Договір між Україною та Ісламською Республікою Іран про правові відносини та правову допомогу в цивільних і кримінальних справах

Дата підписання: 11.05.2004

Дата ратифікації: 07.09.2005

Дата набрання чинності: 31.08.2007

Україна та Ісламська Республіка Іран, далі - Сторони,

надаючи важливе значення зміцненню ефективного співробітництва в сфері правових відносин та правової допомоги у цивільних і кримінальних справах, ґрунтуючись на визнанні національного суверенітету, невтручання у внутрішні справи обох держав і захисту взаємних інтересів,

домовилися про таке:

1. Громадяни однієї Сторони користуються на території другої Сторони у відношенні особистих і майнових прав таким самим правовим захистом, як і громадяни цієї Сторони.

2. Громадяни кожної з Сторін мають право вільно звертатися в суди, прокуратуру, нотаріальні контори, далі іменовані "установи юстиції", та інші установи іншої Сторони, до компетенції яких відносяться цивільні і кримінальні справи, можуть порушувати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих самих умовах, як і власні громадяни.

3. Положення пунктів 1 та 2 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб, створених відповідно до законодавства однієї з Сторін.

1. Установи юстиції Сторін надають взаємну правову допомогу в цивільних і кримінальних справах відповідно до положень цього Договору.

2. Установи юстиції надають правову допомогу також іншим установам, до компетенції яких відносяться справи, зазначені в пункті 1 цієї статті.

3. Інші установи, до компетенції яких відносяться справи, зазначені в пункті 1 цієї статті, направляють прохання про правову допомогу через установи юстиції.

Правова допомога охоплює виконання процесуальних дій, передбачених законодавством запитуваної Сторони, в тому числі:

- встановлення місцезнаходження та ідентифікація осіб;

- допит сторін, підозрюваних, обвинувачуваних, свідків, потерпілих, експертів та інших учасників процесу;

- огляд місця події, проведення обшуку і виїмки предметів;

- проведення експертизи;

- вилучення, зберігання і передача знарядь злочину та інших речових доказів;

- вручення і пересилання документів;

- тимчасова передача осіб, які утримуються під вартою;

- надання відомостей про судимості осіб;

- визнання і виконання судових рішень у цивільних справах, а також у кримінальних справах у частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином;

- розшук і арешт майна та інших доходів, одержаних злочинним шляхом;

- інші дії, що не суперечать законодавству запитуваної Сторони.

Для цілей цього Договору Сторони зносяться через свої центральні органи, якими є:

- в Україні: Міністерство юстиції України (щодо виконання судових рішень, у цивільних справах, а також у кримінальних справах на стадії судового розгляду) та Генеральна прокуратура України (у кримінальних справах на стадії досудового слідства);

- в Ісламській Республіці Іран: Вищий орган Судової влади Ісламської Республіки Іран.

При цьому можуть використовуватися дипломатичні канали.

Запит про надання правової допомоги складається мовою запитуючої Сторони з наданням завіреного перекладу на державну мову запитуваної Сторони або на англійську мову.

1. Запит про надання правової допомоги складається у письмовій формі та, відповідно до обставин, у ньому повинно бути зазначено:

- найменування запитуючої установи;

- найменування запитуваної установи;

- імена, по батькові і прізвища сторін, обвинувачених, підсудних або засуджених, потерпілих, а також їхнє громадянство, заняття і місце проживання або місце перебування;

- найменування, юридична адреса або місцезнаходження, банківські реквізити та ідентифікаційні коди юридичної особи;

- короткий виклад змісту запитуваної правової допомоги;

- виклад обставин справи, її юридична кваліфікація з посиланням на відповідні положення закону і наданням тексту закону;

- у разі необхідності - прізвище, ім'я та по батькові й адреса особи, якої стосується запит;

- особливі умови, яких просить дотримуватися запитуюча Сторона при виконанні запиту;

- визначення терміну, до якого очікується виконання запиту;

- дані про розмір шкоди;

- інші відомості, необхідні для надання правової допомоги.

2. Запит про надання правової допомоги повинен бути підписаний та скріплений гербовою печаткою запитуючої установи.

1. При виконанні запиту про надання правової допомоги запитувана установа юстиції застосовує законодавство своєї держави. При цьому, на прохання запитуючої установи юстиції вона може застосовувати процесуальні норми запитуючої Сторони, якщо вони не суперечать законодавству її держави.

2. За клопотанням, запитувана установа юстиції повідомляє запитуючу установу юстиції про час і місце виконання запиту про надання правової допомоги.

3. Після виконання запиту, запитувана установа юстиції направляє отримані документи запитуючій установі юстиції. У разі, якщо правова допомога не могла бути надана, вона повертає запит і повідомляє про обставини, що перешкоджають його виконанню.

Представники однієї Сторони, за згодою іншої Сторони, можуть бути присутніми під час надання правової допомоги.

1. У запиті про вручення документів повинна бути зазначена точна адреса одержувача і найменування документа, що вручається. Якщо зазначена у запиті про вручення адреса виявиться неповною або неточною, або ж одержувач не проживає за зазначеною адресою, запитувана установа юстиції відповідно до свого законодавства вживає заходів для встановлення точної адреси.

2. Запитувана установа юстиції здійснює вручення документів відповідно до законодавства своєї держави, якщо документи, що вручаються, складені мовою запитуваної Сторони або містять завірений переклад. Якщо документи складені не мовою запитуваної Сторони або не містять перекладу, вони вручаються за умови згоди одержувача їх прийняти.

3. Підтвердження про вручення документів оформляється відповідно до законодавства, що діє в запитуваній Стороні. У підтвердженні повинні бути зазначені час і місце вручення й особа, якій вручено документ, а також установа, що його вручила.

1. Якщо в ході попереднього слідства або судового розгляду на території однієї Сторони виникає необхідність в особистій явці свідка або експерта, що знаходиться на території іншої Сторони, то установа юстиції запитуючої Сторони направляє запитуваній Стороні виклик на ім'я свідка або експерта.

Особи, зазначені у цьому пункті, добровільно приймають рішення про свою явку на виклик запитуючої Сторони.

2. Особи, зазначені у пункті 1 цієї статті, які незалежно від їхнього громадянства добровільно з'явилися на виклик до відповідної установи юстиції іншої Сторони, не можуть на території цієї Сторони бути притягнутими до кримінальної або адміністративної відповідальності, взяті під варту або понести покарання в зв'язку з будь-якими діяннями, вчиненими до перетину кордону. Такі особи не можуть бути притягнутими до кримінальної або адміністративної відповідальності, взяті під варту або понести покарання в зв'язку з їхніми свідченнями або висновками як експерта, або в зв'язку з діянням, що є предметом розгляду.

3. Гарантії, передбачені в пункті 2 цієї статті, не поширюються на свідка або експерта, якщо він протягом 15 днів з моменту повідомлення про те, що його присутність не є необхідною, не залишить територію запитуючої Сторони. У цей строк не зараховується час, протягом якого свідок або експерт не міг безперешкодно залишити територію запитуючої Сторони з незалежних від нього обставин.

4. Свідок та експерт, який з'явився на виклик на територію іншої Сторони, має право на відшкодування установою юстиції, що його викликала, витрат, пов'язаних з проїздом і перебуванням за кордоном, а також на відшкодування неодержаної заробітної плати. Експерти, крім цього, мають право на винагороду за проведення експертизи. У виклику повинно бути зазначено, на які види виплат мають право викликані особи; на їх клопотання Сторона, від якої виходить виклик, сплачує аванс на покриття відповідних витрат.

1. Особа, яка утримується під вартою і особиста присутність якої як свідка або для очної ставки запитується запитуючою Стороною, тимчасово перепроваджується на територію, де має відбутися допит, за умови її повернення у строки, вказані запитуваною Стороною, і з урахуванням положень пунктів 2 та 3 статті 10 цього Договору в тій мірі, у якій вони можуть застосовуватися.

2. У перепровадженні особи може бути відмовлено:

a) якщо особа, яка утримується під вартою, на це не погоджується;

b) якщо її присутність необхідна для цілей кримінального провадження, що здійснюється на території запитуваної Сторони;

c) якщо її передача може привести до продовження строків її утримання під вартою, або

d) якщо існують інші важливі обставини для того, щоб не передавати її на територію запитуючої Сторони.

1. Документи, що були складені на території однієї з Сторін та/або складені і завірені печаткою установами юстиції або в межах компетенції офіційної особи, включаючи офіційного перекладача або експерта, приймаються і визнаються іншою Стороною без будь-якого іншого посвідчення.

2. Документи, що на території однієї з Сторін розглядаються як офіційні, визнаються також на території іншої Сторони як офіційні документи.

1. Кожна із Сторін покриває витрати, які виникли на її території у зв'язку з наданням правової допомоги.

2. У разі, якщо витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, виявляться обтяжуючими і такими, що не відповідають загальноприйнятим нормам, Сторони повинні заздалегідь провести переговори і погодити способи оплати витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги.

Центральні органи Сторін, зазначені у статті 4 цього Договору, надають один одному на прохання інформацію про чинне або те, що діяло раніше, в їхніх державах законодавство, а також з питань його застосування установами юстиції.

Правова допомога не надається, якщо її надання може зашкодити суверенітету держави, національній безпеці, суспільному порядку або суперечить основним принципам законодавства запитуваної Сторони.

1. Суд однієї Сторони не повинен зобов'язувати громадянина другої Сторони вносити заставу для забезпечення судових витрат на тій підставі, що він є іноземцем або не має місця проживання або місцеперебування на території цієї Сторони.

2. Положення пункту 1 цієї статті застосовуються також до юридичних осіб, створених на території однієї з Сторін відповідно до її законодавства.

Громадянам однієї Сторони в судах та інших установах другої Сторони надається безоплатна правова допомога на тих же підставах і з тими ж перевагами, як і власним громадянам.

1. Громадяни однієї Сторони, які знаходяться на території іншої Сторони, у відношенні оплати судових витрат користуються пільгами і перевагами, що передбачені для громадян цієї Сторони, на тих самих умовах і з урахуванням їхнього матеріального стану.

2. Довідка про матеріальний стан видається компетентною установою тієї Сторони, на території якої постійно проживає особа, яка підлягає звільненню від судових витрат.

3. Звільнення від витрат, що надається у певній справі судом однієї Сторони, поширюється також на витрати, пов'язані з виконанням процесуальних дій у тій самій справі на території іншої Сторони.

4. Установа юстиції, що приймає рішення про звільнення від судових витрат, у разі потреби, може зажадати від установи, що видала довідку, додаткову інформацію.

Сторони зобов'язуються пересилати одна одній на прохання без перекладу і безоплатно копії свідоцтв про реєстрацію актів цивільного стану та інші документи (про освіту, про роботу тощо), що стосуються особистих прав та майнових інтересів громадян іншої Сторони.

1. Одна Сторона, відповідно до свого законодавства і на прохання іншої Сторони, вживає заходів з розшуку і виявлення на своїй території майна та інших доходів, одержаних злочинним шляхом, і повідомляє другу Сторону про результати розшуку.

2. Запитувана Сторона, відповідно до свого законодавства, вживає необхідних заходів з метою конфіскації майна та інших доходів, одержаних злочинним шляхом.

3. Конфісковане майно та інші доходи, одержані злочинним шляхом, відповідно до положень цього Договору передаються в розпорядження запитуючої Сторони, якщо Сторони не досягнуть згоди про інше.

4. Права третіх осіб захищаються відповідно до законодавства запитуваної Сторони.

1. Якщо на території однієї із Сторін особа притягується до кримінальної відповідальності, друга Сторона на клопотання надає відомості про судимість цієї особи.

2. Сторони щорічно повідомляють одна одній про вироки, що набрали законної сили, стосовно громадян другої Сторони.

1. Сторони відповідно до свого законодавства взаємно визнають і виконують остаточні і такі, що набрали законної сили, рішення, винесені судовими органами обох Сторін у цивільних справах, а також у кримінальних справах в частині відшкодування шкоди, заподіяної злочином.

2. Рішення, винесені компетентними органами однієї із Сторін, що не потребують виконання, визнаються взаємно дійсними.

До клопотання про дозвіл виконання судового рішення необхідно додати:

- засвідчену копію судового рішення і документ про те, що рішення набрало законної сили і підлягає виконанню; а також довідку про виконання частини судового рішення, якщо таке мало місце;

- документ, з якого випливає, що стороні, проти якої винесене рішення, або її законному представнику, яка/який не брала участь у судовому засіданні, було своєчасно і належним чином вручено виклик до суду;

- завірені переклади документів, зазначених у цій статті.

1. Розгляд клопотання про дозвіл виконання судового рішення належить до компетенції судів тієї Сторони, на території якої повинне бути здійснене виконання.

2. Клопотання про дозвіл виконання судового рішення повинно подаватися до суду тієї Сторони, на території якої повинно бути здійснене виконання. Клопотання також може бути подано до суду, який виніс рішення у першій інстанції, який направляє клопотання до суду, компетентному винести рішення щодо клопотання.

3. Спосіб подачі клопотання і його розгляд визначаються законодавством тієї Сторони, на території якої повинно бути здійснене виконання.

Якщо суду при вирішенні питання про дозвіл виконання судового рішення потрібні додаткові пояснення, він може для усунення сумнівів запросити будь-яку із сторін або, при потребі, запитати суд, що виніс рішення, представити додаткові пояснення.

У виконанні судового рішення може бути відмовлено в таких випадках:

a) якщо сторона, проти якої було винесене рішення, або її законний представник не взяли участі у процесі внаслідок того, що їм не був належним чином вручений виклик до суду;

b) якщо щодо відповідного питання раніше вже було винесене та виконане судове рішення на території запитуваної Сторони;

c) якщо відповідно до законодавства запитуваної Сторони справа відноситься до виключної компетенції її судів;

d) якщо виконання рішення суперечило б вимогам суспільного порядку запитуваної Сторони.

До цього Договору за взаємною домовленістю Сторін можуть бути внесені зміни і доповнення, що оформлюються окремим протоколом, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Розбіжності, що виникають при виконанні цього Договору, вирішуються шляхом безпосередніх переговорів центральних органів Сторін, передбачених у статті 4 цього Договору, або через дипломатичні канали.

Цей Договір підлягає ратифікації і набуває чинності через тридцять днів з дати обміну ратифікаційними грамотами.

1. Цей Договір укладається на невизначений строк.

2. Кожна з Сторін може припинити дію цього Договору, попередньо повідомивши про це письмово другу Сторону за шість місяців до такого припинення.

3. Припинення дії цього Договору не впливає на виконання запитів про надання правової допомоги, направлених під час його дії.

Укладено в місті Тегеран 11 травня 2004 року, що відповідає 22 ордібехешту 1383 року в двох примірниках, кожний українською, перською та англійською мовами, причому всі тексти мають однакову силу. У разі розбіжностей у тлумаченні цього Договору Сторони будуть звертатися до тексту, викладеного англійською мовою.