Про схвалення Концепції Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року

1. Схвалити Концепцію Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року, що додається.

Визначити МОЗ замовником Програми.

2. МОЗ розробити та подати до 1 вересня 2006 р. Кабінетові Міністрів України проект Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року.

Несвоєчасне і низькоякісне надання екстреної медичної допомоги хворому або постраждалому може бути причиною стійкої втрати здоров'я чи смерті людини. З метою надання населенню екстреної медичної допомоги створюється єдина мережа медичних закладів, що повинна функціонувати за принципами:

доступність і безоплатність допомоги для кожної фізичної особи;

своєчасність і висока якість;

рівність прав громадян у наданні допомоги незалежно від місця проживання або перебування.

В Україні щороку понад 15 млн. осіб потребують екстреної медичної допомоги. Бригади швидкої медичної допомоги виїжджали на виклики у 2001 році 13,42 млн. разів (97,8 відсотка потреби), 2004 - 13,96 млн. (97,9 відсотка), у 2005 році - 13,348 млн. разів (97,6 відсотка потреби). Понад 2 млн. осіб отримують екстрену медичну допомогу в лікувально-профілактичних закладах. Понад 1 млн. осіб щороку потребують стаціонарної екстреної медичної допомоги.

Серед причин смертності третє місце належить нещасним випадкам, травмам та отруєнням. Статистичні дані свідчать про загальну тенденцію до підвищення показників травматизму: у 2002 році - 2243613 випадків, у 2005 році - 2264082 (відповідно 465,1 і 480,7 випадків на 10 тис. населення). Серед населення працездатного віку зазначені причини займають перше місце, внаслідок чого смертність перевищує аналогічні показники в розвинутих країнах світу в 10 разів.

Результати аналізу стану травматизму залежно від віку, статі, виду травми та локалізації ушкодження свідчать про те, що смертність серед травмованих осіб віком до 45 років становить понад 60 відсотків усіх смертей, що настали внаслідок травм. Потребують госпіталізації близько 60 відсотків травмованих, а звертаються за амбулаторною допомогою понад 80 відсотків.

Незважаючи на щорічне збільшення обсягу фінансування, можливості закладів охорони здоров'я не відповідають потребі.

До основних факторів, що впливають на погіршення стану здоров'я населення, належать:

недосконалість нормативно-правової бази з питань функціонування єдиної системи надання екстреної медичної допомоги;

нерівність умов щодо отримання фізичними особами екстреної медичної допомоги поза межами закладів охорони здоров'я;

недостатність бюджетного фінансування швидкої медичної допомоги;

низький рівень підготовки медичних працівників.

Актуальність розроблення Державної програми створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги на період до 2010 року (далі - Програма) зумовлена необхідністю кардинального поліпшення стану здоров'я населення.

Метою Програми є створення умов для розширення доступності та підвищення якості екстреної медичної допомоги, зниження рівня захворюваності, інвалідності та смертності від ускладнень при нещасних випадках, травмах та отруєннях, а також збільшення тривалості і підвищення якості життя населення.

Створення оптимальної моделі функціонування закладів охорони здоров'я, що надають екстрену медичну допомогу, можливе за такими трьома варіантами:

збільшення загальної кількості бригад швидкої медичної допомоги та розширення мережі районних лікарень з відповідним медичним обладнанням, оснащення спеціальними автомобілями та медичним обладнанням дільничних лікарень, сільських лікарських амбулаторій та закладів загальної практики - сімейної медицини виходячи з їх потреб;

збільшення кількості бригад швидкої медичної допомоги, до складу яких обов'язково входить лікар, створення додаткових спеціалізованих відділень у районних та міських лікарнях, оснащення в повному обсязі медичним обладнанням існуючих закладів охорони здоров'я;

створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги шляхом використання стандартизованих медичних технологій, оптимізації кількості бригад швидкої медичної допомоги та їх спеціалізації, перепрофілювання (реорганізації) закладів охорони здоров'я на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання екстреної медичної допомоги з відповідним матеріально-технічним забезпеченням, професійною підготовкою, перепідготовкою медичних працівників з питань надання екстреної медичної допомоги, а також рятувальників і працівників, професійні обов'язки яких пов'язані з автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом.

З урахуванням необхідності оптимізації роботи закладів охорони здоров'я у рамках системи надання екстреної медичної допомоги найбільш прийнятним є третій варіант.

Розв'язання проблеми можливе з проведенням заходів щодо:

удосконалення нормативно-правової бази з питань створення єдиної системи надання екстреної медичної допомоги та реалізації принципів, заявлених ВООЗ;

поліпшення матеріально-технічної бази закладів охорони здоров'я для надання екстреної медичної допомоги;

об'єднання матеріально-технічних, кадрових, наукових ресурсів закладів охорони здоров'я в єдину систему надання екстреної медичної допомоги на основі єдиних науково обґрунтованих організаційних принципів та міжнародних стандартів надання екстреної медичної допомоги відповідного рівня як у повсякденних умовах, так і в умовах ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

забезпечення лікувально-профілактичних закладів засобами зв'язку і телекомунікації;

інтенсифікація та підвищення якості роботи служби швидкої медичної допомоги із застосуванням єдиної методології надання екстреної медичної допомоги;

забезпечення взаємодії лікувально-профілактичних закладів, зокрема із закладами загальної практики - сімейної медицини;

здійснення перерозподілу ліжкового фонду закладів охорони здоров'я між ліжковими фондами лікарень швидкої медичної допомоги;

забезпечення розвитку диспетчерських служб;

створення системи професійної підготовки і перепідготовки медичних працівників з питань надання екстреної медичної допомоги, а також рятувальників і працівників, професійні обов'язки яких пов'язані з автомобільним, залізничним, водним та повітряним транспортом;

забезпечення надання екстреної медичної допомоги особам, що постраждали внаслідок надзвичайної ситуації, зокрема терористичного акту;

створення системи заохочення медичного персоналу закладів охорони здоров'я до інтенсивної роботи з урахуванням ступеня ризику для здоров'я;

проведення науково-дослідної роботи з питань надання екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Виконання Програми дасть змогу:

збільшити середню тривалість життя населення;

знизити рівень смертності у працездатному віці від нещасних випадків, травм та отруєнь на 15 відсотків;

зменшити економічні втрати, спричинені тимчасовою та стійкою непрацездатністю.

Фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел.