Консульська конвенція між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Королівством Норвегії

Уряд Союзу Радянських Соціалістичних Республік і Уряд Королівства Норвегії в інтересах співробітництва і зміцнення дружніх відносин між обома державами,

бажаючи врегулювати консульські відносини між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Королівством Норвегії,

вирішили укласти Консульську конвенцію і з цією метою погодилися про нижченаведене.

У цій Конвенції:

1) термін "консульство" означає генеральне консульство, консульство, віце-консульство або консульське агентство;

2) термін "глава консульства" означає консульську службову особу, яка є керівником консульства;

3) термін "консульська службова особа" означає всяку особу, включаючи главу консульства, якій доручено як такій виконання консульських функцій і яку було призначено або про яку було повідомлено відповідно до статей 3 і 4 цієї Конвенції. Це визначення включає також особу, прикомандировану до консульства для підготовки консульської служби;

4) термін "співробітник консульства" означає особу, яка виконує в консульстві адміністративні чи технічні функції і про яку зроблено повідомлення відповідно до статті 5 цієї Конвенції;

5) термін "громадянин" щодо репрезентованої держави означає таку особу, яка вважається громадянином відповідно до законодавства репрезентованої держави, включаючи залежно від контексту таку і юридичну особу;

6) термін "судно репрезентованої держави" означає судно, яке відповідно до законодавства репрезентованої держави плаває під прапором цієї держави і не є військовим судном.

1. Консульство може бути відкрито в державі перебування тільки за згодою цієї держави, вираженою в письмовій формі.

2. Місцезнаходження консульства, його клас, межі консульського округу визначаються за погодженням між репрезентованою державою і державою перебування.

1. До призначення глави консульства репрезентована держава може переконатися дипломатичним шляхом у тому, що дана особа діє на згоду держави перебування на визнання її главою консульства.

2. Після одержання такої згоди дипломатичне представництво репрезентованої держави надсилає Міністерству закордонних справ держави перебування консульський патент або подібний документ про призначення глави консульства. В патенті або документі зазначаються вище ім'я і прізвище глави консульства, його громадянство, ранг, консульський округ, де він виконуватиме свої функції, і місцезнаходження консульства.

3. Після вручення патенту або документа про призначення глави консульства держава перебування видає йому в якнайкоротший строк екзекватуру або інший дозвіл на виконання ним консульських функцій.

4. Глава консульства може приступити до виконання своїх обов'язків, як тільки держава перебування видасть йому екзекватуру або інший дозвіл.

5. Держава перебування до видачі екзекватури або іншого дозволу може дати главі консульства згоду на тимчасове виконання ним цих обов'язків.

1. Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я і прізвище, громадянство, ранг і посаду консульської службової особи, яка виконуватиме обов'язки не як глава консульства.

2. Держава перебування видає такій консульській службовій особі документ, що підтверджує її право здійснювати консульські функції в країні перебування.

Репрезентована держава заздалегідь повідомляє Міністерству закордонних справ держави перебування повне ім'я, прізвище, громадянство і посаду співробітника консульства, призначеного в консульство.

Держава перебування може в усякий час, не будучи зобов'язаним мотивувати своє рішення, повідомити репрезентовану державу дипломатичним шляхом про те, що екзекватуру або інший дозвіл главі консульства не буде видано чи буде взято назад або що консульська службова особа чи співробітник консульства є неприйнятними. В такому разі репрезентована держава повинна відповідно відкликати таку консульську службову особу чи співробітника консульства, коли вони вже приступили до своєї роботи. Якщо репрезентована держава не виконає протягом розумного строку цього зобов'язання, то держава перебування може відмовитися визнавати таку особу консульською службовою особою чи співробітником консульства.

1. Коли глава консульства з якоїсь причини не може виконувати свої функції або коли посада глави консульства є тимчасово вакантною, репрезентована держава може уповноважити консульську службову особу цього чи іншого консульства в державі перебування одного з членів дипломатичного персоналу свого дипломатичного представництва в державі перебування чи співробітника свого Міністерства закордонних справ для тимчасового керівництва консульством. Повне ім'я і прізвище цієї особи перед тим повідомляються Міністерству закордонних справ держави перебування.

2. Особа, уповноважена для тимчасового керівництва консульством відповідно до пункту 1 цієї статті, має право виконувати обов'язки глави консульства. На неї поширюються ті ж обов'язки і він користується тими ж правами, привілеями та імунітетами, як коли б її було призначено відповідно до статті 3 цієї Конвенції.

3. Член дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, який відповідно до пункту 1 цієї статті виконує в консульстві обов'язки консульської службової особи, продовжує користуватися привілеями та імунітетами, наданими йому як дипломатичному представникові, з винятками, передбаченими статтею 35 пунктом 3 цієї Конвенції.

1. Держава перебування повинна надати можливість репрезентованій державі придбати на своїй території, згідно з своїми законами і правилами, приміщення, потрібні для консульства, або подати допомогу репрезентованій державі в одержанні приміщень іншим шляхом.

2. Для відкриття додаткового службового приміщення консульства, що є його частиною поза розташуванням самого консульства, потребується згода держави перебування в письмовій формі.

3. Держава перебування повинна також, в разі необхідності, подати допомогу репрезентованій державі в одержанні підхожих житлових приміщень для консульських службових осіб і співробітників консульства, якщо вони є громадянами репрезентованої держави.

1. Консульський щит з гербом репрезентованої держави, а також відповідне найменування консульства мовою репрезентованої держави і мовою держави перебування можуть бути укріплені на будинку, де міститься консульство, а також на вхідних дверях до консульства або біля них.

2. Прапор репрезентованої держави може вивішуватися на будинку, де консульство має свої приміщення, і на резиденції глави консульства.

3. Глава консульства може також вивішувати прапор репрезентованої держави на своїх транспортних засобах, використовуваних главою консульства при виконанні службових обов'язків.

1. Земельна ділянка, будинки або частини будинків, використовувані виключно для цілей консульства, є недоторканними. Власті держави перебування не можуть вступати на зазначені земельну ділянку, в будинки або частини будинків без згоди на це в кожному окремому випадку глави консульства, глави дипломатичного представництва презентованої держави чи особи, призначеної одним з них.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до житлового приміщення глави консульства.

Консульські архіви і консульські документи є недоторканними в усякий час і де б вони не знаходились. Документи чи матеріали неслужбового характеру не повинні зберігатися в консульських архівах.

1. а) Консульство має право зноситися з властями репрезентованої держави, з консульствами репрезентованої держави, а також із всім дипломатичним представництвом у державі перебування. З цією метою консульство може користуватися всіма звичайними засобами зв'язку, шифрами, кур'єрами і опечатаними валізами (пакетами), встановлення і використання радіопередавачів може провадитись тільки за згодою держави перебування;

б) при користуванні звичайними засобами зв'язку до консульства мають застосовуватися ті ж тарифи, що й до дипломатичного представництва.

2. Офіційне листування консульства, незалежно від того, які засоби зв'язку використовуються, і опечатані валізи (пакети), названі в пункті 1 цієї статті, з видимими зовнішніми знаками, що вказують про їх офіційний характер, є недоторканними і не підлягають контролю чи затриманню з боку властей держави перебування.

Оскільки це не суперечить законам і правилам держави перебування про райони, в'їзд до яких заборонено чи обмежено з міркувань державної безпеки, консульська службова особа може вільно пересуватися в межах консульського округу для виконання своїх службових обов'язків.

Держава перебування забезпечує консульській службовій особі свій захист і вживає необхідних заходів для того, щоб консульська службова особа могла виконувати свої обов'язки і користуватися тими правами, привілеями та імунітетами, які передбачаються щодо неї цією Конвенцією і законодавством держави перебування.

1. Особа глави консульства є недоторканною. Глава консульства не підлягає арешту чи затриманню в будь-якій формі. Держава перебування повинна ставитися до нього з належною повагою і вживати всіх належних заходів для запобігання будь-яким посяганням на його особу, свободу або гідність.

2. Глава консульства користується імунітетами від юрисдикції держави перебування, з винятками, передбаченими в підпунктах "a" "b" і "c" пункту 1 і в пункті 3 статті 31 Віденської конвенції про дипломатичні зносини, підписаної 18 квітня 1961 року.

3. Члени сім'ї глави консульства, якщо вони проживають разом з ним і не є громадянами держави перебування чи особами, що постійно проживають у ній, користуються імунітетом від юрисдикції держави перебування та особистою недоторканністю в тій же мірі, що й глава консульства.

4. Репрезентована держава може відмовитися від імунітету глави консульства і членів його сім'ї. Відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим.

Відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних і адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішення, для чого потребується окреме відмовлення.

5. Коли глава консульства або член його сім'ї, що проживає разом з ним, пред'являє позов у справі, в якій він користувався б імунітетом відповідно до цієї статті, він не має права посилатися на імунітет від юрисдикції щодо будь-якого зустрічного позову, безпосередньо пов'язаного з основним позовом.

6. Глава консульства не зобов'язаний давати показання як свідок.

1. Консульська службова особа і співробітник консульства, які не є громадянами держави перебування, не підлягають юрисдикції ні посадових, ні адміністративних властей держави перебування за дії, вчинені ними при виконанні службових функцій.

2. а) Репрезентована держава може відмовитися від імунітету від юрисдикції консульських службових осіб чи співробітників консульським. Таке відмовлення в усіх випадках має бути певно вираженим;

б) відмовлення від імунітету від юрисдикції в цивільних та адміністративних справах не означає відмовлення від імунітету щодо виконання рішень, для чого потребується окреме відмовлення.

1. Консульська службова особа не підлягає на території держави перебування ні арешту, ні позбавленню волі в іншій формі до чи протягом судового процесу щодо дій, вчинених нею не при виконанні службових обов'язків, якщо вона не обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, який карається відповідно до законодавства держави перебування тюремним ув'язненням на строк не менше п'яти років, компетентним судом не прийнято рішення про попереднє ув'язнення.

Виняток із цього положення є можливим на просьбу репрезентованої держави або за її згодою.

2. Члени сім'ї консульської службової особи, якщо вони не є громадянами держави перебування і проживають разом з нею, користуються особистою недоторканністю, як і консульська службова особа.

1. Консульська службова особа в інтересах правосуддя, на просьбу суду, може дати свідчення. При цьому, однак, вона може відмовитися давати свідчення відносно того, що є в рамках її службової діяльності. Вжиття якихось заходів з метою примусити консульську службову особу давати свідчення або з'явитися для цієї мети в суд, а також притягнення її до відповідальності в разі відмовлення давати свідчення або нез'явлення в суд не допускаються.

2. В разі згоди консульської службової особи дати свідчення вживати всіх розумних заходів з метою уникнення перешкод у роботі консульської службової особи. У випадках, коли це є допустимим і можливим, усні чи письмові свідчення може бути дано в консульстві або на квартирі консульської службової особи.

3. Співробітник консульства може відмовитися давати свідчення відносно того, що стосується службової діяльності.

4. Консульська службова особа чи співробітник консульства, якщо вони не є громадянами держави перебування, даючи свідчення, можуть замість присяги дати запевнення.

5. Положення цієї статті стосуються як судочинства, так і провадження, здійснюваного адміністративними властями.

6. Положення цієї статті відповідно застосовуються і до членів сімей консульських службових осіб чи співробітників консульств, якщо вони проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

1. Консульська службова особа звільняється в державі перебування від служби у збройних силах і від усіх видів повинностей.

2. Положення пункту 1 цієї статті поширюються також на співробітників консульства і членів сімей консульської службової особи чи співробітників консульства, які проживають разом з ними і не є громадянами держави перебування.

Консульська службова особа чи співробітник консульства і члени їх сімей, що проживають разом з ними, звільняються від виконання всіх вимог, передбачених законами і правилами держави перебування щодо реєстрації іноземців, одержання дозволу на проживання та інших подібних вимог, ставлених до іноземців.

1. Репрезентована держава звільняється державою перебування від будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду на земельну ділянку, будинки або частини будинків, які є власністю репрезентованої держави або орендуються нею і використовуються виключно для цілей консульства чи житлового приміщення глави консульства.

2. Положення пункту 1 цієї статті не стосуються сплати за конкретні види обслуговування.

Щодо набуття, володіння чи користування рухомим майном репрезентованої держави, яке використовується консульством для своєї діяльності, діятиме таке ж звільнення від податків і зборів, яке надається дипломатичному представництву репрезентованої держави.

Консульській службовій особі і співробітнику консульства, а також членам їх сімей, що проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування чи постійно не проживають у державі перебування, надаються такі ж звільнення від податків і зборів, що надаються відповідному персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

У разі смерті консульської службової особи чи співробітника консульства або члена його сім'ї, що проживав разом з ним, залишене державі перебування після його смерті рухоме майно звільняється державою перебування від накладення і стягання будь-яких податків чи інших подібних зборів усякого виду, коли померлий не був громадянином держави перебування і коли зазначене майно знаходиться в державі перебування виключно в зв'язку з перебуванням у цій державі померлого як консульської службової особи чи співробітника консульства або члена сім'ї консульської службової особи чи співробітника консульства.

Держава перебування дозволяє вивезення рухомого майна померлого, за винятком майна, набутого в державі перебування, вивезення якого заборонено на час смерті даної особи.

1. Всі предмети, включаючи автомобілі, що ввозяться виключно для службового користування консульства, звільняються від мита, податків усякого виду, які накладаються у зв'язку з їх ввезенням, так само як предмети, що ввозяться для службового користування дипломатичного представництва репрезентованої держави в державі перебування.

2. Консульським службовим особам, співробітникам консульства та членам їх сімей, що проживають разом з ними, коли вони не є громадянами держави перебування чи постійно не проживають у державі перебування і не займаються приватною діяльністю з метою одержання прибутку в цій державі, надається звільнення від мита і податків усякого виду, що накладаються у зв'язку з ввезенням предметів у тому обсягу, в якому таке звільнення надається відповідній категорії персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави.

Всі особи, яким згідно з цією Конвенцією надаються привілеї та імунітети, зобов'язані без шкоди для їх привілеїв та імунітетів поважати закони і правила держави перебування включаючи закони і правила регулювання руху транспорту і страхування транспортних засобів.

1. На членів дипломатичного персоналу дипломатичного представництва репрезентованої держави, на яких покладено здійснення консульських функцій у цьому представництві, про що повідомлено в Міністерство закордонних справ держави перебування, поширюються передбачені цією Конвенцією права та обов'язки консульських службових осіб.

2. Здійснення консульських функцій особами, зазначеними в пункті 1 цієї статті, не зачіпає привілеїв та імунітетів, які надано їм за їх дипломатичним статусом, з винятками, передбаченими статтею 18 пунктом 3 цієї Конвенції.

1. Консульська службова особа має право в межах консульського округу виконувати функції, зазначені в цьому розділі. Консульська службова особа може, крім того, виконувати й інші консульські функції, які їй доручено репрезентованою державою, коли вони не суперечать законодавству держави перебування чи проти виконання яких держава не заперечує.

2. При виконанні своїх функцій консульська службова особа може звертатися письмово або усно до компетентних властей свого консульського округу.

1. Консульська службова особа має право:

а) захищати громадян репрезентованої держави, їх права та інтереси;

б) захищати інтереси репрезентованої держави в галузі торгівлі економіки, судноплавства, повітряного сполучення в соціальній, науковій і культурній галузях, а також заохочувати і розвивати співробітництво та дружні зв'язки між репрезентованою державою і державою перебування в цих та інших галузях.

2. Репрезентована держава має право доручити здійснення права захисту своїх громадян, їх прав та інтересів консульствам інших держав, повідомивши про це державу перебування.

Консульська службова особа має право:

1) вести облік громадян репрезентованої держави;

2) видавати і продовжувати посвідчення особи, паспорти та інші проїзні документи громадянам репрезентованої держави і всім іншим особам, які мають право на такі документи;

3) видавати і продовжувати візи для в'їзду в репрезентовану державу.

1. Консульська службова особа має право:

а) здійснювати ведення актів народження і смерті чи будь-яких інших актів громадянського стану, що стосуються громадян репрезентованої держави;

б) вчинювати шлюби у випадках, коли обидві особи є громадянами репрезентованої держави.

2. Складення документів, зазначених в пункті 1а цієї статті, не тягне за собою звільнення від обов'язків, що випливають із законодавства держави перебування.

Консульська службова особа має право:

1. Складати, посвідчувати, засвідчувати, легалізувати і вчинювати інші дії, які можуть виявитися необхідними для того, щоб зробити дійсними документи юридичного характеру чи їх копії, включаючи комерційні документи, заяви, заповіти і контракти, на просьбу:

а) особи, незалежно від громадянства, для використання в репрезентованій державі або згідно з законодавством цієї держави;

б) громадянина репрезентованої держави для використання поза цією державою.

2. Перекладати документи і засвідчувати переклади, зокрема з метою подання їх властям держави перебування.

3. Приймати на зберігання від громадян репрезентованої держави та від їх імені документи, гроші, цінності та інше майно.

1. Коли документи, згадані в пунктах 1 і 2 статті 32 цієї Конвенції потребуються для використання в державі перебування або згідно з законодавством цієї держави, то власті цієї держави повинні визнавати дійсність у тій мірі, в якій це є сумісним з законодавством держави перебування.

2. Документи, копії, переклади або виписки, які пред'являтимуться властям держави перебування, повинні бути легалізовані, якщо це потрібно за законами держави перебування.

Компетентні власті держави перебування якнайшвидше повідомляють консульство, коли їм стає відомо:

1) про смерть громадянина репрезентованої держави. При цьому свідоцтво про смерть має безоплатно надаватися консульству;

2) про наявність майна померлого в межах консульського округу, щодо якого може існувати інтерес з боку репрезентованої держави або її громадян.

1. В разі, коли громадянин репрезентованої держави має право чи претендує на частку в майні, що залишилося в державі перебування після смерті особи будь-якого громадянства, і коли він не знаходиться в державі перебування і не представлений інакше в цій державі, то консульська службова особа має право представляти інтереси такого громадянина в тій же мірі, як коли б він видав консульській службовій особі довіреність. Таке представництво припиняється з того моменту, коли консульська службова особа дістане відомості про те, що цей громадянин захищає свої інтереси в державі перебування або особисто, або через відповідним чином призначену довірену особу.

2. Коли громадянин репрезентованої держави, який не проживає постійно в державі перебування, помер під час поїздки в цій державі то консульська службова особа має право, якщо це не суперечить законодавству держави перебування, взяти на зберігання гроші і предмети особистого користування, що належали померлому.

3. Коли консульська службова особа здійснює права, передбачені цією статтею, щодо спадкового майна, то на неї в частині, що стосується здійснення цих прав, незважаючи на положення статей 16 і 18 цієї Конвенції, поширюється цивільна юрисдикція судів держави перебування.

Консульська службова особа може від імені громадянина репрезентованої держави, коли такий громадянин не знаходиться в державі перебування, приймати від суду, властей чи окремої особи гроші або інше майно, які має одержати цей громадянин внаслідок смерті якоїсь особи, включаючи частку в спадщині, виплату компенсації відповідно до законодавства про нещасні випадки на виробництві і суми, що належать по страхуванню життя. Відповідний суд, орган влади чи окрема особа, можуть вимагати, щоб консульська службова особа виконала умови, які може бути вказано щодо:

1) подання довіреності чи іншого повноваження від відповідного громадянина репрезентованої держави;

2) пред'явлення доказів одержання грошей чи іншого майна заінтересованою особою;

3) повернення грошей чи іншого майна в разі відсутності такого доказу.

1. Консульська службова особа має право пропонувати судам або іншим компетентним властям держави перебування осіб, що підходять як опікуни чи піклувальники для громадян репрезентованої держави або для майна таких громадян, коли це майно залишилося без нагляду.

2. Коли суд чи компетентні власті вважатимуть, що запропонована особа з якихось причин є неприйнятною, то консульська службова особа може пропонувати іншу кандидатуру.

1. Консульська службова особа має право в межах свого консульського округу зноситися і зустрічатися з будь-яким громадянином репрезентованої держави, давати такому громадянину поради і всіляко сприяти, включаючи забезпечення його правовою допомогою.

2. Громадяни репрезентованої держави мають право в будь-який час зноситися з консульською службовою особою. Вони також мають право відвідувати її в консульстві, за винятком випадків, передбачених статтею 39 цієї Конвенції.

1. Компетентні власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу репрезентованої держави про арешт чи затримання в будь-якій формі громадянина репрезентованої держави.

2. Консульська службова особа має право негайно відвідати і мати відносини з громадянином репрезентованої держави, який перебуває під арештом чи затриманий в будь-якій формі або відбуває строк тюремного ув'язнення. Права, зазначені в цьому пункті, мають здійснюватися відповідно до законів і правил держави перебування при умові, однак, що згадані закони і правила не повинні анулювати цих прав.

1. Консульська службова особа має право подавати відповідну допомогу судну репрезентованої держави, яке знаходиться в одному з портів держави перебування, її територіальних чи внутрішніх водах.

2. Консульська службова особа може зайти на судно, як тільки судну дозволено вільні зносини з берегом, а капітан судна і члени екіпажу можуть зноситися з консульською службовою особою.

3. Консульська службова особа може звертатися за допомогою до властей держави перебування в питаннях, що стосуються виконання її функцій відносно суден репрезентованої держави, капітана і членів екіпажу цих суден, і згадані власті, в межах можливого, повинні подавати їй таку допомогу.

Консульська службова особа має право:

1) опитувати капітана і членів екіпажу судна репрезентованої держави;

2) перевіряти і візувати суднові документи;

3) приймати заяви і брати показання в зв'язку з будь-якими подіями, що стосуються капітана судна, членів екіпажу та інших осіб, які перебувають на борту судна, а також самого судна, його плавання, місця призначення і вантажу, коли цього вимагає законодавство репрезентованої держави;

4) всіляко сприяти заходові судна, перебуванню в порту і виходові з порту, територіальних чи внутрішніх вод держави перебування;

5) видавати від імені репрезентованої держави будь-який документ, необхідний для плавання судна;

6) видавати і продовжувати спеціальні документи, що стосуються моряків, відповідно до законодавства репрезентованої держави;

7) займатися питаннями найму і звільнення капітана і членів екіпажу судна, а також сприяти в транспортуванні моряків, які повинні приступити до виконання обов'язків на судні або закінчили службу;

8) вирішувати спірні питання між капітаном і членами екіпажу судна, включаючи спори в питаннях заробітної плати і контракту про найом;

9) вживати необхідних заходів для подання лікарської допомоги капітанові і членам екіпажу судна, включаючи лікування в лікарні навіть після їх звільнення, а також таких заходів, які є необхідними в зв'язку з відправкою додому згаданих осіб;

10) складати, видавати чи одержувати будь-яку заяву або інші документи, передбачені законодавством репрезентованої держави в питаннях судноплавства;

11) вживати інших заходів з метою дотримання на борту судна законів репрезентованої держави.

1. В разі, коли власті держави перебування мають намір вдатись до якихось примусових дій або почати якесь офіційне розслідування на борту судна репрезентованої держави, то власті держави перебування повідомляють про це консульську службову особу. За винятком випадків, коли це буде неможливим через терміновість справи, такі повідомлення має бути зроблено заздалегідь до початку цих дій з тим, щоб консульська службова особа або її представник могли бути на судні, коли власті держави перебування піднімуться на борт судна. Коли консульської службової особи або її представника не буде на місці, то власті країни перебування нададуть їм повну інформацію про те, що сталося.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також у разі, коли капітана або членів екіпажу судна мають допитувати на березі відповідні власті.

3. Положення цієї статті не застосовуються щодо звичайного митного, паспортного і санітарного контролю, а також щодо дій, проваджених на просьбу чи за схваленням капітана судна.

1. Власті держави перебування негайно повідомляють консульську службову особу, як тільки їм стане відомо про те, що:

а) судно репрезентованої держави зазнало катастрофи чи сіло на мілину в територіальних або внутрішніх водах держави перебування;

б) частини судна репрезентованої держави, його вантажу чи устаткування виявляться винесеними на берег держави перебування.

Власті держави перебування повідомляють також консульську службову особу про заходи, вжиті ними з метою врятування людей, судна і майна, у випадках, зазначених у цьому пункті.

2. Коли судно репрезентованої держави, частини судна, його вантажу чи устаткування виявляться знайденими на березі або поблизу берега держави перебування чи доставлені в порт цієї держави і ні капітан судна, ні власник, ні агент, ні страховики не можуть вжити заходів для збереження або розпорядження таким судном чи частинами судна, вантажем або устаткуванням, то консульська службова особа вважається уповноваженою вживати від імені власника таких заходів, яких міг би вжити для таких цілей сам власник відповідно до законодавства держави перебування.

Це стосується також будь-якого предмета, що становить частину вантажу потерпілого від катастрофи судна третьої держави і належить громадянинові репрезентованої держави.

Статті 40, 41, 42 і 43 цієї Конвенції застосовуються відповідно також і до цивільних повітряних суден.

1. Ця Конвенція підлягає ратифікації і набере чинності на тридцятий день після обміну ратифікаційними грамотами, який відбудеться в Москві.

2. Конвенція залишатиметься в силі до скінчення шести місяців від дня, коли одна з Договірних Сторін повідомить другу Договірну Сторону про припинення її дії.

3. Одночасно з набранням чинності цією Конвенцією скасовуються всі положення угод, які діють між Договірними Сторонами і стосуються консульських відносин, і зокрема стаття 1, стаття 12 і стаття 32 пункт 2а Договору про торгівлю і мореплавство між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Норвегією від 15 грудня 1925 року, обмін нотами від 26 жовтня 1927 року і 16 січня 1928 року щодо взаємного повідомлення про арешт громадян однієї країни в другій та обмін нотами про безмитний ввіз консульського канцелярського приладдя від 26 червня і 8 серпня 1900 року.

Однак домовленість про взаємне скасування консульських зборів, досягнута шляхом обміну нотами 4 і 12 травня 1961 року, залишається в силі.

На посвідчення чого Уповноважені обох Договірних Сторін підписали цю Конвенцію і скріпили її своїми печатками.

Складено в Осло 7 грудня 1971 року в двох примірниках, кожний російською та норвезькою мовами, причому обидва тексти мають однакову силу.

Ратифіковано Президією Верховної Ради СРСР 20 липня 1973 року, королем Норвегії - 3 квітня 1973 року.

Обмін ратифікаційними грамотами проведено в Москві 18 березня 1974 року.