КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
| від 15 квітня 2009 р. N 345 Київ |
( Постанова втратила чинність на підставі Постанови КМ N 636 від 15.06.2011 )
Про затвердження критерію, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
Відповідно до статті 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" Кабінет Міністрів України
постановляє:
Затвердити критерій, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, згідно з додатком.
| Прем'єр-міністр України | Ю.ТИМОШЕНКО |
| Інд. 26 |
Додаток
до постанови Кабінету Міністрів України
від 15 квітня 2009 р. N 345
КРИТЕРІЙ,
за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів, пов'язаних з державним наглядом (контролем) у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття
1. Критерієм, за яким оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності суб'єктами господарювання - страхувальниками, які відповідно до закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхові внески), є повнота нарахування та сплати таких внесків.
2. Установлюється три ступені ризику - високий, середній та незначний.
3. До суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику відносяться ті, що:
1) не подають робочим органам виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття відомості про сплату страхових внесків;
2) мають прострочену заборгованість із сплати страхових внесків.
4. До суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику відносяться ті, що:
1) несвоєчасно сплачують страхові внески;
2) порушують строки подання відомостей про сплату страхових внесків;
3) допускають помилки, неузгодженість у відомостях про сплату страхових внесків.
5. Суб'єкти господарювання, що не мають жодної з ознак, передбачених пунктами 3 і 4, вважаються суб'єктами господарювання з незначним ступенем ризику.
6. Планові заходи, пов'язані з державним наглядом (контролем) за нарахуванням та сплатою суб'єктами господарювання страхових внесків, здійснюються з такою періодичністю:
з високим ступенем ризику - не частіше одного разу на рік;
із середнім ступенем ризику - не частіше одного разу на два роки;
з незначним ступенем ризику - не частіше одного разу на п'ять років.