Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

1. Схвалити Концепцію Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що додається.

Визначити Мінсім'ямолодьспорт державним замовником Програми.

2. Мінсім'ямолодьспорту разом з іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади розробити проект Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і подати його Кабінетові Міністрів України до 1 жовтня 2006 року.

За останні десять років на 60 відсотків збільшилася кількість дітей, влаштованих до закладів усіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - заклади). Тільки протягом 2004 року до будинків дитини влаштовано 5 тис., дитячих будинків - 2,4 тис. і до інтернатних закладів - 3 тис. дітей.

На даний час державні заклади займають провідне місце в системі утримання та виховання, хоча статтею 5 Сімейного кодексу України визначено пріоритет сімейних форм виховання.

Перевантаженість закладів не дає можливості створити сприятливі умови для повноцінного виховання дітей.

У випускників інтернатних закладів виникають проблеми через відсутність житла, постійного місця роботи, а також труднощі із створенням власної сім'ї. Діти молодих одиноких матерів - колишніх випускниць закладів виховуються у тих самих закладах, в яких перебували їх матері.

В основу функціонування системи закладів покладено віковий принцип. Це означає, що до досягнення повноліття дитина перебуває в двох-трьох закладах - будинок дитини, дитячий будинок, інтернатний заклад, пристосовуючись кожного разу до нового середовищ , педагогічного та дитячого колективу, що спричиняє їх психологічне травмування і ускладнює в подальшому соціальну адаптацію.

Державна програма реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - Програма), поширюється на заклади усіх форм власності і спрямована на створення умов для реалізації державної політики щодо забезпечення державних гарантій і конституційних прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - діти), їх соціального захисту, створення закладів нового типу із сімейними формами виховання.

Метою Програми є:

створення умов для реалізації державних гарантій і конституційних прав кожної дитини;

реалізація права на розвиток у сім'ї, в територіальній громаді, тобто виховання дітей насамперед за місцем їх походження;

створення умов для фізичного, розумового і духовного розвитку кожної дитини;

забезпечення соціального захисту дітей, здобуття ними належної освіти та опанування навичок до самостійного життя;

сприяння поширенню сімейних форм виховання дітей;

запобігання дитячій безпритульності і бездоглядності, правопорушенням, жорстокому поводженню з дітьми, насильству над ними;

забезпечення захисту прав дітей на спілкування з батьками та іншими родичами;

розвиток здібностей кожної дитини;

виховання братів і сестер в одному закладі;

забезпечення надання дітям індивідуальних психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, юридичних та інформаційних послуг;

утворення закладів нового типу із сімейними формами виховання;

запобігання поширенню сирітства;

посилення відповідальності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за забезпечення соціального захисту дітей.

Реформування системи закладів може проводитися з урахуванням місця походження та місця проживання дітей.

У процесі реформування системи закладів слід враховувати місце походження дітей, оскільки при цьому більш повно забезпечується захист їх прав на спілкування з батьками та іншими родичами.

В Україні, зокрема в Дніпропетровській, Закарпатській, Київській і Львівській областях, накопичений певний досвід з розукрупнення інтернатних та утворення малокомплектних закладів, вихованцями яких є діти, що народилися в місцевості, де розташовані такі заклади. Діти, що виховуються в малокомплектних закладах, навчаються у середніх загальноосвітніх школах, підтримують стосунки з батьками та іншими родичами.

Реформування системи закладів повинне проводитися з дотриманням вимог щодо граничної чисельності дітей, що перебувають у них, з урахуванням місця походження з метою забезпечення їх прав на розвиток, спілкування з батьками та іншими родичами, а також захисту відповідно до статті 33 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування", житлових і майнових прав після досягнення дітьми повноліття. Право на житло зберігається за кожною дитиною, що влаштована до загальноосвітньої школи-інтернату, згідно з житловим законодавством.

Реформування системи закладів проводиться у чотири етапи:

перший - розроблення і затвердження Програми, вивчення і запровадження відповідного міжнародного досвіду, удосконалення діяльності закладів, запровадження сімейних форм виховання дітей (один рік);

другий - створення нормативної бази, регулювання діяльності закладів, пошук додаткових джерел для фінансування заходів, визначених Програмою, в тому числі за участю міжнародних організацій (один-два роки);

третій - утворення закладів нового типу, переведення до них дітей, перепідготовка педагогічних та соціальних працівників (три роки);

четвертий - перепрофілювання закладів та оптимальне використання їх приміщень (сім-вісім років).

Реформування системи закладів проводиться шляхом переведення дітей, що в них виховуються, до закладів нового типу, утворених місцевими органами виконавчої влади за місцем походження дітей, з урахуванням їх віку та соціального статусу.

У результаті реформування передбачається утворити заклади нового типу, в яких виховуватиметься не більш як 50 дітей віком до 18 років. Навчання в середніх загальноосвітніх школах дасть їм змогу здобути належну освіту, опанувати навички до самостійного життя. До закладів нового типу в першу чергу переводяться діти віком до 7 років, а також діти, що перебували тривалий час за соціальними показаннями у закладах охорони здоров'я.

Під час переведення до закладів нового типу дітей віком від 7 до 18 років враховуються час їх перебування в закладі, готовність до зміни місця перебування та бажання продовжити навчання. При цьому діти віком до 10 років переводяться до закладів нового типу, а діти віком від 10 років, як правило, продовжують перебувати та навчатися у тих закладах, де вони виховувалися раніше, і вибувають з них за віком або у зв'язку із закінченням навчання. Усі діти, що влаштовуються до закладів уперше, направляються тільки до закладів нового типу.

Умови для проживання, розвитку та виховання створюються з урахуванням індивідуальних потреб кожної дитини, досвіду її життя. Територіальне наближення дітей до місця їх походження дасть змогу забезпечити їх спілкування з батьками та іншими родичами у разі, коли це не суперечить інтересам дітей.

Орієнтовний строк здійснення заходів з реформування системи закладів - 2007-2017 роки.

Строк реформування встановлюється з урахуванням періоду, необхідного для випуску вихованців з числа дітей, що на даний час навчаються і виховуються у загальноосвітніх школах-інтернатах і з певних причин не переводяться до закладів нового типу.

Виконання Програми дасть можливість:

зменшити кількість дітей, які виховуються в інтернатних закладах;

створити умови для утримання та виховання дітей відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини;

удосконалити механізм своєчасного виявлення безпритульних і бездоглядних дітей та їх влаштування, запобігти дитячій безпритульності і бездоглядності;

забезпечити спілкування дітей з батьками та іншими родичами;

провадити ефективну діяльність щодо повернення дітей до рідних батьків, підвищення їх відповідальності за виховання дітей;

забезпечити розвиток системи сімейних форм виховання (усиновлення, встановлення опіки і піклування, прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу);

підвищити рівень освіти дітей шляхом організації навчання в середніх загальноосвітніх школах, забезпечити їх подальше працевлаштування та розв'язання житлових проблем;

підвищити ефективність роботи і відповідальність органів опіки та піклування, місцевих органів виконавчої влади;

забезпечити соціальне супроводження випускників закладів.

Для виконання Програми необхідно забезпечити:

запровадження механізму фінансування витрат, пов'язаних з утриманням дітей незалежно від форми їх влаштування, за принципом "гроші ходять за дитиною";

виділення коштів для перебудови, реконструкції та обладнання близько 600 інтернатних закладів;

залучення іноземних інвесторів з метою реалізації проектів розвитку сімейних форм виховання.