Покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий
профілакторій не застосовується також до осіб, які раніше
направлялись у виховно-трудовий профілакторій (протягом трьох
років з дня звільнення з профілакторію).
Засудженому, який відбуває покарання у виховно-трудовому
профілакторії, в разі ухилення від роботи, злісного чи
систематичного порушення дисципліни або встановлених правил
поведінки за поданням адміністрації виховно-трудового
профілакторію суд своєю ухвалою замінює невідбутій строк
перебування у виховно-трудовому профілакторії покаранням у вигляді
позбавлення волі на той же строк.
Якщо засуджений протягом визначеного судом строку перебування
у виховно-трудовому профілакторії вчинив злочин, суд призначає
йому покарання за правилами, передбаченими статтею 43 цього
Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 34-1 згідно з Указом ПВР N 4290-10 від16.11.82; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4995-11 від01.12.87, Законом N 1564-12 від 18.09.91 ) Стаття 35. Конфіскація майна
Конфіскація майна полягає в примусовому безоплатному
вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є
особистою власністю засудженого.
Конфіскацію майна може бути призначено тільки у випадках,
передбачених цим Кодексом.
Суд повинен вказати у вироку, чи конфіскується все майно
засудженого чи його частина; в останньому разі суд повинен
зазначити, яка частина майна конфіскується, або перелічити
предмети, які конфіскуються.
Не підлягають конфіскації предмети, необхідні для засудженого
та осіб, які перебувають на його утриманні, згідно з переліком,
даним у Додатку до цього Кодексу.
( Стаття 35 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 862-08від 21.07.72; N 1898-08 від 23.07.73; N 7194-10 від 22.06.84,Законом N 2468-12 від 17.06.92 ) Стаття 36. Задоволення претензій за рахунок
конфіскованого майна
Конфіскуючи майно, держава не відповідає за борги і
зобов'язання, що обтяжують майно, якщо вони виникли після того, як
орган дізнання, попереднього слідства або суд вжили заходів до
охорони майна, і при тому без згоди органу, який вжив заходів до
охорони цього майна.
Щодо претензій, які належить задовольнити за рахунок
конфіскованого майна, держава відповідає тільки в межах активу,
додержуючи черговості задоволення претензій, передбаченої
цивільним і цивільно-процесуальним законодавством.
( Стаття 36 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10від 12.01.83 ) Стаття 37. Позбавлення військових, спеціальних звань,
рангів, чинів, кваліфікаційних класів і
державних нагород
В разі засудження за тяжкий злочин особа, яка має військове,
спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути
позбавлена його за вироком суду.
В разі засудження за тяжкий злочин особи, яка має почесне
звання або відзначена державною нагородою України, суд при
постановленні вироку вирішує питання про внесення подання
Президентові України про позбавлення засудженого почесного звання
або державної нагороди України.
( Стаття 37 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7194-10від 22.06.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 282/95-ВР від11.07.95 ) Стаття 38. Позбавлення батьківських прав
Позбавлення батьківських прав може бути застосовано як
додаткове покарання лише у випадках, коли судом встановлено
зловживання цими правами з боку винного.
Поновлення в батьківських правах можливе лише в порядку,
передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України
( 2006-07 ).
( Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1879-08від 03.07.73, Законом N 2468-12 від 17.06.92 ) Глава V
ПРО ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ І ПРО ЗВІЛЬНЕННЯ
ВІД ПОКАРАННЯ
Стаття 39. Загальні начала призначення покарання
Суд призначає покарання в межах, встановлених статтею закону,
яка передбачає відповідальність за вчинений злочин, у точній
відповідності з положеннями Загальної частини цього Кодексу. При
призначенні покарання суд, керуючись правосвідомістю, враховує
характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину,
особу винного і обставини справи, що пом'якшують і обтяжують
відповідальність.
( Стаття 39 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2468-12 від17.06.92 ) Стаття 40. Обставини, що пом'якшують відповідальність
При призначенні покарання обставинами, що пом'якшують
відповідальність, визнаються:
1) відвернення винним шкідливих наслідків вчиненого злочину
або добровільне відшкодування завданої втрати чи усунення
заподіяної шкоди;
2) вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих або
сімейних обставин;
3) вчинення злочину під впливом погрози чи примусу або в силу
матеріальної чи іншої залежності;
4) вчинення злочину під впливом великого душевного
хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого;
5) вчинення злочину при захисті від суспільно небезпечного
посягання, хоч і з перевищенням меж необхідної оборони;
6) вчинення злочину неповнолітнім;
7) вчинення злочину жінкою в стані вагітності;
8) щире розкаяння або явка з повинною, а також сприяння
розкриттю злочину.
При призначенні покарання суд може враховувати і інші
пом'якшуючі обставини.
Стаття 41. Обставини, що обтяжують відповідальність
При призначенні покарання обставинами, що обтяжують
відповідальність, визнаються:
1) вчинення злочину особою, що раніше вчинила якийсь злочин.
Суд вправі, залежно від характеру першого злочину, не визнати
за ним значення обтяжуючої обставини;
2) вчинення злочину організованою групою;
3) вчинення злочину з використанням підлеглого або іншого
залежного стану особи, щодо якої вчинено злочин;
4) вчинення злочину з корисливих або інших низьких мотивів;
5) заподіяння злочином тяжких наслідків;
6) вчинення злочину щодо малолітнього, старого або особи, яка
перебуває в безпорадному стані;
7) підмовлення неповнолітніх до вчинення злочину або
залучення неповнолітніх до участі в злочині;
8) вчинення злочину з особливою жорстокістю або знущанням з
потерпілого;
9) вчинення злочину з використанням умов громадського лиха;
10) вчинення злочину загальнонебезпечним способом;
11) вчинення злочину особою, яка перебуває в стані
сп'яніння. Суд вправі, залежно від характеру злочину, не визнати
цю обставину обтяжуючою відповідальність;
12) вчинення нового злочину особою, яка була взята на поруки,
на протязі строку поручительства або на протязі одного року після
закінчення цього строку.
( Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2368-07від 12.12.69 ) Стаття 42. Призначення покарання при вчиненні
кількох злочинів
Якщо особу визнано винною у вчиненні двох або більше
злочинів, передбачених різними статтями кримінального закону, ні
за один з яких її не було засуджено, суд, призначивши покарання
окремо за кожний злочин, остаточно визначає покарання за їх
сукупністю шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим
або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань у
межах, встановлених статтею закону, яка передбачає більш суворе
покарання.
До основного покарання може бути приєднано будь-яке з
додаткових покарань, передбачених статтями закону, що встановлюють
відповідальність за ті злочини, у вчиненні яких особу було визнано
винною.
За тими ж правилами призначається покарання, коли після
винесення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще
і в іншому злочині, вчиненому ним до винесення вироку в першій
справі. В цьому разі до строку покарання зараховується покарання,
відбуте повністю чи частково за першим вироком.
Стаття 43. Призначення покарання за кількома вироками
Якщо засуджений після винесення вироку, але до повного
відбуття покарання, вчинив новий злочин, суд до покарання,
призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує
невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
При складанні покарань у порядку, передбаченому цією статтею,
загальний строк покарання не повинен перевищувати максимального
строку, встановленого для даного виду покарання. При складанні
покарань у вигляді позбавлення волі загальний строк покарання не
повинен перевищувати десяти років, а за злочини, по яких законом
допускається призначення позбавлення волі на строк більше десяти
років, не повинен перевищувати п'ятнадцяти років. При складанні
покарань у вигляді довічного позбавлення волі та будь-яких менш
суворих покарань остаточне покарання за сукупністю вироків
визначається шляхом поглинання менш суворих покарань довічним
позбавленням волі.
При складанні різновидних основних покарань застосовуються
такі положення:
а) одному дню позбавлення волі відповідає один день тримання
в дисциплінарному батальйоні;
б) одному дню позбавлення волі відповідають три дні виправних
робіт;
в)
( Пункт "в" частини третьої статті 43 виключено напідставі Закону N 2175-12 від 06.03.92 ) г) штраф у поєднанні з іншими видами покарання виконується
самостійно.
Різновидні додаткові покарання в усіх випадках виконуються
самостійно.
( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4290-10від 16.11.82, Законами N 2175-12 від 06.03.92; N 2547-12 від07.07.92, N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 ) Стаття 44. Призначення більш м'якого покарання, ніж
передбачено законом
Суд, враховуючи виняткові обставини справи та особу винного і
визнаючи необхідним призначити йому покарання нижче від найнижчої
межі, передбаченої законом за даний злочин, або перейти до іншого,
більш м'якого виду покарання, може допустити таке пом'якшення з
обов'язковим зазначенням його мотивів.
Стаття 45. Умовне засудження
Якщо при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі
або виправних робіт суд, враховуючи обставини справи і особу
винного, прийде до переконання про недоцільність відбування винним
призначеного покарання, він може ухвалити про умовне
незастосування покарання з сплатою штрафу в межах від десяти до
двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за
корисливі злочини - в межах від сорока до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У цьому разі суд з
обов'язковим зазначенням у вироку мотивів постановляє не
виконувати основне покарання, якщо протягом визначеного судом
іспитового строку засуджений не вчинить нового злочину, сплатить
штраф і зразковою поведінкою виправдає виявлене йому довір'я.
Контроль за поведінкою умовно засуджених здійснюється органами
внутрішніх справ, а щодо неповнолітніх - також комісіями в справах
неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад народних
депутатів відповідно до законодавства України.
Іспитовий строк при умовному засудженні встановлюється
тривалістю від одного року до трьох років. Незастосування при
умовному засудженні штрафу, передбаченого частиною 1 цієї статті,
можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 44 цього
Кодексу.
При умовному засудженні, крім штрафу, передбаченого частиною
1 цієї статті, можуть бути призначені додаткові покарання у
вигляді позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю, позбавлення військового або спеціального
звання, позбавлення батьківських прав.
Враховуючи обставини справи, особу винного, а також
клопотання громадських організацій або трудового колективу за
місцем роботи винного про його умовне засудження, суд може
передати умовно засудженого цим організаціям або колективу для
перевиховання і виправлення. При відсутності зазначеного
клопотання суд може покласти на певний трудовий колектив або
особу, за їх згодою, обов'язок по нагляду за умовно засудженим і
проведенню з ним виховної роботи.
В разі систематичних порушень умовно засудженим протягом
іспитового строку громадського порядку, що потягли за собою
застосування заходів адміністративного стягнення або громадського
впливу, або у випадку його ухилення від сплати штрафу, суд за
поданням органу внутрішніх справ, а щодо неповнолітнього - також
комісії в справах неповнолітніх при виконавчому комітеті місцевої
Ради народних депутатів може винести ухвалу про скасування
умовного засудження і про направлення засудженого для відбування
покарання, призначеного вироком.
Якщо умовно засуджений, переданий на виправлення і
перевиховання, а також під нагляд громадській організації або
трудовому колективу, не виправдав їх довір'я, порушив обіцянку
зразковою поведінкою і чесною працею довести своє виправлення або
залишив трудовий колектив з метою ухилитись від громадського
впливу, то за клопотанням громадської організації або трудового
колективу суд може винести ухвалу про скасування умовного
засудження і про направлення засудженого для відбування покарання,
призначеного вироком.
В разі вчинення умовно засудженим протягом іспитового строку
нового злочину суд призначає йому покарання за правилами,
передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
( Стаття 45 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2368-07від 12.12.69; N 4571-10 від 12.01.83, Законами N 2175-12 від06.03.92; N 2468-12 від 17.06.92, N 530/96-ВР від 20.11.96 ) Стаття 46. Відстрочення виконання вироку військовослужбовцеві
або військовозобов'язаному у воєнний час
У воєнний час виконання вироку про позбавлення волі,
винесеного щодо військовослужбовця або військовозобов'язаного,
який підлягає призову чи мобілізації, може бути судом відстрочене
до закінчення воєнних дій з направленням засудженого в діючу
армію. Суд може в цих випадках відстрочити виконання і додаткових
покарань.
Якщо засуджений, якого направлено в діючу армію, проявить
себе стійким захисником Батьківщини, то, за клопотанням
відповідного військового командування, суд може звільнити його від
покарання або замінити покарання іншим, більш м'яким.
В разі вчинення особою, щодо якої виконання вироку було
відстрочено, нового злочину, суд приєднує до нового покарання
раніш призначене за правилами, передбаченими в статті 43 цього
Кодексу.
( Стаття 46 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2468-12 від17.06.92 ) Стаття 46-1. Відстрочка виконання вироку
При призначенні покарання особі, яка вперше засуджується до
позбавлення волі на строк до трьох років, суд, з урахуванням
характеру і ступеня суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи
винного та інших обставин справи, а також можливості його
виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства, може
відстрочити виконання вироку щодо такої особи на строк від одного
до двох років зі сплатою штрафу в межах від десяти до двохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за корисливі
злочини - в межах від сорока до чотирьохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. Незастосування у таких випадках штрафу
можливе лише за наявності підстав, передбачених у статті 44 цього
Кодексу.
При відстрочці виконання вироку суд, крім штрафу,
передбаченого частиною 1 цієї статті, може призначити додаткові
покарання у вигляді конфіскації майна, позбавлення права займати
певні посади або займатися певною діяльністю, позбавлення
військового або спеціального звання, позбавлення батьківських
прав. Суд може відстрочити і виконання додаткових покарань, крім
штрафу.
При призначенні покарання вагітним жінкам і жінкам, які
мають дітей віком до трьох років, крім засуджених до позбавлення
волі на строк більш як п'ять років за тяжкі злочини, суд може
відстрочити виконання вироку. Термін відстрочки визначається судом
в межах строку, на який за чинним законодавством жінку може бути
звільнено від роботи у зв'язку з вагітністю, родами і до
досягнення дитиною трирічного віку.
Відстрочка виконання вироку не застосовується до осіб,
перелічених у пунктах 1 і 2 частини третьої статті 25-1 цього
Кодексу.
При відстрочці виконання вироку суд може зобов'язати
засудженого в певний строк усунути заподіяну шкоду, піти на роботу
або навчання, не змінювати без згоди органу внутрішніх справ місце
проживання, повідомляти ці органи про зміну місця роботи або
навчання, періодично з'являтися для реєстрації в орган внутрішніх
справ. Суд може зобов'язати засудженого не відвідувати певні
місця, не виїжджати з місця постійного проживання без повідомлення
органу внутрішніх справ, пройти курс лікування при зловживанні
спиртними напоями або вживанні наркотичних речовин, попросити
публічно або в іншій формі пробачення у потерпілого, якщо
виконання цих обов'язків може сприяти виправленню і перевихованню
засудженого. Суд може також покласти на певний трудовий колектив
або особу, за їх згодою, обов'язок по нагляду за засудженим і
проведенню з ним виховної роботи.
Контроль за поведінкою засуджених, щодо яких виконання вироку
до позбавлення волі відстрочено, здійснюється органами внутрішніх
справ, а щодо неповнолітніх - також і комісіями в справах
неповнолітніх при виконавчих комітетах місцевих Рад народних
депутатів відповідно до законодавства України.
Якщо засуджений, щодо якого виконання вироку до позбавлення
волі відстрочено, не виконує покладені на нього судом обов'язки
або допускає порушення громадського порядку чи трудової
дисципліни, що потягли за собою застосування заходів
адміністративного стягнення або заходів дисциплінарного чи
громадського впливу, або ухиляється від сплати штрафу, то за
поданням органу внутрішніх справ, комісії в справах неповнолітніх
при виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або
трудового колективу, на який покладено обов'язок по нагляду за
засудженим і проведенню з ним виховної роботи, суд може винести
ухвалу про скасування відстрочки виконання вироку до позбавлення
волі і про направлення засудженого для відбування позбавлення
волі, призначеного вироком.
По скінченні строку відстрочки виконання вироку суд за
поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого,
залежно від ставлення до праці або навчання засудженого, його
поведінки протягом встановленого судом строку відстрочки виконання
вироку виносить ухвалу про звільнення засудженого від покарання
або про направлення засудженого для відбування позбавлення волі,
призначеного вироком.
У разі вчинення засудженим у період відстрочки виконання
вироку нового злочину суд приєднує до нового покарання раніше
призначене за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 46-1 згідно з Указом ПВР N 1848-09 від23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10 від12.01.83, Законами N 2468-12 від 17.06.92; N 137/94-ВР від27.07.94, N 530/96-ВР від 20.11.96 ) Стаття 46-2. Відстрочка відбування покарання вагітним
жінкам і жінкам, які мають дітей віком до
трьох років
Засудженим жінкам, які завагітніли або народили дітей під
час відбування покарання, крім засуджених до позбавлення волі на
строк більш як п'ять років за тяжкі злочини, суд за поданням
адміністрації виправно-трудової установи, погодженим з прокурором,
може відстрочити відбування покарання. Термін відстрочки
визначається судом в межах строку, на який за чинним
законодавством жінку може бути звільнено від роботи у зв'язку з
вагітністю, родами і до досягнення дитиною трирічного віку.
Відстрочка відбування покарання застосовується до засудженої,
яка має сім'ю або родичів, що дали згоду на сумісне з нею
проживання, чи яка має можливість самостійно забезпечити належні
умови для виховання дитини.
Контроль за поведінкою жінок, щодо яких відбування покарання
відстрочено, здійснюється органами внутрішніх справ за місцем
проживання.
Якщо засуджена, щодо якої відбування покарання відстрочено,
відмовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з
місця проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за
нею, допускає порушення громадського порядку, за що письмово
більше двох разів попереджувалася, суд за поданням органу
внутрішніх справ може прийняти рішення про скасування відстрочки
відбування покарання і про направлення засудженої до відповідної
установи для відбування покарання, призначеного за вироком.
Після досягнення дитиною трирічного віку або в разі її смерті
суд за поданням органу, який здійснює контроль за засудженою,
залежно від її поведінки протягом встановленої судом відстрочки
відбування покарання може прийняти рішення про звільнення
засудженої від відбування покарання або про заміну його більш
м'яким покаранням або про направлення засудженої до відповідної
установи для відбування покарання, призначеного за вироком.
У разі відновлення відбування покарання, призначеного за
вироком, суд може повністю або частково зарахувати час відстрочки
до строку відбування покарання.
Якщо в період відстрочки відбування покарання засуджена
вчинила новий злочин, суд призначає їй покарання за правилами,
передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 46-2 згідно із Законом України N137/94-ВР від 27.07.94 ) Стаття 47. Зарахування попереднього ув'язнення
Попереднє ув'язнення зараховується судом до строку покарання
при засудженні до позбавлення волі і направлення в дисциплінарний
батальйон день за день, при засудженні до виправних робіт - день
за три дні.
При засудженні до інших мір покарання суд, враховуючи
попереднє ув'язнення, може пом'якшити покарання або повністю
звільнити від нього засудженого.
( Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4290-10від 16.11.82, Законами N 2175-12 від 06.03.92; N 2547-12 від07.07.92 ) Стаття 47-1. Зарахування часу перебування під вартою
Час перебування під вартою особи, умовно засудженої до
позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці зараховується
до строку призначеного вироком суду покарання з розрахунку день за
день.
( Кодекс доповнено статтею 47-1 згідно з Указом ПВР N 1848-09 від23.03.77 ) Стаття 48. Давність притягнення до кримінальної
відповідальності
Особу не може бути притягнуто до кримінальної
відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі
строки:
1) один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів,
передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який
згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе,
ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2) три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом
може бути призначено позбавлення волі на строк не більше двох
років, (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в пункті
1 цієї статті);
3) п'ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з
законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше
п'яти років;
4) десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з
законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж
позбавлення волі строком на п'ять років.
Перебіг давності переривається, якщо до скінчення зазначених
у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з
законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох
років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту
вчинення нового злочину.
Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин,
скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності
відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною.
При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної
відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло
п'ятнадцять років і давність не була перервана вчиненням нового
злочину.
Питання про застосування давності до особи, що вчинила
злочин, за який згідно з законом може бути призначено довічне
позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим
застосувати давність, довічне позбавлення волі не може бути
призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк.
( Стаття 48 із змінено згідно з Указом ПВР N 2159-07 від18.08.69, Законами N 2175-12 від 06.03.92, N 1483-III ( 1483-14 )від 22.02.2000 ) Стаття 49. Давність виконання обвинувального вироку
Обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було
виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної
сили:
1) один рік - при засудженні до покарання не більш суворого,
ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2) три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не
більше двох років;
3) п'ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк
не більше п'яти років;
4) десять років - при засудженні до більш суворого покарання,
ніж позбавлення волі строком на п'ять років.
Перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від
відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин,
за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на
строк не менше одного року. Обчислення давності в разі вчинення
нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі
ухилення від відбуття покарання - з моменту з'явлення для відбуття
покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався.
При цьому обвинувальний вирок не може бути виконано, якщо від часу
його винесення минуло п'ятнадцять років і давність не була
перервана вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давності до особи, засудженої до
довічного позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає
можливим застосувати давність, довічне позбавлення волі
замінюється позбавленням волі на певний строк.
( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно з Законами N 2175-12 від06.03.92, N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 ) Стаття 50. Звільнення від кримінальної
відповідальності і від покарання
Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, може
бути звільнено від кримінальної відповідальності, коли буде
визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді
внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило характер
суспільно небезпечного або ця особа перестала бути суспільно
небезпечною.
Особу, яка вчинила злочин, може бути за вироком суду
звільнено від покарання, коли буде визнано, що в силу наступної
бездоганної поведінки і чесного ставлення до праці цю особу на час
розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною.
( Стаття 50 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10від 12.01.83 ) Стаття 51. Звільнення від кримінальної відповідальності
із застосуванням заходів адміністративного
стягнення, примусових заходів виховного характеру
або громадського впливу
Особу, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, який не
являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнено від
кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що її
виправлення і перевиховання можливе без застосування кримінального
покарання. В цьому разі відповідно до законодавства України може
бути прийнято одне з таких рішень:
1) про притягнення особи до адміністративної
відповідальності;
2) про передачу матеріалів справи на розгляд товариського
суду;
3) про застосування примусових заходів виховного характеру;
4) про передачу особи на поруки громадській організації або
трудовому колективу.
Звільнення від кримінальної відповідальності з притягненням
до адміністративної відповідальності допускається лише в справах
про злочини, за які законом передбачається покарання у вигляді
позбавлення волі на строк не більше одного року або інше більш
м'яке покарання.
Звільнення від кримінальної відповідальності з передачею
матеріалів справи на розгляд товариського суду допускається лише в
разі, якщо особа вчинила діяння, що містить ознаки злочину,
вперше.
Звільнення від кримінальної відповідальності із передачею
особи на поруки допускається, якщо вона щиро розкаялась у
вчиненому діянні, що містить ознаки злочину, і від громадської
організації або трудового колективу надійшло клопотання про
передачу їм цієї особи на поруки. Не може бути передано на поруки
особу, яка вдруге вчинила умисне діяння, що містить ознаки
злочину, або раніше передавалася на поруки.
Особа, яка вчинила діяння, що містить ознаки злочину, і
передана на поруки, може бути притягнута до кримінальної
відповідальності за це діяння, якщо вона протягом року не
виправдала довір'я трудового колективу, порушила своє обіцяння
виправитись і не підкоряється правилам співжиття або залишила
роботу з метою ухилитись від громадського впливу і якщо, у зв'язку
з цим, є рішення громадської організації чи трудового колективу
про відмову від поручительства.
( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1848-09від 23.03.77; N 4571-10 від 12.01.83, Законами N 2468-12 від17.06.92; N 3787-12 від 23.12.93 ) Стаття 52. Умовно-дострокове звільнення від покарання
і заміна покарання більш м'яким
До осіб, засуджених до позбавлення волі, умовно засуджених до
позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, виправних
робіт або направлення в дисциплінарний батальйон, а також до осіб,
умовно звільнених з місць позбавлення волі з обов'язковим
залученням до праці відповідно до статті 52-2 цього Кодексу, крім
осіб, перелічених у статті 52-1 цього Кодексу, може бути
застосовано умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням.
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано до засудженого лише в тому разі, коли він зразковою
поведінкою і чесним ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
застосовуються судом за місцем відбування покарання засудженим за
спільним поданням органу, який відає виконанням покарання, і
спостережної комісії при виконавчому комітеті місцевої Ради
народних депутатів, а щодо осіб, умовно засуджених до позбавлення
волі з обов'язковим залученням до праці та умовно звільнених з
місць позбавлення волі з обов'язковим залученням до праці, - також
і за спільним поданням адміністрації і громадських організацій за
місцем роботи засудженого. Щодо осіб, які відбувають покарання в
дисциплінарному батальйоні умовно-дострокове звільнення від
покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким
покаранням застосовуються за поданням командування дисциплінарного
батальйону.
Умовно-дострокове звільнення від покарання або заміну
невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням може бути
застосовано після фактичного відбуття засудженим не менше половини
призначеного строку покарання.
До осіб:
1) засуджених за умисний злочин до позбавлення волі на строк
понад три роки;
2) що раніше відбували покарання у місцях позбавлення волі за
умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинили
умисний злочин, за який їх засуджено до позбавлення волі;
3) що вчинили під час відбування покарання у місцях
позбавлення волі умисний злочин, за який їх засуджено до
позбавлення волі, - умовно-дострокове звільнення від покарання
або заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням
може бути застосовано після фактичного відбуття не менше двох
третин призначеного строку покарання.
До осіб, засуджених за виготовлення або збут підроблених
грошей цінних паперів чи білетів державних лотерей при обтяжуючих
обставинах (стаття 79 частина 2); розкрадання державного або
колективного майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1), крім
вчиненого шляхом розбою; вимагательство державного, колективного
або індивідуального майна, вчинене при обтяжуючих обставинах
(стаття 86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3);
згвалтування, вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої
(стаття 117 частина 3); зловживання владою або посадовим
становищем, перевищення влади або посадових повноважень, одержання
хабара, посередництво в хабарництві або дачу хабара при обтяжуючих
обставинах (статті 165 частина 2, 166 частини 2 і 3, 168, 169
частина 2 і 170 частина 2); незаконне заволодіння транспортним
засобом при обтяжуючих обставинах, крім поєднаного з насильством,
небезпечним для життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою
застосування такого насильства, або вчиненого організованою групою
чи особливо небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частини 2 і 3);
розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття 228-3); незаконні
виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,
пересилання з метою збуту чи збут наркотичних засобів або
психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-1
частини 2 і 3); розкрадання наркотичних засобів або психотропних
речовин при обтяжуючих обставинах, крім вчиненого особливо
небезпечним рецидивістом або шляхом розбійного нападу, або у
особливо великих розмірах (стаття 229-2 частина 2); організація
або держання дому для вживання чи виготовлення наркотичних засобів
або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-4
частина 2); використання коштів, здобутих від незаконного обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів при
обтяжуючих обставинах (стаття 229-12 частина 2); незаконне
введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин
при обтяжуючих обставинах (стаття 229-15 частини 2 і 3);
розкрадання, незаконні виготовлення, придбання, зберігання,
передача чи продаж іншим особам обладнання, призначеного для
виготовлення наркотичних засобів або психотропних речовин при