Про затвердження Положення про порядок і умови обовязкового страхування майна державних підприємств і організацій

На виконання Указу Президента України від 13 червня 1994 р. N 293 "Про обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій" Кабінет Міністрів України

1. Затвердити Положення про порядок і умови обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій, що додається, і ввести його в дію з 1 липня 1995 року.

2. Міністерствам, відомствам, Фонду державного майна, Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомам, Київському та Севастопольському міськвиконкомам відповідно до Положення про порядок і умови обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій у двомісячний термін визначити перелік та вартість майна, що підлягає обов'язковому страхуванню у разі його пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій чи стихійного лиха, та подати його на погодження Міністерству економіки та Міністерству фінансів.

3. Міністерству економіки у тримісячний термін після набуття чинності цієї постанови:

погодити перелік, зазначений у пункті 2 цієї постанови;

разом з Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю та Міністерством фінансів затвердити методику розрахунку страхових тарифів, розробити та подати на затвердження Кабінету Міністрів України максимальні розміри страхових тарифів і мінімальні розміри страхових сум за галузями (сферами управління, видами виробництва).

4. Міністерству фінансів, Міністерству економіки разом з Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю у тримісячний термін після набуття чинності цієї постанови:

затвердити нормативи платежів обов'язкового страхування майна державних підприємств і організацій, що відносяться на собівартість продукції за галузями (сферами управління, видами виробництва);

подати Кабінетові Міністрів України пропозиції про створення та використання позабюджетного фонду страхових гарантій на випадок великомасштабних аварій та стихійного лиха.

1. Обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій здійснюється з метою забезпечення захисту майнових інтересів державних підприємств і організацій у разі пошкодження або знищення такого майна внаслідок техногенних аварій чи стихійного лиха.

2. Об'єктом страхування за цим положенням є майно державних підприємств і організацій (крім бюджетних організацій), що належить до основних виробничих фондів.

3. Страховим випадком у цьому страхуванні є пошкодження або знищення об'єкта страхування внаслідок:

техногенних аварій (непередбачене регламентом або відповідною технічною документацією відхилення виробничого процесу, при якому контроль за ним та його управління стає неможливим, що призводить до вибухів, пожеж, поширення токсичних газів, парів та радіоактивних речовин, розлиття агресивних та отруйних рідин, інших специфічних явищ руйнівного характеру);

стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган, паводок, буря, злива, град, обвал, сель, затоплення, удар блискавки, незвичні для даної місцевості морози і великі снігопади, ожеледь, осідання грунту, дії підгрунтових вод, цунамі, пожежа, зумовлена дією природних сил);

ліквідації наслідків техногенної аварії чи стихійного лиха.

4. Обов'язкове страхування майна державних підприємств і організацій (далі - обов'язкове страхування) здійснюється за рахунок коштів цих підприємств і організацій. Платежі з цього виду страхування відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

5. Сплата страхових платежів провадиться у такі терміни: за перше півріччя - до 15 січня, за друге півріччя - до 1 липня поточного року.

6. Обов'язкове страхування здійснюється страховиком, який одержав відповідну ліцензію в Укрстрахнагляді та визначений за погодженням з страхувальником.

7. Майно державних підприємств і організацій страхується в межах його балансової вартості. У разі зміни балансової вартості майна, умови договору обов'язкового страхування підлягають перегляду.

8. Об'єкт вважається застрахованим в повному обсязі з моменту укладення договору страхування, але не раніше сплати першого платежу.

9. Державні підприємства і організації, майно яких визначено як об'єкт страхування, щорічно за два місяці до кінця поточного календарного року подають на розгляд органу, що здійснює функції з управління майном зазначених підприємств і організацій, перелік об'єктів страхування, включаючи вартість майна, проекти розрахунків страхових тарифів та нормативів витрат на страхування, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг).

Міністерства, відомства, Фонд державного майна, Уряд Автономної Республіки Крим, облвиконкоми, Київський та Севастопольський міськвиконкоми узагальнюють подані переліки та розрахунки за півтора місяця до кінця року. Узагальнені переліки та розрахунки подаються Мінекономіки та Мінфіну. При цьому ці переліки майна, що належить до загальнодержавної власності, подають міністерства, відомства та Фонд державного майна, переліки майна, що належить до республіканської (Автономна Республіка Крим) власності, - Уряд Автономної Республіки Крим, а переліки майна, що належить до комунальної власності, - облвиконкоми, Київський та Севастопольський міськвиконкоми.

Мінфін та Мінекономіки за місяць до кінця поточного року затверджують нормативи платежів обов'язкового страхування, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), за галузями та доводять їх до міністерств, відомств, Фонду державного майна, Уряду Автономної Республіки Крим, облвиконкомів, Київського та Севастопольського міськвиконкомів.

10. Максимальні розміри страхових тарифів і мінімальні розміри страхових сум для кожного об'єкта страхування визначаються з урахуванням ступеня ризику, затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому мінімальна страхова сума встановлюється на рівні залишкової вартості об'єкта страхування.

Індивідуальні страхові тарифи не можуть перевищувати затверджені максимальні страхові тарифи об'єкта страхування.

Після затвердження нормативів і тарифів, страхувальники - державні підприємства і організації (крім бюджетних) укладають із страховиками договори обов'язкового страхування на основі затверджених розмірів страхових тарифів та нормативів платежів обов'язкового страхування.

11. Страхувальник має право вибору страховика. Перелік страховиків, які отримали ліцензії на проведення обов'язкового страхування, Укрстрахнагляд щорічно публікує в періодичній пресі.

12. Страховик не може відмовити у здійсненні обов'язкового страхування страхувальнику за максимальними страховими тарифами.

13. Страховики і страхувальники мають право за взаємною згодою укладати договори добровільного страхування, що передбачають додаткові умови і доповнюють обов'язкове страхування.

14. Об'єкт вважається застрахованим з моменту укладення договору обов'язкового страхування, але не раніше сплати першого платежу.

15. Майно, внаслідок відчуження якого змінилась його форма власності, вважається застрахованим, якщо інше не буде обумовлено страховиком і страхувальником у договорі обов'язкового страхування.

16. Термін дії договору обов'язкового страхування - один календарний рік.

17. У разі настання страхового випадку страхувальник зобов'язаний:

вживати всіх можливих заходів до зменшення розмірів збитків і врятування застрахованого майна;

протягом 72 годин з моменту пошкодження або знищення майна письмово сповістити страховика;

протягом одного місяця після настання страхового випадку надати страховику необхідні документи, обумовлені договором обов'язкового страхування, про обставини і розміри завданих збитків.

18. У разі настання страхового випадку страховик бере участь у роботі спеціальних комісій з визначення обставин настання страхового випадку та розміру завданих ним збитків.

19. У разі знищення об'єкта страхування розмір завданих збитків визначається відповідно до страхової суми на основі балансової вартості або залишкової вартості, а в разі його пошкодження - на основі вартості відновлення, але пропорційно страховій сумі.

20. Загальна сума виплат страхового відшкодування не повинна перевищувати страхову суму, обумовлену в договорі обов'язкового страхування.

21. Виплата страхового відшкодування здійснюється у місячний термін з дня одержання страховиком усіх необхідних документів, що підтверджують розмір завданих збитків, шляхом перерахування належних грошових сум на розрахунковий рахунок страхувальника в установі банку, зазначений в договорі обов'язкового страхування. Витрати на перерахування страхового відшкодування проводяться за рахунок страховика. Страховик не має права відмовити страхувальнику у виплаті страхового відшкодування, за винятком страхових випадків, що настали внаслідок:

воєнних дій та їх наслідків, громадських заворушень, повстань і заколотів, диверсій, прийняття державним органом рішень, що призвели до пошкодження або знищення майна;

навмисних дій працівників страхувальника;

навмисних дій третіх осіб;

техногенних аварій, викликаних систематичним нерегламентованим використанням технологічного устаткування;

пошкодження або знищення майна, яке перебувало за межами України;

природних процесів та тих, що неминуче відбуваються під час роботи (корозія, гниття, природний знос тощо).

У разі відмови у виплаті страхового відшкодування страховик у триденний термін письмово повідомляє про це страхувальника з обов'язковим зазначенням причин відмови.

22. Страховик, який виплатив страхувальнику страхове відшкодування за пошкоджене або знищене майно, набуває право регресу до особи, яке несе відповідальність за завдані збитки.

23. Спори між страхувальником і страховиком щодо укладання договору обов'язкового страхування і виконання його умов вирішуються в установленому законодавством порядку.

24. Відповідальність за здійснення обов'язкового страхування несуть керівники державних підприємств і організацій.

25. Особливості застосування вимог цього Положення до майна підприємств, що належать до сфери управління Мінвуглепрому, Міненерго, Мінпрому, Мінсільгосппроду, Держкомнафтогазпрому, Держкоматому, Держкомгеології, визначаються відповідними міністерствами та відомствами за погодженням з Укрстрахнаглядом, Мінекономіки та Мінфіном.