Про додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року

З метою створення належних умов для всебічного, повноцінного розвитку дітей, вирішення невідкладних завдань щодо поліпшення їх становища і захисту прав

1. Затвердити додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" на період до 2005 року (далі - заходи), що додаються.

2. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям у місячний строк розробити та затвердити плани реалізації заходів.

3. Міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади здійснювати витрати на фінансування заходів у 2001 році в межах асигнувань, передбачених їм у Державному бюджеті України.

4. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям вирішити питання про фінансування заходів.

5. Кабінету Міністрів України:

передбачати під час розроблення проектів законів про Державний бюджет України на 2002 і наступні роки асигнування на реалізацію заходів, виходячи з реальних можливостей;

здійснювати контроль за виконанням заходів та цільовим використанням виділених коштів.

Національна програма "Діти України" - це комплексний документ, в якому відповідно до положень Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Україною, визначено основні напрями державної політики стосовно дітей та заходи щодо її реалізації центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, установами, організаціями, суспільними інститутами.

Захист людини в дитячі роки, коли відбувається духовне, моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських культурних цінностей і коли навіть тимчасові нестатки й помилки дорослих здатні заподіяти шкоду і деформувати її розвиток, має бути одним з головних завдань при формуванні стратегії розвитку нашої держави.

Виконання основних заходів Національної програми "Діти України" у 1996 - 2000 роках активізувало процеси практичного розв'язання проблем поліпшення становища дітей, а також реалізації положень Конвенції ООН про права дитини, сприяло частковому вирішенню питань захисту материнства і дитинства, розвитку нормативно-правової бази щодо забезпечення прав та законних інтересів дітей, удосконаленню якості медичних та освітніх послуг, виявленню таких негативних соціальних явищ як дитяча безпритульність і бездоглядність, зростанню кількості державних закладів і установ, що надають соціальну та психологічну допомогу дітям, які її потребують, розширенню мережі фондів і організацій, що займаються питаннями сімей з дітьми. Тіснішим стало співробітництво України з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), іншими міжнародними організаціями.

Значна частина заходів Національної програми "Діти України" має довгостроковий характер і їх виконання триває. Проте в ході реформування економічних і соціальних засад нашої держави виник ряд несприятливих факторів, які негативно вплинули на становище дітей і сімей з дітьми. Аналіз стану справ щодо захисту прав та інтересів дітей в Україні свідчить про загострення низки проблем. Це стосується, зокрема, соціального захисту дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, захворюваності дітей, які проживають на радіаційно забрудненій території, що в 2,35 раза вища ніж захворюваність дітей у цілому в Україні. Збільшилося число дітей-інвалідів, дітей з вадами розвитку, які потребують соціального захисту держави.

Незважаючи на певні позитивні результати у вихованні підростаючого покоління в Україні та здобутті ним освіти, суспільне виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, в цілому не зазнало змін. Сирітство та дитяча безпритульність, бездоглядність, жебрацтво - це наслідок недостатньої уваги суспільства, насамперед органів опіки та піклування, до соціальних проблем сімей з дітьми. Невчасне виявлення проблемних сімей, зволікання з вилученням дітей з таких сімей, недостатній контроль суспільства за вихованням дітей у неблагополучних сім'ях призводять до того, що дедалі більше дітей не мають адекватного соціального захисту.

Недосконалість державної системи соціального захисту позначається й на дітях, особливо тих, які проживають у сільській місцевості, хоча традиційно село відзначалося суворішим суспільним контролем над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Поширення в сільській місцевості такого явища як "діти вулиці" є незаперечним доказом ослаблення виховної ролі сільської громади, проявом руйнування традиційних форм громадського самоврядування на селі.

Існування дитячої злочинності свідчить про необхідність удосконалення виховної роботи, зокрема правового виховання учнів, пошуку ефективних форм взаємодії всіх заінтересованих організацій, спрямованих на запобігання втягненню підлітків у протиправну діяльність. Потребує вдосконалення робота, пов'язана із забезпеченням права кожної дитини на гуманне ставлення і повагу до її гідності. Нерозв'язаними залишаються проблеми адаптації неповнолітніх після звільнення з місць позбавлення волі.

У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв'язання залежить не тільки від сім'ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які беруть участь у вихованні та навчанні дітей, сприяють їх соціалізації. Таким чином формується державна політика стосовно дітей як особливої соціально-демографічної групи суспільства, що має специфічні потреби та запити. У зв'язку з цим потребує активізації розроблення економічних, соціальних та правових заходів щодо створення умов для повного задоволення потреб і запитів дітей.

Специфіка та головна спрямованість соціальної політики стосовно дітей у сучасних умовах має сприяти, насамперед, зменшенню впливу на них негативних явищ, що виникають у ході реформування суспільства.

У зв'язку з викладеним виникла потреба в розробленні додаткових заходів щодо забезпечення виконання Національної програми "Діти України" в 2001 - 2005 роках, метою та основними завданнями яких є:

створення умов для фізичного, інтелектуального і духовного розвитку дітей, забезпечення їх соціального захисту та належного виховання, яке грунтується на здобутках українського національного та світового культурно-історичного розвитку;

дальше вдосконалення законодавства щодо соціального захисту дітей;

удосконалення механізмів соціальної підтримки дітей, які перебувають у скрутних та надзвичайних умовах;

розвиток мережі та підвищення ефективності діяльності спеціалізованих закладів і служб соціального захисту дітей;

поліпшення здоров'я матерів та дітей, запобігання інвалідності, створення умов для інтеграції в суспільство дітей з вадами розвитку;

удосконалення таких форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, як дитячі будинки сімейного типу, прийомні сім'ї;

своєчасне виявлення функціонально неспроможних сімей та забезпечення здорового розвитку дітей, які в них виховуються;

урегулювання дитячої праці та створення ефективних механізмів контролю за додержанням норм законодавства про працю дітей.

Реалізація додаткових заходів сприятиме:

зниженню показника смертності немовлят;

забезпеченню проведення повноцінного медичного обстеження вагітних жінок, медико-генетичного консультування, скринінг-діагностики вроджених вад розвитку новонароджених;

проведенню своєчасного обстеження всіх новонароджених на фенілкетонурію та гіпотеріоз;

створенню розгалуженої служби неонаталогії та оснащенню неонаталогічних відділень сучасною технікою;

дальшому розширенню мережі спеціалізованих медичних закладів, диспансерів, центрів для надання медико-санітарної допомоги дітям, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів і наданню дітям рівних можливостей для здобуття якісної загальної середньої освіти;

підвищенню рівня виховання дітей, створенню умов для їх фізичного, духовного, морального становлення;

удосконаленню системи утримання, виховання, навчання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

розвитку нових форм сімейного виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпеченню права дитини на благополучне сімейне оточення;

запобіганню дитячій бездоглядності, безпритульності, бродяжництву та жебрацтву;

оптимізації мережі спеціальних закладів соціального захисту дітей, підвищенню ефективності їх роботи;

запобіганню негативному впливу на свідомість дітей інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, пропагує антисоціальну поведінку;

розробленню засобів психокорекційного впливу на соціально дезадаптованих неповнолітніх;

удосконаленню системи статистичної звітності про становище сім'ї, жінок та дітей.

1. Провести експертну оцінку відповідності законодавства України міжнародним документам щодо соціального захисту дітей.

2. Підготувати пропозиції про вдосконалення чинного законодавства України відповідно до положень Конвенції Міжнародної організації праці N 182 про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці та розробити нормативно-правові акти, які регламентують працю дітей, зокрема, порядок працевлаштування випускників шкіл-інтернатів, спеціальних закладів соціальної реабілітації, дитячих будинків сімейного типу, дітей із прийомних сімей та виховно-трудових колоній.

3. Переглянути нормативно-правові акти з питань урегулювання діяльності дитячих будинків сімейного типу, прийомних сімей.

4. Розробити нормативи забезпечення харчуванням, одягом і взуттям вихованців притулків для неповнолітніх.

5. Підготувати пропозиції щодо регулювання питань повернення до місць постійного проживання дітей, які перебувають у притулках для неповнолітніх і батьками яких є іноземці та особи без громадянства.

6. Започаткувати опублікування в друкованих та електронних засобах масової інформації положень Конвенції ООН про права дитини та коментарів до них.

7. Сприяти вдосконаленню мережі загальноосвітніх навчальних закладів, а також розробленню та запровадженню різних варіантів навчальних програм відповідно до потреб розвитку індивідуальних здібностей дітей.

8. Під час розроблення навчальних програм, підручників, посібників для загальноосвітніх навчальних закладів наповнювати їх зміст тематикою, яка грунтується на національних і загальнолюдських цінностях, спрямована на виховання у дітей почуття патріотизму, національної свідомості, високої духовності та моральності.

9. З метою задоволення потреби дітей та молоді у здобутті професійної освіти забезпечувати збереження учнівських місць під час здійснення заходів щодо оптимізації мережі професійно-технічних навчальних закладів.

10. Вивчити стан і тенденції формування мережі дошкільних закладів освіти, їх відповідність числу дітей молодших вікових груп та розробити рекомендації щодо створення різних типів таких закладів.

11. З метою виконання вимог щодо реалізації базового компонента дошкільної освіти розробити програму розвитку особистості дитини та методичне забезпечення цієї програми.

12. Розробити програми навчально-методичного забезпечення навчальних закладів відповідно до вимог державних стандартів освіти.

13. З метою активізації роботи, пов'язаної з національним вихованням дітей та учнівської молоді, наповнення його новим змістом, впровадження сучасних методик підготувати і подати пропозиції щодо проведення конкурсу на кращого класного керівника як однієї з номінацій Всеукраїнського конкурсу "Учитель року".

14. Удосконалювати і розвивати вітчизняні традиції з пошуку, підтримки і розвитку обдарованих дітей та учнівської молоді. Сприяти їх залученню до участі у всеукраїнських і міжнародних олімпіадах, конкурсах, турнірах тощо.

15. Забезпечувати щорічне проведення Всеукраїнського тижня дитячої та юнацької книги.

16. Залучати учнів професійно-технічних навчальних закладів до продуктивної праці, зокрема виготовлення товарів широкого вжитку.

17. Забезпечувати зайнятість дітей і молоді під час канікул, розширювати мережу трудових об'єднань старшокласників, таборів праці та відпочинку, учнівських виробничих бригад.

18. Провести інвентаризацію матеріально-технічної бази позашкільних навчальних закладів, закладів відпочинку та оздоровлення дітей, розробити заходи щодо поліпшення цієї бази та забезпечити їх виконання.

19. Активізувати пропаганду здорового способу життя, соціального захисту дітей, профілактики правопорушень серед них, зокрема шляхом використання соціальної реклами.

20. Започаткувати проведення всеукраїнського конкурсу на краще об'єктивне висвітлення проблем дитинства у засобах масової інформації.

21. Приділяти увагу висвітленню у радіо-, телепередачах, публікаціях у друкованих засобах масової інформації історії та культури рідного краю, традицій і сучасних надбань Українського народу з метою створення позитивного інформаційного поля та виховного середовища і запобігання впливу на свідомість дітей інформації негативного спрямування з елементами жахів, насильства, жорстокості.

22. З метою підвищення рівня педагогічної культури батьків підготувати і видати енциклопедичні словники "Права дитини" та "Права людини".

23. Провести дослідження та підготувати для педагогічних і соціальних працівників методичний посібник "Гуманне ставлення до дитини".

24. Започаткувати видання всеукраїнського науково-методичного журналу "Виховання школяра".

25. Дослідити соціально-психологічні фактори формування обдарованої особистості та розробити програми розвитку інтелектуальних здібностей дітей.

26. Провести III Міжнародну конференцію "Обдарована особистість: пошук, розвиток, допомога".

27. Систематично проводити семінари і "круглі столи" з проблем творчої діяльності та розвитку обдарованих дітей і учнівської молоді.

28. Підготувати і видати збірник методичних рекомендацій для батьків та педагогічних працівників щодо соціальної адаптації учнівської молоді.

29. З метою забезпечення права дитини на здоровий розвиток науково обгрунтувати та експериментально апробувати нові технології фізичного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Розробити відповідні методичні рекомендації для педагогів.

30. Розробити науково-методичні рекомендації щодо професійного консультування учнівської молоді та підготувати методичний посібник "Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді".

31. Проаналізувати ефективність функціонування системи опіки і піклування стосовно дітей та підготувати пропозиції щодо її вдосконалення.

32. Забезпечувати контроль за додержанням вимог законодавства в частині захисту майнових (житлових) прав неповнолітніх, виявляти факти незаконного відчуження житла, що належить неповнолітнім, сприяти поновленню їх прав на житло, а також вести облік таких дітей з метою їх соціально-правового захисту.

33. Розробити регіональні програми надання впорядкованого житла та гарантованого першого робочого місця дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, в яких закінчився строк навчання чи перебування в загальноосвітніх навчальних закладах, школах-інтернатах, спеціальних закладах та установах для неповнолітніх, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях.

34. Провести діагностику фізичного і психічного розвитку, функціональних можливостей організму дітей, проаналізувати стан захворюваності дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які виховуються у державних навчально-виховних закладах, дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім'ях, і розробити заходи щодо медико-соціальної реабілітації таких дітей.

35. Підготувати і подати пропозиції щодо вдосконалення механізму соціальної та матеріальної підтримки випускників інтернатних навчальних закладів із числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

36. Поширити практику формування у професійно-технічних навчальних закладах груп для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які не здобули базової загальної середньої освіти.

37. З метою створення сприятливих умов для соціальної реабілітації та адаптації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вивчити питання про доцільність зменшення наповнюваності інтернатних навчальних закладів для таких дітей (до 70 вихованців).

38. Розробити і впровадити у діяльність лікувально-профілактичних закладів стандарти медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів.

39. Активізувати діяльність, пов'язану з формуванням суспільної та побутової компетентності учнів спеціальних шкіл-інтернатів, інтеграцією їх у суспільство, а також створенням бази для проведення експериментів у цих навчальних закладах.

40. Залучати громадські організації батьків дітей-інвалідів, інші громадські організації до надання консультативних послуг з організації само- та взаємодопомоги, сприяти налагодженню системи обміну інформацією з цих питань.

41. Ужити заходів до вдосконалення системи соціального патронату, діяльності громадських організацій, волонтерської підтримки, правового захисту дітей з вадами розвитку.

42. З метою запобігання поширенню інвалідності серед дітей старшого віку вивчити вплив перенесеної в ранньому віці пневмонії на схильність до хронічного запалення бронхо-легеневої системи.

43. Розробити медико-організаційну модель надання спеціалізованої допомоги дітям-інвалідам з хронічними хворобами печінки.

44. Залучати до занять фізичною культурою і спортом, фізкультурно-оздоровчої роботи дітей та учнівську молодь з психофізичними вадами, дітей-інвалідів, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

45. Започаткувати проведення серед шкіл-інтернатів всеукраїнських і регіональних змагань "Старти надій" для учнівської молоді з числа дітей-сиріт, дітей-інвалідів та дітей з вадами слуху, мовлення, зору, опорно-рухового апарата.

46. Організовувати надання шефської допомоги кафедрами фізичного виховання і спорту вищих навчальних закладів, педагогічними факультетами університетів, училищами фізичної культури школам-інтернатам та дитячо-юнацьким спортивним школам (окремим групам у них) для дітей з психофізичними вадами, дітей-інвалідів і дітей-сиріт.

47. Приділяти особливу увагу лікуванню, оздоровленню, реабілітації дітей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

48. Розробити комплекс заходів, спрямованих на поліпшення здоров'я, фізичний та інтелектуальний розвиток учнів (вихованців) початкової школи загальноосвітніх навчальних закладів, які проживають в екологічно несприятливих умовах.

49. Здійснити науково-методичне забезпечення роботи з дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в центрах соціально-психологічної реабілітації.

50. Забезпечити збереження мережі навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту в сільській місцевості.

51. З метою виявлення найбільш соціально незахищених багатодітних сімей у гірській місцевості провести необхідні обстеження їхніх матеріально-побутових умов, створити банк відповідних даних.

52. Сприяти діяльності науково-дослідної валеологічної лабораторії при Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна для розвитку методик ліквідації дисбалансу в здоров'ї дітей, спричиненого екологічно несприятливими умовами, за допомогою препаратів рослинного походження, пропаганди здорового способу життя.

53. Організувати роботу виїзних консультаційних пунктів для надання соціально-педагогічної, медичної допомоги дітям та сім'ям, які проживають у віддалених гірських районах.

54. Запровадити проведення один раз на два роки міжобласних фестивалів дитячої та юнацької творчості для дітей-інвалідів, які проживають у гірській місцевості.

55. Провести організаційну роботу з надання шефської допомоги фізкультурно-спортивними закладами, підприємствами, що виробляють спортивне обладнання та інвентар, навчальним закладам, розташованим у гірській місцевості.

56. Започаткувати всеукраїнські змагання з туризму серед дітей та юнацтва, які проживають у гірській місцевості.

57. Підготувати пропозиції щодо законодавчого врегулювання питання надання статусу біженців дітям, які прибули в Україну без супроводження батьків.

58. Підготувати пропозиції щодо врегулювання питань призначення опікуна або піклувальника для дітей-біженців і внесення необхідних змін до законодавства України з цих питань.

59. Для сприяння возз'єднанню дітей-біженців зі своїми сім'ями розробити механізм пошуку їхніх батьків чи інших членів сім'ї.

60. Розробити для органів управління освітою і навчальних закладів інструктивно-методичні рекомендації з питань організації навчання дітей-біженців.

61. Здійснювати обстеження вагітних жінок та новонароджених з метою попередження та своєчасного виявлення в них вроджених та спадкових захворювань.

62. Проводити роботу з обстеження вагітних жінок, які належать до груп ризику, з метою попередження внутрішньоутробних інфекцій.

63. Забезпечувати продуктами лікувального харчування хворих на фенілкетонурію дітей та вагітних жінок.

64. Створювати на базі дитячих санаторіїв відділення матері і дитини для лікування дітей раннього віку та дітей-інвалідів.

65. Вживати заходів до зміцнення матеріально-технічної бази лікувально-профілактичних дитячих та родопомічних закладів.

66. Розробити програму профілактики стоматологічних захворювань дітей у лікувально-профілактичних, дошкільних закладах освіти і загальноосвітніх навчальних закладах та забезпечити її реалізацію.

67. Забезпечувати необхідними лікарськими засобами відділення дитячої онкології та гематології відповідно до їх потреб.

68. Завершити створення та дооснащення відділень інтенсивної терапії новонароджених.

69. Забезпечити повноцінне і безперебійне функціонування центрів (відділень) хронічного гемодіалізу.

70. Проводити активну роботу щодо реабілітації дітей з органічними ураженнями нервової системи в центрах медико-соціальної реабілітації.

71. Забезпечити та провести наукові дослідження щодо запобігання передачі ВІЛ-інфекції від матері до новонародженого.

72. Забезпечити слухопротезування дітей із втратою слуху III - IV ступенів.

73. Розробити методичні рекомендації з питань раціонального і дієтичного харчування дітей та підлітків і забезпечити їх впровадження.

74. Розробити нові рецептури спеціалізованих продуктів харчування для хворих дітей, вагітних жінок та матерів-годувальниць.

75. Організувати промислове виробництво спеціальних продуктів дитячого харчування, в тому числі лікувально-профілактичного призначення, та натуральних збагачувальних і лікувальних домішок для підвищення біологічної цінності цих продуктів.

76. Розробити санітарні норми якості та безпеки продуктів дитячого харчування і відповідної продовольчої сировини.

77. Розробити і запровадити систему контролю за якістю продовольчої сировини та продуктів харчування для дітей шкільного віку, яка забезпечує високу харчову та біологічну цінність продуктів і їх безпеку для здоров'я.

78. Розробити і запровадити у лікувально-профілактичних закладах систему моніторингу "Здоров'я дітей та підлітків".

79. Створити фонд навчальних і науково-популярних кіно- та відеофільмів з актуальних питань охорони здоров'я дітей та підлітків, пропаганди здорового способу життя.

80. Вжити заходів щодо оптимізації системи надання медичної допомоги неповнолітнім.

81. Забезпечувати проведення двічі на рік профілактичної вітамінізації дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які перебувають у будинках дитини, дитячих будинках та школах-інтернатах.

82. Створити реєстр з обліку дітей, хворих на гіпофізарний нанізм, та розробити заходи щодо їх медикаментозного забезпечення.

83. Вивчити питання поширення дитячої бездоглядності, безпритульності, бродяжництва та жебрацтва в регіонах, впливу криміногенного елементу на неповнолітніх.

84. З метою надання допомоги неповнолітнім у налагодженні родинних і громадських стосунків, а також правової та психологічної підтримки вивчати та впроваджувати передовий світовий і вітчизняний досвід роботи з профілактики бездоглядності, безпритульності, бродяжництва, жебрацтва та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації.

85. Розробити та запровадити ефективний механізм виявлення бездоглядних та безпритульних дітей, дітей, які жебракують, а також методику взаємодії служб у справах неповнолітніх, підрозділів кримінальної міліції у справах неповнолітніх, навчальних закладів, громадських організацій щодо запобігання цим явищам.

86. Забезпечувати своєчасне виявлення службами у справах неповнолітніх, підрозділами кримінальної міліції у справах неповнолітніх функціонально неспроможних сімей, ведення їх обліку та здійснення систематичних перевірок умов утримання і виховання в них неповнолітніх, надання їм адресної допомоги через мережу центрів соціальних служб для молоді, інших спеціалізованих соціальних закладів.

87. Відповідно до потреб регіонів утворювати центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх, проводити безоплатне диспансерне обстеження та лікування дітей, які опинилися в особливо скрутних життєвих умовах, перебувають у притулках для неповнолітніх або лікувальних закладах.

88. Перевіряти умови утримання і виховання неповнолітніх у спеціальних закладах для них (школах та професійно-технічних училищах соціальної реабілітації), приймальниках-розподільниках, притулках, центрах медико-соціальної реабілітації.

89. Проводити роботу з підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, банківськими установами, навчальними, культурно-освітніми, спортивними закладами, клубами з метою встановлення шефських зв'язків з притулками для неповнолітніх та центрами медико-соціальної реабілітації.

90. Розробити і запровадити методику соціального супроводу неповнолітніх та молоді, які відбувають покарання і звільняються із місць позбавлення волі, виховуються в неблагополучних або прийомних сім'ях.

91. Провести дослідження процесу становлення особистості дитини з алкогольно залежної сім'ї, розробити рекомендації щодо проведення роботи з такими дітьми в навчальних закладах та здійснення відповідної психологічної корекції.

92. Розробити механізм і запровадити єдину систему комп'ютерного обліку неповнолітніх, які схильні до вчинення правопорушень, бродяжництва, жебрацтва.

93. Ужити заходів до вдосконалення мережі притулків для неповнолітніх з метою підвищення ефективності їх діяльності.

94. Запровадити проведення щорічного заходу "Урок" з метою перевірки виконання Закону України "Про освіту" в частині охоплення навчанням дітей та учнівської молоді.

95. З метою запобігання втягненню неповнолітніх до організованих злочинних угруповань проводити профілактичні заходи серед неповнолітніх з асоціальною поведінкою, активізувати роботу з виявлення осіб, які втягують підлітків у злочинну діяльність.

96. Створити консультаційні пункти центрів соціальних служб для молоді у виховно-трудових колоніях для неповнолітніх.

97. Включити до навчальних програм підвищення кваліфікації соціальних педагогів, практичних психологів та вчителів спеціальні курси або теми з питань виникнення негативних проявів у поведінці дітей та щодо способів їх психологічної, педагогічної корекції.

98. Підготувати та видати збірник методичних рекомендацій для викладачів навчальних закладів щодо профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі (правопорушення, алкоголізм, наркоманія, захворювання, що передаються статевим шляхом), звернувши особливу увагу на інноваційні соціальні технології роботи з молоддю.

99. Підготувати, видати та розповсюдити рекламні, інформаційно-правові, методичні матеріали, пам'ятки, буклети, відеоматеріали, кишенькові книжечки для дітей і підлітків про здоровий спосіб життя та запобігання правопорушенням, дитячій злочинності, бездоглядності, жебрацтву.

100. Активізувати співробітництво з Дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ), забезпечивши реалізацію Зведеного плану дій між Урядом України та Дитячим фондом ООН на 2000 - 2001 роки та Основної Угоди про співробітництво між Дитячим фондом ООН та Урядом України. Використовувати членство України у Виконавчій Раді Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) для привернення уваги міжнародних організацій та країн-донорів до поліпшування становища дітей в Україні.

101. Забезпечити захист Другої періодичної доповіді про реалізацію в Україні положень Конвенції ООН про права дитини, поданої до відповідних органів ООН, та підготовку і подання до цих органів Третьої періодичної доповіді.

102. Підготувати і в установленому порядку подати пропозиції щодо приєднання України до:

Європейської конвенції про усиновлення дітей (1967 рік), Європейської конвенції про правовий статус дітей, народжених поза шлюбом (1975 рік), Європейської конвенції щодо визнання та виконання рішень про опіку над дітьми та відновлення опіки над дітьми (1980 рік);

Гаазьких конвенцій про захист дітей та співробітництво у сфері міждержавного усиновлення (1993 рік), про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей (1980 рік), про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво у сфері батьківської відповідальності та заходів захисту дітей.

103. Вивчити питання щодо прийняття Україною поправки до статті 43 Конвенції ООН про права дитини стосовно збільшення кількісного складу Комітету по правах дитини.

104. Узяти участь у Спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН з огляду досягнення цілей Всесвітньої зустрічі на вищому рівні в інтересах дітей (1990 рік) та за її підсумками розробити програму заходів щодо імплементації в Україні рішень, прийнятих на цьому форумі.

105. Ініціювати переговори щодо укладення міжнародних угод про співробітництво у сфері усиновлення з країнами, громадяни яких усиновлюють українських дітей.

106. З метою забезпечення інтеграції вітчизняної освіти в європейський та світовий простір вивчати та впроваджувати здобутки педагогіки, новітні технології навчання і виховання дітей та учнівської молоді, розвивати міжнародне співробітництво.

107. Проводити роботу із залучення благодійних організацій, українських громад за кордоном до надання допомоги дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, в Україні.