Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів УРСР "Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"

Кабінет Міністрів України

1. У постанові Кабінету Міністрів УРСР від 24 червня 1991 р. N 48 "Про заходи щодо реалізації Закону Української РСР "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" (ЗП УРСР, 1991 р., N 6, ст. 51):

назву і текст Положення про порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим, викласти у новій редакції згідно з додатком N 1;

внести зміни і доповнення до Положення про комісії Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих згідно з додатком N 2;

внести зміни і доповнення до зразка посвідчення про право на пільги реабілітованим згідно з додатком N 3.

2. Державному комітетові по пресі за замовленням Міністерства соціального забезпечення організувати виготовлення бланків посвідчень нового зразка для реабілітованих громадян і вкладиші до них із викладенням відомостей про надання відповідних пільг.

Міністерству державних ресурсів виділити необхідні ресурси для виготовлення зазначених посвідчень.

Заміну посвідчень, раніше виданих реабілітованим, на посвідчення нового зразка провести поетапно (в міру їх виготовлення).

3. Визнати такою, що втратила чинність, постанову Ради Міністрів УРСР від 23 вересня 1955 р. N 1156 "Про трудовий стаж, трудовлаштування і пенсійне забезпечення громадян, необгрунтовано притягнутих до карної відповідальності і згодом реабілітованих".

Це Положення визначає порядок виплати компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості громадянам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".

1. Право на отримання грошової компенсації, передбаченої статтею 1 Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", мають громадяни України, громадяни інших держав, а також особи без громадянства, які зазнали політичних репресій у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів на території України і згодом реабілітовані відповідно до цього Закону органами прокуратури та суду.

2. Крім громадян, указаних у пункті 1 цього Положення, право на зазначену грошову компенсацію мають громадяни, які були репресовані з політичних мотивів на території України і реабілітовані в установленому порядку до прийняття Закону України "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", а також громадяни, які постійно проживали в Україні і з різних причин були переміщені за межі колишнього СРСР та необгрунтовано засуджені військовими трибуналами або піддані репресіям позасудовими органами.

3. Громадянам, реабілітованим відповідно до статей 1 та 3 указаного Закону, повертається вилучене у них майно або відшкодовується його вартість (за винятком майна, цивільний обіг якого було заборонено на час піддання репресіям).

4. Право на грошову компенсацію мають також спадкоємці реабілітованих громадян у тих випадках, коли вона була нарахована, але не отримана реабілітованим. При цьому виплата грошової компенсації, а також повернення майна або відшкодування його вартості провадиться тільки спадкоємцям першої черги.

5. Заяви про виплату компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості подаються комісіям Рад народних депутатів з питань поновлення прав реабілітованих* за місцем постійного проживання реабілітованого.

6. Громадяни, які зазнали репресій на території України і визнані згідно із Законом "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні" реабілітованими, але проживають за межами України, мають право подавати заяву про виплату компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості до дипломатичних представництв і консульських установ України, а у тих державах, де їх ще немає, - безпосередньо до обласних комісій за місцем провадження попереднього слідства, вилучення чи залишення їхнього майна.

Дипломатичні представництва і консульські установи України надсилають вказані заяви для розгляду до обласних комісій за місцем провадження попереднього слідства, вилучення чи залишення майна реабілітованого.

7. Заяви про компенсацію та повернення майна подаються не пізніше трьох років з моменту набування чинності Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні" або з дня одержання громадянином довідки про реабілітацію згідно з указаним Законом.

У разі коли трирічний строк пропущено з поважних причин, він може бути поновлений рішенням комісії.

8. Підставою для виплати грошової компенсації є довідка органів прокуратури чи суду про реабілітацію і документи, що підтверджують строк відбування покарання у місцях позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів.

9. Заяви про виплату компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості розглядаються комісіями, які приймають відповідне рішення і надсилають його для виконання фінансовому органу.

10. Подана заява підлягає розгляду не пізніше 6-місячного строку з дня надходження її до комісії.

11. Громадянам, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів і згодом реабілітовані відповідно до статті 1 Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні", виплачується грошова компенсація у розмірі 140 карбованців за кожний місяць позбавлення волі, але не більш як 12 тис. карбованців. Одноразово як грошова компенсація реабілітованим громадянам виплачується до 3 тис. карбованців, а решта належних грошей - протягом наступних 5 років.

12. Комісія розглядає також заяви реабілітованих про повернення (відшкодування вартості) вилученого, залишеного або знищеного внаслідок репресій майна.

13. Комісії визначають склад майна, яке підлягає поверненню реабілітованому, і встановлюють його вартість на підставі документів про вилучення і реалізацію майна, одержуваних з архівів та інших установ. У разі відсутності або неповного збереження таких документів комісія визначає склад майна, що повертається на підставі інших доказів. Спадкоємцям реабілітованих повертається майно або відшкодовується його вартість при поданні свідоцтва про право на спадщину або інших документів, що засвідчують це право.

14. Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що було націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів.

15. Вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель і майна.

16. Майно реабілітованим повертають державні органи, підприємства, об'єднання громадян і кооперативні організації (у тому числі колективні сільськогосподарські підприємства) або їхні правонаступники, громадяни чи їхні спадкоємці, яким майно первинно було передано безкоштовно.

17. Якщо майно не збереглося, його вартість компенсується тими підприємствами й організаціями, які першими одержали це майно, або їхніми правонаступниками. В інших випадках відшкодування вартості майна провадиться за рахунок коштів місцевого бюджету.

18. Виплата передбаченої цим Положенням компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим громадянам провадяться незалежно від часу реабілітації.

Указана компенсація виплачується за рахунок коштів місцевого бюджету відповідним фінансовим органом за місцем проживання реабілітованого на території України, а якщо реабілітований громадянин проживає за межами України - фінансовими органами за місцем провадження попереднього слідства.

19. Згідно з пунктами 16 і 17 цього Положення юридичні та фізичні особи повертають реабілітованим майно або відшкодовують його вартість в установлені комісією строки, але не пізніш як через рік після прийняття рішення.

20. Вартість визначається:

будівель і споруд - органами бюро технічної інвентаризації Держжитлокомунгоспу виходячи з діючих на день подачі заяви цін на будівельні матеріали та будівельно-монтажні роботи;

худоби, птиці і сільськогосподарської продукції - за закупівельними цінами, що діяли на момент розгляду заяви;

іншого майна - за середніми ринковими цінами, що діяли в районі (місті) на момент розгляду заяви з урахуванням його зносу на день вилучення. У разі відсутності таких цін вартість визначається комісією.

21. У виняткових випадках (при відсутності архівних документів про вилучення майна), коли повернути майно або відшкодувати його вартість у порядку, передбаченому пунктами 17 і 20 цього Положення, неможливо, реабілітованим на сім'ю виплачується компенсація в таких розмірах: за майно - 15 тис. крб., за будівлі та споруди, що не збереглися, - до 55 тис. карбованців. Комісії можуть в кожному конкретному випадку визначати й інше співвідношення в сумах компенсації вартості майна. При цьому загальна сума компенсації не повинна перевищувати 70 тис. карбованців.

22. Реабілітованим, які придбали вилучене у них чи залишене ними внаслідок репресій майно, відшкодовується його вартість у порядку, визначеному пунктом 20 цього Положення.

23. Компенсація за вилучені вироби із золота, срібла та інших дорогоцінних металів і каменів виплачується в разі, коли збереглися архівні документи про їх вилучення і в цих документах є дані про кількість, якість, вагу цих виробів тощо.

Зазначена компенсація виплачується в цінах, що використовуються при купівлі цих цінностей у населення на момент розгляду заяви реабілітованого.

24. У разі одержання громадянином компенсації відповідно до Указу Президії Верховної Ради колишнього СРСР від 18 травня 1981 р. "Про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями державних і громадських організацій, а також службових осіб при виконанні ними службових обов'язків" фінансовий орган на вимогу комісії подає їй довідку про розмір виплаченої компенсації.

25. Облік виданих грошових компенсацій, повернення майна або відшкодування його вартості реабілітованим провадиться в спеціальних журналах комісіями і відповідними фінансовими органами.

26. Після нарахування суми або компенсації, повернення майна та відшкодування його вартості комісія ставить на зворотному боці довідки чи інших документів про реабілітацію відповідний штамп і повертає їх реабілітованому.

27. Виплата належних реабілітованому громадянину сум грошової компенсації та вартості вилученого майна провадиться шляхом їх перерахунку на особові рахунки реабілітованих чи їхніх спадкоємців в установах Ощадбанку України або поштових переказів.

28. Витрати, пов'язані з перерахуванням (переказами) цих сум, провадяться відповідно за рахунок коштів підприємств, установ, організацій та місцевих бюджетів.

29. Рішення комісії про виплату компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості підлягає виконанню всіма органами державної виконавчої влади, підприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями, колективними сільськогосподарськими підприємствами, об'єднаннями громадян або їхніми правонаступниками, а також громадянами чи їхніми спадкоємцями.

30. Рішення комісій з питань виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості можуть бути оскаржені реабілітованим (або його спадкоємцями) та іншими заінтересованими громадянами, права яких обмежені, відповідно до Комісії Верховної Ради Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських комісій. В разі незадоволення прийнятим рішенням ці громадяни можуть звернутися за вирішенням спору до суду.

1. У тексті Положення слова: "Української РСР", "УРСР" замінити словом "України".

2. Пункт 2 після слів: "матеріальних збитків" доповнити словами: "та виплатою грошової компенсації реабілітованим, які відбували покарання у вигляді позбавлення волі або примусового поміщення до лікувальних закладів.

3. Абзац другий пункту 4 після слів: "матеріальних збитків" доповнити словами: "виплати грошової компенсації реабілітованим".

4. Пункти 8, 12 і 13 викласти у такій редакції:

"8. Заяви про виплату грошової компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості, поновлення трудових, житлових, пенсійних та інших прав реабілітованих громадян розглядаються комісіями за місцем постійного проживання реабілітованого. Заяви реабілітованих громадян, які проживають за межами України, подають ся до дипломатичних представництв і консульських установ України, а у тих державах, де їх немає, - безпосередньо обласним комісіям за місцем провадження попереднього слідства, вилучення чи залишення його майна.

Заяви про встановлення факту розкуркулення, адміністративного виселення розглядаються комісією за місцем розкуркулення, вилучення чи залишення майна, а також проживання громадян, звідки їх було виселено в адміністративному порядку".

"12. Рішення комісій з питань виплати компенсації, повернення майна або відшкодування його вартості можуть бути оскаржені реабілітованим (або його спадкоємцями) та іншими заінтересованими громадянами, права яких обмежені, відповідно до Комісії Верховної Ради Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських комісій. В разі незадоволення прийнятим рішенням ці громадяни можуть звернутися за вирішенням спору до суду".

13. "Організаційно-технічне забезпечення діяльності комісій здійснює виконавчий комітет і секретаріат відповідної Ради народних депутатів".

1. Текст обкладинки посвідчення (з лицьового боку) доповнити словом "реабілітованого" із зображенням Державного герба України.

2. У посвідченні (з внутрішнього боку) слова: "Української РСР" замінити словом "України".

3. У примітці необхідно:

слово "сірим" замінити на слово "вишневим";

після слів: "поліхлорвініловою плівкою" доповнити словами: "тиснення літер надпису - золотисте";

доповнити абзацом такого змісту:

"До посвідчення додається вкладиш, в якому зазначаються пільги, що надаються реабілітованим громадянам відповідно до статті 6 Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні".