Про схвалення Програми стимулювання експорту продукції

1. Схвалити Програму стимулювання експорту продукції (далі - Програма).

2. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОН разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади передбачати заходи щодо реалізації Програми у ході формування проекту бюджету розвитку на відповідний рік.

3. Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОН разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими держадміністраціями подавати до Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції пропозиції щодо пріоритетних проектів виробництва конкурентоспроможної продукції, у тому числі високотехнологічних виробництв.

Порядок подання зазначених пропозицій затверджується Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.

4. Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Мінпромполітики, Мінагрополітики, Мінфіну, Мін'юсту, Мінпаливенерго, МОН, Державній податковій адміністрації, Держмитслужбі, Держстандарту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади подати у двомісячний термін до Кабінету Міністрів України проект рішення щодо переліку актів законодавства, необхідних для забезпечення виконання Програми.

5. Контроль та координацію виконання Програми покласти на Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції і Мінпромполітики.

Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції забезпечити розгляд питання про хід виконання Програми на засіданні Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України не рідше одного разу на півріччя.

1. Загальні положення

Цією Програмою передбачається розв'язання актуальних соціально-економічних і науково-технічних проблем розвитку економіки, активізації інвестиційних процесів та виробничої діяльності підприємств різних форм власності, поліпшення їх фінансового становища, що дасть поштовх для подальшого збільшення експорту, підвищить його ефективність.

Програма включає комплекс організаційних, фінансово-економічних, правових та інших заходів.

Організаційні заходи:

налагодження широкої інформаційної системи у сфері зовнішньої торгівлі для задоволення потреб експортерів;

формування ефективної інфраструктури збуту товарів і послуг за кордоном, яка відповідала б світовим стандартам і забезпечувала швидке освоєння українськими товаровиробниками нових зовнішніх ринків;

розширення асортименту товарів, що експортуються, зростання частки високих технологій в експорті;

удосконалення роботи торговельно-економічних місій;

створення мережі торговельних представництв підприємств, комерційних агентів, виставкових центрів та інших структур за кордоном.

Фінансово-економічні заходи:

активізація інвестиційної діяльності з метою підтримки конкурентоспроможних проектів;

сприяння подальшій активізації експортної діяльності у тих секторах економіки, де вже створено конкурентні переваги на світовому ринку;

накопичення матеріальних і фінансових ресурсів для освоєння нових технологій та реалізації перспективних інвестиційних проектів;

широкомасштабна диверсифікація наукоємних виробництв.

Правові заходи:

проведення інвентаризації договірно-правової бази та стану виконання довготермінових угод про торговельно-економічне співробітництво;

приведення вітчизняного законодавства у відповідність з вимогами ГАТТ/СОТ;

розроблення проектів актів законодавства, необхідних для забезпечення стимулювання експорту продукції, утому числі високотехнологічних виробництв.

2. Аналіз сучасної ситуації

Однією з особливостей сучасного стану економіки України є значна енергетична, сировинна і технологічна залежність від зовнішніх ринків. Так, внутрішні потреби України в енергоносіях покриваються майже на 90 відсотків за рахунок імпорту.

Крім того, внаслідок обмеженого платоспроможного попиту на внутрішньому ринку поставки товарів та послуг на експорт стали чи не єдиним засобом розвитку українських підприємств. За оцінками Держкомстату, зростання (на 6 відсотків) у 2000 році обсягів внутрішнього валового продукту майже на 80 відсотків обумовлене збільшенням експорту. У 2000 році експорт товарів та послуг зріс на 18,8 відсотка порівняно з 1999 роком і становив 18,1 млрд доларів США. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі збільшилося з 2,3 млрд у 1999 році до 2,8 млрд доларів США у 2000 році. Підсумки 6 місяців 2001 р. свідчать про сприятливу кон'юнктуру на зовнішніх ринках. Так, експорт українських товарів та послуг за січень - червень 2001 р. зріс проти відповідного періоду минулого року на 21,7 відсотка і досяг 8 млрд доларів США.

Протягом останніх двох років спостерігається стійка тенденція збільшення обсягів експорту до країн СНД. Так, у 2000 році він становив 30,9 відсотка загального експорту товарів з України.

Водночас у структурі українського експорту основна частка припадає на продукцію чорної металургії (44 відсотки загального обсягу), хімічної та пов'язаних з нею галузей промисловості (10 відсотків загального обсягу), а також окремих сировинних ресурсів. При цьому у структурі експорту продукції чорної металургії в останні два роки у кількісному вимірі 45,7 відсотка становили напівфабрикати та брухт чорних металів, а у вартісному - лише 32,9 відсотка. Зростають обсяги експорту залізорудної сировини, зокрема у першому півріччі 2001 р. на 1,4 відсотка порівняно з аналогічним періодом минулого року за існуючої тенденції до зниження цін на неї.

Зростають також обсяги експорту продукції хімічної промисловості. Так, якщо у першому півріччі 2000 р. було експортовано продукції неорганічної хімії обсягом 1,43 млн тонн на суму 311 млн доларів США, то у першому півріччі 2001 року - вже 1,77 млн тонн на суму 306 млн доларів США.

Водночас поставки машин, устаткування та механізмів становлять лише 11 відсотків загального обсягу експорту, що більш як утричі менше проти рівня, досягнутого на початку 90-х років.

У 2000 і нинішньому році продовжується скорочення експорту послуг, при цьому у його структурі 84 відсотки припадає на транспортні послуги, з яких 80,6 відсотка - на транзит нафти та газу.

Майже дві третини експорту послуг припадає на країни СНД, серед них 95,5 відсотка - на Російську Федерацію, що призводить практично до монопольної залежності від російських споживачів послуг. Незадовільним залишається розвиток експорту послуг у сфері туризму, перевезень залізничним, автомобільним, авіаційним, морським транспортом, які є найбільш прибутковими. Недостатньо використовуються можливості України як транзитної держави.

Негативно впливає на розвиток експорту допущення українськими суб'єктами господарювання порушень міжнародних норм і правил торгівлі, зокрема правил цінової конкуренції, що призводить до втрати деяких традиційних та перспективних ринків збуту унаслідок застосування окремими країнами обмежень щодо імпорту продукції походженням з України. Це спонукає українських експортерів до переорієнтації на ринки країн з менш вигідними умовами та невимогливим попитом (наприклад країн Азії та Африки, що розвиваються).

З урахуванням кон'юнктури на світових ринках розвиток зовнішньої торгівлі України на найближчу перспективу визначатиметься такими факторами:

зростанням обсягів випуску продукції з більш високою доданою вартістю в експортоорієнтованих галузях економіки, зокрема в металургійній та хімічній промисловості, машинобудуванні, аграрному секторі;

відновленням обсягів торгівлі з країнами СНД, насамперед з Російською Федерацією та країнами, економіка яких постраждала від світової фінансової кризи 1998 року;

сприятливою кон'юнктурою для традиційних товарів українського експорту (продукція металургійної, хімічної промисловості, сільського господарства, машинобудування та металообробки);

широким залученням в економіку України сучасних послуг зв'язку, фінансових ресурсів, "ноу-хау" тощо;

позитивною динамікою цін на руди (марганцеву та залізну), м'ясо, молокопродукти, деревину, які експортуються з України, оскільки очікується щорічне зростання цін на ці товари.

3. Мета і завдання Програми

Метою Програми є розроблення і запровадження механізмів зростання виробництва конкурентоспроможної продукції, залучення та накопичення власних інвестиційних ресурсів, які б стали основою для здійснення перетворень у національній економіці, задоволення ринкових потреб, створення умов для нарощування обсягів і підвищення ефективності експорту вітчизняної продукції, у тому числі високотехнологічних виробництв.

Першочерговими завданнями щодо розвитку експорту є:

поліпшення якості продукції, що експортується, збільшення глибини переробки, оптимізація цінових умов, гнучке використання сукупного потенціалу сировинних галузей залежно від кон'юнктури зовнішніх ринків;

підвищення питомої ваги продукції машинобудування в експорті. В умовах порівняно вузьких ринків збуту для української машинобудівної продукції основним фактором зростання її експорту є вивезення устаткування та машин, технологій, конструкцій, матеріалів разом з наданням послуг та "ноу-хау" у складі комплексних поставок для об'єктів технічного сприяння, а також розвиток експорту машиннотехнічної продукції на засадах лізингу:

реалізація конкурентних переваг, пов'язаних з тимчасовою дешевизною робочої сили, окремих технологій та природних ресурсів, буде здійснюватися за рахунок створення експортних виробництв для виготовлення кінцевої продукції з комплектуючих виробів, що надходять з-за кордону, розміщення замовлень на виконання технологічних розробок, проведення прикладних наукових досліджень, створення програмного забезпечення та надання інших видів наукоємних послуг у галузях, де Україна має висококваліфікованих спеціалістів та значні досягнення, що відповідають світовому рівню;

реалізація переваг, отриманих унаслідок створення унікальних високих технологій, зокрема в енергетичній галузі, енергомашинобудуванні (унікальне обладнання для енергетики, високотехнологічне паливно-енергетичне устаткування), електрозварюванні тощо. Інтеграція цих секторів промисловості у світову економіку є одним з пріоритетних завдань;

розвиток експорту високотехнологічної продукції (спецтехніки) військово-промислового комплексу;

розширення інвестиційного співробітництва, спрямованого на спорудження в зарубіжних країнах об'єктів у галузі енергетики, металургії, транспортування газу, а також реконструкція та модернізація побудованих колишнім Союзом РСР підприємств за кордоном. Інвестиції у ці проекти забезпечуватимуть ринок збуту для українських технологій та машин;

створення сучасного механізму інформаційного забезпечення експортерів щодо кон'юнктури зовнішніх ринків;

участь у розвитку інформаційних баз даних, електронної торгівлі з використанням мережі Internet, яка дає змогу швидко просувати на світові ринки нові види товарів та послуг, організовувати рекламу, проводити маркетинг та пошук інвесторів проектів;

розвиток рекламної та виставкової діяльності;

відкриття торговельних представництв підприємств за кордоном;

створення та вдосконалення діяльності галузевих асоціацій виробників та експортерів продукції.

4. Пріоритети в розвитку експорту

Експорт істотно впливає на структурну перебудову економіки, удосконалення галузевої і територіальної структури виробництва, збільшення питомої ваги та обсягів продукції з високим ступенем переробки, особливо наукоємної, скорочення обсягів вивезення сировини, зменшення кількості екологічно шкідливих і ресурсоємних виробництв, що зумовлюють значну залежність від поставок енергоносіїв, сировини та напівфабрикатів, і, як результат, збільшення доходів держави та суб'єктів господарювання.

Розвиткові експорту сприятиме:

удосконалення системи експортного контролю;

використання прогресивних форм міжнародної економічної співпраці;

активізація інвестиційної діяльності за кордоном;

посилення підтримки підприємств з боку дипломатичних представництв України за кордоном;

забезпечення стабільності законодавства з метою створення сприятливого режиму діяльності виробників - експортерів вітчизняної продукції;

підвищення ефективності участі України у міжнародних економічних та валютнефінансових організаціях;

використання можливостей Світової організації торгівлі (СОТ) для сприяння доступові вітчизняних товарів на зовнішні ринки. З цією метою передбачається:

а) розроблення та виконання Програми заходів щодо завершення вступу України до СОТ:

б) забезпечення гармонізації національного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності до норм угод СОТ;

в) завершення до кінця 2002 року двосторонніх переговорів з країнами - членами Робочої групи з розгляду заявки України про вступ до СОТ і підписання протоколів з питань доступу до ринку товарів і послуг;

г) запровадження механізму запобігання прийняттю законопроектів і проектів нормативних актів, що не відповідають нормам та принципам угод СОТ;

здійснення комплексу заходів щодо радикального поліпшення інвестиційного клімату в Україні;

активізація діяльності спілок підприємців України, спрямованої на розвиток зв'язків із зарубіжними партнерами;

удосконалення організації проведення тендерів для залучення іноземного капіталу в пріоритетні галузі національної економіки;

створення національних промислово-фінансових груп і консорціумів на пріоритетних експортних напрямах із залученням у разі потреби зарубіжних партнерів;

запровадження механізму зустрічного товарного кредитування інших держав з метою нарощування експорту товарів (робіт, послуг).

У реалізації стратегії економічного зростання важливу роль повинна відіграти диверсифікація зовнішніх ринків збуту вітчизняної продукції. За рахунок цього зовнішня торгівля значно розшириться.

Розвиток експорту здійснюватиметься за такими пріоритетними напрямами:

орієнтація зовнішньоторговельних зв'язків на довгострокову перспективу з метою поступового формування галузевої спеціалізації України на зовнішніх ринках з урахуванням сучасних змін у структурі міжнародної торгівлі, зокрема збільшення частки наукоємної і високотехнологічної продукції, розширення сектору торгівлі послугами;

створення умов для переходу суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від разових поставок до поставок за довгостроковими договорами в рамках кооперування з метою використання переваг міжнародного поділу праці;

сприяння виходу вітчизняних підприємств на нові ринки товарів і послуг з метою диверсифікації географічної та товарної структури експорту;

створення умов для використання потенціалу енергетичної галузі для збільшення експорту електричної енергії;

розроблення технології та налагодження виробництва унікального обладнання для енергетики і високотехнологічного паливно-енергетичного устаткування;

налагодження виробництва високотехнологічної продукції (спецтехніки) військово-промислового комплексу;

випуску машинобудівної продукції з високим ступенем обробки, а також із застосуванням комп'ютерних та електронних технологій;

розвиток медичної та мікробіологічної промисловості, збільшення випуску медичного обладнання, лікарських засобів, продуктів лікувально-профілактичного харчування;

збільшення випуску високоякісних виробів харчової промисловості, продукції сільського господарства на основі сучасних технологій її переробки, зберігання, пакування, транспортування та реалізації;

збільшення обсягів експорту насіння сільськогосподарських культур різних сортів і гібридів, виноробної, лікеро-горілчаної, плодово-виноградної, овочевої продукції та продукції переробної промисловості;

забезпечення експортної спеціалізації у виробництві високоякісних будівельних матеріалів та розширення експорту будівельно-монтажних послуг;

розширення сфери міжнародних транспортних послуг і транзитних перевезень (автомобільним, авіаційним, водним, залізничним та трубопровідним транспортом) з урахуванням геополітичних факторів, створення відповідних транспортних коридорів, надання послуг з ремонту рухомого складу та транспортного обладнання, налагодження випуску запасних частин до них;

розвиток туризму, зокрема "зеленого", створення відповідної інфраструктури;

розширення торгівлі патентами та ліцензіями, "ноу-хау", інжинірингу, надання послуг з підготовки та забезпечення виробництва і реалізації продукції, а також з обслуговування продукції, що експортується.

5. Кредитування та страхування експорту

Важливе місце в стимулюванні експорту повинні зайняти різні форми кредитування, яке забезпечуватиметься наданням експортеру як середньострокових, так і довгострокових кредитів через кредитні установи.

Для страхування зовнішньоекономічних ризиків держава буде вживати заходів щодо страхування експортних кредитів комерційними банками та фінансовими установами. Передбачається створення системи страхування експортних кредитів та розвиток насамперед таких видів страхування, як:

страхування експортних кредитів, що надаються експортеру, з метою захисту його від ризику неплатежу іноземного покупця.

З метою створення умов для збереження та нарощування обсягів експорту і його подальшого стимулювання передбачається:

створення системи спеціалізованих страхових компаній незалежно від форми власності для страхування ризиків під час здійснення експорту та інших зовнішньоекономічних операцій (оренда, лізинг, консигнація), іноземних кредитів та інвестицій за кордон;

вишукання шляхів фінансування заходів з інформаційного та правового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності за рахунок коштів зовнішнього фінансування та програм технічної допомоги;

поетапне приведення державних стандартів України у відповідність з вимогами міжнародних та європейських стандартів;

активізація процесу укладення угод про вільну торгівлю з іншими країнами та митними союзами;

стимулювання участі вітчизняних підприємств у виставках-ярмарках за кордоном;

спрощення процедури продовження термінів проведення розрахунків під час здійснення експорту високотехнологічної та наукоємної продукції;

сприяння укладенню міжбанківських угод про довгострокове кредитування контрактів на умовах використання національної валюти.

Для збільшення обсягів і видів страхування необхідно вжити заходів щодо широкого залучення страхових компаній до перестрахування експортних кредитів і ризиків та про механізм координації діяльності спеціалізованих страхових компаній.

6. Фінансове забезпечення виконання Програми

Програма реалізуватиметься шляхом включення її завдань до проекту Державної програми економічного та соціального розвитку України.

Виконання завдань Програми у порядку, визначеному законодавством, передбачається фінансувати за рахунок:

коштів державного та місцевих бюджетів;

власних коштів виконавців проектів;

коштів заінтересованих суб'єктів підприємництва всіх форм власності;

коштів громадських організацій;

інвестиційних кредитів міжнародних фінансових організацій, зокрема, Міжнародного банку реконструкції та розвитку і Європейського банку реконструкції та розвитку;

цільових кредитів комерційних банків;

коштів іноземних інвесторів;

технічної допомоги міжнародних союзів (програма ЄС TACIS) для створення ринкової інфраструктури (функціонування центрів стандартизації і сертифікації, маркетинг та інформаційна підтримка проектів, організація взаємодії з фінансовими групами);

інших джерел.

Кошти Державного бюджету передбачається першочергово спрямовувати на часткову компенсацію ставок по кредитах комерційних банків для підприємств-експортерів за напрямками використання на:

запровадження у виробництво систем якості та проведення сертифікації виробництва;

виконання робіт із запровадження у виробництво новітніх науково-технологічних рішень та реалізацію інвестиційних проектів, пов'язаних із технічним переоснащенням виробництва, за умови збільшення експорту високотехнологічної продукціі;

забезпечення внесків для участі у міжнародних тендерах на постачання товарів, виконання робіт (послуг) та надання послуг за експортом.

За проведеними розрахунками, для виконання проектів Програми потреба в коштах на 2002-2006 роки становить 7119,39 млн гривень (утому числі капітальні вкладення - 6447,69 млн гривень; на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт - 671,7 млн гривень).

7. Очікувана ефективність виконання Програми

Виконання Програми забезпечить у середньому щорічний приріст експорту продукції та послуг на суму 2571,44 млн гривень. При цьому у середньому щорічний приріст прибутку становитиме 627,12 млн гривень. Надходження до державного бюджету за рахунок податків на прибуток досягатимуть 188,13 млн гривень щороку, що значно перевищить суму асигнувань з державного бюджету на виконання завдань Програми. Коефіцієнт ефективності (рентабельність) та термін окупності кожного проекту в середньому становитиме відповідно 0,39 та 2,7 року.

8. Механізм координації та контролю за ходом виконання Програми

Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції здійснює координацію роботи і контроль за виконанням Програми разом з Міністерством промислової політики, а також організовує:

науково-методичне та інформаційне забезпечення виконання Програми;

супроводження та один раз на півріччя розгляд виконання Програми на засіданні Ради експортерів при Кабінеті Міністрів України;

подання один раз на півріччя до Кабінету Міністрів України інформації стосовно реалізації проектів Програми, а також пропозиції про внесення до неї змін;

під час формування бюджету розвитку погоджує з головними розпорядниками напрями капітальних вкладень та разом з Мінфіном визначає їх обсяги на розвиток експорту;

розроблення методики проведення експертизи проектів, спрямованих на розвиток виробництва конкурентоспроможних товарів;

залучення кредитів від міжнародних фінансових організацій для виконання конкурентоспроможних проектів Програми та контроль за використанням коштів.

Торгово-промислова палата України допомагає підприємствам та організаціям, які є виконавцями заходів, пов'язаних з реалізацією Програми, установлювати ділові контакти з підприємцями різних країн, забезпечує їх довідково-інформаційними матеріалами щодо потреб ринків.

Центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації проводять експертизу проектів відповідно до методики, затвердженої Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції.