Торговельна Угода між Урядом України і Урядом Республіки Корея

Уряд України та Уряд Республіки Корея, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

бажаючи розвивати та розширяти торговельні відносини між двома країнами на базі рівності і взаємної вигоди,

вважаючи, що економічні зв'язки є важливим і необхідним елементом у зміцненні їх двосторонніх відносин,

домовились про наступне:

Сторони Угоди вживають усіх необхідних заходів відповідно до законодавства і положень кожної з двох країн для сприяння і полегшення торговельних відносин між двома країнами.

1. Кожна Договірна Сторона гарантує одна одній режим найбільш сприятливої нації в усіх справах, що стосуються торгівлі, зокрема у відношенні до:

a) митних зборів та податків будь-якого виду, що накладаються у зв'язку з імпортом чи експортом, включаючи спосіб і стягнення таких зборів та податків;

b) способів платежів за імпорт та експорт і міжнародних перерахувань таких платежів;

c) правил та формальностей у зв'язку з імпортом та експортом, включаючи ті, що стосуються митних формальностей, транзиту, складування та перевантажень;

d) податків та інших внутрішніх зборів будь-якого виду, що накладаються безпосередньо на імпортні товари;

e) правил щодо продажу, купівлі, транспортування, розподілу, зберігання та використання товарів на внутрішньому ринку.

2. Договірні Сторони надають товарам, які походять з митної території однієї з Договірних Сторін і призначені для митної території іншої Договірної Сторони, недискримінаційний режим стосовно використання кількісних обмежень, надання ліцензій та валютних правил.

3. Положення параграфів 1 і 2 цієї Статті не повинні застосовуватися до:

a) переваг, які кожна Договірна Сторона гарантувала чи може гарантувати сусіднім з нею країнам для полегшення прикордонної торгівлі;

b) переваг, які виникають з митного союзу чи зони вільної торгівлі, гарантом яких є чи може стати будь-яка з Договірних Сторін; або

c) переваг, які кожна із Договірних Сторін гарантувала чи може гарантувати будь-якій країні, що розвивається, згідно з Генеральною Угодою з Тарифів та Торгівлі та іншими міжнародними угодами.

1. Торгівля товарами та послугами повинна здійснюватися шляхом контрактів між фізичними та юридичними особами обох країн, у відповідності зі звичними комерційними міркуваннями, як ціна, якість, строки поставки та умови оплати.

2. Жодна з Договірних Сторін не вимагає від юридичних та фізичних осіб обох країн здійснення операцій, спрямованих проти торгівлі, чи спонукає їх до таких операцій. Проте, коли вони вирішать вжити таких операцій, Договірні Сторони повинні забезпечити одна одній всю необхідну інформацію для таких дій.

Юридичні та фізичні особи кожної країни повинні одержувати режим найбільшого сприяння нації по відношенню до захисту їх осіб та майна під час здійснення комерційної діяльності на території іншої країни.

1. Якщо між сторонами конкретної операції не узгоджено інше, всі комерційні операції між юридичними та фізичними особами обох країн повинні здійснюватися у вільно конвертованій валюті, згідно з законами та правилами, що діють в кожній із країн.

2. Жодна з Договірних Сторін не повинна вводити обмежень на переведення вільно конвертованої валюти, одержаної законним шляхом у зв'язку з торгівлею товарами та послугами, що здійснюються юридичними та фізичними особами обох країн.

3. Без дерогації параграфу 2 цієї Статті, у зв'язку з торгівлею товарами та послугами, кожна з Договірних Сторін повинна гарантувати юридичним та фізичним особам іншої Сторони режим найбільш сприятливої нації по відношенню до:

а) відкриття та підтримання рахунків, як в іноземній, так і в місцевій валюті і наявності доступу до фондів, депонованих у фінансових організаціях, що розташовані на території її країни;

б) платежів, компенсації та перерахування вільно конвертованих валют чи фінансових документів, які представляють ці валюти, між територіями обох країн, а також між територією своєї країни та будь-якої третьої країни;

в) курсу обміну, що пропонується фінансовими організаціями, уповноваженими здійснювати операції в іноземній валюті, та офіційних засобів одержання вільно-конвертованої валюти; та

г) прийняття та використання місцевої валюти.

Договірні Сторони повинні згідно з чинними законами та правилами, що діють в кожній із двох країн, звільняти наступні товари від митних зборів, податків та інших сплат за їх імпорт та експорт:

a) зразки та рекламні матеріали, що не мають комерційної цінності,

b) інструменти та речі, імпортовані з метою зборки чи ремонту, при умові, що такі інструменти та речі будуть реекспортовані,

c) предмети для експерементів та тестів,

d) товари, що будуть виставлятися на виставках та ярмарках, за умови, що такі товари будуть реекспотровані,

e) спеціалізовані контейнери та пакети типу, що використовуються як оборотна тара в міжнародній торгівлі.

1. Договірні Сторони заохочуватимуть зацікавлених фізичних та юридичних осіб в обох країнах у пошуках можливостей для поширення двосторонньої торгівлі, включаючи обмін інформацією з метою продовження такої торгівлі.

2. Договірні Сторони намагаються забезпечити відповідну підтримку малих і середніх підприємств шляхом сприяння створенню систем ділового співробітництва, які полегшать пошук партнерів для бізнесу, доступ до публікацій та баз даних і інформацію про наявність технічних новацій.

3. Кожна Договірна Сторона полегшує та сприяє участі здійсненню рекламних торговельних заходів, таких як ярмарки, виставки, візити та семінари на території іншої країни.

Відповідно, Договірні Сторони мають також полегшувати і сприяти участі релевантних організацій, громадян та компаній обох країн у таких заходах.

Торговельні суда обох країн з грузами на них повинні мати режим найбільш сприятливої нації по відношенню до заходження, перебування і виходу з портів іншої країни, що гарантуються відповідними законами, правилами та нормами судам під прапором третьої країни, за винятком судів, які беруть участь у каботажі.

Договірні Сторони повинні у відповідності до чинних законів та правил, що діють в кожній з двох країн, сприяти проходженню і транзиту товарів, які:

а) походять з території іншої країни і мають призначатися для третьої країни; або

б) походять з третьої країни і мають призначатися для іншої країни.

1. Кожна Договірна Сторона повинна дозволяти створення в межах її території комерційних структур (включаючи представництва) або юридичних осіб іншої країни і повинна надавати таким структурам режим, не менш сприятливий, ніж той що надається комерційним структурам або юридичним особам будь-яких третіх країн.

2. Кожна Договірна Сторона повинна дозволяти згідно з відповідними законами та правилами комерційним офісам іншої Договірної Сторони доступ до місця під структуру та житлові приміщення, а також засобів телекомунікації, муніципальних чи соціальних послуг.

Юридичним та фізичним особам обох країн повинно бути надано національне становище по відношенню до доступу до всіх судів та адміністративних органів на території іншої країни як позивачі, захисники чи інше. Вони не повинні вимагати чи користуватися імунітетом проти позовів чи виконання рішення суду, розшукових дій та здійснення рішень арбітражу чи проти іншої відповідальності на території іншої сторони, по відношенню до комерційних операцій. Вони також не повинні вимагати чи користуватися імунітетом від оподаткування в зв'язку з комерційними операціями, за винятком випадків, обумовлених в інших двосторонніх угодах.

1. Договірні Сторони повинні сприяти застосуванню арбітражу для вирішення спорів, що виникають з комерційних операцій, здійснених між фізичними та юридичними особами обох країн. Такий арбітраж може передбачатися в контрактах чи окремих письмових угодах між ними, згідно з будь-якими міжнародно визнаними правилами арбітражу.

2. Ніщо в цій Статті не повинно розглядатися як заборона, і Договірні Сторони не повинні забороняти сторонам в такому спорі погоджуватися на будь-яку іншу форму арбітражу чи вирішення спорів, яку вони обидві вважають кращою і яка краще відповідає їх конкретним потребам.

3. Обидві Договірні Сторони повинні забезпечити наявність на своїй території ефективних засобів визнання та втілення в життя рішень арбітражу.

Положення цієї Угоди не обмежують право кожної із Договірних Сторін застосовувати заборони чи обмеження на імпорт, експорт та транзит товарів, які призначені для:

a) захисту національної безпеки;

b) охорони громадського здоров'я або недопущення хвороб людини, рослин чи тварин, або

c) збереження національних скарбів, що мають художню, історичну або археологічну цінність.

Такі заборони чи обмеження не повинні використовуватися як засоби нерозумної дискримінації чи обмеження торгівлі між двома країнами.

Договірні Сторони погоджуються створити Спільну Комісію, що складається з представників обох Договірних Сторін. Спільна Комісія повинна розглядати втілення в життя цієї Угоди та рекомендувати Договірним Сторонам заходи по розвитку та розширенню торгівлі у взаємноузгоджені дати, по черзі в Республіці Корея та Україні.

1. Ця Угода набуває чинності в день, коли Договірні Сторони повідомлять одна одну про виконання всіх юридичних вимог, необхідних для набуття нею чинності.

2. Ця Угода залишається чинною на період в п'ять років і подовжується на наступні періоди по п'ять років кожний, якщо жодна із Договірних Сторін не повідомить письмово іншу Договірну Сторону про своє бажання припинити дію Угоди за шість місяців до закінчення строку дії цієї Угоди.

3. Положення цієї Угоди повинні продовжувати застосовуватися після її закінчення до всіх комерційних договорів укладених на протязі періоду її чинності але не виконаних повністю до дати закінчення її дії.

На посвідчення чого, уповноважені на те належним чином представники Урядів, підписали цю Угоду.

Вчинено в м.Сеулі 30 листопада 1995 р. у двох примірниках, кожний українською, корейською та англійською мовами, причому всі тексти є рівно автентичними. В разі розбіжностей в тлумаченні переважатиме англійській текст.