• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні

Верховна Рада України  | Постанова від 16.02.1999 № 430-XIV
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Постанова
  • Дата: 16.02.1999
  • Номер: 430-XIV
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Постанова
  • Дата: 16.02.1999
  • Номер: 430-XIV
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
П О С Т А Н О В А
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
Про діяльність Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери в Україні
( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1999, N 16, ст.99 )
Заслухавши інформацію Кабінету Міністрів України про стан справ в інформаційній сфері і ознайомившись з підготовленими до "Дня Уряду України" матеріалами, Верховна Рада України відзначає, що Кабінет Міністрів України, інші органи виконавчої влади належним чином не забезпечують реалізацію державної інформаційної політики, спрямованої на утвердження свободи слова, плюралізму і демократичних засад інформаційної діяльності, інформаційного суверенітету та інформаційної безпеки України, зміцнення і розвиток її інформаційної інфраструктури.
Норми Конституції та законів України щодо гарантування політичного плюралізму, засад утворення і свободи діяльності засобів масової інформації, порядку формування державних телерадіоорганізацій, висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування тощо не виконуються через непоодинокі односторонні, хибні рішення Президента України і Кабінету Міністрів України, через деструктивну позицію центральних органів виконавчої влади. Понад рік в силу відсутності підзаконних нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України фактично не діє Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів".
Кабінет Міністрів України не забезпечив виконання Указу Президента України від 22 квітня 1998 року N 346/98 "Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері", зокрема, не вніс на розгляд Верховної Ради України передбачений цим Указом проект закону про здійснення контролю за станом безпеки у комп'ютерних мережах передачі даних України. Внаслідок відсутності належного контролю в цій сфері постійної загрози зазнають автоматизовані банківські системи, викрадається службова інформація, в інформаційному просторі привільно почувають себе хакери, поширюються комп'ютерні віруси та порнопродукція. До цього причетні оператори комп'ютерних станцій, зосереджених в державних закладах та установах, як це простежується на прикладі функціонування в Україні комп'ютерної мережі "FidoNet".
Органами виконавчої влади всупереч Указу Президента України від 21 липня 1997 року N 663/97 ігноруються схвалені Верховною Радою України рекомендації учасників парламентських слухань від 10 квітня 1997 року "Свобода слова в Україні: стан, проблеми, перспективи".
Окремі акти Кабінету Міністрів України безпосередньо націлені на обнародування необ'єктивної інформації, перешкодження появі в засобах масової інформації протилежних їй за змістом матеріалів.
В Україні за участю органів виконавчої влади, а також Генеральної прокуратури України і деяких судів поширюється практика переслідування опозиційних та інших критично налаштованих щодо органів виконавчої влади засобів масової інформації, їхніх керівників. Особливо загрозливою стає судова практика встановлення непомірних розмірів відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної журналістами та засобами масової інформації, що призводить до ліквідації цих засобів масової інформації. Останнім часом з'явились факти висунення органами прокуратури юридично необгрунтованих, навіть явно абсурдних обвинувачень проти редакторів газет, авторів публіцистичних і літературно-художніх творів.
Різними способами фактично здійснюється політична цензура.
В українському суспільстві наростає громадянський протест проти систематичних порушень свободи слова. Серйозне занепокоєння висловлюють міжнародні урядові, парламентські та громадські організації (ПАРЄ, ОБСЄ), зарубіжні засоби масової інформації.
Ситуація в інформаційній сфері України характеризується постійним звуженням економічних можливостей її суб'єктів, занепадом матеріально-технічної бази. Це призводить до кількісного та якісного погіршення стану книжкових і газетно-журнальних видавництв, телекомунікаційних мереж, ставить діяльність творчих працівників і колективів у залежність від комерційних інтересів та фінансових структур, до продукування і поширення в суспільстві небезпечної для його морального і психологічного стану інформації та псевдокультури.
Держава відкрила канали для здійснення, по суті, неконтрольованої, відомчої тарифної політики, яка обертається непосильним тягарем для більшості членів суспільства, економічно виснажує інформаційну сферу.
Останнім часом здійснюється руйнівна для цієї сфери структурна перебудова державного телебачення і радіомовлення, видавничо-поліграфічної галузі на засадах монополістичної корпоратизації, що стає, з одного боку, способом інформаційного забезпечення короткочасних інтересів певних політично-кланових сил, а з іншого - базою перепрофілювання, комерціалізації і остаточної приватизації об'єктів загальнодержавного значення.
Відсутність членів Кабінету Міністрів України (крім віце-прем'єр-міністра Смолія В.А.) на засіданні Верховної Ради України під час "Дня Уряду України" слід розцінювати як зневажання Кабінетом Міністрів України проблем інформаційної сфери і зусиль Верховної Ради України, спрямованих на їх вивчення і розв'язання. Цей факт вимагає окремого аналізу та реагування.
Верховна Рада України самокритично визнає також недостатність власних зусиль і наполегливості у справі законодавчого забезпечення інформаційної сфери, формування державної інформаційної політики, здійснення відповідно до статті 85 Конституції України парламентського контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади щодо реалізації цієї політики.
Верховна Рада України
постановляє:
1. Визнати діяльність Кабінету Міністрів України щодо забезпечення свободи слова, задоволення інформаційних потреб суспільства та розвитку інформаційної сфери незадовільною.
2. Для проведення розслідування питань щодо стану справ, характеру і спрямування заходів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, прокуратури та судової практики, додержання законності в інформаційній сфері України, розробки пропозицій та рекомендацій щодо виведення її з кризи утворити тимчасову спеціальну слідчу комісію Верховної Ради України по вивченню ситуації в інформаційній сфері України.
Тимчасовій спеціальній слідчій комісії подати Верховній Раді України висновки протягом третьої сесії Верховної Ради України чотирнадцятого скликання, в тому числі щодо можливості та реальності шкідливого психологічного впливу телебачення на підсвідомість глядачів.
Головою тимчасової спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України по вивченню ситуації в інформаційній сфері України затвердити народного депутата України Онуфрійчука М.Я.
Службі безпеки України до 1 березня 1999 року поінформувати Верховну Раду України щодо наявності та можливого використання інформаційних технологій, придатних для створення шкідливого психологічного впливу на підсвідомість людини.
3. Вважати за необхідне прискорити розробку проектів основ державної інформаційної політики, законів про інформаційний суверенітет та інформаційну безпеку України, про використання радіочастотного ресурсу України, про національну таблицю радіочастот, концепцій роздержавлення засобів масової інформації, розвитку телерадіоінформаційного простору, новітніх систем телебачення і радіомовлення.
Протягом третьої сесії Верховної Ради України чотирнадцятого скликання розробити та розглянути як невідкладні проекти законів України про внесення змін та доповнень до законів України "Про підприємницьку діяльність", "Про зв'язок" та "Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення" з метою обмеження повноважень Державного комітету зв'язку України щодо видачі ліцензій телерадіоорганізаціям на користування радіочастотами та зосередження функцій ліцензування в Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення.
Кабінету Міністрів України, Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації спільно з іншими суб'єктами права законодавчої ініціативи організувати розробку проектів цих законів.
Приступити до розробки проекту інформаційного кодексу України.
4. Кабінету Міністрів України:
до 2 березня 1999 року всебічно вивчити висловлені в ході "Дня Уряду України" у Верховній Раді України зауваження, висновки, критичні міркування, оцінки та пропозиції з метою невідкладного усунення порушень законодавства, розробити і здійснити з цією метою комплекс відповідних заходів;
прийняти протягом 30 днів нормативно-правові акти, що випливають із Закону України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", з метою фактичного введення цього Закону в дію з 1 січня 1998 року;
забезпечити неухильне виконання Постанови Верховної Ради України від 3 березня 1995 року "Про перелік об'єктів, які не підлягають приватизації у зв'язку з їх загальнодержавним значенням", звернувши особливу увагу на незмінність статусу державних підприємств, що включаються до складу державних акціонерних компаній "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" та "Українське телебачення і радіомовлення";
проаналізувати і переглянути публічно висловлену Прем'єр-міністром України пропозицію щодо ліквідації Міністерства інформації України, запропонувавши разом з тим реорганізацію його в діючий і конструктивний центральний орган виконавчої влади у справах інформаційної політики;
до 1 квітня 1999 року вивчити і розглянути характер і стан відносин органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування із засобами масової інформації, засновниками (співзасновниками) яких вони є, з іншими засобами масової інформації та стан виконання органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування своїх зобов'язань перед редакціями (юридичними особами) засобів масової інформації, вжити заходів щодо подальшої нормалізації і поліпшення співробітництва між виконавчою владою і засобами масової інформації;
з метою оперативного поширення в суспільстві правової інформації протягом першого півріччя 1999 року вивчити можливості та розробити заходи щодо розгортання в Україні комп'ютерної мережі з базами даних такої інформації і щодо збільшення тиражів та зниження вартості видань, які містять правову інформацію, публікують нормативно-правові акти, та забезпечити реалізацію цих заходів;
проаналізувати загальний стан освітньої та культурно-просвітницької пропаганди, на підставі чого до 1 червня 1999 року схвалити комплексний план заходів щодо поліпшення цієї роботи, зокрема, щодо поліпшення і збільшення тривалості освітніх та культурологічних програм на державному телебаченні і радіомовленні, забезпечити реалізацію комплексного плану.
5. Запропонувати Президенту України відповідно до пункту 24 статті 85 Конституції України внести до 1 березня 1999 року Верховній Раді України кандидатуру на посаду Голови Державного комітету телебачення і радіомовлення України та невідкладно вирішити питання щодо призначення Міністра інформації України.
6. Повторно звернутися до Президента України і Кабінету Міністрів України з рекомендацією про відміну Указу Президента України від 16 вересня 1998 року N 1033/98 "Про вдосконалення державного управління інформаційною сферою", постанов Кабінету Міністрів України на виконання цього Указу.
7. Запропонувати Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цією Постановою внести на розгляд Верховної Ради України проекти законів України про державні пріоритети у галузях культури, мистецтва, інформаційної політики та видавничої справи, про внесення змін до відповідних законів України, якими передбачити надання статусу національних окремим видавництвам і організаціям інформаційної сфери та податкових пільг при виконанні ними державних замовлень.
8. Звернути увагу Генеральної прокуратури України, Верховного Суду України на небезпечне розростання практики судового переслідування засобів масової інформації за ініціативою органів прокуратури, в тому числі Генеральної прокуратури України, з використанням необгрунтованих, надуманих обвинувачень та застосуванням надмірних штрафних санкцій.
Зажадати від органів прокуратури і судових органів України згідно з законодавством України, Європейською конвенцією про права людини перейти від переважно переслідування засобів масової інформації та журналістів до правового захисту свободи слова, плюралізму і демократичних засад інформаційної діяльності, об'єктивного, цивілізованого розв'язання конфліктів щодо публічної інформації між органами влади або їх посадовими особами і засобами масової інформації та журналістами.
9. Відповідно до пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України Генеральній прокуратурі України в порядку нагляду здійснити перевірку додержання норм законодавства України щодо використання засобів масової інформації народними депутатами України, депутатами Рад усіх рівнів та посадовими особами органів державної влади і органів місцевого самоврядування.
Проаналізувати стан додержання вимоги статті 15 Конституції України щодо заборони цензури та перевірити факти відмови в публікації матеріалів, теле- і радіовиступах особам, яким це право надано законодавством, та вжити відповідних заходів.
10. Кабінету Міністрів України до 1 травня 1999 року переглянути порядок регулювання цін (тарифів), які застосовуються в інформаційній сфері, з метою забезпечення доступних для всіх соціальних верств населення тарифів на споживання інформаційної продукції, зокрема, шляхом передплати періодичних друкованих видань. Розглянути питання про доцільність подальшого збереження за міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади повноважень щодо регулювання цін і тарифів для інформаційної сфери.
Генеральній прокуратурі України, Антимонопольному комітету України провести в першому півріччі 1999 року перевірку рішень Державного комітету зв'язку України, інших центральних органів виконавчої влади та організацій усіх форм власності щодо встановлення тарифів на інформаційні послуги, відповідності їх законодавству України, соціальним можливостям більшості населення. Вжити заходів для приведення вказаних тарифів у відповідність із законодавством України та унеможливлення їх невиправданого, монополістичного підвищення у майбутньому.
11. Провести у травні 1999 року парламентські слухання "Інформаційна політика України: стан і перспективи", в ході яких за обов'язковою участю членів Кабінету Міністрів України та на підставі його інформації і з урахуванням громадської думки розглянути, зокрема, стан виконання цієї Постанови.
12. Запропонувати Раді національної безпеки і оборони України проаналізувати виконання міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади Указу Президента України від 22 квітня 1998 року N 346/98 "Про деякі заходи щодо захисту інтересів держави в інформаційній сфері" та у зв'язку з підготовкою до парламентських слухань "Інформаційна політика України: стан і перспективи" надати Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації до 1 травня 1999 року аналітичну довідку про забезпечення інформаційної безпеки держави та додержання вимог законодавства щодо користування електронними інформаційними мережами, передбачених цим Указом.
13. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації.
Голова Верховної Ради України О.ТКАЧЕНКО
м. Київ, 16 лютого 1999 року
N 430-XIV