ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНСЬКОЇ РСР
( Кодекс втратив чинність на підставі Постанови ВР УРСР N 562-XII від 18.12.90, ВВР, 1991, N 10, ст.99 ) ( Кодекс втратив чинність, крім статті 14 на підставі Постанови ВР УРСР N 562-XII від 18.12.90, ВВР, 1991, N 10, ст.99 ) ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 1970, N 29, ст. 205 ) ( Вводиться в дію Законом N 2874-VII від 08.07.70, ВВР, 1970, N 29, ст. 205 ) ( Із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР УРСР N 2545-IX від 14.10.77, ВВР, 1977, N 43, ст. 508 N 1653-X від 12.03.81, ВВР, 1981, N 12, ст. 178 N 4743-X від 11.02.83, ВВР, 1983, N 8, ст. 125 N 102-XI від 12.04.85, ВВР, 1985, N 17, ст. 415 N 5095-XI від 24.12.87, ВВР, 1988, N 1, ст. 5 N 6757-XI від 25.10.88, ВВР, 1988, N 45, ст.1070 ) ( У тексті Кодексу слова "депутатів трудящих" замінено словами "народних депутатів" згідно з Указом ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Велика Жовтнева соціалістична революція знищила напівкріпосницький земельний устрій царської Росії, що прирікав селянство на злидні і гальмував розвиток продуктивних сил країни. Декретом "Про землю" Другого Всеросійського з'їзду Рад від 26 жовтня (8 листопада) 1917 року, запровадженим в Українській РСР відповідно до постанови Першого Всеукраїнського з'їзду Рад, приватна власність на землю була скасована назавжди, вся земля перетворена у всенародне добро і безплатно передана трудящим у користування.
Державна власність на землю, яка виникла в результаті націоналізації, становить основу земельних відносин в СРСР, до складу якого на основі добровільного об'єднання і рівноправності з іншими союзними республіками входить Українська Радянська Соціалістична Республіка. Земля, що була в умовах приватної власності знаряддям експлуатації людини людиною, використовується в СРСР для розвитку продуктивних сил країни в інтересах усього народу.
Державна власність на землю відіграла величезну роль у забезпеченні перемоги соціалізму в СРСР. Вона створила можливість найдоцільнішого розміщення всіх галузей народного господарства і стала однією з найважливіших умов переходу до соціалістичних форм землекористування.
Із створенням у ході соціалістичного будівництва умов для масової колективізації роз'єднаних індивідуальних господарств селянство під керівництвом Комуністичної партії при всебічній допомозі і підтримці робітничого класу стало на шлях соціалізму. В результаті перетворення в життя ленінського кооперативного плану і перемоги колгоспного ладу селянське питання дістало своє справжнє розв'язання.
Державна власність на землю сприяє створенню в нашій країні матеріально-технічної бази комунізму, поступовому переходові до комуністичних суспільних відносин і ліквідації відмінності між містом і селом.
Земля - найважливіше багатство радянського суспільства - є головним засобом виробництва в сільському господарстві і просторовим базисом розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства. Науково обгрунтоване, раціональне використання всіх земель, охорона їх і всемірне підвищення родючості грунтів є загальнонародним завданням.
РОЗДІЛ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
ГЛАВА 1
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Завдання Земельного кодексу Української РСР
Завданнями Земельного кодексу Української РСР є регулювання земельних відносин з метою забезпечення в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь науково обгрунтованого, раціонального використання та охорони земель, створення умов підвищення їх ефективності, охорона прав підприємств, організацій, установ і громадян, зміцнення законності в галузі земельних відносин.
( Стаття 1 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
Стаття 2. Земельне законодавство Союзу РСР і Української РСР
Земельні відносини в Українській РСР регулюються Основами земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік, а також іншими актами земельного законодавства СРСР, цим Кодексом та іншими актами земельного законодавства Української РСР, які видаються у відповідності з ними.
Гірничі, лісові і водні відносини регулюються спеціальним законодавством Союзу РСР і Української РСР.
Стаття 3. Державна (загальнонародна) власність на землю
( Заголовок статті 3 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Відповідно до Конституції СРСР і Конституції Української РСР земля є державною власністю - спільним надбанням усього радянського народу.
( Частина перша статті 3 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Земля є виключною власністю держави і надається тільки в користування. Дії, які в прямій або прихованій формі порушують право державної власності на землю, забороняються.
Стаття 4. Єдиний державний земельний фонд
Вся земля в Українській РСР входить до єдиного державного земельного фонду, який відповідно до основного цільового призначення земель складається з:
1) земель сільськогосподарського призначення, наданих у користування колгоспам, радгоспам та іншим землекористувачам для сільськогосподарських цілей;
2) земель населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);
3) земель промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення;
4) земель державного лісового фонду;
5) земель державного водного фонду;
6) земель державного запасу.
Стаття 5. Порядок віднесення земель до категорій і переведення земель з однієї категорії в іншу
Віднесення земель до вказаних в статті 4 цього Кодексу категорій провадиться відповідно до основного цільового призначення цих земель.
Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель.
Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії до іншої провадиться органами, що приймають рішення про надання земель у користування, а у випадках, не пов'язаних з наданням земель в користування, - органами, що затверджують проекти землеустрою, якщо інший порядок не передбачений законодавством Союзу РСР та Української РСР.
Стаття 6. Компетенція Союзу РСР в галузі регулювання земельних відносин
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік до відання Союзу РСР у галузі регулювання земельних відносин належать:
1) розпорядження єдиним державним земельним фондом у межах, необхідних для здійснення повноважень Союзі РСР відповідно до Конституції СРСР;
2) встановлення основних положень землекористування і землеустрою;
3) встановлення перспективних планів раціонального використання земельних ресурсів країни, що забезпечують потреби сільськогосподарського виробництва та інших галузей народного господарства;
4) встановлення планів загальносоюзних заходів по меліорації земель та інших заходів по підвищенню родючості грунтів, а також встановлення основних положень по охороні грунтів від ерозії, засолення та інших процесів, які погіршують стан грунтів;
5) державний контроль за використанням та охороною земель і встановлення порядку його здійснення;
( Пункт 5 статті 6 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
6) встановлення єдиної для Союзу РСР системи державного обліку земель, державної реєстрації землекористувань і порядку ведення земельного кадастру;
7) встановлення порядку складання щорічного земельного балансу СРСР;
8) регулювання інших питань загальносоюзного значення в галузі використання та охорони земель відповідно до Конституції СРСР і Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік.
( Статтю 6 доповнено пунктом 8 згідно з Указом ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Стаття 7. Компетенція Української РСР в галузі регулювання земельних відносин
До відання Української РСР в галузі регулювання земельних відносин належать розпоряджання в межах республіки єдиним державним земельним фондом і встановлення перспективних планів його використання, встановлення порядку користування землею і організація землеустрою, встановлення планів по меліорації земель, боротьбі з ерозією та підвищенню родючості грунтів, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також регулювання земельних відносин в інших питаннях, якщо вони не належать до компетенції Союзу РСР.
( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
ГЛАВА 2
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ В ГАЛУЗІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ЗЕМЕЛЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ І ГРОМАДЯН У ЗДІЙСНЕННІ ЗАХОДІВ ПО РАЦІОНАЛЬНОМУ ВИКОРИСТАННЮ ТА ОХОРОНІ ЗЕМЕЛЬ
Стаття 8. Органи, які здійснюють державне управління в галузі використання та охорони земель
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік державне управління в галузі використання та охорони земель здійснюється Радою Міністрів СРСР, Радою Міністрів Української РСР, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, а також спеціально уповноваженими на те державними органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі використання та охорони земель в Українській РСР є Міністерство сільського господарства УРСР та його органи на місцях, а також інші державні органи, до компетенції яких законодавством Союзу РСР і Української РСР віднесено здійснення зазначених функцій.
Стаття 9. Компетенція обласних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель
Обласні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території області:
1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель;
2) розглядають і затверджують щорічний звіт про наявність, якісний стан і оцінку земель;
3) організовують та здійснюють контроль за правильним веденням земельно-облікової документації всіма землекористувачами, а також виконавчими комітетами районних, міських, селищних і сільських Рад народних депутатів;
4) здійснюють контроль за своєчасним і якісним проведенням робіт по землеустрою, топографічно-геодезичних і сільськогосподарських зйомках, обслідуванню грунтів та інших проектно-розвідувальних робіт, зв'язаних з поліпшенням використання всіх земель; затверджують проекти внутрігосподарського землеустрою та організують контроль за їх здійсненням;
5) забезпечують здійснення заходів по охороні земель від розбазарювання і безгосподарного використання;
6) організують контроль за проведенням землекористувачами ефективних заходів по підвищенню родючості грунтів, запобіганню вітровій і водній ерозії, засоленню, заболочуванню, а також іншим процесам, які погіршують стан грунтів;
7) організовують роботи по виконанню державних планів меліорації земель;
8) вирішують питання про надання землі в користування, а також про вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу;
9) вирішують відповідно до статті 159 цього Кодексу спори про користування земельними ділянками;
10) вирішують питання про віднесення сільських населених пунктів до перспективних для дальшого розвитку, встановлюють і змінюють їх межі, а також межі селищ міського типу;
11) затверджують відповідно до статей 58, 73 цього Кодексу рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) про збільшення площі присадибних земель за рахунок земель громадського користування, а також дозволяють радгоспам та іншим державним сільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам, за клопотанням їх керівників, збільшувати площу присадибних земель для забезпечення робітників і службовців присадибними ділянками;
12) вирішують відповідно до статті 53 цього Кодексу питання про зміну меж і розмірів землекористувань при укрупненні і розукрупненні колгоспів, а також сільськогосподарських підприємств і організацій місцевого підпорядкування;
13) змінюють межі районів у зв'язку з передачею територій селищних і сільських Рад та окремих населених пунктів у межах області;
14) вирішують інші питання в галузі земельних відносин в межах своєї компетенції.
Стаття 10. Компетенція районних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель
Районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території району:
1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель;
2) розглядають і затверджують щорічний звіт про наявність, якісний стан та оцінку земель;
3) здійснюють контроль за своєчасним і якісним проведенням робіт по землеустрою, топографічно-геодезичних і сільськогосподарських зйомках, обслідуванню грунтів та інших проектно-розвідувальних робіт, зв'язаних з поліпшенням використання всіх земель;
4) забезпечують здійснення заходів по охороні земель від розбазарювання і безгосподарного використання;
5) контролюють здійснення землекористувачами заходів по підвищенню родючості грунтів, боротьбі з їх ерозією, рекультивації порушених земель, їх зрошенню та осушенню, створенню полезахисних лісових насаджень;
6) вирішують відповідно до статей 16, 54 цього Кодексу питання про надання землі в користування, видають землекористувачам документи на право користування землею;
7) дають висновки про надання або вилучення земельних ділянок, які провадяться вищестоящими органами;
8) затверджують рішення правлінь колгоспів або адміністрації радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ про виділення земельних ділянок для внутрігосподарського будівництва;
9) вирішують відповідно до статті 160 цього Кодексу спори про користування земельними ділянками;
10) відповідно до чинного законодавства, в питаннях землекористування, будівництва і благоустрою скасовують рішення загальних зборів членів колгоспів (зборів уповноважених) та інших кооперативних організацій, скасовують накази і розпорядження керівників підприємств, організацій і установ або зупиняють їх виконання, повідомляючи про це відповідні вищестоящі органи;
11) вирішують інші питання в галузі земельних відносин в межах своєї компетенції.
Стаття 11. Компетенція міських Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель
Міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста:
1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель;
2) розглядають і затверджують щорічний звіт про наявність, якісний стан та оцінку земель;
3) здійснюють контроль за своєчасним і якісним проведенням робіт по складанню проектів забудови та земельногосподарського устрою, топографічно-геодезичних зйомках, обслідуванню грунтів та інших проектно-розвідувальних робіт, зв'язаних з поліпшенням використання міських земель;
4) надають у користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу; видають землекористувачам документи на право користування землею;
5) забезпечують здійснення заходів по охороні земель від розбазарювання і безгосподарного використання;
6) забезпечують здійснення заходів по підвищенню родючості грунтів, а також по боротьбі з їх ерозією, забрудненням та засміченням;
7) відповідно до чинного законодавства, в питаннях землекористування, будівництва і благоустрою скасовують накази та розпорядження керівників підприємств, організацій і установ або зупиняють їх виконання, повідомляючи про це відповідні вищестоящі органи;
8) вирішують відповідно до статті 161 цього Кодексу спори про користування земельними ділянками;
9) вирішують інші питання в галузі земельних відносин в межах своєї компетенції.
Стаття 12. Компетенція селищних Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель
Селищні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території:
1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель;
2) надають в користування, а також вилучають земельні ділянки для державних або громадських потреб відповідно до статей 16, 37, 38 цього Кодексу;
3) відповідно до чинного законодавства, в питаннях землекористування, благоустрою і будівництва зупиняють виконання рішень загальних зборів членів колгоспів (зборів уповноважених) та інших кооперативних організацій, скасовують накази і розпорядження керівників підприємств, організацій і установ або зупиняють їх виконання, повідомляючи про це відповідні вищестоящі органи;
4) забезпечують здійснення заходів по охороні земель від розбазарювання і безгосподарного використання;
5) здійснюють контроль за виконанням заходів по підвищенню родючості грунтів, боротьбі з їх ерозією, рекультивації порушених земель, їх зрошенню та осушенню, створенню полезахисних лісових насаджень;
6) вирішують відповідно до статті 162 цього Кодексу спори про користування земельними ділянками;
7) розподіляють між підприємствами, організаціями, установами і громадянами ділянки під городи, сінокоси і пасовища з земель державного запасу, що виділяються селищній Раді у встановленому порядку;
( Статтю 12 доповнено пунктом 7 згідно з Указом ПВР УРСР N 4743-X від 11.02.83 )
8) вирішують інші питання в галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
( Статтю 12 доповнено пунктом 8 згідно з Указом ПВР УРСР N 4743-X від 11.02.83 )
Стаття 12-1. Компетенція сільських Рад народних депутатів у галузі використання та охорони земель
Сільські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на своїй території:
1) здійснюють державний контроль за використанням та охороною всіх земель;
2) здійснюють контроль за виконанням заходів по підвищенню родючості грунтів, боротьбі з їх ерозією, рекультивації порушених земель, їх зрошенню і осушенню, створенню полезахисних лісових насаджень;
3) надають відповідно до статті 16 цього Кодексу земельні ділянки в користування із земель, які не входять до землекористування колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств;
4) контролюють правильне використання присадибних земель колгоспів і радгоспів, додержання норм присадибних земельних ділянок;
5) розподіляють між підприємствами, організаціями, установами і громадянами ділянки під городи, сінокоси і пасовища з земель державного запасу, що виділяються сільській Раді у встановленому порядку;
6) затверджують рішення загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених) або адміністрації радгоспу, підприємства, організації, установи про наділення присадибних ділянок робітникам, службовцям, пенсіонерам та інвалідам, які проживають у сільських населених пунктах;
7) відповідно до чинного законодавства, в питаннях землекористування, благоустрою і будівництва зупиняють виконання рішень загальних зборів членів колгоспів (зборів уповноважених) та інших кооперативних організацій, скасовують накази і розпорядження керівників підприємств, організацій і установ або зупиняють їх виконання, повідомляючи про це відповідні вищестоящі органи;
8) вирішують відповідно до статті 162 цього Кодексу земельні спори між громадянами;
9) вирішують інші питання в галузі земельних відносин у межах своєї компетенції.
( Статтю 12-1 доповнено пунктом 9 згідно з Указом ПВР УРСР N 4743-X від 11.02.83 )
Стаття 12-2. Компетенція спеціально уповноважених державних органів управління в галузі використання та охорони земель
Компетенція спеціально уповноважених органів управління в галузі використання та охорони земель (частина друга статті 8) визначається законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також положеннями про ці органи, затверджуваними у встановленому порядку.
Стаття 12-3. Участь громадських організацій і громадян у здійсненні заходів по раціональному використанню та охороні земель
Професійні спілки, організації молоді, товариства охорони природи, наукові товариства та інші громадські організації, а також громадяни сприяють державним органам у здійсненні заходів по раціональному використанню та охороні земель.
Громадські організації беруть участь у діяльності, спрямованій на забезпечення раціонального використання та охорони земель, відповідно до їх статутів (положень) і законодавства Союзу РСР і Української РСР.
Державні органи зобов'язані всемірно враховувати пропозиції громадських організацій і громадян при здійсненні заходів по раціональному використанню та охороні земель.
( Глава 2 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
ГЛАВА 3
ПРАВО ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
Стаття 13. Землекористувачі
Земля в Українській РСР надається в користування:
- колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам;
- промисловим, транспортним, іншим несільськогосподарським державним, кооперативним, громадським підприємствам, організаціям і установам;
- громадянам СРСР.
У випадках, передбачених законодавством Союзу РСР, земля може надаватися в користування і іншим організаціям та особам.
Стаття 14. Безплатність користування землею
Користування землею здійснюється безплатно, за винятком випадків, встановлюваних законодавством Союзу РСР. Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік порядок плати за користування землею визначається Радою Міністрів СРСР.
( Стаття 14 в редакції Указу ПВР УРСР N 5095-XI від24.12.87 )
Стаття 15. Строки землекористування
Земля надається в безстрокове або тимчасове користування.
Безстроковим (постійним) визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.
Земля, яку займають колгоспи, закріплюється за ними в безстрокове користування.
( Частина третя статті 15 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Тимчасове користування землею може бути короткостроковим - до трьох років і довгостроковим - від трьох до десяти років. У разі виробничої необхідності ці строки можуть бути продовжені на період, що не перевищує відповідно строків короткострокового або довгострокового тимчасового користування.
По окремих видах користування землею Радою Міністрів Української РСР може бути встановлений і триваліший строк довгострокового користування, але не більш як двадцять п'ять років.
ГЛАВА 4
ПОРЯДОК НАДАННЯ ЗЕМЕЛЬ У КОРИСТУВАННЯ
Стаття 16. Надання земель у користування
Надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення.
Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР.
У постановах або рішеннях про надання земельних ділянок вказується мета, для якої вони надаються, і основні умови користування землею.
Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.
Порядок порушення і розгляду клопотань про надання земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Стаття 17. Переважне надання земель для потреб сільського господарства
Землі, визнані у встановленому порядку придатними для потреб сільського господарства, насамперед повинні надаватися колгоспам, радгоспам, іншим сільськогосподарським підприємствам, організаціям і установам.
Стаття 18. Надання земель для промислового будівництва та інших несільськогосподарських потреб
Для будівництва промислових підприємств, житлових об'єктів, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі, магістральних трубопроводів, а також для інших несільськогосподарських потреб надаються землі несільськогосподарського призначення або непридатні для сільського господарства, або сільськогосподарські угіддя гіршої якості.
Надання для вказаних цілей земельних ділянок із земель державного лісового фонду провадиться переважно за рахунок не вкритих лісом площ або площ, зайнятих чагарниками і малоцінними насадженнями.
Надання земельних ділянок під забудову на площах залягання корисних копалин провадиться за погодженням з органами державного гірничого нагляду.
Лінії електропередачі, зв'язку та інші комунікації проводяться головним чином вздовж шляхів, існуючих трас тощо.
Стаття 19. Вторинне землекористування
Колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи у встановлених законом випадках можуть надавати з закріплених за ними земель земельні ділянки у вторинне користування.
Порядок і умови вторинного землекористування визначаються законодавством Союзу РСР, цим Кодексам та іншими законодавчими актами Української РСР.
Стаття 20. Документи, що стверджують право землекористування
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік право землекористування колгоспів, радгоспів та інших землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею. Форми актів встановлюються Радою Міністрів СРСР.
Право короткострокового тимчасового користування землею засвідчується рішенням органу, який надав земельну ділянку в користування.
Право довгострокового тимчасового користування землею засвідчується актами, форма яких встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Зазначені документи видаються після відводу земельних ділянок в натурі.
Право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами в земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.
Стаття 21. Порядок видачі документів на право користування землею
Видача державних актів на право користування землею, а також актів на право довгострокового тимчасового користування землею провадиться виконавчими комітетами районних (міських) Рад народних депутатів.
( Стаття 21 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
Стаття 22. Недопустимість користування земельною ділянкою до оформлення землекористування
Приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.
ГЛАВА 5
ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАЧІВ
Стаття 23. Використання земель за цільовим призначенням
Землекористувачі мають право і повинні користуватися земельними ділянками в тих цілях, для яких вони їм надані.
Землекористувачі зобов'язані раціонально й ефективно використовувати землю, бережно ставитися до неї, не чинити на наданих їм земельних ділянках дій, які б порушували інтереси сусідніх землекористувачів.
( Частина друга статті 23 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Використання землі для одержання нетрудових доходів забороняється.
Стаття 24. Права землекористувачів
Залежно від цільового призначення кожної земельної ділянки, наданої в користування, землекористувачі мають право в установленому порядку:
1) зводити житлові, виробничі, культурно-побутові та інші будови і споруди;
2) провадити посіви сільськогосподарських культур, посадку лісових, плодових, декоративних та інших насаджень;
3) користуватися сінокосами, пасовищами та іншими угіддями;
4) використовувати для потреб господарства наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф і водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.
Права землекористувачів можуть бути обмежені законом у державних інтересах, а також в інтересах інших землекористувачів.
Стаття 25. Охорона прав землекористувачів
Права землекористувачів охороняються законом.
Припинення права користування земельною ділянкою або зменшення її розмірів може мати місце лише у випадках, прямо передбачених законом.
Порушені права землекористувачів підлягають відновленню. Відновлення прав здійснюється відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчих комітетів обласних, міських, районних, селищних і сільських Рад народних депутатів, а у випадку, передбаченому статтею 167 цього Кодексу, - судом.
Відшкодування збитків землекористувачам, а також втрат сільськогосподарського виробництва здійснюється у відповідності зі статтями 45, 46 і 173 цього Кодексу.
( Частина четверта статті 25 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Стаття 26. Приведення земель у придатний для дальшого використання стан
Підприємства, організації та установи, які розробляють родовища корисних копалин і торфу, проводять геологорозвідувальні, пошукові, будівельні та інші роботи на наданих їм у користування сільськогосподарських землях чи лісових угіддях, зобов'язані після відпадання потреби в цих землях за свій рахунок приводити їх у стан, придатний для використання в сільському, лісовому або рибному господарстві, а при проведенні зазначених робіт на інших землях - у стан, придатний для використання їх за призначенням. Приведення земельних ділянок у придатний стан провадиться в ході робіт, а при неможливості цього - після їх завершення у строки, що визначаються органами, які надають земельні ділянки в користування, відповідно до затверджених у встановленому порядку проектів.
( Стаття 26 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
Стаття 27. Збереження родючого шару грунту для рекультивації земель і запобігання негативному впливу на землю деяких видів робіт
Підприємства, організації та установи, які здійснюють промислове або інше будівництво, розробляють родовища корисних копалин, а також проводять інші роботи, зв'язані з порушенням грунтового покриву, зобов'язані знімати, зберігати і наносити родючий шар грунту на землі, що рекультивуються, або на малопродуктивні угіддя.
Підприємства, організації та установи, які розробляють родовища корисних копалин і торфу, а також проводять інші роботи, що негативно впливають на сільськогосподарські, лісові та інші угіддя за межами наданих у їх користування земельних ділянок, зобов'язані передбачати і здійснювати заходи по запобіганню або максимально можливому обмеженню зазначених негативних впливів.
( Стаття 27 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
ГЛАВА 6
ОХОРОНА ЗЕМЕЛЬ І ПІДВИЩЕННЯ РОДЮЧОСТІ ГРУНТІВ
Стаття 28. Підвищення родючості грунтів
Землекористувачі повинні вживати ефективних заходів до підвищення родючості грунтів, не допускати засолення, заболочування, засмічення земель, заростання їх бур'янами, а також інших процесів, які погіршують стан грунтів.
Колгоспи, радгоспи, інші сільськогосподарські підприємства, організації та установи повинні здійснювати комплекс агротехнічних заходів по підвищенню родючості грунтів (введення і освоєння науково обгрунтованих сівозмін, застосування органічних та мінеральних добрив, здійснення правильного обробітку грунту тощо).
Стаття 29. Охорона сільськогосподарських угідь
Спеціальній охороні підлягають сільськогосподарські угіддя, особливо зрошувані та осушені землі. Колгоспи, радгоспи, інші підприємства, організації і установи, які користуються землями сільськогосподарського призначення, повинні охороняти, відновлювати і підвищувати родючість грунтів.
Стаття 30. Охорона земель від засмічення і забруднення
Промислові та будівельні підприємства, організації і установи повинні не допускати засмічення і забруднення сільськогосподарських та інших земель виробничими та іншими відходами, а також стічними водами.
Підприємства, організації і установи, які виробляють або застосовують у виробництві отруйні речовини та отрутохімікати, зобов'язані вживати заходів до запобігання їх шкідливого впливу на землю.
Стаття 31. Захист грунтів від вітрової і водної ерозії
Землекористувачі повинні здійснювати комплекс організаційно-господарських, агротехнічних, лісомеліоративних та гідротехнічних заходів по запобіганню вітровій і водній ерозії грунтів.
Заходи по меліорації та охороні земель, полезахисному лісорозведенню, по боротьбі з ерозією грунтів та інші заходи, спрямовані на докорінне поліпшення земель, передбачаються в державних планах економічного і соціального розвитку і здійснюються відповідними міністерствами, державними комітетами, відомствами та землекористувачами.
( Частина друга статті 31 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Стаття 32. Меліорація земель
Землекористувачі зобов'язані вживати заходів до введення в сільськогосподарський оборот невикористовуваних заболочених земель, а також поліпшення земель шляхом осушування в районах надмірного зволоження і зрошування в засушливих районах, гіпсування засолених і вапнування кислих грунтів.
Землі, освоєні після осушення боліт, розкорчування чагарників або рекультивації, а також освоєні піски та інші непродуктивні угіддя переводяться в ріллю та в інші продуктивні угіддя в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР.
Стаття 33. Використання меліорованих та еродованих земель
Меліоровані та еродовані землі підлягають використанню відповідно до вимог, передбачених правилами їх експлуатації.
З метою збереження та підвищення родючості меліорованих і еродованих земель землекористувачі повинні:
1) здійснювати постійний нагляд за їх станом;
2) не допускати заболочування, надмірного осушення та ерозії грунтів;
3) суворо дотримуватися рекомендованих для цих земель: системи обробітку і удобрення грунту, структури посівних площ та чергування сільськогосподарських культур, їх цільового використання;
4) своєчасно провадити гіпсування засолених та вапнування кислих грунтів;
5) зберігати та охороняти гідротехнічні споруди і лісонасадження на цих землях.
Збереження та охорону гідротехнічних споруд міжгосподарського значення здійснюють підприємства і організації, які їх експлуатують.
Стаття 34. Заохочення землекористувачів у справі охорони земель і підвищення родючості грунтів
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік заходи матеріального заохочення землекористувачів, які стимулюють здійснення заходів по охороні земель, підвищенню родючості грунтів і введенню в сільськогосподарський оборот невикористовуваних земель, можуть бути встановлені законодавством Союзу РСР та Української РСР.
ГЛАВА 7
ПІДСТАВИ ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ
Стаття 35. Підстави припинення права землекористування підприємств, організацій і установ
Право підприємств, організацій і установ на користування наданою їм землею підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках:
1) відпадання потреби в земельній ділянці;
2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;
3) ліквідації підприємства, організації або установи;
4) виникнення потреби вилучення земельної ділянки для інших державних або громадських потреб;
5) неосвоєння протягом двох років підряд наданої земельної ділянки.
Право землекористування може бути також припинене у випадку використання земельної ділянки не відповідно до тієї мети, для якої вона надана, в разі безгосподарного використання землі, а також при необхідності винесення підприємств за межі жилого району з санітарно-гігієнічних умов.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини першої і частиною другою цієї статті провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.
Стаття 36. Підстави припинення права землекористування громадян
Право громадян на користування наданою земельною ділянкою підлягає припиненню відповідно повністю або частково у випадках:
1) добровільної відмови від користування земельною ділянкою;
2) закінчення строку, на який було надано земельну ділянку;
3) переїзду на інше постійне місце проживання всіх членів двору або сім'ї, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 106-1 цього Кодексу;
( Пункт 3 статті 36 в редакції Указу ПВР УРСР N 6757-XI від 25.10.88 )
4) припинення трудових відносин, у зв'язку з якими було надано службовий наділ, за винятком випадків, передбачених статтею 134 цього Кодексу, а також інших випадків, передбачених законодавством СРСР і Української РСР;
5) смерті всіх членів двору або сім'ї;
6) виникнення необхідності вилучення земельної ділянки для державних або громадських потреб.
Право користування земельною ділянкою може бути припинене у випадках вчинення громадянином дій, передбачених статтею 169 цього Кодексу, а також при невикористанні протягом двох років підряд земельної ділянки або використанні її не відповідно до тієї мети, для якої вона надана.
Припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої і частиною другою цієї статті, провадиться за рішенням (постановою) органів, які надали земельні ділянки, а у випадках, передбачених пунктом 6 цієї статті, - за рішенням (постановою) органів, які мають право вилучати земельні ділянки.
ГЛАВА 8
ВИЛУЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ ДЕРЖАВНИХ АБО ГРОМАДСЬКИХ ПОТРЕБ
Стаття 37. Підстави вилучення земель
Вилучення земельної ділянки чи її частини для державних або громадських потреб провадиться на підставі постанови Ради Міністрів Української РСР або рішення виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів у порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і цим Кодексом.
Стаття 38. Компетенція органів Державного управління по вилученню земельних ділянок
Вилучення земельних ділянок для державних або громадських потреб провадиться:
1) Радою Міністрів Української РСР - з усіх земель, незалежно від розміру земельної ділянки;
2) виконавчими комітетами обласних Рад народних депутатів - при розмірі земельних ділянок до п'яти гектарів для кожного об'єкта, крім земель, зазначених у частині першій статті 41 цього Кодексу, і незалежно від розміру земельної ділянки - у випадках, передбачених частиною другою вказаної статті. При необхідності розширення площі вилучених ділянок понад п'ять гектарів додаткове вилучення земель провадиться відповідно до пункту 1 цієї статті;
( Пункт 2 статті 38 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-Xвід 12.03.81 )
3) виконавчими комітетами міських (селищних) Рад народних депутатів - із земель населених пунктів (крім земель, закріплених за колгоспами, радгоспами та іншими сільськогосподарськими підприємствами, організаціями і установами в безстрокове користування, а також випадків, передбачених статтею 41 цього Кодексу) незалежно від розміру земельних ділянок у відповідності з генеральним планом забудови населених пунктів.
( Пункт 3 статті 38 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Стаття 39. Порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням земель
Підприємства, організації і установи, заінтересовані у вилученні земельних ділянок для несільськогосподарських потреб, повинні до початку проектних робіт заздалегідь погодити з землекористувачами і органами, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, місце розташування об'єкта і приблизні розміри намічуваної до вилучення площі.
( Частина перша статті 39 із змінами, внесеними згідно з УказомПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Порядок попереднього погодження вибору земельної ділянки, порушення клопотань та вирішення питань про вилучення земельних ділянок встановлюється Радою Міністрів Української РСР.
Стаття 40. Порядок вилучення ділянок із земель колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств, організацій, установ та із земель, що мають культурне або наукове значення
Вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, радгоспів, інших сільськогосподарських підприємств, організацій і установ, із земель, що мають культурне або наукове значення, допускається лише у випадках особливої необхідності.
Вилучення ділянок із земель, які є у користуванні колгоспів, може провадитися тільки за згодою загальних зборів членів колгоспів або зборів уповноважених, а з земель, які є в користуванні радгоспів, інших державних, кооперативних, громадських підприємств, організацій, установ союзного або республіканського підпорядкування, - за погодженням із землекористувачами та з відповідними міністерствами, державними комітетами і відомствами Союзу РСР, Української РСР або іншої союзної республіки.
( Частина друга статті 40 із змінами, внесеними згідно з УказомПВР УРСР N 1653-X від 12.03.81 )
Стаття 41. Порядок і умови вилучення зрошуваних, осушених та інших високопродуктивних земель для несільськогосподарських потреб
Вилучення зрошуваних і осушених земель, ріллі, земельних ділянок, зайнятих багаторічними плодовими насадженнями та виноградниками, культурними пасовищами, а також сінокосами і пасовищами, на яких проведено роботи по їх докорінному поліпшенню, для несільськогосподарських потреб, земель, зайнятих водоохоронними, захисними та іншими лісами першої групи, для використання в цілях, не зв'язаних з веденням лісового господарства, земель заповідників, курортів і зон санітарної охорони курортів провадиться у виняткових випадках і тільки за постановою Ради Міністрів Української РСР.
Вилучення зазначених земель з метою надання їх у тимчасове короткострокове користування для будівництва трубопроводів, ліній електропередачі та інших лінійних споруд може провадитись у необхідних випадках на підставі рішення виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів.
( Стаття 41 в редакції Указу ПВР УРСР N 1653-X від12.03.81 )
ГЛАВА 9
ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ РОЗВІДУВАЛЬНИХ РОБІТ
Стаття 42. Право підприємств, організацій і установ на проведення розвідувальних робіт
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік підприємства, організації і установи, які здійснюють геологозйомочні, розшукові, геодезичні та інші розвідувальні роботи, можуть проводити ці роботи на всіх землях в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР без вилучення земельних ділянок у землекористувачів.
Стаття 43. Порядок одержання дозволу на проведення розвідувальних робіт
Дозвіл на зайняття земельної ділянки для проведення розвідувальних робіт надається виконавчим комітетом обласної Ради народних депутатів, який одночасно вирішує питання і про строк, на який дозволяється зайняти земельну ділянку.
Для одержання дозволу на зайняття земельної ділянки для розвідувальних робіт підприємства, організації і установи, на які покладено здійснення цих робіт, подають до виконавчого комітету районної (міської) Ради народних депутатів за місцем знаходження земельної ділянки заявку та документи, що стверджують необхідність проведення робіт.
Виконавчі комітети районних (міських) Рад народних депутатів перевіряють обгрунтованість заявки і разом із своїм висновком надсилають її до виконавчого комітету обласної Ради народних депутатів, який вирішує питання по суті.
Строки початку і місце вказаних робіт погоджуються з землекористувачами, а при недосягненні згоди визначаються виконавчими комітетами районних або міських Рад народних депутатів.
Стаття 44. Обов'язок підприємств, організацій і установ, що проводять розвідувальні роботи, привести земельні ділянки у придатний для використання стан
Підприємства, організації і установи, які проводять розвідувальні роботи, повинні за свій рахунок приводити зайняті земельні ділянки в стан, придатний для використання їх за призначенням. Приведення земельних ділянок у придатний стан здійснюється в ході робіт, а при неможливості цього - не пізніш як у місячний строк після завершення робіт, виключаючи період промерзання грунту.
ГЛАВА 10
ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ І ВТРАТ, ЗВ'ЯЗАНИХ З ВИЛУЧЕННЯМ АБО ТИМЧАСОВИМ ЗАЙНЯТТЯМ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК
Стаття 45. Відшкодування землекористувачам збитків, заподіяних вилученням або тимчасовим зайняттям земельних ділянок
Збитки, заподіяні землекористувачам вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб чи тимчасовим зайняттям земельних ділянок, підлягають відшкодуванню.
Згідно з Основами земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік відшкодування збитків провадиться підприємствами, організаціями і установами, яким відводяться земельні ділянки, відповідно до положення, затверджуваного Радою Міністрів СРСР.
Стаття 46. Відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, зв'язаних з вилученням земель для несільськогосподарських потреб
Підприємства, організації, установи, яким відводяться для будівництва та інших несільськогосподарських потреб земельні ділянки, зайняті сільськогосподарськими угіддями, відшкодовують втрати сільськогосподарського виробництва, зв'язані з вилученням цих ділянок (поряд з відшкодуванням збитків землекористувачам згідно з статтею 45 цього Кодексу).
Відповідно до Основ земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік розміри і порядок визначення втрат сільськогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, а також порядок використання відповідних коштів встановлюються Радою Міністрів СРСР.