• Посилання скопійовано
Документ підготовлено в системі iplex

Про особливості правової охорони географічних зазначень для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, захист прав та застосування схем якості, включаючи традиційні гарантовані особливості для сільськогосподарської продукції та харчових продуктів

Верховна Рада України  | Закон від 06.09.2022 № 2572-IX
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 06.09.2022
  • Номер: 2572-IX
  • Статус: Документ діє
  • Посилання скопійовано
Реквізити
  • Видавник: Верховна Рада України
  • Тип: Закон
  • Дата: 06.09.2022
  • Номер: 2572-IX
  • Статус: Документ діє
Документ підготовлено в системі iplex
2. Допускається подання заявки на реєстрацію традиційної гарантованої особливості спільно заявниками з декількох країн.
Стаття 24. Підготовка і подання заявки
1. Заявка на реєстрацію традиційної гарантованої особливості подається до спеціально уповноваженого органу заявником, який має право на подання заявки відповідно до статті 23 цього Закону.
Заявка подається у паперовій або електронній формі за вибором заявника.
2. Заявка складається українською мовою та має містити:
1) заяву про реєстрацію, в якій необхідно вказати заявника, його місцезнаходження, найменування, запропоноване для реєстрації як традиційна гарантована особливість, зазначення сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість, а також документи, які підтверджують, що заявник або, якщо заявником є об’єднання осіб, принаймні один з учасників такого об’єднання є виробником товару, щодо якого стосується заявка;
2) специфікацію товару, щодо якого заявляється традиційна гарантована особливість.
3. Складання і подання заявки здійснюються відповідно до порядку, затвердженого спеціально уповноваженим органом.
4. Датою подання заявки є дата одержання спеціально уповноваженим органом заяви про реєстрацію традиційної гарантованої особливості, за умови наявності всіх відомостей та документів, передбачених частиною другою цієї статті.
5. Заявка щодо традиційної гарантованої особливості в межах іноземної держави подається іноземними заявниками безпосередньо до спеціально уповноваженого органу або через органи відповідної іноземної держави.
Стаття 25. Підготовка заяви про реєстрацію традиційної гарантованої особливості
1. Заява про реєстрацію традиційної гарантованої особливості подається за встановленою формою, що затверджується спеціально уповноваженим органом, і має містити заявлене як традиційна гарантована особливість найменування, товар, для якого воно заявляється, заявника (заявників), його (їхню) адресу.
2. Заява стосується лише одного найменування, яке заявляється на реєстрацію.
Стаття 26. Специфікація товару для реєстрації традиційної гарантованої особливості
1. Для реєстрації традиційної гарантованої особливості заявник готує специфікацію товару, якій має відповідати сільськогосподарський товар або харчовий продукт, що включає:
1) найменування, що заявляється на реєстрацію реєстрації як традиційна гарантована особливість, за формою та мовою, що використовуються під час її застосування, або мовою, що історично використовувалася для маркування товару на відповідній географічній території, із наведенням транслітерації найменування латиницею;
2) зазначення сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість;
3) зазначення однієї або кількох підстав для реєстрації, перелічених частиною першою статті 20 цього Закону, з відповідним обґрунтуванням наявності зазначеної підстави, для чого допускається використання історичних джерел, відомості органів державної влади та органів місцевого самоврядування, професійних об’єднань, об’єднаних територіальних громад тощо;
4) опис сільськогосподарського товару або харчового продукту, у тому числі його основних фізичних, хімічних, мікробіологічних або органолептичних характеристик, що вказують на специфічний характер відповідного традиційного продукту;
5) опис способу виробництва сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого заявлено традиційну гарантовану особливість, якого виробники повинні дотримуватися, у тому числі виду та характеристик сировини чи інгредієнтів, за виключенням суто технічних характеристик, притаманних усім продуктам аналогічного виду або зумовлених обов’язковими вимогами законодавства, в обсязі, достатньому для відтворення сільськогосподарського товару або харчового продукту будь-яким виробником; історичні способи зазначаються лише у випадку, якщо вони фактично застосовуються;
6) опис ключових елементів, які визначають традиційний характер сільськогосподарського товару або харчового продукту, якими вважаються основні незмінні характеристики сільськогосподарського товару або харчового продукту.
2. До специфікації традиційної гарантованої особливості додаються документальні підтвердження викладених у ній відомостей про наявність підстав для реєстрації традиційної гарантованої особливості, опису сільськогосподарського товару або харчового продукту та способу його виробництва.
Стаття 27. Розгляд заявки, дослідження специфікації та реєстрація традиційної гарантованої особливості
1. Заявка на реєстрацію традиційної гарантованої особливості розглядається спеціально уповноваженим органом відповідно до правил, затверджених спеціально уповноваженим органом.
2. Експертна комісія здійснює дослідження матеріалів заявки протягом двох місяців з дня встановлення подання заявки щодо:
1) відповідності поданих документів вимогам, встановленим статтею 24 цього Закону;
2) відповідності сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого складено специфікацію традиційної гарантованої особливості, вимогам до сільськогосподарської продукції або харчових продуктів, на які поширюється дія цього Закону;
3) відповідності заявленого найменування умовам, передбаченим статтею 20 цього Закону.
3. Дослідження, за необхідності, проводиться із виїздом на місце розташування потужностей, на яких здійснюється виробництво відповідного сільськогосподарського товару або харчового продукту. Заявник зобов’язаний забезпечити можливість і доступ експертної комісії для проведення такого дослідження. У разі незабезпечення можливості і доступу для проведення дослідження та недостатності викладених у специфікації традиційної гарантованої особливості відомостей для прийняття обґрунтованого рішення експертна комісія складає висновок про невідповідність поданої заявки критеріям визнання.
4. Якщо для встановлення відповідності заявленого найменування умовам, передбаченим статтею 20 цього Закону, необхідні додаткові матеріали та пояснення, експертна комісія має право надіслати заявнику запит щодо їх надання у визначений строк - не менше одного місяця та не більше двох місяців, а строк проведення дослідження специфікації традиційної гарантованої особливості продовжується на відповідний строк.
5. У ході дослідження заявник має право подати заяву про виправлення очевидних технічних помилок у матеріалах заявки, про внесення до специфікації традиційної гарантованої особливості незначних змін або про її відкликання.
6. Дослідження специфікації товару завершується складанням протоколу експертної комісії про погодження специфікації або відмову в її погодженні. На підставі протоколу експертної комісії про погодження специфікації спеціально уповноваженим органом оформлюється лист-погодження специфікації, невід’ємним додатком до якого є примірник специфікації товару, на якому проставляється гриф погодження із зазначенням дати та номера листа-погодження. На підставі протоколу експертної комісії про відмову в погодженні специфікації товару спеціально уповноважений орган письмово повідомляє заявника про відмову у погодженні специфікації з обов’язковим наведенням переліку недоліків специфікації, рекомендацій щодо їх усунення та зазначенням причин для відмови у погодженні специфікації.
7. У разі оформлення листа-погодження специфікації спеціально уповноважений орган забезпечує опублікування відомостей про заявку на своєму офіційному веб-сайті із зазначенням відомостей про традиційну гарантовану особливість, заявника, погодженої специфікації традиційної гарантованої особливості та строку для подання заперечень будь-якою зацікавленою особою, що не може становити більше трьох місяців з дня опублікування відомостей про заявку.
8. За подання заперечення сплачується збір у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Вимоги до заперечення, порядок його подання та розгляду визначаються спеціально уповноваженим органом. Заперечення подається разом із доказами надсилання його копії заявнику.
9. Заявник вправі інформувати спеціально уповноважений орган про своє ставлення до заперечення протягом двох місяців з дня одержання його копії. Заявник має право спростувати заперечення і залишити заявку без змін, внести до заявки зміни або відкликати її.
10. Заперечення задовольняється виключно в разі, якщо воно наводить обґрунтовані підстави невідповідності заявленого найменування критеріям надання правової охорони, встановленим цим Законом, або доводить, що застосування такого найменування є правомірним, загальновідомим та економічно значущим для аналогічної сільськогосподарської продукції або харчових продуктів.
11. Заперечення розглядається експертною комісією протягом двох місяців після закінчення строку для подання заперечень. У разі якщо експертна комісія дійде висновку про наявність підстав для задоволення заперечення, спеціально уповноважений орган відмовляє у реєстрації традиційної гарантованої особливості. У разі якщо експертна комісія дійде висновку про відсутність підстав для задоволення заперечення або якщо заперечення відсутні, спеціально уповноважений орган приймає рішення про реєстрацію традиційної гарантованої особливості і вносить відомості про неї до Реєстру традиційних гарантованих особливостей.
12. До Реєстру традиційних гарантованих особливостей вносяться такі відомості про традиційну гарантовану особливість:
найменування, зареєстроване як традиційна гарантована особливість;
тип товару;
заявник;
посилання на публікацію специфікації.
Порядок ведення Реєстру традиційних гарантованих особливостей затверджується спеціально уповноваженим органом.
13. Після внесення до Реєстру традиційних гарантованих особливостей відомостей про реєстрацію традиційної гарантованої особливості допускається внесення до них незначних або значних змін за ініціативою будь-якої заінтересованої особи, а також за ініціативою органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
14. Незначні зміни вносяться до Реєстру традиційних гарантованих особливостей на підставі поданої до спеціально уповноваженого органу письмової заяви про внесення змін, якщо такі зміни:
1) не належать до істотних характеристик товару, таких як фізичні, хімічні, органолептичні характеристики, за виключенням характеристик товару, необов’язковість яких обумовлена специфікацією традиційної гарантованої особливості;
2) не передбачають істотних змін способу виробництва;
3) не стосуються заявленого найменування або будь-якої його частини.
15. Значними вважаються зміни, що не належать до змін, зазначених у частині чотирнадцятій цієї статті, і вносяться до Реєстру традиційних гарантованих особливостей, за умови обов’язкового проведення дослідження, передбаченого у частині третій статті 27 цього Закону, крім випадків, коли зміни стосуються тимчасових змін до специфікації традиційної гарантованої особливості, які виникають внаслідок застосування державними органами обов’язкових санітарних або фітосанітарних заходів. Не можуть бути внесені зміни щодо заявленого найменування або будь-якої його частини.
16. Заява про внесення значних змін до Реєстру традиційних гарантованих особливостей подається до спеціально уповноваженого органу в письмовому вигляді і має містити:
1) відомості про традиційну гарантовану особливість, якої стосуються такі зміни;
2) специфікацію, в якій враховано зміни.
17. У разі подання заяви про внесення змін до специфікації товару іншою особою, ніж заявник традиційної гарантованої особливості, додається документальне підтвердження подання заяви заінтересованою особою, якою вважається будь-який виробник відповідного сільськогосподарського товару або харчового продукту, щодо якого зареєстровано традиційну гарантовану особливість.
18. У разі подання заяви про внесення значних змін до Реєстру традиційних гарантованих особливостей іншою особою, ніж заявник традиційної гарантованої особливості, заявник відповідної традиційної гарантованої особливості обов’язково повідомляється про надходження відповідної заяви і має право висловити своє ставлення до заяви про внесення змін протягом одного місяця з моменту одержання такого повідомлення. Остаточне рішення про внесення змін приймається на підставі висновку експертної комісії.
19. Відомості про внесення змін до Реєстру традиційних гарантованих особливостей підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті спеціально уповноваженого органу.
Розділ IV. ОСОБЛИВІ ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ
Стаття 28. Особливі показники якості як схема якості
1. Особливим показником якості визнається характеристика однієї чи кількох категорій товарів або особливості сільськогосподарського виробництва чи переробки, яку застосовують у певних місцевостях, крім:
1) характеристик та/або якостей товару, та/або критеріїв щодо його складу, встановлених в обов’язкових вимогах до відповідного товару;
2) термінів, призначених для забезпечення належної поінформованості споживачів (користувачів) про характеристики та/або якості товару, та/або критерії щодо його складу.
2. Особливі показники якості застосовуються будь-яким оператором ринку щодо сільськогосподарської продукції, харчових продуктів та інших товарів, визначених статтею 2 цього Закону, за умови відповідності умовам використання, визначеним статтями 28-31 цього Закону.
3. Особливі показники якості застосовуються з метою сприяння поширенню операторами ринку в межах внутрішнього ринку інформації про характеристики та особливості сільськогосподарської продукції, які формують додану вартість товару порівняно з товарами подібного типу.
4. Для цілей цього Закону особливим показником якості визнається показник "гірський продукт".
5. Інші особливі показники якості встановлюються рішенням спеціально уповноваженого органу із дотриманням передбачених цим Законом умов.
Стаття 29. Загальні умови застосування особливого показника якості "гірський продукт"
1. Продукт вважається гірським за умови відповідності таким критеріям:
1) сировина для виробництва продукту або корми для годування сільськогосподарських тварин (у разі якщо продукт належить до продуктів тваринництва) походять переважно з гірських населених пунктів або з територій територіальних громад, до яких входять такі населені пункти (далі - гірські райони);
2) продукт вироблений (перероблений) у гірських районах.
2. До гірських продуктів належать також продукти, що включають інгредієнти, вироблені (вирощені, перероблені) не в гірських районах, за умови що кількість таких інгредієнтів становить не більше 50 відсотків загальної маси всіх інгредієнтів, що входять до складу продукту. До таких інгредієнтів належать трави, спеції, цукор або такі інгредієнти, що не є сільськогосподарською продукцією.
3. Продукти бджільництва є гірським продуктом, якщо бджоли збирають нектар та пилок виключно в гірських районах. Якщо при вигодовуванні бджіл використовується цукор, такий цукор не обов’язково має походити виключно з гірських районів.
4. Продукція рослинництва, вирощена в гірських районах, є гірським продуктом.
Стаття 30. Умови застосування особливого показника якості "гірський продукт" щодо продукції тваринництва
1. Особливий показник якості "гірський продукт" застосовується щодо продуктів тваринництва, вироблених та перероблених у гірських районах, або щодо продуктів тваринництва від тварин, які протягом принаймні двох третин життя вирощувалися в таких гірських районах, якщо продукти перероблялися в таких районах, або щодо продуктів тваринництва, одержаних від тварин на відгінній формі випасання, які принаймні чверть життя утримувалися на відгінних пасовищах у гірських районах.
2. Корми для свійських тварин вважаються такими, що походять з гірських районів, якщо співвідношення річного раціону тварин, що не може бути одержаний у гірських районах, не перевищує 50 відсотків у сухій речовині або 40 відсотків для жуйних тварин. Для свиней співвідношення кормів, що не можуть бути одержані в гірських районах, не перевищує 75 відсотків у сухій речовині річного раціону тварин. Обмеження щодо кормів застосовуються до тварин на відгінному випасанні під час перебування у гірських районах, але не застосовуються до тварин на відгінному випасанні при вигодовуванні поза межами гірських районів.
Стаття 31. Здійснення етапу переробки поза гірськими районами
1. Допускається здійснення етапу переробки поза межами гірських районів, але в межах не більше 30 кілометрів від меж гірського району, якщо такий етап переробки являє собою:
1) забій тварин, розбирання та обвалювання м’яса;
2) вижимання оливкової олії або іншої олії рослинного походження, технологія переробки якої є аналогічною;
3) переробку молока і молочних продуктів, що здійснюється на виробничих потужностях, що існували на день набрання чинності цим Законом.
2. Винятки з правил, передбачених частиною першою цієї статті, затверджує спеціально уповноважений орган.
Стаття 32. Набуття права на застосування особливого показника якості
1. До початку застосування особливого показника якості оператор ринку, який має намір розпочати його використання, подає до спеціально уповноваженого органу заяву про початок такого застосування. Заява складається в електронній або паперовій формі державною мовою і має містити вичерпну інформацію про особливий показник якості, який планується до використання, відповідного товару, обґрунтування відповідності товару критеріям застосування особливого показника якості. Вимоги до складання та подання заяви затверджуються спеціально уповноваженим органом.
2. Експертна комісія спеціально уповноваженого органу розглядає заяву про початок застосування особливого показника якості і письмово повідомляє заявника про результати її розгляду протягом 30 календарних днів з дня надходження. У разі наявності обґрунтованих заперечень щодо можливості застосування особливого показника якості спеціально уповноважений орган повідомляє про це заявнику, який має право подати відповідну заяву повторно. Якщо заява містить достатньо інформації для висновку про наявність підстав для застосування особливого показника якості, спеціально уповноважений орган наступного дня після складення такого висновку вносить відомості про заяву та прийняте за нею рішення до переліку користувачів.
3. Після внесення відомостей до переліку користувачів заявник має право використовувати в маркуванні свого товару зазначення такого особливого показника якості, зокрема "гірський продукт", необов’язково разом із використанням національного символу.
Стаття 33. Припинення права на застосування особливого показника якості
1. Право оператора ринку на застосування особливого показника якості припиняється в разі, якщо за результатами здійснення заходів державного контролю центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, прав споживачів і рекламу в цій сфері, було виявлено невідповідність товару умовам застосування особливого показника якості.
2. Орган, що виявив невідповідність товару умовам застосування особливого показника якості, повідомляє про це спеціально уповноважений орган, який протягом 10 робочих днів з дня одержання повідомлення вносить відповідні відомості до переліку користувачів, про що повідомляє оператора ринку.
3. Оператор має право на поновлення права на застосування особливого показника якості шляхом подання до спеціально уповноваженого органу заяви про початок такого використання, що містить відомості, передбачені частиною першою цієї статті, а також відомості щодо усунення невідповідності товару критеріям застосування особливого показника якості, що стали підставою для припинення права на його застосування.
Стаття 34. Включення відомостей про застосування особливого показника якості до переліку користувачів
1. Включення відомостей про застосування особливого показника якості до переліку користувачів здійснюється у порядку, затвердженому спеціально уповноваженим органом.
Розділ V. ВИКОРИСТАННЯ ЗАРЕЄСТРОВАНИХ ГЕОГРАФІЧНИХ ЗАЗНАЧЕНЬ ТА ТРАДИЦІЙНИХ ГАРАНТОВАНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ
Стаття 35. Умови початку використання зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей
1. Допускається використання зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей як схем якості будь-яким оператором ринку, за умови забезпечення відповідності товару його специфікації, опублікованій згідно із статтями 13 та 27 цього Закону відповідно, за умови обов’язкової сертифікації - перевірки товару на відповідність специфікації та внесення відомостей про користувача до переліку користувачів. Витрати на проведення обов’язкової перевірки відповідності несе відповідний оператор ринку.
2. Будь-які дискримінаційні обмеження щодо використання зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей не допускаються.
3. У процесі використання схем якості кожен користувач зобов’язаний:
1) запровадити ефективні заходи самоконтролю;
2) забезпечити документообіг та збереження документальних підтверджень щодо процесу виробництва, зазначених у специфікації товару.
4. Положення цієї статті не застосовуються до географічних зазначень або традиційних гарантованих особливостей іноземних держав, що використовуються згідно з правилами, зазначеними у специфікаціях таких географічних зазначень або традиційних гарантованих особливостей, у документах, що замінюють специфікацію, або у відповідних міжнародних договорах, згідно з якими відповідним географічним зазначенням або традиційним гарантованим особливостям надано правову охорону в Україні.
Стаття 36. Ведення переліку користувачів
1. Кожен оператор ринку, який є виробником товару або вважається таким і бажає розпочати використання схеми якості щодо сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, географічне зазначення, назва місця походження чи традиційна гарантована особливість щодо яких внесена до Реєстру або Реєстру традиційних гарантованих особливостей, підлягає внесенню до переліку користувачів.
2. Заява про початок використання схеми якості подається оператором ринку до спеціально уповноваженого органу разом із сертифікатом відповідності, що посвідчує відповідність товару специфікації, опублікованій в установленому порядку, в редакції, чинній на день видачі сертифіката. Порядок оформлення, подання та розгляду заяви затверджується спеціально уповноваженим органом. Без подання такого сертифіката вносяться до переліку користувачів відомості про кожного користувача схеми якості, який виступив заявником у відповідній заявці на географічне зазначення або традиційну гарантовану особливість або входить до складу об’єднання осіб, яке виступило заявником.
3. Відомості про початок використання схеми якості вносяться до переліку користувачів протягом 10 робочих днів після подання належним чином оформлених документів, передбачених частиною другою цієї статті.
4. Користувачі, внесені до переліку користувачів без подання сертифіката відповідності, зобов’язані протягом 30 календарних днів після внесення відомостей про них до переліку користувачів подати до спеціально уповноваженого органу:
1) власну заяву, складену в довільній формі, про те, що сертифікат відповідності специфікації буде наданий протягом встановленого строку, але не більше шести місяців з дня подання заяви;
2) договір про здійснення перевірки відповідності, укладений з органом сертифікації.
У разі неподання протягом встановленого строку сертифіката відповідності здійснюється виключення користувача з переліку користувачів, після чого користувач має право подати заяву про початок використання схеми якості на загальних підставах разом із сертифікатом відповідності специфікації.
5. Користувач зобов’язаний подавати кожен новий одержаний сертифікат відповідності до спеціально уповноваженого органу протягом 10 робочих днів з дня його одержання.
6. Спеціально уповноважений орган виключає з переліку користувачів відомості про користувача у разі, якщо:
1) користувач не надав чинного сертифіката відповідності після закінчення строку дії попереднього сертифіката;
2) орган сертифікації повідомив, що користувач більше не відповідає вимогам специфікації;
3) користувач, внесений до переліку користувачів у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вчасно не надав сертифікат відповідності або інші документи, передбачені частиною четвертою цієї статті.
Дані переліку користувачів регулярно оновлюються та оприлюднюються спеціально уповноваженим органом на його офіційному веб-сайті. Порядок ведення переліку користувачів затверджується спеціально уповноваженим органом.
7. Допускається внесення до переліку користувачів відомостей про користувачів географічних зазначень, які охороняються в Україні на підставі міжнародних договорів України, в порядку, встановленому спеціально уповноваженим органом.
8. Спеціально уповноважений орган надсилає дані переліку користувачів до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, споживачів, відповідно до затвердженого ним порядку інформаційної взаємодії.
9. Кожен оператор ринку, внесений до переліку користувачів, підлягає державному контролю згідно з розділом VIII цього Закону.
Стаття 37. Національний символ
1. Особи, які мають право на використання зареєстрованого географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості, мають право наносити поруч із зареєстрованими найменуваннями попереджувальне маркування про те, що таке найменування зареєстровано в Україні, у вигляді передбаченого Законом України "Про правову охорону географічних зазначень" маркування та/або національного символу.
2. Для попереджувального маркування застосовується національний символ, вимоги до якого та правила його використання затверджуються спеціально уповноваженим органом.
3. Допускається також наведення разом із попереджувальним маркуванням зображення географічного місця, визначеного специфікацією товару, а також графічних зазначень щодо держави та/або регіону, в якому розташоване географічне місце походження.
4. Допускається використання національних символів у рекламі або засобах масової інформації з метою популяризації схем якості або зареєстрованих відповідно до них найменувань.
5. Допускається застосування національних символів лише на сільськогосподарських продуктах та харчових продуктах, найменування яких зареєстровані та/або захищені в Україні та які виробляються згідно з правилами відповідної схеми якості.
6. Допускається застосування символів Європейського Союзу, абревіатур та зазначень лише на сільськогосподарських продуктах та харчових продуктах, найменування яких зареєстровані та/або захищені в Європейському Союзі та які виробляються згідно з правилами відповідної схеми якості.
Стаття 38. Перехідний період
1. Для подолання тимчасових труднощів у забезпеченні відповідності товару специфікації спеціально уповноважений орган має право надати виробникам перехідний період строком до п’яти років, що діє з дати реєстрації географічного зазначення в Україні, за умови виконання таких умов:
1) оператори ринку, що є виробниками товару із зареєстрованим географічним зазначенням, реалізовували такий товар на ринку відповідно до законодавства з використанням відповідних найменувань, на постійній та регулярній основі протягом не менше п’яти років до дня подання відповідної заявки на реєстрацію;
2) оператори ринку, що є виробниками товару із зареєстрованим географічним зазначенням, здійснили запит щодо застосування перехідного періоду протягом шести місяців з моменту реєстрації географічного зазначення.
2. Відомості про надання перехідного періоду вносяться до переліку користувачів спеціально уповноваженим органом протягом 10 робочих днів з дня прийняття спеціально уповноваженим органом відповідного рішення.
3. До закінчення перехідного періоду перевірка відповідності товару специфікації не вимагається і не проводиться.
4. До закінчення перехідного періоду заявники географічних зазначень, зареєстрованих до набрання чинності цим Законом, мають привести відомості про географічне зазначення у відповідність із вимогами до специфікації, встановленими цим Законом. Внесення відомостей до Реєстру та опублікування відомостей про специфікацію здійснюються безоплатно на підставі заяви, поданої заявником до НОІВ.
Стаття 39. Визнання реєстрації географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості недійсною
1. Реєстрація географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості визнається недійсною у разі невідповідності критеріям надання правової охорони, передбаченим статтями 6, 20 цього Закону.
2. Визнана недійсною реєстрація географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості вважається такою, що не набрала чинності, з дня їх реєстрації.
3. При визнанні реєстрації географічного зазначення недійсною НОІВ повідомляє про це у своєму бюлетені, а спеціально уповноважений орган вносить відповідні зміни до переліку користувачів.
4. При визнанні реєстрації традиційної гарантованої особливості недійсною спеціально уповноважений орган вносить відповідні відомості до Реєстру традиційних гарантованих особливостей та до переліку користувачів.
Стаття 40. Припинення строку дії реєстрації географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості
1. Строк дії реєстрації географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості припиняється судом:
1) якщо спеціально уповноваженим органом встановлено, що внаслідок зміни або втрати особливих природних та/або людського факторів, характерних для визначеної географічної території, стало неможливим виробляти товари, що відповідають специфікації товару;
2) якщо географічне зазначення або традиційна гарантована особливість не використовується протягом семи років з дня публікації відомостей про реєстрацію географічного зазначення або з іншої дати припинення використання після такої публікації. Таке припинення здійснюється за заявою будь-якої заінтересованої особи;
3) на підставі міжнародного договору України.
2. Строк дії реєстрації географічного зазначення, пов’язаного з географічним місцем в іноземній державі, припиняється також у зв’язку з припиненням правової охорони такого зазначення в країні походження або на підставі міжнародного договору України.
Розділ VI. ЗАХИСТ ПРАВ ТА РОЛЬ ОБ’ЄДНАНЬ
Стаття 41. Захист найменувань, зареєстрованих як географічні зазначення або традиційні гарантовані особливості
1. Права, що випливають із реєстрації географічного зазначення або традиційної гарантованої особливості, діють з дня їх реєстрації.
2. Реєстрація надає особам, які відповідають вимогам до заявника, визначеним статтями 9, 23 цього Закону, право:
1) використовувати зареєстроване найменування відповідно до схеми якості;
2) вживати заходів щодо заборони використання зареєстрованого найменування особами, які не мають відповідного права;
3) здійснювати діяльність із забезпечення відповідності товару, для якого зареєстроване найменування, специфікації товару, опублікованій у встановленому цим Законом порядку;
4) поширювати інформацію та провадити іншу діяльність, спрямовану на інформування споживачів про особливі якості товару, для якого зареєстровано найменування.
3. Використанням зареєстрованого найменування визнається:
1) нанесення його на товар, етикетку або упаковку товару;
2) використання в рекламі, на вивісках;
3) відтворення його на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар;
4) використання в мережі Інтернет, у тому числі в доменних іменах.
4. Здійснюється захист зареєстрованого найменування, якщо інше не передбачено цим Законом, від таких дій:
1) будь-яке пряме чи опосередковане комерційне використання зареєстрованого найменування для товару, що не охоплюється реєстрацією найменування та є подібним до товару, для якого зареєстровано найменування, або якщо таке використання призводить до зловживання репутацією найменування, у тому числі якщо зазначений товар використовується як складова іншого товару;
2) будь-яке неправомірне використання, імітація або інший спосіб втілення зареєстрованого географічного зазначення, навіть якщо зазначається справжнє місце походження товару, або якщо зареєстроване зазначення перекладається, викладається у транскрипції або транслітерації чи супроводжується словами "стиль", "тип", "спосіб", "який вироблений у", "імітація", "смак", "подібний" тощо, у тому числі якщо зазначений товар використовується як складова іншого товару;
3) будь-яке неправомірне застосування, імітація або інший спосіб втілення зареєстрованої традиційної гарантованої особливості або будь-які інші дії, що можуть ввести в оману споживача;
4) будь-яке інше хибне або таке, що може ввести споживачів в оману щодо джерела походження, сутності або істотних якостей товару, використання зареєстрованого найменування на внутрішній або зовнішній упаковці, рекламних матеріалах або документах, що стосуються відповідного товару, а також упакування товару в тару, яка потенційно викликатиме хибне уявлення щодо його походження;
5) будь-яке інше використання, яке може ввести споживачів в оману щодо дійсного походження товару.
5. З урахуванням інтересів заінтересованих операторів ринку та з метою запобігання введенню споживачів в оману щодо сутності товару, географічного місця походження товару або його меж зареєстровані омонімічні географічні зазначення використовуються відповідно до спільно визначених заінтересованими операторами ринку практичних умов використання, відповідно до яких такі географічні зазначення відрізняються одне від одного.
6. Заходи щодо правового захисту схеми якості вживаються органами державної влади у межах їх компетенції, а також особами, які мають право використовувати зареєстроване географічне зазначення або традиційну гарантовану особливість.
7. Методичні рекомендації щодо ефективних заходів самоконтролю та документообігу розробляються об’єднаннями осіб, що виступили заявником відповідних зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей.
8. Об’єднання осіб, що виступили заявниками відповідних зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей, мають право запроваджувати внутрішні заходи моніторингу на засадах об’єктивності, неупередженості та документальної фіксації. Результати такого моніторингу приймаються до уваги органами сертифікації під час здійснення заходів контролю відповідно дорозділу VIII цього Закону.
9. Об’єднання осіб, що виступили заявником відповідних зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей, мають право:
1) сприяти забезпеченню якості та репутації сільськогосподарської продукції та харчових продуктів на ринку шляхом здійснення контролю за використанням зареєстрованих найменувань особами, які не мають на це права;
2) вживати заходів для забезпечення належного правового захисту зареєстрованих географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей;
3) здійснювати рекламні та інформаційні заходи для споживачів щодо характеристик товарів, що забезпечують додану вартість;
4) розробляти заходи, пов’язані із забезпеченням відповідності товару його специфікації (заходи самоконтролю та внутрішнього контролю);
5) вживати заходів для підвищення ефективності схеми якості, здійснювати економічний аналіз та надавати консультації користувачам схем якості або особам, які бажають приєднатися до схем якості;
6) вживати заходів для підвищення вартості товарів та вдаватися до інших кроків для запобігання будь-якому ризику, який є потенційною загрозою для репутації таких товарів.
Розділ VII. ВИКЛЮЧЕННЯ ДЛЯ ПЕВНИХ ВИПАДКІВ ПОПЕРЕДНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 42. Назви, що стали видовими
1. Цей Закон не обмежує використання назв, що стали видовими в Україні, якщо така назва, що стала видовою, є частиною зареєстрованого згідно із схемою якості найменування з урахуванням чинного законодавства.
Стаття 43. Сорти рослин і породи тварин
1. Не може бути обмежене розміщення на ринку товарів, маркування яких містить найменування, що захищене відповідно до передбачених цим Законом схем якості, але включає назву сорту рослин або породи тварин, за умови дотримання таких умов:
1) відповідний товар містить або є похідним від зазначеного сорту рослин або породи тварин;
2) не відбувається введення в оману споживачів;
3) використання назви сорту рослин чи породи тварин відповідає чесним звичаям у підприємницькій практиці і не має ознак недобросовісної конкуренції;
4) не здійснюється неправомірне використання репутації схеми якості при використанні назви сорту рослин або породи тварин;
5) виробництво та реалізація товарів на ринку здійснювалися за межами географічного середовища, з яким пов’язані особливі якості товару, щодо якого зареєстровано географічне зазначення, до дня такої реєстрації.
Стаття 44. Співвідношення із законодавством у сфері інтелектуальної власності
1. Передбачені цим Законом норми щодо застосування схем якості застосовуються без шкоди для законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема щодо географічних зазначень та торговельних марок.
Розділ VIII. ЗАХОДИ КОНТРОЛЮ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ СХЕМ ЯКОСТІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ
Стаття 45. Забезпечення контролю щодо використання схем якості
1. Спеціально уповноважений орган забезпечує:
1) здійснення контролю щодо застосування схем якості, зокрема в частині наявності особливих якостей та інших характеристик товару, відомості про які внесено до Реєстру або Реєстру традиційних гарантованих особливостей;
2) ефективну координацію між органами сертифікації, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, та спеціально уповноваженим органом.
2. Контроль спеціально уповноваженого органу щодо географічних зазначень та традиційних гарантованих особливостей включає:
1) моніторинг процесу сертифікації;
2) контроль, зокрема, відстежування використання географічних зазначень, зареєстрованих відповідно до розділу II цього Закону, та традиційних гарантованих особливостей, зареєстрованих відповідно до розділу III цього Закону на товарах, введених у цивільний оборот.
3. Щодо особливих показників якості контроль здійснюється виключно шляхом контролю за правомірністю застосування особливої схеми якості, маркування, національного символу, що свідчать про її застосування, та вжиття заходів відповідальності за порушення законодавства.
4. Контроль здійснюється за принципами:
1) дотримання умов міжнародних договорів України;
2) рівності прав і законних інтересів усіх операторів ринку;
3) гарантування прав та законних інтересів кожного оператора ринку;
4) об’єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю);
5) законності;
6) відкритості, прозорості, плановості та системності державного нагляду (контролю);
7) неприпустимості дублювання заходів державного контролю між центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, прав споживачів, його територіальними органами, державними установами, підприємствами та організаціями, підпорядкованими центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, прав споживачів, органами виконавчої влади та уповноваженими особами;
8) презумпції правомірності діяльності оператора ринку, у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми інших законів чи нормативно-правових актів, або норми одного нормативно-правового акта допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків оператора ринку та/або повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, інших осіб, які здійснюють державний контроль;
9) орієнтованості державного контролю на запобігання порушенням законодавства;
10) перевірки ризиків та доцільності.
Стаття 46. Сертифікація товару
1. Перевірка товару на відповідність специфікації здійснюється шляхом:
1) первісної перевірки відповідності товару специфікації товару, що здійснюється до приєднання оператора ринку-виробника товару до схеми якості;
2) періодичної перевірки відповідності товару специфікації товару.
2. Первісна перевірка відповідності товару специфікації товару, що здійснюється до приєднання оператора ринку - виробника товару до схеми якості, проводиться після обрання таким оператором ринку органу сертифікації та укладення з ним договору про проведення сертифікації.
Протягом двох місяців з дня укладення договору орган сертифікації із додержанням вимог до типового контрольного плану, що затверджуються спеціально уповноваженим органом, розробляє контрольний план сертифікації, який обов’язково містить порядок здійснення первісної та періодичних перевірок, і надсилає його для затвердження до спеціального уповноваженого органу. Експертна комісія спеціально уповноваженого органу затверджує контрольний план сертифікації протягом двох місяців з дня його надходження в порядку, визначеному положенням про експертну комісію спеціально уповноваженого органу, а орган сертифікації зобов’язаний розпочати первісну перевірку відповідності протягом тридцяти календарних днів з моменту затвердження контрольного плану спеціально уповноваженим органом.
3. Первісна і періодична перевірки відповідності товару специфікації товару проводяться з обов’язковою виїзною перевіркою органом сертифікації з метою встановлення відповідності процесу виробництва вимогам цього Закону та специфікації товару на підставі контрольного плану, який передбачає періодичність, тривалість, обсяг перевірок, методи та способи, що застосовуються в процесі сертифікації.
4. Під час здійснення періодичної перевірки орган сертифікації має право:
1) вносити до контрольного плану зміни, що передбачають зміну періодичності, тривалості, обсягів контролю та самоконтролю;
2) зобов’язати оператора ринку приводити маркування товару у відповідність із специфікацією товару, опублікованою у встановленому цим Законом порядку;
3) у разі виявлення невідповідності товару специфікації ініціювати проведення наступної періодичної перевірки достроково.
5. У процесі сертифікації за результатами перевірки та визначення відповідності всіх етапів виробництва вимогам специфікації товару органом сертифікації ухвалюється вмотивоване рішення про видачу або про відмову у видачі сертифіката.
6. У разі виявлення органом сертифікації невідповідності товару специфікації, що придатна для усунення оператором ринку, орган сертифікації встановлює строк, протягом якого оператор ринку зобов’язаний вжити всіх можливих заходів для усунення такої невідповідності та повідомити про усунення невідповідності орган сертифікації.
7. Підставами для відмови у видачі сертифіката є:
1) встановлення за результатами перевірки невідповідності будь-якого етапу виробництва вимогам специфікації товару, що не може бути усунута;
2) виявлення недостовірності відомостей, поданих на підтвердження відповідності товару вимогам специфікації.
Відмова у видачі сертифіката з підстав, не передбачених цією статтею, забороняється.
8. Сертифікат видається оператору ринку-виробнику товару, якщо встановлено відповідність товару вимогам специфікації. Суб’єктами видачі сертифікатів, що засвідчують відповідність товару специфікації, є органи сертифікації.
Оплата послуг з проведення сертифікації здійснюється відповідними операторами ринку на договірних засадах.
Строк дії сертифіката становить 24 місяці з дати його видачі.
У сертифікаті в обов’язковому порядку зазначаються:
1) прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) фізичної особи - підприємця/ найменування юридичної особи;
2) код згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
3) вид схеми якості та захищене найменування, реквізити опублікованої специфікації товару та джерело, в якому вона опублікована;
4) дата видачі сертифіката, дата закінчення строку його дії;
5) інформація про орган сертифікації, що видав сертифікат.
Порядок видачі сертифіката та його форма затверджуються спеціально уповноваженим органом.
9. Орган сертифікації має право зупинити дію або скасувати сертифікат.
Підставами для прийняття рішення про зупинення дії сертифіката є:
1) виявлені органом сертифікації порушення оператором ринку - виробником товару вимог специфікації товару;
2) непроходження оператором ринку - виробником товару періодичної перевірки відповідності товару специфікації;
3) незабезпечення оператором ринку - виробником товару вільного доступу до його потужностей, а також ненадання на вимогу органів сертифікації документів, необхідних для перевірки, у тому числі фінансових документів, визначених порядком сертифікації, що затверджується спеціально уповноваженим органом.
У разі усунення оператором ринку - виробником товару порушень, що призвели до зупинення дії сертифіката, орган сертифікації приймає рішення про поновлення дії сертифіката.
10. Підставами для прийняття рішення про скасування сертифіката є:
1) неукладення оператором ринку - виробником товару договору про проведення сертифікації з органом сертифікації протягом 30 календарних днів з дня розірвання договору про проведення сертифікації між органом сертифікації та оператором, з яким було укладено договір на проведення сертифікації;
2) неукладення оператором ринку - виробником товару договору про проведення сертифікації з органом сертифікації протягом 30 календарних днів з дня виключення органу сертифікації, з яким було укладено договір про проведення сертифікації, з Реєстру органів сертифікації;
3) неусунення порушень, що призвели до зупинення дії сертифіката протягом строку, встановленого органом сертифікації або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, прав споживачів, який не може становити менше 30 днів;
4) звернення оператора ринку - виробника товару із заявою про скасування виданого йому сертифіката;
5) непроходження періодичної перевірки оператором ринку - виробником товару.
11. Рішення органу сертифікації оскаржується у порядку апеляції до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів. Порядок розгляду апеляцій на рішення органів сертифікації затверджується спеціально уповноваженим органом.
Стаття 47. Вимоги до органу сертифікації та його функції
1. Спеціально уповноважений орган вносить до Реєстру органів сертифікації інформацію про підприємство, установу, організацію чи їх підрозділ, який:
1) має акредитацію відповідно до Закону України "Про акредитацію органів з оцінки відповідності";
2) є юридичною особою, зареєстрованою згідно із законодавством України;
3) не є оператором ринку;
4) має підтвердження відповідного рівня компетентності персоналу у сфері сертифікації (досвід роботи та спеціальні знання в галузі сільського господарства або харчової промисловості);
5) має принаймні одного інспектора, який працює в цьому органі сертифікації на постійній основі. На посаду інспектора приймається особа, яка має рівень освіти не нижче першого (бакалавр), досвід роботи у сфері сільського господарства, харчової або переробної промисловості не менше п’яти років.
2. Підприємство, установа, організація чи їх підрозділ, що претендує на внесення інформації про нього до Реєстру органів сертифікації, подає до спеціально уповноваженого органу заявку на внесення за формою, визначеною спеціально уповноваженим органом.
До заявки додаються:
копія атестата про акредитацію;
витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно особи, яка подає заяву;
копія статуту підприємства, установи, організації чи їх підрозділу;
перелік співробітників та документи, що підтверджують рівень компетентності персоналу у сфері сертифікації.
Виключними підставами для відмови у внесенні інформації до Реєстру органів сертифікації є:
невідповідність підприємства, установи, організації чи їх підрозділу вимогам, визначеним цією статтею;
виявлення у поданих документах недостовірних відомостей.