Про схвалення Концепції Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року

1. Схвалити Концепцію Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року, що додається.

Визначити Мінагрополітики замовником Програми.

2. Мінагрополітики розробити з урахуванням положень Концепції, схваленої цим розпорядженням, проект Програми розвитку виробництва дизельного біопалива на період до 2010 року та подати його до 25 березня 2006 р. на розгляд Кабінету Міністрів України.

Програма розвитку виробництва дизельного біопалива в Україні на період до 2010 року (далі - Програма) розробляється у зв'язку з необхідністю створення джерел забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пальним за стабільними цінами, гарантованого ринку збуту ними рослинної сировини, зменшення імпорту енергоносіїв.

Причинами виникнення проблеми забезпечення сільськогосподарських товаровиробників пальним є істотна залежність держави від імпорту енергоносіїв та цінової ситуації на світовому ринку нафти, а також зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, а отже, відповідне зменшення надходжень до державного бюджету.

Згідно з вимогами Європейського Союзу щодо використання біологічного та інших видів палива з відновлювальних ресурсів, їх частка в структурі енергоспоживання країн - членів ЄС становитиме 2 відсотки до кінця 2005 року та 5,7 відсотка - до кінця 2010 року. Таким чином, Україна, проголосивши свій політичний вибір щодо вступу до ЄС, повинна виробляти та споживати у 2010 році понад 520 тис. тонн біопалива.

Мета Програми полягає у підвищенні рівня еколого-енергетичної безпеки України і зменшенні залежності національної економіки від імпорту нафтопродуктів, забезпеченні аграрного сектору економіки та транспорту біопаливом власного виробництва.

Основними завданнями Програми є:

сприяння будівництву заводів, які вироблятимуть дизельне біопаливо;

створення зон концентрованого вирощування ріпаку з використанням сучасних технологій;

забезпечення гарантованого збуту сільськогосподарськими товаровиробниками ріпаку, необхідного для виробництва біопалива;

створення системи державних стандартів у сфері виробництва та використання альтернативних видів палива;

використання у сфері виробництва та споживання дизельного біопалива економічних важелів і стимулів згідно із законодавством;

удосконалення структури земель сільськогосподарського призначення, зокрема:

- оптимізація площ сільськогосподарських угідь, зайнятих під ріпаком;

- запровадження ґрунтозахисної системи землеробства;

- дотримання науково обґрунтованої сівозміни;

виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері охорони навколишнього природного середовища та дотримання вимог, передбачених Кіотським протоколом до Рамкової Конвенції Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату.

Для гарантованого забезпечення проведення сільськогосподарських робіт в агропромисловому комплексі за технологічними нормами щороку необхідно близько 1870 тис. тонн дизельного палива і 620 тис. тонн бензину. Для виробництва такої кількості пального використовується майже 4,5 млн. тонн нафти, що переважно імпортується. Постійне зростання її вартості призводить до підвищення вартості нафтопродуктів, а отже, і сільськогосподарської продукції. Тому традиційний варіант задоволення потреб сільськогосподарського виробництва за рахунок тільки нафтопродуктів малоперспективний.

Доцільніше перейти до забезпечення сільськогосподарських товаровиробників біопаливом, що виробляється з ріпаку. На користь цього варіанта свідчить досвід таких країн, як США, Німеччина, Австрія, Франція, Чехія, де для вирощування ріпаку використовується 10-14 відсотків ріллі.

Програмою визначається стратегія розвитку ріпаківництва: створення регіональних зон концентрованого вирощування озимого і ярого ріпаку площею від 50 до 70 тис. гектарів, забезпечення розвитку технічної бази виробництва дизельного біопалива та переведення технічних засобів з дизельного палива на біопаливо.

Збільшення площі посівів ріпаку до 10 відсотків загальної площі ріллі в Україні і переробка 75 відсотків отриманого врожаю на біопаливо дасть змогу розв'язати проблему стабільного постачання енергоресурсів аграрному сектору економіки за рахунок власного екологічно чистого відновлювального джерела.

Для виконання Програми необхідно створити механізм її нормативно-правового, фінансового, наукового, організаційного забезпечення та систему моніторингу.

Зокрема, Закон України "Про альтернативні види рідкого і газового палива" передбачає стимулювання інвестиційної діяльності і впровадження новітніх технологій виробництва альтернативних видів палива. Відповідно до зазначеного Закону повинні бути підготовлені нормативні акти, спрямовані на активізацію розвитку в Україні ріпаківництва та будівництва заводів, які вироблятимуть дизельне біопаливо.

У Програмі слід передбачити створення системи державних стандартів у сфері виробництва та використання альтернативних видів палива, зокрема дизельного біопалива, з екологічними та технічними показниками його споживчої якості, питомих витрат у різних галузях суспільного виробництва, показниками щодо охорони праці і здоров'я людини.

Програмою передбачається техніко-економічне обґрунтування будівництва заводів, які вироблятимуть дизельне біопаливо, та визначення відповідної зони концентрованого вирощування ріпаку. Загальний обсяг витрат становить близько 170 млн. євро, джерелами яких можуть бути інноваційні кошти, а також кошти підприємств агропромислового комплексу та державна фінансова підтримка. При цьому зазначена підтримка надається переважно на поворотній основі в межах коштів, які передбачаються на цю мету в державному і місцевих бюджетах на 2006-2010 роки, в тому числі для виробництва продукції рослинництва (ріпаку на технічні цілі), що дасть змогу забезпечити виконання Програми фінансовими, матеріально-технічними і трудовими ресурсами в повному обсязі.

Соціально-економічний ефект виконання Програми визначатиметься підвищенням рівня еколого-енергетичної безпеки країни.

Виконання Програми в повному обсязі сприятиме розв'язанню проблем стабільного постачання енергоресурсів аграрному сектору економіки за рахунок власного екологічно чистого відновлювального джерела, а також:

дотриманню вимог екологічної безпеки;

запобіганню безповоротній втраті частини гено-, демо- і екофонду країни;

забезпеченню збалансованого і невичерпного природокористування на значній частині території України;

підвищенню рівня зайнятості населення;

забезпеченню виконання Україною міжнародних зобов'язань з охорони навколишнього природного середовища, світових екологічних стандартів.

За розрахунками, у результаті здійснення заходів, визначених Програмою, обсяг валового внутрішнього продукту зросте на 14,72 млрд. гривень, а розмір додаткового надходження коштів до бюджету збільшиться на 1,6 млрд. гривень.