Про затвердження Положення про державне посвідчення на прокат і розповсюдження кіно- і відеофільмів

З метою боротьби з незаконним використанням кіно- і відеофільмів і регулювання їх публічного демонстрування Кабінет Міністрів України

1. Установити, що єдиним документом, який дає право на публічне демонстрування і тиражування кіно- і відеофільмів з метою продажу, передачі в прокат чи оренду, розповсюдження їх через відеотеки та прокатні пункти, є державне посвідчення на прокат і розповсюдження кіно- і відеофільмів, яке видається Міністерством культури.

2. Затвердити Положення про державне посвідчення на прокат і розповсюдження кіно- і відеофільмів (додається).

3. Міністерству культури внести в місячний термін до Кабінету Міністрів України пропозиції про встановлення відповідальності за публічне демонстрування, тиражування та розповсюдження кіно- і відеофільмів, що не мають державного посвідчення на прокат і розповсюдження кіно- і відеофільмів, а також за порушення умов демонстрування.

1. Державне посвідчення на прокат і розповсюдження кіно- і відеофільмів (далі - прокатне посвідчення) запроваджується з метою здійснення державної політики щодо регулювання кіно- і відеопоказу на території України.

2. Прокатне посвідчення надає право публічної демонстрації і тиражування з метою продажу, прокату кіно- і відеофільмів на різних носіях запису зображення і звуку (далі - фільми) на території країни будь-яким кінотеатрам, кіноустановкам, відеотекам, відеоустановкам, прокатним пунктам відеокасет, а також телевізійним компаніям, телестудіям, в тому числі кабельному телебаченню (далі - кіновідеотелезаклади), незалежно від відомчої належності і форм власності.

3. Прокатне посвідчення видається Мінкультури юридичній особі, яка відповідно до чинного законодавства України є самостійним господарюючим статутним суб'єктом, або фізичній особі, яка є суб'єктом підприємницької діяльності і має права власника фільму або власника (ліцензіата) прав прокату чи розповсюдження фільму на території країни.

4. Прокатне посвідчення дійсне тільки в оригіналі і видається власнику фільму або власнику (ліцензіату) прав прокату чи розповсюдження:

до неігрових фільмів і до фільмів на відеоносіях - на кожну назву;

до художніх фільмів на кіноплівці - на кожну назву і кожну фільмокопію згідно з письмовим підтвердженням власником фільму або власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження кількості фільмокопій.

Прокатне посвідчення повинне супроводжувати кожну фільмокопію художнього фільму.

Власник фільму або власник (ліцензіат) прав прокату чи розповсюдження одержує необхідну кількість примірників посвідчення у разі додаткового друкування фільмокопій в межах терміну ліцензії.

5. Для одержання прокатного посвідчення власником фільму, власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження подаються до Мінкультури:

а) клопотання про видачу прокатного посвідчення, в якому зазначаються назва фільму мовою оригіналу та українською мовою, країна, студія-виробник, рік випуску;

б) засвідчені копії (ксерокопії) угод (контрактів, договорів), інших документів, які підтверджують право власника фільму, власника (ліцензіата) прав прокату чи розповсюдження починаючи від першого власника фільму. До копій документів, складених іноземною мовою, додаються засвідчені копії цих документів в перекладі українською або російською мовою;

в) монтажні (діалогові) аркуші у двох примірниках з короткою анотацією на фільм, довідкою про основний творчий склад знімальної групи і про метраж фільму, засвідчені підписом і печаткою власника фільму, власника (ліцензіата) прав прокату чи розповсюдження;

г) відомості про твори, використані у фільмах виробництва студій України та спільного виробництва за участю іноземних інвесторів;

д) по фільмах на відеоносіях - документи, перелічені в підпунктах "а", "б", "г" цього пункту, коротка анотація, довідка про основний творчий склад знімальної групи і тривалість фільму;

е) позитивна копія фільму чи відеокасета із записом фільму в системі ПАЛ/СЕКАМ, які відповідають технічним вимогам для перегляду, дубльовані (озвучені, титровані) українською мовою, в окремих випадках - російською мовою.

6. Кожен фільм, поданий для отримання прокатного посвідчення, реєструється Мінкультури.

Під час реєстрації фільму присвоюється один із індексів, що визначають умови публічного демонстрування: "ДА" - дитяча аудиторія; "ЗА" - загальна аудиторія; "16" - фільм, перегляд якого забороняється особам до 16-річного віку; "Х" - фільм, демонстрування якого дозволяється на обмежених умовах.

Умови демонстрування фільмів з індексом "Х" визначає експертна комісія з питань публічної демонстрації і розповсюдження кіно- і відеофільмів Мінкультури (далі - експертна комісія).

7. Прокатне посвідчення видається протягом 10 днів після подання власником фільму, власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження зазначених у пункті 5 цього Положення документів і матеріалів.

У разі потреби прийняття рішення експертною комісією цей термін може бути продовжений до 20 днів.

8. Не потребують реєстрації та видачі прокатного посвідчення:

фільми, створені телевізійними компаніями України самостійно або спільно з іншими компаніями і фірмами для трансляції по телебаченню, в тому числі кабельному;

фільми, створені на замовлення міністерств і відомств для відомчого прокату;

фільми, що демонструються в рамках міжнародних телекінофестивалів, разових некомерційних професійних показів.

9. Прокатне посвідчення не видається на фільми порнографічного характеру та на фільми, що пропагують війну, насильство, жорстокість, фашизм і неофашизм, розпалювання національної та релігійної ворожнечі, містять заклики до зміни шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави, до обмежень загальновизнаних прав людини.

На підставі висновку експертної комісії Мінкультури має право відмовити у видачі прокатного посвідчення на фільми, які можуть завдати шкоду моральному і фізичному вихованню, культурному розвитку громадян, особливо молоді.

Мінкультури, місцева державна адміністрація можуть установлювати обмеження щодо часу випуску на екран фільмів з індексом "Х", якщо такі фільми становлять понад 1 відсоток поточного репертуару.

10. За отримання прокатного посвідчення вноситься плата:

у разі придбання прав прокату чи розповсюдження фільму за фіксовану суму - 2 відсотки суми контракту (договору) на закупівлю прав прокату чи розповсюдження фільму (без вартості друкування фільмокопій незалежно від їх кількості);

у разі придбання прав прокату чи розповсюдження фільму у відсотках від валового (касового) збору, доходу, прибутку - 2 відсотки середньої вартості прав прокату чи розповсюдження на час отримання прокатного посвідчення. Середня вартість прав прокату чи розповсюдження визначається за цінами, що склалися на кіноринках, і узгоджується в письмовій формі з власником фільму, власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження.

Такі ж умови оплати встановлюються у разі отримання прокатного посвідчення власником фільму.

На фільми з індексом "Х" зазначені суми збільшуються на 10 відсотків.

11. Плата за отримання прокатного посвідчення не вноситься:

за фільми для дітей та юнацтва, у тому числі анімаційні;

за фільми виробництва кіностудій України, у тому числі спільно з іноземними фірмами, студіями (крім фільмів з індексом "Х").

Плата за отримання прокатного посвідчення для фільмів, що дубльовані, озвучені і титровані українською мовою (крім фільмів з індексом "Х"), зменшується:

зарубіжного виробництва - 30 відсотків;

зарубіжного виробництва, що репрезентують кращі зразки світового кіномистецтва, - на 75 відсотків.

12. Кошти, одержані за видачу прокатного посвідчення, зараховуються до Фонду розвитку культури і мистецтва Міністерства культури України і використовуються для підтримки національної кінематографії з відрахуванням до державного бюджету 30 відсотків цієї суми.

13. Власник фільму, власник (ліцензіат) прав прокату чи розповсюдження, який не згідний з присвоєним його фільму індексом або якому відмовлено у видачі прокатного посвідчення, має право вимагати від Мінкультури скликання експертної комісії, яка повинна прийняти відповідне рішення протягом 10 днів. Рішення експертної комісії затверджується заступником Міністра культури.

Рішення Мінкультури може бути оскаржене власником фільму, власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження в судовому порядку.

14. Мінкультури може визнати недійсним видане прокатне посвідчення у разі виявлення недостовірної інформації, що міститься у документах, передбачених пунктом 5, а також у випадках, передбачених пунктом 9 цього Положення.

15. У разі передачі прав власності, прокату чи розповсюдження фільму на підставі договору попереднім власником фільму, власником (ліцензіатом) прав прокату чи розповсюдження на звороті державного прокатного посвідчення робиться відмітка про передачу цих прав, яка засвідчується підписами і печатками сторін договору.

16. Контроль за наявністю прокатного посвідчення мають право здійснювати уповноважені особи Мінкультури, місцевих державних адміністрацій, правоохоронних органів.

17. Кіновідеотелезаклади зобов'язані пред'явити на вимогу уповноваженої особи, яка має право контролю, прокатне посвідчення на фільм, що демонструється.

18. За демонстрування фільму без прокатного посвідчення, порушення умов демонстрування, прав власника фільму, власника (ліцензіата) прав прокату чи розповсюдження, терміну дії прав, передбачених прокатним посвідченням, власник кіновідеотелезакладу або уповноважена ним особа несе відповідальність, передбачену чинним законодавством.

19. У разі пошкодження або втрати прокатного посвідчення Мінкультури за клопотанням власника фільму, власника (ліцензіата) прав прокату чи розповсюдження поновлює його за плату у розмірі 0,1 відсотка суми, сплаченої за отримання прокатного посвідчення.