1. Клієнт має право звернутися до фактора, а фактор має право звернутися до клієнта з вимогою про зворотне відступлення права вимоги у випадках та в порядку, визначених договором факторингу.
2. Клієнт після направлення ним фактору (отримання ним від фактора) вимоги про зворотне відступлення права грошової вимоги зобов’язаний сплатити фактору суму, визначену відповідно до умов договору факторингу (але не більше суми грошової вимоги за базовим договором), а фактор зобов’язаний відступити клієнту право грошової вимоги.
3. Повідомлення про зворотне відступлення права грошової вимоги надсилається клієнтом боржнику в порядку, визначеному частиною другою статті 20 цього Закону.
4. Якщо боржника не було письмово повідомлено про зворотне відступлення права грошової вимоги, сплата ним грошової вимоги фактору є належним виконанням свого обов’язку за базовим договором.
5. Фактор, який отримав від боржника оплату на виконання грошової вимоги, відступленої фактором клієнту відповідно до частини другої цієї статті, повинен перерахувати отримані кошти клієнту. Фактор має право провести зарахування зустрічних однорідних вимог щодо перерахування таких коштів із зобов’язанням клієнта здійснити оплату, передбачену частиною другою цієї статті.
Стаття 28. Стягнення коштів за грошовою вимогою
1. Після спливу строку погашення боржником грошової вимоги, за умови отримання боржником повідомлення, у разі невиконання або неналежного виконання боржником грошової вимоги фактор має право вимагати у боржника сплати суми грошової вимоги та здійснювати дії для її стягнення з боржника.
2. Фактор має право здійснити стягнення коштів з клієнта, у тому числі на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо фактор письмово (у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг") звернувся до клієнта з вимогою про сплату суми, визначеної відповідно до частини другої статті 26 цього Закону, та клієнт не виконав вимоги фактора частково або в повному обсязі, та прострочення становить більше 20 календарних днів з дня направлення відповідного звернення фактора.
Стаття 29. Право на отримання сплачених боржником коштів
1. Фактор має право вимагати від клієнта перерахування йому коштів, сплачених клієнту боржником для виконання відступленої фактору грошової вимоги.
2. Фактор має право вимагати від третьої особи (фактора, який не зареєстрував відступлення права грошової вимоги) перерахування йому коштів, сплачених боржником такій особі для виконання грошової вимоги, якщо відступлення права грошової вимоги такого фактора має пріоритет.
3. Право фактора, передбачене частинами першою та другою цієї статті, є чинним незалежно від того, чи отримав боржник повідомлення.
Розділ V. ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через один рік з дня набрання чинності цим Законом, але не раніше дня введення в дію закону про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо регулювання відносин у сфері факторингу, крім підпункту 1 пункту 3, пунктів 8 та 9 цього розділу, які набирають чинності і вводяться в дію з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.
2. Положення цього Закону застосовуються до відносин, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених після введення в дію цього Закону.
Відносини, що виникли на підставі договорів факторингу, укладених до дня введення в дію цього Закону, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до введення в дію цього Закону.
3. Внести зміни до таких законів України:
1) розділ VII "Прикінцеві положення" Закону України "Про банки і банківську діяльність" (Відомості Верховної Ради України, 2001 р., № 5-6, ст. 30 із наступними змінами) доповнити пунктом 21 такого змісту:
"21. Установити, що:
1) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану банк на запит центрального органу виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, розкриває інформацію, що становить банківську таємницю, визначену у запиті цього органу. Отримана інформація може бути використана лише у спорі/справі, пов’язаній з державою-агресором, іноземною юридичною особою або юридичною особою, учасником (засновником, акціонером) та/або кінцевим бенефіціарним власником якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, або її резиденти;
2) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом двох років з дня припинення чи скасування воєнного стану Національний банк України має право надавати центральному органу виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, інформацію, що становить банківську таємницю, про банки та клієнтів банків, отриману Національним банком України під час здійснення банківського нагляду, валютного нагляду, нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, оверсайту платіжної інфраструктури, а також нагляду у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення. Отримана інформація може бути використана лише у спорі/справі, пов’язаній з державою-агресором, іноземною юридичною особою або юридичною особою, учасником (засновником, акціонером) та/або кінцевим бенефіціарним власником якої є держава, що здійснює збройну агресію проти України, або її резиденти;
3) на період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та протягом п’яти років з дня припинення чи скасування воєнного стану центральний орган виконавчої влади, що здійснює захист прав та інтересів України під час урегулювання спорів за участю іноземного суб’єкта та України, розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України, з метою забезпечення захисту прав та інтересів України під час урегулювання спорів та розгляду в закордонних юрисдикційних органах справ за участю іноземного суб’єкта та України має право надавати інформацію, що становить банківську таємницю, отриману від банків та Національного банку України відповідно до цього пункту, представникам України у справах, іншим учасникам справи та їхнім представникам, суддям (арбітрам) у справі, їхнім помічникам та адміністративному персоналу (секретаріату арбітражу або канцелярії суду тощо), експертам";
2) статтю 14 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 11, ст. 140 із наступними змінами) доповнити частиною такого змісту:
"Якщо запис про відступлення права грошової вимоги було здійснено в реєстрі відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу відповідно до Закону України "Про факторинг" раніше, ніж виникло обтяження на те саме право грошової вимоги, обтяжувач не може звернути стягнення на таку грошову вимогу в порядку, встановленому цим Законом, крім випадків, коли боржником за таким обтяженням є сам фактор";
3) у статті 47 Закону України "Про міжнародне приватне право" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 32, ст. 422 із наступними змінами):
у частині першій:
у пункті 8 слова "згідно з договором" замінити словами "згідно з договором, крім відступлення права грошової вимоги відповідно до Закону України "Про факторинг";
доповнити пунктом 9 такого змісту:
"9) дійсність договірного обмеження щодо відступлення права грошової вимоги";
доповнити частиною четвертою такого змісту:
"4. До дійсності та пріоритету права грошової вимоги за договором факторингу застосовується особистий закон особи, яка відступає таке право";
4) у Законі України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами):
а) у пункті 4-1 частини першої статті 1 слова "кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу" замінити словами "послугу з надання коштів та банківських металів у кредит";
б) у статті 18:
частину першу доповнити новим абзацом такого змісту:
"Споживач за договором про споживчий кредит зобов’язаний здійснити платіж новому кредитору, за умови що він отримав повідомлення від кредитодавця про факт відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит з дотриманням вимог, визначених абзацом другим цієї частини";
частину другу викласти в такій редакції:
"2. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається виключно фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит.
Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит не допускається фінансовій компанії, яка має право надавати послуги з факторингу.
Правочин щодо відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит, укладений з особою, яка відповідно до закону не має права надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит, або фінансовою компанією, яка має право надавати послуги з факторингу, є нікчемним.
У разі якщо особа, яка не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит, набуває право вимоги за договором про споживчий кредит у результаті правонаступництва або відповідно до закону, така особа зобов’язана протягом 30 календарних днів відступити право вимоги за договором про споживчий кредит відповідно до вимог цієї статті. Зазначена вимога не поширюється на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб";
в) в абзацах чотирнадцятому і п’ятнадцятому частини першої статті 22 слова "що має право надавати фінансові послуги з факторингу та/або надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту" замінити словами "яка відповідно до закону має право надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит";
г) розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнити пунктом 18 такого змісту:
"18. Установити, що правочини щодо відступлення права вимоги за договорами про споживчий кредит, вчинені протягом 12 місяців із дня введення в дію Закону України "Про факторинг", є дійсними незалежно від наявності домовленості між кредитодавцем та споживачем про заборону такого відступлення права вимоги або його обмеження та незалежно від того чи є згода споживача на таке відступлення. У такому разі споживач не звільняється від виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит, а кредитодавець не звільняється від виконання зобов’язань або відповідальності перед споживачем у зв’язку з порушенням кредитодавцем умови про заборону або обмеження відступлення права вимоги";
5) у Законі України "Про фінансові послуги та фінансові компанії" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 3-4, ст. 10 із наступними змінами):
а) розділ II доповнити статтею 9-1 такого змісту:
"Стаття 9-1. Особливості відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги
1. Право вимоги за договором про надання фінансової послуги може бути відступлене фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати фінансову послугу, право вимоги за якою відступається, крім випадків, визначених законом. Під фінансовою послугою у цій статті розуміється надання коштів та банківських металів у кредит, надання кредиту в межах здійснення платіжних послуг відповідно до Закону України "Про платіжні послуги", а також надання гарантій.
У разі відступлення права вимоги за ломбардним кредитом забороняється внесення змін до договору про ломбардний кредит, які передбачають збільшення зобов’язання позичальника за таким кредитом понад вартість предмета застави, визначену в договорі про ломбардний кредит під час надання такого кредиту.
2. Право вимоги за зобов’язанням, що виникло на підставі договору про надання фінансової послуги, може бути відступлене юридичній особі або фізичній особі - підприємцю після закінчення строку виконання зобов’язання в повному обсязі, у тому числі на підставі вимоги кредитора про дострокове виконання такого зобов’язання.
3. Якщо право вимоги за договором про надання фінансової послуги до клієнта набувається особою, яка відповідно до законодавства не має права надавати таку фінансову послугу, до такої особи переходить право вимоги виключно в обсязі суми заборгованості за договором про надання фінансової послуги, що є на момент набуття такого права вимоги, без можливості збільшення такої суми заборгованості, у тому числі шляхом нарахування процентів, комісій чи інших додаткових платежів.
4. Положення частин першої, другої та третьої цієї статті не застосовуються до заміни кредитора у зобов’язанні у випадках, визначених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
5. Відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги відповідно до цієї статті може відбуватися на підставі договору купівлі-продажу відповідного права вимоги або іншого правочину, визначеного законодавством.
6. Правочин щодо відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги є дійсним незалежно від наявності домовленості між фінансовою установою та боржником про заборону відступлення права вимоги або його обмеження. У такому разі фінансова установа не звільняється від зобов’язань або відповідальності перед боржником у зв’язку з порушенням фінансовою установою умови про заборону або обмеження відступлення права вимоги.
7. Фінансова компанія, яка має право надавати послугу з факторингу, не має права набувати (придбавати) права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладеними із споживачами.
8. Боржник за договором про надання фінансової послуги зобов’язаний здійснити платіж новому кредитору, за умови що він отримав повідомлення від нового або первісного кредитора про заміну кредитора і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також зазначений новий кредитор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником свого обов’язку новому кредитору після отримання ним повідомлення, зазначеного в цій частині, звільняє його від виконання обов’язку первісному кредитору.
9. Первісний кредитор за договором про надання фінансової послуги повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, якщо інше не встановлено договором, за яким здійснюється відступлення права вимоги.
10. Положення частин другої, третьої, шостої та восьмої цієї статті не застосовуються до відступлення права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладеними із споживачами. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється згідно із Законом України "Про споживче кредитування";
б) пункт 7 частини другої статті 28 викласти в такій редакції:
"7) відступлення права вимоги особі, якій відповідно до закону не допускається таке відступлення, або неповідомлення надавачем фінансової послуги споживача про відступлення права вимоги за договором про надання фінансової послуги, якщо обов’язковість такого повідомлення встановлена законом, - у розмірі від 300 до 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожний такий випадок";
в) у статті 29:
у частині шостій слова "фінансових послуг, а також" замінити словами і цифрами "фінансових послуг, з урахуванням особливостей, визначених у статті 9-1 цього Закону, а також";
після частини шостої доповнити новою частиною такого змісту:
"7. Фінансова компанія може суміщати надання послуг факторингу з іншими видами фінансових послуг, зазначеними в пунктах 1, 2 і 4 частини першої цієї статті, лише за умови, що такі послуги надаються клієнтам, які не є споживачами".
У зв’язку з цим частини сьому і восьму вважати відповідно частинами восьмою і дев’ятою;
г) у пункті 7 частини четвертої статті 48:
підпункт "а" доповнити словами "та підпунктом "в" цього пункту";
після підпункту "б" доповнити підпунктом "в" такого змісту:
"в) фінансову компанію за порушення вимог статті 29 цього Закону щодо суміщення діяльності з надання споживачам фінансових послуг, зазначених у пунктах 1, 2 і 4 частини першої статті 29 цього Закону, з діяльністю з надання послуг факторингу, але в розмірі не більше 500 мінімальних заробітних плат та не менше 5 мінімальних заробітних плат станом на 1 січня календарного року, в якому приймається рішення про застосування відповідного заходу впливу";
6) у частині першій статті 2 Закону України "Про публічні електронні реєстри" (Відомості Верховної Ради України, 2023 р., № 11, ст. 27 із наступними змінами):
у пункті 1 слова "юридична особа публічного права, що забезпечує" замінити словами "юридична особа публічного права, суб’єкт господарювання державного сектору економіки, що забезпечує";
у пункті 20 слова "юридична особа публічного права, яка" замінити словами "юридична особа публічного права або суб’єкт господарювання державного сектору економіки, що".
4. Особа, яка не є фінансовою установою, яка відповідно до закону має право надавати послугу з надання коштів та банківських металів у кредит і яка до дня введення в дію цього Закону набула (придбала) право вимоги за договором про споживчий кредит (у тому числі в результаті правонаступництва або відповідно до закону), зобов’язана відступити таке право вимоги за договором про споживчий кредит протягом 30 днів із дня введення в дію цього Закону. Зазначена вимога не поширюється на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та на відчужені протягом ліквідації банку права вимоги за договорами про споживчий кредит.
5. Фінансова компанія, яка на день введення в дію цього Закону має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу, протягом одного місяця з дня введення в дію цього Закону зобов’язана письмово повідомити Національний банк України про намір здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу.
Така компанія зобов’язана протягом шести місяців із дня введення в дію цього Закону привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону та нормативно-правових актів, прийнятих для реалізації цього Закону, у тому числі відступити відповідно до вимог закону право вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладеними із споживачами.
6. Якщо фінансова компанія, яка на день введення в дію цього Закону має ліцензію на діяльність фінансової компанії з правом здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу, не повідомила про намір здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу відповідно до пункту 5 цього розділу, Національний банк України переоформлює такій фінансовій компанії ліцензію на діяльність фінансової компанії протягом одного місяця після закінчення строку, визначеного для подання повідомлення, зазначеного в пункті 5 цього розділу. Переоформлення ліцензії здійснюється шляхом внесення запису до Державного реєстру фінансових установ про виключення з ліцензії на діяльність фінансової компанії права на надання послуги з факторингу та включення до такої ліцензії права на надання фінансової послуги з надання коштів та банківських металів у кредит (якщо право на надання такого виду фінансових послуг не було включено до ліцензії на діяльність фінансової компанії раніше).
До дня внесення Національним банком України запису до Державного реєстру фінансових установ відповідно до абзацу першого цього пункту фінансова компанія, яка не повідомила про намір здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу відповідно до пункту 5 цього розділу, здійснює діяльність з урахуванням вимог цього Закону відповідно до ліцензії на діяльність фінансової компанії, яка діє на день введення в дію цього Закону.
З дня внесення Національним банком України запису до Державного реєстру фінансових установ відповідно до абзацу першого цього пункту фінансова компанія не має права здійснювати діяльність з надання фінансової послуги з факторингу та має право здійснювати діяльність з надання тих фінансових послуг, право на надання яких підтверджено записом у Державному реєстрі фінансових установ (ліцензією).
Національний банк України протягом п’яти робочих днів із дня внесення до Державного реєстру фінансових установ запису відповідно до абзацу першого цього пункту письмово повідомляє про це фінансову компанію.
7. Національний банк України протягом п’яти робочих днів із дня введення в дію цього Закону надсилає в письмовій формі повідомлення юридичній особі, яка до дня введення в дію цього Закону подала до Національного банку України заяву про видачу ліцензії на діяльність фінансової компанії, яка передбачає право надавати фінансову послугу з факторингу, та додані до неї документи (далі - заява про видачу ліцензії) або заяву про розширення обсягу ліцензії (включення до ліцензії на діяльність фінансової компанії права на надання фінансової послуги з факторингу) та додані до неї документи (далі - заява про розширення обсягу ліцензії), щодо якої станом на день введення в дію цього Закону Національний банк України не прийняв рішення про видачу/відмову у видачі ліцензії або рішення про надання погодження/відмову в погодженні зміни обсягу ліцензії. У такому повідомленні Національний банк України зазначає інформацію про можливість подання такою юридичною особою у визначений Національним банком України строк відмови від розгляду заяви про видачу ліцензії або відмови від розгляду заяви про розширення обсягу ліцензії (далі - відмова від розгляду заяви).
Перебіг строку розгляду Національним банком України заяви про видачу ліцензії або заяви про розширення обсягу ліцензії зупиняється на строк, визначений у повідомленні.
Якщо юридична особа протягом строку, визначеного в повідомленні, не подала відмову від розгляду заяви, Національний банк України продовжує розгляд заяви про видачу ліцензії або заяви про розширення обсягу ліцензії в порядку, визначеному законодавством.
Якщо юридична особа подала відмову від розгляду заяви, Національний банк України закриває адміністративне провадження щодо розгляду заяви про видачу або розширення обсягу ліцензії.
8. Кабінету Міністрів України:
1) до дня введення в дію цього Закону:
забезпечити прийняття нормативно-правових актів, необхідних для реалізації цього Закону, в тому числі затвердити порядок ведення Реєстру відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу, передбачивши набрання ним чинності не пізніше дня введення в дію цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити створення Реєстру відступлень права грошової вимоги за договорами факторингу;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом;
2) протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом поінформувати Верховну Раду України про стан його виконання.
9. Рекомендувати Національному банку України до дня введення в дію цього Закону привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
| Президент України | В. ЗЕЛЕНСЬКИЙ |
| м. Київ 3 червня 2025 року № 4466-IX | |
