Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами

Верховна Рада України постановляє:

Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, вчинену 11 травня 2011 року в м. Стамбулі (далі - Конвенція) (додається), яка набирає чинності для України з першого дня місяця, що настає після закінчення тримісячного строку з дати передання Україною на зберігання її ратифікаційної грамоти, ратифікувати з такими заявами:

"Відповідно до пункту 3 статті 62 Конвенція є правовою підставою для співробітництва з питань надання взаємної правової допомоги в кримінальних справах, екстрадиції або виконання судових рішень у цивільних або кримінальних справах у разі надходження запиту від держави - учасниці Конвенції, з якою Україна не має договору про надання взаємної правової допомоги у кримінальних справах, екстрадицію або виконання судових рішень у цивільних або кримінальних справах.

Україна визнає, що метою Конвенції є захист жінок від ycix форм насильства, недопущення, кримінальне переслідування та ліквідація насильства стосовно жінок і домашнього насильства, яке вчинено також стосовно чоловіків та дітей (хлопців та дівчат).

Україна не розглядає жодне з положень Конвенції як таке, що зобов’язує її до зміни Конституції України та Сімейного кодексу України, інших законів України щодо інститутів шлюбу, ciм’ї та усиновлення, а також таке, що втручається в право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних переконань.

Україна зазначає, що відповідно до Конституції України жодна ідеологія не визнається державою як обов’язкова i не підлягає впровадженню.

Україна заявляє, що застосовуватиме Конвенцію відповідно до цінностей, принципів і норм, визначених Конституцією України, зокрема щодо захисту прав людини та основних свобод, рівності прав та можливостей жінок i чоловіків, гендерної ідентичності, формування відповідального материнства та батьківства, підтримки сiм’ї та охорони дитинства.

Україна заявляє, що внаслідок широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації виконання Україною зобов’язань, передбачених Конвенцією, на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі не гарантується до повного відновлення конституційного ладу України на цих територіях. Будь-які органи, їхнi посадові та службові особи на тимчасово окупованих територіях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі є нелегітимними та їхня діяльність є незаконною, якщо ці органи створені або особи обранi чи призначені в порядку, не передбаченому Конституцією та законами України, а будь-які прийняті ними акти (рішення, документи) є недійсними i не створюють жодних правових наслідків"

і застереженням:

"Відповідно до пункту 2 статті 78 Конвенції Україна залишає за собою право не застосовувати положення пункту 2 статті 30 Конвенції до приведення національного законодавства у відповідність із зазначеними положеннями Конвенції".