1) електронна система охорони здоров’я інтегрована з іншими державними базами даних поза сферою охорони здоров’я, що забезпечує повноту, узгодженість та додаткову верифікацію даних, функціонал для автоматизації процесів; відомості з електронної системи охорони здоров’я є основним джерелом інформації про надані медичні послуги в Україні, на основі яких приймаються рішення щодо розрахунку програми медичних гарантій, управлінські рішення, формується необхідна статистика;
2) електронна система охорони здоров’я містить результати профілактичних та обов’язкових медичних оглядів;
3) в електронну систему охорони здоров’я впроваджено інструменти оцінки стану функціональності особи на основі Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я;
4) функції з надання відповідного медичного висновку щодо визначення групи інвалідності та соціальної допомоги на основі такого висновку розмежовані між державними органами з метою зниження корупційних ризиків;
5) у промислову експлуатацію введено електронний реєстр листків непрацездатності.
3.7.4. Проблема. Недостатньо прозорі процедури добору кадрів у закладах охорони здоров’я знижують конкуренцію та створюють можливості для проявів корупції при призначенні на такі посади.
Очікувані стратегічні результати:
1) функціонує єдиний веб-портал вакантних посад у державних та комунальних закладах охорони здоров’я з відкритим доступом;
2) добір на керівні посади у державних та комунальних закладах охорони здоров’я здійснюють конкурсні комісії з обов’язковим представництвом громадськості та згідно із встановленим переліком необхідних навичок, компетенцій і критеріїв оцінки; розширено коло громадських об’єднань, що можуть делегувати своїх представників до складу конкурсних комісій, а також забезпечено дотримання принципів прозорості та відкритості у їх роботі.
3.7.5. Проблема. Доступ до закладів освіти та перебіг освітнього процесу містять корупційні ризики. Присудження наукових ступенів та присвоєння вчених звань нерідко відбуваються із значним використанням корупційних практик та інших проявів недоброчесності.
Очікувані стратегічні результати:
1) зарахування осіб до закладів освіти, процес здобуття освіти та оцінювання результатів навчання відбуваються прозоро та на підставі об’єктивних критеріїв;
2) підготовка кваліфікаційних робіт, зокрема дисертацій, відбувається самостійно та відповідально, прояви академічної недоброчесності не толеруються, напрацьовано ефективні способи їх запобіганню та припиненню.
3.7.6. Проблема. У сфері освіти і науки наявні конфлікти інтересів під час формування та реалізації державної політики.
Очікувані стратегічні результати:
1) функції з формування та реалізації державної політики у сфері освіти і науки, зокрема щодо управління об’єктами державної власності, інспекційно-наглядової діяльності та надання адміністративних послуг, розподілені між різними інституціями;
2) розподіл публічних коштів між закладами освіти і науки відбувається прозоро, ефективно за об’єктивними, заздалегідь визначеними процедурами та показниками результативності їх діяльності.
3.7.7. Проблема. Відсутній належний облік та прозорість у використанні коштів, передбачених у бюджетах усіх рівнів на соціальний захист для всіх категорій отримувачів соціальної допомоги.
Очікувані стратегічні результати:
1) впроваджено єдину інформаційну систему соціальної сфери та забезпечено спрощення надання послуг у соціальній сфері;
2) впроваджено справедливий конкурс на підтримку громадських об’єднань осіб з інвалідністю.
4. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НЕВІДВОРОТНОСТІ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА КОРУПЦІЮ
4.1. Дисциплінарна відповідальність
4.1.1. Проблема. Порушення вимог антикорупційного законодавства на практиці не завжди розглядається як дисциплінарне правопорушення; значна частина суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, уникає дисциплінарних стягнень.
Очікувані стратегічні результати:
1) удосконалено положення законодавства, якими визначено підстави та процедуру притягнення суб’єктів, на яких поширюється дія Закону, до дисциплінарної відповідальності за порушення вимог антикорупційного законодавства, із запровадженням базових правил про те, що:
грубе порушення вимог Закону є підставою для притягнення таких осіб до дисциплінарної відповідальності;
окремою підставою для початку дисциплінарного провадження є факт набрання законної сили рішенням суду про притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, пов’язаного з корупцією, або закриття провадження у справі про таке адміністративне правопорушення у зв’язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення чи у зв’язку із звільненням особи від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення;
набрання законної сили вироком суду про притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією кримінального правопорушення, а також набрання законної сили ухвалою суду про звільнення такої особи від кримінальної відповідальності є безумовною підставою для звільнення особи з посади;
2) за невиконання вимог законодавства щодо притягнення правопорушників до дисциплінарної відповідальності встановлено дисциплінарну та адміністративну відповідальність;
3) у Законі визначено такі основні засади притягнення до дисциплінарної відповідальності суб’єктів, на яких поширюється його дія:
особа, яка грубо порушила вимоги Закону, притягається до дисциплінарної відповідальності незалежно від того, чи встановлено за це правопорушення інший вид юридичної відповідальності, чи розглядається це правопорушення в межах кримінального, адміністративного чи цивільного судочинства, стадії розгляду та наявності кінцевого рішення у таких справах;
уніфіковано строки давності накладення дисциплінарних стягнень для різних категорій посадових осіб;
4) на законодавчому рівні встановлено, що суди, які розглянули справу про вчинення корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення чи справу про визнання необґрунтованими активів, зобов’язані надіслати копію рішення у справі, яке набрало законної сили, до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи чи організації, у якому (якій) працює особа, стосовно якої така справа розглядалася.
4.2. Адміністративна відповідальність
4.2.1. Проблема. Частина правил, заборон та обмежень, встановлених антикорупційним законодавством, не забезпечені заходами юридичної відповідальності. Статті 172-4-172-9, 212-15-212-21 Кодексу України про адміністративні правопорушення мають низку недоліків, які суттєво знижують їхній забезпечувальний та превентивний потенціал, а також ефективність Національного агентства, Національної поліції, прокуратури та судів.
Очікувані стратегічні результати:
1) запроваджено адміністративну відповідальність за порушення обмежень після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, порушення вимог щодо запобігання конфлікту інтересів у зв’язку з наявністю підприємств або корпоративних прав, невжиття заходів щодо врегулювання конфлікту інтересів;
2) за результатами аналізу та узагальнення практики притягнення винних до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, здійснено системне удосконалення відповідних заборон;
3) стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією, на практиці мають значний забезпечувальний і превентивний ефект, при цьому є пропорційними;
4) удосконалено підстави притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил, заборон і обмежень у сфері фінансування політичних партій та подання ними фінансової звітності.
4.2.2. Проблема. Більшість осіб, винних у вчиненні правопорушень, пов’язаних з корупцією, а також правопорушень у сфері фінансування політичних партій та подання ними фінансової звітності, уникають адміністративної відповідальності та/або стягнення, використовуючи системні недоліки існуючої процедури притягнення осіб до адміністративної відповідальності та недосконалість судової системи.
Очікувані стратегічні результати:
1) процедуру притягнення осіб до адміністративної відповідальності за пов’язані з корупцією правопорушення, а також за правопорушення у сфері фінансування політичних партій та подання ними фінансової звітності удосконалено, зокрема, завдяки:
спрощенню порядку виклику та вручення протоколів про такі правопорушення;
встановленню вичерпного переліку істотних порушень при складанні протоколу, які перешкоджають прийняттю рішення у справі про адміністративне правопорушення та зумовлюють направлення протоколу для доопрацювання (належного оформлення), визначенню граничного строку для усунення таких порушень;
наданню Національному агентству статусу учасника процесу у справах за складеними ним протоколами;
встановленню загального правила про те, що особа не може бути звільненою від адміністративної відповідальності за такі правопорушення у зв’язку з малозначністю, із визначенням вичерпного переліку винятків з правила;
скасуванню прив’язки строків накладення стягнень за вчинення таких правопорушень до дня їх виявлення, а також встановленню правила, згідно з яким перебіг таких строків зупиняється у разі, якщо особа умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з’явитися;
удосконаленню порядку застосування заходів примусу до осіб, які без поважних причин ухиляються від явки до суду;
2) запроваджено систему електронного провадження у справах про адміністративні правопорушення.
4.3. Кримінальна відповідальність
4.3.1. Проблема. Окремі положення кримінального законодавства, які стосуються кримінальної відповідальності за корупційні кримінальні правопорушення, суперечать міжнародним стандартам у цій сфері, не узгоджені між собою та з положеннями кримінального процесуального законодавства і Закону. Як наслідок, у значній частині випадків особи, що вчинили корупційні кримінальні правопорушення, звільняються від кримінальної відповідальності та/або покарання.
Очікувані стратегічні результати:
1) усунуто розбіжності між положеннями Кримінального кодексу України та Закону щодо визначення корупційних кримінальних правопорушень;
2) санкції за вчинення корупційних та пов’язаних з корупцією правопорушень є пропорційними і такими, що мають значний забезпечувальний і превентивний ефект, жодне з корупційних кримінальних правопорушень не належить до категорії кримінальних проступків;
3) слідча та судова практика притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень, є сталою та передбачуваною, зокрема завдяки узагальненню правозастосування.
4.3.2. Проблема. Низька оперативність та якість здійснення досудового розслідування корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень (значна частка таких проваджень тривають роками) обумовлена надмірною складністю окремих процесуальних дій.
Очікувані стратегічні результати:
1) розглянуто доцільність спрощення процедур здійснення окремих слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій з урахуванням стандартів дотримання прав людини та практики Європейського суду з прав людини;
2) запроваджено систему електронного кримінального провадження;
3) гарантії інституційної та операційної незалежності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури належно визначені та втілені на практиці, зокрема, завдяки:
уточненню положень законодавства щодо статусу Національного антикорупційного бюро України в системі органів державної влади (із збереженням існуючих гарантій незалежності), а також суб’єкта призначення та звільнення Директора Національного антикорупційного бюро України відповідно до рішення Конституційного Суду України № 9-р/2020;
проведенню незалежної оцінки (аудиту) ефективності діяльності Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури за участю незалежних експертів;
4) Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура ефективно виконують покладені на них завдання, серед іншого, завдяки:
уточненню положень законодавства щодо укладення угод про визнання винуватості у кримінальних провадженнях щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушеннях;
забезпеченню дотримання на практиці правил підслідності із притягненням до відповідальності прокурорів, які допустили їх порушення;
подальшій оптимізації внутрішніх процесів, повноцінному запровадженню системи електронного кримінального провадження;
5) налагоджено ефективну взаємодію між Національним антикорупційним бюро України, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою та іншими державними органами (насамперед органами досудового розслідування, органами прокуратури, Національним агентством, Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Державною службою фінансового моніторингу).
4.3.3. Проблема. Законодавство, яке регулює діяльність Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА), містить значну кількість прогалин та корупційних ризиків. Низька результативність процесів передачі в управління АРМА активів для збереження їх економічної вартості, а також процесів запобігання та протидії легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом.
Очікувані стратегічні результати:
1) мінімізовано ризики дискреції, непрогнозованості та неефективності дій АРМА щодо арештованих активів запровадженням чіткого нормативного регулювання здійснення управління корпоративними правами, цілісними майновими комплексами, житловими об’єктами та іншими видами активів;
2) забезпечено правовий баланс між можливостями оскарження рішень, дій та бездіяльності АРМА заінтересованими суб’єктами та запобіжниками від блокування роботи органу шляхом зловживання процесуальними правами;
3) чітко визначено особливості речового (майнового) титулу АРМА щодо арештованих активів в управлінні цього органу, цивільно-правові, податкові та інші права та обов’язки їх власників, АРМА та третіх осіб щодо відповідного майна;
4) посилено судовий контроль за здійсненням АРМА управління арештованими активами;
5) посилено контроль за діяльністю АРМА з боку громадської ради при органі, а також забезпечено прозорий публічний облік активів в управлінні, у тому числі оприлюднення актуальної інформації щодо їх стану та характеристик;
6) підвищено ефективність АРМА завдяки посиленню інституційної спроможності органу, механізмів його міжнародного співробітництва, виявлення та розшуку активів за кордоном, а також завдяки кадровому перезавантаженню його керівного складу на основі принципів фаховості та незаангажованості;
7) встановлено справедливі та чіткі підстави відповідальності АРМА та його посадових осіб за неефективне управління арештованими активами;
8) накладення арешту та передача в управління АРМА незаконно здобутих активів для збереження їх економічної вартості здійснюються ефективно та своєчасно;
9) управління активами, на які накладено арешт у кримінальних провадженнях, розшук незаконно здобутих активів за межами України та їх повернення здійснюються ефективно, серед іншого, завдяки:
посиленню інституційної спроможності АРМА;
удосконаленню законодавства щодо передачі активів в управління;
забезпеченню ефективного міжнародного співробітництва;
10) випадки легалізації коштів та активів, одержаних корупційним шляхом, виявляються та належно фіксуються завдяки ефективній діяльності Державної служби фінансового моніторингу та нормативному врегулюванню її співпраці з Національним агентством, Національним антикорупційним бюро України, Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою, АРМА та іншими державними органами;
11) заходи із запобігання легалізації коштів, одержаних корупційним шляхом, визначаються на підставі результатів оцінки ризиків, належно здійснюються; рекомендації FATF послідовно втілюються.
4.3.4. Проблема. Загальна динаміка розгляду судами справ про корупційні та пов’язані з корупцією кримінальні правопорушення є низькою. Відсутня усталена практика розгляду кримінальних проваджень цієї категорії. Мають місце непоодинокі випадки зловживання учасниками судового процесу процесуальними правами.
Очікувані стратегічні результати:
1) судовий розгляд кримінальних проваджень щодо корупційних та пов’язаних з корупцією кримінальних правопорушень здійснюється з дотриманням принципів, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;
2) звужено предметну підсудність Вищого антикорупційного суду через збільшення розміру предмета злочину або завданої ним шкоди;
3) унеможливлено розгляд справ, які належать до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, іншими судами першої та апеляційної інстанцій.