Про Цільову державну програму сприяння зайнятості молоді на 1994-1995 роки

З метою забезпечення соціально-економічних, організаційних і правових умов та гарантій для реалізації права молоді на працю і посилення її захисту від безробіття Кабінет Міністрів України

1. Схвалити Цільову державну програму сприяння зайнятості молоді на 1994-1995 роки, розроблену на виконання Генеральної тарифної угоди на 1993 рік, (додається).

2. Міністерству праці, Міністерству у справах молоді і спорту, Міністерству освіти, Уряду Криму, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям та іншим заінтересованим міністерствам і відомствам розробити заходи щодо організаційного забезпечення реалізації Цільової державної програми сприяння зайнятості молоді на 1994-1995 роки.

3. Міністерству праці, Міністерству у справах молоді і спорту, Міністерству статистики щоквартально інформувати Уряд і населення України про стан виконання Цільової державної програми сприяння зайнятості молоді на 1994-1995 роки одночасно з поданням інформації про хід реалізації Державної програми зайнятості населення.

Цільова державна програма сприяння зайнятості молоді на 1994-1995 роки (далі - Програма) розроблена з метою захисту від безробіття молоді *), що перебуває в особливо несприятливих умовах на ринку праці, поліпшення її професійної орієнтації, забезпечення гарантій щодо професійного навчання, підвищення кваліфікації та перепідготовки, посилення мотивацій трудової активності і передбачає першочергове задоволення тих потреб, які не забезпечуються можливостями наявного ринку праці.

*) У Програмі термін "молодь" у всіх випадках вживається у значенні, встановленому статтею 1 Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні" (віком від 15 до 28 років), крім випадків, коли йдеться про додаткові гарантії працевлаштування молоді на робочі місця, що бронюються на підприємствах, в установах і організаціях відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення".

Програма базується на чинних нормах міжнародного та національного законодавства, насамперед законів України "Про зайнятість населення" і "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні", враховує положення плану економічного і соціального розвитку України на 1994 рік та результати аналізу сучасного стану і тенденцій розвитку зайнятості молоді в 1994-1995 роках.

У Програмі враховано пропозиції Уряду Криму, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, зацікавлених міністерств, відомств, об'єднань громадян, а також наукові розробки Науково-дослідного центру з проблем зайнятості населення та ринку праці Академії наук і Мінпраці, інших наукових установ. Вона скоординована з Державною програмою зайнятості населення на 1994 рік та іншими державними програмами.

Результати проведеного аналізу свідчать, що в сучасних складних економічних умовах на ринку праці в Україні посилюється напруженість. Ускладнюються питання первинного працевлаштування молоді, зростає частка та чисельність молоді серед безробітних, водночас збільшується відплив її з народного господарства у сферу нерегламентованої діяльності.

У 1993 році із загальної кількості молоді, що звернулась до державної служби зайнятості за допомогою у працевлаштуванні (у тому числі після закінчення навчання в загальноосвітніх школах і професійних навчально-виховних закладах), працевлаштовано менше половини. Ще більша напруженість склалася з працевлаштуванням випускників вищих навчальних закладів, які не отримали направлення на роботу, - з них працевлаштовано лише кожного четвертого.

Питома вага молоді серед безробітних зросла з 33 відсотків на початку 1992 року до 42 відсотків на початку 1994 року. Чисельність безробітної молоді за цей час збільшилася з 2,2 тис. чоловік до 39,2 тисячі, зростаючи в півтора раза вищими темпами, ніж інші категорії безробітних.

У структурі безробітної молоді найбільша питома вага припадає на вікову групу від 21 до 28 років (69 відсотків), на яку не поширюються додаткові гарантії працевлаштування на робочі місця, що бронюються відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення". Більшість у цій групі становлять працівники, вивільнені у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією, перепрофілюванням підприємств, установ і організацій, скороченням чисельності або штату. Кожен п'ятий безробітний віком від 21 до 28 років - випускник вищих навчальних закладів.

У віковій групі безробітних до 21 року кожен третій - випускник професійного навчально-виховного закладу.

Питома вага жінок серед безробітної молоді становить 75 відсотків, а у віковій групі до 21 року - 79,4 відсотки. У Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській областях, місті Києві жінки становлять понад 90 відсотків безробітної молоді.

У цілому питома вага молоді серед безробітних на території України коливається у межах від 20 до більш як 50 відсотків. Найнижчі значення зафіксовано по м.Києву, Республіці Крим, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Одеській і Харківській областях, найвищі - по Житомирській, Кіровоградській, Рівненській, Тернопільській і Чернігівській областях, що свідчить про послаблення політики територіального перерозподілу молоді, особливо молоді, яка проживає в сільській місцевості та селищах міського типу.

Посилення труднощів у первинному працевлаштуванні молоді, різка різниця між рівнями оплати праці в державному і недержавному секторах економіки сприяли соціально-професійній переорієнтації молоді на працю поза державним сектором, отримання доходів у сфері прихованої зайнятості, яка є для молоді психологічно привабливою з огляду на мобільність, елемент ризику, менш жорстку службову дисципліну і до того ж найчастіше потребує не спеціальної професійної підготовки, а тільки певних навиків.

За останніх два роки чисельність працівників державного сектора економіки зменшилась на 2,3 млн. чоловік, із яких 1,8 млн. перейшли працювати в інші сфери діяльності, причому саме молодь поповнила переважно сферу нерегламентованої діяльності.

Сучасні орієнтації молоді, що формують її ставлення до праці, слід оцінити як негативні і суспільно недоцільні, оскільки вони ведуть до зменшення питомої ваги молоді серед зайнятих у народному господарстві, руйнують основи трудового потенціалу на довгострокову перспективу. Щоправда, водночас вони стримують зростання масового відкритого безробіття, проте негативні наслідки цього явища перевищують тимчасові вигоди.

Негативно впливають на зайнятість молоді недоліки в організації професійної орієнтації. У штатних розкладах більшості шкіл не передбачено посад, функцією яких була б профорієнтаційна робота, тому вона здійснюється суто формально. У школах, міжшкільних навчально-виховних комбінатах згортається навчально-матеріальна база трудового професійного навчання та профорієнтації.

Конкурентоспроможність молоді на ринку праці знижується також внаслідок скорочення підготовки робітників і фахівців у професійних та вищих навчальних закладах. Водночас професійна структура підготовки кадрів не відповідає попиту, що склався на ринку праці, триває підготовка робітників і службовців за надлишковими професіями і спеціальностями, що призводить до зростання безробіття серед цієї категорії населення.

Із числа випускників загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладів, що звернулися за допомогою у працевлаштуванні, державною службою зайнятості направляється на навчання, перепідготовку і перенавчання близько 14 відсотків, тим часом як у країнах з ринковою економікою на професійне навчання направляється 60-70 відсотків незайнятого населення.

Різке зниження купівельної спроможності заробітної плати та стипендій зумовлює зростання попиту на вторинну зайнятість, особливо серед молоді, що навчається. Проте попит цей повною мірою не задовольняється. З числа учнівської молоді, яка виявила бажання працювати у вільний від навчання час, державною службою зайнятості працевлаштовується 75 відсотків. У зв'язку з цим заслуговує державної підтримки діяльність на ринку праці молодіжних структур, що сприяють працевлаштуванню молоді на тимчасову та сезонну роботу, в тому числі у вільний від навчання час.

Результати наукових досліджень у сфері зайнятості молоді, зокрема аналіз показників, одержаних у 1992-1993 роках, і виконані на їх основі попередні розрахунки, свідчать, що протягом наступних двох років слід очікувати ускладнення ситуації в молодіжному секторі ринку праці. Загальна кількість незайнятої молоді та її питома вага серед безробітних поступово зростатимуть за рахунок:

стабілізації на рівні 1992-1993 років чисельності молоді, яка вступатиме у працездатний вік;

зростання чисельності вивільнюваних молодих працівників як найменш конкурентоспроможної, з огляду на невеликий виробничий стаж, робочої сили у зв'язку з очікуваним збільшенням загальних обсягів вивільнення працівників з галузей народного господарства;

зменшення попиту на ринку праці на випускників загальноосвітніх шкіл, професійних навчально-виховних і вищих навчальних закладів, зумовлене ускладненням загальної ситуації на ринку праці, поступовим переходом прихованого безробіття у відкрите. Внаслідок скасування системи державного розподілу молодих спеціалістів реальною стає загроза значного збільшення серед них кількості безробітних;

скорочення прийняття молоді на навчання до професійних та вищих навчальних закладів у зв'язку з відмовою підприємств укладати з ними угоди про підготовку кадрів;

незбалансованості між професійно-кваліфікаційною структурою випускників вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів, підготовлених за державним замовленням, сформованим у минулі періоди, та сучасними потребами ринку праці, перенасиченого фахівцями і кваліфікованими робітниками одних спеціальностей за існування гострої потреби в інших;

зменшення можливостей працевлаштування молоді з вищою освітою у зв'язку із скороченням бюджетного фінансування науки і виходом на ринок праці вивільнених висококваліфікованих фахівців, які мають практичний досвід наукової роботи, що підвищує їх конкурентоспроможність;

загострення проблеми працевлаштування молоді, яка проживає в сільській місцевості, внаслідок зменшення обсягів щоденної трудової міграції до міських поселень через скорочення в останніх кількості робочих місць;

зменшення можливостей територіального перерозподілу трудових ресурсів у зв'язку з появою відкритого безробіття у трудонедостатніх раніше регіонах, що ускладнить працевлаштування молоді в трудонадлишкових регіонах, передусім у малих містах з нерозвиненою сферою докладання праці, вузькоспеціалізованим виробництвом.

Виходячи з прийнятої в Державній програмі зайнятості населення на 1994 рік двохваріантної оцінки кількості та складу незайнятого населення на ринку праці, передбачається, що чисельність незайнятої молоді, яка потребуватиме допомоги у працевлаштуванні, за першим варіантом становитиме понад 380 тис. чоловік, за другим - понад 600 тис. чоловік. За основний у Програмі прийнято перший варіант. У разі кризового розвитку процесів на ринку праці (за другим варіантом) передбачається залучити до громадських робіт близько 250 тис. осіб з числа незайнятої молоді.

Результати наукових досліджень, виконаних при підготовці цієї Програми, свідчать, що чисельність незайнятої молоді на ринку праці у 1995 році може зрости до 750 тис. чоловік, а при кризовому розвитку ситуації - перевищити один мільйон чоловік. Підсумки варіантних розрахунків формування молодіжного сектора ринку праці наведені нижче в таблиці.

У тому числі:

З урахуванням тенденцій, що визначають процеси у сфері зайнятості молоді, зокрема неминучу активізацію вивільнення працівників, які нині перебувають у стані часткового безробіття, і практичну вичерпаність можливостей подальшого відпливу молоді у сферу нерегламентованої зайнятості, заходи Програми на 1995 рік сформовано виходячи з кризового варіанту.

Тенденції розвитку процесів на ринку праці в 1994-1995 роках визначають мету і спрямованість Програми: створення соціально-економічних, організаційних і правових умов та гарантій для реалізації права працездатних молодих громадян на працю, посилення їх соціального захисту від безробіття.

Основне завдання Програми - формування державної політики у сфері зайнятості молоді, що зокрема передбачає:

стримування наростання безробіття серед молоді через збереження існуючих і створення нових робочих місць;

максимальне працевлаштування незайнятої молоді, зокрема надання першого робочого місця тим, хто щойно включається у трудовий процес, задоволення попиту на вторинну зайнятість молоді, яка навчається;

підвищення конкурентоспроможності молоді на ринку праці, розширення можливостей для її професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації;

збереження трудового потенціалу молоді та підвищення її трудової і підприємницької активності, сприяння збереженню інтелектуального потенціалу нації.

Програма визначає конкретні терміни реалізації її заходів, як, у поєднанні з існуючими можливостями національного ринку праці, повинні забезпечити вирішення невідкладних питань зайнятості молоді, і виходить із необхідності:

забезпечення диференційованого підходу до вирішення проблем зайнятості молоді, розглядаючи її як неоднорідне соціальне утворення, що складається з відносно відособлених груп;

адаптації молоді до змін на ринку праці;

більш тісної взаємодії державних органів управління з молодіжними громадськими організаціями та іншими формуваннями, що функціонують на ринку праці.

Дії, спрямовані насамперед на запобігання масовому безробіттю серед молоді, згруповані за напрямами, що враховують специфіку цієї категорії робочої сили та становище молоді на ринку праці. Слід зазначити, що активна державна політика на ринку праці доповнюється заходами щодо соціальної підтримки тимчасово безробітної молоді.

Реалізація заходів Програми дасть змогу в 1994 році залучити до трудової діяльності, громадських робіт, направити на професійне навчання та перепідготовку майже 305 тис. чоловік, надати соціальну підтримку (допомогу по безробіттю) близько 87 тис. чоловік із числа незайнятої молоді; у 1995 році - відповідно 947 і 259 тис. чоловік (додатки N 1 і 2).

З метою створення максимально сприятливих умов для працевлаштування незайнятої молоді, враховуючи неоднорідність її вікового та статевого складу, освітнього та професійно-кваліфікаційного рівня й інші фактори, що впливають на формування потреби у праці, передбачається здійснити такі заходи:

визначити квоти для працевлаштування різних категорій молоді при бронюванні робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість населення". Забезпечити відповідність заброньованих робочих місць професійно-кваліфікаційному складу молоді.

розробити нормативно-правовий механізм, який гарантував би забезпечення молоді, що розпочинає трудову діяльність, першим робочим місцем відповідно до Закону України "Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні".

забезпечити режим найбільшого сприяння працевлаштуванню на додаткові робочі місця, що створюються за участю коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, безробітних з числа молоді, передусім випускників шкіл-інтернатів, дитячих будинків, спеціальних навчально-виховних шкіл і професійних училищ, підлітків, що залишили навчання, осіб, звільнених із установ, що виконують покарання, та інших категорій молоді, яка звернулась до державної служби зайнятості.

Програма працевлаштування молоді на існуючі і новостворювані робочі місця доповнюється заходами, спрямованими на підтримку підприємницьких ініціатив молоді, розвитку самозайнятості та ремісництва. Для цього необхідно:

визначити пріоритетні напрями діяльності суб'єктів молодіжного підприємництва (зокрема виробництво і переробку сільськогосподарської продукції, виробництво продовольчих, промислових товарів широкого вжитку, лікарських препаратів і медичної техніки, надання виробничих, побутових і комунальних послуг, будівництво житлового, виробничого та соціального призначення, інноваційна діяльність); розробляючи програми "Молодіжне підприємництво", передбачити встановлення пільгового режиму кредитування новостворених суб'єктів молодіжного підприємництва за пріоритетними напрямами діяльності.

встановлювати по можливості пільгову плату за реєстрацію новостворених суб'єктів молодіжного підприємництва за визначеними пріоритетними напрямами діяльності.

на основі чинного законодавства визначити, виходячи з місцевих умов, найбільш перспективні напрями і сфери, в яких заняття підприємницькою діяльністю стимулюватиметься за рахунок надання безвідсоткової позики з державного фонду сприяння зайнятості населення.

розробити і запровадити механізм передачі молодіжним колективам у користування або розпорядження власності (фондів, майна) державних підприємств, виробництво на яких зупинено у зв'язку з його неефективністю (за умови відсутності покупців на цю власність), та створення на її базі суб'єктів підприємництва виробничого призначення.

забезпечити, у разі потреби, підготовку та перепідготовку молоді, яка займається підприємництвом, без залучення коштів державного бюджету.

розробити з урахуванням місцевих особливостей проекти розвитку самозайнятості безробітної молоді, в тому числі на основі відродження народних промислів, ремісництва. Створити умови і розпочати відповідну професійну підготовку осіб, згодних після закінчення навчання займатись індивідуальною трудовою діяльністю.

надавати організаційну (а в разі потреби і фінансову) допомогу регіонам з високою питомою вагою молоді, особливо молодих жінок, у структурі безробітних з метою розвитку підприємницької діяльності, самозайнятості та ремісництва.

Серед молоді, яка потребує соціального захисту через неспроможність на рівних конкурувати на ринку праці, особливо уразливими категоріями є інваліди, підлітки та молодь, що проживає у сільській місцевості. З метою сприяння їхньому працевлаштуванню передбачається:

відповідно до Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" розробити положення про спеціалізовані центри для реалізації програм професійного навчання молодих інвалідів і вдосконалення їхньої професійної майстерності.

розробити та затвердити положення про порядок взаємодії органів державного управління у плані забезпечення зайнятості інвалідів, їх професійного навчання, створення спеціалізованих робочих місць.

У порядку організації професійного навчання та удосконалення майстерності молодих інвалідів у спеціалізованих центрах реабілітації визначити пріоритетні професії, опанування якими забезпечить їм найбільше можливостей бути працевлаштованими на регіональних ринках праці.

внести Кабінетові Міністрів України пропозиції стосовно заохочення підприємств і організацій до працевлаштування громадян, які не досягли вісімнадцяти років, передбачивши, зокрема, можливість компенсації підприємствам додаткових витрат, пов'язаних з наданням неповнолітнім працівникам пільг щодо тривалості робочого дня.

систематично аналізувати склад незайнятої молоді в сільській місцевості (зокрема, тієї, що раніше працювала у місті); створити умови для розвитку в трудонадлишкових регіонах різноманітних сфер докладання праці за рахунок організації молодіжних малих різногалузевих (несільськогосподарських) підприємств. Аналізувати фактичну динаміку створення робочих місць на територіях пріоритетного розвитку та комплектування їх кадрами.

розробити механізм залучення сільської молоді до фермерства та інших форм підприємницької діяльності у сфері сільськогосподарського виробництва.

розробити заходи, спрямовані на забезпечення зайнятості молоді з числа депортованих осіб, що повертаються в місця свого історичного проживання, зокрема в сільську місцевість.

Для посилення регульованого впливу на міграційні процеси молоді, надання їм економічно і соціально доцільного характеру, пропонується:

брати на облік сільські господарства, спроможні прийняти з міст молодих працівників і створити їм належні умови для проживання та праці. Проводити роз'яснювальну роботу серед молоді, яка вивільняється з міських підприємств, щодо можливостей переїзду і працевлаштування у сільській місцевості.

сприяти організованому територіальному перерозподілу молоді в Україні, зокрема з урахуванням напрямів і завдань Національної програми громадських робіт. Забезпечити інформування населення про попит на робочу силу в різних регіонах України.

проаналізувати напрями трудової міграції, а також набір професій, за якими найчастіше працює молодь України за кордоном. Розробити заходи, спрямовані на надання цим міжнародним трудовим зв'язкам, що фактично склалися, нормативно-правового характеру. Визначити засади формування державної політики стосовно зовнішньої трудової міграції.

забезпечити розроблення міждержавних угод з країнами близького і далекого зарубіжжя з питань регулювання трудової міграції. Встановити жорсткий контроль за виїздом молоді через нелегальні структури до країн, з якими Україна не має відповідних угод.

Відповідно до заходів, передбачених Національною програмою громадських робіт, сприяти залученню молоді до громадських робіт у період пошуку постійної роботи та у вільний від навчання час.

розробити і затвердити спеціальну програму залучення до громадських робіт, у поєднанні з професійною підготовкою, перепідготовкою та перенавчанням, молоді, що потребує трудової реабілітації або соціальної адаптації у зв'язку із значною перервою в професійній діяльності.

Надійним засобом захисту від безробіття, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці є професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації. З огляду на це необхідно:

розробити концепцію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вивільнених працівників, безробітних та інших груп незайнятого населення.

забезпечити організацію професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації незайнятої молоді, що виявила бажання оволодіти певною професією чи спеціальністю, на базі професійно-технічних училищ, спеціальних факультетів вищих навчальних закладів, установ післядипломної освіти, а також безпосередньо на виробництві за укладеними договорами відповідно до попиту, що склався на регіональних ринках праці.

Тенденція до швидкого зростання чисельності незайнятих і безробітних випускників професійних навчально-виховних закладів в умовах, коли попит на робітників перевищує пропозицію на ринку праці, свідчить про невідповідність професійної структури підготовки робітничих кадрів потребам народного господарства. Для оптимізації структури професійного навчання молоді відповідно до змін, що відбуваються в структурі виробництва та сфери послуг, необхідно:

вивчити сучасний стан працевлаштування випускників професійних навчально-виховних закладів; з урахуванням потреб регіональних ринків праці відкоригувати плани випуску і підготовки робітничих кадрів у 1994 році. У разі потреби вжити заходів для переведення учнів, що опановують надлишкові на ринку праці професії, для завершення навчання до інших, близьких за профілем навчальних закладів або для перенавчання за скороченими програмами для опанування професій, конкурентоспроможних на ринку праці.

забезпечити надання Міносвіти та місцевим органам державного управління освітою статистичної інформації про структурні зміни на національному та регіональному ринках праці, кількість вакантних робочих місць (за професіями) для робітників та спеціалістів.

оптимізувати мережу професійних навчально-виховних закладів, привести професійну підготовку молоді у відповідність з потребами та змінами, що відбуваються у структурі виробництва і сфери послуг.

провести атестацію професійних навчальних закладів з метою підвищення якості підготовки кадрів, оновлення змісту освіти відповідно до вимог сучасного виробництва, переорієнтації на підготовку кваліфікованих кадрів за професіями, на які існує попит на ринку праці.

розробити і впровадити новий перелік професій, за якими слід здійснювати підготовку робочих кадрів та перепідготовку незайнятого населення у навчальних закладах професійної освіти, та відповідні типові навчальні плани і програми.

збільшити обсяги підготовки робітників у професійних навчально-виховних закладах за суміжними та інтегрованими професіями, впровадити різнорівневе професійне навчання молоді, розширити мережу вищих професійних училищ, училищ-агрофірм тощо з тим, щоб підвищити конкурентоспроможність випускників цих закладів на ринку праці.

надавати методичну допомогу військовим навчальним закладам з метою створення умов для отримання молодими військовослужбовцями одночасно з військовою цивільної професії.

створити в центрах перепрофілювання і підготовки офіцерів у містах Києві, Хоролі та Кривому Розі відділення для підготовки звільнених у запас молодих офіцерів до роботи в системі податкової поліції, воєнізованих митниць, автосервісу, машинобудування, агропромислового комплексу, за професіями бухгалтера, економіста, менеджера тощо.

У 1992-1993 роках майже на 100 тис. чоловік скоротився набір молоді до професійних навчально-виховних закладів. Окрім того, підприємства практично припинили брати підлітків учнями на виробництво. Склалася ситуація, за якої випускники загальноосвітніх шкіл не знаходять собі місця ні в навчальних закладах, ні на виробництві і поповнюють чисельність втягнутих у сферу нерегламентованої зайнятості чи безробітних. Для запобігання цим негативним соціальним процесам передбачається:

збільшити на 10 тис. кількість учнівських місць, на 40-50 тис. чоловік - набір учнів до професійних навчально-виховних закладів.

здійснити перехід від безплатного до платного навчання для іноземних громадян, осіб, які зараховуються до навчальних закладів понад встановлені планом обсяги набору, та громадян, направлених на навчання державними підприємствами чи спонсорськими організаціями.

розробити систему економічних стимулів, які забезпечували б взаємну зацікавленість навчальних закладів та підприємств і організацій у розширенні підготовки висококваліфікованих робітників, наданні учням і студентам робочих місць для проходження виробничої практики.

З питань, що потребують рішень Уряду, внести відповідні пропозиції Кабінетові Міністрів України.

розробити для вищих навчальних закладів пропозиції щодо підготовки спеціалістів з урахуванням поточних і перспективних потреб ринку праці.

Для надання допомоги учнівській і незайнятій молоді у виборі професії необхідно:

забезпечити реалізацію заходів Концепції державної системи професійної орієнтації населення, передбачених на 1994-1995 роки.

розробити нормативи чисельності профконсультантів для міських і сільських шкіл, міжшкільних навчально-виробничих комбінатів, професійних та вищих навчальних закладів.

виділити у відділах (центрах) соціально-психологічної служби системи освіти працівників, відповідальних за роботу з професійної орієнтації у загальноосвітніх школах і професійних навчальних закладах.

запровадити тестування для учнів випускних класів загальноосвітніх шкіл, спрямоване на виявлення їхніх нахилів та здібностей і вироблення рекомендацій щодо рекомендованих їм професій. Створити з цією метою регіональні госпрозрахункові центри тестування.

Для створення нормативно-правових умов з метою реалізації права працездатних громадян на працю та посилення їх соціального захисту від безробіття необхідно:

розробити і подати на затвердження Кабінету Міністрів України пропозиції про внесення змін і доповнень до чинних законодавчих та нормативних актів стосовно надання пільг і фінансової підтримки підприємствам, які створюють додаткові робочі місця для осіб, що потребують соціального захисту і неспроможні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, або які працевлаштовують таких осіб понад встановлені для них квоти.

підготувати та внести Кабінетові Міністрів України пропозиції про приведення положень Кодексу законів про працю України у відповідність із статтями Закону України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні".

внести Кабінетові Міністрів України пропозиції щодо підготовки та розподілу випускників навчальних та професійних навчально-виховних закладів, підготовлених за державним замовленням.

розглянути доцільність запровадження порядку, згідно з яким підприємства, установи й організації в разі відмови прийняти на роботу за фахом спеціалістів, на яких було подано заявки, відшкодовують державному фондові сприяння зайнятості населення всі витрати, пов'язані з працевлаштуванням, професійною підготовкою, перепідготовкою кожного такого спеціаліста та виплатою йому допомоги у зв'язку з безробіттям.

розробити і затвердити методичні рекомендації стосовно соціально-психологічної адаптації молодої людини, що втратила або не може знайти роботу, до статусу безробітного.

Успіх реалізації Програми неможливий без наукового та інформаційного забезпечення, для чого необхідно:

сформувати адресні (за науковими та вищими навчальними закладами) державні замовлення на науково-методичні розробки з питань сприяння зайнятості молоді.

передбачити при формуванні координаційного плану науково-дослідних робіт на 1994-1995 роки виділення асигнувань на дослідження проблем молоді на ринку праці.

замовити проведення соціологічного дослідження з метою з'ясування мотивів нерегламентованої діяльності молоді, видів такої діяльності, обсягів одержуваних від неї доходів, умов повернення до регламентованих видів зайнятості.

розробити рекомендації щодо включення до колективних договорів взаємних зобов'язань сторін стосовно забезпечення продуктивної зайнятості, у тому числі молоді.

узагальнити позитивну практику місцевих державних адміністрацій щодо створення якнайсприятливіших умов для розвитку продуктивної виробничої самозайнятості молоді (промислів, ремесел, фермерства тощо).

у процесі створення єдиної української інформаційно-довідкової системи зайнятості населення передбачити в її складі підсистему зайнятості молоді.

вивчити питання про доцільність випуску масовим тиражем серії законодавчих актів, які стосуються молодіжних проблем, для поліпшення інформованості молоді щодо її соціальних прав, можливостей та гарантій, що їх надає держава.

передбачити проведення вибіркових обстежень для вивчення соціальних аспектів зайнятості молоді.

Контроль за реалізацією Програми покладається на Мінпраці, Мінмолодьспорт, Уряд Криму, місцеві державні адміністрації, державну службу зайнятості, відповідні міністерства й відомства. Механізм управління Програмою включає:

щоквартальну оцінку стану молодіжного сектора ринку праці та відповідне інформування Кабінету Міністрів України, місцевих органів державної виконавчої влади (разом з поданням інформації про хід реалізації Державної програми зайнятості населення). У разі потреби - внесення пропозицій щодо коригування Програми та усунення відхилень від передбачених заходів.

оперативний контроль за виконанням та інформування населення через засоби масової інформації про хід реалізації заходів Програми.

забезпечити у 1994 році виділення необхідних коштів відповідно до затверджених напрямів використання державного фонду сприяння зайнятості населення, Фонду соціальної адаптації молоді, державного та місцевих бюджетів (додаток N 3).

Для фінансування забезпечення Програми у процесі розробки проектів використання коштів державного фонду сприяння зайнятості населення, Фонду соціальної адаптації молоді, а також державного та місцевих бюджетів на 1995 рік слід передбачити необхідні обсяги витрат на реалізацію запланованих заходів.

З метою використання міжнародного досвіду у цій сфері соціальної діяльності розробити спеціальні програми забезпечення зайнятості й професійної підготовки молоді відповідно до рекомендацій Міжнародної організації праці.

Області:

Області:

Примітка. Витрати на 1995 рік визначатимуться при розробленні Державної програми зайнятості населення на 1995 рік.