Угода між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про оперативне сповіщення про ядерні аварії, обмін інформацією та співробітництво в галузі ядерної безпеки і радіаційного захисту

Уряд України та Уряд Угорської Республіки (далі "Договірні Сторони"),

посилаючись на "Конвенцію про оперативне сповіщення про ядерну аварію" від 26 вересня 1986 року (далі "Конвенція МАГАТЕ"),

беручи до уваги положення Заключного акта Наради по безпеці та співробітництву в Європі від 1 серпня 1975 року,

прагнучи до подальшого зміцнення міжнародного співробітництва в галузі безпечного використання ядерної енергії,

переконані в тому, що широке співробітництво між обома державами сприятиме обмеженню ризику та наслідків можливих ядерних аварій,

домовились про таке:

Ця Угода охоплює установки, діяльність (далі відповідно "ядерні установки", "ядерна діяльність") та аварії, як це визначено у статтях 1 і 3 Конвенції МАГАТЕ.

1. Якщо на території однієї із Договірних Сторін на ядерній установці чи при здійсненні ядерної діяльності виникне аварія, яка спричинить або може спричинити викид радіоактивного матеріалу за межі території цієї Договірної Сторони, що може вплинути на радіологічну безпеку другої Договірної Сторони, то Договірна Сторона, на території якої трапилась аварія, негайно і безпосередньо сповіщає про це іншу Договірну Сторону. Вона також негайно надає наявну інформацію, яка необхідна для мінімізації радіологічних наслідків відповідно до статті 5.1 Конвенції МАГАТЕ. В усякому випадку події на ядерних об'єктах, які відповідають Міжнародній шкалі подій МАГАТЕ (INES), починаючи з рівня 3 та вище, мають сповіщатися.

2. Інформація, згадана в Статті 2 цієї Угоди доповнюватиметься відповідними даними в міру розвитку ситуації, доки компетентні органи Договірних Сторін вважатимуть це за необхідне.

3. Договірна Сторона, що передає інформацію згідно зі Статтею 2 цієї Угоди, повинна по можливості негайно відповісти на прохання другої Договірної Сторони щодо подальшої інформації або надати консультації.

4. Якщо система радіаційного моніторингу однієї із Договірних Сторін реєструє підвищення радіації порівняно з узгодженим рівнем і це не пов'язано з установками чи діяльністю на її власній території, то вона негайно сповіщає про це другу Договірну Сторону і продовжує інформувати її про подальший розвиток ситуації.

5. Одразу після набуття чинності цією Угодою кожна Договірна Сторона інформує по дипломатичних каналах іншу Договірну Сторону про свої компетентні органи та пункт зв'язку, відповідальний за передачу та прийом сповіщень та інформації, згаданої у Статті 2.

1. Компетентні органи Договірних Сторін обмінюються інформацією, що має відношення до безпеки ядерних установок, які експлуатуються, проектуються, споруджуються, вводяться чи виводяться або вже виведені з експлуатації на їх територіях, а також відповідною інформацією про діяльність, пов'язану з ризиком надмірного викиду радіоактивних матеріалів (згідно додатка до цієї Угоди). Така інформація щорічно поновлюється і доповнюється з урахуванням того, про що домовились компетентні органи згідно зі Статтею 5 цієї Угоди.

2. Компетентні органи Договірних Сторін якнайшвидше сповіщають один одного про важливі зміни стосовно ядерних установок чи ядерної діяльності відповідно на своїх територіях.

3. Компетентні органи негайно сповіщають один одного про будь-який випадок протизаконних дій, що мають відношення до ядерних матеріалів, радіоактивних джерел та відходів, що виявляються відповідно на своїх територіях, якщо є підозра, що такий випадок походить з території другої Договірної Сторони.

4. Договірна Сторона, яка одержує інформацію, надану згідно з цією статтею, має право просити у другої Договірної Сторони подальші роз'яснення такої інформації.

1. Договірні Сторони створюють умови і стимулюють розвиток науково-технічного співробітництва між заінтересованими відомствами та між іншими установами обох Договірних Сторін в галузі ядерної безпеки та радіаційного захисту, включаючи моніторинг радіоактивних викидів, протиаварійне планування та поводження з відпрацьованим ядерним паливом і радіоактивними відходами. Поводження з радіоактивними відходами охоплює всі проблеми - від їх утворення до остаточного поховання.

2. Особлива увага приділятиметься розвиткові та запровадженню системи підтримки протиаварійних рішень, яка спрямована на обмеження наслідків ядерної аварії.

1. Представники компетентних органів зустрічатимуться, коли і якщо це необхідно, щонайменше один раз на рік для погодження будь-яких поточних питань щодо виконання цієї Угоди. Час, місце та порядок денний таких нарад погоджуватиметься завчасно.

2. У Статті 3 цієї Угоди термін "компетентні органи" означає:

- в Україні - Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України; Адміністрація ядерного регулювання

- в Угорській Республіці - Угорська комісія з атомної енергії.

3. Кожна Договірна Сторона має негайно повідомити по дипломатичних каналах іншу Договірну Сторону про будь-які зміни компетентних органів або координати пунктів зв'язку.

Ніяке взаємне відшкодування збитків, пов'язаних з обміном інформацією згідно з цією Угодою, не може бути об'єктом будь-якого позову однієї Сторони до іншої.

Якщо Договірна Сторона, яка передає інформацію, вважає її конфіденційною, вона чітко вказує другій Стороні на конфіденційний характер цієї інформації. Позначена як конфіденційна, інформація використовується лише в межах органів ядерної та радіаційної безпеки та інших урядових установ кожної Договірної Сторони, які залучаються до застосування цієї Угоди. Без письмової домовленості між Договірними Сторонами така конфіденційна інформація не може доводитися до відома третіх сторін.

Ця Угода не порушує міжнародних зобов'язань, що були взяті раніше на себе обома Договірними Сторонами.

1. Будь-які спори між Договірними Сторонами стосовно тлумачення і застосування цієї Угоди вирішуються, за можливістю, шляхом переговорів.

2. Якщо якісь спори неможливо усунути в такий спосіб, то за проханням будь-якої Договірної Сторони це питання передається до арбітражного суду.

3. Арбітражний суд складається так: кожна Договірна Сторона призначає одного арбітра, і ці двоє арбітрів вибирають голову з національним статусом третьої країни. Арбітри від кожної Договірної Сторони призначаються не пізніше, ніж через шістдесят (60) днів після подачі прохання про арбітраж, а голова вибирається не пізніше як за шістдесят (60) днів після призначення другого арбітра.

4. Якщо у вказаний строк одна із Договірних Сторін не призначила свого арбітра і не зробила для цього ніяких кроків, то інша Договірна Сторона може звернутися до Генерального Секретаря Організації Об'єднаних Націй з проханням призначити арбітра. Якщо обидва арбітри не можуть в зазначений термін вибрати третейського суддю, будь-яка із Договірних Сторін може просити Генерального Секретаря ООН зробити необхідне призначення.

5. При прийнятті свого рішення арбітражний суд керується статтями 31 і 32 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року.

6. Якщо не погоджено інакше, арбітражний суд сам встановлює відповідний основний закон, свою процедуру та мову.

7. Кворум утворюється більшістю членів арбітражного суду, а всі рішення потребують більшості голосів. Такі рішення є остаточні і обов'язкові для Договірних Сторін.

8. Кожна Договірна Сторона несе збитки призначеного нею арбітра, а також збитки, пов'язані з його представництвом. Збитки, пов'язані з головуванням, та інші розподіляються рівномірно між Договірними Сторонами.

1. Кожна Договірна Сторона сповіщає іншу про завершення її внутрішніх процедур, необхідних для набуття чинності цієї Угоди. Угода набуває чинності в день після одержання повідомлення, що надійшло останнім.

1. Договірні Сторони укладають цю Угоду на невизначений термін.

2. Кожна Договірна Сторона може денонсувати цю Угоду шляхом письмового повідомлення про це іншій Договірній Стороні по дипломатичних каналах. Договір припиняє свою дію у перший день через дванадцять місяців після дати одержання повідомлення про денонсацію.

Договірні Сторони погоджуються застосовувати цю Угоду до набуття його чинності з дня його підписання.

Вчинено в м. Будапешт 12 листопада 1997 року у двох примірниках, кожний українською, угорською та англійською мовами, при цьому всі три тексти є автентичні. У разі розбіжностей у тлумаченні перевага надається англійському тексту.