Угода про морське торгове судноплавство між Урядом України і Урядом Ісламської Республіки Іран

Уряд України і Уряд Ісламської Республіки Іран, які надалі іменуються "Договірні Сторони",

бажаючи забезпечити гармонічний розвиток морського торгового судноплавства між двома країнами,

з метою активізації співробітництва в галузі торгівлі і судноплавства,

дотримуючись міжнародних принципів свободи торгового мореплавання,

вирішили укласти цю Угоду і погодились з нижчевикладеним:

З метою цієї Угоди:

1. Термін "судно Договірної Сторони" означатиме будь-яке торгове судно, яке включено до суднового реєстру відповідно до внутрішнього законодавства Договірної Сторони і плаває під її прапором, за винятком:

а) військових кораблів;

б) суден, які перебувають на службі у збройних силах;

в) дослідних суден (гідрографічних, океанографічних і наукових);

г) рибальських суден;

д) суден, які виконують неторговельні функції (яхти, кораблі-госпіталі та ін.).

2. Термін "член екіпажу" означатиме будь-яку особу на борту судна будь-якої з Договірних Сторін, яка виконує функції, зв'язані з управлінням, роботою і технічним обслуговуванням судна і включена до суднової ролі.

3. Компетентними морськими органами є:

- в Україні - Міністерство транспорту;

- в Ісламській Республіці Іран - Міністерство шляхів і транспорту.

Ця Угода поширюється на територію України і територію Ісламської Республіки Іран.

Співробітництво між Україною і Ісламською Республікою Іран в галузі морського торгового судноплавства грунтуватимуться на принципах рівноправності, поваги національного суверенітету, взаємної вигоди і інтересів.

Відповідно до статті 3 цієї Угоди Договірні Сторони допомагатимуть один одному в установленні контактів між їхніми організаціями і владами, які відповідають за морську транспортну діяльність.

1. Договірні Сторони співробітничатимуть і допомагатимуть один одному в розвитку морського торгового судноплавства між їхніми країнами і з цією метою погодились:

а) заохочувати участь українських і іранських суден в перевезеннях вантажів між портами двох Договірних Сторін і співробітничати в усуненні можливих перешкод, які можуть утруднити розвиток цих перевезень;

б) не перешкоджати суднам, які плавають під прапором однієї з Договірних Сторін брати участь в перевезеннях вантажів між портами однієї з Договірних Сторін і портами третіх країн.

2. Положення пункту 1 цієї статті не обмежують права суден, які плавають під прапором третіх країн, брати участь в морських перевезеннях між портами двох Договірних Сторін.

1. Кожна Договірна Сторона ставитиметься до суден іншої Договірної Сторони, їхніх екіпажів, пасажирів і вантажів на їх борту так само, як вона ставиться до своїх національних суден, які беруть участь в міжнародних перевезеннях, стосовно:

а) вільного доступу до їхніх територіальних вод і морських портів;

б) стоянки суден в портах і використання портових засобів для навантажувально-розвантажувальних робіт;

в) посадки і висадки пасажирів;

г) отримання послуг, зв'язаних з морським торговим судноплавством, а також комерційними операціями.

2. Положення пункту 1 цієї статті не застосовуватимуться до:

а) діяльності, яка відповідно до внутрішнього законодавства кожної Договірної Сторони резервується для їх власних підприємств і організацій;

б) правил в'їзду і перебування іноземців на території кожної з Договірних Сторін;

в) правил, які обумовлюють обов'язкове лоцманське проводження іноземних суден;

г) портів, що закриті для іноземних суден.

Договірні Сторони в межах їхніх законодавств і портових правил вживають всіх необхідних заходів для того, щоб полегшити і заохотити морські перевезення, уникнути непотрібних затримок в своїх портах суден, які плавають під прапором іншої Договірної Сторони відповідно до вимог міжнародних конвенцій.

1. Свідоцтво на право плавання під прапором і мірильні свідоцтва, а також інші суднові документи, які видані або визнані компетентними владами однієї з Договірних Сторін, визнаватимуться владами іншої Договірної Сторони відповідно до вимог міжнародних конвенцій.

2. Судна кожної з Договірних Сторін, забезпечені мірильними свідоцтвами, визнаними як відповідно до пункту 1 цієї статті, так і відповідно до вимог міжнародних конвенцій, звільнятимуться від подальшого переобміру в портах іншої Договірної Сторони.

3. Розрахунок портових податків і зборів здійснюватиметься на підставі мірильних свідоцтв судна, обумовлених пунктом 1 цієї статті.

Договірні Сторони визнають посвідчення особи членів екіпажів, які видані і визнані їхніми компетентними владами. Такими посвідченнями особи є:

- для членів екіпажів України: Посвідчення моряка України;

- для членів екіпажів Ісламської Республіки Іран: Книжка моряка.

Договірні Сторони застосовуватимуть положення Женевської конвенції 108 стосовно посвідчень особи моряків.

Кожна Договірна Сторона надаватиме всю можливу медичну допомогу членам екіпажів іншої Договірної Сторони відповідно до її внутрішнього законодавства і правил.

1. Якщо судно однієї з Договірних Сторін сяде на мілину, буде викинуте на берег або зазнає аварії біля берегів країни іншої Договірної Сторони, то цьому судну і його вантажу буде надано допомогу і захист, які надаються національним суднам цієї країни і їх вантажам.

Екіпажу і пасажирам судна, яке зазнало аварії, в будь-який час буде надано допомогу, сприяння і захист, які надаються національним суднам країни, в територіальних водах якої відбулася аварія, а витрати будуть стягнуті іншою стороною відповідно до укладених між ними договорів.

Положення цієї статті не обмежують права заявлення претензій, зв'язаних з наданням судну, його екіпажу, пасажирам, вантажу і майну на борту судна допомоги і сприяння відповідно до контракту, укладеному із судном, яке зазнало аварії.

2. Судно, яке зазнало аварії, його майно і вантаж на борту, будь-яка їх частина не обкладаються митним збором, зборами і іншими видами податків, які застосовується до імпортних товарів, якщо вони не призначені для використання і споживання на території Договірної Сторони, де мала місце аварія.

3. Положення пункту 2 цієї статті не виключають застосування законів і правил, діючих на території Договірної Сторони, відносно тимчасового зберігання товарів.

1. Компетентні влади однієї Договірної Сторони не втручатимуться в цивільні справи, що виникли на морі або в портах іншої Договірної Сторони між судновласником, капітаном, його помічниками і іншими членами команди, стосовно їх заробітної плати, особистих речей і, загалом, роботи на борту судна, яке плаває під прапором іншої Договірної Сторони.

2. Компетентні влади однієї Договірної Сторони не здійснюють судове переслідування злочинів, учинених на борту судна іншої Договірної Сторони, за винятком:

а) прохання або згоди дипломатичної або консульської особи іншої Договірної Сторони, під прапором якої плаває судно;

б) коли злочин такий, що законодавство Договірної Сторони, в порту якої судно стоїть, вважає цей злочин тяжким або передбачає покарання у вигляді позбавлення волі строком більше 5 років;

в) коли злочин або його наслідки порушують громадський порядок на берегу або в порту, або загрожують громадській безпеці;

г) коли особи, зв'язані з екіпажем, залучені до злочину, або коли злочин учинено громадянами приймаючої сторони або проти них;

д) запобігання протизаконної торгівлі наркотиками, психотропними і радіоактивними речовинами.

3. Положення цієї статті не порушують права компетентних влад Договірним Сторін, в питаннях стосовно виконання місцевих законів і правил, зв'язаних з наглядом за безпекою громадян, митним контролем, охороною морського середовища, безпекою суден і портів, вантажів і життя людей, а також з дотриманням правил в'їзду іноземців на їх території.

1. З метою забезпечення тісного співробітництва Договірні Сторони періодично консультуватимуться одна з одною з питань:

а) обговорення і покращення умов виконання цієї Угоди;

б) внесення пропозицій і погодження можливих змін і доповнень до цієї Угоди.

2. Відповідно до пункту 1 цієї статті Договірні Сторони вноситимуть пропозиції через дипломатичні канали з питань проведення консультацій між компетентними органами двох країн, які починатимуться не пізніше 60 днів з дати подання пропозиції.

1. Ця Угода підлягає ратифікації і набуває чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.

2. Ця Угода укладена на невизначений строк і чинна протягом 6 місяців після дати, коли одна з Договірних Сторін повідомить в письмовому вигляді іншу Договірну Сторону про своє бажання припинити її дію.

Здійснено в Тегерані 9 липня 1993 р. в двох примірниках українською, фарсі і англійською мовами, при цьому всі тексти мають однакову силу.