для підвищення урожайності, зокрема багаті природні ресурси, таке підвищення лише частково зменшить розрив у створенні доданої вартості між Україною та країнами-партнерами.

У зв’язку з низькою доданою вартістю в сільському господарстві, харчовій та переробній промисловості стримується зростання рівня експорту в грошовому еквіваленті, що спричинено переважно високою рентабельністю виробництва зернових та олійних культур і незначним обсягом залучення інвестицій у виробництво з більш високою доданою вартістю, що пов’язано з невизначеністю введення в обіг земель сільськогосподарського призначення та наявністю несприятливого бізнес-клімату для інвесторів в аграрному секторі.

Поточний рівень інвестицій у сільське господарство недостатній для забезпечення підвищення продуктивності сільськогосподарської продукції та її експортного потенціалу. У період з 2000 по 2013 роки обсяг внутрішніх та іноземних інвестицій у сільське господарство збільшився, але тенденція змінилася в 2014 році у зв’язку з підвищенням ризиків для інвесторів. Наприкінці 2017 року прямі іноземні інвестиції становили 621,9 млн. доларів США. Загалом інвестиції в сільське господарство залишаються на низькому рівні (частка сільського господарства становила в середньому лише 6 відсотків загальних капітальних вкладень за останні десять років, а частка галузі харчової промисловості в середньому - 5,5 відсотка загального обсягу інвестицій з 2007 року).

Основними викликами (перешкодами) для створення сприятливих умов для залучення приватних інвестицій у сільське господарство є:

структурні обмеження, такі як недосконала ринкова інфраструктура, антиконкурентне ринкове середовище;

складна процедура розподілу та отримання коштів державної підтримки;

місцева монополія на ринку азотних добрив, яка призводить до ринкової неефективності, підвищує витрати виробників на добрива та стримує інновації;

незавершена земельна реформа;

важкий доступ сільськогосподарських товаровиробників до фінансових інструментів;

недосконала транспортна логістика, зокрема це стосується перевезень сільськогосподарської продукції;

наявність санітарних і фітосанітарних бар’єрів;

деградація земель і ґрунтів, незбалансоване використання природних ресурсів, зміна клімату та екстремальні погодні явища (посухи тощо).

З огляду на викладене приватні інвестиції є інструментом, завдяки якому сільське господарство зробить свій внесок у розвиток економіки, створення нових або розширення наявних виробничих потужностей, робочих місць у сільській місцевості та забезпечення національної продовольчої безпеки.

Сільське господарство з урахуванням свого природного, ресурсного потенціалу та залучених інвестицій зможе сприяти активному розвитку виробництва продукції сільського господарства, харчової та переробної промисловості з доданою вартістю, досягненню виробниками світових стандартів якості продукції та технологій виробництва.

Забезпечення створення сприятливих умов для інвесторів та подальшого розвитку сільського господарства з урахуванням різних викликів, зокрема пов’язаних із зміною клімату, потребує визначення стратегії, яка базуватиметься на принципах прозорості, узгодженості та недискримінації, що дасть змогу підвищити рівень довіри інвесторів.

Реалізація цієї Стратегії сприятиме досягненню Україною цілей, визначених Порядком денним сталого розвитку на період до 2030 року, ухваленим на саміті сталого розвитку, що проходив 25 вересня 2015 року в м. Нью-Йорку, таких як подолання голоду, забезпечення національної продовольчої безпеки, поліпшення якості харчування, сприяння розвитку сільського господарства, поступальному, всеохоплюючому та сталому економічному зростанню, повній і продуктивній зайнятості населення в аграрному секторі.

Метою Стратегії є вдосконалення організаційно-економічних та правових умов для сприяння залученню приватних інвестицій у сільське господарство (зокрема в рамках спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвитку системного проекту "Програма "Прискорення приватних інвестицій у сільське господарство України"), що дасть змогу збільшити експорт сільськогосподарської продукції, забезпечити національну продовольчу безпеку та стійке економічно ефективне та екологічно збалансоване зростання аграрної галузі.

Основними цілями Стратегії є:

гарантування стабільності, передбачуваності та прозорості аграрної політики та державної підтримки;

удосконалення системи державного контролю за безпечністю харчових продуктів;

покращення використання наявної інфраструктури для транспортування сільськогосподарської продукції, створення сприятливих умов для інвестування в ринкову інфраструктуру та логістику;

посилення захисту права власності на землю, прозорості використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема зайнятих полезахисними лісовими смугами;

створення передумов для покращення доступу до факторів виробництва для всіх сільськогосподарських товаровиробників;

покращення доступу до фінансових інструментів;

управління фінансовими, екологічними та інноваційними ризиками в сільському господарстві.

Зазначені цілі Стратегії будуть досягнуті за такими напрямами:

гарантування стабільності, передбачуваності та прозорості аграрної політики та держаної підтримки:

- впровадження середньострокового бюджетного планування для аграрного сектору та забезпечення його відповідності стратегічним цілям сектору;

- удосконалення механізмів розподілу державної підтримки;

- підвищення аналітичного потенціалу Мінагрополітики щодо надання оперативної інформації про сільське господарство, проведення аналізу та оцінювання змін, запропонованих у політиці;

- визначення показників ефективності з метою покращення оцінки реалізації державної підтримки сільського господарства;

удосконалення системи державного контролю за безпечністю харчових продуктів:

- посилення аналітичного потенціалу Держпродспоживслужби щодо забезпечення дотримання вимог санітарних і фітосанітарних заходів під час експорту;

- посилення системи державного контролю на державному кордоні з урахуванням вимог ЄС і світової практики;

- удосконалення національної системи ідентифікації та реєстрації тварин;

- удосконалення системи контролю за використанням та обігом засобів захисту рослин;

покращення використання наявної інфраструктури для транспортування сільськогосподарської продукції, створення сприятливих умов для інвестування в ринкову інфраструктуру та логістику:

- підвищення ефективності та конкурентоспроможності логістики перевезень товарів внутрішніми водними шляхами;

- поліпшення роботи морських торговельних портів;

посилення захисту права власності на землю, прозорості використання земель сільськогосподарського призначення державної власності, зокрема зайнятих полезахисними лісовими смугами:

- проведення інвентаризації всіх категорій земель державної власності та внесення відомостей про них до Державного земельного кадастру;

- внесення відомостей про межі адміністративно-територіальних одиниць до Державного земельного кадастру;

- передача земель сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність об’єднаних територіальних громад;

- реалізація права оренди на принаймні 70 тис. гектарів земель сільськогосподарського призначення з використанням прозорих електронних земельних торгів;

- забезпечення реєстрації права власності та права користування для захисту прав власників і користувачів земельних ділянок;

- підвищення рівня обізнаності власників і користувачів земельних ділянок щодо їх прав на землю;

створення передумов для покращення доступу до факторів виробництва для всіх сільськогосподарських товаровиробників:

- внесення змін до законодавства щодо спрощення доступу сільськогосподарських товаровиробників до добрив, які дозволені до використання в країнах ЄС;

- створення сприятливого середовища для ринків сільськогосподарської продукції та надання послуг;

- підвищення рівня технічної модернізації сільськогосподарського виробництва;

- сприяння розвитку внутрішнього виробництва рибної продукції;

- економічне стимулювання заходів щодо використання та охорони земель і підвищення родючості ґрунтів;

- гармонізація законодавства України у сфері лісового господарства із правом ЄС;

покращення доступу до фінансових інструментів:

- удосконалення механізмів фінансової підтримки сільськогосподарських товаровиробників;

- розвиток державної підтримки сільськогосподарських страхових ризиків;

управління фінансовими, екологічними та інноваційними ризиками в сільському господарстві:

- розробка методики оцінки впливу фінансових та інноваційних ризиків у сільському господарстві;

- запровадження стимулів для малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників щодо здійснення заходів, спрямованих на розвиток зрошуваного землеробства, з урахуванням вимог до охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів;

- розробка підходів до формування ланцюга постачання ресурсів для виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням світового досвіду щодо збереження довкілля, біологічного різноманіття, природних ресурсів;

- застосування стандартів належного утримання тварин і методів виробництва, які відповідають вимогам до продуктів, виготовлених із використанням речовин і процесів природного походження;

- розроблення модулів підтримки малих і середніх сільськогосподарських товаровиробників з картування та паспортизації полів, агрохімічних досліджень і сканування ґрунту для формування карт-завдань диференційованого посіву, удобрення, меліорації, виконання агротехнічних робіт.

Джерелами фінансування заходів з реалізації Стратегії є кошти державного бюджету та кошти з інших джерел, не заборонених законодавством (зокрема міжнародної технічної допомоги та фінансових ресурсів міжнародних фінансових організацій).

Реалізація Стратегії дасть змогу забезпечити:

середньострокове планування в сільському господарстві;

збільшення кількості зареєстрованих добрив і пестицидів, доступних для використання сільськогосподарськими товаровиробниками;

збільшення обсягу добування (вилову) водних біоресурсів;

комплексне внесення відомостей про земельні ділянки державної власності до Державного земельного кадастру;

надання державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно доступу в режимі реального часу до інформації про судові рішення, арешт та інші обтяження, кадастрові номери, власників земельних ділянок;

зниження собівартості продукції, вирощеної на зрошуваних землях;

зниження вартості транспортування сільськогосподарської продукції;

збільшення приватних інвестицій та ділової активності в сільському господарстві;

покращення доступу сільськогосподарських товаровиробників до фінансових інструментів;

підвищення рівня зайнятості та доходів населення у сільській місцевості.