Угода між Урядом України та Урядом Держави Ізраїль про заохочення та взаємний захист інвестицій

Уряд України та Уряд Держави Ізраїль, прагнучи до зміцнення взаємовигідного економічного співробітництва,

з метою створення сприятливих умов для подальшого інвестування інвесторами кожної з Договірних Сторін на території іншої Договірної Сторони, та

усвідомлюючи, що сприяння та взаємний захист інвестицій на основі цієї Угоди стимулюватимуть індивідуальну підприємницьку ініціативу та призведуть до зростання добробуту обох країн,

домовились про наступне:

Для цілей, зазначених в цій Угоді:

1. Під терміном "інвестиції" розуміються всі види майнових цінностей згідно з законами та правилами Договірної Сторони, на території якої здійснюється інвестування, зокрема, але не винятково:

а) рухоме та нерухоме майно і інші права стосовно будь-яких видів майна,

б) встановлені сторонами права, боргові зобов'язання та інші види інтересів компанії,

в) права вимоги по грошових коштах, "гудвіл" та інше майно, а також будь-яких обов'язків, що мають економічну цінність,

г) права на інтелектуальну власність, технічні розробки та "ноу-хау",

д) права на комерційну діяльність і концесії, що підтверджуються законом чи законодавством, включаючи концесії, які стосуються розвідки, розробки, видобутку або експлуатації природних ресурсів.

2. Зміна форм інвестиції чи реінвестиції згідно з законами та положеннями Договірної Сторони, на чиїй території здійснюється інвестування, не впливає на характер інвестування, передбачений цією Угодою.

3. Термін "інвестор" означає:

Відносно інвестицій, що здійснюються в Україні:

а) фізичні особи, що постійно проживають на території та є громадянами Держави Ізраїль, але не є громадянами України,

б) юридичні особи, включаючи корпорації, фірми та асоціації, що створені та зареєстровані згідно з законами та законодавством Держави Ізраїль.

Відносно інвестицій, що здійснюються в Державі Ізраїль:

а) фізичні особи, що є громадянами України та не є громадянами Держави Ізраїль, чи не мають в останній місця постійного проживання, або

б) юридичні особи, включаючи корпорації, фірми або асоціації, що створені та зареєстровані згідно з законами чи законодавством України, на які не мають прямого чи непрямого впливу громадяни Держави Ізраїль, чи ті, які постійно проживають там.

4. Термін "доходи" означає грошові суми доходів інвесторів, які охоплюють, зокрема, але не винятково, дивіденди, прибутки, кошти, що отримані від повної чи часткової ліквідації інвестиції, обіг капіталу, роялті та інші платежі.

5. Термін "територія" означає державну територію кожної з Договірних Сторін, включаючи територіальні води, континентальний шельф та окремі економічні зони, на які розповсюджуються суверенні права та юрисдикція цієї Договірної Сторони, що підтверджується міжнародним правом.

6. Під терміном "Договірна Сторона" розуміється Уряд України або Уряд Держави Ізраїль, як потребує зміст.

1. Кожна з Договірних Сторін на своїй території створює та підтримує сприятливі умови для інвестування іншої Договірної Сторони та, спираючись на свої права та свої закони чи законодавство, забезпечує здійснення інвестування.

2. Інвестиції кожної Договірної Сторони здійснюються на рівноправній основі та користуються повним захистом та безпекою на території Договірної Сторони. Жодна з Договірних Сторін ніяким чином не повинна завдавати шкоди безпідставними або дискримінаційними заходами щодо здійснення, підтримки, використання та розміщення на її території інвестицій інвесторами іншої Договірної Сторони.

3. Інвестори однієї Договірної Сторони можуть укладати окремі угоди з іншою Договірною Стороною, і, навіть, якщо умови та результати останньої угоди будуть вигіднішими для цієї Договірної Сторони, вони не повинні суперечити цій Угоді. Кожна з Договірних Сторін повинна дотримуватись умов цих окремих угод, а також умов цієї Угоди стосовно інвестицій та інвесторів іншої Договірної Сторони.

1. Кожна з Договірних Сторін застосовуватиме на своїй території відносно здійснених інвесторами іншої Договірної Сторони інвестицій чи прибутків режим не менш сприятливий, ніж в аналогічних випадках для інвестицій і прибутків своїх інвесторів чи інвестицій і прибутків інвесторів третіх країн.

2. Кожна з Договірних Сторін застосовуватиме на своїй території відносно здійснення, підтримки, використання, збереження, володіння чи розміщення інвестицій інвесторів іншої Договірної Сторони режим не менш сприятливий, ніж той, що стосується її особистих інвесторів чи інвесторів будь-якої третьої країни.

1. Якщо капіталовкладення інвесторів однієї Договірної Сторони були на території іншої Договірної Сторони втрачені внаслідок війни, збройних конфліктів, непередбачених випадків, повстань, заколотів, порушень правопорядку чи інших подібних дій, то остання Договірна Сторона забезпечить режим не менш сприятливий, ніж той, який вона застосовує по відношенню до власних інвесторів чи до інвестора будь-якої третьої країни відносно відтворення майна, відшкодування збитків, компенсації або інших видів урегулювання. Остаточні платежі повинні вільно переводитись.

2. Не суперечуючи положенням параграфа 1 цієї статті, капіталовкладення інвесторів однієї Договірної Сторони, що були втрачені внаслідок:

а) примусового реквізування майна озброєними силами та установами;

б) примусового руйнування матеріальних цінностей, яке не було пов'язане з військовими діями чи необхідністю,

підлягають відшкодуванню або в адекватній компенсації. Остаточні платежі повинні вільно переводитись.

1. Капіталовкладення інвесторів будь-якої Договірної Сторони, здійснені на території іншої Договірної Сторони, не можуть бути націоналізовані, експропрійовані або піддані заходам, які за своїм значенням дорівнюють націоналізації чи конфіскації (далі "експропріація"), за винятком випадків, коли такі заходи застосовуються в суспільних інтересах, пов'язаних з внутрішніми потребами цієї Договірної Сторони, не є дискримінаційними та супроводжуються виплатою без затримки адекватної та ефективної компенсації. Ця компенсація повинна відповідати ринковій вартості інвестицій безпосередньо перед експропріацією чи перед тим, як про експропріацію або майбутню експропріацію стало публічно відомо, включаючи процент до дня сплати компенсації і має бути виплачена згідно з законами чи законодавством якомога швидше, ефективно та без затримки, а також бути вільно переводною. Відповідно до законів чи законодавства Договірної Сторони, що здійснює експропріацію, інвестори повинні мати право за допомогою юридичних чи інших незалежних уповноважених осіб цієї Договірної Сторони здійснити перегляд вартості їх інвестицій у даному випадку згідно з положеннями, зазначеними у цьому пункті.

2. Згідно зі статтею 1 (3), якщо Договірна Сторона експропріює майно юридичної особи, яка створена та зареєстрована згідно з діючими на території цієї Договірної Сторони законами чи законодавством та в якій інша Договірна Сторона тримає свої капіталовкладення чи інші майнові права інвесторів, тоді має бути надана гарантія про те, що положення пункту 1 цієї Угоди застосовуватимуться таким чином, щоб гарантувати швидку, адекватну та ефективну компенсацію тим інвесторам іншої Договірної Сторони, які є власниками цих капіталовкладень або прав вкладчиків.

1. Кожна Договірна Сторона гарантує інвесторам іншої Договірної Сторони всі права щодо здійснення безперешкодного переказу інвестицій та прибутків останньої, які виникають на день здійснення чергової інвестиції, крім того забезпечує виконання інвестором всіх своїх фінансових зобов'язань та задовільнення вимог, що виникли у зв'язку зі змінами законодавства. Переказ здійснюється без затримки в тій конвертованій валюті, якою було здійснено інвестицію або в будь-якій іншій конвертованій валюті за домовленістю інвестора та Договірної Сторони. У разі іншої домовленості з інвестором перекази здійснюються по курсу валют на день переказу згідно з діючими правилами обміну.

2. У разі зміни правил обміну валют однієї Договірної Сторони, остання гарантує, що ці зміни негативно не впливатимуть на щойно здійснені інвестиції на території цієї Договірної Сторони.

Положення цієї Угоди відносно надання режиму не менш сприятливого, ніж той, що надається інвесторам кожної Договірної Сторони, або будь-якій третій стороні, не повинні сприйматися інакше, ніж зобов'язання однієї Договірної Сторони щодо надання інвесторам всіляких переваг, заохочень або привілеїв, що випливають з:

а) будь-якої міжнародної угоди чи домовленості відносно повного або часткового оподаткування;

б) будь-якого діючого або майбутнього митного союзу, угоди про вільну економічну зону чи окремої міжнародної угоди, до якої входять або увійдуть Договірні Сторони;

в) визначення "інвестиції" (стаття 1 п.1) та "реінвестиції" (стаття 1 п.2) та положення статті 6 цієї Угоди входять до попередньої Угоди від 1 січня 1992 року.

1. Правові спори між інвесторами однієї Договірної Сторони та іншою Договірною Стороною стосовно інвестицій першого на території останньої про врегулювання яких Сторонами не досягнута домовленість, можуть бути передані на розгляд Міжнародного Центру по врегулюванню інвестиційних спорів (надалі "Центру") згідно з Угодою про порядок розгляду спорів між державами та громадянами інших держав, укладеної 18 березня 1965 року у Вашінгтоні.

2. Компанія, яка була створена згідно з діючим на території однієї з Договірних Сторін законом чи законодавством і в якій до виникнення спору більшість паїв стали власністю фізичних та юридичних осіб іншої Договірної Сторони, згідно зі статтею 25 (2)б Угоди буде віднесена на користь угоди, як компанія іншої Договірної Сторони.

3. У разі неможливості вирішення спору між Договірними Сторонами мирним шляхом або іншим чином, на протязі трьох місяців з дня пред'явлення письмового свідоцтва про виникнення спору, інвестор, якого це стосується, може звернутись до Генерального Секретаря Центру з відповідним проханням, як це передбачено в статті 28 або 36 вищезгаданої угоди. Договірна Сторона, що приймає участь в арбітражному процесі, не може ніяким чином опротестувати або впливати на умови інвестора іншої Договірної Сторони стосовно виконання страхового контракту, відповідної компенсації деяких (або всіх) його (або компаній) втрат.

4. Жодна з Договірних Сторін не може вирішувати через дипломатичні канали ніяких спорів, що належать до компетенції Центру, незважаючи на те, що:

а) Генеральний Секретар Центру або узгоджувальна комісія, або створений нею арбітражний трибунал виносять рішення щодо підлеглості спору юрисдикції Центру;

б) інша Договірна Сторона повинна дотримуватися і виконати рішення, яке прийняте арбітражним трибуналом.

1. Спори між Договірними Сторонами відносно тлумачення чи застосування цієї Угоди повинні, по можливості, вирішуватись по дипломатичних каналах, до яких за рішенням обох Договірних Сторін може входити двостороння комісія, створена з представників обох Договірних Сторін.

2. В разі неможливості вирішення спору між Договірними Сторонами на протязі 6 (шести) місяців з часу надання письмової заяви про виникнення спору, його необхідно за бажанням однієї з Договірних Сторін передати на розгляд арбітражного суду.

3. Такий арбітражний суд окремо для кожного конкретного випадку створюватиметься у такому порядку:

на протязі двох місяців після отримання прохання про арбітраж кожна з Договірних Сторін призначає по одному арбітру. Потім ці два арбітри визначать громадянина третьої країни, який за згодою обох Договірних Сторін буде призначений Головою арбітражного суду. Голова повинен бути призначений протягом двох місяців з дати призначення двох членів арбітражного суду.

4. Якщо у визначені в пункті 3 цієї статті строки необхідні призначення не будуть проведені, кожна із Сторін при відсутності іншої домовленості, може звернутись до Президента Міжнародної Торгової Палати в Парижі (надалі МТП) з проханням зробити необхідні призначення. Якщо Президент є громадянином однієї з Договірних Сторін чи не може здійснити вказану функцію, то зробити необхідні призначення буде запропоновано Віце-Президенту. Якщо Віце-Президент також є громадянином однієї з Договірних Сторін чи не може здійснити вказану функцію, то зробити необхідні призначення буде запропоновано наступному за ним по старшинству члену МТП.

5. Арбітражний суд приймає рішення більшістю голосів. Рішення арбітражного суду є обов'язковим для обох Сторін. Сторони несуть витрати своїх арбітрів та витрати на їх перебування на арбітражній процедурі; витрати Голови та інші витрати Сторони несуть в рівних долях. Суд сам вирішує питання про правила процедури.

1. Якщо Договірна Сторона або створене нею Агентство (надалі "перша Договірна Сторона") на основі гарантії, виданої ними відносно інвестицій на території іншої Договірної Сторони (надалі "друга Договірна Сторона") проводять виплату компенсації, то друга Договірна Сторона визнає:

а) передачу згідно з законом чи законодавством або за домовленістю Сторін усіх прав та претензій першій Договірній Стороні, та

б) що перша Договірна Сторона може набути ці права та претензії у порядку суброгації.

2. За будь-яких обставин перша Договірна Сторона матиме право на:

а) аналогічні дії стосовно набутих та визначених нею прав і потреб, як Сторона, що набуває у порядку суброгації права інвестора, які базуються на цій Угоді.

Якщо умови, передбачені законом чи законодавством будь-якої Договірної Сторони або у зв'язку з міжнародним законодавством існуючі чи майбутні взаємні обов'язки Договірних Сторін в доповнення до цієї Угоди включають загальні чи специфічні правила, які розповсюджуються на інвестиції, що здійснюються інвесторами іншої Договірної Сторони, виявляються більш вірогідними ніж ті, що надаються цією Угодою, то такі умови у порівнянні з положеннями цієї Угоди матимуть перевагу.

Положення цієї Угоди стосуються прав та обов'язків обох Договірних Сторін щодо капіталовкладень, які були здійснені до набрання чинності цієї Угоди.

Кожна з Договірних Сторін повинна письмово сповістити іншу Договірну Сторону про виконання нею ратифікаційних процедур, необхідних для набрання чинності цієї Угоди. Ця Угода набирає чинності в день останнього письмового повідомлення.

Положення цієї Угоди можуть бути змінені чи доповнені за взаємним письмовим погодженням Договірних Сторін після набуття цією Угодою чинності. Вказані доповнення та зміни набувають чинності у порядку, вказаному у статті 13.

Ця Угода діятиме протягом десяти років. Якщо кожна з Договірних Сторін за 12 місяців до закінчення строку дії цієї Угоди письмово не повідомила іншу Договірну Сторону про своє рішення денонсувати цю Угоду, то остання є дійсною на протязі 12 місяців з того дня, коли жодна з Договірних Сторін письмово не сповістила іншу Сторону про припинення строку дії цієї Угоди. Відносно інвестицій, що здійснюються упродовж строку дії цієї Угоди, перші мають чинність на протязі 10 років після дати закінчення строку дії, а також згідно з загальним положенням міжнародного законодавства.

Для засвідчення цього ця Угода підписана уповноваженими на те належним чином представниками Урядів.

Здійснено в м.Києві 16 червня 1994 р., що відповідає 7 тануз 5754, в двох примірниках, українською мовою, мовою іврит та англійською мовами, при цьому всі тексти є рівно автентичними.

У випадку розходжень у тлумаченні переважатиме текст англійською мовою.