Угода про правову допомогу і співробітництво між Генеральною прокуратурою України і Генеральною прокуратурою Киргизької Республіки

Дата підписання: 19.08.1993

Дата набуття чинності: 19.08.1993

Генеральна прокуратура України і Генеральна прокуратура Киргизької Республіки, які далі іменуються Сторонами,

- виходячи з принципу державного суверенітету,

- грунтуючись на загальновизнаних нормах міжнародного права,

- надаючи важливого значення зміцненню співробітництва в галузі правових відносин для забезпечення захисту прав громадян і юридичних осіб,

- керуючись принципами рівноправності, взаєморозуміння та взаємних інтересів,

- з метою визначення умов співробітництва в сфері діяльності Прокуратур,

домовились про таке:

1.1. Правова допомога надається Сторонами в межах їхньої компетенції з питань:

- що випливають з міжнародних договорів і угод;

- правопорушень в економічній та зовнішньоекономічній діяльності;

- охорони навколишнього середовища;

- пересилки матеріалів дослідчої перевірки;

- порушення кримінальних справ і розслідування злочинів;

- виконання окремих доручень по кримінальних, цивільних, арбітражних і сімейних справах;

- розшуку підозрюваних, обвинувачених, а також відправлення етапом заарештованих та засуджених осіб;

- видачі осіб, які скоїли злочини;

- розшуку осіб які пропали безвісти;

- розшуку викраденого майна і повернення незаконно придбаних предметів і цінностей;

- надання можливості використання архівних матеріалів, не зв'язаних з державною таємницею;

- реабілітації жертв політичних репресій;

- що виникають у процесі перевірки обґрунтованості вироків, які набрали законної сили, та їх виконання відносно засуджених судами держав Сторін, котрі відбувають покарання у виправно-трудових установах відповідних держав.

1.2. Сторони вважають за можливе надавати й іншу правову допомогу з питань прокурорської діяльності, а також розширювати непроцесуальне співробітництво, у тому числі обмін досвідом, надання допомоги у підвищенні кваліфікації працівників прокуратур, створення груп для координації роботи з окремих напрямів, обмін статистичною та іншою інформацією.

2.1. Під час розслідування злочинів, що мають міждержавний характер (організована злочинність, наркобізнес, тероризм, екологічні катастрофи та інші), можуть бути створені спільні слідчі групи.

2.2. Питання розслідування кримінальних справ про злочини особи чи групи осіб, які скоїли кримінально караний вчинок на території обох держав, а також нагляду по цих справах вирішується за погодженням керівників Сторін.

2.3. Представники однієї з Сторін мають право виконувати по справах, що перебувають у них у провадженні, всі процесуальні дії на території держави іншої Сторони відповідно до чинного законодавства, одержавши спочатку згоду Генерального, обласного, районного, міського прокурора цієї Сторони.

Скарга, що надійшла на їхні неправомірні дії, вирішується прокурором за місцем порушення, який має право одержати необхідну інформацію від іншої Сторони.

2.4. Прокуратури за домовленістю повідомлять одна одну про кримінальне переслідування осіб, які виявлені на території держави однієї Сторони, але скоїли злочини на території держави іншої Сторони. Організацію розслідування таких справ визначають керівники Договірних Сторін або їх заступники.

2.5. Сторони за взаємною домовленістю подають відомості про порушення кримінальної справи, а також про вирок, що набрав законної сили, відносно громадян держави іншої Сторони.

2.6. Прокуратури зобов'язуються інформувати одна одну і координувати дії:

- у боротьбі з окремими видами злочинів;

- з питань екологічних катастроф і лих;

- з питань охорони прав людини.

3.1. Доручання про надання правової допомоги має подаватися у письмовій формі і містити такі дані:

- найменування прокуратур Сторін;

- зміст доручення та інформацію, необхідну для його виконання;

- прізвище, ім'я, по батькові осіб, щодо яких чиняться конкретні дії, їхнє місце проживання або місце перебування та інші відомості, необхідні для виконання доручення.

3.2. Для виконання дій, що потребують винесення спеціальних постанов або санкцій прокурорів, ці документи і рішення приймаються відповідними прокурорами і посадовими особами зацікавленої Сторони тільки стосовно громадян своєї держави і додаються до доручення.

Прокуратура - виконавець клопотання - не розглядає питання про законність і обґрунтованість вказаних документів.

3.3. Доручення про надання правової допомоги залежно від того, кому воно адресовано, підписується Генеральним прокурором, обласними і прирівняними до них прокурорами або їхніми заступниками і скріплюється печаткою.

3.4. У невідкладних випадках доручення можуть бути направлені телетайпом, телеграфом, факсом або іншим способом, після чого вони негайно мають бути підтверджені письмово.

4.1. Видача осіб, які скоїли злочини на території держави однієї з Сторін і перебувають на території держави іншої Сторони, допускається тільки у відповідності з чинним законодавством обох держав або з міждержавними угодами, якщо це питання не врегульоване в законодавчому порядку.

4.2. Вимога про видачу особи, яка скоїла злочин, подається в письмовій формі. До неї додаються:

- оригінал постанови про арешт, що містить короткі відомості про обставини злочину, його кваліфікацію, розмір матеріальної шкоди, дані про особу обвинуваченого (дата і місце народження, громадянство, національність, місце перебування і т. ін.);

- оригінал постанови про відправлення етапом даної особи;

- найменування населеного пункту держави, куди необхідно доставити цю особу.

4.3. Одержавши вимогу про видачу, Сторона, до якої звернута вимога, негайно вживає заходів до взяття такої особи під варту, за винятком тих випадків, коли відповідно з законодавством держави Сторони видача не може мати місця.

4.4. Якщо особа, видачі якої вимагає Сторона, притягається до кримінальної відповідальності на території держави Сторони, до якої звернута вимога, то видача може бути проведена після винесення вироку чи відбуття покарання або при об'єднанні кримінальних справ.

5.1. При виконанні доручень про надання правової допомоги кожна із Сторін керується законодавством своєї держави.

5.2. Допомога не надається, якщо це суперечить законодавству Договірних Сторін, міжнародним угодам або порушує їхній суверенітет.

5.3. Після виконання доручення Сторона, яка його виконала, повертає іншій Стороні всі документи про це або своєчасно повідомляє прокуратуру, від якої виходить доручення, про затримку, перешкоди або неможливість виконання доручення. В разі пересилки клопотання до іншої прокуратури чи іншого органу про це повідомляється прокуратура, яка звернулася.

5.4. Доручення про правову допомогу виконується не пізніше місячного строку.

Договірні Сторони самі несуть витрати під час надання правової допомоги на їхній території.

Під час надання правової допомоги прокуратури зносяться через центральні органи або через прокурорів областей і прирівняних до них прокурорів.

У взаємовідносинах з питань надання правової допомоги Сторони застосовують свою державну мову. За домовленістю можливий переклад тексту доручення (клопотання) на російську мову. В цих випадках переклад має бути завірений підписом і печаткою.

Ця Угода набирає чинності з дня її підписання Сторонами і оголошується наказами Генеральних прокурорів.

10.1. Угода діє протягом одного року з моменту набрання її чинності. За згодою прокуратур обох держав до Угоди можуть вноситися зміни й доповнення.

10.2. Термін дії Угоди вважається продовженим на такий самий строк, якщо жодна з Сторін за місяць до закінчення терміну письмово не повідомила іншу Сторону про відмову від Угоди.

10.3. У разі прийняття в державі однієї з Сторін законодавчого акту, що виключає або обмежує дію цієї Угоди, про це негайно повідомляється інша Сторона.

Ця Угода складена в двох примірниках, кожний українською та киргизькою мовами, при цьому обидва тексти мають однакову юридичну силу.

Кожній Стороні разом із примірником цієї Угоди надається офіційний текст перекладу російською мовою.

Укладено 24 червня 1993 року в місті Києві та 19 серпня 1993 року в місті Бешкеку.