Про затвердження Державної програми реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року

Відповідно до Концепції структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України, затвердженої Указом Президента України від 5 березня 2002 р. N 219, Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Державну програму реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на період до 2010 року (далі - Програма), що додається.

2. Міністерствам, іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади - відповідальним за виконання Програми подавати щороку до 20 січня Міністерству промислової політики інформацію про хід виконання Програми.

3. Міністерству промислової політики щороку:

подавати до 15 грудня Кабінетові Міністрів України план заходів з виконання Програми і у разі потреби пропозиції стосовно внесення до неї змін;

інформувати до 20 лютого Кабінет Міністрів України про хід виконання Програми.

Ця Програма спрямована на здійснення у оборонно-промисловому комплексі перетворень, які при орієнтації діяльності підприємств переважно на зовнішній ринок повинні створити умови для забезпечення Збройних Сил, інших військових формувань сучасними видами озброєння та військової техніки, а також для створення конкурентоспроможних як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку товарів військового призначення та подвійного використання.

На час проголошення незалежності в Україні функціонувало близько 700 промислових підприємств, що здійснювали та забезпечували розроблення і виготовлення товарів військового призначення та подвійного використання. Чисельність працюючих на цих підприємствах становила майже 1,5 млн. чоловік.

Унаслідок руйнування системи виробничої кооперації, відсутності досвіду самостійної діяльності на зовнішньому ринку товарів військового призначення та подвійного використання, малої ємності внутрішнього ринку станом на 1997 рік частка товарів військового призначення та подвійного використання в загальному обсязі машинобудування та чисельність працівників зменшилися у 7, а кількість підприємств - у 5 разів. Особливістю оборонної науки та промисловості на цей час була фрагментарність розроблення і виготовлення озброєння та військової техніки.

Заходи, що вживалися центральними органами виконавчої влади для зменшення диспропорцій у структурі оборонно-промислового комплексу, головним чином стосувалися просування товарів на зовнішній ринок та розвитку міжнародного військово-технічного співробітництва, а також зменшення обсягу імпорту товарів та комплектувальних виробів, які є необхідними для кінцевого виробництва озброєння та військової техніки.

До цього часу не вдалося збалансувати структуру оборонно-промислового комплексу з ресурсними можливостями держави у задоволенні потреби Збройних Сил, інших військових формувань у сучасних зразках озброєння та військової техніки.

Структура однієї з базових галузей промисловості, якою є авіаційна, найбільш повно відповідає потребам у виробництві військово-транспортних літаків та літаків цивільної авіації. Галузь володіє належним кадровим, науково-технічним і виробничим потенціалом. В той же час ступінь зносу основних фондів підприємств становить понад 70 відсотків.

Підприємства авіаційної галузі значною мірою інтегровані з авіабудівними підприємствами Російської Федерації в межах діючої системи виробничої кооперації. Подальша інтеграція потребує удосконалення міжнародно-правової бази з питань науково-технічної кооперації та інноваційної діяльності.

Найважливішими проблемами авіаційної галузі, що потребують невідкладного розв'язання, є створення стабільного внутрішнього ринку (шляхом впровадження механізму лізингу) та проведення активної протекціоністської державної політики, спрямованої на підтримку вітчизняного виробника пасажирських (регіонального, ближньомагістрального і середньомагістрального сполучення) та транспортних літаків у конкурентній боротьбі як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Виробничі потужності суднобудівної галузі спроможні забезпечити створення практично усіх типів кораблів, катерів і суден надводного флоту, силових установок і навігаційного обладнання, виготовлення близько 20 відсотків виробів суднового машинобудування та майже 10 відсотків виробів морського приладобудування. Разом з тим підприємства галузі не здатні забезпечити замкненого циклу створення кораблів, виробництва морської зброї та ряду важливих корабельних технічних засобів і обладнання.

Обсяг державного оборонного замовлення підприємствам суднобудівної галузі за останні 5 років катастрофічно зменшився, в той час як обсяг експортних поставок озброєння, технологій та товарів подвійного використання щороку зростає у середньому на 20 відсотків і в ціновому співвідношенні становить близько 85 відсотків загального обсягу. Технологічна, наукова і випробувальна база галузі морально та фізично застаріла, знос основних фондів підприємств становить від 30 до 60 і більше відсотків. Існує нагальна потреба у децентралізації управління галуззю, інтеграції та продовженні приватизації суднобудівних підприємств, а також у розвитку науково-технічного потенціалу проектно-конструкторських установ.

У структурі оборонної галузі основними складовими є підгалузі виробництва бронетехніки, боєприпасів і товарів спеціальної хімії, військової радіоелектроніки та засобів зв'язку.

Підгалузь виробництва бронетехніки за структурою і наявним виробничим потенціалом є самодостатньою та здатною забезпечити замкнений цикл від розроблення до серійного виробництва кінцевої продукції. У загальному обсязі поставок комплектувальних виробів імпорт становить лише 2-5 відсотків. Підприємства використовують сучасні технології двигунобудування, створення броньових матеріалів та конструкцій з них, виробництва оптичних приладів, виготовлення стволів тощо. Однією з проблем підгалузі є невирішеність питань диверсифікації виробництва з метою досягнення збалансованості виробничого потенціалу з потребами внутрішнього і зовнішнього ринку.

Важливим напрямом розвитку підгалузі виробництва бронетехніки є збереження та подальше вдосконалення структури виробництва тепловізійної техніки. Технологічні досягнення в цій підгалузі базуються саме на вітчизняних розробках і можуть бути використані для створення конкурентоспроможних систем цілевизначення та прицілювання для високоточної зброї. Для забезпечення збереження та розвитку виробництва таких систем необхідно передбачити інтеграцію підприємств - розробників і виробників, а також забезпечити їх інноваційну підтримку.

Найбільш незбалансованою за наявним виробничим потенціалом та ємністю ринку є підгалузь виробництва боєприпасів і товарів спеціальної хімії, промислові потужності якої не завантажені, а їх можливості перевищують як наявну, так і перспективну потребу Збройних Сил, інших військових формувань. Для вдосконалення структури підгалузі слід передбачити:

приведення виробничого потенціалу підгалузі у відповідність з ємністю внутрішнього і зовнішнього ринку;

створення підприємств з гнучкими (регульованими) виробничими потужностями з виготовлення вибухових речовин;

перепрофілювання надлишкових виробничих потужностей.

Структура і науково-виробничий потенціал підгалузі виробництва військової радіоелектроніки та засобів зв'язку спроможні забезпечити розроблення та виробництво основної номенклатури радіоелектронного обладнання. Підгалузь потребує структурної перебудови з метою відновлення виробництва елементів радіоелектроніки та засобів зв'язку, в якому на сьогоднішній день втрачено значну частину науково-технологічного потенціалу, та розвитку міжнародної виробничої кооперації. Також необхідна реструктуризація існуючого промислового потенціалу підгалузі з метою виробництва конкурентоспроможної продукції.

Близько 96 відсотків підприємств, установ і організацій оборонно-промислового комплексу, що розробляють та виготовляють товари військового призначення та подвійного використання, є державними (у тому числі казенними), 4 відсотки - вже змінили форму власності. Відповідно до статті 4 Закону України "Про підприємництво" діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією озброєння та військової техніки, провадиться лише державними підприємствами. Для забезпечення збереження основного виду діяльності підприємств, установ і організацій після зміни їх форми власності необхідно передбачити внесення відповідних змін до зазначеного Закону.

Досвід роботи, накопичений під час проведення приватизації, свідчить, що позитивні результати досягаються за умови концентрації корпоративних прав у власності осіб, заінтересованих у збереженні основного виду діяльності підприємства. В більшості випадків це відбувалося тоді, коли придбавався значний (понад 50 відсотків) пакет акцій підприємствами - учасниками виробничої кооперації.

Втрата цілісності майнових комплексів за судовими рішеннями призвела до руйнування технологічних процесів на окремих підприємствах, зниження їх виробничого потенціалу. Для запобігання цьому слід визначити механізм та порядок погодження реформаційних проектів з відповідними проектними та науково-технологічними організаціями.

Державне регулювання діяльності підприємств оборонно-промислового комплексу спрямоване на забезпечення реалізації основних засад державної стратегії його розвитку, проведення пріоритетних наукових досліджень та розроблення нових видів озброєння та військової техніки для задоволення потреб національної безпеки і оборони, створення і виробництва конкурентоспроможних товарів і здійснюється за такими напрямами:

організація нормативно-правової підтримки;

забезпечення інноваційного розвитку;

створення системи державного регулювання діяльності комплексу для підвищення якості товарів;

задоволення потреб в оснащенні Збройних Сил, інших військових формувань сучасним озброєнням та військовою технікою;

розширення експортних можливостей держави;

вдосконалення контролю за дотриманням міжнародних зобов'язань України у сфері військово-технічного співробітництва.

Метою Програми є реформування оборонно-промислового комплексу відповідно до завдань Збройних Сил, інших військових формувань, створення умов для збільшення обсягів виробництва, науково-технічного та інноваційного розвитку, забезпечення економічної ефективності виробничої діяльності в ринкових умовах, розвитку військово-технічного співробітництва та підтримки на належному рівні мобілізаційних потужностей.

Для досягнення мети передбачається виконати такі основні завдання:

удосконалити законодавчу і нормативно-правову базу з питань здійснення структурної перебудови оборонно-промислового комплексу відповідно до завдань забезпечення обороноздатності і національної безпеки держави, науково-технічного розвитку, а також для створення умов ефективної господарської діяльності;

визначити оптимальну частку державного сектору та обсягу корпоративних прав держави в оборонно-промисловому комплексі;

визначити основні засади державного регулювання і управління державними корпоративними правами, інноваційної та інвестиційної політики, стратегії розвитку внутрішнього ринку товарів, що вироблені підприємствами оборонно-промислового комплексу;

розробити механізм ефективного використання та розвитку науково-технічного потенціалу оборонно-промислового комплексу;

створити умови для технологічного оновлення і структурної перебудови виробництва з метою збільшення обсягів випуску конкурентоспроможних як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку товарів;

збільшити експортний потенціал оборонно-промислового комплексу;

здійснити структурну перебудову оборонно-промислового комплексу з урахуванням особливостей приватизації підприємств, а також інтеграційних процесів щодо можливого набуття Україною членства в Європейському Союзі, реалізації Плану дій Україна - НАТО та розвитку економічних відносин у межах СНД.

Для розв'язання існуючих в оборонно-промисловому комплексі проблем передбачається:

забезпечити інтеграцію науки та виробництва, об'єднання промислового, банківського і торговельного капіталу, що дасть можливість заснувати потужні інтегровані структури, здатні створювати високотехнологічні, конкурентоспроможні товари і надавати відповідні послуги;

створити умови для залучення вітчизняних та іноземних інвесторів до участі у найважливіших інноваційних проектах із збереженням державного контролю діяльності розробників і виробників озброєння та військової техніки;

поглиблювати і розвивати міжнародне співробітництво в авіаційній, суднобудівній та оборонній галузях промисловості з державами - членами Європейського Союзу, Російською Федерацією та іншими державами - учасницями СНД на основі удосконалення міжнародно-правової бази з питань науково-технічної кооперації та інноваційної діяльності.

Заходи, наведені у додатку до Програми, передбачається здійснити трьома етапами.

Перший етап (2004-2005 роки):

визначення основних інтегрованих науково-виробничих структур відповідно до стратегічно важливих напрямів розвитку виробництва озброєння та військової техніки;

визначення основних компаній, що здійснюватимуть управління інтегрованими науково-виробничими структурами, їх орієнтовного складу, напрямів діяльності, принципів корпоративних відносин та прав власності;

розроблення і затвердження порядку утворення інтегрованих науково-виробничих структур;

здійснення заходів, пов'язаних з утворенням інтегрованих науково-виробничих структур;

визначення переліку підприємств, що підлягають приватизації з обов'язковим збереженням основного виду діяльності з метою забезпечення розвитку виробництва озброєння та військової техніки, а також тих, що підлягають приватизації в загальному порядку;

здійснення заходів щодо реструктуризації основного виробничого потенціалу в авіаційній, суднобудівній та оборонній галузях з метою:

проведення аналізу кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринку товарів та послуг кожної галузі та здійснення прогнозної оцінки його ємності до 2015 року;

визначення доцільності реструктуризації підприємств з урахуванням необхідності забезпечення виробництва конкурентоспроможних товарів належної якості та технічного рівня;

визначення схем виробничої кооперації;

визначення ступеня завантаженості та зносу основних фондів;

встановлення строків реструктуризації державних і казенних підприємств з урахуванням необхідності збереження технологічних циклів, виконання планів модернізації та перспектив розвитку виробництва;

визначення переліку об'єктів, які недоцільно утримувати на балансі підприємств, та конкретних заходів, спрямованих на їх подальше використання (консервацію, передачу, продаж, надання в оренду тощо);

здійснення економічного та технологічного обґрунтування необхідності проведення операцій із зайвим майном підприємств;

створення інформаційного банку даних щодо обладнання і технологій, які можуть бути використані іншими підприємствами.

Другий етап (2006-2008 роки):

продовження роботи з утворення інтегрованих науково-виробничих структур;

розроблення і затвердження порядку збереження під час приватизації основного виду діяльності окремих підприємств з метою забезпечення розвитку виробництва озброєння та військової техніки;

здійснення заходів щодо приватизації підприємств з обов'язковим збереженням основного виду діяльності з метою забезпечення розвитку виробництва озброєння та військової техніки;

здійснення заходів з оптимізації розподілу прав власності в інтегрованих науково-виробничих структурах;

аналітичне опрацювання досвіду роботи, пов'язаної з реструктуризацією та завершенням основних інтеграційних процесів.

розроблення і затвердження концепції участі іноземних інвесторів у роботі інтегрованих науково-виробничих структур.

Третій етап (2009-2010 роки):

аналітичне опрацювання досвіду функціонування інтегрованих науково-виробничих структур;

продовження здійснення заходів з оптимізації розподілу прав власності в інтегрованих науково-виробничих структурах;

створення умов для участі іноземних інвесторів в інтегрованих науково-виробничих структурах та набуття ними прав власності.

Визначення оптимальної частки державного сектору та обсягу корпоративних прав держави у загальній майновій структурі оборонно-промислового комплексу забезпечить реалізацію основних засад державної стратегії розвитку комплексу, проведення пріоритетних наукових досліджень для задоволення потреб національної безпеки та оборони, створення і виробництво конкурентоспроможного озброєння та військової техніки.

Корпоратизація і приватизація підприємств провадитиметься поетапно, з урахуванням критеріїв економічної доцільності та на умовах здійснення державного контролю за збереженням основного виду діяльності підприємства з метою недопущення необґрунтованого перепрофілювання.

У структурі оборонно-промислового комплексу залишаться лише економічно спроможні, перспективні учасники внутрішнього і зовнішнього ринку товарів військового призначення та подвійного використання.

Інституціональні перетворення спрямовані на формування в оборонно-промисловому комплексі динамічних і конкурентоспроможних секторів державної та недержавної форми власності, удосконалення системи корпоративного управління.

У секторі оборонно-промислового комплексу, для якого є доцільним державне регулювання та управління державними корпоративними правами, передбачається формування складу суб'єктів господарювання, основу якого становитимуть:

державні підприємства, корпоратизація яких недоцільна;

акціонерні товариства, понад 50 відсотків акцій яких перебувають у державній власності;

компанії, що здійснюватимуть управління інтегрованими науково-виробничими структурами відповідно до стратегічно важливих напрямів створення і розвитку виробництва озброєння та військової техніки.

Основними напрямами інституціональних перетворень є:

оптимізація відносин власності, здійснення корпоратизації та приватизації об'єктів оборонно-промислового комплексу за індивідуальними планами;

утворення макротехнологічних виробництв з урахуванням пріоритетів інноваційного розвитку;

оптимізація структури регіональних промислових комплексів та виробничих потужностей підприємств;

створення умов для провадження ефективної підприємницької діяльності та взаємодії великих, середніх і малих підприємств;

поліпшення умов праці та удосконалення систем соціальних гарантій і екологічної безпеки в оборонно-промисловому комплексі.

Передбачається можливість участі суб'єктів господарювання недержавної форми власності у відповідних інтегрованих науково-виробничих структурах, що забезпечуватимуть замкнений технологічний цикл виробництва, у тому числі:

вертикально інтегрованих структурах, що охоплюють весь технологічний цикл, включаючи кінцеві операції виробництва продукції;

багатофункціональних інтегрованих структурах, що забезпечуватимуть здійснення внутрішніх та зовнішніх коопераційних поставок комплектувальних виробів;

територіальних горизонтально інтегрованих структурах (технополісах, технопарках, бізнес-інкубаторах тощо), утворених на базі наукових організацій та підприємств оборонно-промислового комплексу, науково-дослідних організацій і установ, вищих навчальних закладів та банків для впровадження у виробництво високих технологій, виконання програм розвитку регіонів.

Метою реформування є створення системи управління оборонно-промислового комплексу, спроможної забезпечувати проведення ефективної державної промислової політики його розвитку і задоволення потреб національної безпеки і оборони.

Потребують удосконалення:

система державного управління і контролю за збереженням і використанням державного майна та інтелектуальної власності, створеної за державним замовленням;

структура і розподіл функцій центральних органів виконавчої влади, їх окремих підрозділів, які забезпечують реформування оборонно-промислового комплексу;

система ліцензування діяльності з виробництва товарів військового призначення та подвійного використання.

Основними напрямами реформування системи управління оборонно-промислового комплексу є:

застосування нових стратегій управління;

створення функціонально спрямованої системи управління оборонно-промислового комплексу, яка забезпечить сприятливі умови для розвитку промисловості;

поліпшення управління державною власністю оборонно-промислового комплексу;

створення умов для ринкової самоорганізації інтегрованих науково-виробничих структур та передачі їм частини управлінських повноважень щодо проведення державної промислової політики;

підготовка фахівців для роботи в органах державного управління оборонно-промислового комплексу;

стимулювання впровадження лідерного менеджменту, сучасних методів бізнес-планування і стандартів інноваційного та інвестиційного проектування на підприємствах оборонно-промислового комплексу;

створення комп'ютеризованих систем та баз даних для системи управління оборонно-промислового комплексу.

Під час реформування виробничих комплексів передбачається:

визначити середньострокові галузеві і регіональні пріоритети інноваційної діяльності у сфері оборонно-промислового комплексу;

створити умови для розвитку інноваційної діяльності та здійснити заходи для підтримки на міжнародному ринку інноваційних товарів вітчизняного виробництва, удосконалити державне регулювання трансферу технологій у сфері оборонно-промислового комплексу;

забезпечити налагодження ефективної взаємодії науки, освіти, виробничої та фінансово-кредитної сфер для розвитку інноваційної діяльності;

залучити науково-технічні організації та установи оборонно-промислового комплексу в інтегровані науково-виробничі структури;

здійснити заходи з оновлення матеріально-технічної бази науково-дослідних установ, сприяти залученню молодих вчених та фахівців до участі в наукових дослідженнях.

Обсяги державного фінансування Програми передбачаються центральними органами виконавчої влади, відповідальними за її виконання, у межах видатків, що визначаються їм щороку під час складання проекту державного бюджету на відповідний рік.

Зміст роботи з реформування та розвитку оборонно-промислового комплексу на 2005-2010 роки повинен конкретизуватися у щорічних планах заходів з виконання Програми, які складаються Мінпромполітики, Мінекономіки, Міноборони, Державною компанією "Укрспецекспорт", МОН, Фондом державного майна, іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади. Це дасть можливість поетапно врахувати всі законодавчі та нормативно-правові акти, які будуть прийняті у період виконання Програми.

Мінпромполітики здійснює контроль за виконанням Програми та у межах своїх повноважень координацію дій міністерств, інших органів виконавчої влади - відповідальних за виконання Програми, які забезпечують подання Мінпромполітики пропозицій до кожного плану заходів, його погодження та виконання. Мінпромполітики подає погоджений план на розгляд Кабінету Міністрів України, узагальнює інформацію про стан виконання Програми, яку надсилають відповідальні органи виконавчої влади.

Мінпромполітики та інші органи виконавчої влади - відповідальні за виконання Програми мають право залучати в установленому порядку підприємства, установи та організації незалежно від форми власності до здійснення визначених Програмою заходів.

Виконання Програми дасть змогу забезпечити:

збереження та поетапне нарощування науково-технічного, виробничого та інвестиційного потенціалу оборонно-промислового комплексу;

утворення на базі провідних промислових підприємств господарських об'єднань та інших суб'єктів господарювання, спроможних ефективно господарювати в умовах ринкової економіки з мінімальним використанням фінансових ресурсів державного бюджету;

створення привабливих умов для залучення інвестицій в оборонно-промисловий комплекс та застосування компенсаційних (офсетних) програм і лізингових схем з метою забезпечення державного впливу на іноземне інвестування;

приведення структури та системи управління оборонно-промислового комплексу у відповідність із сучасною ринковою моделлю господарювання, формування стратегічних альянсів та утворення інтегрованих науково-виробничих структур;

створення умов для динамічного, збалансованого розвитку територій, усунення основних регіональних диспропорцій шляхом оптимізації організаційно-господарської структури компаній, які здійснюватимуть управління корпоративними правами держави в оборонно-промисловому комплексі;

консолідацію інтегрованих науково-виробничих структур у потужні фінансово-промислові господарські об'єднання з раціональним розподілом прав власності (оптимізованою часткою державного сектору оборонно-промислового комплексу);

удосконалення системи державного регулювання та управління державними корпоративними правами, інвестиційною та інноваційною політикою.

За результатами виконання Програми передбачається досягти загального зростання обсягів реалізації товарної продукції оборонно-промислового комплексу згідно з індикативними показниками Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки.