Договір між Україною та Королівством Марокко про правову допомогу у кримінальних справах та екстрадицію

Україна та Королівство Марокко (далі - Сторони),

бажаючи зміцнювати дружні відносини, що існують між двома державами,

бажаючи посилити співробітництво між ними у сфері боротьби із злочинністю у всіх її формах,

визнаючи необхідність забезпечення найширшого взаємного співробітництва у кримінальних справах,

бажаючи поліпшити ефективність діяльності компетентних органів обох Сторін, пов’язаної із попередженням злочинів, розслідуванням, судовим розглядом та конфіскацією майна і доходів, одержаних злочинним шляхом,

переконані, що укладення двосторонніх та багатосторонніх договорів з питань екстрадиції сприятиме розвитку більш ефективного міжнародного співробітництва в сфері боротьби із злочинністю,

бажаючи укласти Договір про правову допомогу у кримінальних справах та екстрадицію,

домовились про таке:

1. Сторони відповідно до положень цього Договору надають одна одній найширшу правову допомогу для цілей розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

2. Правова допомога включає:

a) отримання показань або заяв осіб;

b) вручення процесуальних документів;

c) встановлення місцезнаходження осіб чи їх ідентифікацію;

d) тимчасову передачу осіб, які тримаються під вартою, як свідків;

е) надання доказів, включаючи предмети та документи;

f) виконання запитів про обшук та виїмку;

g) здійснення заходів щодо арешту, вилучення та конфіскації майна і доходів, одержаних злочинним шляхом;

h) будь-яку іншу правову допомогу, яка не суперечить законодавству запитуваної Сторони.

3. Правова допомога надається незалежно від того, чи є діяння злочином згідно із законодавством запитуваної Сторони.

1. У наданні правової допомоги може бути відмовлено, якщо:

a) на думку запитуваної Сторони, виконання запиту може зашкодити її суверенітету, національній безпеці або публічному порядку;

b) запит стосується злочину, у зв’язку з яким щодо особи здійснюється переслідування, особу було засуджено або виправдано у запитуваній Стороні;

с) запит стосується військового злочину, який не є злочином згідно із звичайним кримінальним правом;

d) запит стосується злочинів, які, на думку запитуваної Сторони, є політичними злочинами або злочинами, пов’язаними з політичними злочинами. Однак для цілей цього Договору не вважаються політичними злочинами посягання на життя Глави держави однієї із Сторін або члена його сім’ї;

е) є вагомі підстави вважати, що запит подано з метою переслідування особи за ознаками її раси, релігії, громадянства, статі, етнічного походження або її політичних переконань, або якщо становищу цієї особи може бути зашкоджено за будь-якою з цих ознак.

2. Запитувана Сторона може відкласти виконання запиту, якщо таке виконання може зашкодити розслідуванню або судовому розгляду, що здійснюють її компетентні органи.

3. Перед відмовою у задоволенні запиту або перед відстрочкою його виконання запитувана Сторона через центральний орган:

- негайно інформує запитуючу Сторону про причини відмови або відстрочки виконання запиту;

- проводить консультації із запитуючою Стороною з метою вирішення, чи правова допомога може бути надана у строки та на умовах, які запитувана Сторона вважає необхідними. Якщо Сторони погодили такі строки та умови, вони забезпечують їх дотримання.

1. Запит має бути складений у письмовій формі, підписаний та скріплений печаткою компетентного органу.

2. Запит повинен містити таке:

a) назву запитуючої установи;

b) предмет та підставу запиту;

c) опис відповідних фактів;

d) відповідні положення кримінального закону.

3. У разі необхідності запит може також містити:

a) ідентифікаційні дані, дату народження та місцезнаходження будь-якої особи, від якої слід отримати показання;

b) ідентифікаційні дані, дату народження та місцезнаходження особи, якій належить вручити документ, її процесуальний статус у справі;

c) будь-яку інформацію про особу, яку необхідно ідентифікувати або встановити;

d) точний опис місця, яке необхідно обшукати, та майна, вилучення якого необхідно здійснити;

е) опис будь-якої спеціальної процедури, про яку просить запитуюча Сторона і якої слід дотримуватись при виконанні запиту;

f) перелік запитань, які мають бути поставлені особі, зазначеній у запиті;

g) виклад підстав вважати, що доказ може знаходитися на території запитуваної Сторони, якщо запит стосується отримання або вилучення речових доказів;

h) причини, у зв'язку з якими вимагається передача особи, яка тримається під вартою, та дата її повернення;

і) у разі запиту про арешт, вилучення або конфіскацію майна і доходів, одержаних злочинним шляхом:

- докладний опис такого майна і таких доходів, у тому числі їх місцезнаходження;

- опис доказів того, що гроші або майно є доходами, одержаними злочинним шляхом.

4. Запит може також містити будь-яку іншу інформацію, яка може бути повідомлена запитуваній Стороні з метою сприяння виконанню нею запиту.

5. Якщо запитувана Сторона вважає, що інформація, надана у запиті, є недостатньою для забезпечення його виконання, вона може запитати додаткову інформацію.

6. Запити на підставі цього Договору передаються безпосередньо Центральним органом запитуючої Сторони Центральному органу запитуваної Сторони.

1. Запити про правову допомогу виконуються відповідно до законодавства запитуваної Сторони.

2. На прохання, висловлене запитуючою Стороною, запитувана Сторона повідомляє їй дату та місце виконання запиту про правову допомогу. У разі згоди компетентних органів запитуваної Сторони особи, визначені Центральним органом запитуючої Сторони, представники компетентних органів запитуючої Сторони або інші особи, зазначені у запиті, можуть бути присутніми під час його виконання в межах, дозволених законодавством запитуваної Сторони.

3. Якщо запитуюча Сторона звернеться з проханням про виконання запиту за спеціальною процедурою, запитувана Сторона виконує таке прохання, якщо це не суперечить її законодавству.

4. Центральний орган запитуваної Сторони невідкладно інформує центральний орган запитуючої Сторони про результати виконання запиту.

1. Витрати, пов’язані з виконанням запиту, несе запитувана Сторона. Запитуюча Сторона несе витрати, пов’язані з:

a) залученням експертів і перекладачів на території запитуваної Сторони;

b) явкою осіб у запитуючу Сторону відповідно до статті 8 цього Договору;

c) тимчасовою передачею осіб, які тримаються під вартою, відповідно до статті 9 цього Договору.

2. Якщо в ході виконання запиту стало очевидним, що його виконання призведе до витрат надзвичайного характеру, центральні органи Сторін проводять консультації з метою визначення строків та умов, за яких виконання запиту може бути продовжено.

1. На прохання запитуючої Сторони запитувана Сторона докладає усіх зусиль для дотримання конфіденційності запиту про правову допомогу, його змісту та підтверджувальних документів, а також факту надання правової допомоги. Якщо запит неможливо виконати без порушення конфіденційності, запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону, яка вирішує, чи слід виконувати запит за таких умов.

Запитувана Сторона повинна також забезпечувати конфіденційність інформації, отриманої в ході виконання запиту про надання правової допомоги.

2. Запитуюча Сторона забезпечує конфіденційність доказів та інформації, наданих запитуваною Стороною, у тій мірі, у якій це можливо, враховуючи потреби розслідування та судового розгляду, зазначених у запиті.

Запитуюча Сторона не може без згоди запитуваної Сторони використовувати або передавати інформацію чи докази, надані останньою, для іншого розслідування або судового розгляду, ніж зазначені у запиті.

1. Будь-яка особа, яка перебуває на території запитуваної Сторони та від якої запитуються показання відповідно до цього Договору, може бути зобов’язана з’явитися до компетентних органів останньої відповідно до її внутрішнього законодавства для дачі показань або надання документів чи інших доказів.

2. Особа може відмовитися від дачі показань, якщо законодавство запитуваної або запитуючої Сторони вимагає або дозволяє такій особі за подібних обставин відмовитися від дачі показань у кримінальній справі.

1. Якщо запитуюча Сторона вирішить, що присутність особи у компетентних органах на її території є необхідною для дачі показань у кримінальній справі, вона про це зазначає у своєму запиті про вручення виклику. Запитувана Сторона інформує про це особу і повідомляє запитуючій Стороні відповідь особи.

2. У випадку, зазначеному в пункті 1 цієї статті, у виклику зазначаються приблизна сума, яка підлягає сплаті особі, та витрати на проїзд і проживання, що підлягають відшкодуванню.

3. У разі необхідності особа, зазначена у пункті 1 цієї статті, може отримати через консульські установи запитуючої Сторони аванс на покриття частини або всіх витрат на її проїзд.

4. Особа незалежно від її громадянства, яка на виклик однієї зі Сторін добровільно з’явилась до компетентних органів іншої Сторони, не може бути притягнута до відповідальності або затримана за будь-яке діяння чи для виконання судових рішень, які передували її від’їзду із запитуваної Сторони.

Цей імунітет закінчується, якщо особа, маючи можливість залишити територію запитуючої Сторони, протягом тридцяти (30) календарних днів з дати, після якої її присутність більше не була необхідною її компетентним органам, тим не менш залишилася на цій території або, виїхавши з неї, знову туди повернулась.

5. Особа, яка не з’явилася до суду згідно з викликом, про вручення якого було запитано або який було вручено відповідно до цього Договору, не може підлягати будь-якому покаранню або примусовому заходу, навіть якщо цей виклик містить попередження про покарання.

1. На запит запитуючої Сторони та якщо на це погодились запитувана Сторона та особа, яка тримається під вартою на її території, така особа тимчасово передається на територію запитуючої Сторони для дачі показань або надання іншої допомоги у кримінальному провадженні.

2. У разі передачі особи відповідно до пункту 1 цієї статті:

a) передану особу тримають під вартою на території запитуючої Сторони, якщо запитувана Сторона не дозволить її звільнити;

b) запитуюча Сторона повертає передану особу під вартою запитуваній Стороні у дату, зазначену у запиті, якщо Центральні органи не домовляться про інше;

c) час перебування під вартою у запитуючій Стороні зараховується переданій особі до строку покарання, призначеного вироком, винесеним у запитуваній Стороні, і не може перевищувати невідбутого строку покарання.

1. Центральні органи Сторін щонайменше один раз на рік інформують один одного про вироки, проголошені судами однієї Сторони стосовно громадян іншої Сторони.

2. У випадку кримінального переслідування в одній із Сторін її компетентні органи можуть негайно отримати від компетентних органів іншої Сторони відомості про судимість відносно переслідуваної особи.

1. Запитувана Сторона відповідно до свого законодавства здійснює вручення процесуальних, документів, переданих з цією метою запитуючою Стороною.

2. Запит про вручення виклику пересилається запитуваній Стороні не менше як за шістдесят (60) днів до дати, встановленої для явки. У термінових випадках Сторони можуть не застосовувати цю вимогу.

3. Запитувана Сторона надсилає запитуючій Стороні підтвердження про вручення процесуальних документів із зазначенням дати вручення та з підписом особи, яка отримала документи. Якщо вручення неможливо здійснити, запитуючу Сторону сповіщають без зволікань із зазначенням причин.

1. Будь-яка зі Сторін може відповідно до свого законодавства надіслати запит іншій Стороні з проханням вжити заходів з метою розшуку, арешту, вилучення або конфіскації на її території майна та доходів, одержаних злочинним шляхом, і повідомити запитуючу Сторону про результати.

Такі заходи вживаються у межах, встановлених законодавством запитуваної Сторони.

2. Запитуюча Сторона додає до свого запиту постанову компетентного органу цієї Сторони про розшук, арешт, вилучення або конфіскацію.

3. Якщо Сторони не домовились про інше, запитувана Сторона розпоряджається майном та доходами, одержаними злочинним шляхом, конфіскованими на її території, відповідно до свого законодавства.

4. У будь-якому разі права добросовісних третіх осіб при здійсненні вищезазначених заходів захищаються відповідно до законодавства запитуваної Сторони.

Будь-які предмети, включаючи оригінали або копії документів, передані запитуючій Стороні відповідно до цього Договору, повертаються запитуваній Стороні настільки швидко, наскільки це можливо, якщо остання не відмовиться від їх отримання.

Сторони зобов’язуються відповідно до положень цього Договору взаємно видавати одна одній будь-яку особу, яка переслідується компетентними органами запитуючої Сторони за вчинення злочину або яка розшукується зазначеними органами з метою виконання вироку.

1. Для цілей цього Договору під злочинами, що тягнуть екстрадицію, розуміються злочини, які згідно із законодавством обох Сторін караються позбавленням волі на строк не менше одного (1) року або більш суворим покаранням. Якщо запит про екстрадицію стосується особи, яка вже засуджена за скоєння такого злочину і розшукується для виконання покарання у виді позбавлення волі, екстрадиція дозволяється лише, якщо особі призначено покарання на строк не менше шести (6) місяців або більш суворе покарання або якщо до. завершення строку відбуття покарання залишається не менше шести (6) місяців.

2. Для цілей цієї статті не має значення неоднакова кваліфікація відповідного діяння або його належність до різних категорій злочинів згідно із законодавствами Сторін.

3. Якщо запит про екстрадицію стосується декількох різних злочинів, з яких однак деякі не відповідають умовам екстрадиції особи, передбаченим у пункті 1 цієї статті, запитувана Сторона може погодитись на екстрадицію, якщо особа, якої стосується екстрадиція, вчинила принаймні один із злочинів, що тягнуть екстрадицію.

4. У випадках запиту про екстрадицію за злочини, пов’язані з податками, зборами, митом чи валютою, в екстрадиції не може бути відмовлено на тій підставі, що законодавством запитуваної Сторони не передбачені такі самі податки, збори або митні чи валютні правила, як в запитуючій Стороні.

1. Сторони не здійснюють екстрадицію осіб, що є їх громадянами.

2. Відмовляючи у задоволенні запиту про екстрадицію особи на підставі громадянства, запитувана Сторона бере на себе зобов’язання відповідно до внутрішнього законодавства здійснювати кримінальне переслідування такої особи, якщо вона скоїла правопорушення, яке визнається злочином чи проступком в обох Сторонах. У такому випадку запитуюча Сторона надсилає запит дипломатичними каналами про кримінальне переслідування разом з матеріалами справи, документами та доказами, наявними в її розпорядженні.

3. Запитуюча Сторона має бути повідомлена про результати розгляду її запиту.

1. Екстрадиція особи не здійснюється з таких підстав:

a) якщо у запитуваній Стороні чи в третій державі стосовно діянь, за які вимагається екстрадиція особи, було прийнято остаточне рішення;

b) якщо кримінальне переслідування або виконання вироку не можуть бути здійснені у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до законодавства однієї із Сторін на час отримання запиту запитуваною Стороною;

c) якщо амністія або помилування мали місце в запитуваній Стороні відповідно до її законодавства стосовно особи, яка вчинила злочин, що є предметом запиту про екстрадицію, і запитувана Сторона мала юрисдикцію щодо переслідування цієї особи;

d) запит стосується злочину, який, на думку запитуваної Сторони, є політичним злочином або злочином, пов’язаним з таким злочином. Однак не вважається політичним злочином тероризм, як його визначено в міжнародних договорах, підписаних обома Сторонами, посягання на життя Глави держави однієї з Сторін або члена його сім’ї;

е) якщо злочин, за вчинення якого вимагається екстрадиція, є виключно військовим;

f) якщо запитувана Сторона має вагомі підстави вважати, що запит був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи існує ризик порушення інших основоположних прав людини, які захищені міжнародними договорами про права людини.

2. Запитувана Сторона може відмовити в екстрадиції відповідної особи за злочин, який за її законодавством вважається вчиненим повністю або частково на її території.

Якщо злочин, за який вимагається екстрадиція, було вчинено за межами території запитуючої Сторони, в екстрадиції може бути відмовлено, тільки якщо законодавство запитуваної Сторони не передбачає переслідування за таку саму категорію злочинів у випадку їх вчинення за межами території останньої Сторони або не передбачає екстрадиції за злочин, у зв’язку з яким вимагається екстрадиція.

Якщо за законодавством запитуючої Сторони покарання за діяння, у зв’язку з якими запитується екстрадиція, передбачає смертну кару, таке покарання замінюється на підставі цього Договору на покарання, передбачене за такі самі дії законодавством запитуваної Сторони.

1. Запит про екстрадицію складається у письмовій формі і надсилається Центральними органами Сторін, зазначеними у статті 31 цього Договору, через дипломатичні канали.

2. До запиту про екстрадицію додаються:

a) у всіх випадках:

- якомога більш чіткий опис особи, екстрадиція якої запитується, разом з будь-якою іншою інформацією,, яка б допомогла ідентифікувати особу, встановити громадянство та можливе місце її перебування;

- опис фактичних обставин, місце і дата вчиненого діяння, його юридична кваліфікація та посилання на відповідний закон;

- текст положень законодавства, яким визначено покарання за злочин, у зв’язку з яким запитується екстрадиція особи;

b) на додаток до вимог, зазначених у пункті "а" цієї статті, до запиту про екстрадицію особи для здійснення кримінального переслідування додаються:

- оригінал або засвідчена копія ордера на арешт, або будь-якого іншого документа, що має таку саму силу, виданого у формі, визначеній законодавством запитуючої Сторони;

c) на додаток до вимог, зазначених у пункті "а" цієї статті, до запиту про екстрадицію особи, яку вже було засуджено, додаються:

- оригінал або засвідчена копія судового рішення про визнання особи винною та інформація про призначене покарання разом з інформацією про строк покарання, який вже відбуто;

- інформація про залишок покарання, який належить відбути;

- інформація про обставини, у зв’язку з якими особа була відсутньою під час судового розгляду у випадку, якщо особа була засуджена заочно, та інформація про право на оскарження рішення і роз’яснення форми та процедури такого оскарження.

1. Якщо запитувана Сторона вважає, що інформація або документи, надані разом із запитом про екстрадицію, є недостатніми для прийнята рішення на підставі цього Договору, вона може запитати додаткову інформацію у визначений нею строк, який не може бути меншим ніж двадцять (20) днів від дати отримання такого прохання. Додаткова інформація передається безпосередньо Центральним органом запитуючої Сторони до Центрального органу запитуваної Сторони, а також дипломатичними каналами. У терміновому випадку така додаткова інформація може бути передана за допомогою Міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол).

2. Якщо особа, екстрадиція якої запитується, знаходиться під арештом та додаткова інформація є недостатньо повною або не надійшла у визначений строк, таку особу може бути звільнено. У такому разі звільнення не перешкоджає запитуючій Стороні надіслати новий запит про екстрадицію.

3. Якщо особа, екстрадиція якої запитується, була звільнена з-під варти відповідно до пункту 2 цієї статті, запитувана Сторона якомога швидше інформує про це запитуючу Сторону.

1. У термінових випадках і на запит компетентних органів запитуючої Сторони компетентні органи запитуваної Сторони можуть застосовувати тимчасовий арешт особи до отримання запиту про її екстрадицію та документів, зазначених у статті 19 цього Договору.

2. Запит про тимчасовий арешт направляється через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол) або напряму поштою, телеграфом, або у будь-який інший спосіб, який дозволяє мати письмове відображення, і в той самий час він підтверджується дипломатичними каналами.

3. У запиті зазначається про наявність одного з документів, визначених у пункті "b" або у першому підпункті пункту "с" статті 19 цього Договору, та намір надіслати запит про екстрадицію у строки, встановлені у пункті 5 цієї статті. У запиті також зазначається, за який злочин запитується екстрадиція, короткий виклад фактів вчиненого злочину, місце та час його скоєння, а також якомога точніший опис зовнішності особи, екстрадиція якої запитується.

4. Запитуюча Сторона повинна бути без зволікань поінформована про заходи, вжиті у зв’язку з її запитом.

5. Тимчасовий арешт припиняється, якщо запитувана Сторона не отримує документів, зазначених у статті 19 цього Договору, протягом сорока п’яти (45) днів після дати тимчасового арешту.

6. Звільнення не перешкоджає повторному арешту і екстрадиції особи у разі отримання в подальшому запитуваною Стороною запиту про її екстрадицію і підтвердних документів.

Запитувана Сторона, якщо це дозволено її законодавством, може здійснити спрощену екстрадицію, за умови чітко висловленої перед компетентним органом згоди особи, екстрадиція якої запитується, бути виданою.

Якщо екстрадиція особи запитується одночасно декількома державами за одне і те саме діяння або за різні діяння, запитувана Сторона приймає рішення за запитом про екстрадицію з урахуванням усіх відповідних обставин і особливо існування відповідного міжнародного договору, можливості наступної екстрадиції між запитуючими державами, дати надходження запитів, тяжкості діянь та місця їх вчинення, а також громадянства особи, екстрадиція якої запитується.

1. Якщо запит про екстрадицію задоволено, запитувана Сторона відповідно до її законодавства вилучає і передає запитуючій Стороні за її запитом будь-яке майно та предмети, отримані у зв’язку зі злочином, або ті, які можуть бути необхідні як доказ у справі.

2. Така передача здійснюється навіть, якщо екстрадиція не може бути здійснена внаслідок втечі або смерті особи, екстрадицію якої запитано.

3. Однак будь-які права добросовісних третіх осіб на майно і предмети зберігаються. У випадках існування таких прав, майно і предмети за рахунок запитуючої Сторони повертаються в запитувану Сторону якнайскоріше після завершення розгляду справи у запитуючій Стороні.

1. Запитувана Сторона може після прийняття рішення про екстрадицію відстрочити передачу особи, екстрадиція якої вимагається, якщо щодо неї тривають судові провадження або, якщо вона відбуває на території запитуваної Сторони покарання за інше діяння, ніж той злочин, у зв’язку з яким запитується екстрадиція. У такому випадку запитувана Сторона інформує про це запитуючу Сторону.

2. Положення пункту 1 цієї статті не перешкоджають тимчасовій передачі особи запитуючій Стороні на взаємно узгоджений Сторонами строк, необхідний для провадження у справі. До закінчення вказаного строку особа має бути повернута до запитуваної Сторони, якщо тільки строк тимчасової передачі не був продовжений за обґрунтованим клопотанням запитуючої Сторони.

3. Передача також може бути відстрочена, якщо у зв’язку зі станом здоров’я особи, екстрадиція якої вимагається, її передача може поставити під загрозу її життя або погіршити її стан.

Особу, яку було видано відповідно до положень цього Договору, не може бути затримано, піддано переслідуванню, віддано до суду, засуджено, покарано або іншим чином піддано обмеженню її свободу на території запитуючої Сторони за будь-який злочин, скоєний до її передачі, інший ніж той, у зв’язку з яким її екстрадиція запитана, крім таких випадків, якщо:

a) видана особа, маючи можливість залишити територію запитуючої Сторони, не зробила цього протягом тридцяти (30) днів після її остаточного звільнення, або добровільно повернулася до тієї Сторони після її залишення;

b) Сторона, яка її видала, на це згодна. Відповідний запит про надання згоди надсилається разом із документами, зазначеними у статті 19 цього Договору, та судовим протоколом будь-якої заяви, зробленої виданою особою у зв’язку з відповідним злочином. Згода надається, якщо злочин, у зв’язку з яким вона запитується, є таким, що тягне екстрадицію відповідно до положень цього Договору;

c) юридична кваліфікація інкримінованого злочину, який є предметом запиту про екстрадицію, змінюється в ході розгляду справи, видана особа може переслідуватися або засуджуватися, тільки коли кваліфікуючі ознаки нового складу злочину свідчать про те, що цей злочин є таким, що тягне екстрадицію.

1. Запитувана Сторона якомога швидше інформує запитуючу Сторону через дипломатичні канали про своє рішення за запитом про екстрадицію.

2. Будь-яка повна або часткова відмова - у задоволенні запиту про екстрадицію має бути мотивованою і повідомляється запитуючій Стороні.

3. Якщо екстрадиція дозволяється, Сторони домовляються про дату та місце передачі особи. При цьому надається інформація про тривалість строку, впродовж якого відповідна особа утримувалась під вартою до її екстрадиції.

4. За винятком положень пункту 5 цієї статті, якщо відповідна особа не була прийнята у визначений день, вона може бути звільнена через п’ятнадцять (15) днів після цієї дати і у будь-якому випадку звільняється через сорок п’ять (45) днів, і запитувана Сторона може відмовити у її екстрадиції за те саме діяння.

5. Якщо Сторона з незалежних від неї обставин не може передати або прийняти особу, яка підлягає екстрадиції, вона повідомляє про це іншу Сторону до дати, визначеної для передачі. Сторони домовляються про нову дату передачі особи і застосовують положення пункту 4 цієї статті.

6. Запитуюча Сторона інформує запитувану Сторону про результати кримінального переслідування щодо виданої особи. Запитуюча Сторона також надсилає запитуваній Стороні на її прохання копію судового рішення у справі, що набрало законної сили.

Сторона, якій була видана особа, не видає цю особу третій Державі без згоди Сторони, яка її видала, крім випадків, передбачених пунктом "а" статті 26 цього Договору. Запитувана Сторона може вимагати надання інформації, зазначеної у статті 19 цього Договору.

1. Транзитне перевезення через територію однієї із Сторін особи, яка підлягає екстрадиції іншій Стороні з третьої Держави, дозволяється на підставі направленого через дипломатичні канали запиту, до якого додаються необхідні документи на підтвердження того, що злочин тягне екстрадицію відповідно до положень цього Договору.

2. У разі використання повітряного транспорту застосовуються такі правила:

a) якщо посадка не передбачена, запитуюча Сторона повідомляє Сторону, над територією якої проходить повітряний шлях, і підтверджує наявність необхідних документів, передбачених статтею 19 цього Договору.

У разі незапланованої посадки таке повідомлення має силу запиту про тимчасовий арешт, передбаченого статтею 21 цього Договору. У такому разі запитуюча Сторона надсилає запит про дозвіл на транзитне перевезення згідно з умовами, передбаченими пунктом 1 цієї статті;

b) якщо згідно з маршрутом транзиту передбачається посадка, запитуюча Сторона надсилає запит про дозвіл на транзитне перевезення.

3. У разі надання дозволу на транзитне перевезення компетентні органи Сторін узгоджують спосіб, маршрут та інші умови такого перевезення.

1. Запитувана Сторона покриває витрати, які виникли у зв’язку із запитом про екстрадицію, та витрати, спричинені триманням під вартою особи, екстрадиція якої запитується, на її території.

2. Витрати на транспортування особи, екстрадиція якої запитується, та на її транзитне перевезення через територію запитуваної Сторони покриває запитуюча Сторона.

1. Для цілей цього Договору Центральними органами Сторін є:

для України - Генеральна прокуратура (щодо запитів органів досудового розслідування) і Міністерство юстиції (щодо запитів судів);

для Королівства Марокко - Міністерство юстиції (Директорат кримінальних справ і помилувань).

2. Кожна Сторона інформує іншу Сторону про будь-яку зміну свого центрального органу.

1. Документи, що надсилаються на виконання цього Договору, не потребують легалізації, якщо вони засвідчені належним чином.

2. Документ вважається належним чином засвідченим для цілей цього Договору, якщо він підписаний і скріплений печаткою компетентного органу.

Запити та документи складаються мовою запитуючої Сторони та супроводжуються перекладом на мову запитуваної Сторони або на французьку чи англійську мову.

Усі розбіжності, що виникають у зв’язку із застосуванням цього Договору, вирішуються шляхом переговорів між Центральними органами Сторін або через дипломатичні канали.

1. Цей Договір підлягає ратифікації відповідно до чинного законодавства кожної зі Сторін.

2. Цей Договір набирає чинності через тридцять (30) днів після дати обміну ратифікаційними грамотами.

3. Запити, направлені відповідно до цього Договору, можуть стосуватися також діянь, вчинених до набрання ним чинності.

1. За згодою Сторін до цього Договору можуть бути внесені поправки, які набирають чинності в порядку, визначеному у статті 35 цього Договору.

2. Цей Договір залишається чинним на невизначений строк. Однак будь- яка зі Сторін може його денонсувати у будь-який час.

Дія Договору припиняється через шість (6) місяців з дати письмового повідомлення іншій Стороні через дипломатичні канали.

На підтвердження чого належним чином уповноважені представники Сторін підписали цей Договір.

Укладено у м. у двох примірниках українською, арабською та французькою мовами, всі тексти яких є рівно автентичними. У випадку розбіжностей у тлумаченні перевагу має текст, викладений французькою мовою.