Про Республіканську програму зайнятості населення на 1991-1992 роки

З метою сприяння зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю і забезпечення соціального захисту громадян Кабінет Міністрів Української РСР

1. Схвалити Республіканську програму зайнятості населення на 1991-1992 роки, розроблену на основі відповідних територіальних програм (додається).

2. Міністерствам і відомствам УРСР разом з Радою Міністрів Кримської АРСР, облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами забезпечити виконання передбачених вказаною програмою заходів, а також виділення запланованих для цієї мети коштів і матеріальних ресурсів.

3. Міністерству праці УРСР, Міністерству економіки УРСР, Міністерству фінансів УРСР з участю Ради Федерації незалежних профспілок України при розробці Основних напрямів економічного і соціального розвитку Української РСР на 1992 рік внести до Кабінету Міністрів УРСР пропозиції щодо створення державного фонду сприяння зайнятості населення та коригування заходів і показників Республіканської програми зайнятості населення.

4. Міністерству праці УРСР і Міністерству статистики УРСР інформувати Уряд УРСР про стан виконання Республіканської програми зайнятості населення на 1991-1992 роки.

В основу Республіканської програми зайнятості населення на 1991-1992 роки* покладено напрями відповідних районних, міських і обласних програм, республіканської програми Кримської АРСР щодо сприяння зайнятості населення, запобігання масовому безробіттю і забезпечення соціального захисту громадян.

* Надалі - Програма.

Чисельність трудових ресурсів в Українській РСР за останні роки стабілізувалася у межах 29,5 - 29,7 млн. чоловік. У народному господарстві зайнято 25,5 млн., навчається з відривом від виробництва близько 2 млн. чоловік.

Серед 2,2 млн. чоловік, які не зайняті у суспільному виробництві та не навчаються з відривом від виробництва, понад третину становлять жінки, які займаються домашнім господарством і вихованням дітей. Решта - це особи, які тимчасово не працюють у зв'язку зі зміною місця роботи, сезонним характером виробництва, а також особи, які звільнилися з місць позбавлення волі і примусового лікування, військовослужбовці та інші категорії. У західних областях, на півдні Одеської області та в деяких інших регіонах республіки сформувалися контингенти тимчасово незайнятого працездатного населення. Майже 80 тис. чоловік, які з різних причин не мають постійної роботи в місцях проживання, щорічно від'їжджають в інші райони республіки і країни на сезонні роботи.

У Донбасі через перенасичення підприємствами важкої індустрії, де зайняті переважно чоловіки, з'явилася резервна робоча сила з числа жінок. Можливе планове закриття шахт, що також загострить проблему зайнятості в цьому регіоні.

У Кримській АРСР у зв'язку з неорганізованим поверненням татарського населення на початку 1991 року зареєстровано понад 100 тис. кримських татар, що в 4 рази перевищує заплановані обсяги переселення.

Значні труднощі виникли у працевлаштуванні прибулих на Україну майже 15 тис. біженців з інших республік. Не виключена можливість, що їх кількість зростатиме за рахунок українців, які проживають у Прибалтиці (понад 50 тис. сімей), у Республіці Молдова (180 тис. сімей).

Не повністю вирішено питання працевлаштування дружин військовослужбовців, особливо у військових містечках, а також інвалідів.

Чисельність незайнятого населення може зрости за рахунок випускників шкіл, профтехучилищ і звільнених зі Збройних Сил.

Проблеми у сфері зайнятості ускладнюються внаслідок низької територіальної мобільності населення через відсутність ринку житла, обмеження в прописці, недостатній рівень розвитку соціально-культурної сфери, а також слабку професійну кваліфікацію великої кількості незайнятого населення.

У цілому аналіз зайнятості населення в республіці, особливо в останні два роки, показав стихійність (нерегульованість) процесів ринкового типу в цій сфері, які найімовірніше посилюватимуться і призведуть до утворення значних контингентів тимчасово незайнятого населення (додаток N 2).

Крім того, прогностичність процесів безпосереднього переходу до ринкової економіки та неоднозначність його наслідків свідчать про те, що не виключена можливість варіантного розвитку ситуації на ринку праці: або це буде перехід поступовий, поетапний, при якому на ринку праці у 1991 році очікується 1,5 - 2,0 млн. тимчасово незайнятих, або він орієнтуватиметься на проведення радикальної економічної реформи, коли кількість незайнятих може досягти 3,5 - 4 мільйонів.

Про значну розбіжність у прогнозуванні чисельності незайнятого населення дають уяву такі дані:

При розробці Програми прийнято, що очікувана оптимальна кількість незайнятих в 1991 і 1992 роках становитиме на ринку праці відповідно 1,8 і 1,6 млн. чоловік (додаток N 1). Вивчення питань залучення їх до трудової діяльності й надання соціальної підтримки у зазначені роки свідчить про необхідність і можливість (додаток N 3):

працевлаштування за наявними професіями і спеціальностями відповідно близько 780 і 610 тис. чоловік на вільні та новостворювані робочі місця і вакантні посади;

направлення щорічно 110 - 150 тис. чоловік на оплачувані громадські роботи;

перепідготовки з наступним працевлаштуванням у поточному і наступному роках відповідно 407 і 438 тис. чоловік;

виплати допомоги по безробіттю відповідно 514 і 422 тис. чоловік.

На 1991 рік розрахунковий баланс ринку праці характеризується такими даними:

Виконання зазначених обсягів робіт по регулюванню зайнятості населення потребує здійснення як перспективних заходів в інвестиційній та соціальній сфері, спрямованих на раціональне розміщення продуктивних сил, створення малих підприємств, так і поточних: підвищення мобільності трудящих, застосування гнучких режимів праці на підприємствах, надомної праці тощо, створення для цього надійної фінансової бази.

Фінансові витрати з державного фонду сприяння зайнятості населення на реалізацію передбачених заходів при першому варіанті переходу на ринкові відносини становитимуть у другій половині 1991 року 1671 млн., у 1992 році - 3347 млн. крб. (додаток N 4), а при другому варіанті вони збільшаться у 2 - 2,5 раза.

Головна увага в Програмі на 1991 рік приділяється працевлаштуванню населення на вакантні робочі місця (за заявками підприємств, організацій та установ їх нараховується вже більше 200 тис.), перепідготовці вивільнюваних працівників, організації оплачуваних громадських робіт і соціальному захисту безробітних. Працевлаштування провадитиметься на робочі місця, зокрема за такими професіями, як слюсарі - 23,1 тис., водії - 10,9, токарі - 10,8, муляри - 10,5, електрогазозварники - 8,8, маляри і штукатури - 8,4, фрезерувальники - 4,2, оператори машинного доїння і тваринники - 2,1, механізатори - 1,3 тис. чоловік тощо.

При формуванні Програми були враховані особливості територіальних програм.

Характерна особливість територіальних програм усіх рівнів полягає в тому, що вони включають лише оцінні та розрахункові показники зайнятості, ринку праці та соціальної захищеності незайнятого населення, а також дані планових органів і наукових установ з проблем відтворення трудових ресурсів.

Запровадження реєстрації безробітних, аналіз їх професійно-кваліфікаційного складу, стану ринку праці та інших даних трудової статистики дозволять розробляти такі програми зайнятості, які найбільш повно враховуватимуть інтереси та потреби не тільки певних категорій населення, але й окремих осіб. Тому програми зайнятості усіх рівнів на 1992 рік з появою перших даних трудової статистики мають бути відкориговані.

Надати організаційну та у разі необхідності фінансову допомогу в створенні додаткових робочих місць в основному у сфері обслуговування, насамперед для жінок та інших осіб, які потребують соціального захисту при працевлаштуванні:

в областях західного регіону: в 1991 році - 20,1 тис., у 1992 році - 40,5 тис. робочих місць;

у південно-західних районах Одеської області: у 1992 році - 5,1 тис. робочих місць;

у Кримській АРСР: у 1991 році - 4,9 тис., у 1992 році - 14,9 тис. робочих місць;

у вуглевидобувних областях Донецько-Придніпровського регіону: 1992 році - 19,8 тис. робочих місць;

у місцях розташування військових гарнізонів: у 1991 році - 4,6 тис., у 1992 році - 7,5 тис. робочих місць.

Забезпечити додержання строків введення робочих місць в професійно-кваліфікаційному розрізі на підприємствах, що споруджуються і розширюються, визначити джерела робочої сили для їх комплектування, в тому числі за рахунок перепідготовки безробітних.

Підготувати та внести до Кабінету Міністрів УРСР пропозиції щодо будівництва спеціалізованих підприємств по виготовленню товарів народного споживання на основі переробки місцевої сировини, передусім у населених пунктах, де є вільні трудові ресурси.

Проаналізувати можливості економічного становлення збиткових підприємств і при сприятливій перспективі подати їм практичну і методичну допомогу в зміцненні їх фінансового становища, що дозволить зберегти значну кількість робочих місць (150 - 200 тис.).

Розробити і подати до Кабінету Міністрів УРСР погоджений з місцевими Радами народних депутатів перелік районів, перспективних для створення нових робочих місць на пільгових умовах, насамперед у шахтарських селищах, де передбачається закриття шахт через відпрацювання родовищ вугілля, та в ряді населених пунктів західних областей республіки, що мають незайняті трудові ресурси.

Здійснити інвентаризацію нежилого фонду і розширити практику передачі в оренду або продажу малим підприємствам на конкурсних (аукціонних) засадах вільних і неефективно використовуваних приміщень. На нових робочих місцях малих підприємств у 1991 - 1992 роках може бути працевлаштоване майже 47 тис. чоловік.

Визначити потребу у створенні малих підприємств служби зайнятості в окремих населених пунктах з метою працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту. Виділити з державного фонду сприяння зайнятості населення необхідні для цього кошти.

Передбачити у колективних договорах використання на підприємствах, в організаціях нетрадиційних форм і видів зайнятості особливо там, де переважає жіноча праця. У 1991-1992 роках чисельність зайнятих буде збільшено майже на 171 тис. чоловік, у тому числі за рахунок створення кооперативів та індивідуальної трудової діяльності - 65,6 тис., впровадження орендних відносин і надомних форм організації праці - відповідно 81 і 4,5, запровадження неповного робочого дня - 13,5, використання інших форм - 6,2 тис. чоловік.

На базі збиткових і неефективно працюючих підприємств, їх філіалів, цехів створити малі підприємства, і в першу чергу у сфері побутового обслуговування, комунального господарства і торгівлі, по випуску товарів народного споживання, комплектуючих виробів тощо.

Спрямувати в 1991-1992 роках з державного фонду сприяння зайнятості населення відповідно 28,8 і 48 млн. крб. на оплату праці громадян, які залучатимуться на громадські роботи. Згідно з прогнозним розрахунком Кримської АРСР і областей на громадських роботах буде зайнято від 110 до 150 тис. чоловік.

Організувати в разі необхідності при державній службі зайнятості місця для тимчасового розселення громадян із числа зайнятих на громадських роботах, які не мають постійного місця проживання.

Активізувати роботу по поданню практичної допомоги в розвитку сімейного та індивідуального підряду, селянських (фермерських) господарств, сільськогосподарських кооперативів, підсобних виробництв колгоспів і радгоспів, виробничої кооперації сільськогосподарських і промислових виробництв.

Розробити і здійснити заходи щодо економічного стимулювання створення і матеріально-технічного забезпечення діяльності малих підприємств по агротехнічному обслуговуванню фермерських господарств.

Внести до Кабінету Міністрів УРСР пропозиції щодо здійснення заходів, пов'язаних з поверненням з міст громадян - вихідців із села (за їх бажанням), які мають професію механізатора, оператора машинного доїння, овочівника та інші спеціальності.

Організувати підготовку і перепідготовку робітників за масовими професіями та підвищення кваліфікації вивільнюваних спеціалістів і незайнятого населення на договірній основі між державною службою зайнятості та державними і комерційними закладами професійного навчання.

Забезпечити на навчальній базі державної служби зайнятості підготовку і перепідготовку вивільнюваних робітників та незайнятого населення для оволодіння професіями обмеженої потреби.

Виділити на виплату стипендій та оплату вартості навчання 407 тис. чоловік у 1991 році і 438 тис. чоловік у 1992 році з місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення відповідно 792 і 989 млн. карбованців.

Організувати професійний добір і підвищення кваліфікації викладачів, майстрів (інструкторів) виробничого навчання з урахуванням того, що вони проводитимуть перепідготовку і підвищення кваліфікації в основному дорослого населення.

Здійснити комплекс заходів щодо створення матеріальної бази навчальних закладів для забезпечення вивільнюваних працівників і незайнятого населення: оснащення їх необхідним обладнанням, технічними засобами (зокрема комп'ютерами), посібниками.

Створити області центри профорієнтації та їх відділення в містах і районних центрах, забезпечити їх комп'ютерами, технічною і психодіагностичною апаратурою, тестовими матеріалами.

Укомплектувати підрозділи профорієнтації висококваліфікованими психологами, економістами та іншими спеціалістами, а також організувати навчання цих спеціалістів і керівних працівників основ професійного консультування та подання психологічної допомоги населенню, особливо безробітним, їх сім'ям.

Створити систему постійного підвищення кваліфікації спеціалістів з питань профорієнтації, використовуючи при цьому досвід республік і зарубіжних країн.

Запровадити з 1 липня облік і реєстрацію контингентів населення, що потребує соціального захисту (молодь, яка закінчує загальноосвітні школи та інші навчальні заклади, жінки, які виховують малолітніх дітей, особи передпенсійного віку, інваліди III групи та інші), та визначати напрями їх індивідуального працевлаштування. Кількість робочих місць, які відповідно до Закону УРСР про зайнятість населення підлягають бронюванню, становитиме в 1991 році 1100 тис., але з урахуванням особливостей окремих галузей виробництва зона може зменшитися до 750 - 800 тисяч. Очікується потреба у таких місцях для 730 тис. чоловік.

Вивчати можливості кожного підприємства, установи і організації щодо працевлаштування громадян, які нездатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та подавати до виконкомів місцевих Рад народних депутатів пропозиції щодо бронювання та використання до 5 процентів загальної кількості робочих місць для цих громадян, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Розробити порядок надання безпроцентної позики особам із числа безробітних, які виявили бажання займатися підприємницької діяльністю. Передбачити виділення в 1992 році на цю мету 7 млн. карбованців.

Створити систему соціального захисту працюючих жінок від безробіття. Згідно з розрахунками, загальна кількість жінок, які потребують сприяння у працевлаштуванні, становитиме в 1991 році майже 345 тис., в 1992 році - 348 тис., у тому числі тих, які вивільняються з виробництва і які потребують особливої уваги, - відповідно 83 і 134 тисячі.

Підвищити кваліфікацію та забезпечити перепідготовку 120 тис. жінок у 1991 році і 235 тис. у 1992 році, на що спрямувати відповідно 203 і 398 млн. крб. із державного фонду сприяння зайнятості населення.

Розробити та впровадити у практику економічні стимули і пільги для заохочення трудових колективів до працевлаштування жінок, які мають неповнолітніх дітей, на умовах гнучких режимів праці.

Здійснювати першочергове працевлаштування молоді з урахуванням того, що в 1991 році 283 тис. чоловік у віці до 30 років при працевлаштуванні матимуть потребу в сприянні служби зайнятості, а в 1992 році ця кількість становитиме майже 322 тисячі.

Направляти в переважному порядку на професійну перепідготовку і підвищення кваліфікації молодих працівників як найбільш перспективних для задоволення кадрових потреб підприємств і організацій та забезпечувати їх наступне працевлаштування. Передбачити в 1991 році перепідготовку 55 тис. юнаків і дівчат, а в 1992 році - понад 61 тисячу.

Розробити рекомендації про створення спеціалізованих робочих місць і використання на них протягом зміни двох-трьох осіб з обмеженою працездатністю з наданням таким підприємствам певних економічних пільг.

Забезпечити створення на підприємствах, в установах, організаціях спеціалізованих робочих місць (відповідно до потреби) для працевлаштування інвалідів у межах установленої квоти.

Відкривати у разі необхідності центри соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які втратили суспільно корисні зв'язки.

Організувати починаючи з 1 липня 1991 р. виплату допомоги по безробіттю особам, зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітні, а також членам сімей, які перебувають на утриманні безробітних, та громадянам, які втратили право на допомогу по безробіттю у зв'язку із закінченням установленого строку її виплати.

Спрямувати для цього з місцевої частини фонду сприяння зайнятості населення у 1991 році 350,2 млн. - у 1992 році - 700,2 млн. карбованців.

Передбачити в республіканській частині фонду сприяння зайнятості населення резерв коштів на допомогу по безробіттю і перенавчанню кадрів, на оплачувані громадські роботи в 1991 році в сумі 349 млн. і в 1992 році в сумі 215 млн. карбованців.

На замовлення Мінпраці УРСР для укомплектування підрозділів державної служби зайнятості організувати підготовку таких спеціалістів вищої кваліфікації, як психологи, соціологи, юристи трудового права і економісти.

Завершити формування державної служби зайнятості всіх рівнів.

Створити у республіканських і обласних центрах зайнятості населення соціологічну і експертну служби по вивченню ринку праці, прогнозуванню його розвитку, виділивши для цього у 1991 р. 0,7 млн., у 1992 році - 1,4 млн. карбованців.

Організувати вивчення потреб незайнятого населення у працевлаштуванні і можливості пропонування робочих місць в галузях і регіонах республіки, широко використовуючи методи соціологічного опитування, експертних оцінок тощо.

Створити Республіканську автоматизовану інформаційно-довідкову систему зайнятості населення. Виділити на ці цілі в 1991 році 40 млн. і в 1992 році - 30,4 млн. карбованців.

Забезпечити виконання науково-дослідних робіт з проблем зайнятості та ринку праці згідно з координаційним планом, на що спрямовувати по 1,2 млн. крб. щорічно.

Підготувати і внести до Уряду УРСР пропозиції про формування та витрачання державного фонду сприяння зайнятості населення на 1992 рік.

Запровадити статистичну звітність про стан ринку праці та хід виконання Програми.