Про затвердження Державної програми розвитку машинобудування на 2006-2011 роки

Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму розвитку машинобудування на 2006-2011 роки (далі - Програма), що додається.

2. Міністерству промислової політики разом з Міністерством фінансів, Міністерством економіки під час складання проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України передбачати кошти для здійснення заходів, визначених Програмою.

3. Державним замовником Програми є Міністерство промислової політики.

4. Міністерству промислової політики протягом I кварталу року, що настає за звітним періодом, інформувати Кабінет Міністрів України про хід виконання Програми.

Ця Програма спрямована на забезпечення споживачів сучасною високоефективною продукцією машинобудування вітчизняного виробництва.

Стан справ у машинобудівному комплексі на сучасному етапі зумовлює необхідність інноваційного розвитку та ефективної конкурентоспроможності всіх інших секторів реальної економіки.

Програма є основою для розроблення цільових комплексних програм, спрямованих на розвиток окремих підгалузей машинобудування.

До галузі машинобудування належить 365 промислових підприємств та 57 науково-дослідних організацій (з них 25 перебуває у державній власності) із загальною кількістю працюючих понад 233 тис. чоловік.

Обсяг продукції машинобудування перевищує на внутрішньому ринку 10 млрд., на зовнішньому - близько 5 млрд. гривень. Це становить лише 15 відсотків загального обсягу промислової продукції, що значно менше, ніж у розвинутих державах (понад 30 відсотків).

Темпи зростання обсягів машинобудівного виробництва в останні роки стабільні і досягають 30 і більше відсотків на рік.

Основними складовими ринку машинобудівної промисловості є продукція таких галузей, як транспортне та енергетичне машинобудування, автомобілебудування, а також машинобудування для нафтохімічної і хімічної, металургійної та гірничодобувної промисловості, верстатобудування.

У 2005 році продукція машинобудування експортувалася до 80 держав світу, передусім Росії, Німеччини, Туркменистану, Індії, Китаю - до 70 відсотків загального обсягу. Проте неповна відповідність продукції машинобудування сучасним міжнародним стандартам обмежує її експортні можливості.

Негативним фактором є необґрунтовано широка присутність на внутрішньому ринку закордонних виробників. На сьогодні обсяг імпорту продукції машинобудування більш як в 1,5 раза перевищує обсяг її експорту. Темпи збільшення обсягу імпорту продукції машинобудування також значно перевищують темпи збільшення її експорту - відповідно 25 і 12 відсотків.

Тільки значне підвищення рівня конкурентоспроможності продукції машинобудування дасть змогу забезпечити потреби в ній внутрішній ринок в обсязі близько 4,7-5,1 млрд. гривень, а зовнішній - 12-14 млрд. гривень.

Таким чином, у результаті посилення інвестиційної активності в більшості галузей, де використовується продукція машинобудування, та вжиття заходів для підвищення її конкурентоспроможності слід очікувати збільшення обсягу такої продукції до 38-42 млрд. гривень при середніх річних темпах збільшення обсягу її виробництва на рівні не менш як 18-20 відсотків протягом трьох-чотирьох років, з наступною їх стабілізацією на рівні 15-17 відсотків ще протягом трьох-чотирьох років.

Існуючі в галузі машинобудування виробничі потужності морально та фізично застаріли (70 відсотків обладнання експлуатується 15 і більше років, використовуються ресурсоємні технології) і не спроможні забезпечити необхідний обсяг виробництва.

Велика кількість підприємств потребує масштабної реконструкції і технічного переоснащення з метою створення умов для виготовлення продукції з конкурентоспроможними техніко-економічними показниками.

Організаційно-економічний та науково-технічний потенціал підприємств потребує оптимального структурування, формування замкнутих макротехнологічних галузеутворювальних комплексів, які б давали можливість ефективно конкурувати на світових ринках.

Істотна невідповідність виробничих потужностей підприємств потребам ринку призводить до їх фінансової неефективності.

За рахунок здійснення екстенсивних заходів, переважно організаційного характеру (завантаження вільних потужностей, перехід на режим роботи у дві зміни, перегляд норм виробітку тощо), можна збільшити обсяг виробництва до 27-30 млрд. гривень. Подальше збільшення цього обсягу до рівня потреб споживачів можливе лише за рахунок залучення в галузь машинобудування інвестицій. Виходячи з діючих нормативів, необхідного збільшення обсягу виробництва, існуючих виробничих площ та потреби у заміні застарілого обладнання, обсяг інвестицій, необхідних для розширення виробництва, можна оцінити на рівні 27-35 млрд. гривень.

Фактичні інвестиції в галузь машинобудування не відповідають потребам. Так, у 2005 році вони становили лише 1480 млн. гривень. Джерелами інвестицій є власні кошти підприємств (близько 70 відсотків), кредити банків (10 відсотків) та кошти державного бюджету (лише 5 відсотків).

Конкурентоспроможність більшості видів продукції невисока і в основному досягається за рахунок низької ціни.

Інноваційна активність у галузі недостатня. Лише близько 14 відсотків підприємств провадять інноваційну діяльність, хоча працює значна кількість наукових і конструкторських організацій. У 2005 році впроваджено лише 460 нових технологій, з них маловідходних і ресурсозберігаючих тільки 210, освоєно виробництво нових видів техніки - 272 одиниці (тоді як сучасні підприємства розвинутих країн за рік у середньому освоюють 2-3 і більше нових моделей).

Однією з основних причин низької інноваційної активності галузі машинобудування є незначні обсяги фінансування. Так, за 2005 рік витрати на розроблення інновацій становили лише 148 млн. гривень, у тому числі з державного бюджету - 7,8 млн. гривень (6 відсотків фактичного загального обсягу витрат на інновації).

Істотно позначається на інноваційній діяльності також зменшення кількості науковців, зниження рівня їх кваліфікації.

Загострилася кадрова проблема. Середній вік працівників на багатьох машинобудівних підприємствах перевищує 55 років. Щодо ряду нових професій, пов'язаних із створенням і застосуванням комп'ютеризованих виробництв, упровадженням високих технологій, ця проблема потребує особливої уваги.

Збільшення обсягу виробництва продукції машинобудування і впровадження ресурсозберігаючих технологій позитивно позначається на економічних показниках галузі. Зокрема, у 2004 році продуктивність праці зросла на 12, а в 2005 - на 40 відсотків, проте заробітна плата за цей час збільшилася лише на 32 відсотки. Поліпшуються також абсолютні і питомі показники споживання енергоносіїв. Наприклад, у 2005 році споживання природного газу машинобудівним комплексом порівняно з 2004 роком зменшилося на 21 відсоток, електроенергії - на 6,4 відсотка.

Негативно впливають на розвиток машинобудування випереджаючі темпи зростання вартості ресурсів. Так, якщо за період із січня 2004 р. по червень 2005 р. індекс цін продукції машинобудування становив 12 відсотків, то індекс цін на метал перевищив 50 відсотків, на природний газ - 25, паливо - 25, транспортні послуги - на 30 відсотків.

Гальмівним для машинобудування фактором є висока вартість кредитних ресурсів, яка досягає 18-20 відсотків річних. Оскільки середня рентабельність галузі становить 10 відсотків, то користуватися кредитними ресурсами можуть лише деякі підприємства. Це зумовлює малі обсяги інвестування, відсутність оборотних коштів, а отже - неповне використання можливостей для розвитку, низьку конкурентоспроможність, високу кредиторську заборгованість.

Основними проблемами в галузі машинобудування є:

недостатня платоспроможність споживачів продукції;

недосконалість механізму середньо- та довгострокового кредитування виробників і споживачів продукції та високі ставки кредитування;

недостатня ефективність механізму часткової компенсації вартості складної техніки та фінансового лізингу;

нерозвинутість інфраструктури ринку (відсутність реального моніторингу, дистриб'юторської системи, фірмового технічного обслуговування);

невідповідність галузі та структурування підприємств умовам вільної конкуренції на внутрішньому і зовнішньому ринку, насамперед щодо здатності швидко створювати і освоювати серійне виробництво конкурентоспроможної продукції;

застарілість основних фондів, низький їх технічний рівень, відсутність обладнання, придатного до переналагодження без значних витрат для впровадження ресурсозберігаючих технологій;

низький кадровий потенціал;

повільна адаптація підприємств машинобудування до роботи в ринкових умовах.

Метою Програми є створення конкурентоспроможного машинобудівного комплексу, здатного в умовах інтеграції та глобалізації розв'язувати завдання щодо забезпечення основних секторів реальної економіки інноваційно-ефективною продукцією власного виробництва, а також збільшення обсягу її експорту.

Для досягнення цієї мети слід забезпечити:

освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції;

проведення в галузі нової технічної політики, спрямованої на створення повнофункціональних систем машин, забезпечення модульності, багатоопераційності, заощадження ресурсів, застосування нових матеріалів і покриттів, енергонасиченості, високих та надвисоких швидкостей, технологій з гранично допустимим тиском, обертами, навантаженням, паралельного виконання основних і допоміжних функцій, ергономічності, високої автоматизації техніки, використання інформаційних технологій, мехатронних систем, систем управління якістю, уніфікації елементної бази, орієнтації на міжнародні стандарти;

удосконалення структури виробництва, розвиток потужностей;

розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку;

створення умов для прискореного інноваційного розвитку галузі машинобудування.

Програмою передбачається здійснити такі заходи:

освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції, у тому числі:

- машин та обладнання для залізничного і підйомного транспорту, автомобілів та іншої колісної техніки;

- систем машин та обладнання для енергетичної, металургійної, гірничодобувної та вугільної галузей;

- ресурсозберігаючого, екологічно чистого обладнання для нафтохімічної та хімічної галузі, у тому числі малотоннажних виробництв;

- верстатів та інструментів;

- елементної бази загального машинобудівного призначення, сумісної з європейською;

удосконалення структури виробництва, розвиток потужностей, зокрема впровадження систем управління якістю, екологією та безпекою згідно з міжнародними стандартами ISO-9000, ISO-14000, OHSAS-18000;

розвиток внутрішнього і зовнішнього ринку та його інфраструктури;

прискорення інноваційного розвитку галузі машинобудування шляхом:

- формування стабільної гнучкої системи державної підтримки інноваційного розвитку;

- створення цілісної системи науково-технологічного забезпечення;

- створення механізму залучення інвестицій для інноваційного розвитку;

- стимулювання підприємств щодо переходу на сучасні методи проектування і освоєння виробництва нової прогресивної техніки;

- формування макротехнологічних комплексів із створення і виробництва продукції машинобудування за підгалузями;

- модернізації національного машинобудівного комплексу, його інтегрування із світовою системою машинобудування;

- удосконалення нормативно-правового забезпечення.

Заходи щодо розвитку машинобудування наведено в додатку.

Програма виконується у два етапи.

На першому етапі (2006-2008 роки) передбачається провести модернізацію існуючих моделей машинобудівної продукції та підвищити її якість, створити нові конкурентоспроможні види техніки із застосуванням проривних технологій та освоїти їх ефективне виробництво.

На другому етапі (2009-2011 роки) здійснюються заходи щодо задоволення технологічної потреби на внутрішньому ринку та забезпечення виходу на зовнішній ринок.

Фінансування Програми здійснюється за рахунок:

коштів державного бюджету;

власних коштів підприємств та організацій галузі машинобудування;

інших джерел.

Загальний обсяг коштів на фінансування Програми становить 31330,5 млн. гривень, у тому числі 2156,5 млн. гривень з державного бюджету. При цьому 1885 млн. гривень надаються як довгострокові позики.

Обґрунтування фактичного обсягу фінансування за рахунок коштів державного бюджету здійснюється Мінпромполітики і враховується у проектах Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік в установленому порядку.

Відповідальним за виконання Програми є Мінпромполітики. Міністерство протягом I кварталу року, що настає за звітним періодом, подає Кабінетові Міністрів України звіт про стан її виконання.

Виконання Програми дасть змогу сформувати сучасні, інтегровані у світову промисловість і здатні до саморозвитку макротехнологічні комплекси із створення і виробництва продукції машинобудування.

Це дасть можливість:

наповнити внутрішній ринок конкурентоспроможною інноваційною продукцією власного виробництва до рівня, що визначається технологічною потребою і платоспроможним попитом (70-80 відсотків);

збільшити обсяг експорту продукції машинобудування на 30 відсотків;

зменшити потребу у валютних коштах на закупівлю імпортної продукції машинобудування на 1,5 млрд. доларів США;

відновити існуючі та створити нові робочі місця;

забезпечити збільшення загального обсягу промислового виробництва до 60 відсотків за рахунок зростання продуктивності праці.