злочину або керувала його вчиненням.
Підмовником визнається особа, яка схилила до вчинення
злочину.
Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину
порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а
також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і
засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті
злочинним шляхом.
Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні
злочину повинні бути враховані судом при призначенні покарання.
Стаття 20. Переховування
Заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, а так само
знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів,
добутих злочинним шляхом, тягне відповідальність лише у випадках,
спеціально передбачених статтею 186 цього Кодексу.
( Стаття 20 в редакції Указу ПВР від 10.09.62 ( 461а-06 ), іззмінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 ) Стаття 21. Недонесення
Недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або
вчинений злочин тягне кримінальну відповідальність лише у
випадках, спеціально передбачених статтею 187 цього Кодексу.
( Стаття 21 в редакції Указу ПВР від 10.09.62 ( 461а-06 ), іззмінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 ) Глава IV
ПРО ПОКАРАННЯ
Стаття 22. Мета покарання
Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на
меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного
ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил
співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як
засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або
принижувати людську гідність.
( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2468-12 від17.06.92 ) Стаття 23. Види покарань
До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі
основні покарання:
1) позбавлення волі на певний строк;
1-1) довічне позбавлення волі;
2)
( Пункт 2 частини першої статті 23 виключено на підставіЗакону N 2175-12 від 06.03.92 ) 3)
( Пункт 3 частини першої статті 23 виключено на підставіЗакону N 2175-12 від 06.03.92 ) 4) виправні роботи без позбавлення волі;
5) позбавлення права займати певні посади або займатися
певною діяльністю;
6) штраф;
7) громадська догана.
До військовослужбовців строкової служби може також
застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний
батальйон.
Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися
такі додаткові покарання:
1) конфіскація майна;
2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу,
чину, кваліфікаційного класу;
3) позбавлення батьківських прав.
Позбавлення права займати певні посади або займатися певною
діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні,
але й як додаткові покарання.
( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4290-10від 16.11.82, N 4995-11 від 01.12.87, Законами N 2175-12 від06.03.92, N 2547-12 від 07.07.92, N 282/95-ВР від 11.07.95,N 1483-III ( 1483-14 ) від 22.02.2000 ) Стаття 24. ( Статтю 24 виключено на підставі Закону
N 1483-III
( 1483-14 ) від 22.02.2000 )
Виняткова міра покарання - смертна кара
( Положення статті 24 Загальної частини, які передбачають смертну кару як вид покарання, втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 11-рп/99 ( v011p710-99 ) від 29.12.99 ) Як виняткова міра покарання, до її повного скасування,
допускається застосування смертної кари - розстрілу - за особливо
тяжкі злочини у випадках, спеціально передбачених в Особливій
частині цього Кодексу.
Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не
досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що
були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент
винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки,
яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.
( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від27.06.61 ( 342а-05 ); 21.07.61 ( 383а-05);10.09.62
( 461а-06 ), Законом N 2468-12від 17.06.92 ) Стаття 25. Позбавлення волі на певний строк
Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до
десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що
спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних
рецидивістів у випадках, передбачених цим Кодексом, - не більше
п'ятнадцяти років. При заміні в порядку помилування довічного
позбавлення волі позбавленням волі на певний строк воно може бути
призначено і на строк понад п'ятнадцять років, але не більше
двадцяти п'яти.
При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення
злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може
перевищувати десяти років.
Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком
суду призначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях,
колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режимів або
в тюрмі, а також у виховно-трудових колоніях загального і
посиленого режимів.
Відбування покарання у виправно-трудових колоніях
призначається чоловікам:
засуджуваним уперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з
необережності, - у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили
злочини з необережності;
засудженим уперше до позбавлення волі на строк не більше
п'яти років за умисні злочини, які не є тяжкими, а саме:
розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки без
обтяжуючих обставин (стаття 81 частина 1); розкрадання державного
або колективного майна шляхом шахрайства без обтяжуючих обставин
(стаття 83 частина 1); розкрадання державного або колективного
майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим
станом без обтяжуючих обставин (стаття 84 частина 1); умисне
знищення або пошкодження державного або колективного майна без
обтяжуючих обставин (стаття 89 частина 1); умисне вбивство,
вчинене в стані сильного душевного хвилювання (стаття 95);
вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 97);
умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 102); умисне
тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані
сильного душевного хвилювання (стаття 103); заподіяння тяжких
тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (стаття
104); умисне легке тілесне ушкодження (стаття 106 частина 1);
незаконне проведення аборту (стаття 109 частини 2 і 3); залишення
в небезпеці (стаття 111 частина 2); неподання допомоги хворому
особою медичного персоналу (стаття 113); ухилення від сплати
аліментів на утримування дітей (стаття 114); наклеп (стаття 125);
крадіжка без обтяжуючих обставин (стаття 140 частина 1);
шахрайство без обтяжуючих обставин (стаття 143 частина 1); випуск
недоброякісної промислової продукції (стаття 147); фіктивне
підприємництво (стаття 148-4 частина 2); шахрайство з фінансовими
ресурсами (стаття 148-5 частина 1); незаконне збирання з метою
використання або використання відомостей, що становлять комерційну
таємницю (стаття 148-6); розголошення комерційної таємниці (стаття
148-7); порушення порядку випуску (емісії) цінних паперів (стаття
148-8 частина 2); виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними
(стаття 149); підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків
(стаття 153); незаконне виготовлення, підробка, використання або
збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок
акцизного збору (стаття 153-1); незаконне виготовлення, підробка,
використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи
підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників
аудіовізуальних творів та фонограм (стаття 153-2); порушення
законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом
(стаття 153-3); спекуляція без обтяжуючих обставин (стаття 154
частина 1); обман покупців (стаття 155 частина 2); обман
замовників (стаття 155-1 частина 2); одержання незаконної
винагороди від громадян за виконання робіт, зв'язаних з
обслуговуванням населення (стаття 155-2 частина 2); порушення
правил торгівлі (стаття 155-3 частини 1 і 2); штучне підвищення і
підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги
населенню (стаття 155-5); незаконна торговельна діяльність без
обтяжуючих обставин (стаття 155-6 частина 1); приховування
банкрутства (стаття 156-2); фіктивне банкрутство (стаття 156-3
частина 2); зговір про фіксування цін (стаття 155-7 частини 1 і
2); порушення ветеринарних правил (стаття 157); незаконна порубка
лісу (стаття 160); незаконне полювання (стаття 161 частина 2);
незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним
промислом (стаття 162); незаконне видобування корисних копалин без
обтяжуючих обставин (стаття 162-1 частина 1); порушення
законодавства про континентальний шельф України (стаття 163-1);
зловживання владою або службовим станом без обтяжуючих обставин
(стаття 165 частина 1); перевищення влади або службових
повноважень без обтяжуючих обставин (стаття 166 частина 1);
провокація хабара (стаття 171); посадовий підлог без обтяжуючих
обставин (стаття 172 частина 1); завідомо неправдивий донос
(стаття 177); завідомо неправдиве показання (стаття 178);
утаювання майна, що підлягає конфіскації, або утаювання чи
розтрата майна, на яке накладено арешт або яке описано (стаття 182
частина 2); недонесення про злочин (стаття 187); ухилення
військовозобов'язаного від учбових або перевірочних зборів (стаття
192 частина 1); викрадення або пошкодження документів, штампів,
печаток без обтяжуючих обставин (стаття 193 частина 1); купівля,
продаж або інша оплатна передача чи одержання посвідчення або
іншого офіційного документа без обтяжуючих обставин (стаття 193-1
частина 1); підробка документів, штампів і печаток, збут їх та
використання підроблених документів (стаття 194 частини 1 і 2);
знищення, підробка або заміна вузлів та агрегатів транспортного
засобу (стаття 194-1); доведення неповнолітнього до стану
сп'яніння (стаття 208-1); придбання або збут майна, завідомо
здобутого злочинним шляхом (стаття 213 частини 1, 2 і 3);
порушення правил безпеки на вибуховонебезпечних підприємствах або
у вибуховонебезпечних цехах без обтяжуючих обставин (стаття 220
частина 1); - у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні
злочини;
засуджуваним уперше до позбавлення волі за умисні злочини, що
не є тяжкими, за винятком перелічених в абзаці 3 частини 4 цієї
статті, - у колоніях загального режиму;
засуджуваним уперше до позбавлення волі за тяжкі злочини - у
колоніях посиленого режиму;
засуджуваним за особливо небезпечні злочини проти держави
(статті 56-60, 62, 63, 63-1) або тим, які раніше відбували
покарання у вигляді позбавлення волі, - у колоніях суворого
режиму;
визнаним особливо небезпечними рецидивістами - у колоніях
особливого режиму.
Засуджуваним до позбавлення волі жінкам відбування покарання
у виправно-трудових колоніях призначається: визнаним особливо
небезпечними рецидивістками, а також засуджуваним за особливо
небезпечні злочини проти держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1) - у
колоніях суворого режиму; засуджуваним уперше до позбавлення волі
за злочини, вчинені з необережності, - у колоніях-поселеннях для
осіб, які вчинили злочини з необережності; засуджуваним уперше за
умисні злочини, перелічені в абзаці 3 частини 4 цієї статті, - у
колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини; іншим
засуджуваним до позбавлення волі жінкам - у колоніях загального
режиму.
Відбування покарання у виховно-трудових колоніях
призначається:
неповнолітнім чоловічої статі, засуджуваним уперше до
позбавлення волі, а також неповнолітнім жіночої статі - у колоніях
загального режиму;
неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання
у вигляді позбавлення волі, - у колоніях посиленого режиму.
Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки
вчиненого злочину, особи винного та інших обставин справи суд, із
зазначенням мотивів прийнятого рішення, може призначити відбування
позбавлення волі: засудженим уперше за злочини, вчинені з
необережності, а також за умисні злочини, перелічені в абзаці 3
частини 4 цієї статті, - у виправно-трудових колоніях загального
режиму; іншим засудженим до позбавлення волі, але не визнаним
особливо небезпечними рецидивістами - у виправно-трудових колоніях
будь-якого виду, крім колоній особливого режиму і
колоній-поселень; засудженим неповнолітнім чоловічої статі - у
виховно-трудових колоніях загального режиму замість колоній
посиленого режиму.
Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк
покарання або частину його може бути призначено:
особливо небезпечним рецидивістам;
особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили
особливо небезпечні державні злочини;
особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили
інші тяжкі злочини і засуджуються за них до позбавлення волі на
строк понад п'ять років.
Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової
установи провадиться судом за підставами і в порядку, які
встановлені законодавством України.
( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від17.08.66 ( 195а-06 ); N 2368-07 від 12.12.69; N 862-08 від21.07.72; N 3130-08 від 14.10.74; N 1848-09 від 23.03.77; N 279-11від 20.05.85; N 2444-11 від 27.06.86; N 4135-11 від 12.06.87; N8918-11 від 07.03.90, Законами N 1255-12 від 25.06.91; N 2468-12від 17.06.92; N 2547-12 від 07.07.92; N 3174-12 від 04.05.93; N3582-12 від 11.11.93; N 3888-12 від 28.01.94, N 282/95-ВР від11.07.95, N 323/96-ВР від 12.07.96, N 1483-III ( 1483-14 ) від22.02.2000, N 1587-III ( 1587-14 ) від 23.03.2000, N 1981-III( 1981-14 ) від 21.09.2000, N 2114-III ( 2114-14 ) від16.11.2000 ) Стаття 25-1. Умовне засудження до позбавлення волі з
обов'язковим залученням засудженого до праці
( Застосування статті 25-1 зупинено до прийняття нового Кримінального кодексу України на підставі Постанови ВР N 2359-12 від 16.05.92 ) При призначенні покарання повнолітній працездатній особі,
вперше засуджуваній до позбавлення волі за умисний злочин на строк
до трьох років, а за злочин, вчинений з необережності, - на строк
до п'яти років, суд, враховуючи характер і ступінь суспільної
небезпеки вчиненого злочину, особу винного та інші обставини
справи, а також можливість його виправлення і перевиховання без
ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду,
може постановити про умовне засудження цієї особи до позбавлення
волі з обов'язковим залученням її на строк призначеного покарання
до праці в місцях, що визначаються органами, які відають
виконанням вироку, з зазначенням у вироку мотивів такого рішення.
При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці йому можуть бути призначені судом
також додаткові міри покарання у випадках і в порядку,
передбачених цим Кодексом. Правила частини 3 статті 45 цього
Кодексу щодо таких засуджених не застосовуються.
Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці не застосовується:
1) до осіб, засуджуваних за особливо небезпечні злочини проти
держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1); бандитизм (стаття 69);
умисне вбивство (статті 93, 94, 96, 234 пункт "в"); умисне тяжке
тілесне ушкодження (статті 101, 189-4 частина 2); згвалтування,
вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої, або
згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само
згвалтування малолітньої (стаття 117 частини 3 і 4); створення не
передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп
(стаття 187-6); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина
3);
2) до осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин
призначаються заходи примусового лікування від алкоголізму або
наркоманії, а також тих, які не пройшли повного курсу лікування
венеричного захворювання;
3) до іноземних громадян та осіб без громадянства, які
засуджуються.
Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим
залученням засудженого до праці не застосовується також:
до осіб, визнаних у встановленому порядку інвалідами першої,
другої і третьої груп; до вагітних жінок; до жінок, що мають на
утриманні дітей віком до двох років, а так само до жінок віком
понад 55 років і чоловіків - понад 60 років;
до військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочини.
Якщо умовно засуджений ухиляється від роботи в місці,
визначеному органами, які відають виконанням вироку, або
систематично чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський
порядок або встановлені для нього правила проживання, він
направляється за ухвалою суду для відбування позбавлення волі,
призначеного вироком. При цьому час ухилення від роботи не
зараховується, а час, протягом якого засуджений працював, може
бути зараховано судом частково або повністю до строку відбування
покарання з розрахунку день за день.
Якщо умовно засуджений протягом визначеного судом строку
позбавлення волі вчинив новий злочин, суд призначає йому покарання
за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.
( Кодекс доповнено статтею 25-1 згідно з Указом ПВР N 1848-09 від23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 270-10 від26.05.80; N 4571-10 від 12.01.83; N 647-12 від 18.01.91, ЗаконамиN 1564-12 від 18.09.91, N 2468-12 від 17.06.92; N 3582-12 від11.11.93, N 388/96-ВР від 02.10.96 ) Стаття 25-2. Довічне позбавлення волі
Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо
тяжкого злочину і застосовується у випадках, спеціально
передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе
застосувати позбавлення волі на певний строк.
Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які
вчинили злочини у віці до 18 років, до осіб у віці понад 65 років,
а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення
злочину або на момент винесення вироку.
( Кодекс доповнено статтею 25-2 згідно із Законом N 1483-III( 1483-14 ) від 22.02.2000 ) Стаття 26. Особливо небезпечний рецидивіст
Особливо небезпечним рецидивістом за вироком суду може бути
визнана:
1) особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за
особливо небезпечний злочин проти держави (статті 56-60, 62, 63,
63-1); бандитизм (стаття 69); виготовлення або збут підроблених
грошей цінних паперів чи білетів державних лотерей при обтяжуючих
обставинах (стаття 79 частина 2); розкрадання державного або
колективного майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1);
розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або
індивідуальним майном громадян при обтяжуючих обставинах (статті
86 частина 2 і 142 частини 2 і 3); умисне вбивство (статті 93, 94
і 234 пункт "в"); згвалтування, вчинене групою осіб, або
згвалтування неповнолітньої, або згвалтування, що спричинило
особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування малолітньої
(стаття 117 частини 3 і 4); захоплення заложників (стаття 123-1);
торгівля людьми (стаття 124-1); створення не передбачених
законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187-6);
посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена
громадського формування з охорони громадського порядку або
військовослужбовця (стаття 190-1); незаконне заволодіння
транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для
життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого
насильства, або вчинене організованою групою чи особливо
небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частина 3); угон або
захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи
річкового судна (стаття 217-2); блокування транспортних
комунікацій (стаття 217-3 частина 3); розкрадання радіоактивних
матеріалів (стаття 228-3) і знову вчинила будь-який з перелічених
злочинів, за який вона засуджується до позбавлення волі на строк
не нижче п'яти років;
2) особа, яка раніше двічі в будь-якій послідовності була
засуджена до позбавлення волі за особливо небезпечний злочин проти
держави (статті 56-60, 62, 63); бандитизм (стаття 69); масові
безпорядки (стаття 71); виготовлення або збут підроблених грошей
цінних паперів чи білетів державних лотерей (стаття 79);
розкрадання державного або колективного майна при обтяжуючих
обставинах (статті 81 частини 2, 3 і 4, 82 частини 2, 3 і 4, 83
частини 2 і 3, 84 частини 2 та 3 і 86-1); розбій з метою
заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним
майном громадян (статті 86 і 142); вимагательство державного,
колективного або індивідуального майна, вчинене при обтяжуючих
обставинах (стаття 86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3);
умисне вбивство (статті 93, 94 і 234 пункт "в"); умисне тяжке
тілесне ушкодження (статті 101, 189-4 частина 2); незаконні дії
щодо усиновлення (удочеріння) при обтяжуючих обставинах (стаття
115-2 частина 2); згвалтування (стаття 117); захоплення заложників
(стаття 123-1); торгівля людьми (стаття 124-1); крадіжку, грабіж
або шахрайство, вчинені при обтяжуючих обставинах (статті 140
частини 2 і 3, 141 частини 2 та 3 і 143 частина 2); спекуляцію при
обтяжуючих обставинах (стаття 154 частини 2 і 3); протидію
законній підприємницькій діяльності, вчинену при обтяжуючих
обставинах (стаття 155-8 частина 3); одержання хабара (стаття
168); створення не передбачених законодавством воєнізованих
формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя судді,
працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з
охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття
190-1); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових
зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 198-2
частина 3); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина 3);
незаконне заволодіння транспортним засобом при обтяжуючих
обставинах (стаття 215-3 частини 2 і 3); угон або захоплення
залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового
судна (стаття 217-2); блокування транспортних комунікацій (стаття
217-3 частина 3); розкрадання вогнестрільної зброї, бойових
припасів або вибухових речовин при обтяжуючих обставинах (стаття
223 частина 2); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття
228-3); розкрадання, незаконні виробництво, виготовлення,
придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних
засобів чи психотропних речовин з метою збуту, збут таких засобів
чи речовин (статті 229-1 і 229-2), а так само розкрадання їх при
обтяжуючих обставинах (стаття 229-2 частини 2 і 3), посів або
вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах
(стаття 229-3 частина 2); організація або держання дому для
вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних
речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-4 частина 2);
використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних
засобів, психотропних речовин або прекурсорів при обтяжуючих
обставинах (стаття 229-12 частина 2); незаконне введення в
організм наркотичних засобів або психотропних речовин при
обтяжуючих обставинах (стаття 229-15 частини 2 і 3); розкрадання,
незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж
іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних
засобів або психотропних речовин, при обтяжуючих обставинах
(стаття 229-17 частини 2 і 3); розкрадання прекурсорів при
обтяжуючих обставинах (стаття 229-19 частини 2 і 3); незаконні
виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання
прекурсорів при обтяжуючих обставинах (стаття 229-20 частини 2 і
3), і знову вчинила будь-який з перелічених злочинів, за який вона
засуджується до позбавлення волі на строк більше трьох років;
3) особа, яка раніше три рази або більше в будь-якій
послідовності була засуджена до позбавлення волі за злісне
хуліганство (стаття 206 частина 2) або за злочини, перелічені в
пункті 2 частини 1 цієї статті, і знову вчинила злісне хуліганство
або будь-який з злочинів, перелічених у пункті 2 частини 1 цієї
статті, за який вона засуджується до позбавлення волі;
4) особа, яка відбуває покарання у вигляді позбавлення волі
за будь-який з злочинів, перелічених у пунктах 2 і 3 частини 1
цієї статті, і знову вчинила умисний злочин, за який вона
засуджується до позбавлення волі на строк не нижче п'яти років.
Суд, розглядаючи питання про визнання особи особливо
небезпечним рецидивістом, враховує особу винного, ступінь
суспільної небезпечності вчинених злочинів, їх мотиви, ступінь
здійснення злочинних намірів, ступінь і характер участі у вчиненні
злочинів та інші обставини справи. Рішення суду повинно бути
мотивоване у вироку.
При вирішенні питання про визнання особи особливо небезпечним
рецидивістом не враховується судимість за злочин, вчинений цією
особою віком до вісімнадцяти років, а також судимість, яка знята
або погашена у встановленому законом порядку.
Визнання особи особливо небезпечним рецидивістом скасовується
при знятті з неї судимості.
Статті цього Кодексу, що передбачають відповідальність за
вчинення злочину особливо небезпечним рецидивістом, застосовуються
у випадках, коли особа була визнана у встановленому законом
порядку особливо небезпечним рецидивістом до вчинення даного
злочину.
( Стаття 26 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від27.06.61 ( 342а-05 ); від 10.09.62 ( 461а-06 ), від 17.08.66( 195а-06 ), N 2368-07 від 12.12.69; N 1898-08 від 23.07.73; N2718-08 від 17.06.74; 270-10 від 26.05.80; N 4571-10 від 12.01.83;N 4392-11 від 31.07.87; N 4452-11 від 21.08.87; N 5723-11 від14.04.88; N 647-12 від 18.01.91, Законами N 1564-12 від 18.09.91;N 2468-12 від 17.06.92; N 2935-12 від 26.01.93; N 3582-12 від11.11.93; N 3890-12 від 28.01.94, N 64/95-ВР від 15.02.95, N388/96-ВР від 02.10.96, N 530/96-ВР від 20.11.96, N 210/98-ВР від24.03.98, N 60/95-ВР від 15.02.95 - в редакції Закону N 863-XIV( 863-14 ) від 08.07.99, із змінами, внесеними згідно із ЗаконамиN 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 1969-III ( 1969-14 ) від21.09.2000, N 1981-III ( 1981-14 ) від 21.09.2000 ) Стаття 27. ( Стаття 27 виключена на підставі Закону
N 2175-12 від 06.03.92 ) Заслання
Заслання полягає у видаленні засудженого з місця його
проживання з обов'язковим поселенням у певній місцевості.
Заслання і як основне, і як додаткове покарання може
призначатися на строк від двох до п'яти років.
Заслання як додаткове покарання може застосовуватись лише у
випадках, спеціально зазначених у законі.
Заслання не застосовується до осіб, які не досягли до
вчинення злочину вісімнадцятирічного віку. Заслання не
застосовується також до вагітних жінок і до жінок, які мають на
утриманні дітей до восьмирічного віку.
Стаття 28. ( Стаття 28 виключена на підставі Закону
N 2175-12 від 06.03.92 ) Вислання
Вислання полягає у видаленні засудженого з місця його
проживання з забороною проживання в певних місцевостях.
Вислання і як основне, і як додаткове покарання може
призначатися на строк від двох до п'яти років.
Вислання як додаткове покарання може застосовуватись лише у
випадках, спеціально зазначених у законі.
Вислання не застосовується до осіб, які не досягли до
вчинення злочину вісімнадцятирічного віку.
Стаття 29. Виправні роботи без позбавлення волі
Виправні роботи без позбавлення волі призначаються на строк
від двох місяців до двох років і відбуваються відповідно до вироку
суду або за місцем роботи засудженого, або в інших місцях, що
визначаються органами, які відають застосуванням виправних робіт,
але в районі проживання засудженого.
Із заробітку засудженого до виправних робіт без позбавлення
волі провадиться відрахування в доход держави у розмірі,
встановленому вироком суду, але не більше 20 процентів.
Особам, визнаним непрацездатними, а також особам, які
стали непрацездатними після постановлення вироку суду, суд може
замінити виправні роботи штрафом з розрахунку чотири мінімальних
розміри заробітної плати штрафу за один місяць виправних робіт, а
за злочини, що не є корисливими, з того ж розрахунку, але на суму
не більш як п'ятдесят мінімальних розмірів заробітної плати, або
громадською доганою.
Порядок відбування виправних робіт без позбавлення волі
встановлюється законодавством України.
( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2368-07від 12.12.69; N 4571-10 від 12.01.83; Законами N 2468-12 від17.06.92; N 41/95-ВР від 08.02.95 ) Стаття 30. Наслідки ухилення від відбування виправних
робіт без позбавлення волі
В разі ухилення від відбування покарання особи, засудженої до
виправних робіт без позбавлення волі з відбуванням за місцем
роботи, суд за поданням органу внутрішніх справ або за клопотанням
громадської організації чи трудового колективу може направити цю
особу для відбування покарання в інші місця, що визначаються
органами, які відають застосуванням виправних робіт, але в районі
проживання засудженого.
В разі злісного ухилення від відбування покарання особи,
засудженої до виправних робіт без позбавлення волі, суд може
замінити невідбутий строк виправних робіт покаранням у вигляді
позбавлення волі на той же строк.
( Стаття 30 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2368-07від 12.12.69; N 4571-10 від 12.01.83 ) Стаття 31. Позбавлення права займати певні посади або
займатися певною діяльністю
Позбавлення права займати певні посади або займатися певною
діяльністю може бути призначене судом на строк від двох до п'яти
років як основне або додаткове покарання.
Це покарання може бути призначено у випадках, коли за
характером вчинених винним злочинів по посаді або при занятті
певною діяльністю суд визнає неможливим збереження за ним права
займати певні посади або займатися певною діяльністю.
Строки виконання покарання у вигляді позбавлення права
займати певні посади або займатися певною діяльністю обчислюються
в порядку, встановленому Положенням про порядок і умови виконання
в Україні кримінальних покарань, не зв'язаних із заходами
виправно-трудового впливу на засуджених, затвердженим Президією
Верховної Ради України.
( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7194-10від 22.06.84, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 282/95-ВР від11.07.95 ) Стаття 32. Штраф
Штраф є грошове стягнення, що накладається судом у випадках
і межах, встановлених в особливій частині, а також в статтях 45 і
46-1 цього Кодексу.
Розмір штрафу встановлюється залежно від тяжкості вчиненого
злочину з урахуванням майнового стану винного в межах від десяти
до чотирьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, а за
корисливі злочини - в межах до однієї тисячі мінімальних розмірів
заробітної плати. У виняткових випадках, передбачених
законодавчими актами України, за окремі злочини можуть бути
встановлені і більш високі розміри штрафу.
В разі злісного ухилення особи від сплати штрафу,
призначеного як основне покарання, суд може замінити несплачену
суму штрафу покаранням у вигляді виправних робіт без позбавлення
волі з розрахунку один місяць виправних робіт за чотири
мінімальних розміри заробітної плати штрафу, але на строк не більш
як два роки.
( Частину четверту статті 32 виключено на підставі ЗаконуN 282/95-ВР від 11.07.95 ) При неможливості сплати штрафу судможе постановити про заміну його громадською доганою.
Заміна штрафу позбавленням волі і позбавлення волі штрафом не
допускається.
Предмети, що не підлягають конфіскації, не можуть бути
вилучені і при стягненні штрафу.
( Стаття 32 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N4571-10 від 12.01.83; N 4135-11 від 12.06.87; N 6347-11 від03.08.88, Законами N 2468-12 від 17.06.92, N 41/95-ВР від08.02.95, N 282/95-ВР від 11.07.95, N 530/96-ВР від 20.11.96 ) Стаття 33. Громадська догана
Громадська догана полягає в публічному висловленні судом
догани винному з доведенням про це в необхідних випадках до відома
громадськості через пресу або іншим способом.
Стаття 34. Направлення військовослужбовців, які вчинили
злочини, в дисциплінарний батальйон і заміна
виправних робіт триманням на гауптвахті
До військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочини,
може застосовуватися направлення в дисциплінарний батальйон у
випадках, передбачених законом, на строк від трьох місяців до двох
років, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи і
особу засудженого, визнає доцільним замість позбавлення волі на
строк до трьох років застосувати направлення в дисциплінарний
батальйон на той же строк. Направлення в дисциплінарний батальйон
замість позбавлення волі не може застосовуватися до осіб, які
раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі.
Виправні роботи без позбавлення волі замінюються
військовослужбовцям триманням на гауптвахті на строк до двох
місяців.
( Стаття 34 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1432-11від 10.12.85 ) Стаття 34-1. ( Стаття 34-1 виключена на підставі Закону
N 2547-12 від 07.07.92 )
Направлення у виховно-трудовий профілакторій
Покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий
профілакторій застосовується на строк до двох років.
При призначенні покарання особі, яка засуджується за
бродяжництво чи жебрацтво або ведення іншого паразитичного способу
життя до позбавлення волі на строк від одного до двох років, за
злісне ухилення від сплати аліментів або від утримання дітей чи за
злісне порушення правил паспортної системи до позбавлення волі на
строк до одного року, суд, ураховуючи обставини справи та особу
винного, може застосовувати замість позбавлення волі покарання у
вигляді направлення у виховно-трудовий профілакторій на той же
строк.
Покарання у вигляді направлення у виховно-трудовий
профілакторій не застосовується:
1) до особливо небезпечних рецидивістів;
2) до осіб, які раніше судилися за особливо небезпечний
злочин проти держави (статті 56-60, 62, 63); бандитизм (стаття
69); умисне вбивство (статті 93, 94, 234 пункт "в"); умисне тяжке
тілесне ушкодження (статті 101, 189-4 частина 2), згвалтування,
вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої, або
згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само
згвалтування малолітньої (стаття 117 частини 3 і 4); створення не
передбачених законодавством військових або інших збройних
формувань чи груп (стаття 187-6); особливо злісне хуліганство
(стаття 206 частина 3); бродяжництво, жебрацтво або ведення іншого
паразитичного способу життя (стаття 214);
3) до засуджених іноземних громадян і осіб без громадянства.
