Угода між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про співпрацю у справах осіб німецького походження, які проживають в Україні

Україна та Федеративна Республіка Німеччина,

сповнені твердої волі забезпечувати права людини та основні свободи, зокрема закріплені у Загальній Декларації прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права від 19 грудня 1966 року, Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 року та в інших основоположних документах ООН з прав людини,

враховуючи свої зобов'язання, що випливають із засад і зобов'язань Наради з безпеки та співробітництва в Європі,

спираючись на Спільну декларацію про основи відносин між Україною і Федеративною Республікою Німеччина від 1 червня 1993 року, яка відкриває можливості для різнобічної співпраці двох Сторін,

відповідно до Угоди між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про культурне співробітництво від 15 лютого 1993 року,

розуміючи, що реабілітація осіб німецького походження, які стали жертвами політичних переслідувань, і повернення на територію України депортованих та їхніх нащадків є актом історичної справедливості,

зважаючи на те, що задовільне вирішення питання повернення депортованих осіб німецького походження в Україну і забезпечення прав, німецької меньшини в Україні є важливою засадою плідної та багатогранної співпраці між народами України та Німеччини

домовилися про таке:

До осіб німецького походження, які проживають в Україні для цілей цієї Угоди відносяться:

1) громадяни України, які постійно проживають на території України і відносять себе за етнічними, культурними, мовними і релігійними особливостями до німецької національної меншини;

2) особи німецького походження, які у 1992-1995 роках переселилися на постійне місце проживання в Україну;

3) особи німецького походження та їхні нащадки, які були примусово переселені з території України і повертатимуться в Україну в період дії цієї Угоди.

Україна та Федеративна Республіка Німеччина будуть тісно співпрацювати у справі розвитку та збереження національної та культурної самобутності осіб, зазначених в статті 1 цієї Угоди.

Україна та Федеративна Республіка Німеччина підтверджують обов'язковість викладених у документі Копенгагенської зустрічі з людського виміру Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі від 29 червня 1990 року, а також у інших документах ОБСЄ положень щодо стандартів захисту національних меншин.

Особи, зазначені в статті 1 цієї Угоди, мають право поодинці або спільно з іншими членами своєї меншини вільно проявляти свою етнічну, мовну, культурну та релігійну самобутність, зберігати її та розвивати.

Україна визнає за особами, зазначеними в статті 1 цієї Угоди, право вільно користуватися рідною мовою у приватному та суспільному житті, обмінюватися на ній інформацією, розповсюджувати її та мати доступ до неї.

Особи, зазначені в статті 1 цієї Угоди, користуються правами людини і основними свободами, відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів у сфері прав людини та чинного законодавства України.

Україна сприятиме особам, зазначеним в пунктах 2) і 3) статті 1 цієї Угоди у поверненні, поселенні в Україні та інтегруванні в усі сфери суспільного життя.

Федеративна Республіка Німеччина зобов'язується підтримувати в межах своїх можливостей облаштування та інтеграцію в Україні осіб, зазначених у статті 1.

Ці заходи стосуватимуться, зокрема, таких галузей:

- участі у розробці програм, економічної та фінансової підтримки їх виконання;

- культурних заходів, зокрема для зміцнення чи відродження знань рідної мови шляхом обладнання дитячих садків, шкіл та недільних шкіл, підвищення кваліфікації вихователів дитячих садків та учителів, а також відрядження вчителів та фахівців з педагогіки, кадрової та матеріальної підтримки німецькомовних засобів масової інформації, молодіжного обміну, підтримки загальних культурних програм;

- участі у заходах з розвитку інфраструктури та підготовки фахівців.

1) Україна і Федеративна Республіка Німеччина підтримуватимуть у відповідній мірі партнерство на всіх рівнях і залучатимуть до співпраці господарські підприємства та об'єднання, державні, недержавні, релігійні та приватні організації своїх країн, а також окремих громадян.

2) Україна і Федеративна Республіка Німеччина сприятимуть встановленню безпосередніх відносин між областями України та землями Федеративної Республіки Німеччина в інтересах виконання цієї Угоди.

Україна в межах свого законодавства підтримує здійснення Федеративною Республікою Німеччина програм підримки осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди, в Україні, а також діяльність установ та організацій, яким доручено Федеративною Республікою Німеччина виконання цієї Угоди та які акредитовані в Україні.

На відряджених фахівців та осіб, що входять до складу їхніх сімей, розповсюджується чинне на території України законодавство. Привілеї та імунітети надаються їм лише в тому обсязі, який є необхідним для виконання положень цієї Угоди.

Ці привілеї та імунітети передбачають, зокрема, таке:

а) відряджені фахівці або Федеративна Республіка Німеччина нестимуть відповідальність за шкоду, що може бути заподіяна під час виконання відрядженими фахівцями завдань у межах узгоджених проектів, якщо Федеративна Республіка Німеччина і Україна спільно встановлять, що таку шкоду заподіяно внаслідок грубої необережності або зумисних дій відряджених фахівців;

б) відряджені фахівці звільняються від сплати податків та будь-яких інших зборів з доходів, включаючи заробітну плату та надбавки, що виплачуються Федеративною Республікою Німеччина;

в) відряджені фахівці та члени їхніх сімей на весь час їхнього перебування звільняються від сплати мита, митних зборів, крім плати за зберігання, транспортування та надання інших послуг, і внесення застав щодо:

- їхнього особистого багажу, особистого майна, включаючи меблі, електроприлади, медикаменти, харчові продукти та напої, а також інші споживчі товари, що ввозяться в Україну для особистого користування відповідно до норм, встановлених чинним законодавством України;

- одного автомобіля на одного відрядженого фахівця для особистого користування;

- надісланих поштою або ввезених в Україну/вивезених з України подарунків для особистого користування;

г) відрядженим фахівцям на території України дозволяється продавати або відчужувати іншим способом предмети, перелічені в підпункті в) цього пункту, відповідно до чинного законодавства України;

д) відрядженим фахівцям для їхньої діяльності в Україні не потрібно одержувати дозвіл на працю;

е) відрядженим фахівцям надається інше необхідне сприяння у виконанні ними їхніх завдань.

1) Україна дбатиме про захист особи та власності відряджених фахівців і членів їхніх родин, що проживають разом з ними.

2) На весь час виконання узгоджених проектів, які є підставою для відрядження, особам, зазначеним у пункті 1 цієї статті, надається право безперешкодного в'їзду в Україну та виїзду з України.

Заяви на одержання віз подаються вербальною нотою до дипломатичних або консульських представництв України перед від'їздом. Ці візи видаються безкоштовно. Заяви на продовження віз можуть подаватися в Україні у встановленому порядку. Продовження віз також здійснюється безкоштовно.

З) Особам, зазначеним в пункті 1 цієї статті, забезпечується необмежена свобода пересування на території України згідно з правилами, встановленими Угодою між Урядом України і Урядом Федеративної Республіки Німеччина про необмежену свободу пересування від 15 лютого 1993 року.

Федеративна Республіка Німеччина забезпечує, щоб:

- відряджені фахівці повною мірою сприяли досягненню цілей, визначених у цій Угоді;

- відряджені фахівці гармонійно співпрацювали з відповідними органами України;

- відряджені фахівці та члени їхніх родин дотримувалися законів України;

- відряджені фахівці та члени їхніх родин не провадили в Україні іншу професійну та підприємницьку діяльність, крім передбаченої цією Угодою.

Якщо відряджений фахівець або член його родини не виконує вищезазначених зобов'язань, Федеративна Республіка Німеччина відкличе цих фахівців на вимогу України.

1) Україна не обкладатиме митом та податками при ввезенні матеріали та обладнання, крім плати за зберігання, транспортування та надання інших послуг, для проектів, а також для їхньої підготовки, виконання і контролю, що здійснюватимуться виконавчими організаціями, акредитованими Федеративною Республікою Німеччина в Україні, з метою підтримки осіб, зазначених у статті 1 цієї Угоди.

2) Детальний перелік матеріалів та обладнання визначається уповноваженими органами України та Федеративної Республіки Німеччина для кожного конкретного проекту.

1) Виконання положень цієї Угоди, а також узгодження спільних намірів та заходів здійснюються через українсько-німецьку міжурядову Комісію, яка була утворена в Києві 28 лютого 1992 року. Україна забезпечує участь у роботі української частини українсько-німецької міжурядової Комісії особам, які належать до німецької меншини в Україні, та визначає конкретний їх перелік.

2) Засідання Комісії відбувається по черзі в Україні та Федеративній Республіці Німеччина залежно від необхідності, але не рідше ніж раз на рік. Для роботи на окремих напрямках співробітництва можуть утворюватися підкомісії та інші органи. Плани та рішення Комісії, які виконуватимуться відповідно до цієї Угоди, фіксуються в спільних протоколах, що мають однакову силу для України і Федеративної Республіки Німеччина.

3) Надання Федеративною Республікою Німеччина відповідних коштів потребує згоди Німецького Бундестагу.

Ця Угода укладається терміном на п'ять років. Її дія автоматично продовжується на наступні п'ять років, якщо Україна або Федеративна Республіка Німеччина не менш як за шість місяців до закінчення відповідного терміну дії цієї Угоди письмово не сповістить про свій намір припинити її дію.

Ця Угода набуває чинності з дати повідомлення Україною Федеративної Республіки Німеччина про виконання всіх необхідних для набуття нею чинності внутрішньодержавних процедур. Днем набуття чинності цією Угодою вважається день отримання цієї нотифікації.

Тимчасово ця Угода застосовуватиметься з моменту її підписання в тій мірі, наскільки вона не суперечитиме положенням внутрішньодержавного законодавства кожної з країн.

Вчинено в м.Києві 3 вересня 1996 року у двох примірниках, кожний українською та німецькою мовами, при цьому обидва тексти є автентичними.