Про схвалення Концепції Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року

1. Схвалити Концепцію Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року, що додається.

Визначити МОЗ замовником Програми.

2. МОЗ розробити та подати до 1 листопада 2006 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року.

Значне погіршення стану здоров'я населення, високі показники смертності осіб працездатного віку, скорочення середньої тривалості життя, нерівність у доступності медичної допомоги, що зумовлені, зокрема, недоліками в організації охорони здоров'я, негативно впливають на розвиток держави.

У більшості країн Західної Європи структуру системи охорони здоров'я становлять первинна медико-санітарна допомога (далі - первинна допомога) та спеціалізована допомога. При цьому заклади первинної медико-санітарної допомоги надають до 90 відсотків загального обсягу медичної допомоги. Кількість лікарів загальної практики - сімейної медицини (далі - сімейна медицина) становить від 30 до 50 відсотків кількості усіх лікарів, що працюють в галузі охорони здоров'я.

Світовий досвід, узагальнений ВООЗ, свідчить, що розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є одним з найефективніших механізмів підвищення результативності роботи закладів охорони здоров'я, справедливого розподілу і раціонального використання ними коштів.

В Україні приділялася в основному увага розвитку і фінансуванню дорогих видів спеціалізованої та швидкої медичної допомоги. Протягом багатьох років на утримання закладів первинної допомоги, де можливо розпочинати і закінчувати лікування понад 80 відсотків пацієнтів, витрачалося лише 10 відсотків коштів державного бюджету, виділених для охорони здоров'я.

На сьогодні не застосовується комплексність та наступність у наданні медичної допомоги. Не приділяється достатньої уваги профілактиці та диспансерній роботі, внаслідок чого ускладнюються захворювання, що потребують дорогого лікування.

Первинна допомога є частиною спеціалізованої амбулаторної допомоги. У таких умовах управління первинною допомогою із застосуванням економічних важелів практично неможливе.

Зазначені та інші проблеми спричинені:

низькою доступністю населення, особливо у сільській місцевості, до первинної допомоги, зумовленою нераціональною інфраструктурою, віддаленістю закладів від місця проживання пацієнтів;

низькою якістю первинної допомоги внаслідок технологічної відсталості закладів, відсутністю мотивації працівників, стандартів лікування;

неналежним кадровим забезпеченням;

відсутністю дієвої системи управління галуззю охорони здоров'я;

недостатністю наукового обґрунтування функціонування і розвитку первинної допомоги;

недосконалістю нормативно-правової бази.

Розвиток первинної допомоги неможливий без державної підтримки. Важливим завданням у реформуванні первинної допомоги є її інформаційна підтримка, зокрема висвітлення переваг сімейної медицини.

Проблеми розвитку первинної допомоги потребують їх комплексного розв'язання шляхом розроблення і виконання Державної програми розвитку первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини на період до 2010 року (далі - Програма).

Метою Програми є забезпечення зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності населення шляхом формування та налагодження ефективного функціонування системи надання населенню доступної і високоякісної первинної допомоги з переважним впровадженням засад сімейної медицини.

Проблема недостатньої ефективності роботи галузі охорони здоров'я в цілому може бути розв'язана передусім шляхом зміни принципів фінансування. Однак роль первинної допомоги у будь-якому варіанті розглядається як провідна у підвищенні ефективності.

Щодо перспектив розвитку первинної допомоги слід розглядати такі варіанти:

удосконалення роботи поліклінічної моделі;

подальше впровадження засади сімейної медицини.

Методологія сімейної медицини ґрунтується на визнанні визначальної ролі сім'ї в формуванні здоров'я усіх її членів, що зумовлено як біологічними, так і соціокультурними факторами. Переваги сімейної медицини підтверджуються результатами реалізації проектів з упровадження засад сімейної медицини.

Негативні тенденції зниження показників, що відображають рівень здоров'я населення, можуть призвести до демографічної кризи. Зростає невідповідність медичних потреб населення коштам, які виділяються з державного бюджету для забезпечення роботи закладів охорони здоров'я.

Розвиток первинної допомоги на засадах сімейної медицини є оптимальним засобом підвищення ефективності роботи галузі охорони здоров'я.

Для розв'язання проблеми необхідно здійснити заходи щодо:

удосконалення нормативно-правової та науково-методичної бази, зокрема з питань реорганізації закладів первинної допомоги та їх ефективного функціонування;

забезпечення доступності населення, особливо у сільській місцевості, до первинної допомоги;

формування позитивного ставлення населення, медичної громадськості до змін у галузі охорони здоров'я;

продовження організації мережі амбулаторій сімейної медицини, наближення їх до місця проживання пацієнтів, особливо у сільській місцевості, а також матеріально-технічного оснащення таких закладів;

забезпечення високоякісної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації лікарів, медсестер, менеджерів та іншого персоналу для надання первинної допомоги в достатньому обсязі;

розроблення і впровадження стандартів первинної допомоги та критеріїв оцінки її якості;

здійснення поетапної реструктуризації амбулаторно-поліклінічних закладів (підрозділів) з чітким розмежуванням первинної та інших рівнів медичної допомоги;

впровадження сучасних інформаційних технологій;

розроблення і впровадження механізму активної участі громадськості в управлінні галуззю охорони здоров'я.

Виконання Програми дасть змогу:

сприяти підвищенню ефективності роботи закладів охорони здоров'я, подоланню несприятливих демографічних тенденцій;

збільшувати питому вагу медичних послуг, що надаються лікарями сімейної медицини, щороку на 7-10 відсотків з тим, щоб цей показник становив 85-90 відсотків у містах і 95-100 відсотків у сільській місцевості;

сформувати систему надання населенню доступних та високоякісних медичних послуг на засадах сімейної медицини, що забезпечить зменшення потреби у дорогих видах медичної допомоги;

створити умови для повномасштабної реалізації принципу організації та координації лікарем сімейної медицини надання пацієнтам спеціалізованої та стаціонарної медичної допомоги;

збільшувати питому вагу медичних послуг на засадах сімейної медицини, що є достатньо ефективними і закінчуються на рівні амбулаторно-поліклінічної допомоги, щороку на 5-7 відсотків з тим, щоб цей показник становив 50-60 відсотків у міській і 65-80 відсотків у сільській місцевості.

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок державного та місцевих бюджетів, інших джерел.

Необхідний обсяг фінансування Програми, зокрема з державного бюджету, визначається щороку виходячи з реальних можливостей.