Про внесення змін до Закону України "Про ветеринарну медицину"

Верховна Рада України

Внести зміни до Закону України "Про ветеринарну медицину" (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., N 7, ст. 56), виклавши його в такій редакції:

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та фінансові засади функціонування ветеринарної медицини, вимоги щодо ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, охорони довкілля, а також повноваження державних органів, права і обов'язки юридичних та фізичних осіб у сфері забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, карантину тварин, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення ветеринарно-санітарної якості та безпеки (далі - якість та безпека) продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання хворобам і захисту людей від захворювань, спільних для тварин і людей;

ветеринарна практика - діяльність з надання послуг, пов'язаних з профілактикою, діагностикою та лікуванням хвороб тварин і консультуванням з питань ветеринарної медицини, яка провадиться юридичними особами (установами ветеринарної медицини усіх форм власності та громадськими організаціями) і фізичними особами (спеціалістами ветеринарної медицини);

ветеринарне і епізоотичне благополуччя - оптимальні умови життя тварин, що запобігають захворюваності та шкідливому впливові факторів довкілля на їх здоров'я і продуктивність, забезпечують профілактику хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей;

ветеринарні документи - документи, видані спеціалістами державних установ ветеринарної медицини, про стан здоров'я тварин, якість та безпеку продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

ветеринарні препарати - ветеринарні лікарські та імунобіологічні засоби (препарати) та засоби, що застосовуються для штучного осіменіння тварин і трансплантації ембріонів, ензими, антисептики, дезінфектанти, інсектоакарициди, дератизациди, пробіотики, діагностикуми, засоби догляду за тваринами та інші, що використовуються у тваринництві та ветеринарній медицині;

ветеринарні лікарські засоби (ветеринарні препарати, медикаменти) - фармацевтична продукція: біологічні, рослинні, хімічні, хіміко-фармацевтичні, гомеопатичні та інші лікарські засоби, призначені для тварин;

ветеринарно-санітарна експертиза - комплекс діагностичних і спеціальних досліджень, які проводяться спеціалістами державних установ ветеринарної медицини щодо визначення якості та безпеки продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що призначається для харчування людей, годівлі тварин і подальшої переробки;

ветеринарне свідоцтво - разовий документ суворої звітності, виданий лікарем державної установи ветеринарної медицини, що підтверджує стан здоров'я тварин і факт проведення вакцинації та діагностичних досліджень, якість та безпеку продукції тваринного походження, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і місцевості їх походження;

готові корми - корми тваринного і рослинного походження, які містять кормові добавки для м'ясоїдних непродуктивних тварин, у тому числі риб та птахів;

державна ветеринарна інспекція - діяльність посадових осіб державних органів і установ ветеринарної медицини, спрямована на здійснення державного контролю та нагляду за додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

державний ветеринарно-санітарний контроль - перевірка лікарями державних органів ветеринарної медицини додержання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, у процесі виробництва, заготівлі, зберігання, транспортування, реалізації, у тому числі експорту, імпорту, продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, ветеринарних лікарських засобів, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, а також під час будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств чи окремих потужностей з виробництва, зберігання, реалізації продукції тваринного походження та ветеринарних препаратів;

державний ветеринарно-санітарний нагляд - інспектування державними інспекторами ветеринарної медицини з метою повторної перевірки стану додержання законодавства з питань ветеринарної медицини;

державний інспектор ветеринарної медицини - лікар ветеринарної медицини, функціями якого за посадою в державному органі чи установі ветеринарної медицини є здійснення контролю та нагляду за додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством (офіційний лікар ветеринарної медицини);

державні установи ветеринарної медицини - органи державного управління та інші державні установи ветеринарної медицини по здійсненню профілактичних, діагностичних, лікувальних та інших протиепізоотичних заходів, науково-дослідних і контрольних робіт, на які покладено контрольно-наглядові функції в галузі ветеринарної медицини;

засоби ветеринарної медицини - матеріали, обладнання, прилади, інструменти, спеціальні автомобілі та інші механізми і пристосування, що призначені для використання у ветеринарній практиці;

зоологічний ринок - підприємство, діяльність якого пов'язана з наданням послуг із створення належних умов для здійснення дозволеного продажу тварин, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок;

інфекційні хвороби - розлади здоров'я тварин, що виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими грибами, мікоплазмами, іншими патогенними мікробами) і передаються від заражених тварин здоровим;

карантинний ветеринарно-міліцейський пост - тимчасовий пункт, що облаштовується на кордоні карантинної зони відповідно до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії з метою локалізації та недопущення поширення інфекційних хвороб тварин;

карантин профілактичний - система заходів, спрямованих на запобігання занесенню заразних захворювань, що передбачають ізольоване утримання, проведення діагностичних досліджень та профілактичних обробок тварин у разі їх експорту, імпорту, міжрегіонального і міжгосподарського перевезення;

карантин тварин - особливий режим, що встановлюється на певній території щодо тварин, спрямований на локалізацію і ліквідацію спалахів небезпечних інфекційних захворювань тварин, що допускає встановлення передбачених цим Законом тимчасових обмежень у здійсненні прав фізичних і юридичних осіб з покладанням на них додаткових обов'язків;

корми рослинного походження - комплекс поживних речовин, основу яких становить білок рослинного походження, в тому числі зерно фуражне, комбікорми, кормові суміші, макуха, шроти, коренеплоди, бульбоплоди, сіно, сінаж тощо;

корми тваринного походження - комплекс поживних речовин, основу яких становить білок тваринного походження, в тому числі борошно м'ясне, рибне, кров'яне, кісткове, м'ясо-кісткове, живі корми для риб, молочні продукти та їх похідні тощо;

кормові добавки - поживні органічні та неорганічні речовини, у тому числі: ферментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- та макроелементи, кормові дріжджі, жири та їх суміші тощо, що вносяться у корми тваринам окремо або комплексно;

лабораторія ветеринарної медицини - установа, спеціально обладнана для проведення ветеринарних досліджень;

лікарські засоби - будь-які речовини або комбінації речовин, призначені для профілактики, діагностики та лікування захворювань тварин і людей, у тому числі відновлення корекції, зміни імунного стану, фізіологічних функцій, обмінних процесів;

міжнародний ветеринарний (санітарний) сертифікат - документ, виданий офіційним лікарем ветеринарної медицини країни-експортера для підтвердження стану здоров'я тварин і факту проведення вакцинації та діагностичних досліджень, якості та безпеки продукції тваринного походження, інших підконтрольних службі ветеринарної медицини об'єктів і місцевості їх походження;

об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду - тварини, продукція тваринного, а на ринках і рослинного походження; штами мікроорганізмів, ветеринарні препарати і субстанції; готові корми, кормові добавки та засоби ветеринарної медицини; об'єкти утримання тварин, їх забою, переробки, зберігання та реалізації, транспортні засоби; об'єкти громадського харчування і торгівлі, а також будівництва, реконструкції, модернізації та введення в експлуатацію підприємств або окремих потужностей з виробництва, зберігання та реалізації ветеринарних препаратів і продукції тваринного походження;

перереєстрація реєстраційного посвідчення - повторна реєстрація після закінчення терміну його дії;

продовольча сировина тваринного походження - м'ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба та морепродукти, тваринні жири, легені, печінка, інші м'якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, що використовуються для виготовлення харчових продуктів;

продукти рослинного походження - гриби, ягоди, овочі, фрукти та інша рослинність, що використовується для харчування;

продукти тваринного походження - м'ясо і м'ясопродукти, молоко і молокопродукти, яйця, яєчний порошок, меланж, риба, рибопродукти, мед, інші продукти бджільництва тощо;

продукція тваринного походження - сировина тваринного походження, в тому числі продовольча, продукти і харчові продукти тваринного походження;

протиепізоотичні заходи - організаційно-господарська та спеціальна ветеринарно-санітарна діяльність, у тому числі профілактична і діагностична, що спрямована на запобігання, виявлення і ліквідацію заразних хвороб тварин;

пункт державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті - об'єкт з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, що розташований на спеціально виділеній території як безпосередньо у пункті пропуску через державний кордон, так і на залізничних станціях, в аеропортах, морських і річкових портах, де здійснюється державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд підконтрольних об'єктів;

регіональна служба державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті Державного департаменту ветеринарної медицини - державна установа, яка здійснює на відповідному регіональному рівні державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за охороною території України від занесення з території інших держав інфекційних хвороб тварин, забезпечує виконання юридичними або фізичними особами, суб'єктами підприємницької діяльності ветеринарних вимог під час міжнародних і внутрішньодержавних перевезень об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

реєстрація ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок - фіксування факту доцільності їх використання;

ринок - підприємство сфери торгівлі, діяльність якого пов'язана з наданням послуг із створення належних умов для здійснення дозволеного продажу тварин, продукції тваринного і рослинного походження, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

сировина тваринного походження - м'ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба, тваринні жири, легені, печінка, інші м'якушеві субпродукти, кишки, кров, жовч, шкіра, вовна, волос, щетина, хутро, пух, пір'я, залози внутрішньої секреції та їх виділення, роги, копита, кістки, вощина, кокони шовкопрядів тощо;

спеціалісти ветеринарної медицини - лікарі та фельдшери ветеринарної медицини, які здійснюють профілактичні, оздоровчі, діагностичні, лікувальні заходи у тваринництві, проводять ветеринарно-санітарну експертизу продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження або здійснюють інші види ветеринарної діяльності;

список А - список заразних хвороб тварин, що швидко поширюються та можуть призвести до важких соціально-економічних наслідків або становити загрозу для здоров'я людей і негативно впливати на національну безпеку та міжнародну торгівлю. Список А визначається Міжнародним епізоотичним бюро;

суб'єкт господарювання - будь-яка юридична та фізична особа, яка провадить господарську діяльність, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду;

субстанція - діюча речовина, що використовується для виробництва ветеринарних препаратів;

тварини - біологічні об'єкти, що відносяться до фауни: сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо;

територіальні органи - управління ветеринарної медицини в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, що створюються на базі державних установ ветеринарної медицини з відповідними структурними підрозділами, які є правонаступниками управлінь ветеринарної медицини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідних державних адміністрацій та державних установ ветеринарної медицини районів і міст;

харчові продукти тваринного походження - продукти, що вживаються людиною в натуральному вигляді чи після відповідної обробки продовольчої сировини тваринного походження - консерви м'ясні, м'ясо-рослинні та рибні, сири, молоко та молочні продукти, продукти дитячого харчування, маргарин, жири, ковбасні вироби, м'ясні концентрати тощо;

штами мікроорганізмів - генетично однорідні популяції мікроорганізмів у межах виду з певними стабільними специфічними морфологічними ознаками і біологічними властивостями.

Стаття 2. Законодавство про ветеринарну медицину

Законодавство про ветеринарну медицину складається з Конституції України, цього Закону, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Стаття 3. Основні завдання ветеринарної медицини

Основними завданнями ветеринарної медицини є:

охорона території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

профілактика і діагностика інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю та безпекою продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження; переміщенням, у тому числі експортом, імпортом, об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду; додержанням ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей;

ветеринарно-санітарна експертиза продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, що використовується для харчування або виготовлення харчових продуктів, а також готових кормів, кормів рослинного і тваринного походження та кормових добавок;

державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини;

бактеріологічний, радіологічний, паразитологічний і токсикологічний контроль на підприємствах переробки продовольчої сировини тваринного походження (далі - переробні підприємства) усіх форм власності: м'ясокомбінатах, птахокомбінатах, холодильниках, базах заготівлі, зберігання та реалізації продукції тваринного походження, а на ринках - продукції рослинного походження;

сприяння підвищенню кваліфікації спеціалістів ветеринарної медицини;

сприяння впровадженню в практику досягнень ветеринарної медицини.

Стаття 4. Органи державного управління в галузі ветеринарної медицини

Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Стаття 5. Компетенція Кабінету Міністрів України у галузі ветеринарної медицини

До компетенції Кабінету Міністрів України належать:

забезпечення здійснення державної політики у галузі ветеринарної медицини;

розроблення і виконання відповідних загальнодержавних програм;

здійснення заходів щодо охорони території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин, забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, належної якості та безпеки продукції тваринного походження, встановлення карантину тварин та охорони довкілля;

забезпечення фінансування і матеріально-технічного постачання державних установ ветеринарної медицини;

реалізація державної політики щодо ліцензування в галузі ветеринарної медицини;

укладення міжнародних договорів;

здійснення інших повноважень з управління галуззю.

Стаття 6. Компетенція спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики:

забезпечує проведення державної політики у галузі ветеринарної медицини, здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за якістю та безпекою харчових продуктів і продовольчої сировини, а також охороною території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин;

спрямовує та координує діяльність державних органів ветеринарної медицини щодо забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, додержання порядку здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Стаття 7. Державний департамент ветеринарної медицини та його органи

Державний департамент ветеринарної медицини є органом державного управління, який діє у складі спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини.

Державний департамент ветеринарної медицини для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи і регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті становлять єдину систему державних органів ветеринарної медицини.

Голова Державного департаменту ветеринарної медицини, його заступники та начальники управлінь Департаменту одночасно є за посадою відповідно Головним державним інспектором ветеринарної медицини України та його заступниками.

Начальники територіальних органів Державного департаменту ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, області, міста, району і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, їх заступники одночасно є за посадою відповідно головними державними інспекторами ветеринарної медицини та заступниками головних державних інспекторів ветеринарної медицини зазначених регіонів, а спеціалісти ветеринарної медицини Департаменту, його територіальних органів і регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті одночасно є за посадою державними інспекторами ветеринарної медицини.

До компетенції Державного департаменту ветеринарної медицини та його територіальних органів належать:

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, координація і організація здійснення заходів щодо профілактики, діагностики та ліквідації інфекційних, інвазійних і незаразних хвороб тварин та їх лікування;

проведення оцінки епізоотичної ситуації, розроблення, затвердження і забезпечення здійснення протиепізоотичних заходів, видача обов'язкових до виконання розпоряджень щодо профілактики та ліквідації заразних хвороб, проведення дератизації, дезінфекції та інших заходів;

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за виробництвом доброякісної у ветеринарно-санітарному відношенні продукції тваринного походження, у тому числі перевірка документації, що якимось чином пов'язана з якістю та безпекою продукції тваринного і рослинного походження, здоров'ям тварин;

організація разом з органами та закладами охорони здоров'я, державною санітарно-епідеміологічною службою захисту населення від хвороб, спільних для тварин і людей, та своєчасне проведення обміну інформацією про виявлення і реєстрацію таких хвороб;

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за охороною території України від занесення з території інших держав або з карантинної зони збудників інфекційних хвороб тварин; перевірка ветеринарного стану тварин, продукції тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок у разі їх експорту, імпорту;

проведення оцінки ветеринарно-санітарного стану переробних підприємств, боєнь, цехів, тваринницьких ферм, ярмарків, ринків, складських приміщень для зберігання продукції тваринного і рослинного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок і засобів їх транспортування;

аналіз причин виникнення заразних та незаразних хвороб і падежу тварин, розроблення рекомендацій щодо їх профілактики;

державний нагляд за проведенням ветеринарно-санітарної експертизи продукції тваринного походження на забійних пунктах, бойнях, на м'ясокомбінатах, у цехах, на інших переробних підприємствах усіх форм власності, а на ринках і рослинного походження;

державний ветеринарно-санітарний контроль за харчовими продуктами тваринного і рослинного походження;

державний ветеринарно-санітарний нагляд за відбором зразків продукції тваринного, рослинного і біотехнологічного походження, необхідних для проведення відповідних досліджень. Порядок відбору зразків визначається Кабінетом Міністрів України;

видача ветеринарних документів на об'єкти, що підлягають обов'язковому державному ветеринарно-санітарному контролю та нагляду;

державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд і координація діяльності спеціалістів та об'єднань ветеринарної медицини незалежно від підпорядкування;

видача органам страхування висновків щодо захворювання тварин, вимушено забитих, загиблих або знищених;

проведення експертизи і узгодження проектів планування та будівництва тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, підприємств з виробництва ветеринарних препаратів, ринків; участь у діяльності робочих і державних комісій з прийняття в експлуатацію цих об'єктів та у відведенні земельних ділянок для всіх видів зазначеного будівництва і забору води для тварин;

заборона експлуатації, тимчасове припинення або обмеження діяльності тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, складських приміщень для зберігання цієї продукції, ринків у разі порушення суб'єктами господарювання ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством;

організація проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патолого-анатомічних, гістологічних, паразитологічних, радіологічних) та інших досліджень з метою діагностики хвороб тварин, оцінки якості та безпеки продукції тваринного походження, кормів і води;

методичне керівництво та здійснення контролю за станом охорони праці з покладенням цих обов'язків на відповідних посадових осіб.

До компетенції Державного департаменту ветеринарної медицини належить:

реєстрація ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, забезпечення видачі висновків щодо застосування засобів ветеринарної медицини, затвердження технічної документації, пов'язаної з їх виробництвом і використанням;

ведення Державної реєстраційної книги ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок;

здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за виробництвом, реалізацією і використанням ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, оцінка їх впливу на здоров'я тварин і якість продукції тваринного походження;

розподіл коштів, що виділяються з Державного бюджету України на проведення протиепізоотичних заходів між органами державного управління та іншими державними установами ветеринарної медицини;

інформування Міжнародного епізоотичного бюро про встановлення карантину тварин за хворобами, внесеними до списку А, строк його дії та про скасування;

встановлення обмежень або заборони на експорт, імпорт та транзит тварин, продукції тваринного походження, сільськогосподарських продуктів з окремих країн або регіонів у зв'язку з виникненням особливо небезпечних хвороб, у тому числі спільних для тварин і людей;

представлення інтересів ветеринарної медицини України, підписання міжнародних угод у межах повноважень, наданих йому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань аграрної політики відповідно до законодавства;

розроблення та затвердження положень про державні установи ветеринарної медицини (територіальні органи, лікарні, науково-дослідні контрольні інститути, державні лабораторії, аптеки тощо), а також інструкцій, настанов, ветеринарно-санітарних правил, інших нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини в межах своєї компетенції.

Нормативно-правові акти Державного департаменту ветеринарної медицини, видані у межах його компетенції, є обов'язковими для виконання державними органами, суб'єктами господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які проживають на території України.

Стаття 8. Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів

Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів організовують і проводять роботу відповідно до цього Закону і функціонально підпорядковуються Державному департаменту ветеринарної медицини з питань, визначених цим Законом. Керівники цих підрозділів призначаються на посаду і звільняються з посади за погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини.

Підрозділи ветеринарної медицини міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів діють на підставі положень, що затверджуються керівниками цих органів відповідно за погодженням з Державним департаментом ветеринарної медицини та його територіальними органами.

Стаття 9. Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів

Підрозділ ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України та відповідні підрозділи його головних управлінь і управлінь в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, містах, районах утворюються для надання практичної допомоги державним установам ветеринарної медицини в організації та здійсненні заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин і комплектуються виключно лікарями ветеринарної медицини, які за посадами є державними інспекторами ветеринарної медицини.

Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів Міністерства внутрішніх справ України функціонально підпорядковуються Державному департаменту ветеринарної медицини.

Підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів фінансуються за рахунок бюджетних коштів, що виділяються Державному департаменту ветеринарної медицини та його територіальним органам на здійснення протиепізоотичних заходів.

Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 10. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль

Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється лікарями державних установ ветеринарної медицини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України та Державного комітету у справах охорони державного кордону України здійснюється підрозділами ветеринарної медицини цих органів.

Стаття 11. Права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, мають право:

перевіряти додержання суб'єктами господарювання ветеринарно-санітарних правил транспортування об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду і вимог щодо оформлення ветеринарних документів;

перевіряти якість та безпеку продукції тваринного походження на всіх стадіях виробництва, її відповідність стандартам;

проводити відбір проб продукції тваринного походження для ветеринарно-санітарної експертизи;

брати участь у проведенні оцінки зразків нових видів продукції тваринного походження та інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду з метою додержання ветеринарно-санітарних вимог і норм якості;

перевіряти санітарний стан виробничих приміщень та умов зберігання продукції тваринного походження;

перевіряти якість та безпеку виготовлення, умови зберігання та реалізації ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок, засобів ветеринарної медицини;

перевіряти експортні, імпортні, транзитні об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль, зобов'язані:

додержуватися вимог нормативно-правових актів з питань ветеринарної медицини та охорони праці;

негайно доповідати керівникам відповідних державних установ ветеринарної медицини про виявлені порушення ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством.

Стаття 12. Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд

Державний ветеринарно-санітарний нагляд здійснюється Головним державним інспектором ветеринарної медицини України, його заступниками, головними державними інспекторами ветеринарної медицини Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міст, районів, їх заступниками, головними державними інспекторами ветеринарної медицини регіональних служб державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, їх заступниками та державними інспекторами ветеринарної медицини.

Голова Державного департаменту ветеринарної медицини може надавати повноваження державних інспекторів ветеринарної медицини іншим спеціалістам ветеринарної медицини.

Головний державний інспектор ветеринарної медицини України координує здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, забезпечуються форменим одягом за рахунок спеціального фонду Державного бюджету України.

Зразки форменого одягу і знаки розрізнення посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Стаття 13. Права і обов'язки посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, мають право:

безперешкодно відвідувати об'єкти державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіх форм власності на відповідній території, одержувати інформацію, необхідну для встановлення епізоотичного стану, виявлення причин захворювання тварин і оцінки ветеринарно-санітарної якості та безпеки продукції тваринного походження, перевіряти стан здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю;

видавати обов'язкові для виконання розпорядження про здійснення протиепізоотичних і ветеринарно-санітарних заходів (забій, вимушений забій тварин, знезараження продукції тваринного і рослинного походження, її переробка, утилізація або знищення у разі виявлення заразних хвороб, виникнення підозри щодо наявності особливо небезпечного захворювання тварин чи підвищеного вмісту токсинів, радіонуклідів);

забороняти експорт, імпорт, транзит, внутрішньодержавні перевезення та реалізацію продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження та переробку продовольчої сировини тваринного походження, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам, а також - ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, що не відповідають вимогам щодо їх належної якості та безпеки;

обмежувати, тимчасово припиняти або забороняти будівництво (реконструкцію) тваринницьких ферм, підприємств, що здійснюють забій тварин, переробних підприємств, складських приміщень, ринків, інших об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам;

утворювати у разі потреби комісії з числа спеціалістів ветеринарної медицини із залученням спеціалістів профільних науково-дослідних установ і вищих навчальних закладів для встановлення причин захворювання і загибелі тварин;

повідомляти органи ліцензування в галузі ветеринарної медицини про порушення суб'єктами господарювання ліцензійних умов;

обмежувати, забороняти або припиняти діяльність суб'єктів господарювання у разі порушення ними ветеринарно-санітарних вимог, встановлених законодавством, яке може спричинити загрозу життю і здоров'ю людей та тварин;

залучати суб'єктів господарювання, які займаються ветеринарною практикою, до виконання протиепізоотичних заходів;

накладати адміністративні стягнення у встановленому законодавством порядку.

Посадові особи, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний нагляд, зобов'язані:

вносити протягом однієї доби у разі виявлення осередків (спалахів) гострих інфекційних захворювань або масового отруєння тварин до відповідного органу виконавчої влади подання про запровадження особливого режиму та правил, додержання яких сприятиме припиненню поширення збудників інфекційних захворювань, у тому числі спільних для тварин і людей, забезпечуватиме виробництво продукції тваринного походження належної якості та безпеки, охорону довкілля;

брати участь у діяльності державних комісій з прийняття в експлуатацію об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду.

Стаття 14. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини

Державний ветеринарно-санітарний контроль за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини здійснюється державними установами ветеринарної медицини та лікарями ветеринарної медицини, уповноваженими Державним департаментом ветеринарної медицини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль за розробкою, впровадженням, виробництвом, якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та імунобіологічних, діагностичних засобів, пробіотиків, імунобіологічних субстанцій здійснюють уповноважені Державним департаментом ветеринарної медицини науково-дослідні та науково-контрольні інститути.

Контроль якості серійного виробництва ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини здійснює виробник.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини здійснюється Державним департаментом ветеринарної медицини та уповноваженими ним державними органами ветеринарної медицини.

Підприємства, установи, організації України, іноземні суб'єкти господарської діяльності, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, мають право ввозити з-за кордону ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки, зареєстровані в Україні.

Державний ветеринарно-санітарний контроль за ввезенням на територію України зареєстрованих ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок здійснюється регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті.

Не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки можуть ввозитися на територію України для:

реєстрації в Україні;

експонування під контролем державних установ ветеринарної медицини на виставках, ярмарках і конференціях, для науково-виробничих цілей тощо (без права реалізації).

У разі стихійного лиха, катастрофи, епізоотії тощо за окремим рішенням Державного департаменту ветеринарної медицини та у визначеному ним порядку може бути дозволено ввезення не зареєстрованих в Україні ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок за наявності документів, що підтверджують їх реєстрацію і використання в країнах-виробниках.

Ввезені ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки підлягають контролю згідно з законодавством.

Використання ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок, які не зареєстровані в Україні або не відповідають вимогам щодо їх якості, забороняється, крім випадків, передбачених частинами сьомою і восьмою цієї статті.

Придбання, реалізація, зберігання, застосування та знешкодження імунобіологічних і діагностичних ветеринарних препаратів, субстанцій реєструються у спеціальному журналі, форма та порядок ведення якого визначаються Державним департаментом ветеринарної медицини.

Забороняється застосовувати з метою прискорення росту і збільшення продуктивності (лактації тощо) тварин біологічні стимулятори, антибіотики, гормональні та інші препарати, що пригнічують функцію залоз внутрішньої секреції, зокрема мають тиреостатичну, естрогенну, андрогенну або гестагенну дію. Ці препарати можуть застосовуватися виключно для лікувальних цілей.

Стаття 15. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за надходженням і забоєм тварин, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за надходженням і забоєм тварин, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження здійснюють Державний департамент ветеринарної медицини, його територіальні органи, регіональні служби державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті, інші державні установи ветеринарної медицини.

Безпосередньо державний ветеринарно-санітарний контроль за надходженням і забоєм тварин та на всіх стадіях виробництва продукції тваринного походження, її реалізації здійснюють спеціалісти державних установ ветеринарної медицини шляхом проведення ветеринарно-санітарної експертизи, в тому числі з лабораторним дослідженням зразків продукції тваринного походження за показниками, що визначені ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, стандартами, технологічними інструкціями.

Лабораторне дослідження зразків продукції тваринного походження проводиться у державних лабораторіях ветеринарної медицини, які можуть розташовуватися за місцезнаходженням суб'єкта господарювання.

Державні лабораторії ветеринарної медицини, що розташовані за місцезнаходженням суб'єктів господарювання, є структурними підрозділами відповідних державних установ ветеринарної медицини. На посаду завідуючого (начальника) державною лабораторією ветеринарної медицини призначається лікар ветеринарної медицини, який має досвід роботи за фахом не менш як три роки або пройшов відповідну атестацію у встановленому порядку.

Суб'єкт господарювання надає в користування державній лабораторії ветеринарної медицини службові приміщення, обладнання та матеріали, необхідні для проведення лабораторних досліджень.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд за надходженням і забоєм тварин, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного походження здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд за діяльністю суб'єктів господарювання здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів Державного бюджету України.

Спеціалісти ветеринарної медицини призначаються на посаду та звільняються з посади за погодженням з головним державним інспектором ветеринарної медицини району (міста) після проведення атестації в порядку, встановленому Державним департаментом ветеринарної медицини.

Суб'єкти господарювання вправі реалізовувати лише ту продукцію тваринного походження, що вироблена під державним ветеринарно-санітарним контролем та наглядом і дозволена для реалізації або зберігання з оформленням відповідних ветеринарних документів, що засвідчують її якість та безпеку.

Стаття 16. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на ринках (зоологічних ринках), інших підприємствах торгівлі, де організовано продаж тварин, продукції тваринного і рослинного походження, кормів тваринного і рослинного походження, кормових добавок, є обов'язковим і здійснюється територіальними органами Державного департаменту ветеринарної медицини та іншими державними установами ветеринарної медицини.

Безпосередньо державний ветеринарно-санітарний контроль на ринках (зоологічних ринках) здійснюють лише спеціалісти ветеринарної медицини державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках (зоологічних ринках) (далі - лабораторії) або інших державних установ ветеринарної медицини.

Лабораторії є структурними підрозділами відповідних державних установ ветеринарної медицини.

Лабораторії діють на підставі положень, що затверджуються Державним департаментом ветеринарної медицини.

Втручання будь-яких інших служб у методику та проведення досліджень, що проводяться спеціалістами лабораторій, забороняється.

Адміністрація (власник) ринку (зоологічного ринку) зобов'язана надавати у користування лабораторії пристосовані службові приміщення.

Лабораторії повинні мати кутові штампи і печатки із своїм найменуванням, клейма і штампи встановлених зразків для клеймування м'яса та інших продуктів забою тварин, журнали реєстрації, бланки експертного висновку щодо якості та безпеки кожної партії продукції, допущеної до продажу на ринках (зоологічних ринках), інші документи, передбачені законодавством про ветеринарну медицину.

На ветеринарно-санітарну експертизу приймається продукція після обов'язкового пред'явлення документа, що посвідчує особу її власника або продавця.

Кожна м'ясна туша або її частини непромислового виготовлення підлягають ветеринарно-санітарній експертизі. При цьому власник продукції (продавець) пред'являє супровідні ветеринарні документи.

Лікарі лабораторій мають право затримувати продукцію, визнану непридатною для реалізації. Така продукція підлягає відправленню її власником на утилізацію відповідно до законодавства.

Торгові місця на ринках (зоологічних ринках) надаються лише після одержання висновків лабораторій.

Продаж тварин і продукції без відповідних ветеринарних документів, у не відведених для цього місцях або таких, що не пройшли ветеринарно-санітарної експертизи, забороняється.

Торгівля готовими харчовими продуктами (м'ясні, рибні, консервні вироби тощо) домашнього виготовлення не допускається.

У разі недодержання цих вимог продукція підлягає вилученню та конфіскації у порядку, визначеному законодавством.

Лабораторії не несуть відповідальності за реалізацію продукції, що не пройшла ветеринарно-санітарної експертизи. Відповідальність за надання дозволу на реалізацію такої продукції несе адміністрація (власник) ринку (зоологічного ринку).

Функціонування ринку (зоологічного ринку), на якому не організована ветеринарно-санітарна експертиза продукції, що є об'єктом державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, за відсутності лабораторії забороняється.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд на ринках (зоологічних ринках) здійснюють державні інспектори ветеринарної медицини.

Стаття 17. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюються регіональними службами державного ветеринарно-санітарного контролю на державному кордоні та транспорті, їх структурними підрозділами (пунктами).

Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд на державному кордоні та транспорті є обов'язковими у разі здійснення експорту, імпорту і транзитного перевезення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду усіма видами транспорту.

Державний ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюється за наявності оригіналів документів, виданих державною ветеринарною службою країни-відправника, з урахуванням її епізоотичного стану та за умови виконання ветеринарних вимог України щодо імпорту вантажів.

Безпосередньо ветеринарно-санітарний контроль на державному кордоні та транспорті здійснюють державні інспектори ветеринарної медицини з оформленням відповідних документів. Робочі місця зазначених осіб облаштовуються у пункті пропуску через державний кордон.

Митне оформлення об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду, що надійшли за імпортом, здійснюється після проведення їх ветеринарно-санітарної експертизи державною лабораторією ветеринарної медицини за місцем призначення вантажів.

Ввезення громадянами України, іноземцями та особами без громадянства на територію України продукції тваринного походження для власного споживання забороняється.

У разі експорту об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду ветеринарне свідоцтво підлягає обміну на ветеринарний або санітарний сертифікат встановленого зразка після здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю.

У разі транзиту об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду їх оформлення у пунктах пропуску на державному кордоні здійснюється за наявності ветеринарного сертифіката країни-експортера та інших супровідних документів після огляду транспортних засобів, а у разі необхідності - і вантажу, та з урахуванням епізоотичного стану країни-експортера.

Державний ветеринарно-санітарний нагляд на державному кордоні та транспорті здійснюють Головний державний інспектор ветеринарної медицини України, його заступники, державні інспектори ветеринарної медицини Державного департаменту ветеринарної медицини, головні державні інспектори ветеринарної медицини, їх заступники, державні інспектори ветеринарної медицини регіональних служб на державному кордоні та транспорті.

Положення про регіональну службу державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду на державному кордоні та транспорті затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 18. Державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд під час полювання

Відкриття мисливського сезону на певній території здійснюється з дозволу головного державного інспектора ветеринарної медицини району (районів) після проведення обов'язкового епізоотичного обстеження мисливських угідь.

Кожний користувач мисливських угідь зобов'язаний обладнати майданчики для обробки відстріляної на полюванні дичини згідно з ветеринарно-санітарними вимогами, встановленими законодавством, та забезпечити проведення ветеринарно-санітарної експертизи дичини, що призначається для використання з метою споживання.

Користувачі мисливських та рибальських угідь зобов'язані подавати інформацію територіальним органам Державного департаменту ветеринарної медицини або іншим державним установам ветеринарної медицини про невластиву поведінку тварин, а у разі їх загибелі трупи відправляти до державної лабораторії ветеринарної медицини для встановлення причини загибелі.

Стаття 19. Гарантії прав посадових осіб, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд

Спеціалісти, які здійснюють державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, у своїй діяльності є незалежними і керуються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами з питань ветеринарної медицини. Державні органи, керівники підприємств, установ, організацій і громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проживають на території України, повинні сприяти спеціалістам ветеринарної медицини під час виконання ними службових обов'язків.

Образа особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, а також опір, погрози, насильство та інші дії, що перешкоджають виконанню покладених на неї обов'язків, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.

Збитки, завдані майну особи, яка здійснює державний ветеринарно-санітарний контроль та нагляд, у зв'язку з виконанням нею службових обов'язків, компенсуються у повному обсязі за рахунок винних осіб.

Вказівки посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності спеціалістів ветеринарної медицини.

Стаття 20. Права і обов'язки юридичних та фізичних осіб щодо забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя

Юридичні та фізичні особи, діяльність яких пов'язана з утриманням, транспортуванням, торгівлею тваринами, а також з виробництвом, переробкою, зберіганням, транспортуванням та реалізацією продукції тваринного, а на ринках і рослинного походження, виробництвом, транспортуванням і реалізацією ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів та кормових добавок (далі у цій статті - юридичні та фізичні особи), для забезпечення ветеринарно-санітарного та епізоотичного благополуччя в господарствах мають право: