Виключення запису про страхового агента, субагента та додаткового страхового агента з Реєстру посередників з підстав, визначених пунктами 10-14 частини четвертої цієї статті, здійснює Регулятор.
3. Виключення запису про страхового та/або перестрахового брокера з Реєстру посередників здійснює Регулятор.
4. Виключення запису про страхового посередника з Реєстру посередників здійснюється з таких підстав:
1) невідповідність страхового посередника - фізичної особи та фізичної особи - підприємця, керівників з реалізації страхового посередника - юридичної особи та представництва страхового або перестрахового брокера - нерезидента, страхового посередника - фізичної особи - підприємця вимогам, передбаченим статтею 73 цього Закону;
2) встановлення фактів подання страховим посередником недостовірної інформації у документах, на підставі яких запис про таку особу внесено до Реєстру посередників;
3) наявність заборони на здійснення відповідної діяльності фізичною особою та фізичною особою - підприємцем за рішенням суду, що набрало законної сили;
4) відсутність інформації про проходження страховим посередником - фізичною особою та фізичною особою - підприємцем, керівником з реалізації страхового посередника - юридичної особи, страхового або перестрахового брокера - нерезидента, фізичної особи - підприємця навчання або підвищення кваліфікації у строки, визначені цим Законом;
5) проведення державної реєстрації припинення страхового посередника як юридичної особи, представництва страхового або перестрахового брокера - нерезидента або державної реєстрації припинення підприємницької діяльності страхового посередника, який є фізичною особою - підприємцем;
6) смерть фізичної особи, фізичної особи - підприємця або визнання такої особи безвісно відсутньою чи померлою за рішенням суду;
7) виявлення фактів приймання страхових (перестрахових) премій та страхових (перестрахових) виплат страховими посередниками без дотримання вимог щодо відкриття та ведення поточного рахунку із спеціальним режимом використання, встановлених цим Законом;
8) неподання повідомлення про новий договір страхування відповідальності страхового посередника, передбачений статтею 74 цього Закону (якщо страховий посередник отримує страхові та/або перестрахові премії, страхові та/або перестрахові виплати);
9) встановлення фактів подання страховим посередником недостовірної інформації у документах, на підставі яких запис про таку особу та її керівників з реалізації внесено до Реєстру посередників;
10) систематичне порушення страховим посередником та його керівниками з реалізації законодавства про реалізацію страхових та перестрахових продуктів та/або про захист прав споживачів;
11) невиконання страховим посередником та його керівниками з реалізації розпорядження Регулятора про усунення порушень;
12) порушення страховим посередником та його керівниками з реалізації вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення;
13) нездійснення страховим посередником діяльності з надання посередницьких послуг протягом останніх 12 місяців;
14) подання страховим посередником заяви про виключення запису про нього з Реєстру посередників.
5. Виключення запису про страхового посередника з Реєстру посередників з підстав, визначених частиною четвертою цієї статті, здійснюється лише за наявності документів, що підтверджують такі підстави.
6. Регулятор веде та розміщує на сторінках свого офіційного інтернет-представництва перелік страхових посередників, які втратили бездоганну ділову репутацію, записи про яких виключено з Реєстру посередників через порушення законодавства про реалізацію страхових та перестрахових продуктів з підстав, визначених пунктами 1-4 і 7-12 частини четвертої цієї статті.
7. Регулятор має право встановити строки та порядок, додаткові підстави для виключення записів з Реєстру посередників.
Стаття 83. Навчальні програми, за якими здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації страхових посередників
1. Регулятор визначає вимоги до навчальних програм, за якими здійснюється підготовка та підвищення кваліфікації страхових посередників (далі - навчальні програми), мінімального обсягу знань та навичок страхових посередників, керівників з реалізації та працівників з реалізації страховиків та страхових посередників, необхідного для здійснення такими особами діяльності (виконання трудових обов’язків) з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів.
2. Навчальні програми, завдання для тестування розробляються та затверджуються страховиком, страховим брокером, перестраховим брокером та/або закладами освіти з урахуванням вимог частини першої цієї статті.
3. Навчальна програма має передбачати здобуття знань та навичок щодо:
1) законодавства, яке регулює відносини у сфері страхування та пенсійного забезпечення;
2) стану та розвитку ринку страхування та інших ринків фінансових послуг;
3) порядку та умов здійснення страхування та перестрахування;
4) порядку оцінювання потреб клієнта;
5) порядку укладення договорів страхування та перестрахування;
6) порядку та умов здійснення страхової виплати;
7) захисту прав споживачів (у тому числі вирішення спорів).
4. Тривалість навчання має становити не менше 15 годин на рік.
Стаття 84. Навчання осіб, які здійснюють діяльність (виконують трудові обов’язки) з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів
1. Керівники з реалізації та працівники з реалізації страховиків та страхових посередників до початку своєї діяльності зобов’язані пройти навчання за навчальними програмами відповідно до вимог статті 83 цього Закону та підтвердити необхідний рівень знань у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Навчання страхових посередників може проводитися за будь-якою формою здобуття освіти, визначеною Законом України "Про освіту", у тому числі з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. Таке навчання можуть здійснювати страховики, страхові посередники та/або суб’єкти надання освітніх послуг на рівнях професійної освіти.
3. Організацію навчання керівників з реалізації та працівників з реалізації страховика, страхових агентів, додаткових страхових агентів, субагентів забезпечують страховики.
Страховик може передати свої повноваження, передбачені цією статтею, щодо субагента відповідному страховому агенту, за умови дотримання таким страховим агентом вимог, передбачених цією статтею.
4. Страховий агент, додатковий страховий агент повинен пройти навчання в частині порядку та умов здійснення страхування у кожного страховика, реалізацію продуктів якого такий страховий посередник має намір здійснювати.
5. Страховий, перестраховий брокер повинен забезпечити організацію навчання своїх керівників з реалізації та працівників з реалізації.
6. Особи, зазначені в частині першій цієї статті, зобов’язані не менше одного разу на три роки з дня реєстрації в Реєстрі посередників або внесення до переліків працівників з реалізації проходити підвищення кваліфікації за відповідними програмами підвищення кваліфікації та отримувати підтвердження необхідного рівня знань у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Регулятора.
7. Порядок проведення навчання осіб, які здійснюють діяльність з реалізації страхових та/або перестрахових продуктів, та підтвердження ними необхідного рівня знань розробляється Регулятором.
Розділ XIII. ВИМОГИ ДО УКЛАДЕННЯ ТА ВИКОНАННЯ ДОГОВОРІВ СТРАХУВАННЯ
Стаття 85. Переддоговірні відносини
1. Страховий продукт, що пропонується клієнту, має відповідати вимогам та потребам клієнта у страхуванні.
2. До укладення договору страхування страховик (страховий посередник) на підставі отриманої від клієнта інформації зобов’язаний з’ясувати потреби та вимоги цього клієнта у страхуванні.
3. З метою визначення потреб та вимог клієнта у страхуванні страховик (страховий посередник) може запропонувати клієнту заповнити заяву на страхування за встановленою страховиком формою або в інший спосіб визначити потреби клієнта у страхуванні залежно від специфіки та складності страхового продукту та/або типу клієнта.
4. Перед укладенням договору страхування життя страховик (страховий посередник) надає клієнту безоплатну індивідуальну консультацію щодо умов страхових продуктів, що пропонуються, та рекомендації (пропозиції), який страховий продукт максимально відповідатиме вимогам та потребам клієнта у страхуванні, крім випадків, якщо клієнту пропонуються стандартні страхові продукти та/або якщо клієнт у письмовій формі відмовився від такої консультації та/або рекомендацій. Індивідуальна консультація та рекомендації (пропозиції) щодо умов стандартних страхових продуктів за класами страхування життя надаються за рішенням страховика (страхового посередника) або на запит клієнта.
Страховик (страховий посередник) розробляє внутрішні положення (політики) щодо порядку надання індивідуальних консультацій та формування рекомендацій (пропозицій) клієнту стосовно страхування життя залежно від специфіки/складності страхового продукту та типу клієнта.
При укладенні договорів страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя, така індивідуальна консультація надається за рішенням страховика (страхового посередника) або на запит клієнта.
5. Перед укладенням договору страхування життя страховик (страховий посередник) зобов’язаний отримати підтвердження клієнта у письмовій формі про ознайомлення з інформацією про страховий продукт та про те, що наданої інформації достатньо для прийняття ним усвідомленого рішення про укладення відповідного договору страхування.
6. Перед укладенням договору страхування страховик (страховий посередник) зобов’язаний забезпечити клієнта доступною та вичерпною інформацією про страховий продукт, про страховика та страхового посередника, якщо страховий продукт реалізується через страхового посередника, з метою прийняття клієнтом усвідомленого рішення про укладення договору страхування.
Стаття 86. Інформація про страховий продукт, яка надається клієнту до укладення договору страхування
1. Страховик (страховий посередник) до укладення договору страхування надає клієнту інформацію про страховий продукт, що пропонується, з урахуванням специфіки страхового продукту та потреб клієнта.
Форма та вимоги до надання інформації про страховий продукт встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
2. До укладення договору страхування життя страховик (страховий посередник) зобов’язаний надати клієнту інформацію про:
1) порядок визначення та розмір страхової суми та/або страхової виплати;
2) страхові ризики;
3) розмір та порядок визначення можливих вигод, що перевищують встановлені договором страхові суми та/або страхові виплати;
4) розміри, строки та порядок сплати страхової премії, а також умови редукування (зменшення) страхових сум та/або страхових виплат у разі несплати страхової премії у визначені договором розмірі та строки;
5) строк, на який може бути укладений договір страхування;
6) умови відмови від договору страхування, порядок дострокового припинення його дії та визначення розміру викупної суми;
7) порядок оподаткування страхових виплат, порядок застосування податкових пільг у разі укладення договору страхування життя;
8) інші умови залежно від особливостей/специфіки страхового продукту.
Якщо страховик (страховий посередник) у зв’язку з пропозицією або укладенням договору страхування життя надає кількісну інформацію про розмір можливих вигод, що перевищують встановлені договором страхові суми та/або страхові виплати, він зобов’язаний надати таку пропозицію з різними процентними ставками, на підставі яких буде визначено розмір майбутніх страхових сум та/або страхових виплат, включених до пропозиції. Страховик (страховий посередник) повинен чітко і зрозуміло повідомити клієнту, що такий розрахунок є лише розрахунковою моделлю, заснованою на припущеннях, і не може бути підставою для здійснення страхових виплат у разі настання страхового випадку за договором страхування.
3. Інформацію про стандартний страховий продукт страховик (страховий посередник) надає клієнту у вигляді уніфікованого (стандартизованого) документа, що містить загальну інформацію про такий продукт (далі - інформаційний документ про стандартний страховий продукт).
4. Страховик розробляє та затверджує інформаційний документ про стандартний страховий продукт окремо щодо кожного страхового продукту та розміщує такі інформаційні документи на власному веб-сайті.
5. Інформаційний документ про стандартний страховий продукт має бути стислим, складається у чіткій і доступній клієнту формі та надається страховиком або страховим посередником клієнтові безоплатно.
6. В інформаційному документі про стандартний страховий продукт зазначається така інформація:
1) назва "Інформаційний документ про стандартний страховий продукт" у верхній частині першого аркуша із зазначенням назви стандартного страхового продукту;
2) інформація про клас страхування (ризики в межах відповідного класу), стислий опис стандартного страхового продукту;
3) стислий опис страхових ризиків та обмежень страхування, мінімальний та/або максимальний розмір страхової суми (ліміти відповідальності) та/або страхових виплат, застосування франшизи (вид та розмір у разі її наявності);
4) відомості про територію, на яку поширюється дія договору страхування;
5) порядок та строки сплати страхової премії;
6) винятки із страхових випадків та підстави для відмови у страховій виплаті;
7) обов’язки сторін при укладенні та протягом строку дії договору страхування;
8) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку;
9) порядок здійснення страхових виплат;
10) строк дії договору страхування, включаючи інформацію про період страхування;
11) підстави та порядок припинення дії договору страхування;
12) посилання на документи, в яких міститься повна інформація про стандартний страховий продукт та умови договору страхування;
13) інша інформація залежно від особливостей страхового продукту.
7. Додаткові вимоги до форми та змісту інформаційного документа про стандартний страховий продукт встановлюються нормативно-правовими актами Регулятора.
8. Інформація про страховий продукт, у тому числі інформаційний документ про стандартний страховий продукт, надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страховика (страхового посередника), та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.
9. Якщо страховий продукт пропонується разом із супутнім/додатковим товаром, роботою або послугою, що не є страховою, як складова одного пакета або договору, страховик (страховий посередник) зобов’язаний:
1) повідомити клієнта про наявність можливості отримання різних складових такого пакета окремо та, якщо є така можливість, надати клієнту опис кожної складової такого пакета, а також інформацію про вартість та витрати за кожною з них;
2) надати клієнту інформацію про те, як придбання товару, роботи або послуги разом з укладенням договору страхування впливає на страхове покриття, якщо ступінь страхового ризику, страхова сума, наявність або розмір франшизи, інші складові страхового покриття відрізняються залежно від укладення договору страхування разом з придбанням додаткового товару, роботи або послуги чи окремо.
10. Якщо товар, робота або послуга, що не є страховою, пропонується разом з додатковою страховою послугою як складовою одного пакета або договору, страховик (страховий посередник) зобов’язаний запропонувати клієнту придбати такі товар, роботу або послугу окремо.
11. У випадках, передбачених частинами дев’ятою і десятою цієї статті, страховик (страховий посередник) визначає вимоги та потреби клієнта у страхуванні, що є складовою зазначеного пакета або договору.
12. Регулятор має право встановлювати додаткові вимоги до порядку реалізації страхових продуктів як додаткових до інших товарів, робіт і послуг, що не є страховими.
Стаття 87. Інформація про страховика, яка надається клієнту до укладення договору страхування
1. Перед укладенням договору страхування страховик зобов’язаний повідомити клієнту:
1) найменування та місцезнаходження страховика (у тому числі відокремленого підрозділу страховика, який укладає договір страхування), його ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України;
2) відомості про ліцензію на здійснення діяльності із страхування та спосіб перевірки її актуальності;
3) перелік послуг із страхування, які можуть надаватися страховиком на запит клієнта, порядок та умови консультування клієнтів щодо страхових послуг;
4) вид винагороди, яку працівник з реалізації страховика (у разі залучення працівника до реалізації страхового продукту) отримає при укладенні договору страхування, в тому числі порядок та умови її виплати;
5) інформацію про будь-які інші платежі (крім страхових премій), які клієнт буде зобов’язаний сплатити у разі укладення договору страхування;
6) інформацію про механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг (зокрема, про можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг, адресу страховика, за якою приймаються скарги клієнтів);
7) іншу інформацію, визначену законами України та нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Інформація, визначена цією статтею, надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страховика, та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.
Стаття 88. Інформація про страхового посередника, яка надається клієнту до укладення договору страхування
1. Страховий агент, субагент або страховий брокер перед укладенням договору страхування зобов’язаний повідомити клієнту:
1) своє повне та скорочене (за наявності) найменування - для юридичної особи та представництва страхового або перестрахового брокера - нерезидента або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи та фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - для юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження, адресу веб-сайту (за наявності);
2) про те, що він є страховим посередником, та свої повноваження відповідно до договору із страховиком (для субагента - також його договору із страховим агентом) або договору про посередницькі послуги з клієнтом;
3) свій номер запису в Реєстрі посередників, сторінку в мережі Інтернет з посиланням на Реєстр посередників для перевірки факту його реєстрації;
4) про можливість надання індивідуальної консультації щодо умов страхового продукту та рекомендації, який страховий продукт максимально відповідатиме вимогам і потребам клієнта у страхуванні;
5) про найменування, місцезнаходження страховиків, страхові продукти яких він реалізує, перелік послуг, що надаються такими страховиками, сторінку в мережі Інтернет з посиланням на Реєстр;
6) про те, чи є такий страховий посередник власником істотної участі в будь-якому страховику;
7) про те, чи є будь-який страховик власником істотної участі у такому страховому посереднику;
8) вид винагороди за укладення договору страхування, порядок та умови її виплати, в тому числі чи пропонується договір страхування на умовах:
а) платності послуги страхового посередника (винагорода за реалізацію сплачується безпосередньо клієнтом);
б) отримання винагороди за реалізацію від страховика (винагорода входить до складу страхової премії);
в) отримання винагороди будь-якого іншого виду, включаючи економічні вигоди будь-якого виду, що пропонуються або надаються у зв’язку з укладенням договору страхування;
г) комбінації будь-яких видів винагороди, зазначених у підпунктах "а","б" і "в" цього пункту;
9) про розмір та спосіб оплати послуг страхового посередника, якщо оплата таких послуг здійснюється безпосередньо клієнтом;
10) інформацію про будь-які інші платежі (крім страхової премії), які клієнт буде зобов’язаний сплатити відповідно до умов договору страхування після його укладення;
11) інформацію про механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг (зокрема, про можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг, адресу страховика, за якою приймаються скарги клієнтів);
12) іншу інформацію, визначену законами України та нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Перед укладенням договору страхування додатковий страховий агент зобов’язаний повідомити клієнту:
1) своє повне та скорочене (за наявності) найменування - для юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові (за наявності) - для фізичної особи - підприємця; ідентифікаційний код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - для юридичних осіб; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта/номер паспорта у формі картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) - для фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження, адресу веб-сайту (за наявності);
2) про те, що він є страховим посередником, та свої повноваження відповідно до договору із страховиком;
3) свій номер запису в Реєстрі посередників, сторінку в мережі Інтернет з посиланням на Реєстр посередників для перевірки факту його реєстрації;
4) про найменування, місцезнаходження страховиків, страхові продукти яких він реалізує, перелік послуг, що надаються такими страховиками, сторінку в мережі Інтернет з посиланням на Реєстр;
5) про те, чи є такий додатковий страховий агент власником істотної участі в будь-якому страховику;
6) про те, чи є будь-який страховик власником істотної участі у такому додатковому страховому посереднику;
7) вид винагороди за укладення договору страхування;
8) інформацію про механізми та способи захисту прав споживачів фінансових послуг (зокрема, про можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг, адресу страховика, за якою приймаються скарги клієнтів);
9) іншу інформацію, визначену законами України та нормативно-правовими актами Регулятора.
3. Інформація, визначена цією статтею, надається клієнту в паперовій або електронній формі, у тому числі засобами електронної пошти та/або шляхом надання посилання на інформацію, що розміщується на веб-сайті страхового посередника (за наявності), та/або шляхом надання доступу до такої інформації через особистий кабінет клієнта чи програмний застосунок, або в інший спосіб за домовленістю з клієнтом, за умови можливості підтвердження факту надання інформації.
Стаття 89. Договір страхування
1. Загальні умови страхового продукту визначаються на підставі внутрішньої політики з андеррайтингу та внутрішньої політики з розроблення та впровадження страхових продуктів, розроблених та затверджених страховиком відповідно до вимог до розроблення таких політик, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.
Страховик зобов’язаний розміщувати та зберігати на своєму веб-сайті у відкритому доступі всі редакції загальних умов страхового продукту із зазначенням строку їх дії у порядку та протягом строку, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.
Страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Загальні умови страхового продукту включають:
1) визначення понять і термінів, що вживаються в договорі страхування;
2) умови страхового покриття за договором страхування;
3) права та обов’язки сторін, відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору;
4) порядок внесення змін, дострокового припинення чи розірвання договору, їх правові наслідки;
5) порядок відмови від договору страхування;
6) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку;
7) порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат;
8) підстави відмови у страховій виплаті;
9) порядок укладення договору страхування;
10) винятки із страхових випадків та обмеження страхування;
11) порядок вирішення спорів;
12) контактні дані для звернення у разі настання події, що має ознаки страхового випадку.
2. У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті:
1) назва документа та страхового продукту (за наявності);
2) найменування та адреса страховика;
3) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження або найменування страхувальника;
4) інформація про предмет страхування;
5) інформація про об’єкт страхування;
6) прізвище, ім’я, по батькові, дата народження або найменування вигодонабувача (за наявності);
7) розмір страхової суми та/або ліміти відповідальності за договором страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя;
8) розмір страхової суми та/або розміри страхових виплат за договором страхування життя (крім договорів, у яких не визначається страхова сума та/або розміри страхових виплат);
9) перелік страхових ризиків;
10) перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування;
11) страховий тариф (крім договорів, у яких не визначається страховий тариф);
12) строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування;
13) розмір страхової премії, порядок та строки її сплати;
14) порядок внесення змін і припинення дії договору страхування;
15) порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхових виплат;
16) причини відмови у страховій виплаті;
17) права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
18) порядок вирішення спорів;
19) інші умови за згодою сторін.
3. Додатково до вимог, визначених частиною другою цієї статті, у договорі страхування життя зазначаються:
1) інформація про застрахованих осіб, вигодонабувачів за кожним страховим випадком, передбаченим договором страхування життя, у разі визначення різних осіб за різними страховими випадками;
2) розмір страхової суми та/або страхових виплат, страхового тарифу (крім випадків, передбачених Регулятором, коли страховий тариф не визначається) та страхової премії за кожним страховим ризиком та/або групою страхових ризиків та за договором страхування життя в цілому;
3) мінімальний (гарантований) розмір викупної суми на кінець кожного року дії договору страхування життя (або на коротший регулярний період) в абсолютній величині та/або у відсотках від страхової суми за ризиком дожиття чи від сплачених страхових премій за договором страхування життя за класами страхування 19, 20, що містить накопичувальну складову.
Для договору страхування життя, що не містить накопичувальної складової, і договорів, укладених за іншими класами страхування, обов’язковим є зазначення порядку розрахунку розміру викупної суми;
4) розмір (величина) інвестиційного доходу, що застосовується для розрахунку страхового тарифу (розмір гарантованого інвестиційного доходу), із зазначенням, на яку суму він нараховується та як змінюється після цього страхова сума, - за договорами страхування життя, що передбачають таку умову;
5) порядок нарахування та повідомлення про бонуси та/або про результати участі у прибутках страховика - за договорами страхування життя, що передбачають або прямо не виключають такі умови;
6) розмір, умови та строки здійснення страхових виплат у формі ануїтету - за договорами страхування життя, що передбачають страхову виплату у формі ануїтету;
7) вичерпний перелік документів для отримання викупної суми, строк виплати викупної суми та відповідальність за несвоєчасне здійснення виплати викупної суми відповідно до Цивільного кодексу України;
8) форма, порядок розрахунку, умови та строки здійснення страхової виплати за кожним окремим страховим випадком;
9) умови перерахунку (зміни) розміру страхової суми та/або ануїтету;
10) порядок зміни страхувальника або страховика за договором страхування життя, зокрема порядок укладення тристоронньої угоди між страхувальником або страховиком, що змінюється, та новим страхувальником або страховиком відповідно.
4. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
5. Об’єктом страхування можуть бути:
1) життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення;
2) майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати;
3) відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
6. Договором страхування визначаються конкретний об’єкт страхування, з яким пов’язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов’язані з цим об’єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
7. Якщо законом встановлений обов’язок особи укласти договір страхування, об’єкт страхування визначається відповідно до вимог закону.
8. Договір страхування, у якому відсутній об’єкт страхування, є нікчемним.
9. Укладення договору страхування має передбачати наявність страхового інтересу у потенційного страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), крім випадків укладення договорів страхування, обов’язковість яких визначена законом.
10. Не допускається страхування протиправних інтересів осіб, страхування для отримання неправомірної вигоди та/або вчинення шахрайських дій.
11. Законом може бути передбачено, що страховик не має права відмовити страхувальнику в укладенні договору страхування, обов’язковість укладення якого передбачена законом.
12. Договір страхування повинен містити інформацію про страхового посередника, якщо він укладається за посередництвом такої особи.
Стаття 90. Сторони договору страхування та інші особи, які зазначаються в договорі страхування
1. Сторонами договору страхування є страховик та страхувальник.
Страхувальниками можуть бути дієздатні фізичні особи, фізичні особи - підприємці, юридичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства.
2. У договорі страхування може бути зазначено як об’єкт страхування життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення застрахованої особи, стосовно якої страхувальник здійснює страхування (застрахована особа).
Якщо договором страхування не передбачено інше, страхувальник зобов’язаний повідомити в будь-який спосіб, за умови можливості підтвердження факту здійснення такого повідомлення, таку третю особу про укладений на її користь договір страхування, і якщо така особа протягом 30 календарних днів не повідомила страховика про наявність заперечень проти укладення договору страхування, такий договір вважається укладеним на її користь.
У випадках, визначених законодавством або договором страхування, надання застрахованою особою згоди на страхування є обов’язковим.
3. Законом може бути передбачено обов’язок страхувальника забезпечити страхування третьої особи. У разі якщо страхувальник зобов’язаний забезпечити страхування третьої особи, він зобов’язаний повідомити в будь-який спосіб, за умови можливості підтвердження факту здійснення такого повідомлення, таку особу про укладений на її користь договір страхування, а застрахована особа має право вимагати у страхувальника та/або страховика інформацію про виконання такого обов’язку, в тому числі вимагати надання документів, що підтверджують страхування такої особи.
Страхувальник, якщо інше не передбачено договором страхування та/або законодавством, має право до настання страхового випадку змінити застраховану особу за згодою страховика шляхом ініціювання внесення змін до договору страхування. За договорами страхування, якими передбачається страхування страхових ризиків, пов’язаних із страхуванням життя та здоров’я, заміна застрахованої особи дозволяється за наявності письмової згоди такої особи та страховика.
4. Якщо умовами договору страхування на застраховану особу, яка не є страхувальником, покладено обов’язок щодо сплати страхової премії за таким договором, страховик повинен отримати у письмовій формі згоду такої застрахованої особи.
5. Страхувальник може визначити іншу особу (вигодонабувача), яка відповідно до договору страхування або законодавства має право на страхову виплату.
6. Страхувальник, якщо інше не передбачено договором страхування та/або законодавством, має право до настання страхового випадку змінити вигодонабувача шляхом ініціювання внесення змін до договору страхування.
Стаття 91. Обов’язки страхувальника
1. Страхувальник за договором страхування зобов’язаний:
1) сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування;
2) протягом строку дії договору страхування повідомляти страховика про будь-яку зміну обставин, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (визначення ймовірності та вірогідності настання страхового випадку та розміру можливих збитків), та/або інших обставин, що впливають на розмір страхової премії за договором страхування;
3) інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування;
4) вживати заходів для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку;
5) вживати заходів для забезпечення страховику можливості скористатися правом вимоги до особи, винної у заподіянні збитків, надавати страховику всі необхідні документи та повідомляти інформацію, необхідну для реалізації страховиком права вимоги до винних осіб, що спричинили настання страхового випадку.
2. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.
3. При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з життям, здоров’ям, працездатністю та/або пенсійним забезпеченням, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику про наявність страхового інтересу, у тому числі стосовно застрахованої особи та/або вигодонабувача (в разі визначення такої особи у договорі страхування).
4. При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном та/або можливими збитками чи витратами, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику про наявність на законних підставах або на підставі інших правовідносин страхового інтересу щодо застрахованого майна, в тому числі у вигодонабувача (у разі визначення такої особи в договорі страхування).
5. При укладенні договору страхування щодо страхування ризиків, пов’язаних з відшкодуванням заподіяної шкоди особі або її майну, страхувальник зобов’язаний повідомити страховику при здійсненні страхової виплати про наявність страхового інтересу страхувальника або іншої особи, відповідальність якої застрахована (у разі визначення такої особи в договорі страхування).
Стаття 92. Обов’язки страховика
1. Страховик за договором страхування зобов’язаний:
1) у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк;
2) у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування;
3) забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.
2. Договором страхування або законом можуть бути передбачені також інші обов’язки страховика.
Стаття 93. Страховий ризик і страховий випадок
1. Страхові ризики, які визначаються договором страхування, мають відповідати таким ознакам (крім договорів страхування життя лише з накопичувальною складовою):
1) вірогідність та ймовірність настання;
2) неможливість передбачити конкретний час, місце, обставини настання події, а також розмір шкоди в разі настання страхового випадку;
3) відсутність ймовірності невідворотності настання події в період дії договору страхування, про що страхувальник або страховик заздалегідь були або мали бути повідомлені;
4) настання події спричинить негативні матеріальні наслідки для страхового інтересу страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування;
5) настання події не пов’язано з навмисними діями страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування (крім випадків, визначених законом або міжнародним звичаєм), і не передбачає отримання неправомірної вигоди.
2. При укладенні договору страхування, за яким страхуються ризики, пов’язані з майном, страховик має право провести огляд та оцінку об’єкта (об’єктів) страхування та за необхідності за власний рахунок здійснити оцінку з метою встановлення його (їх) реальної вартості.
3. При укладенні договору страхування, за яким страхуються ризики, пов’язані із страхуванням життя та здоров’я, страховик має право призначити медичне обстеження застрахованої особи з метою оцінки фактичного стану здоров’я такої особи, якщо такий огляд передбачено загальними умовами страхового продукту.
Страховик має право вимагати проходження медичного обстеження застрахованою особою в закладі охорони здоров’я, визначеному таким страховиком, виключно у разі оплати страховиком всіх прямих та супутніх витрат, пов’язаних з таким обстеженням.
4. Нормативно-правовими актами Регулятора можуть встановлюватися вимоги до переліку страхових ризиків залежно від класу страхування, які зазначаються в договорі страхування, у тому числі для договорів страхування, обов’язковість укладення яких визначена законом.
5. Договір страхування має містити вичерпний перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування, на які не поширюється дія страхового захисту за договором страхування, якщо інше не передбачено законом. Винятки із страхових випадків та обмеження страхування викладаються зрозумілою для страхувальника мовою, не повинні містити суперечностей та допускати неоднозначне тлумачення змісту.
6. Страхове покриття за конкретним договором страхування включає сукупність страхових ризиків, на випадок настання яких здійснюється страхування, об’єкт страхування, строк дії, грошовий еквівалент страхового захисту, а також територію дії страхового захисту.
7. Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством.
Стаття 94. Страхова сума, франшиза і страхова виплата
1. Страхова сума може бути встановлена за окремим об’єктом страхування, страховим випадком, групою страхових випадків, договором страхування в цілому.
2. Розмір страхової суми визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником або відповідно до законодавства під час укладення договору страхування або внесення змін до такого договору.
У договорі страхування в межах страхової суми можуть визначатися ліміти відповідальності страховика за окремим об’єктом страхування, страховим ризиком або страховим випадком, групою страхових ризиків та/або страхових випадків тощо.
3. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах дійсної вартості майна за цінами і тарифами, що діють на день укладення договору страхування або внесення змін до такого договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
4. Договором страхування може передбачатися франшиза, яка може бути умовною та безумовною.
У разі зазначення в договорі страхування умовної франшизи страховик не відшкодовує частину збитку, яка не перевищує розмір франшизи, але відшкодовує збитки в повному обсязі, якщо збиток перевищує розмір франшизи.
У разі зазначення в договорі страхування безумовної франшизи страховик вираховує розмір франшизи при здійсненні страхової виплати за кожним страховим випадком.
5. Франшиза може встановлюватися у відсотках від страхової суми (страхової виплати), в абсолютному розмірі або в інших розрахункових одиницях, визначених договором страхування.
Вид та розмір франшизи зазначаються у договорі страхування.
6. Страхові виплати здійснюються у порядку, визначеному страховим продуктом та договором страхування, якщо інше не передбачено законодавством України.
7. Страхова виплата не може перевищувати розмір прямого збитку, заподіяного страхувальнику та/або іншій особі, передбаченій договором страхування. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі якщо страхова сума становить певну частку дійсної вартості застрахованого об’єкта страхування, страхова виплата виплачується у такій самій частці дійсної вартості застрахованого об’єкта страхування, якщо інше не передбачено умовами договору страхування.
8. Якщо майно застраховано у кількох страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, страхова виплата, що виплачується всіма страховиками, не може перевищувати дійсну вартість майна. При цьому кожний страховик здійснює виплату пропорційно до розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.
Стаття 95. Страховий тариф, страхова премія
1. Страхові тарифи обчислюються страховиком математичними, статистичними та/або економічними методами з урахуванням статистики настання страхових випадків та ймовірного розміру збитків, характеристик об’єкта страхування, розміру франшизи та інших умов страхування, а за страховими ризиками за класами страхування життя - також з урахуванням величини гарантованого інвестиційного доходу за цими ризиками, якщо це передбачено договором страхування життя.
Методика розрахунку страхових тарифів є складовою внутрішньої політики з андеррайтингу та/або тарифної політики за окремим страховим продуктом, на підставі якого укладаються договори страхування, які розробляються та затверджуються страховиком відповідно до вимог до розроблення таких політик, встановлених нормативно-правовими актами Регулятора.
2. Страховий тариф (брутто-тариф) складається з:
1) нетто-тарифу, що включає оцінку страхового ризику, який приймається на страхування за договором страхування, та призначений для формування технічних резервів;
2) навантаження, яке включає, зокрема, витрати страховика, пов’язані з укладенням (аквізіційні витрати) та виконанням договору страхування.
3. Конкретний розмір страхового тарифу може визначатися в договорі страхування за згодою сторін або відповідно до законодавства. Залежно від особливостей конкретного класу страхування або у випадках, передбачених законодавством, визначення страхового тарифу в договорі страхування не є обов’язковим.
4. Страхувальник зобов’язаний сплатити страховику страхову премію як плату за страхування згідно з умовами договору страхування.
5. Страхова премія за договором страхування визначається шляхом помноження страхової суми та страхового тарифу (у разі його визначення).
Страхова премія за договором страхування, за яким не визначається страховий тариф, розраховується відповідно до умов страхового продукту.
6. Розмір страхової премії, порядок та строки її сплати визначаються договором страхування або законодавством.
7. Розмір страхової премії протягом дії договору страхування може бути змінений за згодою сторін у таких випадках:
1) якщо протягом дії договору страхування виявлені нові обставини, що зменшують ймовірність настання страхового випадку та/або зменшують розмір потенційного збитку, страхувальник може вимагати від страховика відповідного зменшення розміру страхової премії;
2) якщо протягом дії договору страхування виявлені нові обставини, що збільшують ймовірність настання страхового випадку та/або збільшують розмір потенційного збитку, страховик може збільшити розмір страхової премії без зміни розміру страхової суми.
У разі відмови страхувальника від внесення відповідних змін до договору страхування страховик має право достроково припинити договір страхування у порядку, передбаченому абзацами четвертим і п’ятим частини четвертої статті 105 цього Закону.
8. Сплата страхової премії згідно з договором страхування може здійснюватися одноразовим платежем або періодичними платежами.
Договором страхування можуть передбачатися наслідки для страхувальника за несвоєчасну сплату наступної частини страхової премії.
9. Якщо страховий випадок настав до моменту сплати простроченої наступної частини страхової премії, страховик може вирахувати суму несплаченої премії при розрахунку страхової виплати.
Стаття 96. Валюта договору страхування
1. Страхувальники-резиденти мають право здійснювати сплату страхової премії:
1) згідно з укладеними договорами страхування за класами страхування іншими, ніж страхування життя, - лише в національній валюті України;
2) згідно з укладеними договорами страхування життя - в національній валюті України або в іноземній валюті (у випадках, передбачених законодавством, з урахуванням положень частини четвертої цієї статті).
2. Страхувальники-нерезиденти здійснюють сплату страхової премії згідно з укладеними договорами страхування в національній валюті України або в іноземній валюті у випадках, передбачених законодавством України, з урахуванням положень частини п’ятої цієї статті при укладенні договорів страхування життя.
3. Страхова виплата здійснюється у тій валюті, яка передбачена договором страхування, якщо інше не встановлено законодавством України.
4. Грошові зобов’язання сторін за договорами страхування життя за згодою сторін можуть бути визначені у національній валюті України або в іноземній валюті чи у розрахункових величинах, що визначають фактичний розмір зобов’язань страховика на дату виникнення або на дату виконання зобов’язань.
5. Якщо дія договору страхування поширюється на іноземну територію відповідно до укладених договорів, порядок валютних розрахунків регулюється відповідно до вимог законодавства України про валютне регулювання.
Стаття 97. Укладення договору страхування
1. Договір страхування укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину, та оформляється у паперовій формі або у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", або в порядку, передбаченому законодавством про електронну комерцію.
Договір страхування життя може бути укладений шляхом складання одного документа (договору страхування), який підписується сторонами, або шляхом обміну листами, документами, які підписуються стороною, що їх надсилає. У разі подання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, про намір укласти договір страхування такий договір може бути укладений шляхом надсилання страхувальнику відповідної переддоговірної інформації і документів та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), що не містить розбіжностей з поданою заявою, крім випадків, якщо страхувальник надав на це попередню згоду у заяві. Страхувальник має право відмовитися від договору страхування, якщо поліс містить розбіжності із заявою, протягом 45 днів з дня його отримання, а страховик зобов’язаний повернути отримані кошти за таким договором у повному обсязі.
2. У разі недотримання письмової форми договір страхування є нікчемним.
