Ціна продажу продукції не може бути виконана шрифтом меншого розміру, ніж ціна за одиницю продукції.
5. У разі якщо до продажу пропонується набір товарів, харчових продуктів, робіт (послуг) чи їх поєднання, зазначаються вміст та ціна такого набору.
6. Якщо суб’єкт господарювання надає споживачу при реалізації однієї продукції право одержати іншу продукцію за зниженою ціною, до споживача доводиться інформація щодо:
1) змісту та ціни пропозиції із зазначенням ціни таких товарів, харчових продуктів, робіт (послуг), взятих окремо;
2) умови прийняття пропозиції, зокрема строк її дії та будь-які інші обмеження, включаючи обмеження щодо кількості.
7. Застосовувати поняття "знижка", "зменшена ціна", "вигода", "низька ціна", "акція" або будь-які інші аналогічні за значеннями поняття дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) вони застосовуються до продукції, яку безпосередньо реалізує суб’єкт господарювання;
2) вони застосовуються протягом визначеного та обмеженого періоду часу;
3) ціна продукції є нижчою за її звичайну ціну продажу.
8. Застосовувати поняття "розпродаж" або будь-які інші аналогічні поняття дозволяється лише з додержанням таких умов:
1) здійснюється розпродаж усієї продукції в межах певного місця або чітко визначеної групи продукції;
2) тривалість розпродажу обмежена в часі;
3) ціна продукції, що підлягає розпродажу, є меншою за її звичайну ціну продажу.
9. У разі проведення розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни продажу продукції суб’єкт господарювання не пізніше дня початку та протягом дії відповідної акції повідомляє споживачам у будь-який спосіб інформацію про звичайну ціну продажу продукції, що була встановлена до початку проведення відповідного розпродажу, застосування знижок або зменшення ціни продажу, а також ціну продажу такої продукції, встановлену після їх початку.
10. Звичайна ціна продажу продукції - це найменша ціна, за якою суб’єкт господарювання пропонував придбати продукцію протягом останніх 30 днів до повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок, зменшення ціни продажу або з дня початку продажу продукції, якщо період її продажу становить менше 30 днів.
11. Якщо суб’єкт господарювання знижує ціну продажу продукції поступово, звичайною ціною продажу продукції є найменша ціна, за якою суб’єкт господарювання пропонував придбати продукцію до повідомлення про початок проведення розпродажу, застосування знижок, зменшення ціни продажу.
Стаття 12. Право споживача на споживчу освіту та/або просвіту
1. Держава створює умови для здобуття споживачами знань, умінь та навичок, у тому числі в закладах освіти, з питань реалізації прав споживачів та механізмів їх захисту, а також вживає заходів, спрямованих на доведення до відома суб’єктів господарювання інформації про права споживачів та механізми їх захисту.
2. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах освіти і науки, створює умови для здобуття споживачами в закладах освіти всіх рівнів (дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти), а також у закладах позашкільної та післядипломної освіти потрібних знань з питань реалізації прав споживачів та механізмів їх захисту.
3. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які здійснюють захист прав споживачів, інформують споживачів з питань реалізації прав споживачів та механізмів їх захисту.
Стаття 13. Право споживача на інформацію про продукцію
1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, повної, достовірної і своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість здійснення ним свідомого вибору. Суб’єкт господарювання зобов’язаний своєчасно, до придбання продукції, надати споживачу інформацію про таку продукцію. Інформація про продукцію не вважається рекламою.
2. Інформація про продукцію вважається повною і достовірною, якщо вона містить:
1) назву, найменування продукції або відтворення знака для товарів, робіт, послуг, під яким вони реалізуються;
2) дані про основні споживчі властивості товару чи основні характеристики робіт, послуг;
3) кількість продукції в одиницях вимірювання, установлених відповідно до законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, залежно від виду продукції;
4) відомості про вміст шкідливих для здоров’я речовин (у разі наявності), перелік яких визначено нормативно-правовими актами, а також застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження передбачені законодавством;
5) ціну продукції або спосіб її розрахунку. Спосіб розрахунку ціни надається лише у випадку, якщо з різних об’єктивних причин до моменту постачання товару неможливо визначити кінцеву ціну продукції;
6) будь-які особливі умови зберігання та/або використання, а також можливі негативні наслідки споживання (використання), якщо вони визначені виробником або встановлені нормативно-правовими актами;
7) відомості про гарантійні зобов’язання суб’єкта господарювання та комерційну гарантію (у разі її надання);
8) найменування, номер контактного телефону та місцезнаходження виробника (виконавця), а також найменування, номер контактного телефону та місцезнаходження суб’єкта господарювання, відповідального за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантійних зобов’язань та/або комерційної гарантії або інших скарг споживачів, якщо він не є виробником (виконавцем);
9) строк придатності (служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки у разі невиконання таких дій. Строк придатності (служби) може не зазначатися, якщо він є необмеженим.
3. Інформація про послуги з показу (проведення) гастрольних заходів, що пов’язані з концертною, гастрольно-концертною, конкурсною, фестивальною діяльністю, повинна містити дані про використання чи невикористання виконавцями музичних творів фонограм власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору з музичним супроводом або без нього чи фонограм музичного супроводу до власного вокального, інструментального, вокально-інструментального виконання музичного твору.
4. Нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, можуть встановлюватися спеціальні вимоги до змісту інформації про продукцію та способів її надання.
У разі якщо нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, встановлено спеціальні вимоги до змісту або способів надання інформації про певні види продукції, положення частини другої цієї статті застосовуються у частині, що не охоплюється такими спеціальними вимогами.
5. Інформація, передбачена частинами першою - третьою цієї статті, доводиться суб’єктом господарювання до відома споживачів у чіткій, легкодоступній та зрозумілій формі, у кольорі, шрифті та розмірі, за допомогою слів, цифр, піктограм, символів, графічних зображень, які не ускладнюють її сприйняття.
6. Вимоги до інформації про харчові продукти встановлюються Законом України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів". Вимоги до інформації про корми встановлюються Законом України "Про безпечність та гігієну кормів". Вимоги, встановлені частиною другою цієї статті, не поширюються на продукцію, що є харчовим продуктом або кормом.
7. Суб’єкт господарювання зобов’язаний надати споживачу інформацію відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Інформація про назву товару чи харчового продукту, дані про основні споживчі властивості товару чи харчового продукту, що розміщуються на поверхні, яка має найбільшу площу, товару чи харчового продукту та/або упаковки, етикетки, приєднаної до товару чи харчового продукту, не може надаватися державною мовою держави-агресора або держави-окупанта, не повинна приховуватися або спотворюватися іншою текстовою чи графічною інформацією.
8. Інформація про продукцію, передбачена частиною другою цієї статті, розміщується безпосередньо на продукції та/або упаковці, етикетці, приєднаній до продукції, або у супровідній документації, що додається до продукції, або надається в інший спосіб (у доступній наочній формі).
Інформація про продукцію, передбачена частиною другою цієї статті, а також будь-яке інше маркування продукції надаються державною мовою та за потреби можуть дублюватися іншими мовами.
У разі розміщення інформації, зазначеної в абзаці другому цієї частини, безпосередньо на продукції та/або упаковці, етикетці, приєднаній до неї, інформація, що надається державною мовою, розміщується на поверхні, яка має найбільшу площу, продукції та/або упаковки, етикетки, приєднаної до продукції, яка має найбільшу площу, не повинна приховуватися або спотворюватися іншою текстовою чи графічною інформацією і при цьому розмір шрифту, яким наноситься інформація державною мовою, не може бути меншим за розмір шрифту, яким наноситься інформація іншою мовою.
Інформація про продукцію може розміщуватися в місці реалізації та/або може доводитися до споживача за допомогою засобів дистанційного зв’язку, зокрема шляхом розміщення на офіційних веб-сайтах виробника (виконавця), продавця.
Інформація про продукцію може надаватися споживачу на його електронну адресу або за номером його телефону лише за умови, що споживач надав суб’єкту господарювання згоду на отримання такої інформації.
9. Суб’єкт господарювання може розміщувати інформацію про продукцію на своєму веб-сайті у формі, легкодоступній для розуміння вразливими категоріями споживачів, зокрема особами з вадами розумового чи фізичного розвитку.
10. Суб’єкт господарювання одночасно з наданням інформації про продукцію інформує у будь-якій доступній та зручній для споживача формі про:
продавця товару, зокрема його місцезнаходження та контактні дані;
інтероперабельність або сумісність цифрового вмісту щодо функціонування з апаратними засобами чи програмним забезпеченням - у разі придбання товару з цифровим вмістом;
заходи технічного захисту - у разі придбання товарів з цифровим вмістом або отримання цифрових послуг;
умови придбання продукції, зокрема умови доставки чи пересилання;
строк дії договору та умови відмови від договору;
можливість та порядок позасудового врегулювання споживчих спорів у разі їх виникнення.
Суб’єкт господарювання, який прийняв кодекс поведінки або приєднався до нього, інформує споживачів про наявність такого кодексу поведінки, способи ознайомлення з його змістом та забезпечує доступ до нього, у тому числі в електронній формі.
Суб’єкт господарювання, який заявив про дотримання ним кодексу поведінки, зобов’язаний реалізовувати продукцію з дотриманням вимог такого кодексу та враховувати положення такого кодексу при надсиланні комерційних електронних повідомлень.
11. Суб’єкт господарювання, що реалізує продукцію з використанням інформаційно-комунікаційних систем, при надсиланні комерційних електронних повідомлень зобов’язаний забезпечити прямий простий стабільний доступ споживача до інформації про себе, перелік якої визначено частиною першою статті 7 Закону України "Про електронну комерцію".
Стаття 14. Права споживача під час торговельного та інших видів обслуговування
1. Споживач має право на вільний вибір продукції та вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та існуючих форм (видів) розрахунків, установлених законодавством.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний всіляко сприяти споживачу у вільному виборі продукції та способів її оплати.
Суб’єкт господарювання не може обмежувати у будь-який спосіб використання споживачем електронних платіжних засобів, якщо відповідно до законодавства він зобов’язаний приймати їх до сплати.
Суб’єкт господарювання не може встановлювати відмінні ціни на одну і ту саму продукцію залежно від способу оплати споживачем вартості продукції в готівковій або безготівковій формі.
2. Примушувати споживача придбавати продукцію з недоліками або непотрібного йому асортименту забороняється.
3. Обслуговування споживачів здійснюється державною мовою відповідно до вимог Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної".
4. Споживач має право на безперешкодне та безоплатне відвідування санітарного вузла у стаціонарних торговельних приміщеннях суб’єкта господарювання та в місцях загального користування (за наявності).
5. Торговельні приміщення суб’єктів господарювання, в яких вони здійснюють свою діяльність, повинні бути пристосовані до потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм і правил.
За результатами обстеження будівлі та прилеглої території комісією, до складу якої входять представник органу місцевого самоврядування, фахівець, який має відповідні знання з проектування споруд класу, який відповідає класу будівлі, щодо якої здійснюється обстеження, представник громадськості від органу самоврядування населення, що включає в себе територію, на якій розташована така будівля, може бути прийнято обґрунтоване рішення про неможливість пристосування такої будівлі для потреб осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення відповідно до державних будівельних норм і правил.
Власники торговельних приміщень, у яких суб’єкти господарювання здійснюють свою діяльність, зобов’язані виконати вимоги, передбачені абзацом першим цієї частини, не пізніше ніж у шестимісячний строк з дня прийняття органом місцевого самоврядування, на території відання якого здійснює свою діяльність суб’єкт господарювання, рішення про виділення розташованої біля входу до торговельного приміщення відповідної земельної ділянки.
6. Споживач має право на перевірку відповідності товару споживчим властивостям, заявленим суб’єктом господарювання, та вимогам нормативно-правових актів, а також на демонстрацію безпечного та правильного його використання.
На вимогу споживача суб’єкт господарювання зобов’язаний розпакувати товар для огляду та демонстрації його споживчих властивостей, справності, за умови що це не вплине на його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, комплектність та на цільове призначення товару, надати контрольні засоби вимірювальної техніки для перевірки габаритів, маси або об’єму тощо.
7. Правила торговельного та інших видів обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
8. Суб’єкту господарювання забороняється встановлювати будь-яку додаткову (супровідну) плату під час здійснення оплати за продукцію з використанням електронних платіжних засобів, платіжних застосунків або платіжних пристроїв, у тому числі плату за використання певного електронного платіжного засобу, платіжного застосунку або платіжного пристрою.
9. У разі якщо суб’єкт господарювання в рамках договору із споживачем пропонує використовувати телефонний зв’язок як засіб комунікації з ним, споживач не зобов’язаний сплачувати більшу вартість телефонного зв’язку, ніж розмір плати, встановлений оператором телекомунікацій.
10. Суб’єкт господарювання повинен до укладення договору отримати від споживача пряму письмову згоду на будь-яку додаткову плату, крім плати за договором.
У разі недотримання суб’єктом господарювання вимог абзацу першого цієї частини та застосування додаткової плати без згоди споживача споживачу відшкодовується сума відповідного платежу.
Стаття 15. Нікчемність умов договорів, що обмежують права споживача
1. Умови договору, які не обговорювалися індивідуально із споживачем та наслідком застосування яких є істотний дисбаланс прав та обов’язків сторін на користь суб’єкта господарювання, є нікчемними.
2. Умова договору є такою, що не обговорювалася індивідуально із споживачем, якщо вона була складена заздалегідь, а споживач не міг вплинути на її зміст.
Обговорення із споживачем окремих умов договору, складеного суб’єктом господарювання заздалегідь, не виключає застосування положень цієї статті до інших умов такого договору.
Тягар доведення того, що умова договору обговорювалася із споживачем індивідуально, покладається на суб’єкта господарювання.
3. Умови договору, які вважаються нікчемними:
1) звільнення суб’єкта господарювання від відповідальності або обмеження такої відповідальності у разі смерті споживача або заподіяння шкоди його здоров’ю, спричинених діями чи бездіяльністю суб’єкта господарювання;
2) позбавлення або обмеження прав споживача, пов’язаних із невиконанням чи неналежним виконанням суб’єктом господарювання зобов’язань за договором;
3) право суб’єкта господарювання не повертати завдаток споживачу, якщо споживач прийняв рішення не укладати або не виконувати договір, за відсутності умови у договорі про право споживача отримати суму завдатку у подвійному розмірі, якщо суб’єкт господарювання прийняв рішення не укладати або не виконувати договір;
4) обов’язок споживача сплатити штраф, пеню, інші нарахування або компенсацію у непропорційно великому розмірі (більше 30 відсотків вартості продукції) за невиконання зобов’язань за договором;
5) право суб’єкта господарювання розірвати договір із споживачем на власний розсуд за відсутності аналогічного права у споживача;
6) право суб’єкта господарювання не повертати кошти, сплачені за ненадану продукцію, у разі відмови від договору з ініціативи суб’єкта господарювання;
7) право суб’єкта господарювання розірвати договір, укладений на невизначений строк, без повідомлення споживача не менше ніж за 14 днів до моменту його розірвання, крім випадків, передбачених законом;
8) встановлення необґрунтовано завчасного та/або короткого строку для відмови споживача від автоматичного продовження дії договору, укладеного на визначений строк;
9) обов’язки споживача, з якими він не мав можливості ознайомитися до укладення договору;
10) право суб’єкта господарювання в односторонньому порядку змінювати умови договору з підстав, не визначених договором;
11) надання можливості суб’єкту господарювання в односторонньому порядку без поважних причин змінювати характеристики продукції, що є предметом договору;
12) право суб’єкта господарювання визначати ціну товару або харчового продукту в момент доставки або право суб’єкта господарювання підвищувати зазначену у договорі ціну продукції без надання споживачу у таких випадках права відмовитися від договору;
13) право суб’єкта господарювання визначати відповідність продукції умовам договору;
14) виключне право суб’єкта господарювання тлумачити умови договору;
15) обмеження відповідальності суб’єкта господарювання за зобов’язаннями, прийнятими його представником, або обумовлення прийняття таких зобов’язань виконанням конкретних умов;
16) зобов’язання споживача виконувати обов’язки за договором у повному обсязі, якщо суб’єкт господарювання не виконує свої зобов’язання;
17) обов’язковість умов договору виключно для споживача, у той час як суб’єкт господарювання може виконувати умови такого договору на власний розсуд;
18) право суб’єкта господарювання без згоди споживача передавати свої права та обов’язки за договором третій особі, якщо це може обмежити права споживача за договором;
19) позбавлення споживача прав, передбачених цим Законом.
4. Положення пункту 7 частини третьої цієї статті не застосовується до умов договорів, укладених на невизначений строк, про надання фінансових послуг, відповідно до яких надавач фінансових послуг (фінансова установа) встановлює право розірвати договір в односторонньому порядку за наявності підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про розірвання договору.
Положення пункту 10 частини третьої цієї статті не застосовується до договорів, укладених на невизначений строк, якими передбачено право суб’єкта господарювання в односторонньому порядку змінювати умови договору у разі обов’язкового повідомлення споживача про зміну умов договору у розумний строк та надання йому права на відмову від договору, а також до договорів про надання фінансових послуг, відповідно до яких за надавачем фінансових послуг закріплено право змінювати без попередження відсоткову ставку або суму інших платежів за фінансові послуги, що сплачуються споживачем, за наявності у надавача фінансових послуг (фінансової установи) підстав, визначених законодавством, та за умови негайного повідомлення кожної із сторін про таку зміну та про право споживача відмовитися від договору.
Положення пункту 12 частини третьої цієї статті не застосовується до положень договорів про індексацію ціни, що відповідають законодавству, якщо умови та метод розрахунку ціни чітко і недвозначно визначено у договорі.
Положення пунктів 7, 10 і 12 частини третьої цієї статті не застосовуються до:
1) фінансових послуг, операцій з фінансовими інструментами та інших операцій з товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котирувань чи індексів на організованих ринках або від ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем;
2) договорів про купівлю-продаж іноземної валюти або про транскордонний переказ коштів в іноземній валюті.
5. Нечіткі або двозначні положення договору із споживачем тлумачаться на користь споживача.
6. Збитки, завдані споживачу застосуванням нікчемних умов договору, відшкодовуються суб’єктом господарювання.
7. Предмет та/або ціна договору не можуть бути визнані нікчемними, якщо такі умови договору сформульовані простою та зрозумілою мовою.
8. Наслідки визнання умови договору нікчемною поширюються на всі договори, у тому числі договори таймшеру, що містять таку умову.
Розділ III. ОСОБЛИВОСТІ ЗАХИСТУ ПРАВ СПОЖИВАЧІВ У РАЗІ УКЛАДЕННЯ ДОГОВОРУ ПОЗА ТОРГОВЕЛЬНИМ ЧИ ОФІСНИМ ПРИМІЩЕННЯМ АБО ДИСТАНЦІЙНОГО ДОГОВОРУ
Стаття 16. Портал е-покупець
1. Портал е-покупець створюється з метою забезпечення взаємодії суб’єктів електронної комерції, споживачів, компетентного органу та інших державних органів, що здійснюють захист прав споживачів у відповідних сферах у межах компетенції.
2. До автоматизованої системи перевірених продавців, яка є складовою частиною Порталу е-покупець, вноситься інформація про суб’єктів електронної комерції.
3. Інформація, розміщена на Порталі е-покупець, захищається відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.
4. Доступ до Порталу е-покупець здійснюється через мережу Інтернет та є відкритим і безоплатним.
5. Портал е-покупець є об’єктом права державної власності.
6. Створення та функціонування Порталу е-покупець забезпечує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки.
7. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифрової економіки, призначає технічного адміністратора Порталу е-покупець, який здійснює заходи з його адміністрування і програмного супроводження, відповідає за збереження розміщеної інформації, захищає її від несанкціонованого доступу та знищення.
8. Порядок функціонування, експлуатації, технічного супроводу, структура та взаємодія з електронними інформаційними ресурсами, зміст інформації, що розміщується на Порталі е-покупець, та порядок її внесення, перелік користувачів та обсяг прав доступу для різних користувачів Порталу е-покупець, порядок набуття статусу перевіреного продавця, форма та зразок позначення "перевірений продавець", порядок інформаційної взаємодії Порталу е-покупець із суб’єктами електронної комерції, споживачами, компетентним органом та іншими державними органами, які здійснюють захист прав споживачів у відповідних сферах у межах компетенції, реєстрами, а також з автоматизованими інформаційними системами, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи (підприємства, установи, організації), порядок виключення суб’єктів електронної комерції з Порталу е-покупець затверджуються Кабінетом Міністрів України.
9. Завданнями Порталу е-покупець є:
1) відображення інформації про суб’єктів електронної комерції, яка міститься в автоматизованій системі перевірених продавців;
2) створення та функціонування електронного кабінету користувача для здійснення комунікації суб’єктів електронної комерції, споживачів, компетентного органу та інших державних органів, які здійснюють захист прав споживачів у відповідних сферах у межах компетенції;
3) забезпечення споживачам можливості подання звернень про порушення їхніх прав при придбанні продукції у суб’єктів електронної комерції, а також надсилання комерційних повідомлень та інформування про перебіг та результати розгляду звернень;
4) збирання, накопичення, обробка, захист, облік та надання споживачам інформації про дані суб’єктів електронної комерції;
5) забезпечення отримання суб’єктом електронної комерції позначення "перевірений продавець", що підтверджує набуття ним статусу перевіреного продавця;
6) здійснення моніторингу та оцінки якості послуг, що надаються з використанням Порталу е-покупець;
7) виконання інших завдань, визначених законодавством.
10. Суб’єкт електронної комерції, що реалізує продукцію з використанням інформаційно-комунікаційних систем, зобов’язаний протягом 10 днів з дня початку провадження такої діяльності зареєструватися на Порталі е-покупець та надати інформацію, передбачену частиною одинадцятою цієї статті.
День початку провадження суб’єктом електронної комерції діяльності з реалізації продукції з використанням інформаційно-комунікаційних систем визначається за сукупністю таких критеріїв:
державна реєстрація фізичної особи - підприємця або юридичної особи;
реалізація продукції з використанням інформаційно-комунікаційних систем шляхом розміщення пропозиції (оферти) про укладення електронного дистанційного договору.
У разі зміни інформації, передбаченої частиною одинадцятою цієї статті, суб’єкт електронної комерції зобов’язаний повідомити про це на Порталі е-покупець протягом п’яти робочих днів з дня виникнення зміни.
Такий суб’єкт зобов’язаний підтверджувати інформацію, зазначену у частині одинадцятій цієї статті, щороку, протягом місяця починаючи з наступного року з дати реєстрації на Порталі е-покупець.
11. Для реєстрації на Порталі е-покупець суб’єкт електронної комерції повинен надати інформацію, передбачену частиною першою (крім абзацу сьомого) статті 7 Закону України "Про електронну комерцію", а також: назву інтернет-магазину (за наявності), веб-адресу інтернет-магазину та/або посилання на веб-сторінку суб’єкта електронної комерції в інформаційно-комунікаційній системі постачальника послуг електронного торговельного майданчика (далі - маркетплейс), постачальника послуг електронного сервісу розміщення оголошень (далі - класифайд) та/або постачальника послуг електронного сервісу порівняння продукції (далі - прайс-агрегатор), на яких такий суб’єкт реалізує продукцію, контактний номер телефону.
12. Суб’єкт електронної комерції, який пройшов ідентифікацію, автентифікацію на Порталі е-покупець та набув статусу перевіреного продавця, зобов’язаний:
розмістити позначення "перевірений продавець" в інтернет-магазині, з використанням якого він реалізує продукцію;
повідомити маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор, в інформаційно-комунікаційних системах яких він реалізує продукцію, про набуття статусу перевіреного продавця.
Розміщення позначення "перевірений продавець" без реєстрації на Порталі е-покупець є підставою для притягнення суб’єкта електронної комерції до відповідальності, передбаченої цим Законом.
Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор після отримання від суб’єкта електронної комерції повідомлення про набуття ним статусу перевіреного продавця та/або у разі самостійного встановлення факту набуття ним такого статусу зобов’язані розмістити на веб-сторінці такого суб’єкта електронної комерції, який реалізує продукцію в їхніх інформаційно-комунікаційних системах, позначення "перевірений продавець". Розміщення такого позначення вважається виконанням вимог частини сьомої статті 18 цього Закону.
Розміщення позначення "перевірений продавець" на веб-сторінці суб’єкта електронної комерції без його реєстрації на Порталі е-покупець є підставою для притягнення маркетплейса, класифайда, прайс-агрегатора до відповідальності, передбаченої цим Законом.
13. Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор зобов’язані обмежити доступ суб’єктів електронної комерції, не зареєстрованих на Порталі е-покупець, до своїх інформаційно-комунікаційних систем.
14. Рішення про виключення суб’єкта електронної комерції з Порталу е-покупець та втрату ним статусу перевіреного продавця може бути прийняте компетентним органом за наявності таких підстав:
1) державна реєстрація припинення юридичної особи (крім перетворення);
2) державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем;
3) за рішенням компетентного органу за результатами проведених заходів державного нагляду (контролю), у разі порушення суб’єктом електронної комерції вимог частини одинадцятої цієї статті та/або непідтвердження суб’єктом електронної комерції інформації, передбаченої частиною одинадцятою цієї статті, у строки, передбачені абзацом п’ятим частини десятої цієї статті.
Стаття 17. Право споживача на інформацію у разі укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням або дистанційного договору
1. До укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням або дистанційного договору продавець повинен надати споживачу в чіткій та зрозумілій для сприйняття формі таку інформацію, яка є невід’ємною частиною договору:
1) найменування та споживчі властивості товару або основні характеристики роботи (послуги);
2) загальні відомості про суб’єкта господарювання, достатні для його ідентифікації:
а) для юридичних осіб: повне найменування юридичної особи (відокремленого підрозділу), адреса реєстрації юридичної особи та її фактичне місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ та індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість (за наявності), відомості про документ дозвільного характеру чи ліцензію (якщо це передбачено законодавством);
б) для фізичних осіб - підприємців: прізвище, власне ім’я та по батькові (за наявності), адреса реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), відомості про документ дозвільного характеру чи ліцензію (якщо це передбачено законодавством);
в) номер телефону, адреса електронної пошти або інші засоби зв’язку;
г) найменування та місцезнаходження суб’єктів господарювання, відповідальних за прийняття та розгляд вимог про виконання гарантійних зобов’язань та/або комерційної гарантії, якщо така інформація відрізняється від зазначеної у підпунктах "а" і "б" цього пункту;
3) ціна продукції або спосіб її розрахунку, а також інформація щодо включення податків до розрахунку вартості продукції. Спосіб розрахунку ціни надається лише в тому випадку, якщо з різних об’єктивних причин до моменту постачання товару, виконання робіт, надання послуг неможливо визначити кінцеву ціну продукції. У разі укладення договору на невизначений строк або договору, що містить підписку на постачання певної продукції, ціна включає загальні витрати за розрахунковий період. Якщо такий договір передбачає оплату за фіксованою ціною, загальна ціна включає загальні місячні витрати за один місяць;
4) автоматично сформована на індивідуальній основі ціна для конкретного споживача;
5) додаткові витрати на перевезення, доставку товару, харчового продукту, послуги поштового зв’язку чи будь-які інші витрати;
6) порядок оплати продукції, а також строк та порядок доставки товару, харчового продукту чи виконання робіт, надання послуг;
7) вартість електронних комунікаційних послуг, якщо вона відмінна від вартості за тарифами (тарифними планами) відповідно до договору, на підставі якого споживач отримує електронні комунікаційні послуги;
8) порядок розгляду суб’єктом господарювання скарг споживача;
9) порядок та умови реалізації права споживача на відмову від договору та повернення товару, харчового продукту, якщо таке право передбачено договором, порядок та спосіб повернення коштів за повернутий товар, можливі витрати споживача, пов’язані з поверненням товару в разі відмови від договору, а також умови, за яких споживач не може відмовитися від договору;
10) відомості про гарантійні зобов’язання суб’єкта господарювання та комерційну гарантію, у разі її надання;
11) порядок та умови обслуговування продукції після її продажу, якщо це передбачено договором;
12) спосіб ознайомлення з кодексом поведінки, у разі його наявності;
13) строк дії договору, порядок та умови відмови від договору;
14) мінімальний строк зобов’язань споживача за договором, у разі їх наявності;
15) наявність та умови попередньої оплати чи інших фінансових гарантій, які надаються споживачем на вимогу суб’єкта господарювання;
16) функціональність цифрового вмісту продукції, включаючи заходи його технічного захисту;
17) дані про інтероперабельність або сумісність цифрового вмісту щодо функціонування з апаратними засобами або програмним забезпеченням, у разі придбання товару з цифровим вмістом;
18) можливість застосування механізму позасудового врегулювання спорів, до якого приєднався суб’єкт господарювання, а також способи звернення споживача до органу позасудового врегулювання спорів.
2. У разі придбання споживачем радіообладнання він має право на отримання інформації щодо документа про відповідність та про порядок користування радіочастотним ресурсом при застосуванні цього радіообладнання.
3. Дія положень частини першої цієї статті також застосовується до договорів, що стосуються постачання цифрового вмісту, який не постачається на матеріальному носії.
4. Умови договору можуть відрізнятися від інформації, наданої споживачу до його укладення, якщо такі умови погоджені сторонами.
5. У разі ненадання суб’єктом господарювання інформації про додаткові витрати на перевезення, доставку товару, харчового продукту, послуги поштового зв’язку чи будь-які інші витрати споживач має право не оплачувати такі витрати.
6. Тягар доведення факту надання інформації, передбаченої частиною першою цієї статті, покладається на суб’єкта господарювання.
7. Дія положень цієї статті поширюється на відносини, які виникають між споживачем та суб’єктом господарювання щодо харчових продуктів, у частині, що не суперечить Закону України "Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів".
Стаття 18. Права споживача під час придбання продукції у суб’єкта електронної комерції
1. Споживач перед прийняттям рішення про придбання продукції та укладення відповідного договору має право ознайомитися з інформацією про продукцію, що міститься в інтернет-магазині суб’єкта електронної комерції, який пропонує таку продукцію для реалізації, або в інформаційно-комунікаційній системі маркетплейса, класифайда, прайс-агрегатора.
2. Суб’єкт електронної комерції зобов’язаний забезпечити доступ споживача до умов договору, які повинні бути розміщені в інформаційно-комунікаційній системі у легкодоступному для споживача місці так, щоб це дало змогу споживачу ознайомитися з договором до оформлення свого замовлення на придбання продукції.
3. З метою отримання від суб’єкта електронної комерції інформації про продукцію споживач може надати згоду на поширення таким суб’єктом на його електронну адресу відповідних комерційних електронних повідомлень щодо продукції, рішення про придбання якої споживачем не приймалося.
Комерційні електронні повідомлення не можуть надсилатися без згоди на їх отримання, наданої особою, якій такі повідомлення адресовані, та без можливості відмовитися від подальшого надсилання таких повідомлень, у тому числі з використанням автоматизованих засобів. Така можливість повинна надаватися з кожним надсиланням комерційного електронного повідомлення.
Інформація про можливість особи відмовитися від подальшого отримання комерційних електронних повідомлень повинна міститися в такому комерційному електронному повідомленні та бути викладена у спосіб, який забезпечить переважну помітність такої інформації порівняно з текстом комерційного електронного повідомлення. Комерційне електронне повідомлення має містити технічну можливість для особи, якій воно адресоване, відмовитися від подальшого отримання таких повідомлень.
4. У разі отримання споживачем комерційного електронного повідомлення після його відмови від подальшого отримання таких повідомлень споживач має право подати суб’єкту електронної комерції, який здійснює розсилання таких комерційних електронних повідомлень, заяву про відмову від подальшого отримання комерційних електронних повідомлень на Порталі е-покупець.
Суб’єкт електронної комерції, який здійснює розсилання комерційних електронних повідомлень, після отримання ним інформації в електронному кабінеті на Порталі е-покупець про подання споживачем заяви про відмову від подальшого отримання комерційних електронних повідомлень протягом 10 днів має вчинити всі дії для припинення надсилання таких комерційних електронних повідомлень споживачу.
У разі невчинення суб’єктом електронної комерції дій, передбачених абзацом другим цієї частини, споживач має право через Портал е-покупець подати скаргу на такого суб’єкта електронної комерції до компетентного органу, що є підставою для притягнення такого суб’єкта до відповідальності, передбаченої цим Законом.
5. Суб’єкт електронної комерції, який пропонує продукцію для реалізації через інформаційно-комунікаційну систему, зокрема через інформаційно-комунікаційну систему маркетплейса, класифайда, або розміщує інформацію про продукцію в інформаційно-комунікаційній системі прайс-агрегатора, зобов’язаний розмістити в такій системі інформацію, передбачену частиною першою статті 7 Закону України "Про електронну комерцію".
6. Суб’єкт електронної комерції, який пропонує продукцію для реалізації через інтернет-магазин, несе відповідальність за наявність та достовірність інформації, яка стосується даних про такого суб’єкта електронної комерції та запропоновану ним для реалізації продукцію.
7. Маркетплейс, класифайд, прайс-агрегатор зобов’язані розмістити у своїх інформаційно-комунікаційних системах інформацію про суб’єктів електронної комерції, що реалізують продукцію з використанням таких систем, передбачену частиною першою статті 7 Закону України "Про електронну комерцію", та перевірити достовірність інформації про таких суб’єктів електронної комерції, визначеної абзацами другим і п’ятим частини першої статті 7 Закону України "Про електронну комерцію".
8. У разі пропонування для реалізації продукції в інформаційно-комунікаційній системі класифайда фізичною особою класифайд зобов’язаний поінформувати споживача про те, що особа, яка пропонує продукцію для реалізації в такій інформаційно-комунікаційній системі, є фізичною особою.
9. У разі укладення споживачем договору щодо придбання продукції споживач має право на інформацію про розподіл обов’язків та відповідальності між маркетплейсом, класифайдом чи прайс-агрегатором та суб’єктом електронної комерції, який пропонує для реалізації таку продукцію через інформаційно-комунікаційну систему такого маркетплейса, класифайда чи прайс-агрегатора.
Стаття 19. Вимоги до договору, який укладається поза торговельним чи офісним приміщенням, або дистанційного договору
1. У разі укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням суб’єкт господарювання надає споживачу інформацію, передбачену частиною першою статті 17 цього Закону, разом з примірником підписаного договору у паперовій або, за згодою споживача, в електронній формі.
У разі укладення дистанційного договору суб’єкт господарювання надає споживачу інформацію, передбачену частиною першою статті 17 цього Закону, відповідними засобами дистанційного, у тому числі електронного, зв’язку.
2. Якщо дистанційний договір укладається виключно засобами електронного зв’язку, суб’єкт господарювання зобов’язаний:
1) повідомити споживачу інформацію, передбачену пунктами 1, 3 і 12 частини першої статті 17 цього Закону;
2) передбачити на своєму офіційному веб-сайті розміщення кнопки або іншої програмної функції, яку споживач активує з метою замовлення продукції. Така кнопка або інша програмна функція повинна містити напис "замовлення з оплатою" або інше подібне формулювання, яке однозначно вказує, що замовлення продукції передбачає її оплату. У разі недотримання продавцем вимоги, передбаченої цим пунктом, споживач не має зобов’язань з оплати за відповідним замовленням чи договором;
3) до початку здійснення замовлення зазначити способи доставки та оплати продукції, а також, у разі наявності, обмеження щодо способів доставки, які споживач може обрати до оформлення відповідного замовлення;
4) надати споживачу підтвердження, що договір укладено, а саме: надати копію підписаного договору в паперовій або електронній формі та підтвердження попередньої прямої згоди споживача (якщо така згода передбачена законодавством чи умовами договору).
Таке підтвердження повинно бути надано не пізніше ніж під час доставки товару чи до початку виконання послуг та містити інформацію, зазначену в частині першій статті 17 цього Закону, крім випадків надання продавцем такої інформації споживачу до укладення дистанційного договору.
У разі постачання цифрового вмісту не на матеріальному носії суб’єкт господарювання зобов’язаний надати споживачу в паперовій або електронній формі підтвердження попередньої згоди споживача на постачання цифрового вмісту (контенту), наданої відповідно до вимог цього Закону та інших законодавчих актів.
3. Суб’єкт господарювання, який телефонує споживачу з метою укладення договору, повинен на початку розмови повідомити своє ім’я або найменування суб’єкта господарювання, якого він представляє, а також пояснити комерційну мету, з якою він здійснює такий телефонний дзвінок.
Якщо суб’єкт господарювання та споживач під час телефонної розмови домовилися про укладення договору, такий договір стане дійсним лише після письмового підтвердження його укладення споживачем у паперовій або електронній формі.
4. Укладення дистанційних договорів в електронному вигляді повинно також відповідати вимогам Закону України "Про електронну комерцію".
Стаття 20. Право споживача на доставку товару, придбаного шляхом укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням або дистанційного договору
1. Під час укладення договору про купівлю-продаж товару визначаються дата, час, спосіб та ціна доставки товару.
Якщо дату доставки товару в договорі купівлі-продажу не визначено, суб’єкт господарювання повинен доставити товар споживачу не пізніше ніж через 30 днів з дня укладення договору.
Продовження строку доставки понад 30 днів може бути лише за згодою споживача.
2. Товар доставляється в узгоджений між суб’єктом господарювання і споживачем спосіб, зокрема оператором поштового зв’язку до зазначеного споживачем відділення або кур’єром на зазначену під час замовлення адресу доставки. Спосіб доставки може бути змінено за згодою сторін.
3. У разі неможливості доставки товару суб’єкт господарювання зобов’язаний повідомити про це споживача до укладення договору купівлі-продажу.
4. Суб’єкт господарювання, який уклав договір купівлі-продажу, але не може доставити товар у дату та строк, передбачені частиною першою цієї статті, повідомляє про це споживача та узгоджує з ним інший строк доставки. У разі незгоди з доставкою в інший строк споживач має право відмовитися від договору купівлі-продажу.
5. У разі якщо доставка товару є важливою для споживача у визначений час, він зобов’язаний повідомити про це суб’єкту господарювання до укладення договору.
Якщо суб’єкт господарювання підтвердив готовність доставити товар у визначений споживачем час, але не доставив товар, споживач має право відмовитися від договору.
6. Суб’єкт господарювання зобов’язаний повернути споживачу протягом 14 днів усю суму, сплачену ним за договором купівлі-продажу, від якого споживач відмовився відповідно до частин четвертої і п’ятої цієї статті.
Суб’єкт господарювання зобов’язаний повернути суму, сплачену споживачем за товар, у спосіб, що відповідає способу оплати споживачем за товар, крім випадку, якщо споживач погодився на інший спосіб повернення коштів.
7. Споживач може дозволити третій особі (уповноважити третю особу) отримати від свого імені придбаний ним товар.
Право власності на товар переходить від суб’єкта господарювання до споживача у момент передачі товару споживачу чи визначеній ним третій особі під час доставки.
8. Витрати, пов’язані з втратою чи пошкодженням товару під час його доставки, несе суб’єкт господарювання, крім випадку, якщо споживач самостійно організовує доставку придбаного товару.
Стаття 21. Право споживача на відмову від договору, укладеного поза торговельним чи офісним приміщенням, або дистанційного договору
1. Споживач має право в односторонньому порядку відмовитися від договору, укладеного поза торговельним чи офісним приміщенням, або дистанційного договору, а також відмовитися від отримання товару (крім товарів, визначених частиною п’ятою статті 5 цього Закону) протягом 14 днів:
1) з дня укладення договору (у тому числі договору з постачання цифрового вмісту, який не постачається на матеріальному носії);
2) з дня отримання товару споживачем або визначеною ним третьою особою (для товару чи замовлення, що доставляється частинами, - з дня отримання останньої частини товару чи замовлення);
3) з першого дня доставки товару, який за договором повинен доставлятися регулярно протягом певного періоду часу.
Здійснення споживачем права на відмову припиняє зобов’язання сторін з укладення або виконання дистанційного договору або договору, укладеного поза торговельним чи офісним приміщенням.
2. Суб’єкт господарювання з метою забезпечення вимог цього Закону розміщує на своєму веб-сайті форму заявки для оформлення відмови від договору, а також інструкцію про порядок відмови, типові форми яких затверджуються компетентним органом.
Якщо споживач оформив заявку про відмову від договору через веб-сайт суб’єкта господарювання, суб’єкт господарювання повинен невідкладно повідомити споживачу про отримання його заявки.
3. Споживач повинен повідомити суб’єкта господарювання про відмову від договору у строк, визначений частиною першою цієї статті.
4. Суб’єкт господарювання зобов’язаний протягом 14 днів з дня отримання товару від споживача повернути суму, сплачену споживачем за товар, а також, якщо це передбачено договором, інші платежі, у тому числі кошти за доставку товару споживачу.
Якщо споживач обрав спосіб доставки товару вартістю більшою, ніж найдешевший спосіб доставки, запропонований суб’єктом господарювання, додаткові кошти, сплачені ним за доставку, відшкодуванню не підлягають.
5. У разі недотримання суб’єктом господарювання вимог пункту 9 частини першої статті 17 цього Закону строк, встановлений частиною першою цієї статті, становитиме 12 місяців.
Якщо суб’єкт господарювання, який на момент продажу товару не виконав вимогу пункту 9 частини першої статті 17 цього Закону, виконає її протягом 12 місяців після продажу товару, строк, встановлений частиною першою цієї статті, становитиме 14 днів з дня отримання споживачем відповідної інформації.
6. Споживач може реалізувати своє право на відмову від договору у строк, встановлений частинами першою і п’ятою цієї статті, якщо повідомлення про відмову від договору буде надіслане ним суб’єкту господарювання до закінчення такого строку.
7. Тягар доведення, що споживач скористався своїм правом на відмову від договору, покладається на споживача.
8. Повернення товару суб’єкту господарювання у разі відмови від договору здійснюється споживачем за власний рахунок, за винятком таких випадків:
1) суб’єкт господарювання запропонував самостійно та за власний рахунок забрати у споживача товар;
2) під час укладення договору суб’єкт господарювання не повідомив про спосіб та витрати споживача у разі повернення ним товару відповідно до вимог пункту 9 частини першої статті 17 цього Закону;
3) постачання, повністю або частково, цифрового вмісту, який не надається на матеріальному носії, якщо:
споживач не надав попередньої прямої згоди на початок постачання до закінчення 14-денного строку для відмови;
споживач не повідомив про відмову від свого права на відмову при наданні попередньої згоди;
продавець не надав підтвердження відповідно до частин першої і другої статті 19 цього Закону.
Споживач повинен повернути товар суб’єкту господарювання протягом 14 днів з дня повідомлення йому про прийняття рішення про відмову від договору.
У разі доставки споживачу товару до визначеного ним місця під час укладення договору поза торговельним чи офісним приміщенням (на підставі такого договору) продавець за власний рахунок забирає товар, якщо за своєю природою такий товар не може бути повернутий шляхом пересилання поштового відправлення.
Споживач несе відповідальність лише за зменшення вартості товару у результаті поводження з ним, відмінного від призначення товару чи вимог інструкції (за наявності). Споживач не несе відповідальності за зменшення вартості товару, якщо продавець не надав повідомлення про право на відмову відповідно до пункту 9 частини першої статті 17 цього Закону.