Про Рекомендації парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства"

Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2006 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства".

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства.

Учасники парламентських слухань "Забезпечення прав дітей в Україні. Охорона материнства та дитинства", що відбулися 7 червня 2005 року, відзначають, що, незважаючи на певні зусилля органів державної влади, органів місцевого самоврядування, неурядових організацій і суспільства в цілому, ситуація із забезпеченням належних прав дітей в Україні не є відповідно вирішеною, а проблеми охорони материнства та дитинства у державі залишаються нагальними.

Ратифікувавши Конвенцію ООН про права дитини, Україна взяла на себе зобов'язання вжити необхідних законодавчих, адміністративних та просвітницьких заходів щодо забезпечення прав та інтересів дітей.

Однією з найгостріших проблем є проблема багатодітних та неповних сімей. За результатами проведеної паспортизації багатодітних сімей, чверть з них, а це близько 100 тисяч дітей, потребує додаткової соціальної допомоги. Досить часто єдиним джерелом фінансування для багатьох таких сімей є державна допомога.

Відомо, що близько 80 відсотків дітей народжується в молодих сім'ях, які недостатньо конкурентні на ринку праці, а відтак не мають чітких перспектив покращення матеріальних та житлових умов. Типовими проблемами таких сімей є низький рівень доходів при досить високому рівні безробіття. Доволі гострою є проблема забезпечення житлом.

Особливої уваги з боку держави, суспільства потребують сім'ї, в яких виховуються діти-інваліди. На початок року в Україні нараховувалося 141,0 тис. дітей-інвалідів. Понад 80 відсотків таких дітей проживає та виховується у сім'ях і 20 відсотків - в інтернатних закладах. Такий розподіл передбачає необхідність надання родинам, які виховують дітей з функціональними обмеженнями, відповідної допомоги.

Протягом останніх років в Україні спостерігається тенденція до зменшення дитячого населення, особливо у віковій групі до 17 років. Незважаючи на те, що за останні два роки народжуваність дітей дещо зросла, демографічна ситуація в країні залишається кризовою.

Учасники парламентських слухань також відзначають, що за останні роки значно зросла захворюваність дітей на туберкульоз. Невпинно зростає зловживання алкоголем та наркотиками, набуває поширення ризикова поведінка. До того ж, наслідки Чорнобильської катастрофи продовжують серйозно впливати на здоров'я дітей. А медична допомога найбільш економічно вразливим верствам населення малодоступна через неофіційні вимоги медичними працівниками оплати своїх послуг.

Однією з першочергових у державі є проблема ВІЛ/СНІДу. За оцінками ВООЗ, 360 тисяч осіб в Україні ВІЛ-інфіковані, в той час як за офіційною статистикою зареєстровано лише близько 75 тисяч осіб. Близько 80 відсотків інфікованих - молодь, найбільше поширення ВІЛ серед ін'єкційних наркоманів.

Учасники парламентських слухань звернули увагу й на те, що в Україні має місце тривожна тенденція до ліквідації дитячих дошкільних закладів, а також практика тимчасового призупинення їх діяльності на невизначений період. Так, за минулий рік мережа таких закладів скоротилася на 281 заклад: у містах - на 169, а в селах - на 112.

Спостерігаються також загострення проблеми бездоглядності дітей та зростання рівня правопорушень серед неповнолітніх. При цьому існує безпосередній зв'язок між негативними стосунками у сім'ї, прорахунками сімейного виховання та протиправною поведінкою підлітків. Причини, через які діти залишаються без батьківського піклування, досить різні, але наслідок один - дитина позбавляється конституційного права на сімейне оточення та виховання, права на дитинство.

На початок 2005 року виявлено та взято на облік понад 52 тисячі сімей, де не забезпечується належний догляд за дітьми (близько 104 тисяч дітей).

Учасники парламентських слухань р е к о м е н д у ю т ь:

1. Президенту України:

1.1. Проголосити Україну з 2006 року країною, дружньою до дітей.

1.2. Розробити заходи для виконання прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН Резолюції 53/25 "Міжнародне десятиріччя культури, миру та ненасилля в інтересах дітей планети" (2001-2010 роки).

1.3. Продовжити дію Національної програми "Діти України" на період до кінця 2006 року, виконання її сталих положень та тих, що не були виконані до цього часу.

2. Верховній Раді України:

2.1. Прискорити:

прийняття закону України про внесення доповнень до Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" (щодо посилення прав дитини), яким передбачається створення Департаменту з прав дитини при інституті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і, відповідно, введення посади омбудсмена з прав дитини, яку буде обіймати керівник цього Департаменту;

прийняття закону України про дитяче харчування.

2.2. При формуванні Основних напрямів бюджетної політики на 2006 рік передбачити кошти у Державному бюджеті України на фінансування Національної програми "Діти України" на період до кінця 2006 року та нової Національної програми дій "Українська дитина в українській родині" на період до 2010 року, а також кожен рік передбачати кошти на фінансування закладів для відпочинку та оздоровлення дітей і на оплату перебування дітей у них.

2.3. Доручити Спеціальній контрольній комісії Верховної Ради України з питань приватизації вивчити питання щодо заборони приватизації спеціальних дитячих установ та внести на розгляд Верховної Ради України відповідні пропозиції.

3. Кабінету Міністрів України:

3.1. Визначити проблеми забезпечення прав дітей та охорони дитинства як пріоритетні у стратегічних планах дій Кабінету Міністрів України.

3.2. Розробити:

до кінця 2005 року Національну програму дій "Українська дитина в українській родині" на період до 2010 року щодо забезпечення прав дітей та охорони дитинства в Україні, передбачивши в ній крім державного альтернативні механізми фінансування;

загальнодержавну програму з ліквідації дитячої безпритульності та бездоглядності терміном на 10 років, передбачивши відповідне фінансування цієї програми;

положення про органи опіки і піклування;

систему комплексних заходів щодо удосконалення системи освіти, охорони здоров'я, соціального захисту та обслуговування дітей, які проживають у сільській та гірській місцевості, у першу чергу дітей-інвалідів;

типові положення та мінімальні нормативи функціонування Соціального центру матері і дитини, Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з функціональними обмеженнями, Центру денного перебування сімей з дітьми, яких торкнулась проблема ВІЛ/СНІДу;

план заходів подальшого розвитку Української дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" за рахунок коштів Державного бюджету України;

загальнодержавну програму з відновлення та розвитку національної індустрії дитячого харчування, у першу чергу виробництва продуктів харчування для дітей до 3-х років;

систему заходів підтримки вітчизняного виробника у сфері дитячого харчування, а також створити жорстку систему контролю за якістю та безпекою продуктів дитячого харчування.

3.3. Подати до Верховної Ради України пропозиції щодо внесення відповідних змін до законодавства з питань:

врегулювання суспільних відносин у сфері освіти стосовно положень про систему виховання, передбачивши визначення понять "система виховання", "процес виховання", "родинне виховання", а також "школа батьків" з метою формування у громадян засад свідомого батьківства;

забезпечення усиновителям права на отримання на кожну усиновлену дитину незалежно від її віку грошової допомоги у розмірі, передбаченому при народженні дітей;

запровадження системи адресної державної соціальної допомоги студентським сім'ям, з урахуванням їх майнового стану;

врегулювання правовідносин у сфері відчуження майна дитини;

державної підтримки та захисту прав обдарованих дітей, передбачивши введення поняття "обдарована дитина";

регулювання суспільних відносин, передбачивши визначення на законодавчому рівні поняття "неблагополучна сім'я", положення про статус такої сім'ї, види соціальної та реабілітаційної допомоги таким сім'ям, а також заходи щодо боротьби з цим соціальним явищем на державному рівні;

удосконалення правовідносин у сфері зайнятості населення, передбачивши першочергове надання вакантних робочих місць молоді;

пільгового оподаткування сукупного доходу малозабезпечених, неповних та багатодітних сімей, сімей, у яких виховується дитина-інвалід, прийомних сімей, а також дитячих будинків сімейного типу;

удосконалення виховної роботи з дітьми, які перебувають у приймальниках-розподільниках та установах виконання покарань.

3.4. Під час розробки проектів законів про Державний бюджет України на 2006 рік та наступні роки передбачати:

видатки на фінансування громадських організацій для виконання заходів загальнодержавних програм стосовно сім'ї, дітей та молоді;

субвенцію місцевим бюджетам на фінансування діючої мережі реабілітаційних центрів для інвалідів і дітей-інвалідів та подальшого її розвитку;

щорічне цільове виділення коштів на дитячу медицину, насамперед для лікування хворих на гемофілію, цукровий діабет та онкологічних хворих;

виділення коштів на розвиток медичної генетики;

кошти на фінансування у 2006 році Національної програми "Діти України";

виділення коштів на фінансування будівництва нових дитячих будинків та будинків-інтернатів, а також на ремонт та реконструкцію існуючих;

кошти на оздоровлення дітей влітку.

3.5. Створити:

мережу дитячих будинків для ВІЛ-інфікованих дітей та дітей, хворих на СНІД, а також забезпечити підготовку відповідних фахівців для роботи з такими дітьми;

Координаційну раду при Кабінеті Міністрів України та передбачити участь у її роботі представників громадських організацій для координації і контролю діяльності органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян з питань забезпечення прав дітей та вирішення проблем охорони дитинства;

мережу центрів медико-психо-соціальної реабілітації дітей, які зазнали насильства або найгірших форм дитячої праці, із залученням благодійних фондів та громадських організацій до фінансування й підтримки функціонування цих центрів;

єдиний державний електронний інформаційний банк даних щодо фактичної кількості бездоглядних, безпритульних дітей та дітей-сиріт в Україні та їх становища, забезпечити щорічне його поновлення.

3.6. Забезпечити:

формування національного механізму підтримки сімей з дітьми, зокрема, вдосконалення системи кредитування будівництва житла та поширення іпотечного й пільгового кредитування для молоді, молодих, багатодітних та малозабезпечених сімей для забезпечення процесу усиновлення дітей, позбавлених батьківського піклування, громадянами України, поширити цей механізм на прийомні сім'ї та дитячі будинки сімейного типу, у першу чергу у сфері надання таким сім'ям кредитів на придбання житла;

виконання положень Закону України "Про дошкільну освіту" щодо забезпечення безоплатним харчуванням дітей віком до двох років;

стовідсоткове забезпечення кадрами служб у справах неповнолітніх;

розвиток мережі позашкільних навчальних закладів, зокрема художніх, балетних, музичних студій, дитячих фізкультурно-оздоровчих та спортивних секцій, дитячих гуртків різного профілю, особливо у сільський місцевості;

недопущення скорочення, приватизації та перепрофілювання існуючої мережі дошкільних навчальних закладів;

державний контроль за змістом реклами щодо пропагування різних шкідливих чинників, які можуть суттєво впливати на здоров'я та свідомість дітей і підлітків;

поширення соціальної реклами, спрямованої на захист материнства та дитинства, пропагування здорового способу життя, попередження наркоманії, тютюнокуріння та вживання алкоголю;

проведення соціально-гігієнічного моніторингу факторів життєдіяльності з метою оцінки ризиків та запобігання їх шкідливому впливу на стан здоров'я населення.

3.7. Удосконалити:

процес розвитку, підтримки та фінансування сімейних форм виховання шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правових актів;

систему захисту прав дітей, які знаходяться в інтернатах, дитячих будинках, установах виконання покарань та інших установах для неповнолітніх.

3.8. Заборонити використання не за призначенням дитячих установ (дитячих дошкільних, загальноосвітніх, санаторно-курортних та оздоровчих закладів, закладів позашкільної освіти тощо).

3.9. Посилити державний контроль та сприяти впровадженню громадського контролю за діяльністю суб'єктів господарювання, які надають послуги дитячому населенню.

3.10. Вивчити питання щодо впровадження в Україні системи ювенальної юстиції та забезпечення відповідної нормативно-правової бази для цього інституту.

4. Міністерству України у справах сім'ї, молоді та спорту:

4.1. Забезпечити ефективну міжгалузеву координацію діяльності відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо реалізації прав дітей та охорони дитинства в Україні.

4.2. Започаткувати підготовку проекту щорічної Національної доповіді щодо становища дітей в Україні.

4.3. Звітувати у встановленому порядку Комітету Організації Об'єднаних Націй по правах дитини про виконання Україною Конвенції ООН про права дитини.

4.4. Посилити контроль за додержанням прав дітей у сім'ях.

4.5. Сприяти проведенню пілотних проектів з питань впровадження інноваційних послуг, спрямованих на подальше удосконалення забезпечення прав дітей та розвиток інших сфер охорони дитинства.

4.6. Створити консультативно-дорадчий орган з питань організації оздоровлення дітей за кордоном із залученням до його складу представників громадських організацій.

5. Міністерству охорони здоров'я України:

5.1. Забезпечити:

належне виконання законодавства у сфері охорони здоров'я дітей та підлітків;

належне фінансування медико-генетичної служби, проходження безкоштовного медико-генетичного консультування для сімей, які бажають мати дітей, а також безкоштовний профілактичний огляд жінок репродуктивного віку;

відкриття в кожному регіоні України центрів репродуктивної медицини, у яких лікування здійснюватиметься безкоштовно або на умовах пільгових безвідсоткових довготермінових кредитів;

проведення щорічних безкоштовних медико-профілактичних оглядів дітей, які мешкають на територіях, забруднених унаслідок Чорнобильської катастрофи, та, у разі необхідності, надання в повному обсязі необхідної медичної допомоги.

5.2. Посилити державний санітарно-епідеміологічний нагляд за умовами виховання та навчання у навчально-виховних закладах, закладах відпочинку та оздоровлення.

5.3. Забезпечити проведення системи ПЛ-ДНК тестів для раннього виявлення ВІЛ-інфікованих дітей та запровадити на безкоштовній основі проходження таких тестів новонародженими, у яких є пряма підозра на ВІЛ-інфекцію.

5.4. Продовжити здійснення заходів з питань профілактики йодозалежних захворювань серед населення України, насамперед дітей, які мешкають на територіях, забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи.

5.5. Вжити заходів щодо підвищення ефективності роз'яснювальної роботи стосовно переваг грудного вигодовування.

5.6. Привести нормативно-правові акти, що регулюють питання супроводження медичними працівниками груп дітей, які виїжджають за кордон на лікування чи оздоровлення, у відповідність із вимогами приймаючих країн.

6. Міністерству закордонних справ України:

6.1. Сприяти спільно з Міністерством України у справах сім'ї, молоді та спорту обов'язковому укладанню відповідних двосторонніх угод щодо забезпечення дотримання прав українських дітей, які перебувають за кордоном, посилення нагляду за дотриманням прав дітей, які були усиновлені іноземцями, контролю за своєчасним взяттям їх на консульський облік.

6.2. Посилити співпрацю з іншими країнами у сфері попередження насильства щодо дітей у сім'ях, які працюють за кордоном (у тому числі нелегально).

6.3. Поліпшити діяльність дипломатичних представництв України за кордоном з питань захисту та реабілітації дітей, які зазнали насильства чи експлуатації.

7. Міністерству юстиції України сприяти імплементації норм міжнародного права з питань забезпечення прав дитини в Україні.

8. Міністерству внутрішніх справ України спільно з Міністерством закордонних справ України:

8.1. Удосконалювати взаємодію між правоохоронними органами країн походження та країн призначення потерпілих у результаті порушення прав дітей шляхом надання взаємної правової допомоги, проведення спільних міжнародних операцій та спільних розслідувань.

8.2. Співпрацювати з правоохоронними органами, іншими урядовими і неурядовими інституціями зарубіжних країн та відповідними міжнародними організаціями з питань розшуку, повернення в Україну дітей - громадян України, їх захисту та надання реінтеграційної допомоги.

9. Міністерству освіти і науки України:

9.1. Розробити проект концепції державного сприяння сімейному вихованню.

9.2. Забезпечити проведення експертизи підручників, навчальних посібників та навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів з метою подальшого включення до них відповідних положень про права дітей та молоді в Україні.

9.3. Підготувати рекомендації розробникам та авторам відповідних навчальних програм, підручників і посібників для всіх освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів щодо поширення та формування основних засад національної самосвідомості та основ національної культури, основних положень світової культури та суспільної моралі, дитячої етики та естетики, пропаганди здорового способу життя, а також стосовно основних засад культури статевого життя для учнів старших класів.

9.4. Створити систему шкіл для молодих батьків. Розробити спеціальні програми для цих шкіл, забезпечити підготовку необхідних кадрів. Ввести на базі таких шкіл відповідне психологічне консультування майбутніх батьків.

10. Міністерству праці та соціальної політики України:

10.1. Забезпечити надання державою допомоги молоді, особливо інвалідам з дитинства, з питань працевлаштування.

10.2. Здійснювати моніторинг за виконанням вимог Конвенції Міжнародної організації праці N 182 про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці, забезпечити безперервну роботу урядової програми дій щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці в Україні.

10.3. Внести пропозиції щодо підготовки змін для вдосконалення законодавства про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та багатодітним сім'ям, дитячим будинкам сімейного типу, а також родинам, які виховують дітей-інвалідів.

11. Державному комітету телебачення і радіомовлення України:

11.1. Забезпечити:

залучення засобів масової інформації до активного висвітлення нагальних питань щодо охорони дитинства та захисту прав дітей в Україні в контексті сучасних соціально-політичних подій;

збільшення кількості дитячих культурно-просвітницьких, оздоровчих та освітніх програм на телебаченні та радіо.

11.2. Ініціювати створення спеціальної телевізійної програми щодо проблем дітей, забезпечення прав дітей в Україні, в тому числі права на власну думку, а також охорони здоров'я дітей з трансляцією цієї програми не рідше одного разу на місяць на Першому Національному каналі українського телебачення (у прайм-тайм).

11.3. Контролювати додержання у змісті радіо- та телепрограм етичних і моральних норм щодо дітей.

11.4. Сприяти поширенню у засобах масової інформації пропаганди здорового способу життя для дітей та підлітків.

12. Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям:

12.1. Посилити інститути із захисту прав дітей та ліквідації всіх форм дискримінації дітей на місцевому рівні.

12.2. Запровадити дитяче самоврядування на місцях, зокрема, створення інституту омбудсменів із числа старшокласників, "дівчина та юнак" (для виховання ґендерної рівності), ініціювати створення дитячих парламентів при навчальних закладах тощо.

12.3. Вирішити питання щодо фінансування будинків сімейного типу та прийомних сімей з місцевих бюджетів.

12.4. Здійснювати заходи щодо охорони праці та здоров'я дітей і підлітків, створювати умови для праці дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства.

12.5. Забезпечувати виконання регіональних програм, спрямованих на реалізацію державної політики щодо забезпечення прав дітей та охорони дитинства в Україні.

12.6. Створити та запровадити регіональні програми "Захищена дитина у здоровій сім'ї".

12.7. Посилити у регіонах роботу служб у справах неповнолітніх, зокрема у сфері соціального захисту, а також виявлення та боротьби з дитячою безпритульністю та бездоглядністю.